Постанова № 141370737 у справі № 755/3245/26 від 16.10.2026

Унікальний номер справи 755/3245/26

Номер апеляційного провадження 22-ц/824/11387/2026

Головуючий у суді першої інстанції В. І. Галаган

Суддя - доповідач у суді апеляційної інстанції Л. Д. Поливач

Постанова

Іменем України

16 жовтня 2026 року місто Київ

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ

головуючого Поливач Л. Д. (суддя - доповідач),

суддів Стрижеуса А. М., Шкоріної О. І.

секретар судового засідання Комар Л. А.

сторони

позивач ОСОБА_1

відповідач Акціонерне товариство «Сенс Банк»

розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Сенс Банк», подану представником Пересуньком Сергієм Сергійовичем, на рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 30 березня 2026 року, ухвалене у складі судді В. І. Галагана, в приміщенні Дніпровського районного суду м. Києва,

в с т а н о в и в :

У лютому 2026 року ОСОБА_1 звернулась до Дніпровського районного суду м. Києва з позовом до АТ «Сенс Банк», просить визнати припиненим основне зобов`язання за Договором кредиту № 014-462-КЖ від 13.12.2007, укладеним між АКБСР «Укрсоцбанк» та ОСОБА_1 , визнати припиненою іпотеку згідно Іпотечного договору № 014-462-ЗЖ від 13.12.2007, що посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Сень-Силкою І.В. та зареєстрований в реєстрі за № 4228у, укладеного між АКБСР «Укрсоцбанк» та ОСОБА_1 , виключити записи з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та обтяжень про обтяження (заборону відчуження, іпотеку) квартири АДРЕСА_1 , внесені на підставі Іпотечного договору № 014-462-ЗЖ від 13.12.2007, що посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Сень-Силкою І.В. та зареєстрований в реєстрі за № 4228у.

Позивач мотивує свої вимоги тим, що 13.12.2007 між ОСОБА_1 та АКБСР «Укрсоцбанк», правонаступником якого є відповідач АТ «Сенс Банк», було укладено Договір кредиту № 014-462-КЖ, на умовах якого Банком надано позивачу кредитні кошти в сумі 60 000,00 доларів США, зі сплатою 12% річних, з кінцевим терміном повернення основної заборгованості до 12 грудня 2022 року включно, з цільовим призначенням кредитних коштів: придбання нерухомого майна, квартири за адресою: АДРЕСА_1 . З метою забезпечення виконання зобов`язання 13.12.2007 між ОСОБА_1 та АКБСР «Укрсоцбанк», правонаступником якого є відповідач АТ «Сенс Банк», укладено Іпотечний договір № 014-462-ЗЖ від 13.12.2007, що посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Сень-Силкою І.В. та зареєстрований в реєстрі за № 4228у, предметом якого є квартира за адресою: АДРЕСА_1 . 29.02.2016 Банком на адресу позивача було направлено вимогу про усунення порушення зобов`язання та погашення заборгованості у розмірі 29 278,69 доларів США. У червні 2017 року Банк звернувся до Дніпровського районного суду м. Києва із позовом про стягнення з позивача кредитної заборгованості (справа № 755/10942/17) у сумі 33 847,38 доларів США, розгляд справи наразі триває. 15.11.2018 державним реєстратором КП «Світоч» м. Києва Алієвим А.О. прийнято рішення про державну реєстрацію права власності за АКБСР «Укрсоцбанк» на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 . Рішенням Дніпровського районного суду від 21.01.2021 у справі № 755/1881/19, яке набрало законної сили, визнано протиправним та скасовано рішення про державну реєстрацію права власності за АКБСР «Укрсоцбанк» на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , скасовано державну реєстрацію права власності та припинено право власності Банку на вказану квартиру. Разом з тим, згідно Довідки про отриманий дохід у вигляді прощеного боргу вих. № 12 від 15.08.2019 року АТ «Укрсоцбанк», у зв`язку із задоволенням вимог кредитора за рахунок предмета іпотеки шляхом набуття права на нього права власності, здійснило анулювання заборгованості за Договором кредиту № 014-462-КЖ від 13.12.2007 у сумі 783 805,09 грн. Позивач вважає, що враховуючи таке анулювання заборгованості, що підтверджується Довідкою про отриманий дохід у вигляді прощеного боргу вих. № 12 від 15.08.2019 за підписом представника по довіреності АТ «Укрсоцбанк» Бабаєва Н.Г., зобов`язання позивача перед Банком припинені, а вимоги Банку після реєстрації за собою права власності на предмет іпотеки є недійсними, тому позивач вимушена звернутись з даним позовом до суду.

Рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 30 березня 2026 року позов ОСОБА_1 до АТ «Сенс Банк» про визнання основного зобов`язання та визнання іпотеки припиненими задоволено частково.

Визнано припиненим основне зобов`язання ОСОБА_1 за Договором кредиту № 014-462-КЖ від 13.12.2007, укладеним між АКБСР «Укрсоцбанк» та ОСОБА_1 . Визнано припиненою іпотеку згідно Іпотечного договору № 014-462-ЗЖ від 13.12.2007, що посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Сень-Силкою І.В. та зареєстрований в реєстрі за № 4228у, укладеного між АКБСР «Укрсоцбанк» та ОСОБА_1 . В іншій частині позову відмовлено. Стягнуто з АТ «Сенс Банк» на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 2 129, 92 грн.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду АТ «Сенс Банк» через представника ОСОБА_2 звернулось з апеляційною скаргою в якій просить рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 30.03.2026 скасувати, в задоволенні позову відмовити.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що позивача невірно вважає, що відбулось анулювання боргу відповідно до Довідки про отриманий дохід у вигляді прощеного боргу вих. № 12 від 15.08.2019. Основне зобов`язання за Договором кредиту № 014-462-КЖ від 13.12.2007, укладеним між АКБСР «Укрсоцбанк» та ОСОБА_1 та згідно Іпотечного договору № 014-462-ЗЖ від 13.12.2007, не припинилося так як рішенням суду у справі №755/1881/19 про скасування рішення державної реєстрації прав власності та обтяжень за Банком, припинення права власності на іпотечну квартиру за Банком, задоволено вимоги ОСОБА_1 та, відповідно, поновлено боргові зобов`язання ОСОБА_1 перед банком як за кредитним договором так і за договором іпотеки, так як Банку не вдалося задовольнити свої вимоги в позасудовому порядку шляхом реєстрації за Банком права власності на предмет іпотеки.

Звертає увагу апеляційного суду на ту обставину, що довідка про отриманий дохід у вигляді прощеного боргу вих. № 12 від 15.08.2019 видавалась банком саме після державної реєстрації іпотечного майна за Банком в 2019 році, a на теперішній час іпотечного майно за Банком не зареєстовано, звернення стягнення заборгованості на предмет іпотеки не відбулось і, відповідно, вказана довідка на теперішній час не має будь - якого юридичного значення і вона не свідчить про відсутність зобов'язань відповідачки перед банком.

Апелянт зазначає, що рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 21.01.2021 у справі № 755/1881/19 визнано протиправним та скасовано рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний номер 44065779 від 15.11.2018 14:50:54, прийняте державним реєстратором КП «Світоч» м. Києва ОСОБА_3 щодо квартири АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна - 1695026580000, номер запису про право власності 28937594. Скасовано державну реєстрацію права власності АТ «Альфа-Банк» (правонаступника АТ «Укрсоцбанк») на квартиру АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна - 1695026580000, номер запису про право власності 28937594. Припинено право власності АТ «Альфа-Банк» (правонаступника АТ «Укрсоцбанк») на квартиру АДРЕСА_1 (номер запису про право власності 28937594).

Отже, після повернення вказаної квартири фактично у власність ОСОБА_1 відбулось відновлення її заборговансоті перед Банком так як боргові зобов`язання не погашені ні за кредитним договором і відповідно ні за іпотечним договором. Таким чином існує заборгованість ОСОБА_1 перед Банком.

ОСОБА_4 через представника ОСОБА_5 подано до суду відзив на апеляційну скаргу АТ «Сенс Банк».

Зазначає, що прийнятим АТ «Альфа-Банк» рішенням про прощення боргу, її основне зобов`язання припинилося.

Відтак, апелянт помиляється щодо належності застосування до спірних правовідносин ст. 599 ЦК України. Адже у цій справі встановлено, що кредитний договір забезпечений лише одним видом забезпечення - іпотекою.

На думку позивача, діючи добросовісно та обачливо, відповідач у цій справі повинен був застосувати заходи досудового врегулювання та звернення стягнення на предмет іпотеки таким чином, щоб вартість предмета іпотеки повністю або в більшій частині погасила заборгованість за кредитним договором, розуміючи, що наступні будь-які вимоги в цих правовідносинах будуть неможливі. Неможливість наступних вимог кредитора до боржника за змістом норми закону, чинної на той момент, і таких фактичних обставин, які встановлено в цій справі, свідчить про припинення зобов`язання боржника у кредитних правовідносинах виконанням. У зазначеному випадку неможливість пред`явлення наступних вимог у будь-якому обсязі до боржника свідчить про неможливість подальших правовідносин між кредитором та боржником, а тому слід дійти висновку, що зобов`язання боржника у таких кредитних правовідносинах припиняється.

Отже, оскільки основне зобов`язання ОСОБА_1 за договором кредиту № 014-462-КЖ від 13.12.2007 перед відповідачем припинилося, то і іпотеку слід визнати припиненою, а тому відсутні правові підстави для утримання під обтяженням чи обмеженням майна переданого в іпотеку за Іпотечним договором №014-462-ЗЖ від 13.12.2007, що посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Сень-Силкою І.В. та зареєстрований в реєстрі за №4228у.

АТ «Сенс Банк» через представника ОСОБА_6 подано до суду додаткові пояснення у справі.

Зазначає, що частина заборгованості ОСОБА_1 перед банком була погашена за рахунок вартості предмету іпотеки, а саме: 642 686,00 грн.

Отже, зобов`язання щодо повернення заборгованості перед кредитором в сумі 642 686, 00 грн. не входили до суми прощеної заборгованості та не є виконаним.

ОСОБА_1 через представника ОСОБА_5 подано до суду додаткові пояснення у справі.

Зазначає, що прощення позивачу суми боргу за кредитним договором відбулося за власним рішенням кредитора, яке прийнято в односторонньому порядку.

Позивач не укладала договір про задоволення вимог іпотекодержателя та не передавала право власності на квартиру в добровільному порядку. Це випливає, в тому числі, з рішення Дніпровського районного суду від 21.01.2021 ухваленого у справі № 755/1881/19, яким встановлено незаконність дій Банку, що стало результатом задоволення позову.

Таким чином, на думку позивача, Банк діяв незаконно та недобросовісно по відношенню до боржника. І саме неправомірні дії банку спричинили негативні наслідки для останнього у вигляді припинення іпотеки.

У судовому засіданні суду апеляційної інстанції представник ОСОБА_1 - адвокат Самчук М.В. проти задоволення апеляційної скарги АТ «Сенс Банк» заперечила, рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 30 березня 2026 року просила залишити без змін як законне та обґрунтоване.

Представник АТ «Сенс Банк» до суду апеляційної інстанції не з`явився, про час та дату розгляду справи Банк повідомлений належним чином, що підтверджується звітом про доставку вихідної кореспонденції Київського апеляційного суду, явку свого представника для участі у судовому засіданні не забезпечив.

Суд апеляційної інстанції вважав за можливе розглянути справу за відсутності представника відповідача. Неявка представника відповідача в судове засідання не унеможливлює встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи та не перешкоджає її розгляду.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення представника ОСОБА_1 - адвоката Самчук М.В., перевіривши доводи апеляційної скарги, законність та обґрунтованість рішення суду в межах апеляційного оскарження, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга АТ «Сенс Банк» підлягає до задоволення.

Так, відповідно до ч. 2, ч. 4 ст. 263 ЦПК України, законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно із ч. 1, ч. 2 ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; як розподілити між сторонами судові витрати; чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення; чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову. При ухваленні рішення суд не може виходити за межі позовних вимог.

Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 367 ЦПК України апеляційний суд переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції. При цьому суд апеляційної інстанції перевіряє законність рішення суду першої інстанції в межах тих обставин та подій, які мали місце під час розгляду справи судом першої інстанції.

Як вбачається з матеріалів справи, 13.12.2007 між Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк» та ОСОБА_1 було укладено договір кредиту № 014-462-КЖ, за умовами якого кредитор надає позичальнику у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання грошові кошти у розмірі 60 000,00 доларів США, зі сплатою 12% річних, з порядком погашення суми основної заборгованості до 10 числа кожного місяця 334,00 доларів США, з кінцевим терміном повернення основної заборгованості до 12.12.2022 включно. Згідно п.1.2. договору кредиту, кредит надається позичальнику на придбання нерухомого майна - двокімнатної квартири двокімнатної квартири АДРЕСА_1 . Відповідно до п. 2.1. договору кредиту, надання кредиту здійснюється шляхом видачі позичальнику готівкових коштів в іноземній валюті (долари США) на цілі, визначені п. 1.2. цього договору. (а.с. 16 зв. 19, 20-23)

Згідно статті 1 Закону України «Про іпотеку», іпотека - вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Обтяження нерухомого майна іпотекою підлягає державній реєстрації відповідно до закону (стаття 4 Закону України «Про іпотеку»)

З метою забезпечення виконання зобов`язання 13.12.2007 між ОСОБА_1 та АКБСР «Укрсоцбанк», правонаступником якого є відповідач АТ «Сенс Банк», укладено Іпотечний договір № 014-462-ЗЖ від 13.12.2007, що посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Сень-Силкою І.В. та зареєстрований в реєстрі за № 4228у, предметом якого є квартира за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 24-25)

02.06.2015 ПАТ «Укрсоцбанк» надіслано на адресу ОСОБА_1 вимогу про погашення заборгованості за кредитним договором № 014-462-КЖ від 13.12.2007 (а.с. 15 зв.).

29.02.2016 ПАТ «Укрсрцбанк» надіслано на адресу ОСОБА_1 вимогу про усунення порушень зобов`язань та погашення заборгованості за кредитним договором № 014-462-КЖ від 13.12.2007 року на суму 29 278,69 доларів США. (а.с. 15)

18.07.2017 ПАТ «Укрсоцбанк» звернулось до Дніпровського районного суду міста Києва з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. 20.05.2024 року у справі № 755/10942/18 Верховним Судом винесено постанову про часткове задоволення касаційної скарги Акціонерного товариства «Сенс-Банк». Рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 16 травня 2023 року та постанову Київського апеляційного суду від 19 вересня 2023 року скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції, який наразі триває.

Згідно Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна та Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, щодо об`єкта нерухомого майна - квартири АДРЕСА_1 , 15.11.2018 о 14:50:54 державним реєстратором Комунального підприємства «Світоч» міста Києва Алієвим Гусєйном А.О. прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 44065779 та зареєстровано за АТ «Укрсоцбанк» право приватної власності, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1695026580000, номер запису про право власності: 28937594. (а.с. 9 зв. - 13) Тобто, Банком у позасудовому порядку було звернуто стягнення заборгованості за кредитним договором на предмет іпотеки, а саме за банком було зареєстровано право власності на квартиру АДРЕСА_1 , яка була предметом іпотеки.

15.08.2019 представником АТ «Укрсоцбанк» Бабаєвою Н.Г. складено Довідку про отриманий дохід у вигляді прощеного боргу, відповідно до якої, згідно висновку суб`єкта оціночної діяльності ринкова вартість Предмета іпотеки визначена на рівні 642 686, 00 грн. Таким чином, після здобуття Банком права власності на Предмет іпотеки, залишок заборгованості за кредитним договором № 014-462-КЖ від 13.12.2007 (за основною сумою, процентами, пенею та штрафними санкціями) за офіційним курсом НБУ станом на 13.11.2018 склав: 783 805,09 гривні. У зв`язку із задоволенням вимог Іпотекодержателя в порядку ст. 37 Закону України «Про іпотеку» на дату державної реєстрації Банком права власності на нерухомість ОСОБА_1 прощено (анульовано) залишок заборгованості за кредитним договором 014-462-КЖ від 13.12.2007. У відповідності до вимог Податкового кодексу України, до складу річного доходу ОСОБА_1 за 2018 рік включається дохід у вигляді основної суми прощеного (анульованого) боргу в розмірі 400 326,26 гривень. (а.с. 16)

Таким чином, у зв`язку із задоволенням вимог за рахунок предмету іпотеки шляхом набуття на нього права власності, Банком було здійснено анулювання заборгованості за Договором кредиту № 014-462-КЖ від 13.12.2007, у вигляді основної суми прощеного (анульованого) боргу в розмірі 400 326,26 гривень.

21.01.2021 рішенням Дніпровського районного суду м. Києва по цивільній справі № 755/1881/19, яке набрало законної сили, визнано протиправним та скасовано рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний номер 44065779 від 15.11.2018 14:50:54, прийняте державним реєстратором Комунального підприємства «Світоч» міста Києва Алієвим Гусєйном Азіз Огли щодо квартири АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна - 1695026580000, номер запису про право власності 28937594. Скасовано державну реєстрацію права власності Акціонерного товариства «Альфа-Банк» (правонаступника Акціонерного товариства «Укрсоцбанк») на квартиру АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна - 1695026580000, номер запису про право власності 28937594. Припинено право власності Акціонерного товариства «Альфа-Банк» (правонаступника Акціонерного товариства «Укрсоцбанк») на квартиру АДРЕСА_1 , (номер запису про право власності 28937594). (а.с. 31 зв. - 43). Тобто, Банк втратив своє право власності на вказану квартиру і право власності на неї було повернуто первісному власнику - іпотекодавцю і дана квартира є іпотечним майном.

Вирішуючи спір у даній справі, суд першої інстанції дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення вимог позивача в частині визнання припиненими основного зобов`язання за Договором кредиту № 014-462-КЖ від 13.12.2007, укладеним між АКБСР «Укрсоцбанк» та ОСОБА_1 та визнання припиненою іпотеку згідно Іпотечного договору № 014-462-ЗЖ від 13.12.2007 року, оскільки, на думку суду, зобов`язання позивача ОСОБА_1 перед відповідачем АТ «Сенс Банк» припинено внаслідок звільнення кредитором боржника від її обов`язків (прощення боргу) на підставі Довідки про отриманий дохід у вигляді прощеного боргу вих. №12 від 15.08.2019, що є одностороннім правочином, та відповідачем/ кредитором з урахуванням принципу свободи правочину, не вчинено такого одностороннього правочину як відмова від прощення боргу. Встановлення факту припинення основного зобов`язання має своїм наслідком також й припинення додаткових (акцесорних) зобов 'яаань за договорами іпотеки.

Перевіряючи таке твердження суду, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно п. 6 ст. 3 ЦК України загальними засадами цивільного законодавства є справедливість, добросовісність та розумність. Відповідно до ч. 3 ст. 13 ЦК України, не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, а також зобов`язання є договори та інші правочини (ст.11, ст.626 ЦК України).

Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку(ст.509 ЦКУ).

Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Так, згідно із частиною першою ст. ст. 509, 526 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За загальним правилом зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Припинення зобов`язання на вимогу однієї зі сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом (частини перша та друга статті 598 ЦК України).

Згідно з частиною першої статті 575 ЦК України іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи.

Статтею 1 Закону України «Про іпотеку» передбачено, що іпотека - вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном (неподільним об`єктом незавершеного будівництва, майбутнім об`єктом нерухомості), що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання задовольнити свої вимоги за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами такого боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Відповідно до статті 3 Закону України «Про іпотеку» іпотека має похідний характер від основного зобов`язання і є дійсною до припинення основного зобов`язання або до закінчення строку дії іпотечного договору.

Підстави припинення іпотеки визначені ЦК України та Законом України «Про іпотеку».

Так, частинами першою, другою статті 593 ЦК України передбачено, що право застави припиняється у разі: 1) припинення зобов`язання, забезпеченого заставою; 2) втрати предмета застави, якщо заставодавець не замінив предмет застави; 3) реалізації предмета застави; 4) набуття заставодержателем права власності на предмет застави. Право застави припиняється також в інших випадках, встановлених законом. У разі припинення права застави на нерухоме майно до державного реєстру вносяться відповідні дані.

Відповідно до статті 17 Закону України «Про іпотеку» іпотека припиняється у разі: припинення основного зобов`язання або закінчення строку дії іпотечного договору; реалізації предмета іпотеки відповідно до цього Закону; набуття іпотекодержателем права власності (спеціального майнового права) на предмет іпотеки; визнання іпотечного договору недійсним; знищення (втрати) переданої в іпотеку будівлі (споруди), якщо іпотекодавець не відновив її.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Слід зауважити, що принцип змагальності, закріплений у ст.12 ЦПК України, полягає в тому, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається на підтвердження чи заперечення вимог.

Частиною першою статті 598 ЦК України передбачено, що зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

За загальним правилом, передбаченим статтею 629 Цивільного кодексу України, договір є обов`язковим для виконання його сторонами, а цивільні права, які випливають із договору захищаються у тій самій мірі та у той самий спосіб, що і права, які прямо чи зпосередковано передбачені актами цивільного законодавства.

Стабільність та обов`язковість договірних відносин втілена також у положеннях статті 51 ЦК України, якими не допускається одностороння зміна або розірвання договору, крім шадків, коли це передбачено законом або самим договором.

На думку колегії суддів підстав вважати зобов`язання ОСОБА_1 чи іпотеку припиненими немає. Позивачем не надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження такої обставини. Посилання суду першої інстанції на «повне» прощення Позичальнику його заборгованості є необгрунтованим.

Так, Іпотекодержатель дійсно обрав позасудовий спосіб врегулювання спору та звернув стягнення на предмет іпотеки.

Таким чином, на той час фактично відбулось наступне: частина заборгованості була погашена за рахунок вартості предмету іпотеки, а саме: 642 686, 00 грн., про це вказано, зокрема, і у Довідці про отриманий дохід у вигляді прощеного боргу вих. № 12 від 15.08.2019. Відповідно до вказаної Довідки, після такого звернення сума заборгованості позичальниці перед банком складала 783805,09 грн, а прощено було лише суму основної заборгованості у розмірі 400326,26 грн саме через звернення стягнення на предмет іпотеки.

Таким чином, частина заборгованості на суму 642 686, 00 (двісті дев`яносто дев`ять тисяч) грн. не була прощена чи анульована, вона була погашена за рахунок вартості предмету іпотеки.

Оскільки внаслідок винесення рішення Дніпровського районного суду від 21.01.2021 у справі № 755/1881/19 предмет іпотеки був повернутий у власність іпотекодателя, вся заборгованість, що була погашена за його рахунок, а саме 642 686, 00 грн., була поновлена, оскільки фактично Іпотекодержатель не отримав задоволення своїх вимог за рахунок предмету іпотеки.

Отже слід дійти висновку, що зобов`язання щодо повернення заборгованості перед Кредитором в сумі 642 686, 00 грн. не входили до суми прощеної заборгованості, це зобов`язання однозначно не є виконаними.

Що стосується решти заборгованості, слід заувакжити, що дійсно в результаті проведення позасудового врегулювання спору на адресу позивача було направлено Довідку про отриманий дохід у вигляді прощенного боргу. Вимога щодо направлення такої довідки (повідомлення) міститься у підпункті «д» підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України.

В Довідці чітко зазначено наступне: «Згідно висновку суб`єкта оціночної діяльності ринкова вартість Предмета іпотеки визначена 642 686, 00 грн. Таким чином, після здобуття Банком права власності на Предмет іпотеки, залишок заборгованості за Договором кредиту № 014-462-КЖ від 13.12.2007 (за основною сумою, процентами, комісією та пенею) за офіційним курсом НБУ станом на 13.11.2018 склав 783 805,09 грн.

У зв`язку із задоволенням вимог Іпотекодержателя в порядку ст. 37 Закону України «Про іпотеку» на дату державної реєстрації Банком права власності на нерухомість Вам прощено (анульовано) залишок заборгованості за Кредитним договором».

Викладене підтверджує, що прощення (анулювання) заборгованості стосувалось не всієї суми заборгованості наявної у Позичальника перед Іпотекодержателем, а лише її частина, яка залишилася непогашеною за рахунок вартості предмета іпотеки. І повідомлено Заявника було про прощення (анулювання) лише частини цієї заборгованості, що залишилася непогашеною, а саме у розмірі 400326,26 грн. В довідці зазначено, що після звернення Банком стягнення на предмет іпотеки залишок заборгованості позичальниці перед банком за кредитним договором склав 783805, 09 грн, який складався з тіла кредиту, процентів, пені та штрафних санкцій.

Окрім того, матеріалами справи підтверджено, що рішення про прощення (анулювання) частини боргу Позивачу було прийняте Банком саме у зв`язку із задоволенням вимог іпотекодержателя шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Дана обставина визнається всіма учасниками справи, крім того, про це зазначено у самій Довідці про отриманий дохід у вигляді прощенного боргу.

Разом з тим, частина 4 ст. 36 Закону України «Про іпотеку» (в редакції, що діяла на момент набуття Кредитором права власності на предмет іпотеки) визначає, що після завершення позасудового врегулювання будь-які наступні вимоги іпотекодержателя щодо виконання боржником основного зобов`язання є недійсними.

Отже, в даному випадку прощення позивачу частини суми боргу за кредитним договором відбулося на виконання прямої вимоги Закону України «Про іпотеку», саме у зв'язку зі зверненням стягнення на предмет іпотеки.

Відповідно до статті 600 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється за згодою сторін внаслідок передання боржником кредиторові відступного (грошей, іншого майна тощо). Розмір, строки й порядок передання відступного встановлюються сторонами.

Згідно із частиною 4 ст. 36 Закону України «Про іпотеку» (в редакції, що діяла на момент набуття Кредитором права власності на предмет іпотеки) визначає, що після завершення позасудового врегулювання будь-які наступні вимоги іпотекодержателя щодо виконання боржником основного зобов`язання є недійсними.

Таким чином, прощення боргу, на яке посилається Позивач, як на підставу для задоволення позову, відбулось після застосування Іпотекодержателем позасудового способу врегулювання спору, передбаченого ст.ст. 36, 37 Закону України, на підставі договору про задоволення вимог іпотекодержателя (іпотечного застереження в Іпотечному договорі).

З огляду на викладене, у розглядуваному випадку позивач не отримував прощення (анульовання) суми боргу банком, оскільки визначальною ознакою доходу платника податку, в тому числі у вигляді додаткового блага, є фактичне отримання такого доходу в грошовій, матеріальній чи нематеріальній формі.

У даній справі фактично ОСОБА_1 на підставі договору про задоволення вимог іпотекодержателя (іпотечного застереження) в добровільному порядку в рахунок погашення заборгованості передала належне їй на праві власності майно, яке було предметом іпотеки (квартиру) для забезпечення повного і своєчасного виконання боргових зобов`язань перед банком, в результаті чого її кредитні зобов`язання вважалися виконаними (до набрання законної сили рішенням Дніпровського районного суду від 21.01.2021 року ухваленим у справі № 755/1881/19, яким визнано протиправним та скасовано рішення про державну реєстрацію права власності за АКБСР «Укрсоцбанк» на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , скасовано державну реєстрацію права власності та припинено право власності Банку на вказану квартиру), а не прощеними.

Такий висновок узгоджується з висновком, викладеним у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, справа № 802/1728/16-а.

Іпотекодавцем було оскаржено рішення про реєстрацію права власності на предмет іпотеки за банком.

Внаслідок скасування рішення державного реєстратора сторони були повернуті у первісний стан, таким чином, на даний час вся заборгованість ОСОБА_1 перед банком наявна, оскільки вимоги Кредитора внаслідок скасування рішення державного реєстратора залишились не задоволеними.

Умовами договору іпотеки не встановлено строків, у межах яких іпотекодержатель може задовольнити свої вимоги за рахунок предмета іпотеки в позасудовому порядку.

Слід зазначити, що іпотека має похідний характер від основного зобов`язання і є дійсною до припинення основного зобов`язання або до закінчення строку дії іпотечного договору (стаття 3 Закону України «Про іпотеку»).

Відповідно до висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного у постанові від 27 березня 2019 року у справі № 520/17304/15-ц (провадження № 14- 94цс19) у ЦК України та в Законі України «Про іпотеку» відсутня така підстава для припинення іпотеки як сплив позовної давності за вимогами кредитора за основним зобов`язанням. У цій справі Велика Палата Верховного Суду відхилила довід позивачки про відсутність у кредитора права на звернення стягнення на предмет іпотеки у зв`язку з пропуском позовної давності.

Оскільки строк дії іпотечного договору сторонами не встановлено, Кредитор не отримав задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки або у будь-який інший спосіб, а основне зобов`язання не є виконаним та не припинилося, то не припинив свою дію і іпотечний договір.

За приписами статті 599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Зважаючи на наведене вбачається, що ОСОБА_1 не здійснено повного погашення заборгованості за Кредитним договором.

На час звернення ОСОБА_1 з даним позовом до суду заборгованість за кредитним договром нею не погашена, а отже, основне зобов`язання та іпотека не є припиненими.

15.11.2018 державним реєстратором КП «Світоч» м. Києва Алієвим А.О. прийнято рішення про державну реєстрацію права власності за АКБСР «Укрсоцбанк» на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 . Рішенням Дніпровського районного суду від 21.01.2021 у справі № 755/1881/19, яке набрало законної сили, визнано протиправним та скасовано рішення про державну реєстрацію права власності за АКБСР «Укрсоцбанк» на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , скасовано державну реєстрацію права власності та припинено право власності Банку на вказану квартиру.

Предмет іпотеки вибув з власності АТ «Сенс Банк» до Іпотекодавця, сторони були повернуті у попереднє становище, жодних достатніх та допустимих доказів виконання зобов`язання у інший спосіб позивачем суду не надано.

Процедура позасудового врегулювання звернення стягнення на предмет іпотеки не була завершена, внаслідок звернення стягнення на предмет іпотеки не відбулось повне або часткове задоволення вимог Іпотекодержателя, зобов`язання залишилось невиконаним, отже, у суду не було підсав для задовлення позову.

Саме такий правовий висновок викладений у Постанові Верховного суду від 27 квітня 2023 року у справі № 209/4577/21 (провадження № 61- 11324св22):

«Під завершенням процедури позасудового врегулювання, якщо звернуто стягнення на предмет іпотеки шляхом набуття його у власність іпотекодержателем, потрібно розуміти державну реєстрацію права власності за іпотекодержателем на всі предмети іпотеки, що виступають забезпеченням за основним зобов 'язанням».

Отже, АТ «Сенс Банк» втратило право власності на предмет іпотеки, а відтак немає підстав вважати, що процедура позасудового врегулювання звернення стягнення на предмет іпотеки завершена, та Банк за рахунок предмета іпотеки задовольнив свої вимоги за основним зобов`язанням.

Згідно частини третьої статті 13 ЦК України не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах. Відповідно до ч. 3 ст. 16 ЦК України, суд може відмовити у захисті цивільного права та інтересу особи в разі порушення нею положень частини другої-п`ятої статті 13 цього Кодексу.

Європейський суд з прав людини зауважує, що національні суди мають вибирати способи такого тлумачення, які зазвичай можуть включати акти законодавства, відповідну практику, наукові дослідження тощо (VOLOVIK v. UKRAINE, № 15123/03, § 45, ЄСПЛ, 06 грудня 2007 року).

Верховенство права вимагає від держави його втілення у правотворчу та правозастосовну діяльність (пункт 4.1 Рішення Конституційного Суду України від 02 листопада 2004 року № 15-рп/2004).

Добросовісність (пункт 6 статті 3 ЦК України) - це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17 застосувала доктрину venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки), яка базується на римській максимі - «non concedit venire contra factum proprium» (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці).

Основу доктрини venire contra factum proprium становить принцип добросовісності. Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них.

Згідно частини першої статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю та ухвалення нового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Наведені порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, невідповідність висновків суду першої інстанції обставинам справи, неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, є підставою для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду згідно з вимогами ч. 1 ст. 376 ЦПК України та ухвалення нового рішення про відмову у задоволенні позову ОСОБА_1 .

Відповідно до ч.1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

За подання апеляційної скарги АТ «Сенс Банк» сплачено судовий збір у розмірі 3 193, 50 грн.

Таким чином, оскільки суд апеляційної інстанції дійшов висновку про задоволення апеляційної скарги, з позивача на користь відповідача підлягає стягненню судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 3 193, 50 грн.

Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 376, 381-384, 386, 389 ЦПК України, суд -

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Сенс Банк», подану представником Пересуньком Сергієм Сергійовичем, задовольнити.

Рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 30 березня 2026 року скасувати та ухвалити нове судове рішення наступного змісту.

ОСОБА_1 у задоволенні позову до Акціонерного товариства «Сенс Банк» про визнання основного зобов`язання та визнання іпотеки припиненими, відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) на користь Акціонерного товариства «Сенс Банк» (03150, м. Київ, вул. Велика Васильківська, буд. 100) судові витрати по сплаті судового збору за подачу апеляційної скарги у розмірі 3 193, 50 грн.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення, але може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Повна постанова складена 09 листопада 2026 року.

Судді Л. Д. Поливач

А. М. Стрижеус

О. І. Шкоріна