Постанова № 141370774 у справі № 357/11626/22 від 27.10.2026

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 жовтня 2026 року місто Київ

єдиний унікальний номер справи: 357/11626/22

номер провадження: 22-ц/824/9896/2026

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

головуючого - Верланова С.М. (суддя - доповідач),

суддів: Невідомої Т.О., Нежури В.А.,

за участю секретаря - Габунії М.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції цивільну справу за апеляційною скаргою фермерського господарства «Паросток» та за апеляційною скарги представника ОСОБА_1 - адвоката Капустіна Віталія Володимировича на рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 04 березня 2026 року у складі судді Цукурова В.П., у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Білоцерківської районної державної адміністрації Київської області, треті особи: фермерське господарство «Паросток», приватне підприємство «Вектор 2008», Головне управління Держгеокадастру у місті Києві та Київській області, про визнання незаконним та скасування розпорядження, скасування державної реєстрації речового права на земельну ділянку і скасування запису про державну реєстрацію земельної ділянки, за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , Білоцерківської районної державної адміністрації Київської області, треті особи: фермерське господарство «Паросток», приватне підприємство «Вектор 2008», Головне управління Держгеокадастру у місті Києві та Київській області, про визнання незаконним та скасування розпорядження, скасування державної реєстрації речового права на нерухоме майно і скасування реєстрації (запису) про державну реєстрацію земельної ділянки,

В С Т А Н О В И В:

У грудні 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , Білоцерківської районної державної адміністрації (далі - Білоцерківська РДА) про визнання незаконним та скасування розпорядження Білоцерківської РДА та скасування державної реєстрації права власності на земельну ділянку у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Позовна заява мотивована тим, що 04 березня 2004 року ОСОБА_1 , як власник сертифікату на земельну частку (пай), звернувся із заявою до директора товариства з обмеженою відповідальністю «Піщанське» (далі - ТОВ «Піщанське»), яке є правонаступником Колективного сільськогосподарського підприємства «Піщанське» (далі - КСП «Піщанське»), а також Білоцерківської РДА про виділення йому в натурі (на місцевості) земельної частки (паю) в полі № 10 бригада № 2, яке передбачене для першочергового розпаювання у зв`язку з його виходом з КСП «Піщанське».

Вказував, що у 2004 році земельною комісією під головуванням заступника начальника Білоцерківського відділу земельних ресурсів було виділено та за погодженням з Піщанською сільською радою виготовлено Схему земельної ділянки в полі № 10 другої сівозміни пайовикам ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , яку також погодив заступник начальника Білоцерківського відділу земельних ресурсів та Піщанський сільський голова.

Зазначав, що розпорядженням голови Білоцерківської РДА від 14 грудня 2007 року № 767 «Про надання дозволу на розробку технічної документації із землеустрою зі складання державних актів на право власності на земельні ділянки 3-ом громадянам власникам земельних часток (паїв) в адміністративних межах Піщанської сільської ради Білоцерківського району Київської області» ОСОБА_1 , як власнику земельної частки (паю), сертифікат №КВ 121034, був наданий дозвіл на розробку технічної документації із землеустрою зі складання державного акта на право приватної власності на земельну ділянку площею 2,84 га в умовних кадастрових гектарах в адміністративних межах Піщанської сільської ради для ведення товарного сільськогосподарського господарства.

У подальшому розроблена на замовлення ОСОБА_1 технічна документація із землеустрою зі складання державного акта на право приватної власності на земельну ділянку була затверджена розпорядженням голови Білоцерківської РДА від 31 липня 2008 року № 493 «Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо складання державних актів на право власності на земельні ділянки 3-ом громадянам власникам земельних часток (паїв) в адміністративних межах Піщанської сільської ради Білоцерківського району Київської області» та ОСОБА_1 була передана у власність земельна ділянка площею 2,7457 га, яка розташована в адміністративних межах Піщанської сільської ради Білоцерківського району Київської області для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Указував, що на підставі розпорядження Білоцерківської РДА від 31 липня 2008 року №493 13 серпня 2008 року ОСОБА_1 був виготовлений Державний акт на право власності на земельну ділянку серія ЯЛ № 059099, площею 2,7457 га, з кадастровим номером [номер приховано]:00:005:0043, яка розташована в адміністративних межах Піщанської сільської ради Білоцерківського району Київської області, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, зареєстрованого в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за №01[телефон приховано].

Згідно з листом Управління Держгеокадастру у Білоцерківському районі Київської області до Витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку НВ-32057039020115 від 24 грудня 2015 року кадастровий номер земельної ділянки [номер приховано]:00:005:0043 автоматизовано за допомогою програмного забезпечення Державного земельного кадастру змінений на кадастровий номер [номер приховано]:01:005:0017.

Зазначав, що з 2011 року належна йому земельна ділянка перебуває в оренді у фермерського господарства «Паросток» (далі - «ФГ «Паросток») згідно з договором № 4 оренди землі.

У кінці 2022 року ОСОБА_1 здійснював пошук своєї земельної ділянки в Публічній кадастровій карті, в результаті чого йому стало відомо, що на його земельну ділянку з кадастровим номером [номер приховано]:01:005:0017 накладається земельна ділянка з кадастровим номером [номер приховано]:00:005:0056.

Указував, що згідно з Актом перевірки дотримання вимог земельного законодавства за об`єктом - земельної ділянки 53-ДК/35/АП/09/01/-22, складеного за його заявою, державним інспектором у сфері державного контролю за використанням та охороною земель №3 Управління контролю у Київській області Михайлюк І.О., встановлено, що на земельну ділянку ОСОБА_1 з кадастровим номером [номер приховано]:01:005:0017 частково накладається земельна ділянка з кадастровим номером [номер приховано]:00:005:0056, яка належить ОСОБА_2 на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку серія ЯЛ №059099, виданого ОСОБА_2 26 серпня 2010 року на земельну ділянку площею 2,6684 га, з кадастровим номером [номер приховано]:00:005:0056, розташовану в адміністративних межах Піщанської сільської ради Білоцерківського району Київської області, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, зареєстрованого в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 011093603265.

Вказував, що відповідно до висновку експерта за результатами проведення земельно-технічного дослідження від 21 листопада 2022 року № 250/10-2022, складеного судовим експертом ТОВ «Український незалежний інститут судових експертиз» Коваленко Л.А., згідно з координатами поворотних точок меж земельна ділянка ОСОБА_2 з кадастровим номером [номер приховано]:00:005:0056 накладається на земельну ділянку ОСОБА_1 з кадастровим номером [номер приховано]:01:005:0017, з площею накладання 1,9413 га.

Зазначав, що залишивши поза увагою той факт, що земельна ділянка площею 2,7457 га з кадастровим номером [номер приховано]:01:005:0017 (згідно Державного акту на земельну ділянку ОСОБА_1 від 13 серпня 2008 року кадастровий номер [номер приховано]:00:005:0043), яка згідно з розпорядженням Білоцерківської РДА від 31 липня 2008 року № 493 вже була передана у власність ОСОБА_1 , голова Білоцерківська РДА видав розпорядження від 08 грудня 2009 року № 838 «Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо складання державних актів на право власності на земельні ділянки 83-ом громадянам власникам земельних часток (паїв) в адміністративних межах Піщанської сільської ради Білоцерківського району Київської області», на підставі якого повторно виділено в натурі (на місцевості) земельну частку (пай) ОСОБА_2 та передано йому у власність земельну ділянку площею 2,6684 га з кадастровим номером [номер приховано]:00:005:0056 за рахунок частини земельної ділянки ОСОБА_1 .

Тому ОСОБА_1 вважав що розпорядження Білоцерківської РДА від 08 грудня 2009 року № 838 не відповідає вимогам закону та порушує його право власності на земельну ділянку з кадастровим номером [номер приховано]:01:005:0017.

На підставі наведеного, з урахуванням заяви про зміну предмету позову від 12 травня 2023 року (а.с.165-167, т.2), ОСОБА_1 просив:

- визнати незаконним та скасувати розпорядження Білоцерківської РДА від 08 грудня 2009 року № 838 в частині щодо затвердження ОСОБА_2 проектної документації із землеустрою та надання у власність земельної ділянки;

- скасувати державну реєстрацію речового права в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно шляхом припинення права власності ОСОБА_2 на земельну ділянку з кадастровим номером [номер приховано]:00:005:0056;

- скасувати в Державному земельному кадастрі запис про державну реєстрацію земельної ділянки площею 2,6684 га з кадастровим номером [номер приховано]:00:005:0056.

Не погоджуючись із позовом ОСОБА_1 , у березні 2023 року ОСОБА_2 звернувся до суду із зустрічний позовом до ОСОБА_1 і Білоцерківської РДА про визнання незаконним та скасування розпорядження Білоцерківської РДА та скасування права власності на земельну ділянку в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Зустрічний позов мотивований тим, що у 1996 році батько ОСОБА_2 - ОСОБА_5 , як член КСП «Піщанське», згідно списку членів КСП «Піщанське» село Піщана Білоцерківського району Київської області (п.615), затвердженого головою КСП «Піщанське» ОСОБА_3. від 13 вересня 1996 року, прийняв участь у паюванні земель, переданих у колективну власність КСП «Піщанське».

Вказував, що згідно з довідкою Білоцерківського районного відділу земельних ресурсів від 29 квітня 2003 року № 06-15-127 на підставі розпорядження голови Білоцерківської РДА від 07 грудня 1996 року № 277 ОСОБА_5 був виданий Сертифікат на право на земельну частку (пай) розміром 2,84 га в умовних кадастрових гектарах вартістю 14 655 грн 00 коп. серія КВ № 0121414, який розташований в адміністративних межах Піщанської сільської ради Білоцерківського району Київської області.

Зазначав, що ІНФОРМАЦІЯ_1 його батько ОСОБА_5 помер. Відповідно до складеного ОСОБА_5 заповіту від 26 жовтня 2001 року, посвідченого державним нотаріусом Другої білоцерківської державної нотаріальної контори, зареєстрованого у реєстрі за №1-6586 та на підставі рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 18 березня 2008 року у справі № 2-1714, за ОСОБА_2 визнано право власності на земельну частку (пай) розміром 2,84 га в умовних кадастрових гектарах, розташованого в адміністративних межах Піщанської сільської ради Білоцерківського району Київської області, посвідченого сертифікатом на земельну частку (пай) серія КВ № 0121414 від 17 грудня 1996 року.

Указував, що 05 липня 2008 року в селі Піщана в будинку культури відбулись збори власників земельних часток (паїв) колишнього КСП «Піщанське», на яких вирішувалися питання про проведення жеребкування між власниками земельних часток (паїв) і про виготовлення державних актів на земельні ділянки згідно Схеми поділу земель на земельні частки (паї) громадянам - власникам сертифікатів на право на земельну частку (пай) КСП «Піщанське». На зборах участь у першому турі жеребкування прийняли 624 власники земельних часток (паїв). За результатами жеребкування ОСОБА_2 витягнув жереб на земельну ділянку під № НОМЕР_1 , зазначену на Схемі поділу земель КСП «Піщанське» на земельні частки (паї).

Після розподілу на зборах земельних ділянок між власниками земельних часток (паїв) колишнього КСП «Піщанське» 17 лютого 2009 року головою Білоцерківської РДА видано розпорядження №139 «Про надання дозволу на розробку технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право власності на земельні ділянки 58-ми громадян власників земельних часток (паїв) в адміністративних межах Піщанської сільської ради Білоцерківського району Київської області.

На підставі цього розпорядження на замовлення ОСОБА_2 приватним підприємством «Паралель Плюс» розроблена технічна документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право власності на земельні ділянки власників земельних часток (паїв).

Вказував, що 08 грудня 2009 року згідно з розпорядженням Білоцерківської РДА №838 затверджена розроблена на замовлення ОСОБА_2 та інших громадян технічна документація із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право власності на земельні ділянки власників земельних часток (паїв) та ОСОБА_2 у власність передана земельна ділянка площею 2,6684 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована в адміністративних межах Піщанської сільської ради Білоцерківського району Київської області. На підставі цього розпорядження 26 серпня 2010 року ОСОБА_2 виготовив Державний акт на право власності на земельну ділянку.

Зазначав, що з 19 жовтня 2001 року належна йому земельна ділянка перебувала в оренді ТОВ «Піщанське» на підставі договору про передачу землі в оренду, укладеного 18 жовтня 2001 року його батьком ОСОБА_5 , зареєстрованого в Книзі записів договорів на право тимчасового користування землею Піщанської сільської ради Білоцерківського району Київської області за № 633.

З 23 лютого 2017 року земельна ділянка ОСОБА_2 знаходиться в оренді у приватного підприємства «Вектор 2008» відповідно до договору оренди землі № 273, на підставі якого зареєстровано право оренди у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, індексний номер рішення: 34083565 від 01 березня 2017 року.

Вказував, що протягом майже 12-ти років належна йому земельна ділянка використовувалась зазначеними вище сільськогосподарськими підприємствами і жодних перешкод у цьому не було, як і не має на цей час.

Зазначав, що саме після отримання позову ОСОБА_1 , він дізнався про часткове накладення меж належної йому на праві власності земельної ділянки з кадастровим номером [номер приховано]:00:005:0056 на земельну ділянку ОСОБА_1 з кадастровим номером [номер приховано]:01:005:0017, з площею накладання в 1,9414 га, що слідує з долученого до первісного позову висновку експерта за результатами проведення земельно-технічного дослідження від 21 листопада 2022 року № 25/10-2022.

Вказував, що оскільки йому у визначеному законодавством порядку на зборах власників земельних часток (паїв) колишнього КСП «Піщанське», які відбулись 05 липня 2008 року, шляхом жеребкування була визначена земельна ділянка № НОМЕР_1 на Схемі поділу земель КСП «Піщанське» на земельні частки (паї), то саме за рахунок її ОСОБА_2 згідно з розпорядженнями Білоцерківської РДА від 17 лютого 2009 року №139 та від 08 грудня 2009 року № 838 була виділена в натурі (на місцевості) земельна частка (пай), сформована у земельну ділянку з кадастровим номером [номер приховано]:00:005:0056 та на яку ОСОБА_1 13 серпня 2008 року виготовив Державний акт на право власності на земельну ділянку.

У зв`язку з наведеним, а також враховуючи те, що ОСОБА_1 , як власник земельної частки (паю) колишнього КСП «Піщанське», не брав участі у жеребкуванні на зборах, які відбулися в будинку культури в селі. Піщана Білоцерківського району Київської області 05 липня 2008 року, ОСОБА_2 вважає, що розпорядження Білоцерківської РДА від 31 липня 2008 року №493 в частині, що стосується передачі у власність ОСОБА_1 земельної ділянки площею 2,7457 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва в адміністративних межах Піщанської сільської ради Білоцерківського району Київської області за рахунок земель колективної власності КСП «Піщанське» без волевиявлення зборів власників земельних часток (паїв) колишнього КСП «Піщанське» є незаконним і таким, що прийнято з порушенням встановленої Законом України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)» процедури, з перевищенням встановлених законом повноважень, а також таким, що порушує право власності ОСОБА_2 на земельну ділянку площею 2,6684 га з кадастровим номером [номер приховано]:00:005:0056.

З урахуванням заяви про зміну предмету зустрічного позову від 09 червня 2023 року, ОСОБА_2 просив:

- визнати незаконним та скасувати розпорядження Білоцерківської РДА від 31 липня 2008 року № 493 в частині розпорядження, яка стосується передачі у власність ОСОБА_1 земельної ділянки площею 2,7457 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва в адміністративних межах Піщанської сільської ради Білоцерківського району Київської області;

- скасувати державну реєстрацію речового права в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно шляхом припинення права власності ОСОБА_1 на земельну ділянку площею 2,7457 га з кадастровим номером [номер приховано]:01:005:0017, цільове призначення - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Піщанської сільської ради Білоцерківського району Київської області, реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна: 91[телефон приховано].

- скасувати в Державному земельному кадастрі державну реєстрацію (запис) земельної ділянки площею 2,7457 га з кадастровим номером [номер приховано]:01:005:0017;

- стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 понесені судові витрати.

Ухвалою Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 04 травня 2023 року, занесеною до протоколу судового засідання, залучено до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору ФГ «Паросток» та ПП «Вектор 2008» (а.с.240, т.1).

Ухвалою Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 19 липня 2023 року, занесеною до протоколу судового засідання, прийнято до розгляду заяви про зміну предмету позову як по первісному позову, так і по зустрічному позову, залучено до участі у справі Головне управління Держгеокадастру у місті Києві та Київській області у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору (а.с.213-216, т. 2).

Рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 04 березня 2026 року у задоволенні первісного позову ОСОБА_1 відмовлено.

Зустрічний позов ОСОБА_2 задоволено.

Визнано незаконним та скасовано розпорядження Білоцерківської районної державної адміністрації Київської області «Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо складання державних актів на право власності на земельні ділянки 3-ом громадянам власникам земельних часток (паїв) в адміністративних межах Піщанської сільської ради Білоцерківського району Київської області» від 31 липня 2008 року №493 в частині розпорядження, яка стосується передачі у власність ОСОБА_1 земельної ділянки площею 2,7457 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва в адміністративних межах Піщанської сільської ради Білоцерківського району Київської області.

Скасовано державну реєстрацію речового права в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно шляхом припинення права власності ОСОБА_1 на земельну ділянку площею 2,7457 га з кадастровим номером [номер приховано]:01:005:0017, цільове призначення: для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Піщанської сільської ради Білоцерківського району Київської області, реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна: 91[телефон приховано].

Скасовано в Державному земельному кадастрі державну реєстрацію (запис) земельної ділянки площею 2,7457 га з кадастровим номером [номер приховано]:01:005:0017.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судовий збір у сумі 1 529 грн 20 коп.

Стягнуто з Білоцерківської РДА на користь ОСОБА_2 судовий збір у сумі 1 529 грн 20 коп.

Не погоджуючись із вказаним рішенням суду першої інстанції в частині задоволення зустрічного позову, ФГ «Паросток» подало апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати в цій частині та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 , посилаючись на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування судом норм матеріального та порушення норм процесуального права.

Апеляційна скарга ФГ «Паросток» мотивована тим, що суд першої інстанції, визнавши правомірним набуття ОСОБА_2 земельної ділянки за результатами жеребкування, не врахував невідповідність її площі, конфігурації та суміжних землекористувачів земельній ділянці ОСОБА_1 , а також обставини їх фактичного тривалого користування.

Вказує, що земельна ділянка ОСОБА_1 має площу 2,7457 га, земельна ділянка ОСОБА_2 - 2,6684 га, вони мають різну конфігурацію, а площа їх накладення становить лише 1,9413 га, що не узгоджується з висновком суду першої інстанції про те, що ОСОБА_2 за результатами жеребкування була виділена саме земельна ділянка, якою до цього користувався ОСОБА_1 .

Зазначає, що земельні ділянки ОСОБА_1 , ОСОБА_4 та ОСОБА_3 з 2011 року орендуються ФГ «Паросток», розташовані в одному масиві та фактично обробляються господарством, тоді як земельна ділянка ОСОБА_2 з 2017 року перебуває в оренді ПП «Вектор 2008». При цьому між орендарями протягом тривалого часу не виникало спорів щодо фактичних меж чи користування земельними ділянками, незважаючи на встановлене експертизою значне їх накладення.

Також вказує, що відомості про суміжні земельні ділянки у державних актах ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є різними, а земельна ділянка ОСОБА_2 накладається також на земельну ділянку ОСОБА_4 , що свідчить про можливу невідповідність кадастрових відомостей про межі земельної ділянки ОСОБА_2 її фактичному місцю розташування.

Наголошує, що за таких обставин можливе порушення підлягало усуненню шляхом уточнення та виправлення відомостей Державного земельного кадастру щодо меж земельних ділянок, а не шляхом припинення права власності ОСОБА_1 та скасування державної реєстрації належної йому земельної ділянки.

У зв`язку з цим вважає, що ОСОБА_2 обрано неналежний спосіб захисту, що є самостійною підставою для відмови у задоволенні зустрічного позову.

Також, не погоджуючись із вказаним рішенням суду першої інстанції, представник ОСОБА_1 - адвокат Капустін В.В. подав апеляційну скаргу, в якій його скасувати та ухвалити нове рішення, яким первісний позов ОСОБА_1 задовольнити, а в задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 відмовити, посилаючись на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, неправильне встановлення обставин у справі, неправильне застосування судом норм матеріального та порушення норм процесуального права.

Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції помилково застосував до спірних правовідносин положення Закону України «Про колективне сільськогосподарське підприємство» та правові висновки Верховного Суду, викладені у постановах: від 13 вересня 2022 року у справі № 925/461/21 та від 20 грудня 2022 року у справі № 924/250/19, оскільки КСП «Піщанське» було припинено ще 23 лютого 2000 року, а власники земельних часток (паїв) колишнього КСП не брали участі у діяльності новоствореного ТОВ «Піщанське» на правах його членів та не вносили свої земельні паї до його статутного фонду.

Вказує, що збори власників земельних часток (паїв) 05 липня 2008 року були проведені з порушенням встановленого законодавством порядку, оскільки всупереч пункту 7 Порядку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 04 лютого 2004 року № 122, збори вів директор ТОВ «Піщанське», а проєкт землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв), всупереч вимогам ст.7 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)», взагалі не розроблявся. Крім того, наявний у матеріалах справи протокол зборів не містить відміток щодо його затвердження Піщанською сільською радою чи Білоцерківською районною державною адміністрацією, у зв`язку із чим апелянт вважає рішення, прийняті на таких зборах, неправомочними.

Зазначає, що висновок суду про вилучення у ОСОБА_1 , ОСОБА_4 та ОСОБА_3 земельних часток (паїв) та проведення їх жеребкування на загальних підставах не відповідає обставинам справи, оскільки ще 16 травня 2008 року земельні ділянки, якими вони користувалися, вже були сформовані, виділені в натурі (на місцевості) та мали окремі кадастрові номери. При цьому жодного акта вилучення не складалося, розпочатий ними процес приватизації не скасовувався, а земельні ділянки з кадастровими номерами: [номер приховано]:00:005:0043, [номер приховано]:00:005:0044 та [номер приховано]:00:005:0045 предметом жеребкування не були.

Також вказує, що у Списку громадян, яким надаються у приватну власність земельні ділянки (паї) в межах Піщанської сільської ради, навпроти прізвищ ОСОБА_1 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 були зазначені відповідні номери земельних ділянок та зроблено запис «виготовлений державний акт», а земельна ділянка, яка в подальшому була оформлена за ОСОБА_2 , має іншу площу та конфігурацію, ніж земельна ділянка ОСОБА_1 , що, на думку представника ОСОБА_1 - адвоката Капустіна В.В., додатково підтверджує, що земельна ділянка ОСОБА_1 у жеребкуванні участі не брала.

Наголошує, що суд першої інстанції не надав оцінки тій обставині, що Поземельну книгу на земельну ділянку ОСОБА_2 відкрито 01 січня 2005 року, тобто ще за три роки до проведення зборів власників земельних часток (паїв), тоді як розроблення документації на цю земельну ділянку та присвоєння їй кадастрового номера відбувалося лише у 2010 році.

Посилається на те, що при формуванні та реєстрації земельної ділянки ОСОБА_2 підлягала перевірці відсутність перетинів із суміжними земельними ділянками, однак її було зареєстровано з накладенням на раніше сформовану земельну ділянку ОСОБА_1 . Водночас земельно-кадастрова документація на земельну ділянку ОСОБА_2 у матеріалах справи відсутня та не була надана ані Головним управлінням Держгеокадастру, ані Білоцерківською РДА, ані ПП «Паралель Плюс», яке нібито її виготовляло.

Представник ОСОБА_2 - адвокат Потапенко С.А. подав відзив на апеляційну скаргу ОСОБА_1 , у якому просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги, а рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 04 березня 2026 року залишити без змін. Вказує, що доводи ОСОБА_1 про помилкове застосування судом положень Закону України «Про колективне сільськогосподарське підприємство» та висновків Верховного Суду у справах № 925/461/21 і № 924/250/19 не враховують повного змісту рішення. Зазначає, що ці положення наведені судом для розмежування режиму колективної та приватної власності, тоді як до спірних правовідносин застосовано ч.ч.1, 2 ст.9 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)». Щодо доводів про ліквідацію КСП «Піщанське» зазначає, що у первісному позові ОСОБА_1 сам називав ТОВ «Піщанське» правонаступником КСП «Піщанське», а у відзиві на зустрічний позов вказував, що у 2004 році ініціював процедуру індивідуального виділення земельної частки (паю), тому протилежні твердження апеляційної скарги суперечать його попередній позиції у справі. Зазначає, що після припинення КСП його колишні члени не набували статусу одноосібників, а чинне на той час законодавство не передбачало окремої процедури виділення паю без волевиявлення зборів власників земельних часток (паїв), тому ОСОБА_1 мав вирішувати питання виділення земельної ділянки на загальних підставах.

Щодо порушення процедури проведення зборів 05 липня 2008 року, вказує, що обрання ОСОБА_6 головою зборів, хоча й не відповідало пункту 7 Порядку № 122, було здійснено за згодою присутніх власників земельних часток (паїв) та, на думку представника ОСОБА_2 , узгоджувалося з ч.ч. 1, 2 ст.358 ЦК України. Стосовно відсутності проєкту землеустрою зазначає, що розподіл земель міг проводитися також відповідно до проєкту реформування підприємства або погодженої та затвердженої схеми поділу земель колективної власності. Вказує, що Схема поділу земель КСП «Піщанське» була заздалегідь розроблена та погоджена відповідними посадовими особами, що підтверджується підписами, печатками та показаннями свідків. Заперечуючи доводи про незатвердження протоколу зборів, зазначає, що закон не вимагав наявності на самому протоколі відмітки про його затвердження, а відсутність відповідного рішення в архіві не свідчить про те, що воно не приймалося. Посилається також на показання колишнього Піщанського сільського голови ОСОБА_7 . Вказує, що на зборах 05 липня 2008 року були присутні 624 із 674 власників земельних часток (паїв), а їх проведення та результати жеребкування підтверджуються протоколом, Схемою поділу земель, Списком громадян та жеребком на земельну ділянку № НОМЕР_1 , який витягнув ОСОБА_5 . Щодо вилучення земельних часток, якими користувалися ОСОБА_1 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , зазначає, що станом на 05 липня 2008 року ОСОБА_1 мав право лише на земельну частку (пай), а державний акт на земельну ділянку отримав 13 серпня 2008 року. Тому вважає, що формулювання протоколу про «вилучення» земельних часток не означало вилучення вже сформованої земельної ділянки як об`єкта цивільних прав.

Стосовно запису «виготовлено державний акт» у Списку громадян вказує, що державний акт ОСОБА_1 видано після проведення зборів, а доказів того, що відповідні записи були внесені до Списку до або під час зборів, скаржником не надано. Щодо відкриття Поземельної книги на земельну ділянку ОСОБА_2 01 січня 2005 року зазначає, що представник ГУ Держгеокадастру пояснив перенесення відомостей в автоматичному режимі, однак причин такого перенесення пояснити не зміг; при цьому представник ОСОБА_1 клопотання про проведення земельно-технічної експертизи з цього питання не заявляв. Зазначає, що твердження про сформованість земельних ділянок ОСОБА_1 , ОСОБА_4 та ОСОБА_3 станом на 16 травня 2008 року ґрунтується на копії технічної документації, місцезнаходження оригіналу якої не встановлено, тому просить апеляційний суд цю копію до уваги не брати. Вважає, що наведені заперечення спростовують доводи апеляційної скарги, а рішення суду першої інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Також представник ОСОБА_2 - адвокат Потапенко С.А. подав відзив на апеляційну скаргу ФГ «Паросток», у якому просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 04 березня 2026 року - без змін. Вказує, що в апеляційній скарзі ФГ «Паросток» не наведено конкретних аргументів щодо неповноти встановлення судом обставин справи чи неправильності їх оцінки. Щодо доводів про різну площу та конфігурацію земельних ділянок ОСОБА_1 і ОСОБА_2 , зазначає, що схема земельної ділянки у полі № 10 другої сівозміни пайовикам, на яку посилається ФГ «Паросток», не містить масштабу та не дає можливості визначити місце розташування зображених на ній земельних ділянок. Натомість підставою для виготовлення землевпорядної документації ОСОБА_2 була Схема поділу земель КСП «Піщанське» на земельні частки (паї), розроблена у 2008 році, погоджена відповідними посадовими особами та така, що містила розподіл земель на 674 окремі ділянки. Наголошує, що земельна ділянка ОСОБА_1 площею 2,7457 га та земельна ділянка ОСОБА_2 площею 2,6684 га мають різну площу та конфігурацію саме тому, що виділялися на підставі різних картографічних матеріалів, які між собою не узгоджуються. Вказує, що ОСОБА_1 не брав участі у жеребкуванні 05 липня 2008 року, однак знав про отримання ОСОБА_2 жеребка на земельну ділянку № НОМЕР_1 та, незважаючи на це, подав свою технічну документацію на затвердження Білоцерківській РДА. На думку представника ОСОБА_2 , саме ці обставини стали причиною накладення земельних ділянок. Зазначає, що вирішальне значення у спірних правовідносинах має не час подальшої передачі земельних ділянок у власність, а їх попередній розподіл між власниками земельних часток (паїв), який здійснювався зборами власників земельних часток колишнього КСП «Піщанське». Заперечуючи доводи ФГ «Паросток» про обрання ОСОБА_2 неналежного способу захисту, вказує, що висновки Великої Палати Верховного Суду у справах № 916/1415/19 та № 925/642/19 стосуються інших за змістом та предметом спору правовідносин, тому не підлягають застосуванню у цій справі. Натомість вважає, що вимоги про визнання незаконним та скасування розпорядження Білоцерківської РДА, припинення державної реєстрації права власності ОСОБА_1 та скасування державної реєстрації земельної ділянки є належним і ефективним способом поновлення права ОСОБА_2 . Щодо доводів про порушення прав ФГ «Паросток» зазначає, що саме господарство вказувало на відсутність протягом тривалого часу спорів щодо меж земель між ним як орендарем земельної ділянки ОСОБА_1 та ПП «Вектор 2008» як орендарем земельної ділянки ОСОБА_2 , що, на думку представника ОСОБА_2 , свідчить про відсутність перешкод у користуванні ФГ «Паросток» орендованою земельною ділянкою та, відповідно, порушення його прав оскаржуваним рішенням.

Ухвалою Київського апеляційного суду від 27 жовтня 2026 року, занесеною до протоколу судового засідання, відмовлено у задоволенні клопотання представника ФГ «Паросток» - адвоката Нестройного О.Г. про долучення нових доказів на стадії апеляційного розгляду справи.

Відповідно до положень ч.ч.1,2 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення учасників справи, які з`явилися в судове засідання, вивчивши матеріали справи та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційних скарг, враховуючи доводи, викладені у відзивах на апеляційні скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга ФГ «Паросток» підлягає задоволенню частково, а апеляційна скарга представника ОСОБА_1 - адвоката Капустіна В.В. підлягає задоволенню, з таких підстав.

Згідно з положеннями ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим кодексом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону рішення суду першої інстанції не відповідає.

Відмовляючи у задоволенні первісного позову ОСОБА_1 , суд першої інстанції виходив із того, що розпорядженням Білоцерківської РДА від 08 грудня 2009 року № 838 правомірно затверджено технічну документацію із землеустрою та передано ОСОБА_2 у власність земельну ділянку площею 2,6684 га, кадастровий номер [номер приховано]:00:005:0056, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, в адміністративних межах Піщанської сільської ради Білоцерківського району Київської області. Суд першої інстанції зазначив, що ця ділянка була визначена ОСОБА_2 за результатами жеребкування, проведеного 05 липня 2008 року на зборах власників земельних часток (паїв) колишнього КСП «Піщанське», та надалі оформлена державним актом серії ЯЛ № 059099 від 26 серпня 2010 року, зареєстрованим за № 011093603265. Тому суд не встановив підстав для скасування розпорядження № 838 і похідних вимог, вказавши, що юридично значущим є розподіл земельних часток належним розпорядником, а не черговість виділення земельних ділянок у власність.

Задовольняючи зустрічний позов ОСОБА_2 , суд першої інстанції виходив із того, що розпорядження Білоцерківської РДА від 31 липня 2008 року № 493 у частині передачі ОСОБА_1 земельної ділянки площею 2,7457 га, кадастровий номер [номер приховано]:01:005:0017, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, в адміністративних межах Піщанської сільської ради, видано без урахування результатів жеребкування. ОСОБА_1 у ньому участі не брав, тоді як ОСОБА_2 було визначено земельну ділянку № НОМЕР_1 , межі якої накладаються на ділянку ОСОБА_1 на площу 1,9414 га. З огляду на це суд першої інстанції визнав незаконним розпорядження № 493, скасував державну реєстрацію права власності ОСОБА_1 на земельну ділянку, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 91[телефон приховано], та запис про її державну реєстрацію в Державному земельному кадастрі.

Однак з вказаними висновками суду першої інстанції погодитись не можна з таких підстав.

Відповідно до ч.1 ст.2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

У ч.1 ст.4 ЦПК України зазначено, що кожна особа має право у порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно зі ст.5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Частиною 2 ст.14 Конституції України передбачено, що право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

У ст.41 Конституції України визначено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності.

Згідно із ч.1 ст.15, ч.1. ст.16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Частиною 1 ст.319 ЦК України передбачено, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Згідно із ч.1 ст.321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до ст.391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Згідно зі ст.2 ЗК України до земельних відносин належать відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею.

Право власності на землю - це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками. Право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, цього Кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них (ч.1, 2 ст.78 ЗК України).

Поняття земельної ділянки як об`єкта права власності визначено у частині першій ст. 79 ЗК України.

Частиною 1 ст.79-1 ЗК України встановлено, що формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру.

Нормами ч.1 ст.81 ЗК України визначено способи набуття права власності на земельні ділянки, а саме: придбання за договором купівлі-продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами; безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності; приватизації земельних ділянок, що були раніше надані їм у користування; прийняття спадщини; виділення в натурі (на місцевості) належної їм земельної частки (паю).

Згідно з ч.1 ст.126 ЗК України право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Частинами 2, 3 ст.152 ЗК України передбачено, що власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав.

У ч.1 ст.153 ЗК України визначено, що власник не може бути позбавлений права власності на земельну ділянку, крім випадків, передбачених цим Кодексом та іншими законами України.

Відповідно до ч.2 ст.158 ЗК України виключно судом вирішуються земельні спори з приводу володіння, користування і розпорядження земельними ділянками, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, а також спори щодо розмежування територій сіл, селищ, міст, районів та областей.

Згідно з ч.1.ст.193 ЗК України Державний земельний кадастр - єдина державна геоінформаційна система відомостей про землі, розташовані в межах кордонів України, їх цільове призначення, обмеження у їх використанні, а також дані про кількісну і якісну характеристику земель, їх оцінку, про розподіл земель між власниками і користувачами.

Відповідно до ст. 194 ЗК України призначенням Державного земельного кадастру є забезпечення необхідною інформацією органів державної влади та органів місцевого самоврядування, заінтересованих підприємств, установ і організацій, а також громадян з метою регулювання земельних відносин, раціонального використання та охорони земель, визначення розміру плати за землю і цінності земель у складі природних ресурсів, контролю за використанням і охороною земель, економічного та екологічного обґрунтування бізнес-планів та проектів землеустрою.

Державна реєстрація земельних ділянок здійснюється у Державному земельному кадастрі в порядку, встановленому законом (ст. 202 ЗК України).

Відповідно до ч.4 ст.9 Закону України «Про Державний земельний кадастр» Державний кадастровий реєстратор: здійснює реєстрацію заяв про внесення відомостей до Державного земельного кадастру, надання таких відомостей; перевіряє відповідність поданих документів вимогам законодавства; формує поземельні книги на земельні ділянки, вносить записи до них, забезпечує зберігання таких книг; здійснює внесення відомостей до Державного земельного кадастру або надає відмову у їх внесенні; присвоює кадастрові номери земельним ділянкам; надає відомості з Державного земельного кадастру та відмову у їх наданні; здійснює виправлення помилок у Державному земельному кадастрі; передає органам державної реєстрації речових прав на нерухоме майно відомості про земельні ділянки.

Частинами 6 - 8 ст.16 Закону України «Про Державний земельний кадастр» встановлено, що кадастровий номер скасовується лише у разі скасування державної реєстрації земельної ділянки. Зміна власника чи користувача земельної ділянки, зміна відомостей про неї не є підставою для скасування кадастрового номера. Скасований кадастровий номер земельної ділянки не може бути присвоєний іншій земельній ділянці. Інформація про скасовані кадастрові номери земельних ділянок зберігається у Державному земельному кадастрі постійно.

Згідно зі ст.20 Закону України «Про Державний земельний кадастр» відомості Державного земельного кадастру є офіційними. Внесення до Державного земельного кадастру передбачених цим Законом відомостей про об`єкти Державного земельного кадастру є обов`язковим.

Відповідно до ст.ст. 11, 24 Закону України «Про Державний земельний кадастр» відомості про об`єкти Державного земельного кадастру під час внесення їх до Державного земельного кадастру мають відповідати існуючим характеристикам об`єктів у натурі (на місцевості), визначеним з точністю відповідно до норм та правил, технічних регламентів.

Державна реєстрація земельної ділянки здійснюється при її формуванні шляхом відкриття Поземельної книги на таку ділянку. Державна реєстрація земельних ділянок здійснюється державним кадастровим реєстратором центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин. При здійсненні державної реєстрації земельної ділянки їй присвоюється кадастровий номер.

Державна реєстрація земельної ділянки скасовується Державним кадастровим реєстратором, який здійснює таку реєстрацію, у разі: поділу чи об`єднання земельних ділянок; якщо протягом одного року з дня здійснення державної реєстрації земельної ділянки речове право на неї не зареєстровано з вини заявника; ухвалення судом рішення про скасування державної реєстрації земельної ділянки.

Ухвалення судом рішення про скасування державної реєстрації земельної ділянки допускається виключно з одночасним припиненням таким рішенням усіх речових прав, їх обтяжень, зареєстрованих щодо земельної ділянки (за наявності таких прав, обтяжень). Ухвалення судом рішення про визнання нечинним рішення органу виконавчої влади, органу місцевого самоврядування про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою, за якою була сформована земельна ділянка, щодо якої виникли речові права, а також про скасування державної реєстрації такої земельної ділянки, що допускається за умови визнання нечинним рішення про затвердження такої документації (за його наявності) та припинення таких прав (за їх наявності).

У ч.3 ст.26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» передбачено, що відомості про речові права, обтяження речових прав, внесені до Державного реєстру прав, не підлягають скасуванню та/або вилученню, крім випадків, передбачених пунктом 1 частини сьомої статті 37 цього Закону.

Статтею 15 ЦК України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно з ч.ч.1, 3 ст.13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до ЦПК України, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору.

Відповідно до вимог ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ст.ст.76, 77 ЦПК України).

Згідно зі ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до положень ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхиленні або врахування кожного доказу (групи доказів).

Положення вищезазначених процесуальних норм передбачають, що під час розгляду справ у порядку цивільного судочинства обов`язок доказування покладається як на позивача, так і на відповідача.

Верховний Суд неодноразово наголошував на необхідність застосування категорій стандартів доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладання тягара доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто, коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 14 квітня 2021 року у справі № 753/8215/19 (провадження № 61-8605св20)).

Відповідно до ч.4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

З матеріалів справи вбачається та не заперечується сторонами, що на підставі рішення Піщанської сільської ради народних депутатів від 24 листопада 1995 року № 5-31 (а.с.165, т.1) у колективну власність КСП «Піщанське» було передано 1993,2 га земель для сільськогосподарського виробництва, розташованих в адміністративних межах Піщанської сільської ради Білоцерківського району Київської області. В подальшому згідно цього рішення сільської ради виготовлений Державний акт на право колективної власності на землю, який 07 червня 1996 року, виданий КСП «Піщанське» (а.с.145-148, т.2).

Установлено, що ОСОБА_1 , як член КСП «Піщанське», був власником Сертифікату на земельну частку (пай), серії КВ № 0121034, розміром 2,84 в умовних кадастрових гектарах, виданого на підставі розпорядження голови Білоцерківської РДА від 17 грудня 1996 року № 277, зареєстрованого 17 грудня 1996 року у Книзі реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай) за № 72. Наведене підтверджується копією Списку членів КСП «Піщанське» села Піщана Білоцерківського району Київської області на паювання земель, переданих у колективну власність КСП «Піщанське» (№264), затвердженого головою КСП «Піщанське» ОСОБА_3. від 13 вересня 1996 року (а.с.164-181, т.1).

У 1996 році під час розпаювання сільськогосподарських угідь КСП «Піщанське» ОСОБА_5 , як члену цього КСП, на підставі розпорядження голови Білоцерківської РДА від 17 грудня 1996 року № 277, був виданий Сертифікат на право на земельну частку (пай) розміром 2,84 в умовних кадастрових гектарах серія КВ № 0121414, зареєстрований у Книзі реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай) за № 298.

Наведене підтверджується копіями довідки Білоцерківського районного відділу земельних ресурсів від 29 квітня 2003 року №06-15-127 (а.с.204, т.1) та заповіту ОСОБА_5 від 26 жовтня 2001 року, посвідченого державним нотаріусом Другої білоцерківської державної нотаріальної контори Магдич Т.І., зареєстрованого в реєстрі за № 1-6586 (а.с.125, т.1).

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 помер.

Відповідно до складеного ОСОБА_5 заповіту від 26 жовтня 2001 року, посвідченого державним нотаріусом Другої білоцерківської державної нотаріальної контори, зареєстрованим у реєстрі за №1-6586 (а.с.125, т.1) на підставі рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 18 березня 2008 року у справі №2-1714 (а.с.130, т.1) за ОСОБА_2 визнано право на земельну частку (пай) розміром 2,84 га в умовних кадастрових гектарах в адміністративних межах Піщанської сільської ради Білоцерківського району Київської області, посвідчене сертифікатом на земельну частку (пай) серія КВ № 0121414 від 17 грудня 1996 року.

У справі встановлено, що КСП «Піщанське» 23 лютого 2000 року шляхом перетворення реорганізоване у Сільськогосподарський виробничий кооператив «Піщанський» (далі - СВК «Піщанський»). СВК «Піщанський» став правонаступником КСП «Піщанське», що підтверджується копіями виписки з протоколу № 2 загальних зборів членів КСП «Піщанське» від 23 лютого 2000 року (а.с.220-221, т.4), п.1.1 Статуту СВК «Піщанський» 2000 року (а.с.223-238, т.4).

З 25 березня 2000 року СВК «Піщанський» перетворений у ТОВ «Піщанське», останнє є правонаступником прав та обов`язків КСП «Піщанське» та СВК «Піщанський», що підтверджується копіями протоколів № 1 та № 2 загальних зборів СКВ «Піщанський» від 25 березня 2000 року (а.с.239-241, 242-243, т.4), п. 1.1 Статуту ТОВ «Піщанський» 2000 року (а.с.244-249, т.4).

Згідно з п.1.1 указаного Статуту ТОВ «Піщанське» з 14 квітня 2000 року (дата офіційної реєстрації в Державному реєстрі України) є правонаступником КСП «Піщанське» та СВК «Піщанський» (а.с.244-а, т.4).

Згідно з копією протоколу № 1 загальних зборів СВК «Піщанський» від 25 березня 2000 року (а.с.242-243, т.4) засновниками ТОВ «Піщанське» є ОСОБА_6 та ОСОБА_8 .

Установлено, що 04 листопада 2004 року ОСОБА_1 звернувся з письмовою заявою до директора ТОВ «Піщанське» - Шабельного Ф.Ю. (а.с.20, т.1) з проханням розірвати договір з ТОВ «Піщанське» та виділити в натурі (на місцевості) земельну частку (пай) згідно з Сертифікатом серія КВ № 0121034, площею 2,84 в умовних кадастрових гектарах на землях колишнього КСП «Піщанське» в полі № 10 бригада № 2 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

14 грудня 2007 року Білоцерківською РДА видано розпорядження № 767 про надання ОСОБА_1 та ще 3-ом громадянам дозволу на розробку технічної документації із землеустрою зі складання державних актів на право власності на земельні ділянки в адміністративних межах Піщанської сільської ради Білоцерківського району Київської області для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (т.1 а.с.23).

У подальшому ОСОБА_1 згідно з розпорядженням Білоцерківської РДА від 14 грудня 2007 року № 767 звернувся до приватного підприємства «Землевпорядний центр АО» (далі - ПП «Землевпорядний центр АО»), яке у 2008 році розробило технічну документацію із землеустрою зі складання державних актів на право власності на земельну ділянку площею 2,7457 га з кадастровим номером [номер приховано]:00:005:0043, розташованої в адміністративних межах Піщанської сільської ради Білоцерківського району Київської області.

Згідно з розпорядженням Білоцерківської РДА від 31 липня 2008 року № 493 розроблена ПП «Землевпорядний центр АО» технічна документація із землеустрою була затверджена та ОСОБА_1 була передана у власність земельна ділянка площею 2,7457 га з кадастровим номером [номер приховано]:00:005:0043 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (а.с.183-185, т.1).

На підставі цього розпорядження ради виготовлений Державний акт на земельну ділянку ОСОБА_1 від 13 серпня 2008 року (а.с.10, т.1).

Згідно з наданого ОСОБА_1 до суду першої інстанції копії листа Управління Держгеокадастру у Білоцерківському районі Київської області до Витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку НВ-32057039020115 від 24 травня 2015 року кадастровий номер земельної ділянки [номер приховано]:00:005:0043 автоматизовано за допомогою програмного забезпечення Державного земельного кадастру змінений на кадастровий номер [номер приховано]:01:005:0017 (а.с.12, т.1).

Установлено, що 05 липня 2008 року в селі Піщана в будинку культури відбулись збори власників земельних часток (паїв) колишнього КСП «Піщанське», на яких вирішувалися питання про проведення жеребкування між власниками земельних часток (паїв) і про виготовлення державних актів на земельні ділянки згідно Схеми поділу земель КСП «Піщанське» на земельні частки (паї). На цих зборах участь у першому турі жеребкування прийняли 624 власники земельних часток (паїв). За результатами жеребкування ОСОБА_2 витягнув жереб на земельну ділянку під № НОМЕР_1 , зазначену на Схемі поділу земель КСП «Піщанське» на земельні частки (паї).

Це підтверджується: протоколом зборів власників земельних часток (паїв) від 05 липня 2008 року (а.с.132, т.1); Схемою поділу земель КСП «Піщанське» на земельні частки (паї) (а.с.154, т.2); Списком громадян, яким надається в приватну власність земельні ділянки (пай) в межах Піщанської сільської ради (а.с. 134-162, т.1) та жеребком на земельну ділянку під № 3 (а.с.47, т.3).

Схема поділу земель КСП «Піщанське» на земельні частки (паї) була заздалегідь розроблена та погоджена зборами власників земельних часток (паїв) та Піщанською сільською радою, що підтверджується наявними на цій Схемі підписами посадових осіб з печатками (а.с.154, т.2) та показами свідків ОСОБА_7 (а.с.159-164, т.4), ОСОБА_9 (а.с.139-143, т.4) та ОСОБА_10 (а.с. 75-77, т.3).

17 лютого 2009 року Білоцерківська РДА видала розпорядження №139 про надання ОСОБА_2 та іншим 57-ми власникам земельних часток (паїв) дозволу на розроблення технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право власності на земельні ділянки власників земельних часток (паїв) (а.с.187-189, т.1).

На підставі розпорядження Білоцерківської РДА від 17 лютого 2009 року № 139 на замовлення ОСОБА_2 ПП «Паралель Плюс» розробило технічну документацію із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право власності на земельні ділянки власників земельних часток (паїв) колишнього КСП «Піщанське».

08 грудня 2009 року згідно розпорядження Білоцерківської РДА № 838 затверджена технічна документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право власності на земельні ділянки власників земельних часток (паїв) та ОСОБА_2 у власність передана земельна ділянка площею 2,6684 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована в адміністративних межах Піщанської сільської ради Білоцерківського району Київської області (а.с.190, т.1).

На підставі розпорядження Білоцерківської РДА від 08 грудня 2009 року № 838 ОСОБА_2 отримав Державний акт на право власності на земельну ділянку площею 2,6684 га з кадастровим номером [номер приховано]:00:005:0056 (а.с.131, т.1).

Установлено, що рішенням Піщанської сільської ради народних депутатів від 24 листопада 1995 року № 5-31 КСП «Піщанське» передано у колективну власність землі сільськогосподарського призначення, на підставі чого 07 червня 1996 року йому видано Державний акт на право колективної власності на землю серії КВ № 000024.

З листа Головного управління Держгеокадастру у місті Києві та Київській області від 19 липня 2023 року № 29-10-0.331-6578/2-23, наданого у відповідь на адвокатський запит, убачається, що земельні ділянки ОСОБА_1 площею 2,7457 га з кадастровим номером [номер приховано]:01:005:0017 та ОСОБА_2 - площею 2,6684 га з кадастровим номером [номер приховано]:00:005:0056, сформовані в межах земель, переданих КСП «Піщанське» у колективну власність відповідно до зазначеного державного акта (а.с.46, т.3).

Факт часткового накладення земельної ділянки з кадастровим номером [номер приховано]:00:005:0056 на земельну ділянку з кадастровим номером [номер приховано]:01:005:0017 площею 1,9413 га підтверджується висновком експерта за результатами проведення земельно-технічного дослідження від 21 листопада 2022 року № 250/10-2022, наданим ОСОБА_1 (а.с.30-44, т. 1).

Наведене свідчить про наявність земельного спору між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

Як зазначалося вище, рішенням Піщанської сільської ради народних депутатів від 24 листопада 1995 року № 5-31 КСП «Піщанське» передано у колективну власність 1 993,2 га земель сільськогосподарського призначення, розташованих у межах Піщанської сільської ради Білоцерківського району Київської області. На підставі цього рішення 07 червня 1996 року КСП «Піщанське» видано Державний акт на право колективної власності на землю серії КВ № 000024.

Додатком до цього державного акта є список громадян - членів КСП «Піщанське», що містить 674 осіб. У ньому під № 264 зазначено ОСОБА_1 , якому на підставі розпорядження голови Білоцерківської РДА від 17 грудня 1996 року № 277 видано Сертифікат на право на земельну частку (пай) серії КВ № 0121034 розміром 2,84 умовних кадастрових гектарів (а.с.164-181, т.1).

З виписки з протоколу № 2 загальних зборів членів КСП «Піщанське» від 23 лютого 2000 року вбачається, що на час проведення зборів у КСП налічувалося 298 членів, з яких у зборах брали участь 249 осіб. Головою зборів був ОСОБА_11 , секретарем - ОСОБА_12 ; у виписці також зазначено про участь уповноваженого представника Білоцерківської РДА Немії А.Й. (а.с.220-221, т.4).

На порядок денний цих зборів було винесено питання про реорганізацію КСП «Піщанське». За результатами відкритого голосування 249 учасників проголосували «за», осіб, які голосували «проти» або утрималися, не було. У протоколі зафіксовано рішення реформувати КСП «Піщанське» на засадах приватної власності із забезпеченням усім його членам права вільного виходу з підприємства зі своїми земельними частками та майновими паями, а також обрати організаційно-правову форму сільськогосподарського виробничого кооперативу.

Того ж дня, тобто 23 лютого 2000 року, проведено установчі збори СВК «Піщанський».

У протоколі зазначено, що засновниками кооперативу були 14 фізичних осіб, усі вони брали участь у зборах. Головою зборів був ОСОБА_13 , секретарем - ОСОБА_12 (а.с.222, т.4).

Установчими зборами вирішено створити СВК «Піщанський», затвердити його статут, а ОСОБА_13 обрати головою правління строком на п`ять років. У протоколі наведено перелік 14-ох засновників кооперативу: ОСОБА_11 , ОСОБА_14 , ОСОБА_9 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23 , ОСОБА_24 та ОСОБА_13 (а.с.237, т.4).

Згідно з пунктом 1.1 Статуту СВК «Піщанський», кооператив створено рішенням установчих зборів, оформленим протоколом № 1 від 23 лютого 2000 року, на підставі заяв засновників. Також вказано, що кооператив є правонаступником усіх прав та обов`язків «попереднього господарства», без зазначення його найменування (а.с. 224, т.4).

Із протоколу № 2 загальних зборів СВК «Піщанський» від 25 березня 2000 року вбачається, що у кооперативі налічувалося 298 членів, з яких на зборах брали участь 290 осіб; засновників СВК було 14, усі вони були присутні. Головою зборів зазначено ОСОБА_13 , секретарем - ОСОБА_23 (а.с.239-241, т.4).

На вказаних зборах розглянуто питання про перереєстрацію СВК «Піщанський» у товариство з обмеженою відповідальністю як правонаступника кооперативу. У протоколі зафіксовано рішення про перереєстрацію СВК «Піщанський» у ТОВ «Піщанське».

У цьому ж протоколі як суб`єктів, з якими погоджувалося створення товариства, зазначено ТОВ «Берегиня» в особі ОСОБА_8 , а також трьох фізичних осіб - ОСОБА_8 , ОСОБА_6 та ОСОБА_13 .

Крім того, протоколом № 2 від 25 березня 2000 року передбачено виведення зі складу засновників СВК «Піщанський» усіх 14 осіб, перелічених в установчому протоколі від 23 лютого 2000 року, на підставі поданих ними заяв. У рішенні також зазначено про відмову цих осіб від претензій до новоутвореного товариства (а.с. 240-241, т.4).

Як зазначалось вище, у пункті 1.1 Статуту ТОВ «Піщанське» зазначено, що це товариство з 14 квітня 2000 року є правонаступником КСП «Піщанське» та СВК «Піщанський».

Водночас передавальний акт або передавальний баланс майнових прав та зобов`язань КСП «Піщанське», СВК «Піщанський» і ТОВ «Піщанське» у матеріалах справи відсутній.

Матеріали справи також не містять документа, яким власники земельних часток (паїв) колишнього КСП «Піщанське» передали б свої земельні частки до статутного капіталу ТОВ «Піщанське».

Відповідно до ч.ч.1-3 статті 37 ЦК Української РСР, у редакції, чинній на час спірних правовідносин, юридична особа припиняється шляхом ліквідації або реорганізації (злиття, поділу або приєднання). При злитті і поділі юридичних осіб майно (права і обов`язки) переходить до нововиниклих юридичних осіб. При приєднанні юридичної особи до іншої юридичної особи її майно (права і обов`язки) переходить до останньої. Майно переходить в день підписання передаточного балансу, якщо інше не передбачене законом або постановою про реорганізацію.

За змістом ст.34 Закону України «Про підприємства в Україні», у редакції, чинній на час спірних правовідносин, ліквідація і реорганізація (злиття, приєднання, поділ, виділення, перетворення) підприємства провадяться з дотриманням вимог антимонопольного законодавства за рішенням власника, а у випадках, передбачених цим Законом, - за рішенням власника та за участю трудового колективу або органу, уповноваженого створювати такі підприємства, чи за рішенням суду або арбітражного суду. Реорганізація підприємства, що зловживає своїм монопольним становищем на ринку, може здійснюватись також шляхом його примусового поділу в порядку, передбаченому чинним законодавством. Реорганізація підприємства, яка може призвести до екологічних, демографічних та інших негативних наслідків, що зачіпають інтереси населення території, повинна погоджуватися з відповідною Радою народних депутатів.

Частинами 1 та 6 ст. 31 Закону України «Про колективне сільськогосподарське підприємство», у редакції, чинній на час спірних правовідносин, передбачено, що реорганізація (злиття, приєднання, поділ, виділення, перетворення) та ліквідація підприємства провадяться за рішенням загальних зборів (зборів уповноважених) його членів або за рішенням суду чи арбітражного суду. При перетворенні одного підприємства в інше до новоствореного підприємства переходять усі майнові права і обов`язки колишнього підприємства. Підприємство може на добровільних засадах за рішенням загальних зборів перетворюватися в самостійні кооперативи, що створюються із госпрозрахункових підрозділів підприємства або окремих груп працівників. Вони наділяються правами розпоряджання продукцією та доходами, відкриття рахунку в банківських установах. До них переходять усі майнові права і обов`язки колишнього підприємства. Ці колективи можуть об`єднуватися в асоціації.

Водночас у ст. 7 Закону України «Про колективне сільськогосподарське підприємство», у редакції, чинній на час спірних правовідносин, передбачено, що об`єктами права колективної власності підприємства є земля, інші основні та оборотні засоби виробництва, грошові та майнові внески його членів, вироблена ними продукція, одержані доходи, майно, придбане на законних підставах. Об`єктами права власності підприємства є також частки у майні та прибутках міжгосподарських підприємств та об`єднань, учасником яких є підприємство. Майно у підприємстві належить на праві спільної часткової власності його членам. Суб`єктом права власності у підприємстві є підприємство як юридична особа, а його члени - в частині майна, яку вони одержують при виході з підприємства.

У постанові Верховного Суду від 02 квітня 2025 року у справі № 906/243/24 зазначено, що для належного підтвердження обставин правонаступництва юридичної особи мають враховуватися не лише її державна реєстрація із зазначенням статусу правонаступника КСП, положення статуту, збереження ідентифікаційного коду чи наявність передавального акта (балансу), а й змістовні обставини, що підтверджують членство колишніх учасників КСП. До таких обставин належить, зокрема, співвідношення кількісного складу засновників новоствореної юридичної особи та учасників КСП до реорганізації. У разі істотної невідповідності такого складу мають бути з`ясовані та підтверджені причини вибуття відповідних осіб, зокрема їх добровільна відмова від участі, вихід із підприємства з попереднім урегулюванням майнових питань або інші об`єктивні обставини.

Також у постанові Верховного Суду від 13 вересня 2022 року у справі № 925/461/21 зазначено, що самі лише зміни законодавства, якими були визначені інші, ніж раніше, форми власності, не зумовили автоматичного переходу об`єктів права колективної власності у приватну власність. У цьому контексті Верховний Суд звернув увагу на різний правовий режим права колективної та права приватної власності. Майно у колективному підприємстві належить на праві спільної часткової власності його членам, а право колективної власності здійснюють загальні збори членів підприємства відповідно до ст.ст. 7, 8 Закону України «Про колективне сільськогосподарське підприємство». Натомість право приватної власності юридична особа здійснює за своєю волею, незалежно від волі інших осіб та на власний розсуд відповідно до ст.ст. 316-319 ЦК України.

З огляду на наведене, сама лише відсутність передавального акта або передавального балансу не є достатньою для висновку про те, що реорганізація КСП «Піщанське» не відбулася або що ТОВ «Піщанське» взагалі не набуло статусу його правонаступника.

Водночас ця обставина має істотне значення для встановлення складу та обсягу майна, яке фактично перейшло до новостворених юридичних осіб у результаті реформування.

Матеріали справи не містять передавального акта чи передавального балансу, які б визначали конкретний перелік майна, прав та обов`язків, переданих від КСП «Піщанське» до СВК «Піщанський», а надалі - до ТОВ «Піщанське».

Вони також не містять документів, які б ідентифікували земельні частки (паї), права на які увійшли до майна товариства, їх власників та правову підставу такого переходу, зокрема внесення відповідних прав до статутного капіталу чи інший спосіб їх передачі товариству.

За таких обставин положення пункту 1.1 Статуту ТОВ «Піщанське» про правонаступництво саме по собі не дає достатніх підстав вважати доведеним перехід до товариства всього майна колишнього КСП «Піщанське», зокрема всіх земель, переданих КСП у колективну власність за державним актом, та всіх прав на земельні частки (паї) його членів. Такий висновок ґрунтується не на запереченні правонаступництва ТОВ як такого, а на відсутності належного документального підтвердження універсального переходу до нього всього майнового масиву та всіх земель колишнього КСП.

У даній справі це набуває значення також з огляду на істотну різницю між кількістю осіб, зазначених у списку, доданому до державного акта на право колективної власності на землю, кількістю членів КСП на час його реформування, чотирнадцятьма засновниками СВК «Піщанський» та чотирма засновниками ТОВ «Піщанське». За відсутності документів, які б пояснювали таку різницю та засвідчували врегулювання майнових прав інших членів КСП, перехід до ТОВ усього майна і всіх земель колишнього КСП не може презюмуватися.

Так, на виконання розпорядження Білоцерківської РДА від 14 грудня 2007 року № 767, яким, зокрема, ОСОБА_1 надано дозвіл на розроблення технічної документації із землеустрою щодо складання державного акта на право власності на земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, ПП «Землевпорядний центр АО» розробило відповідну технічну документацію.

У складі цієї документації міститься зведений кадастровий план від 16 травня 2008 року, яким відображено три земельні ділянки загальною площею 7,9201 га. На плані земельну ділянку № НОМЕР_2 площею 2,7457 га зазначено за ОСОБА_1 , земельну ділянку № НОМЕР_3 площею 2,5073 га - за ОСОБА_4 , земельну ділянку № НОМЕР_1 площею 2,6671 га - за ОСОБА_3 . Для земельної ділянки ОСОБА_1 у технічній документації зазначено кадастровий номер [номер приховано]:00:005:0043 (т.2, а.с. 92-94).

Отже, технічна документація передбачала виділення для ОСОБА_1 , ОСОБА_4 та ОСОБА_3 трьох конкретних земельних ділянок із визначенням їх площі, конфігурації та місця розташування.

Акт встановлення та погодження зовнішніх меж земельної ділянки в натурі від 14 червня 2008 року складено за участю представника ПП «Землевпорядний центр АО», землекористувача ОСОБА_1 і суміжних землекористувачів. В акті зазначено, що межі земельної ділянки площею 2,7457 га погоджені, а претензій суміжних землекористувачів при встановленні меж не виявлено (а.с.93, т.2).

04 липня 2008 року ОСОБА_1 подав нотаріально посвідчену заяву про згоду на встановлення та погодження меж земельної ділянки, яка оформлювалася для виготовлення державного акта. У вказаній заяві ОСОБА_1 зазначив про відсутність майнових і земельних претензій до суміжних землекористувачів ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , яка до реєстрації шлюбу мала прізвище ОСОБА_25 . У заяві земельна ділянка ОСОБА_1 зазначена під № 0004, ОСОБА_3 під № 0006, ОСОБА_4 під № 0005 (а.с.94, т.2).

05 липня 2008 року в селі Піщана проведено збори власників земельних часток (паїв). У протоколі зазначено, що загальна кількість власників земельних часток (паїв) становила 674 особи, із яких у зборах брали участь 624 особи. Головою зборів зазначено ОСОБА_6 , секретарем - ОСОБА_26 (а.с. 132, т.1).

На порядок денний цих зборів було винесено питання про виготовлення державних актів на земельні частки (паї) та проведення жеребкування між власниками земельних часток (паїв). У протоколі зафіксовано рішення залишити земельні частки під ОСОБА_27 за одноосібниками, які тривалий час їх обробляли, а земельні частки, якими користувалися ОСОБА_3 , ОСОБА_1 та ОСОБА_4 і які розташовані під містом ОСОБА_28 , вилучити та провести щодо них жеребкування на загальних підставах.

У наданій копії протоколу зборів від 05 липня 2008 року відсутній реквізит про його затвердження Піщанською сільською радою або Білоцерківською РДА. У протоколі також не зазначено особу, яка витягнула кожний конкретний жеребок, зокрема жеребок № 3.

У списку громадян, яким надаються у приватну власність земельні ділянки в межах Піщанської сільської ради, навпроти ОСОБА_1 , зазначеного під № 264, у графі «№ земельної ділянки» вказано №3 та міститься рукописна відмітка «виготовлений держ. акт». Навпроти ОСОБА_3 , зазначеного під № 382, вказано №1 із такою самою відміткою. Навпроти ОСОБА_29 , зазначеної під № 647, вказано №2 із відміткою про виготовлення державного акта (т.1, а.с.145, 150, 161).

У тому самому списку під № 615 зазначено ОСОБА_5 , у графі «№ земельної ділянки» навпроти його прізвища вказано № 3 (а.с.160, т.1).

Таким чином, у зведеному кадастровому плані від 16 травня 2008 року земельна ділянка ОСОБА_1 позначена № 1, а земельна ділянка ОСОБА_3 № 3. У списку, складеному у зв`язку з проведенням зборів 05 липня 2008 року, навпроти ОСОБА_1 зазначено №3, а навпроти ОСОБА_3 - №1. У обох документах земельна ділянка ОСОБА_4 зазначена під № 2.

Сертифікат на право на земельну частку (пай) серії КВ № 0121414 первісно був виданий ОСОБА_5 . Після його смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 18 березня 2008 року за ОСОБА_2 визнано право на відповідну земельну частку (пай) у порядку спадкування (т.1, а.с.125, 130, 204).

Як зазначалось вище, 31 липня 2008 року Білоцерківською РДА видано розпорядження № 493, яким затверджено технічну документацію із землеустрою та передано ОСОБА_1 у власність земельну ділянку площею 2,7457 га з кадастровим номером [номер приховано]:00:005:0043. На підставі цього розпорядження 13 серпня 2008 року оформлено Державний акт на право власності на земельну ділянку на ім`я ОСОБА_1

17 лютого 2009 року Білоцерківською РДА видано розпорядження № 139, яким ОСОБА_2 та іншим 57 власникам земельних часток (паїв) надано дозвіл на розроблення технічної документації.

Розпорядженням Білоцерківської РДА від 08 грудня 2009 року № 838 затверджено технічну документацію та передано ОСОБА_2 у власність земельну ділянку площею 2,6684 га з кадастровим номером [номер приховано]:00:005:0056 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

З огляду на предмет даного спору та характер спірних правовідносин, що стосуються реалізації права учасників справи на виділення в натурі (на місцевості) земельної ділянки в розмірі належної йому земельної частки (паю) із земель, переданих КСП «Піщанське» у колективну власність, пріоритетному застосуванню підлягає Закон України від 05 червня 2003 року № 899-IV «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)», в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин (далі - Закон № 899-IV).

Цей Закон є спеціальним у зазначених правовідносинах, оскільки визначає організаційні та правові засади виділення власникам земельних часток (паїв) земельних ділянок у натурі (на місцевості) із земель, що належали на праві колективної власності колективним сільськогосподарським підприємствам, сільськогосподарським кооперативам та сільськогосподарським акціонерним товариствам. Ним також урегульовано порядок розподілу, обміну та особливості розпорядження землями, які залишилися у колективній власності після виділення земельних ділянок власникам земельних часток (паїв).

Такий підхід узгоджується з висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 14 травня 2025 року у справі № 340/10339/21 (провадження № К/990/35480/24).

Відповідно до приписів ст. 1 Закону № 899-IV право на земельну частку (пай) мають, зокрема, колишні члени колективних сільськогосподарських підприємств, сільськогосподарських кооперативів, сільськогосподарських акціонерних товариств, у тому числі створених на базі радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств, а також пенсіонери з їх числа, які отримали сертифікати на право на земельну частку (пай) у встановленому законодавством порядку.

Право особи на земельну частку (пай) може бути встановлено в судовому порядку.

Згідно зі ст.2 цього Закону, основним документом, що посвідчує право на земельну частку (пай), є сертифікат на право на земельну частку (пай), виданий районною (міською) державною адміністрацією.

Документами, що посвідчують право на земельну частку (пай), також є рішення суду про визнання права на земельну частку (пай).

Відповідно до ст.3 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)» № 899-IV, у редакції, чинній у 2007 -2009 роках, підставами для виділення земельних ділянок у натурі (на місцевості) власникам земельних часток (паїв) є рішення відповідної сільської, селищної, міської ради чи районної державної адміністрації. Особи, власники сертифікатів на право на земельну частку (пай), які виявили бажання одержати належну їм земельну частку (пай) в натурі (на місцевості), подають до відповідної сільської, селищної, міської ради чи районної державної адміністрації заяву про виділення їм земельної частки (паю) в натурі (на місцевості). Земельна частка (пай) виділяється її власнику в натурі (на місцевості), як правило, однією земельною ділянкою. За бажанням власника земельної частки (паю) йому можуть бути виділені в натурі (на місцевості) дві земельні ділянки з різним складом сільськогосподарських угідь (рілля, багаторічні насадження, сінокоси або пасовища). У разі подання заяв про виділення земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості) більшістю власників земельних часток (паїв) у межах одного сільськогосподарського підприємства відповідна сільська, селищна, міська рада чи районна державна адміністрація приймає рішення про розробку проекту землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв).

За змістом ст. 7 Закону № 899-IV, у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, проект землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв) розробляється державними та іншими землевпорядними організаціями, які отримали в установленому законом порядку ліцензії на проведення землевпорядних робіт, погоджується відповідною сільською, селищною, міською радою чи районною державною адміністрацією і затверджується на зборах більшістю власників земельних часток (паїв) у межах земель, що перебувають у користуванні одного сільськогосподарського підприємства, та оформляється відповідним протоколом. У проекті землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв) визначаються місце розташування земельних ділянок, їх межі та площі сільськогосподарських угідь, що підлягають розподілу між власниками земельних часток (паїв), їх цільове призначення, дії обмежень (обтяжень) у використанні земельних ділянок, у тому числі земельних сервітутів. У разі необхідності в проектах землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв) здійснюється перерахунок розміру в умовних кадастрових гектарах та вартості земельної частки (паю).

Отже, зміст наведених норм права дає підстави для висновку, що рішення про розроблення проєкту землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв) приймається відповідною сільською, селищною, міською радою або районною державною адміністрацією лише за умови подання заяв про виділення земельних часток (паїв) у натурі більшістю їх власників у межах одного сільськогосподарського підприємства.

Натомість у разі поодинокого, а не масового звернення власника земельної частки (паю) щодо її виділення в натурі ч.4 ст. 3 Закону № 899-IV не застосовується, а право особи реалізується у загальному порядку на підставі її заяви, рішення уповноваженого органу та відповідної землевпорядної документації.

Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 14 травня 2025 року у справі № 340/10339/21 (провадження № К/990/35480/24).

Таким чином, Закон № 899-IV, у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, розмежовував індивідуальний порядок виділення земельної частки (паю) конкретному власникові та порядок колективного розподілу земельних ділянок між значною кількістю власників паїв у межах одного сільськогосподарського підприємства.

За загальним правилом власник сертифіката, який бажав одержати належну йому земельну частку (пай) у натурі, звертався із заявою до відповідної сільської, селищної, міської ради або районної державної адміністрації. Підставою для виділення земельної ділянки було рішення уповноваженого органу, а оформлення права здійснювалося на підставі передбаченої законодавством документації із землеустрою.

Водночас колективний розподіл земельних ділянок міг проводитися лише між власниками земельних часток (паїв), які подали заяви про виділення належних їм земельних часток у натурі, відповідно до проєкту землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв).

Результат такого розподілу мав оформлюватися протоколом, до якого додаються проєкт землеустрою та список осіб, які брали участь у розподілі. Протокол підлягав затвердженню відповідною сільською, селищною, міською радою або районною державною адміністрацією і лише після цього міг бути підставою для прийняття рішення про виділення земельних часток (паїв) у натурі.

Жеребкування не є самостійною та універсальною процедурою виділення земельної частки (паю) кожному власникові. Воно могло застосовуватися лише в межах належно організованого колективного розподілу земельних ділянок та за відсутності згоди не менш як двох третин власників земельних часток (паїв), які беруть участь у такому розподілі.

У даній справі встановлено, що ОСОБА_1 розпорядженням Білоцерківської РДА від 14 грудня 2007 року № 767 було надано дозвіл на розроблення технічної документації із землеустрою. На виконання цього розпорядження розроблено технічну документацію, до якої увійшов зведений кадастровий план від 16 травня 2008 року щодо трьох конкретних земельних ділянок, зокрема земельної ділянки ОСОБА_1 .

Таким чином до проведення зборів 05 липня 2008 року щодо земельної частки ОСОБА_1 вже була розпочата окрема процедура її виділення в натурі на підставі рішення уповноваженого органу та індивідуальної технічної документації, якою були визначені площа, межі та місце розташування його земельної ділянки.

Матеріали справи не містять належних і допустимих доказів того, що ОСОБА_1 подав заяву про участь у колективному розподілі земельних ділянок, брав участь у жеребкуванні або погодився на зміну місця розташування земельної ділянки, щодо якої вже здійснювалося індивідуальне виділення.

Також матеріали справи не містять належних доказів прийняття уповноваженим органом рішення про розроблення проєкту землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв), розроблення та затвердження такого проєкту, а також затвердження протоколу зборів від 05 липня 2008 року у встановленому Законом № 899-IV порядку.

Надана сторонами Схема поділу земель КСП «Піщанське» на земельні частки (паї) сама по собі не підтверджує розроблення, погодження та затвердження проєкту землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв) у розумінні ст.7 Закону № 899-IV. Крім того, надана копія протоколу зборів не містить відомостей про його затвердження уповноваженим органом та не дає можливості встановити особу, яка витягнула жереб № 3.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що сам по собі результат жеребкування не міг бути належною правовою підставою для припинення, зміни або ігнорування раніше започаткованої процедури індивідуального виділення земельної частки (паю) ОСОБА_1 .

Отже, суд першої інстанції помилково ототожнив окремо розпочате виділення земельної частки (паю) ОСОБА_1 із процедурою колективного розподілу земельних ділянок. Висновок суду першої інстанції про обов`язковість для ОСОБА_1 результатів жеребкування не ґрунтується на встановленні передбачених статтею 9 Закону № 899-IV умов застосування цієї процедури саме щодо нього.

На підставі звернення ОСОБА_1 Білоцерківська РДА своїм розпорядженням від 14 грудня 2007 року № 767 надала дозвіл на розроблення технічної документації із землеустрою, а розпорядженням від 31 липня 2008 року № 493 Білоцерківська РДА цю документацію затвердила та передала ОСОБА_1 у власність земельну ділянку площею 2,7457 га з кадастровим номером [номер приховано]:00:005:0043.

Така послідовність дій відповідала процедурі індивідуального виділення земельної частки (паю) та не давала підстав вважати, що право ОСОБА_1 мало реалізовуватися шляхом жеребкування між іншими власниками земельних часток (паїв).

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 15 січня 2020 року у справі № 540/861/16-ц (провадження № 14-660цс19) дійшла висновку про те, що зайняття земельних ділянок, зокрема, шляхом часткового накладення земельних ділянок, треба розглядати як таке, що не є пов`язаним із позбавленням власника його володіння цими ділянками. Тож у цьому випадку ефективним способом захисту права, яке позивач як власник земельних ділянок вважає порушеним, є усунення перешкод у користуванні належним йому майном шляхом визнання недійсним рішення, на підставі якого видано відповідні державні акти, так і самих актів на право власності на земельні ділянки та скасування записів в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про державну реєстрацію права власності на земельні ділянки відповідачів.

Матеріалами справи підтверджено, що процедуру виділення земельної частки (паю) ОСОБА_1 розпочато та завершено раніше ніж ОСОБА_2 : розпорядженням Білоцерківської РДА від 14 грудня 2007 року № 767 йому надано дозвіл на розроблення технічної документації, 16 травня 2008 року визначено межі та площу ділянки, а розпорядженням Білоцерківської РДА від 31 липня 2008 року № 493 документацію затверджено і земельну ділянку передано у власність. Водночас право ОСОБА_2 на земельну ділянку, яка накладається на ділянку ОСОБА_1 , оформлено лише на підставі розпорядження Білоцерківської РДА від 08 грудня 2009 року № 838.

За таких обставин подальше формування та державна реєстрація земельної ділянки ОСОБА_2 не могли нівелювати раніше набуте та оформлене право власності ОСОБА_1 на земельну ділянку, межі якої були визначені відповідною технічною документацією. Саме право ОСОБА_1 як особи, яка раніше розпочала передбачену законом процедуру, сформувала земельну ділянку та набула право власності, підлягає судовому захисту.

Такий висновок відповідає підходу Верховного Суду, викладеному у постанові від 04 березня 2026 року у справі № 484/6296/23, провадження № 61-4222св25, у якій Верховний Суд виснував, що державна реєстрація пізніше сформованої земельної ділянки, яка накладається на ділянку, право на яку набуто раніше та межі якої були визначені, порушує право її власника.

При цьому колегія суддів також враховує висновок експерта за результатами земельно-технічного дослідження від 21 листопада 2022 року № 250/10-2022, згідно з яким за координатами поворотних точок меж земельна ділянка ОСОБА_2 з кадастровим номером [номер приховано]:00:005:0056 частково накладається на земельну ділянку ОСОБА_1 з кадастровим номером [номер приховано]:01:005:0017, а площа накладення становить 1,9413 га.

Таким чином земельна ділянка ОСОБА_1 була сформована та передана йому у власність розпорядженням Білоцерківської РДА від 31 липня 2008 року № 493, а земельна ділянка ОСОБА_2 передана у власність розпорядженням Білоцерківської РДА від 08 грудня 2009 року № 838.

З огляду на встановлену послідовність оформлення прав сторін і часткове накладення земельних ділянок, розпорядження Білоцерківської РДА від 08 грудня 2009 року № 838 було прийнято вже після передачі земельної ділянки ОСОБА_1 у власність. Цим розпорядженням затверджено технічну документацію із землеустрою щодо складання державних актів 83 громадянам - власникам земельних часток (паїв) та, зокрема передано ОСОБА_2 у власність земельну ділянку площею 2,6684 га з кадастровим номером [номер приховано]:00:005:0056 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Оскільки зазначена земельна ділянка частково сформована в межах раніше переданої ОСОБА_1 земельної ділянки, розпорядження Білоцерківської РДА від 08 грудня 2009 року №838 у спірній частині фактично стало підставою для повторного розпорядження землею, що вже перебувала у приватній власності ОСОБА_1 , а тому порушило його право на володіння, користування і розпорядження належною йому земельною ділянкою.

За змістом ст.ст.152, 155 ЗК України та ст.393 ЦК України акт органу виконавчої влади, який порушує право власника на володіння, користування або розпорядження належною йому земельною ділянкою, підлягає визнанню незаконним і скасуванню.

Отже, враховуючи наведене, колегія суддів приходить до висновку про наявність фактичних та правових підстав для задоволення первісного позову ОСОБА_1 у частині визнання незаконним і скасування розпорядження Білоцерківської РДА від 08 грудня 2009 року № 838 щодо затвердження технічної документації та передачі ОСОБА_2 у власність земельної ділянки.

При цьому скасування зазначеного розпорядження Білоцерківської РДА саме по собі не усуває наслідків його виконання.

Відповідно до (абз.2, 3) ч.3 ст. 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», у разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи визнання його прийнятим з порушенням цього Закону та анулювання у випадку, передбаченому пунктом 1 частини сьомої статті 37 цього Закону, на підставі рішення Міністерства юстиції України, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування на підставі судового рішення документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, що мало наслідком державну реєстрацію набуття речових прав, обтяжень речових прав, відповідні права чи обтяження припиняються. У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи визнання його прийнятим з порушенням цього Закону та анулювання у випадку, передбаченому пунктом 1 частини сьомої статті 37 цього Закону, на підставі рішення Міністерства юстиції України, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування на підставі судового рішення документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, що мало наслідком державну реєстрацію зміни, припинення речових прав, обтяжень речових прав, відповідні права чи обтяження повертаються у стан, що існував до відповідної державної реєстрації, шляхом державної реєстрації змін чи набуття таких речових прав, обтяжень речових прав, що здійснюється державним реєстратором або, у випадку скасування рішення Міністерства юстиції України, прийнятого відповідно до пункту 1 частини сьомої статті 37 цього Закону, посадовою особою Міністерства юстиції України.

Згідно з ч.10 ст.24 Закону України «Про Державний земельний кадастр» скасування державної реєстрації земельної ділянки на підставі судового рішення допускається лише з одночасним припиненням усіх зареєстрованих щодо неї речових прав та їх обтяжень.

Тому вимоги ОСОБА_1 про скасування розпорядження Білоцерківської РДА від 08 грудня 2009 року № 838, скасування державної реєстрації права власності ОСОБА_2 з одночасним припиненням цього права та скасування державної реєстрації земельної ділянки у Державному земельному кадастрі, є взаємопов`язаними і в сукупності спрямовані на реальне поновлення його порушеного права.

Такий підхід узгоджується з постановою Верховного Суду від 08 липня 2026 року у справі № 444/4703/24 (провадження № 61-2439св26), у якій Верховний Суд визнав належними та ефективними вимоги про визнання нечинним рішення органу влади щодо затвердження технічної документації, скасування державної реєстрації права та скасування державної реєстрації земельних ділянок у Державному земельному кадастрі.

Отже, позовні вимоги ОСОБА_1 про припинення права власності ОСОБА_2 на земельну ділянку з кадастровим номером [номер приховано]:00:005:0056 та скасування її державної реєстрації у Державному земельному кадастрі, є похідними від вимоги про визнання незаконним і скасування розпорядження Білоцерківської РДА від 08 грудня 2009 року № 838. Цим розпорядженням затверджено технічну документацію із землеустрою щодо складання державних актів 83 громадянам - власникам земельних часток (паїв), а ОСОБА_2 передано у власність земельну ділянку площею 2,6684 га з кадастровим номером [номер приховано]:00:005:0056. Задоволення цих вимог у сукупності усуває як підставу виникнення права ОСОБА_2 , так і наслідки державної реєстрації цього права та сформованої земельної ділянки.

Водночас задоволення первісного позову виключає підстави для задоволення зустрічного позову ОСОБА_2 . Розпорядження Білоцерківської РДА від 31 липня 2008 року № 493 прийнято після розроблення технічної документації та зведеного кадастрового плану земельної ділянки ОСОБА_1 . Цим розпорядженням Білоцерківської РДА затверджено документацію, а земельну ділянку площею 2,7457 га передано ОСОБА_1 у власність. ОСОБА_2 не довів, що це розпорядження Білоцерківської РДА прийнято з порушенням закону або порушило його права.

Тому зустрічні позовні вимоги ОСОБА_2 про скасування розпорядження Білоцерківської РДА від 31 липня 2008 року № 493, припинення права власності ОСОБА_1 та скасування державної реєстрації належної йому земельної ділянки є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.

Вирішуючи спір, суд першої інстанції, у порушення вимог ст.263 ЦПК України, не надав належної оцінки тому, що на час прийняття розпорядження Білоцерківської РДА від 08 грудня 2009 року № 838 земельна ділянка вже була передана ОСОБА_1 у власність розпорядженням цієї ж ради від 31 липня 2008 року № 493. Незважаючи на це, розпорядженням Білоцерківської РДА від 08 грудня 2009 року № 838 було затверджено технічну документацію та передано ОСОБА_2 земельну ділянку площею 2,6684 га з кадастровим номером [номер приховано]:00:005:0056. Висновком експерта встановлено часткове накладення цієї земельної ділянки на земельну ділянку ОСОБА_1 . Отже, суд першої інстанції безпідставно не врахував, що розпорядження Білоцерківської РДА від 08 грудня 2009 року № 838 прийняте після виникнення права власності ОСОБА_1 та воно стало підставою для формування і реєстрації земельної ділянки, яка частково накладається на належну йому землю. Унаслідок цього суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про відсутність підстав для задоволення первісного позову ОСОБА_1 та наявність підстав для задоволення зустрічного позову ОСОБА_2 .

Відповідно до ч.1 ст.376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції не відповідає вимогам ст. 263 ЦПК України щодо законності й обґрунтованості, зазначені вище порушення призвели до неправильного вирішення спору, що в силу ст. 376 ЦПК України є підставою для його скасування та ухвалення нового рішення, яким позов ОСОБА_1 підлягає задоволенню, у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 слід відмовити, з наведених вище підстав.

Щодо заяви ОСОБА_1 про застосування позовної давності до вимог зустрічного позову ОСОБА_2 , яка заявлена у суді першої інстанції, то колегія суддів зазначає таке.

Позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (ст.256 ЦК України).

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст.257 ЦК України).

Суд застосовує позовну давність лише тоді, коли є підстави для задоволення позову. Тобто перш ніж застосувати позовну давність, суд має з`ясувати та зазначити у судовому рішенні, чи порушено право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. Якщо таке право чи інтерес не порушено, суд відмовляє у задоволенні позову через його необґрунтованість. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушено, але позовна давність спливла, і про це зробила заяву інша сторона спору, суд відмовляє у позові через сплив позовної давності за відсутності поважних причин її пропуску, наведених позивачем.

Аналогічні висновки викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 18 січня 2023 року у справі № 488/2807/17, 14 червня 2023 року у справі № 755/13805/16-ц.

Оскільки колегія суддів відмовляє у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 через його необґрунтованість, а не у зв`язку зі спливом позовної давності, підстав для застосування позовної давності немає. За таких обставин установлення початку, перебігу та спливу позовної давності за вимогами зустрічного позову не є необхідним. Тому колегія суддів не застосовує позовну давність до вимог зустрічного позову ОСОБА_2 .

Що стосується доводів апеляційної скарги ФГ «Паросток» про те, що можливе порушення слід усунути шляхом уточнення або виправлення відомостей Державного земельного кадастру, то колегія суддів зазначає таке.

Відповідно до положень ст. 13 ЦПК України суд розглядає справу за зверненням особи, в межах заявлених нею вимог, а учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

ФГ «Паросток» залучене до участі у справі як третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору. Згідно зі ст.ст. 53, 181 ЦПК України ФГ «Паросток» вправі подавати пояснення та наводити доводи на підтримку або заперечення проти позову, однак самостійних вимог щодо уточнення чи виправлення відомостей Державного земельного кадастру не заявляло.

У даній справі вирішуються вимоги щодо законності розпорядження Білоцерківської РДА від 08 грудня 2009 року № 838 та усунення наслідків його виконання. Питання внесення змін до кадастрових відомостей, а також чинності, зміни чи припинення орендних прав ФГ «Паросток» предметом цього спору не є.

Саме по собі твердження ФГ «Паросток» про можливість усунення порушення шляхом уточнення або виправлення відомостей Державного земельного кадастру не спростовує встановленого часткового накладення земельних ділянок і не усуває порушення права ОСОБА_1 , зумовленого прийняттям розпорядження Білоцерківської РДА від 08 грудня 2009 року № 838 після передання йому земельної ділянки у власність. Тому доводи апеляційної скарги ФГ «Паросток» про необхідність усунення порушення шляхом уточнення або виправлення відомостей Державного земельного кадастру колегія суддів відхиляє.

За таких обставин апеляційна скарга ФГ «Паросток» підлягає задоволенню частково, а апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Капустіна В.В. слід задовольнити.

Згідно з ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до ч.13 ст.141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

З матеріалів справи вбачається, що за подання позовної заяви ОСОБА_1 сплатив судовий збір у розмірі у загальному розмірі 3 058 грн 40 коп. (а.с.1,т.1; а.с.168,т.2), а за подання апеляційної скарги - 9 340 грн 35 коп. (а.с. 172, т.5). ФГ «Паросток» за подання апеляційної скарги сплатило судовий збір у розмірі 4 587 грн 60 коп. (а.с. 179, т.5).

Оскільки суд апеляційної інстанції скасовує рішення суду першої інстанції та ухвалює нове рішення, яким задовольняє первісний позов ОСОБА_1 і відмовляє у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 , то із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню судовий збір у загальному розмірі 12 398 грн 75 коп. ФГ «Паросток» як третя особа заперечувало проти задоволення зустрічного позову ОСОБА_2 та оскаржило рішення суду в цій частині. У зв`язку з частковим задоволенням його апеляційної скарги та відмовою у задоволенні зустрічного позову, зі ОСОБА_2 на користь ФГ «Паросток» підлягає стягненню сплачений судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 4 587 грн 60 коп.

Керуючись ст.ст. 374, 376, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах,

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу фермерського господарства «Паросток» - задовольнити частково.

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Капустіна Віталія Володимировича - задовольнити.

Рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 04 березня 2026 року скасувати та ухвалити нове рішення.

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Білоцерківської районної державної адміністрації Київської області, треті особи: фермерське господарство «Паросток», приватне підприємство «Вектор 2008», Головне управління Держгеокадастру у місті Києві та Київській області, про визнання незаконним та скасування розпорядження, скасування державної реєстрації речового права на земельну ділянку і скасування запису про державну реєстрацію земельної ділянки - задовольнити.

Визнати незаконним та скасувати розпорядження Білоцерківської районної державної адміністрації Київської області від 08 грудня 2009 року № 838, в частині щодо затвердження ОСОБА_2 проектної документації із землеустрою та надання у власність земельної ділянки.

Скасувати державну реєстрацію речового права в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно шляхом припинення права власності ОСОБА_2 на земельну ділянку з кадастровим номером [номер приховано]:00:005:0056.

Скасувати в Державному земельному кадастрі запис про державну реєстрацію земельної ділянки площею 2,6684 га з кадастровим номером [номер приховано]:00:005:0056.

У задоволенні зустрічних позовних вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , Білоцерківської районної державної адміністрації Київської області, треті особи: фермерське господарство «Паросток», приватне підприємство «Вектор 2008», Головне управління Держгеокадастру у місті Києві та Київській області, про визнання незаконним та скасування розпорядження, скасування державної реєстрації речового права на нерухоме майно і скасування реєстрації (запису) про державну реєстрацію земельної ділянки - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь фермерського господарства «Паросток» судовий збір у розмірі 4 587 (чотири тисячі п`ятсот вісімдесят сім) грн 60 коп.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 12 398 (дванадцять тисяч триста дев`яносто вісім) грн 75 коп.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів. У випадку проголошення лише вступної і резолютивної частини, цей строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 06 листопада 2026 року.

Головуючий

Судді: