Постанова № 141370811 у справі № 755/10976/24 від 05.11.2026

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 листопада 2026 року

м. Київ

провадження № 22-ц/824/17561/2026

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - Євграфової Є. П. (суддя-доповідач),

суддів: Стрижеуса А. М., Саліхова В. В.,

при секретарі Мудрак Р. Р.

за участі: заявника ОСОБА_1 та в її інтересах адвоката Левченко С. М.,

заінтересованих осіб ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

розглянув у відкритому судовому засіданні в місті Києві цивільну справу за апеляційною скаргою Міністерства оборони України

на рішення Дніпровського районного суду міста Києва у складі судді Яровенко Н. О.

від 21 липня 2025 року

у цивільній справі № 755/10976/24 Дніпровського районного суду міста Києва

за заявою ОСОБА_1 ,

заінтересовані особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Міністерство оборони України, ІНФОРМАЦІЯ_1 ,

про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу,

У С Т А Н О В И В:

У червні 2024 року заявниця звернулась із вказаною заявою в порядку окремого провадження. Обґрунтовуючи вимоги, зазначала, що наприкінці 2002 року познайомилася з ОСОБА_4 , з яким у них склалися близькі стосунки. З вересня 2003 року вони почали постійно проживати разом однією сім`єю як чоловік та жінка без реєстрації шлюбу у квартирі заявниці за адресою: АДРЕСА_1 . ІНФОРМАЦІЯ_2 у них народилася донька ОСОБА_3 , батьком якої у свідоцтві про народження записаний ОСОБА_4 . Протягом усього часу спільного життя пара вела спільне господарство, мала спільний побут і загальний бюджет, піклувалася один про одного, разом проводила відпочинок і виховувала спільну дитину, не реєструючи шлюб через відсутність такої потреби. Після повномасштабного вторгнення Російської Федерації ОСОБА_4 26.02.2022 був мобілізований до військової частини НОМЕР_1 , під час служби зазначав заявницю своєю дружиною та надавав їй фінансову підтримку.

ІНФОРМАЦІЯ_3 під час виконання бойового завдання у місті Бахмут Донецької області він отримав важкі поранення та помер у військовому госпіталі ІНФОРМАЦІЯ_4 , а заявниця як його цивільна дружина організувала поховання за власні кошти. Посилаючись на наведене, заявниця вказувала, що встановлення зазначеного факту з 2003 року по день смерті ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_4 необхідне їй для оформлення соціально-економічних прав, гарантованих членам сім`ї загиблого військовослужбовця, зокрема одноразової грошової допомоги, і просила суд задовольнити її заяву у повному обсязі.

Рішенням Дніпровського районного суду міста Києва від 21 липня 2025 року заяву задоволено.

Встановлено факт проживання однією сім`єю чоловіка ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 та жінки ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , без реєстрації шлюбу у період з 2003 року по 22.07.2022 року.

Не погоджуючись із судовим рішенням, Міністерство оборони України подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 21.07.2025 та прийняти нову постанову, якою у задоволенні заяви ОСОБА_1 відмовити в повному обсязі.

Апелянт вважає, що оскаржуване судове рішення ухвалене судом першої інстанції з неправильним застосуванням норм матеріального права та істотним порушенням норм процесуального права. Зазначає, що відповідно до статті 25 ЦК України цивільна правоздатність ОСОБА_4 припинилася в момент його смерті ІНФОРМАЦІЯ_4 , а докази наявності у нього наміру зареєструвати шлюб із заявницею відсутні, тому судове рішення нівелює встановлений законом інститут шлюбу. Скаржник стверджує, що вимоги не підлягають розгляду в порядку окремого провадження за правилами статті 315 ЦПК України через наявність спору про право на одноразову грошову допомогу, передбачену статтею 16-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» № 2011-XII та постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168. Наголошує, що за редакцією статті 16-1 Закону № 2011-XII, чинною на дату виникнення права 22.07.2022, коло осіб є вичерпним і не охоплює осіб, які проживали фактичним шлюбом без реєстрації шлюбу, у зв`язку з чим судове рішення створює для заявниці нелегітимні очікування та порушує принцип процесуальної економії. Посилаючись на правові позиції Верховного Суду у постановах від 02.12.2019 у справі № 490/4949/17, від 10.10.2019 у справі № 748/897/18, від 12.12.2019 у справі № 466/3769/16, скаржник зазначає, що проживання за однією адресою, фотокартки та показання свідків не можуть бути належними доказами спільного бюджету, спільних витрат і прав подружжя. Звертає увагу на те, що у генеральній довіреності 2006 року та договорі банківського рахунку від 06.10.2008 місцем проживання ОСОБА_4 зазначено село Адамівка Носівського району Чернігівської області, що виключає спільне проживання у місті Києві. Крім того, вказує, що проходження померлим військової служби з 26.02.2022 унеможливлювало ведення спільного господарства, а довідка Носівської міської ради від 27.05.2024, акт житлово-експлуатаційної дільниці від 17.01.2024 та витяг з особової справи солдата складені неповноважними органами і є недопустимими доказами.

У поданому відзиві на апеляційну скаргу адвокат Левченко С. М., в інтересах ОСОБА_1 , просила апеляційну скаргу залишити без задоволення, посилаючись на безпідставність її доводів, а рішення суду першої інстанції залишити без змін, вважаючи його законним. Також просить стягнути понесені витрати на правничу допомогу в розмірі 20 000 грн 00 коп. Зазначає, що постановою Верховного Суду від 26.08.2026 у цій же справі № 755/10976/24 та постановою Великої Палати Верховного Суду від 11.02.2026 у справі № 308/17634/23 вже спростовано доводи скаржника про наявність спору про право з Міністерством оборони України, оскільки останнє не є суб`єктом отримання допомоги. Звертає увагу на те, що постановою Київського апеляційного суду від 25.09.2024 підтверджено безспірний характер вимог та правомірність розгляду справи за правилами цивільного судочинства в окремому провадженні. Вказує, що відповідно до висновку ІНФОРМАЦІЯ_1 від 07.09.2023 № 06/19333 заявницю віднесено до членів сім`ї загиблого, а заінтересована особа ОСОБА_2 , яка є матір`ю померлого, у судовому засіданні повністю визнала і підтвердила факт фактичного шлюбу та спільне виховання дитини. Стверджує, що сукупністю належних і допустимих письмових доказів за весь період із 2003 року по 22.07.2022 беззаперечно доведено факт проживання однією сім`єю як чоловіка та жінки, спільне ведення побуту, бюджету і наявність взаємних подружніх прав та обов`язків.

В судовому засіданні суду апеляційної інстанції заявник ОСОБА_1 та в її інтересах адвокат Левченко С. М., проти задоволення апеляційної скарги заперечили з підстав та доводів викладених у відзиві.

За клопотанням заявника колегією суддів залучено до участі у справі як самостійного учасника - заінтересовану особу ОСОБА_3 , у зв`язку із досягненням повноліття.

Заінтересовані особи ОСОБА_2 та ОСОБА_3 підтримали позицію заявника, просили залишити апеляційну скаргу без задоволення.

Інші учасники у судове засідання не з`явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, з`ясувавши позицію учасників провадження, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги та відзиву, колегія суддів виходить з наступного.

Судом встановлено, що ОСОБА_4 народився ІНФОРМАЦІЯ_5 у місті Києві, його батьками у свідоцтві про народження серії НОМЕР_2 зазначені ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_8 , та ОСОБА_6 .

З вересня 2003 року ОСОБА_1 та ОСОБА_4 почали проживати разом без реєстрації шлюбу в квартирі за адресою: АДРЕСА_1 , яка належить заявниці на праві приватної власності.

У сторін ІНФОРМАЦІЯ_2 народилася спільна донька ОСОБА_3 , про що видано свідоцтво про народження серії НОМЕР_3 , в якому батьком дитини записано ОСОБА_4 , а матір`ю ОСОБА_1 .

Згідно з довідкою Управління соціального захисту населення Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації № 442 від 27.03.2024 ОСОБА_4 перебував на обліку та одержував допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку на доньку ОСОБА_7 в період з 09.10.2008 по ІНФОРМАЦІЯ_9 .

Відповідно до інформації про задеклароване та зареєстроване місце проживання № 83316523 від 16.08.2022 донька ОСОБА_3 з 25.09.2008 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .

Згідно з довідкою Носівської міської ради Чернігівської області № 228 від 27.05.2024 ОСОБА_4 значився зареєстрованим у АДРЕСА_2 , проте з 2003 року фактично за вказаною адресою не проживав. Актом від 17.01.2024, складеним мешканцями будинку ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , підтверджено факт постійного спільного проживання ОСОБА_4 разом із ОСОБА_1 та їхньою спільною донькою за адресою: АДРЕСА_1 , з вересня 2003 року до дня смерті військовослужбовця ІНФОРМАЦІЯ_4 . Спільне проживання сторін та ведення ними спільного господарства підтверджується генеральною довіреністю від 23.11.2006, якою заявниця надала ОСОБА_4 право керувати та розпоряджатися автомобілем ЗАЗ 110307 строком до 23.11.2011, спільним полісом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності АСТ «АЙС-ПОЛІС» серії ВС № 3173298, екзаменаційними картками водіїв № 301940 та № 301951 про проходження сторонами спільного навчання в автошколі приватного підприємства «Естакада» у 2006 році.

У матеріалах перевірки дорожньо-транспортної пригоди від 05.12.2009 в місті Києві, постанові Оболонського районного суду міста Києва у справі № 3-327/2010 від 05.01.2010, постанові Відділу державної виконавчої служби Дніпровського районного управління юстиції у місті Києві у виконавчому провадженні ВП № 38719804 від 03.07.2013 та договорі про відкриття банківського рахунку АКБ «Укрсоцбанк» № 0041/00001927 від 06.10.2008 фактичною адресою проживання і листування ОСОБА_4 зазначено: АДРЕСА_1 .

Згідно з довідкою комунального концерну «Центр комунального сервісу» № 02/04/1-609 від 08.07.2024 нарахування житлово-комунальних послуг за вказаною адресою до 23.07.2022 здійснювалося з розрахунку трьох осіб, включаючи ОСОБА_4 . У матеріалах справи наявні фіскальні чеки, кредитні договори та накладна № ЧКІС1-0061 від 07.12.2018 про спільне придбання побутової техніки, роздруківки переказів коштів від ОСОБА_4 на банківський рахунок заявниці в акціонерному товаристві комерційному банку «ПриватБанк» за період з 01.01.2022 по 22.07.2022, банківські квитанції про систематичне поповнення заявницею мобільних телефонів померлого у 2017-2022 роках та спільні сімейні фотокартки.

ОСОБА_4 26.02.2022 відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 № 7 був призваний на військову службу за мобілізацією та зарахований до списків особового складу частини на посаду стрільця. Згідно з витягом з особової справи солдата ОСОБА_4 від 21.10.2022, підписаним тимчасово виконуючим обов`язки начальника групи персоналу військової частини НОМЕР_1 , у розділі сімейного стану зазначено: дружина ОСОБА_1 , донька ОСОБА_10 , 2008 року народження, місце проживання: АДРЕСА_1 .

Солдат ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_3 під час виконання бойового завдання в місті Бахмут Донецької області внаслідок артилерійського обстрілу отримав важкі поранення, від яких помер ІНФОРМАЦІЯ_4 у Національному військово-медичному клінічному центрі «Головний військовий клінічний госпіталь», про що командир військової частини НОМЕР_1 направив сповіщення № 48 від 23.07.2022 цивільній дружині ОСОБА_1 .

Смерть ОСОБА_4 настала ІНФОРМАЦІЯ_4 , що підтверджено лікарським свідоцтвом про смерть № 84 від 23.07.2022, свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_4 від 24.07.2022, а загибель при виконанні обов`язків військової служби встановлено витягом із протоколу засідання Центральної військово-лікарської комісії Збройних Сил України № 233 від 25.01.2023.

За заявою ОСОБА_1 ритуальною службою СКП «Спецкомбінат ПКПО» на підставі договору-замовлення № 15.46674П від 24.07.2022 проведено поховання померлого зі сплатою заявницею 2631 грн 85 коп., а також заявницею замовлено та оплачено роботи зі встановлення надгробка на суму 20000 грн 00 коп. згідно з договорами та чеками від 23.03.2023 та від 19.04.2023.

Згідно з висновком ІНФОРМАЦІЯ_1 № 06/19333 від 07.09.2023 на підставі поданих документів членами сім`ї військовослужбовця ОСОБА_4 , які мають право на призначення допомоги, визначено матір ОСОБА_2 та доньку ОСОБА_3 , а особою, яка не зверталася щодо отримання допомоги, зазначено цивільну дружину ОСОБА_1 .

У судовому засіданні суду першої інстанції допитана як свідок ОСОБА_11 підтвердила факт тривалого проживання сторін однією сім`єю без реєстрації шлюбу, наявність спільного бюджету та спільне виховання дитини. Заінтересована особа ОСОБА_2 , яка є матір`ю загиблого, в судовому засіданні суду першої інстанції повністю підтвердила факт проживання її сина із ОСОБА_1 однією сім`єю як чоловіка та жінки, відсутність між ними суперечок та спільне ведення побуту.

Задовольняючи заяву ОСОБА_1 , суд першої інстанції виходив із того, що надані заявницею письмові докази у взаємному зв`язку з показаннями свідка та поясненнями заінтересованої особи ОСОБА_2 підтверджують обставини спільного проживання заявниці та ОСОБА_4 однією сім`єю як чоловіка та жінки без шлюбу, ведення ними спільного господарства, наявність спільного побуту і бюджету, а також взаємних прав та обов`язків, притаманних подружжю. Суд врахував, що чинне цивільне процесуальне законодавство відносить справи про встановлення юридичних фактів до юрисдикції загальних судів в порядку окремого провадження, якщо іншого порядку їх встановлення законом не передбачено, а заявниця позбавлена можливості одержати необхідний документ в інший спосіб. Встановивши відсутність спору щодо права на спадкування між спадкоємцями або спору щодо виплати допомоги між членами сім`ї загиблого військовослужбовця, суд першої інстанції дійшов висновку про законність розгляду справи за правилами окремого провадження відповідно до статей 293, 315 ЦПК України. Суд дійшов висновку про необґрунтованість заперечень Міністерства оборони України та зазначив, що встановлення заявленого факту необхідне заявниці для оформлення соціально-економічних прав та пільг, гарантованих законодавством для членів сім`ї загиблих військовослужбовців.

Колегія суддів не погоджується із висновком суду першої інстанції з наступних підстав.

Згідно з частиною першою статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Відповідно до статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Відповідно до частини першої статті 293 ЦПК України окреме провадження це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав. Згідно з пунктом 5 частини першої статті 315 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу.

У постанові Великої Палати Верховного Суду у справі № 560/17953/21 від 18.01.2024 викладено обов`язковий висновок про те, що справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, розглядаються у позасудовому та судовому порядку, при цьому юридичні факти, які належить встановлювати в судовому порядку, вирішуються судами цивільної юрисдикції за правилами ЦПК України незалежно від мети звернення, зокрема для підтвердження соціального статусу з метою призначення та виплати одноразової грошової допомоги сім`ї військовослужбовця. Велика Палата Верховного Суду прямо зазначила, що між заявником та Міністерством оборони України не може бути спору про право на отримання одноразової грошової допомоги, оскільки орган військового управління не є суб`єктом отримання такої соціальної допомоги.

Наведена правова позиція узгоджується із подальшим висновком викладеним у постанові Великої Палати Верховного Суду у справі № 308/17634/23 від 11.02.2026, згідно з якою на етапі встановлення юридичного факту публічно-правовий спір між заявником та суб`єктом владних повноважень, який вирішує питання призначення одноразової грошової допомоги, ще не виник, а заперечення суб`єкта владних повноважень проти встановлення факту чи посилання на недоведеність обставин самі по собі не свідчать про існування спору про право. В окремому провадженні спір про право міг би мати місце лише у відносинах між суб`єктами отримання грошової виплати, між якими відповідні кошти розподіляються у рівних частках, тоді як заперечення заінтересованої особи проти встановлення факту є спором про факт, а не спором про право цивільне.

Переглядаючи судові рішення саме у цій справі Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 26.08.2026 дійшов аналогічного висновку про те, що між ОСОБА_1 та Міністерством оборони України не може бути спору про право цивільне, а також відхилив висновки про наявність спору між членами сім`ї загиблого військовослужбовця, враховуючи, що матір загиблого ОСОБА_2 визнає заявлені обставини і підтверджує факт спільного проживання подружжя, а їхня спільна донька є повнолітньою на час апеляційного розгляду та жодних майнових спорів щодо виплати допомоги між сторонами не існує.

З огляду на зазначене, аргументи апеляційної скарги Міністерства оборони України про наявність спору про право та необхідність залишення заяви без розгляду згідно з частиною шостою статті 294 та частиною четвертою статті 315 ЦПК України є безпідставними та колегією суддів відхиляються.

Питання безпосереднього призначення та виплати одноразової грошової допомоги, передбаченої статтею 16-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» № 2011-XII та постановою Кабінету Міністрів України № 168 від 28.02.2022, у тому числі застосування редакцій зазначених нормативних актів на дату виникнення відповідного права, лежить у площині публічно-правової процедури діяльності уповноважених органів та Комісії Міністерства оборони України, а встановлення судом юридичного факту не визначає наперед адміністративні повноваження уповноваженого органу, а лише підтверджує наявність або відсутність відповідного сімейного стану.

Разом з тим, колегія суддів констатує, що суд першої інстанції, задовольнивши заяву у повному обсязі та встановивши факт проживання однією сім`єю з 2003 року по 22.07.2022, допустив неправильне застосування норм матеріального права в частині визначення початкової дати існування зазначеного юридичного факту.

Відповідно до статті 5 ЦК України акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності, та не мають зворотної дії у часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують цивільну відповідальність особи. Згідно з пунктом 1 розділу VII «Прикінцеві положення» Сімейного кодексу України цей Кодекс набрав чинності одночасно з набранням чинності ЦК України з 01.01.2004. До 01.01.2004 сімейні відносини регулювалися Кодексом про шлюб та сім`ю України, положення якого не передбачали інституту встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу та не пов`язували з таким проживанням настання будь-яких сімейних чи майнових правових наслідків фактичного подружжя.

Усталеною є судова практика Верховного Суду, відповідно до якої факт проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу може бути встановлено судом лише з 01.01.2004 після набрання чинності Сімейним кодексом України, тоді як за період до 01.01.2004 встановлення факту перебування у фактичних шлюбних відносинах не ґрунтується на вимогах закону і не породжує юридичних наслідків (правові висновки у постанові Верховного Суду у справі № 163/754/17 від 24.04.2019, у справі № 279/2014/15-ц від 23.09.2019, у справі № 546/912/16-ц від 24.01.2020).

Таким чином, вимоги заяви ОСОБА_1 про встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу у період з вересня 2003 року по ІНФОРМАЦІЯ_11 включно не підлягають задоволенню в силу прямої дії закону в часі, у зв`язку з чим у задоволенні цієї частини вимог слід відмовити.

Щодо встановлення зазначеного факту у період з 01.01.2004 по 22.07.2022 колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність для цього законних підстав.

Відповідно до частини другої статті 3 Сімейного кодексу України сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки. При вирішенні питання про встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу суд має встановити сукупність таких обов`язкових ознак, як спільне проживання, ведення спільного господарства, наявність спільного бюджету, проведення спільних витрат, придбання майна в інтересах сім`ї, наявність між сторонами взаємних прав та обов`язків, притаманних подружжю (правові висновки у постановах Великої Палати Верховного Суду у справі № 554/8023/15-ц від 03.07.2019, у справі № 644/6274/16-ц від 22.08.2018).

Належними та допустимими доказами проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу є, зокрема, свідоцтва про народження спільних дітей, письмові докази щодо місця проживання, договори та квитанції про спільні витрати і придбання речей домашнього вжитку, банківські документи про перерахування коштів, довідки підприємств і установ, матеріали особових справ та посвідчені свідчення членів сім`ї і свідків (правові висновки у постановах Верховного Суду у справі № 361/4744/19 від 03.11.2022, у справі № 524/10054/16 від 15.07.2020).

Надані заявницею та досліджені судами докази у своїй сукупності та взаємозв`язку беззаперечно підтверджують факт існування усталених подружніх відносин між ОСОБА_1 та ОСОБА_4 з 01.01.2004 до дня загибелі останнього ІНФОРМАЦІЯ_4 за адресою: АДРЕСА_1 . Факт проживання однією сім`єю підтверджений народженням ІНФОРМАЦІЯ_2 спільної доньки ОСОБА_3 , оформленням ОСОБА_4 державної допомоги по догляду за дитиною у період 2008-2011 років, реєстрацією місця проживання дитини за адресою заявниці, видачею генеральної довіреності на спільний автомобіль від 23.11.2006, спільним навчанням в автошколі та страхуванням відповідальності, численними письмовими матеріалами процесуальних і банківських документів 2008, 2009, 2010, 2013 років, де померлий особисто зазначав своє місце проживання у квартирі заявниці, довідками житлових органів про нарахування комунальних послуг на трьох осіб, доказами придбання техніки, банківськими виписками про переказ коштів у 2022 році, а також показаннями свідка ОСОБА_11 та поясненнями заінтересованої особи матері загиблого ОСОБА_2 .

Доводи апеляційної скарги про реєстрацію місця проживання померлого у Чернігівській області спростовуються матеріалами справи, оскільки сам по собі факт реєстрації місця проживання за іншою адресою за умови доведеності фактичного спільного проживання не спростовує наявності шлюбно-сімейних відносин (що узгоджується із правовими висновками у постановах Верховного Суду у справі № 712/7830/16-ц від 05.02.2020, у справі № 484/82/25 від 05.08.2026).

Твердження скаржника про те, що проходження військової служби з 26.02.2022 виключало спільне проживання, колегія суддів відхиляє, оскільки перебування особи на військовій службі під час воєнного стану свідчить виключно про виконання обов`язку перед державою та об`єктивні умови військової служби, що не припиняє функціонування сім`ї та дійсних подружніх відносин (що узгоджується із правовими висновками у постановах Верховного Суду у справі № 279/2014/15-ц від 23.09.2019, у справі № 484/82/25 від 05.08.2026). Більше того, у документах військової частини НОМЕР_1 саме ОСОБА_1 військовослужбовець зазначив своєю дружиною, на її адресу командуванням було направлено сповіщення про його поранення та смерть, і саме вона за власні кошти організувала поховання і спорудила надгробок загиблому.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення. Згідно з пунктом 4 частини першої та частиною другою статті 376 ЦПК України порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права є підставою для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині.

Зважаючи на те, що суд першої інстанції неправильно застосував норми матеріального права щодо початку дії Сімейного кодексу України та безпідставно встановив факт проживання однією сім`єю за період до 01.01.2004, рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 21 липня 2025 підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про часткове задоволення заяви ОСОБА_1 та встановлення юридичного факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу у період з 01.01.2004 по 22.07.2022 з відмовою у задоволенні вимог за період з 2003 року по 31.12.2003.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат колегія судів виходить із того, що за змістом положень частин першої-четвертої статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Відповідно до частини першої статті 42 ЦПК України сторони є учасниками справи у справах позовного провадження, тоді як справа, в якій прийнято оскаржувану постанову, розглянута в порядку окремого провадження.

У справах окремого провадження учасниками справи є заявники, інші заінтересовані особи (частина третя статті 42 ЦПК України).

Порядок розгляду справ окремого провадження визначений статтею 294 ЦПК України.

Відповідно до частини сьомої статті 294 ЦПК України при ухваленні судом рішення судові витрати не відшкодовуються, якщо інше не встановлено законом.

З огляду на викладене відшкодування витрат на правничу допомогу можливе у справах позовного провадження, у справах окремого провадження судові витрати не відшкодовуються.

Отже розподіл судових витрат за наслідками апеляційного перегляду не здійснюється, а понесені витрати покладаються на учасників провадження.

підставі викладеного та керуючись ст. ст. 369, 374, 376, 381, 383 ЦПК України суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Міністерства оборони України задовольнити частково.

Рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 21 липня 2025 року скасувати, ухвалити нове судове рішення.

Заяву ОСОБА_1 задовольнити частково.

Встановити факт проживання однією сім`єю чоловіка ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , та жінки ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , без реєстрації шлюбу у період з 01 січня 2004 року по 22 липня 2022 року.

У задоволенні заяви ОСОБА_1 про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу у період з 2003 року по 31 грудня 2003 року відмовити.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення, але може бути оскаржена до Верховного Суду шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складений 09 листопада 2026 року.

Судді Є. П. Євграфова

А. М. Стрижеус

В. В. Саліхов