Постанова № 141371097 у справі № 761/18336/26 від 10.11.2026

Унікальний номер справи 761/18336/26

Номер апеляційного провадження 22-ц/824/12641/2026

Головуючий у суді першої інстанції О. О. Кондратенко

Суддя - доповідач у суді апеляційної інстанції Л. Д. Поливач

Постанова

Іменем України

10 листопада 2026 року місто Київ

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ

головуючого Поливач Л. Д. (суддя - доповідач),

суддів Стрижеуса А. М., Шкоріної О. І.

учасники справи

заявник Товариство з обмеженою відповідальністю

«Агенство нерухомості «Естейт-Стор»

заінтересована особа державний виконавець Святошинського відділу

державної виконавчої служби у м. Києві Київського

міжрегіонального управління Міністерства юстиції

(м. Київ)

заінтересована особа ОСОБА_1

розглянувши у приміщенні Київського апеляційного суду у порядку письмового провадження (без повідомлення учасників справи (їх представників) апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Агенство нерухомості «Естейт-Стор», поданою представником Подвезьком Дмитром Віталійовичем, на ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 15 травня 2026 року,

у с т а н о в и в :

У травні 2026 року ТОВ «Агенство нерухомості «Естейт-Стор» з використанням Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи через електронний кабінет звернулось до Шевченківського районного суду м. Києва зі скаргою на бездіяльність державного виконавця Святошинського відділу державної виконавчої служби у м. Києві Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) з вимогами щодо визнання протиправною бездіяльності державного виконавця щодо невжиття заходів задля видалення інформації про ТОВ «Агенство нерухомості «Естейт-Стор» з реєстру боржників у рамках виконавчого провадження № 72063657 та зобов`язання державного виконавця вивести інформацію про ТОВ «Агенство нерухомості «Естейт-Стор» із реєстру боржників у рамках виконавчого провадження № 72063657.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 15 травня 2026 року скаргу ТОВ «Агенство нерухомості «Естейт-Стор», заінтересовані особи: державний виконавець Святошинського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, ОСОБА_1. про визнання протиправною бездіяльності державного виконавця повернути без розгляду.

Не погоджуючись з ухвалою суду ТОВ «Агенство нерухомості «Естейт-Стор», звернулось з апеляційною скаргою.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначено, що звернувшись до суду зі скаргою на бездіяльність державного виконавця Святошинського ВДВС у місті Києві Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України в рамках виконавчого провадження № 72063657, скаржником чітко зазначено, що станом на дату звернення до суду Товариство не має доступу до автоматизованої системи виконавчого провадження, адже йому не було повідомлено ідентифікатор доступу до ВП № 72063657, що позбавляє можливості ознайомитися з матеріалами виконавчого провадження в електронному вигляді. Крім того, встановити прізвище, ім`я та по батькові конкретного державного виконавця, у якого на виконанні перебуває відповідне виконавче провадження, не виявляється можливим.

Зауважує, що оскільки скаржник позбавлений доступу до автоматизованої системи виконавчого провадження, він об`єктивно не володіє й інформацією про те, на підставі якого саме виконавчого листа та в межах якої судової справи було відкрито вказане виконавче провадження.

На думку апелянта, покладення на скаржника обов`язку зазначити дані, які йому не відомі саме внаслідок незаконної бездіяльності державного виконавця Святошинського ВДВС у місті Києві Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, є проявом надмірного формалізму.

Звертає увагу апеляційного суду на ту обставину, що звернувшись до суду зі скаргою Товариством вказано точний номер виконавчого провадження, що давало суду першої інстанції можливість ідентифікувати спірні правовідносини та, за необхідності, витребувати копію виконавчого документа у Святошинського ВДВС у місті Києві Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України.

Відзив на апеляційну скаргу у встановлений апеляційним судом строк не надходив.

Згідно п. 6 ч. 1 ст. 353 ЦПК України окремо від рішення суду можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції щодо повернення заяви позивачеві (заявникові).

Відповідно до ч. 2 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на ухвали суду, зазначені в пункті 6 частини першої статті 353 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Згідно ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи Київським апеляційним судом здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, оскільки цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи, судове засідання не проводиться.

Суд перевірив доводи апеляційної скарги, законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції, та дійшов висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, виходячи з наступного.

У травні 2026 року ТОВ «Агенство нерухомості «Естейт-Стор» з використанням Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи через електронний кабінет звернулось до Шевченківського районного суду м. Києва зі скаргою на бездіяльність державного виконавця Святошинського відділу державної виконавчої служби у м. Києві Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) з вимогами щодо визнання протиправною бездіяльності державного виконавця щодо невжиття заходів задля видалення інформації про ТОВ «Агенство нерухомості «Естейт-Стор» з реєстру боржників у рамках виконавчого провадження № 72063657 та зобов`язання державного виконавця видалити інформацію про ТОВ «Агенство нерухомості «Естейт-Стор» із реєстру боржників у рамках виконавчого провадження № 72063657.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 15 травня 2026 року скаргу ТОВ «Агенство нерухомості «Естейт-Стор» повернуто заявнику без розгляду.

Повертаючи скаргу ТОВ «Агенство нерухомості «Естейт-Стор» судом зазначено, що в порушення положень ч.3 ст.448 ЦПК України у скарзі не зазначено ім`я (прізвище, ім`я та по батькові (за наявності) державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця, рішення, дія чи бездіяльність яких оскаржуються, ідентифікатор для повного доступу до інформації про виконавче провадження, номер справи, в якій видано виконавчий документ, реквізити виконавчого документа, дату, коли особа, яка подає скаргу, дізналася про порушення її прав внаслідок ухвалення оскаржуваних рішень, вчинення дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця.

Отже, суд дійшов висновку, що скарга підлягає поверненню, як така, що подана з порушенням ч. 3 ст. 448 ЦПК України.

Апеляційний суд погоджується з таким висновком суду, з огляду на наступне.

Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Кожна особа має право у порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Відмова від права на звернення до суду за захистом є недійсною. ( ч. 1, 3 статті 4 Цивільного процесуального кодексу України)

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (ч. 1 ст. 5 Цивільного процесуального кодексу України)

Виходячи з положень статті 447 -1 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.

З матеріалів справи вбачається, що скарга ТОВ «Агенство нерухомості «Естейт-Стор» мотивована тим, що 08 травня 2026 року, перевіривши єдиний реєстр боржників, Товариством виявлено, що в ньому міститься запис щодо ТОВ «Агенство нерухомості «Естейт-Стор», як боржника у виконавчому провадженні № 72063657.

Зазначено також, що ТОВ «Агенство нерухомості «Естейт-Стор» не було повідомлено ідентифікатор доступу до ВП № 72063657, що позбавляє його можливості ознайомитися з матеріалами виконавчого провадження в електронному вигляді, а також встановити прізвище, ім`я та по батькові державного виконавця, у якого на виконанні перебуває відповідне виконавче провадження. Окрім того, скаржник звернув увагу також на ту обставину, що оскільки Товариство позбавлено доступу до автоматизованої системи виконавчого провадження, а отже об`єктивно не володіє й інформацією про те, на підставі якого саме виконавчого документу та в межах якої судової справи було відкрито вказане виконавче провадження.

Тобто, у скарзі заявник обґрунтовує свої вимоги та зазначає номер виконавчого провадження - № 72063657, у якому міститься запис щодо ТОВ «Агенство нерухомості «Естейт-Стор» як боржника.

Також зі змісту скарги вбачається, що ТОВ «Агенство нерухомості «Естейт-Стор» не має можливості надати суду ідентифікатор для повного доступу до інформації про виконавче провадження з причини того, що документи виконавчого провадження № 72063657 йому не надсилалися.

Колегія суддів звертає увагу, що право на отримання судового захисту означає, що суб`єкт має право звернутися до суду та матиме право на те, що його справа буде розглянута та вирішена судом. Можливість реалізувати вказані права повинна бути забезпечена кожній особі без будь-яких дискримінаційних перепон чи занадто формалізованих ускладнень.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожній фізичній або юридичній особі гарантовано право на розгляд судом протягом розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, у якій вона є стороною.

У такий спосіб здійснюється «право на суд», яке відповідно до практики Європейського суду з прав людини включає не тільки право ініціювати провадження, але й право отримати «вирішення» спору судом (рішення у справі «Kutic v. Croatia» (Кутіч проти Хорватії) від 01 березня 2002 року, заява № 48778/99).

Право на доступ до суду має «застосовуватися на практиці та бути ефективним» (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Bellet v. France» (Белле проти Франції) від 04 грудня 1995 року). Для того, щоб право на доступ було ефективним, особа «повинна мати реальну можливість оскаржити дію, що порушує його права» (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Белле проти Франції» від 04 грудня 1995 року, та «Nunes Dias v. Portugal» (Нун`єш Діаш проти Португалії) від 10 квітня 2003 року).

Суворе трактування національним законодавством процесуального правила (надмірний формалізм) можуть позбавити заявників права на звернення до суду (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Perez de Rada Cavanilles v. Spain» (Перес де Рада Каваниллес проти Іспанії) від 28 жовтня 1998 року).

Але формалізм у процесі є позитивним й необхідним явищем, оскільки забезпечує чітке дотримання судами певних визначених законом процедур, проте надмірний формалізм заважає практичному та ефективному доступу до суду, не сприяє правовій визначеності, належному здійсненню правосуддя, у тому числі виконанню судового рішення, та є порушенням статті 6 Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 28 жовтня 1998 року у справі «Perez de Rada Cavanilles v. Spain» (Перес де Рада Каваніллес проти Іспанії); від 13 січня 2000 року у справі «Miragall Escolano v. Spain» (Мірагаль Есколано та інші проти Іспанії);від 08 березня 2017 року у справі «ТОВ «Фріда» проти України»).

Застосування судом правових норм й вчинення дій, що мають юридичне значення, повинно відбуватися із урахуванням обставин конкретної справи та із забезпеченням ефективного захисту прав, свобод та законних інтересів. Формальний підхід суду до здійснення своїх повноважень може призвести до порушення права особи на справедливий судовий розгляд.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, реалізуючи положення Конвенції, потрібно уникати занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але й реальним.

Надмірний формалізм при вирішені питання щодо прийняття позовної заяви або скарги є порушенням права на справедливий судовий захист (постанова Верховного Суду від 20 травня 2020 року у справі № 520/11358/15-ц (провадження № 61-1397св19)).

Але, в даній справі суд першої інстанції не проявив надмірного формалізму, оскільки заявником дійсно не дотримано вимог частини 3 ст. 448 ЦПК України, а саме в скарзі не зазначено ім`я (прізвище, ім`я та по батькові (за наявності) державного виконавця, бездіяльність якого заявником оскаржуються, ідентифікатор для повного доступу до інформації про виконавче провадження, номер справи, в якій видано виконавчий документ, реквізити виконавчого документа, дату, коли особа, яка подає скаргу, дізналася про порушення її прав внаслідок бездіяльності державного виконавця.

Зі скарги не вбачається, чи підлягає вона розгляду в порядку цивільного судочинства, оскільки заявник не зазначає чи виданий виконавчий документ (за виконавчим провадженням № 72063657) на підставі судового рішення, ухваленого відповідно до ЦПК України. За таких обставин, суд першої інстанції не має можливості перевірити навіть дотримання скаржником правил предметної та суб`єктної юрисдикції. Суд першої інстанції також позбавлений був можливості перевірити дотримання скаржником правил територіальної юрисдикції (підсудності справи), оскільки у скарзі не зазначено ким видано виконавчий документ.

Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів вважає, що висновок суду про повернення скарги ТОВ «Агенство нерухомості «Естейт-Стор» без розгляду у зв`язку із її не відповідністю положенням частини 3 статті 448 ЦПК України є таким, що відповідає вимогам закону.

Товариство, яке територіально знаходиться в місті Києві, не позбавлено можливості направити свого представника до відповідного Відділу виконавчої служби і з'ясувати усі необхідні для звернення до суду питання.

Згідно з положеннями ст.375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм процесуального права.

Колегія суддів вважає, що оскаржувана ухвала постановлена з додержанням норм процесуального права, що відповідно до вимог ст.375 ЦПК України є підставною для залишення апеляційної скарги без задоволення, а ухвали суду без змін.

Щодо заявлених ТОВ «Агенство нерухомості «Естейт-Стор» вимог про стягнення витрат на правничу допомогу, то такі вимоги не підлягають задоволенню, оскільки суд залишає апеляційну скаргу Товариства без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції без змін. Отже відсутні підстави для відшкодування таких витрат скаржнику.

Керуючись ст.ст.367, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Агенство нерухомості «Естейт-Стор», подану представником Подвезьком Дмитром Віталійовичем, залишити без задоволення.

Ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 15 травня 2026 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня ухвалення постанови шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Судді

Л. Д. Поливач

А. М. Стрижеус

О. І. Шкоріна