Рішення № 141371146 у справі № 243/4587/26 від 10.11.2026

КИЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД м. ПОЛТАВИ

Справа №243/4587/26

Провадження № 2/552/5288/26

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10.11.2026 м. Полтава

Київський районний суд м. Полтави у складі:

головуючого судді: Соловйової О.О.,

за участю секретаря судового засідання: Петрової А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін та заочного розгляду в приміщенні Київського районного суду м. Полтави цивільну справу за позовною заявою ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

ВСТАНОВИВ:

21.05.2026 року представник позивача звернувся до Слов`янського міськрайонного суду Донецької області з позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Свої позовні вимоги представник позивача обґрунтовує тим, що 21.03.2021 року відповідачу ТОВ «Служба миттєвого кредитування» відкрило кредитний рахунок (договір № 2108051654485). Для користування кредитним картковим рахунком відповідач отримав кредитну картку. Відповідач не надав своєчасно банку грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом відповідно до умов договору, що має відображення у розрахунку заборгованості за договором.

У зв`язку з зазначеними порушеннями зобов`язань за кредитним договором відповідач має заборгованість 30468,60 грн., яка складається з: 1800,00 грн. - заборгованість за тілом кредиту, 28668,60 грн. - заборгованість за процентами.

01.12.2021 року між ТОВ «Служба миттєвого кредитування» та ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» укладено договір факторингу № 1-12 відповідно до умов якого ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» набуло право грошової вимоги до боржників, в т.ч. за договором № 2108051654485 від 21.03.2021 року.

10.01.2023 року між ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» та ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» укладено договір факторингу № 10-01/2023 відповідно до умов якого ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» набуло право грошової вимоги до боржників, в т.ч. за договором № 2108051654485 від 21.03.2021 року.

Тому, представник позивача просив стягнути з відповідача на користь ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» заборгованість за договором № 2108051654485 від 21.03.2021 року у розмірі 30468,60 грн., яка складається з: 1800,00 грн. - заборгованість за тілом кредиту, 28668,60 грн. - заборгованість за процентами.

Також 12.10.2021 року відповідачу ТОВ «МІЛОАН» відкрило кредитний рахунок (договір № 4054729). Для користування кредитним картковим рахунком відповідач отримав кредитну картку. Відповідач не надав своєчасно банку грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом відповідно до умов договору, що має відображення у розрахунку заборгованості за договором.

У зв`язку з зазначеними порушеннями зобов`язань за кредитним договором відповідач має заборгованість 20520,00 грн., яка складається з: 3000,00 грн. - заборгованість за тілом кредиту, 16650,00 грн. - заборгованість за процентами, 870,00 грн. - заборгованість за комісією (одноразова).

13.01.2022 року між ТОВ «МІЛОАН» та ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» укладено договір факторингу № 13-01/2022-79 відповідно до умов якого ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» набуло право грошової вимоги до боржників, в т.ч. за договором № 4054729 від 12.10.2021 року.

10.01.2023 року між ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» та ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» укладено договір факторингу № 10-01/2023 відповідно до умов якого ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» набуло право грошової вимоги до боржників, в т.ч. за договором № 4054729 від 12.10.2021 року.

Тому, представник позивача просив стягнути з відповідача на користь ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» заборгованість за договором № 4054729 від 12.10.2021 року у розмірі 20520,00 грн., яка складається з: 3000,00 грн. - заборгованість за тілом кредиту, 16650,00 грн. - заборгованість за процентами, 870,00 грн. - заборгованість за комісією (одноразова).

Також представник позивача просив стянути з відповідача судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 2662,40 грн. та витрати на правову допомогу у розмірі 16000,00 грн.

21.05.2026 року справа надійшла до Слов`янського міськрайонного суду Донецької області та згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями передано судді Соловйовій О.О.

Ухвалою суду від 22.05.2026 року прийнято до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження у даній справі з викликом сторін.

Рішенням Вищої ради правосуддя № 960/0/15-26 від 21.05.2026 змінено з 01 червня 2026 року територіальну підсудність судових справ Слов`янського міськрайонного суду Донецької області шляхом її передачі до Київського районного суду міста Полтави.

Згідно протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 10.09.2026 року справа передана до провадження головуючої судді Київського районного суду м. Полтави Соловйової О.О.

Представник позивача у судове засідання не з`явився, надав заяву про розгляд справи у його відсутність, проти заочного розгляду не заперечує.

Відповідач у судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, доказів поважності своєї неявки або заяви про розгляд справи за відсутності відповідача до суду не надходило. Відзив на позовну заяву від відповідача до суду не надходив.

Частиною 1 статті 223 ЦПК України передбачено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

З урахуванням ч. 2 ст. 247 Цивільного процесуального кодексу України, у зв`язку з неявкою всіх учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Відповідно до вимог ст. 280 Цивільного процесуального кодексу України у разі неявки у судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання, і від якого не надійшло заяви про розгляд справи за його відсутності з повідомленням причин неявки, ненадання відповідачем відзиву на позовну заяву, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

У зв`язку з викладеним, враховуючи заяву представника позивача, який не заперечував проти такого вирішення справи, суд вважає можливим розглянути справу у відсутність відповідача на підставі наявних у справі доказів і ухвалити заочне рішення, направивши за місцем реєстрації відповідача копію рішення суду для відома.

Суд, дослідивши матеріали цивільної справи, з`ясувавши всі обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, що мають значення для вирішення справи по суті, приходить до таких висновків.

Договір з ТОВ «Служба миттєвого кредитування» № 2108051654485 від 21.03.2021 року та договір з ТОВ «МІЛОАН» № 4054729 від 12.10.2021 року є договорами приєднання, коли підписуючи відповідну заяву про надання картки та відкриття картрахунку, клієнт приєднується до розроблених фінансовою установою відповідних умов, які є однаковими для всіх клієнтів. Про зазначене свідчить, зокрема, назва цієї заяви «Анкета-заява до Договору про надання банківських послуг».

Згідно вказаної анкети-заяви позичальника, відповідач підтвердив згоду, що заява разом з умовами та правилами надання банківських послуг, та тарифами банку складають договір з банком, про ознайомлення з яким і розписався клієнт в заяві.

Судом встановлено, що між ТОВ «Служба миттєвого кредитування» та відповідачем був підписаний кредитний договір № 2108051654485 від 21.03.2021 року. Також між ТОВ «МІЛОАН» та відповідачем був підписаний кредитний договір № 4054729 від 12.10.2021 року.

У судовому засіданні досліджено виписки за договорами № 2108051654485 від 21.03.2021 року та № 4054729 від 12.10.2021 року, в яких зазначені операції щодо використання відповідачем кредитного ліміту, операції щодо повернення кредитних коштів та сплати відсотків за їх користування.

01.12.2021 року між ТОВ «Служба миттєвого кредитування» та ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» укладено договір факторингу № 1-12 відповідно до умов якого ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» набуло право грошової вимоги до боржників, в т.ч. за договором № 2108051654485 від 21.03.2021 року.

10.01.2023 року між ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» та ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» укладено договір факторингу № 10-01/2023 відповідно до умов якого ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» набуло право грошової вимоги до боржників, в т.ч. за договором № 2108051654485 від 21.03.2021 року.

Також 13.01.2022 року між ТОВ «МІЛОАН» та ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» укладено договір факторингу № 13-01/2022-79 відповідно до умов якого ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» набуло право грошової вимоги до боржників, в т.ч. за договором № 4054729 від 12.10.2021 року.

10.01.2023 року між ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» та ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» укладено договір факторингу № 10-01/2023 відповідно до умов якого ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» набуло право грошової вимоги до боржників, в т.ч. за договором № 4054729 від 12.10.2021 року.

Тому, представник позивача просив стягнути з відповідача на користь ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» заборгованість за договором № 2108051654485 від 21.03.2021 року у розмірі 30468,60 грн., яка складається з: 1800,00 грн. - заборгованість за тілом кредиту, 28668,60 грн. - заборгованість за процентами, а також договором № 4054729 від 12.10.2021 року у розмірі 20520,00 грн., яка складається з: 3000,00 грн. - заборгованість за тілом кредиту, 16650,00 грн. - заборгованість за процентами, 870,00 грн. - заборгованість за комісією (одноразова).

Договори були укладені в електронній формі.

За змістом статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом (частина четверта статті 203 ЦК України).

Відповідно до статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до вимог статті 205 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків. У випадках, встановлених договором або законом, воля сторони до вчинення правочину може виражатися її мовчанням.

Вимоги щодо письмової форми правочину встановлені положеннями статті 207 ЦК України, відповідно до якої правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-комунікаційної системи, що використовується сторонами.

У статті 3 Закону України «Про електрону комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним кодексом України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (стаття 11 Закону України "Про електронну комерцію").

Частиною п`ятою статті 11 Закону України "Про електронну комерцію" встановлено, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.

Положеннями статті 12 Закону України "Про електронну комерцію" визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного кодексу України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України).

Важливо, щоб електронний договір включав всі істотні умови для відповідного виду договору, інакше він може бути визнаний неукладеним або недійсним, у зв`язку з недодержанням письмової форми в силу прямої вказівки закону.

У силу частини першої статті 638 ЦК України договір вважається укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Якщо є електронна форма договору, то і підписувати його слід електронним підписом.

Не кожна електронна правова угода вимагає створення окремого електронного договору у вигляді окремого електронного документа. Електронний договір можна укласти в спрощеній формі, а можна класично - у вигляді окремого документа.

Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору. Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі "логін-пароль", або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом. При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (веб-сайту інтернет-магазину) вказується особа, яка створила замовлення.

Отже, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного кодексу України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (ст. ст. 205, 207 ЦК України).

Підпис є обов`язковим реквізитом правочину, вчиненого в письмовій формі. Наявність підпису підтверджує наміри та волю й фіксує волевиявлення учасника (-ів) правочину, забезпечує їх ідентифікацію та цілісність документу, в якому втілюється правочин. Внаслідок цього підписання правочину здійснюється стороною (сторонами) або ж уповноваженими особами.

Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі №732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі №404/502/18, від 07 жовтня 2020 року №127/33824/19, від 22 січня 2020 року у справі № 674/461/16-ц (провадження № 61-34764св18).

Тобто, правовим наслідком недодержання письмової форми кредитного договору є його нікчемність.

Отже, аналіз документів, які підписані відповідачем, а саме: паспорт споживчого кредиту, графік платежів, кредитний договір про надання коштів у позику на умовах споживчого кредиту, дає суду підстави вважати, що сторонами у розумінні ст. 638 ЦК України узгоджено всі істотні умови кредитного договору: розмір кредиту, грошову одиницю, в якій надано кредит, строк та умови кредитування, що свідчить про наявність волі відповідача для укладення такого договору, на таких умовах шляхом підписання договору за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором, які є обов`язковими до виконання обома сторонами в силу положень ст. 629 ЦК України.

Отже, судом в судовому засіданні достовірно встановлено, що між сторонами виникли кредитні відносини, які регулюються положеннями глави 71 Цивільного кодексу України.

Вирішуючи спір, суд приймає до уваги наступне законодавство.

Частиною першою статті 1054 ЦК України встановлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфу 1 глави 71 цього Кодексу, а саме положення про позику (ч. 2 ст. 1054 ЦК України).

Положеннями ст. ст. 1048, 1049 ЦК України встановлено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір та порядок процентів встановлюється договором. Позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій саме сумі, що були йому передані позикодавцем) у строк та порядку, що встановлені договором.

Статтею 1050 ЦК передбачено, що якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

На підставі ч. 1 ст. 1077 ЦК України, за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Відповідно до ч. 1 ст. 1078, 1080 ЦК України, предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога). Договір факторингу є дійсним незалежно від наявності домовленості між клієнтом та боржником про заборону відступлення права грошової вимоги або його обмеження.

Зі змісту норм ст. ст. 525, 526 ЦК України, встановлено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.

Частиною 1 ст. 530 ЦК України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем виконало взяті на себе зобов`язання по кредитному договору в повному обсязі та надано відповідачу кредит. Натомість, відповідач свої договірні зобов`язання належним чином не виконав, позику та проценти за користування кредитними ресурсами згідно умов договорів та графіку платежів не сплатив.

Таким чином, із досліджених судом документів встановлено, що відповідачем не виконано належним чином своїх зобов`язань за кредитним договором.

Відповідачем належні та допустимі докази у розумінні ст. ст. 77, 78 ЦПК України щодо належного виконання ним зобов`язань не надані, розрахунок заборгованості у встановленому законом порядку не спростовано.

Отже, суд вважає, що позовні вимоги про стягнення заборгованості за тілом кредиту в розмірі 1800,00 грн. (за договором № 2108051654485 від 21.03.2021 року) та 3000,00 грн. (за договором № 4054729 від 12.10.2021 року) є правомірними та такими, що підлягають задоволенню.

Щодо позовних вимог про стягнення заборгованості за відсотками в розмірі 28668,60 грн. (за договором № 2108051654485 від 21.03.2021 року) та 16650,00 грн. (за договором № 4054729 від 12.10.2021 року), то суд виходить з наступного.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 28.03.2018 по справі №444/9519/12 висловлено правову позицію про те, що припис абзац 2 частини 1 статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосовано лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Як наслідок, право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною 2 статті 1050 ЦК України, так як в охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною 2 статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Даний висновок суд враховує при застосуванні відповідних норм права відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України.

Враховуючи викладене, суд вважає доведеною та обґрунтованою заборгованість за відсотками у розмірі 28668,60 грн. (за договором № 2108051654485 від 21.03.2021 року) та 16650,00 грн. (за договором № 4054729 від 12.10.2021 року), що також передбачено договорами.

Щодо позовних вимог про стягнення комісії в розмірі 870,00 грн. (за договором № 4054729 від 12.10.2021 року), то суд, дослідивши матеріали справи, приходить до висновку, що коміся передбачена як одноразова виплата за видачу кредиту відповідно положень п. 1.5.1 Договору, який не суперечить вимогам чинного законодавства у сфері споживчого кредитування.

За таких обставин, позовні вимоги про стягнення комісії в розмірі 870,00 грн. є обгрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Отже, на підставі викладеного, суд вважає за необхідне позовні вимоги задовольнити в повному обсязі, стягнувши з відповідача на користь позивача суму заборгованості в загальному розмірі 50988,60 грн.:

1) за договором № 2108051654485 від 21.03.2021 року у розмірі 30468,60 грн., яка складається з: 1800,00 грн. - заборгованість за тілом кредиту, 28668,60 грн. - заборгованість за процентами;

2) за договором № 4054729 від 12.10.2021 року у розмірі 20520,00 грн., яка складається з: 3000,00 грн. - заборгованість за тілом кредиту, 16650,00 грн. - заборгованість за процентами, 870,00 грн. - заборгованість за комісією (одноразова).

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з такого.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

Судом встановлено, що позивачем при поданні позову до суду відповідно до ч. 3 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» сплачено судовий збір у сумі 2662,40 грн., що підтверджується платіжною інструкцією.

Враховуючи наведене, суд вважає, що з відповідача на користь позивача слід стягнути витрати по сплаті судового збору в розмірі 2662,40 грн.

Окрім того, позивачем понесені витрати на правничу допомогу у розмірі 16000 грн., що підтверджується договором про надання правової допомоги.

Зі змісту п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України встановлено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч. ч. 3, 4 ст. 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Отже, враховуючи, що позовні вимоги задоволено в повному обсязі, суд вважає, що стягненню з відповідача на користь позивача підлягають витрати на правову допомогу в розмірі 16000,00 грн.

На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 5, 12, 81, 141, 263, 273, 280-286 ЦПК України, ст. ст. 509, 526-527, 530, 610, 612, 624-625, 1048-1050, 1054 ЦК України, суд

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_1 ) на користь ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» (код ЄДРПОУ 44276926, 01133, м. Київ, вул. Мечнікова, буд. 3, офіс 306) заборгованість за кредитними договорами № 2108051654485 від 21.03.2021 року у розмірі 30468,60 грн. (яка складається з: 1800,00 грн. - заборгованість за тілом кредиту, 28668,60 грн. - заборгованість за процентами), № 4054729 від 12.10.2021 року у розмірі 20520,00 грн. (яка складається з: 3000,00 грн. - заборгованість за тілом кредиту, 16650,00 грн. - заборгованість за процентами, 870,00 грн. - заборгованість за комісією), судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 2662,40 грн. та витрати на правову допомогу у розмірі 16000,00 грн.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою Учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі в електронній формі у порядку, визначеному законом.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано відповідачем протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

На рішення суду позивачем може бути подана апеляційна скарга безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Повний текст рішення суду складений 10.11.2026 року.

Суддя О.О. Соловйова