Справа №552/10601/26
Провадження № 2-а/552/173/26
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
10.11.2026 м. Полтава
Суддя Київського районного суду м. Полтави Фалін І.Ю. розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення сторін, адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 , в інтересах якого діє представник, адвокат Євграфова Олександра Олександрівна до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,
ВСТАНОВИВ:
До Київського районного суду м. Полтави надійшла позовна заява ОСОБА_1 , в інтересах якого діє представник, адвокат Євграфова Олександра Олександрівна до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення.
В обґрунтування заявлених вимог зазначено, що постановою 10.10.2026 року в електронний кабінет позивача в мобільному додатку «Резерв+» надійшла постанова № R832832 по справі про адміністративне правопорушення за частиною 3 статті 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення від 10 жовтня 2026 року.
Позивач зазначає, що жодних повісток про виклик до ІНФОРМАЦІЯ_2 не отримував, доказів вручення повістки позивачу відповідачем не надано, а тому вважає постанову незаконною та просить її скасувати, а провадження у справі про адміністративне правопорушення закрити у зв`язку з відсутністю складу правопорушення.
Ухвалою суду від 28.10.2026 відкрито провадження у справі та вирішено проводити розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
Відповідач про розгляд справи без повідомлення сторін ознайомлений, своїм правом на подання відзиву не скористався.
Відповідно до ч. 5 ст. 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
Суд, з`ясувавши та оцінивши докази у справі, встановив наступні фактичні обставини.
Судом встановлено, що відповідно до військово-облікового документа сформованого 12.10.2026 року в мобільному додатку «Резерв+», ОСОБА_1 перебуває на військовому обліку в ІНФОРМАЦІЯ_3 , звання - рядовий, номер в реєстрі Оберіг: 240220231396550400324, ВОС: 999097, потребує проходження базової загальновійськової підготовки, солдат резерву.
Тип відстрочки: п.2 ч.1 ст.23 ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», відстрочка до завершення мобілізації, група інвалідності - інвалідність 2ої групи, діє до 01.09.2027 року, причина інвалідності внаслідок загального захворювання. Відповідно до довідки військово-лікарської комісії від 20.05.2024 року ОСОБА_2 на підставі ст. 13б, 54б, 55б, 23в, 34б, 61в графи ІІ Розкладу хвороб, (наказ МОУ від 14.08.2008 року № 402) визнаний придатним до служби у військових частинах забезпечення, ТЦК та СП, ВВНЗ, навчальних центрах, закладах (установах), медичних підрозділах, підрозділах логістики, зв`язку, оперативного забезпечення, охорони.
Згідно постанови № R832832 по справі про адміністративне правопорушення від 10.10.2026, винесеної начальником ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_3 , за результатом вивчення відомостей та реєстрової інформації Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, встановлено, що ОСОБА_1 не прибув за викликом до ТЦК та СП у строк та місце, зазначені повістці (ст.22 ЗУ "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію"), чим допустив порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, за що передбачена адміністративна відповідальність за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, та накладено на громадянина ОСОБА_1 штраф у сумі 17000,00 грн.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
Порядок оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо притягнення до адміністративної відповідальності визначено ст. 286 КАС України.
Згідно ч. 2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:
1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України;
2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;
3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);
4) безсторонньо (неупереджено);
5) добросовісно;
6) розсудливо;
7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації;
8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);
9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;
10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Отже, будь-які рішення чи дії суб`єкта владних повноважень мають бути законними та обґрунтованими, прийнятими чи вчиненими в межах наданих повноважень, мати під собою конкретні об`єктивні факти, на підставі яких їх ухвалено або вчинено.
За змістом ч. 1 ст. 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше, як на підставах і в порядку, встановлених законом.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з ч.1 ст. 210-1 КУпАП порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію - тягне за собою накладення штрафу на громадян від трьохсот до п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об`єднань - від однієї тисячі до однієї тисячі п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Частиною 3 статті 210-1 КУпАП передбачено, що вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, в особливий період - тягне за собою накладення штрафу на громадян від однієї тисячі до однієї тисячі п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об`єднань - від двох тисяч до трьох тисяч п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Статтею 1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» передбачено, що особливий період - період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
Стаття перша Закону України «Про оборону України» розкриває поняття терміну «особливий період», - це період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в України», затвердженим Законом України від 24.02.2022 № 2102-IX, на всій території нашої держави з 24.02.2022 введено воєнний стан, який систематично подовжується, діяв на час вчинення адміністративного правопорушення та продовжує діяти на теперішній час.
Згідно зі ст. 17 Закону України «Про оборону України», захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України. Громадяни України чоловічої статі, придатні до проходження військової служби за станом здоров`я і віком, а жіночої статі - також за відповідною фаховою підготовкою, повинні виконувати військовий обов`язок згідно із законодавством.
Відповідно до ч. 1 ст. 22 ЗУ "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" громадяни зобов`язані: з`являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строк та місце, зазначені в повістці (військовозобов`язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, військовозобов`язані, резервісти розвідувальних органів України - за викликом відповідного підрозділу розвідувальних органів України), для взяття на військовий облік військовозобов`язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період, направлення для проходження медичного огляду.
Відповідно до ч. 3 ст. 22 ЗУ "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" у разі отримання повістки про виклик до територіального центру комплектування та соціальної підтримки громадянин зобов`язаний з`явитися у зазначені у ній місце та строк.
Проаналізувавши оскаржувану постанову по справі про адміністративне правопорушення за частиною 3 статті 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення № R832832 від 10.10.2026, судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_5 вбачає в діях ОСОБА_1 порушення ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», що стосується не прибуття останнього за повісткою.
Відповідно до ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Згідно ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Згідно зі ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватись на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Отже, в адміністративних справах щодо оскарження рішень та дій суб`єкта владних повноважень встановлена презумпція його вини. Така презумпція вини покладає на суб`єкта владних повноважень обов`язок аргументовано, посилаючись на докази, довести правомірність свого рішення та спростувати твердження позивача про порушення його прав, свобод чи інтересів. Недоведена вина прирівнюється до невинуватості особи у вчиненні адміністративного правопорушення.
Разом з тим, в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження обставин, викладених в оскаржуваній постанові, а саме, що ОСОБА_1 не з`явився до ТЦК та СП у строк та місце, зазначені в повістці.
Наведене свідчить, що позивач ОСОБА_1 не був належним чином повідомленим про дату та час явки до ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Крім того, оскаржувана постанова взагалі не містить посилання на докази вчинення позивачем адміністративного правопорушення (пояснення свідків, акт, фото- чи відеозапис, певні документи тощо відповідно до ст. 251 КУпАП), на підставі яких суб`єктом владних повноважень було прийнято рішення у формі постанови про притягнення до адміністративної відповідальності позивача за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП. Вказані обставини свідчать про те, що відповідачем взагалі не було зібрано доказів вчинення адміністративного правопорушення, що суперечить як положенням КУпАП, так і Конституції України.
При цьому, суд наголошує, що сама по собі постанова у справі про адміністративне правопорушення, за відсутності доказів на підтвердження викладених у ній обставин, не може свідчити про вчинення позивачем адміністративного правопорушення. Така постанова по своїй правовій природі є рішенням суб`єкта владних повноважень щодо наслідків розгляду зафіксованого правопорушення, якому передує фіксування цього правопорушення.
Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 26 квітня 2018 року у справі № 338/1/17.
За таких обставин суд дійшов висновку, що відповідачем шляхом надання належних та допустимих доказів не доведено порушення позивачем законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, викладених в оскаржуваній постанові, оскільки відсутні докази того, що позивач на момент винесення оскаржуваного рішення був належним чином повідомленим про явку до ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що в діях позивача відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, за обставин, викладених в оскаржуваній постанові, оскільки доказів протилежного відповідачем не надано.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у разі відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
Відповідно до ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах у справі про адміністративне правопорушення місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.
З урахуванням викладених обставин, враховуючи відсутність доказів вчинення позивачем адміністративного правопорушення, суд дійшов висновку, що оскаржувана постанова № R832832 від 10.10.2026 по справі про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП підлягає скасуванню із закриттям справи про адміністративне правопорушення.
Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору, тому судовий збір з відповідача не стягуються та відповідно до ч. 5 ст. 139 КАС України, компенсується за рахунок коштів, передбачених Державним бюджетом України, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
На підставі викладеного, та керуючись ст. ст. 19, 62 Конституції України, ст. ст. 2, 12, 25, 72, 77, 139, 286 КАС України, суд,-
УХВАЛИВ:
Адміністративний позов ОСОБА_1 , в інтересах якого діє представник, адвокат Євграфова Олександра Олександрівна до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення - задовольнити.
Постанову по справі про адміністративне правопорушення за частиною 3 статті 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення № R832832 від 10.10.2026, яка винесена начальником ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_3 , відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , з накладенням адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 17000,00 грн, - скасувати.
Провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , за ч. 3 ст. 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення, - закрити.
Рішення суду може бути оскаржено безпосередньо до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня складання повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення складено 10.11.2026.
Суддя І.Ю. Фалін