Рішення № 141371410 у справі № 532/1256/26 від 10.11.2026

532/1256/26

2/532/995/2026

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 листопада 2026 р. м. Кобеляки

Кобеляцький районний суд Полтавської області у складі:

головуючого судді Тесленко Т. В.,

за участю секретаря

судового засідання Климченко А. О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , представник позивача - адвокат Титаренко Сергій Олександрович, до Кобеляцької міської ради Полтавського району Полтавської області про визнання права власності на нерухоме майно за набувальною давністю,

В С Т А Н О В И В:

13 травня 2026 року до суду звернулася ОСОБА_1 з позовом до Кобеляцької міської ради Полтавського району Полтавської області про визнання права власності на нерухоме майно за набувальною давністю.

Відповідно до ст. 344 ЦК України особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено цим Кодексом. Право власності на нерухоме майно, що підлягає державній реєстрації, виникає за набувальною давністю з моменту державної реєстрації. Право власності за набувальною давністю на нерухоме майно набувається за рішенням суду.

З аналізу вказаної норми можна зробити висновок, що набувальна давність - це спосіб набуття права власності на нерухомість, який не базується на попередній власності та відносинах правонаступництва, а виникає із сукупності певних обставин, а саме: майно може бути об`єктом набувальної давності; добросовісність володіння; відкритість володіння; давність володіння та його безперервність; відсутність інших осіб, які претендують на це майно; відсутність титулу (підстави) у позивача для володіння майном та набуття права власності. Позивачем у справах про набуття права власності за набувальною давністю є володілець чужого майна.

Одночасно з цим право власності за набувальною давністю можна визнати лише за особою, яка фактично не є законним володільцем такого майна, тобто особа, яка володіє майном по волі власника і завжди знає хто є власником майна, не може вимагати визнання за нею права власності за давністю володіння.

Згідно з постановою Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07.02.2014 № 5 Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав при вирішенні спорів, пов`язаних із набуттям права власності за набувальною давністю, суди повинні враховувати, зокрема, таке: володіння є добросовісним, якщо особа при заволодінні чужим майном не знала і не могла знати про відсутність у неї підстав для набуття права власності; володіння визнається відкритим, якщо особа не приховувала факт знаходження майна в її володінні. Вжиття звичайних заходів щодо забезпечення охорони майна не свідчить про приховування цього майна; володіння визнається безперервним, якщо воно не переривалось протягом всього строку набувальної давності.

Отже, набуття відповідною особою права власності за набувальною давністю можливе лише за наявності всіх указаних умов у сукупності. Відсутність добросовісності в позивача під час заволодіння ним спірним майном звільняє від потреби аналізувати інші умови набуття права власності за набувальною давністю, передбачені статтею 344 ЦК України.

Такого правового висновку дійшла і Велика палата Верховного Суду у постанові від 14 травня 2019 року в справі № 910/17274/17 (провадження № 12-291гс18).

Ухвалою суду від 26.05.2026 відкрито провадження в справі та призначено її розгляд у підготовче засідання 02.07.2026 в порядку загального позовного провадження.

02.07.2026 сторони в судове засідання не з`явилися, будучи належним чином повідомленими про час і місце слухання справи.

Представник позивача - адвокат Титаренко С. О. надав суду заяву про розгляд справи за відсутності сторони позивача, прохав закрити підготове провадження та призначено справу до судового розгляду.

Представник відповідача Василь Кіптілий надав суду клопотання про розгляд справи за його відсутності за наявними матеріалами справи та рішення прийняти відповідно до вимог чинного законодавства.

Ухвалою суду від 02 липня 2026 року закрито підготовче провадження та призначити справу до розгляду по суті на 17.09.2026, яке в подальшому було відкладено для з`ясування обставин справи на 10.11.2026.

10.11.2026 сторони в судове засідання не з`явилися, більше жодних клопотань не надавали.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд перевірив та дослідив матеріали справи, дійшов такого висновку.

В матеріалах справи зазначено, що починаючи із 2000 року та до цього часу ОСОБА_1 проживає у житловому будинку, розташованому по АДРЕСА_1 . За період проживання в будинку вона його постійно обслуговує, проводить ремонтні роботи, сплачує за комунальні послуги.

У зв`язку з тим, що позивач ОСОБА_1 відкрито безперервно володіє зазначеним нерухомим майном більше 20 років, то вважає, що за нею може бути визнано право власності за набувальною давністю.

Відповідно до виписки з погосподарської книги за 2025 рік, виданої Красненським старостинським округом 09.10.2025, номер об`єкта погосподарського обліку 0402471, згідно з погосподарськими книгами за 2006-2010 роки, 2011-2015 роки, 2016-2023 роки, за адресою: АДРЕСА_1 , значиться житловий будинок за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (рік побудови 1940, загальна площа - 69,3 кв.м, житлова площа 33,4 кв.м) (а.с.15).

За довідкою старости Красненського старостинського округу виконавчого комітету Кобеляцької міської ради від 09.10.2025 про присвоєння адреси, житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 , що значиться за ОСОБА_1 , розташований на неприватизованій земельній ділянці (а.с.16).

Зареєструвати право власності вищевказаного житлового будинку на підставі виписки з погосподарської книги заявниця не має можливості, оскільки відповідно до ст. 31 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» реєстрації прав на об`єкти, збудовані до 05 серпня 1992 року дозволяє реєструвати право власності на індивідуальні (садибні) житлові будинки, садові, дачні будинки та господарські споруди на підставі виписки з погосподарської книги та без обов`язкової технічної інвентаризації за наявності документу, що посвідчує речове право на земельну ділянку (якщо право не зареєстровано в Державному реєстрі прав).

Рішення ради про передачу ділянки у користування або власність також є документом, що підтверджує право на землю.

Із врахуванням того, що земельна ділянка під будинком з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку, не приватизована, то заявниця позбавлена можливості провести державну реєстрацію вказаного будинку.

Відповідно до ч.2 ст. 328 ЦК України, право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Згідно з ст. 392 ЦК України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Правові позиції, висловлені в п.п. 9, 11, 13, 14 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 5 від 07 лютого 2014 року «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав», що особа яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном протягом п`яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено ЦК України. При вирішенні спорів, пов`язаних із набуттям права власності за набувальною давністю, суди повинні враховувати, зокрема, таке: володіння є добросовісним, якщо особа при заволодінні чужим майном не знала і не могла знати про відсутність у неї підстав для набуття права власності; володіння визнається відкритим, якщо особа не приховувала факт знаходження майна в її володінні.

У постанові Великої Палати Верховного від 14 травня 2019 року у справі № 910/17274/17 вказано, що правовий інститут набувальної давності опосередковує один із первинних способів виникнення права власності, тобто це такий спосіб, відповідно до якого право власності на річ виникає вперше або незалежно від права попереднього власника на цю річ, воно ґрунтується не на попередній власності та відносинах правонаступництва, а на сукупності обставин, зазначених у частині першій статті 344 Цивільного кодексу України, а саме: наявність суб`єкта, здатного набути у власність певний об`єкт; законність об`єкта володіння; добросовісність заволодіння чужим майном; відкритість володіння; безперервність володіння; сплив установлених строків володіння; відсутність норми закону про обмеження або заборону набуття права власності за набувальною давністю. Для окремих видів майна право власності за набувальною давністю виникає виключно на підставі рішення суду (юридична легітимація).

У подальшому ця правова позиція була неодноразово підтверджена та розвинута Верховним Судом. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 14.05.2019 у справі № 910/17274/17 зазначила, зокрема: правовий інститут набувальної давності опосередковує один із первинних способів виникнення права власності, тобто це такий спосіб, відповідно до якого право власності на річ виникає вперше або незалежно від права попереднього власника на цю річ, воно ґрунтується не на попередній власності та відносинах правонаступництва, а на сукупності обставин, зазначених у частині першій статті 344 Цивільного кодексу України, а саме: - наявність суб`єкта, здатного набути у власність певний об`єкт; - законність об`єкта володіння; - добросовісність заволодіння чужим майном; відкритість володіння; безперервність володіння; - сплив установлених строків володіння; - відсутність норми закону про обмеження або заборону набуття права власності за набувальною давністю; - для окремих видів майна право власності за набувальною давністю виникає виключно на підставі рішення суду (юридична легітимація) (п. 43); - аналізуючи поняття добросовісності заволодіння майном як підстави для набуття права власності за набувальною давністю відповідно до ст. 344 ЦК України, слід виходити з того, що добросовісність як одна із загальних засад цивільного судочинства означає фактичну чесність суб`єктів у їх поведінці, прагнення сумлінно захистити свої цивільні права та забезпечити виконання цивільних обов`язків. Крім того, суд зазначив, що позивач як володілець майна повинен бути впевнений у тому, що на це майно не претендують інші особи і він отримав це майно за таких обставин і з таких підстав, які є достатніми для отримання права власності на нього (п. 46); - звідси, йдеться про добросовісне, але неправомірне, в тому числі безтитульне, заволодіння майном особою, яка в подальшому претендуватиме на набуття цього майна у власність за набувальною давністю.

Аналогічні правові позиції Верховний Суд висловив і в ряді інших своїх судових рішень, а в постанові від 28.04.2020 у справі № 552/1354/18, де суд підкреслив, що для набуття права власності на майно за набувальною давністю закон не повинен обмежувати чи забороняти таке набуття. При цьому право власності за набувальною давністю на нерухоме майно, транспортні засоби, цінні папери набувається виключно за рішенням суду.

Відповідно до ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Пунктом 1 ч. 2 ст. 16 ЦК України, одним із способів захисту цивільних прав є визнання права.

Отже, враховуючи, що позивачка фактично володіє майном , на вказане майно не претендують інші особи, вона відкрито, безперервно і тривало володіє ним, поводиться з ним як власник, закон не обмежує і не забороняє таке набуття права власності, як набувальна давність, тому наявні всі передбачені законом передумови в сукупності, які є підставою для визнання за позивачкою права власності за набувальною давністю.

Тому потрібно визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , право власноті за набувальною давністю на житловий будинок та господарські побудови, які розташовані по АДРЕСА_1 .

Оскільки сторонами не заявлені вимоги щодо розподілу між ними судових витрат, то їх розподіл відповідно до ст. 141 ЦПК України судом не здійснюється.

Керуючись ст. ст. 12, 13, 81, 141, 258, 263, 264-265, 268 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

Позов ОСОБА_1 , представник позивача - адвокат Титаренко Сергій Олександрович, до Кобеляцької міської ради Полтавського району Полтавської області про визнання права власності на нерухоме майно за набувальною давністю, - задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , право власноті за набувальною давністю на житловий будинок та господарські побудови, які розташовані по АДРЕСА_1 .

Рішення може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Полтавського апеляційного суду.

10.11.2026 складено повне судове рішення.

Суддя