Постанова № 141371456 у справі № 200/168/26 від 10.11.2026

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 листопада 2026 року справа №200/168/26

м. Дніпро

Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді Сіваченка І.В., суддів: Блохіна А.А., Гаврищук Т.Г., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 17 лютого 2026 року (повне судове рішення складено 17 лютого 2026 року) і на додаткове рішення Донецького окружного адміністративного суду від 06 березня 2026 року (повне судове рішення складено 06 березня 2026 року) у справі № 200/168/26 (суддя в І інстанції Крилова М.М.) за позовом Публічного акціонерного товариства "Красногорівський вогнетривкий завод" до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання протиправним та скасування розрахунку сум фактичних витрат на виплату та доставку пенсій,

УСТАНОВИВ:

09 січня 2026 року Приватне акціонерне товариство «Красногорівський вогнетривкий завод» звернулось до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (далі - Управління) про визнання протиправним та скасування розрахунку сум фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, що підлягають відшкодуванню, призначених особам, які були зайняті на інших роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до пунктів «б» - «з» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та пунктів 2-8 частини другої статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове пенсійне страхування» з березня 2025 року на суму 96619 грн 89 коп. (вих. №6677/Р від 11.03.2025).

Позов обґрунтовувало тим, що позивач знаходиться на тимчасово окупованій території України, тому орган Пенсійного фонду України не повинен був формувати та надсилати йому розрахунок фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій.

Через втрату доступу до місцезнаходження офісних приміщень в окупованому м. Красногорівка та за результатом втрати доступу до баз даних позивач без допомоги органу Пенсійного фонду України не мав і не має можливості провести перевірку розрахунків.

У зв`язку з цим позивач направив відповідачу заперечення від 26 вересня 2025 року № Юр-5/25, зокрема на оскаржений розрахунок, в яких, з метою проведення звірки та перевірки обґрунтованості суми стягнення, запропонував надати позивачу відповідну документацію та докази. Проте жодної відповіді по суті не отримав, що зумовило звернення до суду з даним позовом.

Також зазначав, що має розумні сумніви щодо правомірності оскарженого розрахунку оскільки:

- оскаржений розрахунок не був наданий позивачу в терміни, що встановлені п.п. 6.4, 6.7, 6.8 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, що затверджена постановою правління Пенсійного фонду від 19 грудня 2003 року № 21-1. Про оскаржений розрахунок дізнався після ознайомлення в електронному суді з матеріалами адміністративної справи № 200/6836/25;

- відповідач порушив імперативні норми Закону України «Про адміністративну процедуру» в частині процедури вручення акту. Так, розрахунок був направлений на електронну адресу [пошта прихована] без отримання підтвердження. Жодних доказів отримання (поштових повідомлень із відмітками про вручення, підтверджень електронного листування) пенсійним органом не подано, а скріншоти з ІКІС Пенсійного фонду України не є доказом вручення розрахунку позивачу, оскільки мають виключно внутрішньо-відомчий характер;

- в порушення Закону України «Про адміністративну процедуру» оскаржений розрахунок не відповідає вимогам мотивування та прозорості, не містить інформацію, що уможливлює перевірку арифметичної складової розрахунку;

- оскільки відповідач не надав витребуваних доказів, порушуючи вимоги Закону України «Про адміністративну процедуру», тому він має підтвердити, що його виплати були здійснені на підставі діючих прав, а не автоматично. Вважав, що в умовах масової евакуації з окупованих територій та складної процедури переоформлення пенсій не всі пенсіонери отримують виплати; за виключенням одного - двох пенсіонерів - внутрішньо-переміщених осіб, інші пенсіонери пільговики знаходяться на окупованих територіях.

Вважаючи такі дії відповідача протиправними та такими, що суперечать вимогам законодавства України, позивач звернувся до суду із цим позовом.

Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 17 лютого 2026 року позов задоволено.

Визнано протиправним та скасовано розрахунок фактичних витрат на виплату та доставку пенсій від 11 березня 2025 року № 6677/Р, що складений Головним управлінням Пенсійного фонду України в Донецькій області щодо Приватного акціонерного товариства «Красногорівський вогнетривкий завод».

Додатковим рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 06 березня 2026 року стягнуто за рахунок бюджетних Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області на користь Приватного акціонерного товариства «Красногорівський вогнетривкий завод» витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 20 000,00 (двадцять тисяч) гривень 00 копійок.

Не погодившись з таким судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати рішення та додаткове рішення місцевого суду, прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

На обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що суд першої інстанції не врахував, що відповідно до частини першої статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. При цьому, до основних завдань, які покладені на органи Пенсійного фонду України, належить забезпечення своєчасного і в повному обсязі фінансування та виплата пенсій. Одним із джерел наповнення бюджету Фонду є надходження від відшкодування фактичних витрат Пенсійного фонду України на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах. Добросовісне виконання суб`єктами господарювання свого обов`язку відповідно до закону брати участь у соціальному захисті громадян України є проявом соціальної відповідальності бізнесу, який враховує інтереси суспільства та бере на себе певну частину відповідальності за соціальний захист осіб, які його потребують.

Щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 20 000,00 грн, звертає увагу, що розрахунок погодинної вартості наданих послуг в матеріалах справи відсутній. Документи, які у встановленому законом порядку підтверджують оплату наданих адвокатом послуг (копії квитанцій до прибуткового касового ордеру, платіжних доручень, касових чеків) у даній справі до суду не надані. Вважає, що даний спір не потребує глибокого правового аналізу й дослідження, а відтак, і значних часових затрат. Оскільки Позивачем не надано належних та допустимих доказів понесених судових витрат на професійну правничу допомогу у даній справі, у задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення слід відмовити у повному обсязі. Окрім того, розмір витрат на професійну правничу допомогу в сумі 20 000,00 грн є неспівмірним зі складністю цієї справи, часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг), та обсягом таких послуг тощо.

Позивач надіслав відзив, в якому просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, залишити рішення і додаткове рішення суду першої інстанції без змін, здійснити розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу.

Зазначає, що Суд визначив, що ключовим моментом у даній справі є ігнорування Апелянтом положень пункту 6.8 Інструкції № 21-1 (в редакції постанови правління ПФУ від 20.03.2024 № 7-1). Вказана норма імперативно встановлює, що підприємствам, розташованим на тимчасово окупованій території, розрахунки фактичних витрат не надсилаються, а витрати обліковуються в окремій відомості (додаток 8а Інструкції № 21-1). Судом першої інстанції належним чином досліджено статус місцезнаходження Позивача (м. Красногорівка). Згідно з Наказом Мінреінтеграції № 309 та наказом Міністерства розвитку громад та територій України від 28.02.2025 № 376, зазначене місто віднесене до територій активних бойових дій з 24.02.2022 та до тимчасово окупованих територій з 12.11.2024. За таких обставин суд дійшов обґрунтованого висновку, що в умовах окупації формування та надсилання розрахунку є порушенням встановленого державою порядку. Замість належного обліку витрат в окремій відомості Апелянт здійснив спробу направлення розрахунку № 6677/Р від 11.03.2025, чим вийшов за межі наданих йому повноважень. Формування та направлення такого розрахунку всупереч прямій забороні, встановленій п. 6.8 Інструкції № 21-1, свідчить не лише про порушення процедури, а про відсутність у органу владних повноважень компетенції на вчинення відповідної дії, що є самостійною та достатньою підставою для визнання такого акта протиправним.

Апелянт обмежився декларативним твердженням про відсутність доказів понесення витрат, не здійснивши належного аналізу матеріалів справи та наданих Позивачем доказів. Вважаємо, що суд першої інстанції, ухвалюючи додаткове рішення, надав належну оцінку договору про надання правничої допомоги, доказам обсягу виконаних робіт, а також характеру та складності наданих послуг. Отже, твердження Апелянта спростовуються матеріалами справи. Апелянт стверджує, що компенсація витрат можлива за наявності погодинного розрахунку. Таке твердження суперечить цивільному законодавству та ч.2 статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», яка передбачає можливість встановлення гонорару у фіксованому розмірі. Отже, доводи Апелянта ґрунтуються на неправильному застосуванні норм права. Апелянт помилково ототожнює факт надання правничої допомоги з фактом її оплати. Однак частина 3 статті 134 КАС України прямо передбачає, що компенсації підлягають витрати, які сплачені або підлягають сплаті. Таким чином, навіть у разі відсутності фактичної оплати на момент розгляду справи, це не є підставою для відмови у відшкодуванні витрат.

Посилання Апелянта на незначну складність справи є формальним та не відповідає дійсності. Сам по собі розгляд справи у спрощеному провадженні використовується у процесуальному значенні. Яка справа не була, це не виключає необхідності комплексного правового аналізу. Апелянт не навів належних аргументів щодо обсягу виконаних адвокатом робіт, як і те, що стягнута сума є неспівмірною. Апелянт у своїй апеляційній скарзі посилається на положення частини 6 статті 134 КАС України, відповідно до яких суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу. Разом з тим, Апелянт не скористався правом подання заперечень на відповідну заяву про ухвалення додаткового рішення та відповідно не заявив клопотання про зменшення витрат. Щодо посилання Апелянта на положення Бюджетного кодексу України та особливості використання коштів Пенсійного фонду є нерелевантними, оскільки наявність/відсутність бюджетних асигнувань не звільняють його від обов`язку відшкодувати судові витрати.

Апеляційний розгляд здійснено в порядку письмового провадження.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, встановив наступне.

Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області склало щодо ПрАТ «Красногорівський вогнетривкий завод» розрахунок фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, що підлягають відшкодуванню, призначених особам, які були зайняті на інших роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до пунктів «б»-«з» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та пунктів 2 - 8 ч. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», з березня 2025 року (розрахунок від 11.03.2025 № 6677/Р).

У вказаному розрахунку зазначені прізвища, ім`я та по батькові осіб, яким призначена пенсія на пільгових умовах, а також з розбивкою по кожному пенсіонеру зазначена наступна інформація: дата, з якої призначено пенсію; дата досягнення особою пенсійного віку; стаж, необхідний для призначення пенсії на пільгових умовах (років, місяців); стаж роботи на цьому підприємстві, що врахований при обчисленні плати (років, місяців); загальний місячний розмір пенсії в гривнях (з розбивкою на: розмір пенсії; надбавки, доплати, підвищення з інших джерел); суми, що підлягають відшкодуванню щомісяця в гривнях; частка плати цього підприємства; фактичні витрати на виплату та доставку пенсій за попередній рік в гривнях (стоять нулі); суми плати цього підприємства Пенсійному фонду України за попередній рік (стоять нулі); суми фактичних витрат на виплату та доставку пенсій за період з дати призначення (перерахунку) пенсії до дати формування розрахунку; місячний розмір фактичних витрат на виплату та доставку пенсій.

У вказаному розрахунку зазначені, зокрема:

- сума фактичних витрат на виплату та доставку пенсій за період з дати призначення (перерахунку) пенсії до дати формування розрахунку (графа 15) - всього 0;

- місячний розмір фактичних витрат на виплату та доставку пенсій ((гр. 10 + гр. 11) x гр. 12-4, стосується всіх інших пенсіонерів) - всього 96619.89 грн.

Зазначений розрахунок сформований програмними засобами Інтегрованої комплексної інформаційної системи (ІКІС) Пенсійного фонду України (підсистема «Призначення та виплата пенсій на базі електронної пенсійної справи» (ППВП ЕПС)) за даними відомостей про фактичні витрати на виплату та доставку пенсій за віком, призначених на пільгових умовах, з відповідної дати.

Вказаний розрахунок направлений позивачу із супровідним листом від 21.03.2025 року № 0500-0508-8/26051 на адресу електронної пошти позивача: [пошта прихована], [пошта прихована], [пошта прихована] з яких від нього до Головного управління здійснювалося надходження офіційних листів.

29 вересня 2025 року позивач направив на фактичну адресу відповідача заперечення № Юр-5/25 зокрема на оскаржений розрахунок, в яких просив зокрема надати йому документацію (докази) з метою проведення ним перевірки обґрунтованості сум фактичних витрат, що зазначені в розрахунку.

Листом відповідача від 29 жовтня 2025 року № 0500-0508-8/112482 за заперечення надана відповідь, в якій повідомлено норми спеціального законодавства. Також зазначив, що ні Закон України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», ні Інструкція про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, що затверджена постановою правління Пенсійного фонду від 19.12.2003 року № 21-1, не покладають на органи Пенсійного фонду України обов`язок надсилати (надавати) страхувальнику докази фактичної виплати пенсії (довідки банків про зарахування пенсій, витяги з відомостей на зарахування пенсій, відомості щодо підстав для нарахування, відомості щодо одержувачів пенсій, які пройшли фізичну ідентифікацію, відомості щодо не проходження пенсіонером видаткових операцій, дати зарахування пенсій на карткові рахунки тощо. ПрАТ «Красногорівський вогнетривкий завод» не є учасником публічно-правових відносин, які виникають між Головним управлінням та громадянами з приводу призначення та виплати їм пенсії за віком на пільгових умовах, а рішення щодо пенсійного забезпечення таких осіб безпосередньо не стосуються прав та законних інтересів юридичної особи-роботодавця. Окрім того, запитувана інформація належить до персональних даних та конфіденційної інформації про особу, поширення яких з урахуванням ч. 2 ст. 32 Конституції України, ч. 2 ст. 14 Закону України «Про захист персональних даних» без згоди суб`єкта персональних даних або уповноваженої ним особи дозволяється у випадках, визначених законом, і лише (якщо це потрібно) в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини. Всі розрахунки фактичних витрат починаючи з лютого 2022 року направлялися на електронну адресу [пошта прихована], яка, вказана товариством як офіційна електронна адреса. З питання проведення слухання щодо розгляду заперечення відповідно до Закону України «Про адміністративну процедуру» , то дане спірне питання не має ознаки такої, щоuser choice set via windows user experience b6dd5-6124-43

Судом також встановлено, що відповідач склав відомості про одержувачів пенсій, які пройшли фізичну ідентифікацію; скріншоти з електронних пенсійних справ щодо проходження ідентифікації.

Листами від 23.01.2026 № 0500-0508-8/6972 та від 26.01.2026 № 0500-0508-8/7044 відповідач звернувся до АТ «Ощадбанк» та АТ КБ «ПриватБанк», відповідно, у яких просив надати підтвердження щодо зарахування пенсій на карткові рахунки в розрізі пенсіонерів за період з січня 2025 року по квітень 2025 року включно.

Докази надання відповіді на вказані листи в матеріалах справи відсутні.

Судом також встановлено, що зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем знаходження позивача є наступна адреса: 85630, Донецька обл., Покровський р-н, м. Красногорівка (Мар`їнської міської територіальної громади), вул. Ахтирського, 4 (код ЄДРПОУ 00191744).

з 24 лютого 2022 року Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», що затверджений Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ, в Україні введено воєнний стан, який діє і натепер. Того ж дня відповідним Указом Президента України (від 24 лютого 2022 року № 69/2022) оголошено загальну мобілізацію, яка триває.

Наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22 грудня 2022 року № 309, що зареєстрований в Міністерстві юстиції України 23 грудня 2022 року за № 1668/39004 та був чинним до 20 березня 2025 року, затверджено Перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією.

До пункту 2 «Території активних бойових дій» розділу І «Території, на яких ведуться (велися) бойові дії» цього Переліку внесено м. Красногорівка Мар`їнської міської територіальної громади Покровського району Донецької області, з датою початку бойових дій 24 лютого 2022 року та датою завершення бойових дій 11 листопада 2024 року.

До розділу ІІ «Тимчасово окуповані Російською Федерацією території України» цього Переліку внесено м. Красногорівка Мар`їнської міської територіальної громади Покровського району Донецької області з датою початку тимчасової окупації - 12 листопада 2024 року, дата завершення - відсутня.

З 20 березня 2025 року набрав чинності наказ Міністерства розвитку громад та територій України від 28 лютого 2025 року № 376, що зареєстрований в Міністерстві юстиції України 11 березня 2025 року за № 380/43786, яким затверджено Перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією.

До розд. ІІ «Тимчасово окуповані Російською Федерацією території України» цього Переліку внесено м. Красногорівка Мар`їнської міської територіальної громади Покровського району Донецької області з датою початку тимчасової окупації - 12 листопада 2024 року, дата завершення - відсутня.

При ухваленні рішення апеляційний суд виходив з наступних мотивів та керувався такими положеннями законодавства.

Статтею 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» (Закон України від 05 листопада 1991 року № 1788-XII) визначено, що на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи, зокрема: працівники зайняті повний робочий день на роботах за списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць (пункт «а» ст. 13 Закону), за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць (пункт «б» ст. 13 Закону) та інші (пункти «в» - «з» ст. 13 Закону).

11 жовтня 2017 року набрав чинності Закон України від 03 жовтня 2017 року № 2148-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій», яким Закон України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (що набрав чинності з 01 січня 2024 року) доповнено розділом XIV-1 «Пенсійне забезпечення окремих категорій громадян», яким містить, зокрема статтю 114.

Відповідно до ч. 1 ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті.

Частиною 2 ст. 114 зазначеного Закону визначено, що на пільгових умовах пенсія за віком призначається, зокрема:

1) працівникам, зайнятим повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць;

2) працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць.

Відповідно до абз. 1 та 2 п. 2 розд. ХV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, які відповідно до цього Закону мають право на пенсію на пільгових умовах, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди.

До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами цього Закону.

Відповідно до абз. 3 та 4 пп. 1 п. 2 розд. ХV «Прикінцеві положення» цього ж Закону покриття витрат Пенсійного фонду на виплату і доставку пенсій за віком, призначених на пільгових умовах відповідно до статей 13 і 14 Закону України "Про пенсійне забезпечення" та частин другої і третьої статті 114 цього Закону до досягнення пенсійного віку, визначеного статтею 26 цього Закону, здійснюється у такому порядку: підприємства та організації (крім сільськогосподарських товаровиробників, віднесених до четвертої групи платників єдиного податку, що визначені підпунктом 4 пункту 291.4 статті 291 Податкового кодексу України) вносять до Пенсійного фонду плату, що покриває фактичні витрати на виплату і доставку пенсій особам, які були зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, крім тих, які були безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт та рудників за списком робіт і професій, затвердженим Кабінетом Міністрів України; на виплату і доставку пенсій особам, які були зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, а також на інших роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" та частини другої статті 114 цього Закону, - до набуття права на пенсію за віком відповідно до цього Закону за раніше діючим порядком.

При цьому згідно з ч. 16 розд. ХV «Прикінцеві положення» вказаного Закону до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.

Відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та «Про збір на обов`язкове державне пенсійне страхування» постановою правління Пенсійного фонду від 19 грудня 2003 року № 21-1 затверджено Інструкцію про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України.

Ця Інструкція визначає процедуру стягнення заборгованості зі сплати внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування (далі - страхові внески), сплати збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій та інших платежів до бюджету Пенсійного фонду України, нарахування і сплати фінансових санкцій та пені, а також відшкодування підприємствами витрат Пенсійного фонду України на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах (пп. 1.2 п. 1 Інструкції).

Пункт 6 Інструкції регулює питання відшкодування підприємствами витрат Пенсійного фонду України на виплату і доставку пенсій, призначених на пільгових умовах.

Відповідно до пп. 6.1 п. 6 Інструкції для підприємств та організацій (крім сільськогосподарських товаровиробників, віднесених до четвертої групи платників єдиного податку, що визначені у підпункті 4 пункту 291.4 статті 291 глави 1 розділу XIV Податкового кодексу України) відшкодуванню підлягають фактичні витрати на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах відповідно до статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та частини другої статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування»:

особам, які були зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за Списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, крім тих, які були безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт та рудників за Списком робіт і професій, затвердженим Кабінетом Міністрів України;

особам, які були зайняті на інших роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до пунктів "б"-"з" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" та пунктів 2-8 частини другої статті 114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Згідно з пп. 6.2 п. 6 Інструкції витрати на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах особам, які мають стаж, що дає право на призначення цих пенсій на декількох підприємствах, покриваються цими підприємствами пропорційно стажу роботи.

Відповідно до пп. 6.4 та 6.5 п. 6 Інструкції розмір сум до відшкодування на поточний рік визначається органами Пенсійного фонду України щорічно у розрахунках фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених відповідно до частини 2 "Прикінцевих положень" Закону (згідно з додатками 6 та 7), які надсилаються підприємствам до 20-го січня поточного року та протягом місяця з новопризначених (перерахованих) пенсій.

Розрахунки формуються програмними засобами Інтегрованої комплексної інформаційної системи (ІКІС) Пенсійного фонду України до 01 січня поточного року та протягом місяця з дня прийняття рішення про призначення нової пенсії (підсистема «Призначення та виплата пенсій на базі електронної пенсійної справи» (ППВП ЕПС)) за даними відомостей, сформованих згідно з додатком 8. Уповноважені особи підписують розрахунки та передають їх підрозділам, відповідальним за направлення їх платникам.

Додатком 8 до зазначеної Інструкції є відомості про фактичні витрати на виплату та доставку пенсій за віком, призначених на пільгових умовах, з відповідної дати.

Згідно з пп. 6.7 п. 6 Інструкції підприємства щомісяця до 25-го числа вносять до Пенсійного фонду зазначену в розрахунку місячну суму фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах.

У разі зміни розміру пенсії або настання обставин, які впливають на суму відшкодування (смерть пенсіонера, зміна місця проживання тощо), органи Пенсійного фонду повідомляють про це підприємства у розрахунку, який направляється підприємству в місячний строк з дня прийняття рішення про зміну розміру пенсії або про припинення виплати пенсії.

Суми фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за період з дати призначення пенсії до дати складання розрахунку фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених відповідно до частини 2 "Прикінцевих положень" Закону, сплачуються одночасно із оплатою фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за перший поточний місяць.

Відповідно до пп. 6.8 п. 6 Інструкції у разі призначення пенсій на пільгових умовах особам, які мають необхідний стаж роботи не за місцем призначення цієї пенсії, орган Пенсійного фонду за місцем призначення пенсії надсилає розрахунок згідно з додатками, зазначеними у пункті 6.4 цієї глави для зазначених підприємств, у двох примірниках через орган Пенсійного фонду за місцезнаходженням цього підприємства. Відшкодування сум фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах, у таких випадках здійснюється підприємством на рахунки органу Пенсійного фонду за місцезнаходженням підприємства.

Отже, на орган Пенсійного фонду України покладений обов`язок визначення сум відшкодування витрат на виплату і доставку пенсій. Підприємства зобов`язані здійснювати відшкодування зазначених витрат в розмірах, визначених органом Пенсійного фонду України; підставою для відшкодування вказаних сум є розрахунки цих витрат, які надсилаються страхувальнику. Обов`язок відшкодування підприємством коштів пов`язаний виключно з фактом понесення певних витрат Пенсійним фондом України.

Разом з цим пп. 6.8 п. 6 цієї ж Інструкції також визначено, що у разі ліквідації підприємства без правонаступників або визнання банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури відповідно до Кодексу України з процедур банкрутства розрахунки для відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах, органу Пенсійного фонду України за місцезнаходженням такого підприємства та безпосередньо підприємству не направляються.

Підприємствам та організаціям, які мають місцезнаходження на тимчасово окупованій території України, розрахунки фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, визначені в пункті 6.4 цієї глави, не надсилаються. (Пункт 6.8 глави 6 із змінами, внесеними згідно з постановою Пенсійного фонду від 20.03.2024 року № 7-1.)

Відомості по особах, які набули пільговий стаж на таких підприємствах, організаціях, обліковуються в органах Пенсійного фонду за місцем призначення пенсії та відображаються в окремій відомості згідно з додатком 8а.

Отже, підставою для відшкодування відповідними підприємствами та організаціями органам Пенсійного фонду України фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах, є розрахунки фактичних витрат на виплату та доставку таких пенсій за відповідний період. І такі розрахунки є єдиними документами, що підтверджують фактичні витрати на виплату та доставку таких пенсій.

Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Верховного Суду від 10 вересня 2020 року у справі № 820/6674/15.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції зазначив, що якщо підприємства та організації, які здійснюють відшкодування органам Пенсійного фонду України таких фактичних витрат, знаходяться на тимчасово окупованій території України, органи Пенсійного фонду України не повинні формувати та надсилати їм розрахунки фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, а зобов`язані лише обліковувати в окремій відомості дані по особах, які набули пільговий стаж на таких підприємствах.

Вказані положення законодавства відповідачем враховані не були, що призвело до помилкового формування та надсилання позивачу (який знаходився та знаходиться на тимчасово окупованій території України) оскарженого розрахунку.

Формуванням та надсиланням позивачу такого розрахунку відповідач вийшов за межі наданих повноважень, чим порушив наведені положення законодавства та права позивача.

З огляду на наведене порушені права позивача підлягають захисту шляхом задоволення позову, який гарантував би повне їх відновлення.

Однак, суд першої інстанції не врахував наступне.

Підстави та обов`язок відшкодування витрат на виплату та доставку пенсій, що підлягають відшкодуванню, визначаються Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (Закон № 1058-IV).

Так, відповідно до пункту 2 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону № 1058-IV пенсійне забезпечення осіб, які працювали на роботах із шкідливими та важкими умовами праці, здійснюється відповідно до передбаченого законом порядку, а до запровадження професійних та корпоративних пенсійних фондів підприємства та організації вносять до Пенсійного фонду України плату, що покриває фактичні витрати на виплату і доставку відповідних пенсій.

Таким чином, юридичною підставою виникнення у підприємства обов`язку відшкодовувати фактичні витрати на доставку пільгових пенсій є закон, а не безпосередньо розрахунок, складений Пенсійним органом. Тобто сам по собі розрахунок не створює нового обов`язку та, відповідно, не надає Пенсійному органу дискреційного повноваження вирішувати, чи повинно конкретне підприємство здійснювати відшкодування. За наявності передбачених законом умов відповідний обов`язок уже існує в силу нормативного регулювання.

Порядок визначення й документального оформлення розрахунку фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, а також порядок такого відшкодування врегульовано Інструкцією про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затв. Постановою правління Пенсійного фонду України 19.12.2003 № 21-1 (Інструкція № 21-1).

При цьому редакція Інструкції №21-1, яка діяла до 13.07.2021 і яку застосовував Верховний Суд у справі № 821/1065/16, та її чинна редакція по-різному визначають порядок формування та природу розрахунку фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій.

Так, до 13.07.2021 діяла редакція пункту 6.5 Інструкції 21-1, яка передбачала, що розрахунки складаються на підставі відомостей відділів з призначення пенсій органів Пенсійного фонду України, які подаються згідно з додатком 8 та додатком 8а до 1 січня поточного року та протягом місяця з дня прийняття рішення про призначення нової пенсії.

Постановою правління Пенсійного фонду № 19-1 від 08.06.2021 пункт 6.5 Інструкції 21-1 викладено у новій редакції, відповідно до якої розрахунки формуються програмними засобами Інтегрованої комплексної інформаційної системи (ІКІС) Пенсійного фонду України до 01 січня поточного року та протягом місяця з дня прийняття рішення про призначення нової пенсії (підсистема «Призначення та виплата пенсій на базі електронної пенсійної справи» (ППВП ЕПС)) за даними відомостей, сформованих згідно з додатком 8. Уповноважені особи підписують розрахунки та передають їх підрозділам, відповідальним за направлення їх платникам.

Таким чином, з 13.07.2021 пенсійний орган не проводить розрахунків фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій на підставі наявних у його відділах відомостей, натомість такі відомості формуються програмними засобами Інтегрованої комплексної інформаційної системи Пенсійного фонду України.

Чинна на сьогодні редакція пункту 6.5 передбачає також, що розрахунки, сформовані з дотриманням вимог Законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» і «;Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги» та надіслані платникам через електронні кабінети підприємств, установ та організацій, фізичних осіб, які використовують найману працю, на вебпорталі електронних послуг Пенсійного фонду України (далі - електронний кабінет), вважаються одержаними з дня надходження інформації в електронній формі про одержання цих розрахунків.

Інформація про одержання платниками розрахунків відображається у формі електронної квитанції із зазначенням дати і часу надсилання розрахунків та дати і часу відкриття розрахунків.

У разі неотримання органом Пенсійного фонду України електронної квитанції про одержання розрахунків протягом двох робочих днів з дня їх надсилання такі розрахунки надсилаються платникам рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Відповідно до пункту 5 частини першої статті 2 Закону України «Про публічні електронні реєстри» (Закон № 1907-IX) інтегрована інформаційна система (далі - ІІС) - багатофункціональна інтегрована інформаційно-комунікаційна система, яка забезпечує логічне поєднання електронних інформаційних ресурсів або публічних електронних реєстрів, що належать до організаційної структури суб`єкта ведення відповідної системи, захист інформації, внутрішню та зовнішню інформаційну взаємодію шляхом використання єдиної точки доступу до цієї ІІС.

Таким чином, якщо для формування розрахунку пенсійний орган використовує, наприклад, відомості про застраховану особу, страховий стаж, періоди трудової діяльності, розмір призначеної пенсії чи інші дані, які містяться у відповідному публічному електронному реєстрі, такі вихідні дані можуть мати статус реєстрових даних. При цьому сам розрахунок є вже наступним результатом - результатом автоматизованого опрацювання та комбінування відповідної інформації відповідно до нормативно встановленого алгоритму.

Отже, чинне нормативне регулювання характеризує розрахунок як результат оброблення та узагальнення визначених даних за встановленими правилами.

Крім того, 15.12.2023 набрав чинності Закон України «Про адміністративну процедуру» (Закон № 2073-IX).

В обґрунтування своїх доводів позивач покликається на порушення відповідачем процедури скасування адміністративного акта, передбаченої Законом № 2073-IX.

Для вирішення питання необхідності дотримання відповідачем вимог Закону № 2073-IX потрібно з`ясувати, чи відповідає оскаржуваний розрахунок ознакам адміністративного акту.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 2 Закону № 2073-IX адміністративним актом є рішення або юридично значуща дія індивідуального характеру, прийняте (вчинена) адміністративним органом для вирішення конкретної справи та спрямоване (спрямована) на набуття, зміну, припинення чи реалізацію прав та/або обов`язків окремої особи (осіб).

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 2 Закону № 2073-IX адміністративне провадження - сукупність процедурних дій, що вчиняються адміністративним органом, і прийнятих процедурних рішень з розгляду та вирішення справи, що завершується прийняттям і, в необхідних випадках, виконанням адміністративного акта.

Відповідно до пункту 5 частини першої статті 2 Закону № 2073-IX адміністративна процедура - визначений законом порядок розгляду та вирішення справи.

З наведених положень статті 1 Закону № 2073-IX слідує, що предметом його регулювання є діяльність, яка одночасно характеризуються такими ознаками: 1) здійснюється суб`єктом, уповноваженим виконувати функції публічної адміністрації; 2) виникає за участю фізичної або юридичної особи; 3) спрямована на вирішення конкретної адміністративної справи; 4) завершується прийняттям адміністративного акта та, у необхідних випадках, його виконанням.

При цьому до адміністративних актів відносяться рішення чи юридично значущі дії, якщо вони відповідають сукупності таких ознак: приймаються або вчиняються адміністративним органом (у функціональному розумінні); мають індивідуальний характер; приймаються або здійснюються для вирішення конкретної адміністративної справи; спрямовані на реалізацію суб`єктивного права конкретної особи.

Отже, адміністративний акт відрізняється від інших документів, що складаються адміністративним органом, не стільки формою документа, способом його формування чи індивідуалізацією адресата, скільки його регулятивним юридичним значенням для правового становища конкретної особи або групи осіб.

Розрахунок фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій хоч і має індивідуалізований характер та формується адміністративним органом, однак його складення не спрямоване на самостійне вирішення конкретної адміністративної справи щодо набуття, зміни, припинення чи реалізації прав та обов`язків підприємства.

Функціональне призначення такого розрахунку полягає у визначенні та документальному відображенні конкретного розміру фактичних витрат у межах правовідносин, обов`язок у яких уже встановлений безпосередньо законодавством.

За таких обставин розрахунок сум фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, що підлягають відшкодуванню, не є адміністративним актом у розумінні пункту 3 частини першої статті 2 Закону № 2073-IX.

Відповідно до частини 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до приписів пункту 3 частини 1 статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій.

Відповідно до пунктів 1, 2 частини 1 статті 4 КАС України адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому:

- хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або

- хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов`язує надавати такі послуги виключно суб`єкта владних повноважень, і спір виник у зв`язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або

- хоча б одна сторона є суб`єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв`язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб`єкта владних повноважень або іншої особи.

Відповідно до пункту 7 частини першої статті 4 КАС України суб`єкт владних повноважень - орган державної влади (у тому числі без статусу юридичної особи), орган місцевого самоврядування, орган військового управління, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Відповідно до пункту 8 частини першої статті 238 КАС України суд закриває провадження у справі щодо оскарження рішень, дій або бездіяльності суб`єкта владних повноважень, якщо оскаржувані порушення були виправлені суб`єктом владних повноважень і при цьому відсутні підстави вважати, що повне відновлення законних прав та інтересів позивача неможливе без визнання рішень, дій або бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправними після такого виправлення.

За змістом наведеної норми, однією з обов`язкових умов для закриття провадження у справі з наведених на підставі пункту 8 частини першої статті 238 КАС України є предмет оскарження - рішення суб`єкта владних повноважень.

Натомість у справі, яка розглядається, предметом оскарження є розрахунок сум фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, який не містить самостійного владного рішення або індивідуального припису щодо прав чи інтересів підприємства, не встановлює, не змінює та не припиняє його правового обов`язку, а лише документально відображає результат визначення конкретного розміру витрат у межах уже існуючих, врегульованих законом правовідносин, відтак не є рішенням суб`єкта владних повноважень та не може бути самостійним предметом публічно-правового спору.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 238 КАС України суд закриває провадження у справі, зокрема, якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Оскільки оскаржуваний у цій справі розрахунок не є рішенням суб`єкта владних повноважень, спір у справі не відповідає ознакам публічного правового і юрисдикція адміністративних судів на нього не поширюється, тому провадження у справі підлягало закриттю на підставі пункту 1 частини першої статті 238 КАС України.

Подібних висновків щодо неможливості оскарження в судовому порядку розрахунків сум адміністративно-господарських санкцій, що підлягають сплаті у зв`язку з невиконанням нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю, дійшов Верховний Суд у постановах від 10.01.2024 у справі № 340/4174/23 та від 17.04.2024 у справі № 300/5834/23, відтак формування висновків у цій справі забезпечить єдині підходи у вирішенні спорів з подібними предметами оскарження.

У постанові від 22.03.2018 у справі №800/559/17 Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що поняття «спір, який підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства» слід тлумачити в більш ширшому значенні, тобто як поняття, що стосується тих спорів, які не підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства, і тих, які взагалі не підлягають судовому розгляду.

За таких обставин, враховуючи предмет оскарження, правове регулювання та висновки Верховного Суду, позовні вимоги у цій справі не можуть бути розглянуті як за правилами адміністративного судочинства, так і не підлягають розгляду в судовому порядку в цілому.

Натомість належним способом захисту прав підприємства у разі неправильного визначення пенсійним органом суми фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій в такому випадку буде заперечення права на стягнення відповідної суми та/або її розміру в межах спору про відшкодування таких витрат, зокрема під час розгляду позову пенсійного органу про стягнення заборгованості. У такому разі суд перевіряє правомірність вимоги пенсійного органу, у тому числі правильність визначення кола пенсіонерів, періоду, розміру фактичних витрат, вихідних даних та застосування нормативно встановленого порядку їх обчислення. Сам розрахунок при цьому фіксує суму, яку пенсійний орган вважає належною до відшкодування, а питання щодо обов`язку підприємства та конкретного розміру коштів вирішується судом у межах спору про їх стягнення.

Такий підхід уже застосовано Верховним Судом, зокрема, у постановах від 15.06.2026 у справі №240/24306/24 та від 16.07.2026 у справі №200/6836/25.

Аналогічний висновок викладений Верховним Судом у постанові від 08 вересня 2026 року в справі №200/7484/25.

Отже, суд першої інстанції допустив порушення норм процесуального права.

Згідно п.3 ч.1 ст.315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і у відповідній частині закрити провадження у справі повністю або частково або залишити позовну заяву без розгляду повністю або частково.

Відповідно до ч.1 ст.319 КАС України судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню повністю або частково в апеляційному порядку і провадження у справі закривається у відповідній частині з підстав, встановлених статтею 238 цього Кодексу.

Порушення правил юрисдикції адміністративних судів, встановлених статтею 19, є обов`язковою підставою для скасування рішення із закриттям провадження незалежно від доводів апеляційної скарги.

Зважаючи на допущені порушення судом першої інстанції норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для скасування судового рішення та закриття провадження у справі.

Внаслідок скасування основного судового рішення, скасуванню також підлягає і додаткове рішення про стягнення судових витрат.

Витрати суб`єкта владних повноважень, пов`язані зі сплатою судового збору, за діючим процесуальним законодавством відшкодуванню не підлягають.

Керуючись статтями 250, 310, 315, 319, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області - задовольнити частково.

Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 17 лютого 2026 року та додаткове рішення Донецького окружного адміністративного суду від 06 березня 2026 року - - скасувати, а провадження у справі № 200/168/26 - закрити.

Повне судове рішення - 10 листопада 2026 року.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому статтею 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Колегія суддів І. В. Сіваченко

А. А. Блохін

Т. Г. Гаврищук