Постанова № 141371506 у справі № 520/8962/26 від 10.11.2026

Головуючий І інстанції: Полях Н.А.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 листопада 2026 р. Справа № 520/8962/26

Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді Мінаєвої К.В.,

Суддів: Ральченка І.М. , Фоміної Л.О. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційними скаргами ОСОБА_1 , Головного управління Національної поліції в Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 29.07.2026, майдан Свободи, 6, м. Харків, 61022, по справі № 520/8962/26

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління Національної поліції в Харківській області

про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

І. Зміст позовних вимог та їх обґрунтування.

ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Національної поліції в Харківській області (далі - відповідач, ГУНП в Харківській області) , в якому просив суд:

- визнати протиправною бездіяльність Головного управління національної поліції в Харківській області щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 грошового забезпечення у вигляді індексації грошового забезпечення за періоди з 07.11.2015 по 31.10.2017; з 01.01.2023 по 31.07.2024, з 01.01.2025 по 30.06.2025; доплати за несення служби нічний час за період з 01.01.2022 по 31.08.2022, за грудень 2022 рохку, за січень, лютий, квітень, травень, вересень та листопад 2023 року, за 12 місяців 2024 року, за січень та жовтень 2025 року; додаткової доплати у розмірі 50 відсотків грошового забезпечення щомісячно за службу в особливих умовах (період карантину, установленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби СОVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-СoV-2) відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 375 від 29.04.2020 за період з 01.08.2020 по 30.06.2023; надбавки за службу в умовах режимних обмежень у розмірі 15% посадового окладу за періоди з 01.05.2021 по 30.04.2025, з 01.11.2025 по 30.12.2025, у розмірі 10% посадового окладу за період з 01.05.2025 по 20.10.2025, а також компенсації за невикористані 28 діб додаткової відпустки як учаснику бойових дій відповідно до п.12 ст.12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» за 2024 та 2025 роки;

- зобов`язати Головне управління національної поліції в Харківській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошове забезпечення у вигляді індексації грошового забезпечення за періоди з 07.11.2015 по 31.10.2017; з 01.01.2023 по 31.07.2024, з 01.01.2025 по 30.06.2025; доплати за несення служби нічний час за період з 01.01.2022 по 31.08.2022, за грудень 2022 року, за січень, лютий, квітень, травень, вересень та листопад 2023 року, за 12 місяців 2024 року, за січень та жовтень 2025 року; додаткової доплати у розмірі 50 відсотків грошового забезпечення щомісячно за службу в особливих умовах (період карантину, установленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби СОVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-СoV-2) відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 375 від 29.04.2020 за період з 01.08.2020 по 30.06.2023; надбавки за службу в умовах режимних обмежень у розмірі 15% посадового окладу за періоди з 01.05.2021 по 30.04.2025, з 01.11.2025 по 30.12.2025, у розмірі 10% посадового окладу за період з 01.05.2025 по 20.10.2025, а також компенсації за невикористані 28 діб додаткової відпустки як учаснику бойових дій відповідно до п.12 ст.12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» за 2024 та 2025 роки.

В обґрунтування позовної заяви позивач зазначив, що відповідач протиправно не в повному обсязі нараховував йому грошове забезпечення.

ІІ. Зміст рішення суду першої інстанції.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 29.07.2026 позов задоволено частково.

Визнано протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції в Харківській області щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01.06.2016 по 31.10.2017.

Зобов`язано Головне управління Національної поліції в Харківській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.06.2016 по 31.10.2017, з урахуванням раніше виплачених сум та з відрахуванням установлених законом податків, зборів і обов`язкових платежів.

Визнано протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції в Харківській області щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 доплати за службу в нічний час за 43 години у 2022 році та за 12 годин у 2024 році.

Зобов`язано Головне управління Національної поліції в Харківській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 доплату за службу в нічний час за 43 години у 2022 році та за 12 годин у 2024 році, з урахуванням раніше виплачених сум та з відрахуванням установлених законом податків, зборів і обов`язкових платежів.

Визнано протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції в Харківській області щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 за період з 01.08.2020 по 30.06.2023 додаткової доплати, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 29.04.2020 №375, у розмірі до 50 відсотків грошового забезпечення пропорційно фактично відпрацьованому часу у відповідних умовах.

Зобов`язано Головне управління Національної поліції в Харківській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 за період з 01.08.2020 по 30.06.2023 додаткову доплату, передбачену постановою Кабінету Міністрів України від 29.04.2020 №375, у розмірі до 50 відсотків грошового забезпечення пропорційно фактично відпрацьованому часу у відповідних умовах, з урахуванням раніше виплачених сум та з відрахуванням установлених законом податків, зборів і обов`язкових платежів.

Визнано протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції в Харківській області щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 надбавки за службу в умовах режимних обмежень у розмірі 15 відсотків посадового окладу за періоди з 20.05.2021 по 17.04.2025 та з 01.11.2025 по 30.12.2025, а також у розмірі 10 відсотків посадового окладу за період з 18.04.2025 по 29.08.2025.

Зобов`язано Головне управління Національної поліції в Харківській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 надбавку за службу в умовах режимних обмежень у розмірі 15 відсотків посадового окладу за періоди з 20.05.2021 по 17.04.2025 та з 01.11.2025 по 30.12.2025, а також у розмірі 10 відсотків посадового окладу за період з 18.04.2025 по 29.08.2025, з урахуванням раніше виплачених сум та з відрахуванням установлених законом податків, зборів і обов`язкових платежів.

Визнано протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції в Харківській області щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 грошової компенсації за 28 календарних днів невикористаної додаткової оплачуваної відпустки як учаснику бойових дій за 2024 та 2025 роки, виходячи з розміру грошового забезпечення на день звільнення.

Зобов`язано Головне управління Національної поліції в Харківській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за 28 календарних днів невикористаної додаткової оплачуваної відпустки як учаснику бойових дій за 2024 та 2025 роки, виходячи з розміру грошового забезпечення позивача на день звільнення, з урахуванням раніше виплачених сум та з відрахуванням установлених законом податків, зборів і обов`язкових платежів.

У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовлено.

Ухвалюючи судове рішення про часткове задоволення позову, суд першої інстанції щодо індексації грошового забезпечення суд першої інстанції встановив, що за період з 01.01.2023 по 31.12.2023 пунктом 3 Прикінцевих положень Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» було зупинено на 2023 рік дію Закону України «Про індексацію грошових доходів населення», тому упродовж 2023 року законодавчі підстави для нарахування поточної індексації грошового забезпечення були відсутні та вимоги позивача у цій частині задоволенню не підлягають. Суд встановив, що наростаючим підсумком поріг індексації було перевищено за результатами червня 2024 року, оскільки індекс споживчих цін за червень було опубліковано у липні 2024 року, тому право на нарахування індексації виникло з 01.08.2024. Відповідач у відзиві зазначив, що з серпня 2024 року індексація позивачу нараховувалася та виплачувалася та оскільки позивач заявив вимогу лише за період до 31.07.2024, упродовж якого поріг індексації ще не породжував права на відповідну виплату, тому суд першої інстанції дійшов висновку, що вимоги про нарахування індексації з 01.01.2024 по 31.07.2024 є необґрунтованими. Стосовно періоду з 01.01.2025 по 30.06.2025 суд зазначив, що обчислення індексу споживчих цін для подальшої індексації розпочалося з лютого 2025 року, за результатами лютого-квітня 2025 року накопичений індекс, з урахуванням округлення, становив 103,0 відсотка, тобто не перевищив установленого порогу індексації, тому у червні 2025 року право на індексацію ще не настало. Поріг індексації було перевищено лише з урахуванням індексу споживчих цін за травень 2025 року, опублікованого у червні, у зв`язку з чим право на індексацію виникло з липня 2025 року, який не входить до заявленого позивачем періоду, тому вважав, що позовні вимоги щодо індексації за період з 01.01.2025 по 30.06.2025 також не підлягають задоволенню. Враховуючи вказане, суд першої інстанції дійшов висновку, що вимоги щодо індексації грошового забезпечення підлягають задоволенню лише за період з 01.06.2016 по 31.10.2017, а в іншій частині цих вимог слід відмовити.

Щодо доплати за службу в нічний час суд першої інстанції виходив з того, що відповідно до наданої відповідачем інформації позивач залучався до служби в нічний час: у 2022 році 11 разів загальною тривалістю 66 годин; у 2023 році 6 разів загальною тривалістю 36 годин; у 2024 році 2 рази загальною тривалістю 12 годин; у 2025 році 7 разів загальною тривалістю 42 години. В довідці про доходи ГУНП в Харківській області №[номер приховано] від 23.04.2026 відображено оплату 23 годин нічної служби у 2022 році, 48 годин у 2023 році та 60 годин у 2025 році. Відповідач визнав, що позивачу не виплачено доплату за 43 години нічної служби у 2022 році та за 12 годин у 2024 році, тобто загалом за 55 годин. За даними відповідача, кількість оплачених годин у 2023 та 2025 роках перевищує кількість годин, зазначену у наданій структурним підрозділом інформації щодо часу залучення позивача до служби у нічний час, та враховуючи те, що доказів, які дозволяли б установити конкретні додаткові неоплачені години у ці роки, матеріали справи не містять, дійшов висновку, що позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню лише щодо 43 годин у 2022 році та 12 годин у 2024 році, а в іншій частині вимог щодо доплати за службу в нічний час слід відмовити.

Щодо додаткової доплати, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 29.04.2020 №375, суд першої інстанції із листа ГУНП в Харківській області від 31.03.2026 №156224-2026 встановив, що виконання посадових обов`язків за займаною позивачем посадою передбачало безпосередній контакт із населенням, тому вважав, що відповідачем не доведено правомірності ненарахування позивачу додаткової доплати за період із 01.08.2020 по 30.06.2023.

Водночас суд не знайшов підстав для зобов`язання відповідача виплатити позивачу таку доплату саме у фіксованому розмірі 50 відсотків грошового забезпечення за кожний місяць спірного періоду., оскільки Постанова №375 передбачає граничний розмір доплати до 50 відсотків і встановлює її пропорційність фактично відпрацьованому часу у відповідних умовах, однак оскільки матеріали справи не містять достатніх відомостей щодо конкретної кількості днів або годин, відпрацьованих позивачем у відповідних умовах у кожному місяці, а також не дозволяють суду самостійно визначити розмір доплати за кожний розрахунковий період, дійшов висновку, що належним способом захисту порушеного права є визнання протиправною бездіяльності відповідача та зобов`язання ГУНП в Харківській області нарахувати і виплатити позивачу за період з 01.08.2020 по 30.06.2023 додаткову доплату відповідно до постанови №375 у розмірі до 50 відсотків грошового забезпечення пропорційно фактично відпрацьованому часу у відповідних умовах, а у частині вимог про встановлення безумовного розміру доплати на рівні 50 відсотків грошового забезпечення щомісячно слід відмовити.

Щодо надбавки за службу в умовах режимних обмежень, суд першої інстанції виходив з того, що матеріалами справи підтверджено, що позивач мав допуск до державної таємниці за формою 2 із 30.04.2021 по 30.04.2025; допуск за формою 3 із 30.04.2025 по 20.10.2025; допуск за формою 2 із 20.10.2025 по 30.12.2025.

Ураховуючи ступені секретності та періоди фактичного доступу позивача, суд дійшов висновку про наявність у нього права на надбавку: у розмірі 15 відсотків посадового окладу за період з 20.05.2021 по 17.04.2025, коли позивач мав фактичний доступ до відомостей зі ступенем секретності «цілком таємно»; у розмірі 10 відсотків посадового окладу за період з 18.04.2025 по 29.08.2025, коли після припинення доступу до відомостей «цілком таємно» в нього зберігався фактичний доступ до відомостей зі ступенем секретності «таємно»; у розмірі 15 відсотків посадового окладу за заявлений позивачем період з 01.11.2025 по 30.12.2025, оскільки новий фактичний доступ до відомостей «цілком таємно» було надано 30.10.2025.

Також суд вважав, що вимоги про нарахування 15-відсоткової надбавки з 01.05.2021 по 19.05.2021 задоволенню не підлягають, оскільки в цей період позивач мав оформлений допуск, однак фактичний доступ до відомостей, що становлять державну таємницю, йому ще не було надано. За період з 18.04.2025 по 30.04.2025 вимога підлягає задоволенню лише у розмірі 10 відсотків, оскільки доступ до відомостей «цілком таємно» було припинено 17.04.2025, проте зберігався доступ до відомостей «таємно». За період із 30.08.2025 по 20.10.2025 підстави для виплати надбавки відсутні, оскільки фактичний доступ до відомостей зі ступенем секретності «таємно» було припинено 29.08.2025, а сам формально чинний допуск без фактичного доступу та виконання відповідної роботи не породжує права на компенсацію.

Щодо компенсації за невикористані дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій, суд першої інстанції з листа ГУНП в Харківській області від 31.03.2026 №156224-2026 встановив, що позивач не використав додаткову оплачувану відпустку як учасник бойових дій: за 2024 рік у кількості 14 календарних днів; за 2025 рік у кількості 14 календарних днів, тому загальна кількість невикористаних днів становить 28 календарних днів. Суд відхилив доводи відповідача про те, що відпустка учасника бойових дій не належить до щорічних відпусток, не переноситься на наступний календарний рік та не підлягає грошовій компенсації та дійшов висновку, що відповідач при звільненні позивача був зобов`язаний нарахувати та виплатити йому грошову компенсацію за 28 календарних днів невикористаної додаткової оплачуваної відпустки як учаснику бойових дій за 2024 та 2025 роки.

ІІІ. Підстави апеляційного оскарження та їх обґрунтування.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції позивач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Харківського окружного адміністративного суду від 29 липня 2026 року № 520/8962/26 скасувати в частині відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 щодо не нарахування та не виплати грошового забезпечення у вигляді індексації грошового забезпечення за періоди з 01.01.2024 по 31.07.2024, з 01.01.2025 по 30.06.2025 та зобов`язання Головне управління національної поліції в Харківській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошове забезпечення у вигляді індексації грошового забезпечення за періоди з 01.01.2024 по 31.07.2024, з 01.01.2025 по 30.06.2025 та постановити в цій частині нове судове рішення, яким задовольнити вказані позовні вимоги.

В доводах апеляційної скарги зазначає, що суд не прийняв до уваги всі доводи позивача, зазначені в позовної заяви, що призвело до відмови в задоволенні частини позовних вимог позивача, а саме: індексації грошового забезпечення за періоди з 01.01.2024 по 31.07.2024, з 01.01.2025 по 30.06.2025. Зауважує, що не оскаржує відмову в задоволенні позовних вимог в частині нарахування та виплати індексації грошового забезпечення з 01.01.2023 року по 31.12.2023.

Вказує, що враховуючи те, що з листопада 2015 року після прийняття постанови Кабінету Міністрів України від 11.11.2015 № 988 посадовий оклад позивача не збільшувався, тому базовим місяцем для визначення індексації є саме листопад 2015 року, тому нарахування відповідачем індексації грошового забезпечення позивача з 01.01.2024 по 31.07.2024, з 01.01.2025 по 30.06.2025 із застосуванням базового місяця грудень 2023 року та січень 2025 року є неправомірним.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 29.07.2026 у справі № 520/8962/26 в частині визнання протиправною бездіяльності Головного управління Національної поліції в Харківській області щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 надбавки за службу в умовах режимних обмежень у розмірі 15 відсотків посадового окладу за періоди з 20.05.2021 по 17.04.2025 та з 01.11.2025 по 30.12.2025, а також у розмірі 10 відсотків посадового окладу за період з 18.04.2025 по 29.08.2025, та зобов`язання ГУНП в Харківській області нарахувати та виплатити зазначену надбавку; визнання протиправною бездіяльності Головного управління Національної поліції в Харківській області щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 грошової компенсації за 28 календарних днів невикористаної додаткової оплачуваної відпустки як учаснику бойових дій за 2024 та 2025 роки, та зобов`язання ГУНП в Харківській області нарахувати та виплатити зазначену компенсацію; визнання протиправною бездіяльності Головного управління Національної поліції в Харківській області щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 за період з 01.08.2020 по 30.06.2023 додаткової доплати, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 29.04.2020 №375, та зобов`язання ГУНП в Харківській області нарахувати та виплатити зазначену доплату та ухвалити в цій частині нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити.

В доводах апеляційної скарги зазначає, що в частині позовних вимог щодо ненарахування та невиплати надбавки за службу в умовах режимних обмежень слід врахувати, що за майже чотирирічний період фактичного доступу позивача до державної таємниці (з 20.05.2021 по 30.12.2025) опрацювання документів з відповідними грифами секретності відбувалось лише протягом 9 окремих місяців із загальної кількості понад 50 місяців зазначеного періоду, а загальна кількість опрацьованих документів становить 28 (двадцять вісім) одиниць та у переважній більшості місяців спірного періоду позивач взагалі не здійснював жодної роботи з матеріальними носіями секретної інформації. Наведене вказує на явно нерегулярний, епізодичний характер роботи позивача з відомостями, що становлять державну таємницю, що виключає її кваліфікацію як постійної в розумінні пункту 7 розділу II Порядку № 260.

Зауважує, що наведені у відповіді Харківського РУП № 2 ГУНП в Харківській області від 11.08.2026 № 264964-2026 кількісні показники безпосередньо спростовують висновок суду першої інстанції про постійний характер роботи позивача з державною таємницею та підтверджують, що встановлення надбавки за спірний період у визначених судом розмірах є необґрунтованим, оскільки судом першої інстанції на момент ухвалення рішення не було враховано (та не могло бути враховано) конкретних кількісних показників опрацьованих документів, а сам факт наявності допуску та фактичного доступу до відомостей відповідного ступеня секретності був помилково прирівняний до постійної роботи з такими відомостями.

Вважає, що судом першої інстанції при розгляді адміністративної справи та ухваленні оскаржуваного рішення в цій частині було допущено неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права.

Стосовно задоволених вимог щодо ненарахування та невиплати грошової компенсації за невикористані дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій зазначає, що суд першої інстанції не звернув увагу на те, що додаткова відпустка учасникам бойових дій не належить до щорічних відпусток, а є пільгою, гарантованою державою (ст. 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»). Оскільки Закон № 580-VIII не вводить жодних обмежень щодо надання додаткових відпусток учасникам бойових дій (УБД) поліцейським в особливий період з моменту оголошення мобілізації, тому якщо відпустка могла бути надана і фактично надавалася, то підстави для її компенсації відсутні, крім випадків, прямо передбачених Законом № 580-VIII. Вказує, що додаткова відпустка УБД не входить до переліку щорічних відпусток, визначених цим Законом або спеціальним Законом України «Про Національну поліцію», і тому не підлягає грошовій компенсації.

Вважає, що законодавством не передбачено можливості заміни зазначеної додаткової відпустки грошовою компенсацією, тому дані вимоги позивача є такими, що не підлягають задоволенню, адже невикористана позивачем у поточному році така відпустка на наступний рік не переноситься, а право на неї працівник міг реалізувати тільки протягом відповідного календарного року за погодженням з роботодавцем.

Стосовно задоволених вимог щодо ненарахування та невиплати додаткової доплати, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 29.04.2020 № 375 зазначає, що персональний перелік працівників, яким установлюється доплата, визначається керівником відповідного органу або структурного підрозділу поліції, а поліцейським, які не залучалися до виконання вказаних завдань, додаткова доплата не встановлюється та не виплачується. Відповідно до листа ГУНП в Харківській області від 31.03.2026 № 156224 2026 ОСОБА_1 до забезпечення життєдіяльності населення (забезпечення продовольчими та непродовольчими товарами, послугами зв`язку, транспорту, адміністративними, соціальними послугами, а також захист прав дітей та забезпечення правопорядку і безпеки громадян) не залучався.

Просить врахувати, що у зв`язку з повномасштабним вторгненням рф були скасовані всі масові заходи, що були підставами для нарахування додаткової доплати до грошового забезпечення, окрім того з ГУНП в Харківській області не надходили з лютого 2022 року запити щодо надання персональних переліків для нарахування додаткової доплати до грошового забезпечення, тому є незрозумілим, які саме дії з 24.02.2022 по 30.06.2023, спрямовані на запобігання поширенню коронавірусної хвороби вчиняв позивач, тоді як інші поліцейські ГУНП в Харківській області виконували додаткові повноваження, передбачені статтею 24 Закону України «Про Національну поліцію».

Вказує, що позивачем за спірний період з 01.08.2020 по 30.06.2023 службові обов`язки в умовах карантину, які б відповідали критеріям, визначеним пунктом 3 розділу ІІ Порядку № 2165, не виконувались, що підтверджується відсутністю відповідних персональних переліків та наказів щодо позивача.

ІV. Провадження в суді апеляційної інстанції та виклад позиції інших учасників справи.

ГУНП в Харківській області подало заперечення на апеляційну скаргу позивача та вказало, щодо періоду з 01.01.2024 по 31.07.2024: пунктом 3 Прикінцевих положень Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» було призупинено дію Закону про індексацію. Усі попередні розрахунки та колишні базові місяці втратили свою юридичну силу. З 1 січня 2024 року дію індексації було відновлено. Статтею 39 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» встановлено, що обчислення індексу споживчих цін провадиться наростаючим підсумком, починаючи з 1 січня 2024 року. Розрахунок індексу споживчих цін за цим правилом показав, що поріг індексації (103%) у період з січня по липень 2024 року не був досягнутий, відтак право на індексацію виникло лише у серпні 2024 року, за який вона була повністю виплачена позивачу (130,20 грн). Тож у січні - липні 2024 року підстави для виплат були законно відсутні. Щодо періоду з 01.01.2025 по 30.06.2025: статтею 34 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» визначено, що обчислення індексу споживчих цін для індексації провадиться наростаючим підсумком починаючи з січня 2025 року, який приймається за 100 відсотків. Сума індексації, яка склалася у грудні 2024 року, у січні 2025 року не нараховується, а «базовим» місяцем вважається січень 2025 року. Враховуючи поріг індексації у 103% відповідно до Порядку № 1078, найближчим місяцем, коли вперше настало право на виплату, став липень 2025 року. У зв`язку з цим, у січні - червні 2025 року індексація не нараховувалась на законних підставах. Посилається на судову практику викладену у постанові Другого апеляційного адміністративного суду від 07 вересня 2026 року у справі № 520/8632/26.

Просить апеляційну скаргу позивача залишити без задоволення, а рішення Харківського окружного адміністративного суду від 29 липня 2026 року у справі № 520/8962/26 в частині відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про нарахування та виплату індексації за періоди з 01.01.2024 по 31.07.2024 та з 01.01.2025 по 30.06.2025 - залишити без змін.

Крім того, 29.09.2026 судом отримані додаткові пояснення ОСОБА_1 , в яких положення статті 39 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік», статті 34 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» та статті 41 Закону України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» не містить положення про підвищення посадових окладів поліцейських; не встановлюють місяць підвищення грошового забезпечення поліцейських; не встановлюють базовий місяць індексації; не вносить змін до постанови Кабінету Міністрів України №988; не скасовує положення Порядку №1078 щодо визначення місяця підвищення грошового доходу; не містить положень, якими було б змінено листопад 2015 року як місяць, з яким пов`язане встановлення схем посадових окладів поліцейських. Зазначені норми законів про Державний бюджет регулюють особливості обчислення індексу споживчих цін для цілей індексації у відповідному бюджетному році. Посилаючись на висновки судів першої та апеляційної інстанцій позивач зазначає про формування підходу, відповідно до якого початок обчислення індексу споживчих цін не є тотожним зміні базового місяця індексації. З огляду на те, що систему грошового забезпечення поліцейських було встановлено постановою Кабінету Міністрів України № 988 від 11.11.2015, а підстав для подальшої зміни базового місяця в порядку, передбаченому пунктом 5 Порядку № 1078, не виникало, листопад 2015 року підлягає збереженню як базовий місяць для обчислення індексації грошового забезпечення позивача .

Учасники справи повідомлені про перегляд рішення Харківського окружного адміністративного суду від 29.07.2026 судом апеляційної інстанції належним чином шляхом направлення ним копій ухвал Другого апеляційного адміністративного суду про відкриття апеляційного провадження та про призначення даної справи до апеляційного розгляду в електронній формі до електронного кабінету учасників справи.

Згідно зі статтею 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Враховуючи, що рішення суду першої інстанції ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження), суд апеляційної інстанції в порядку пункту 3 частини першої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) розглядає справу без повідомлення учасників справи (у порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, оскільки справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів. З урахуванням вимог частини четвертої статті 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

V. Обставини, встановлені судом.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, що ОСОБА_1 у період з 07.11.2015 по 01.01.2026 проходив службу в Головному управлінні Національної поліції в Харківській області.

Наказом ГУНП в Харківській області від 30.12.2025 № 838 о/с «По особовому складу» позивача звільнено зі служби в поліції за пунктом 7 частини першої статті 77 Закону України «Про Національну поліцію», за власним бажанням.

Під час проходження служби позивач перебував, зокрема, на посаді слідчого відділення злочинів загально-кримінальної спрямованості слідчого відділу Харківського районного управління поліції № 2 ГУНП в Харківській області, з 16.04.2025 - на посаді старшого слідчого відділу Харківського районного управління поліції № 2 ГУНП в Харківській області, з 29.08.2025 - на посаді старшого слідчого відділення розслідування злочинів, скоєних проти життя та здоров`я особи, слідчого відділу Харківського районного управління поліції № 2 ГУНП в Харківській області.

Позивач не погоджуючись з бездіяльністю відповідача щодо ненарахування та невиплати йому складових грошового забезпечення та компенсаційних виплат, які, на його думку, підлягали виплаті під час проходження служби та при звільненні, тому звернувся до суду з цими позовом.

VІ. Позиція суду апеляційної інстанції.

Перевіривши за наявними у справі матеріалами доводи, викладені у апеляційній скарзі, правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права і правової оцінки обставин у справі у межах, визначених статтею 308 КАС України, колегія суддів виходить з наступного.

Стосовно позовних вимог в частині визнання протиправною бездіяльності Головного управління Національної поліції в Харківській області щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 надбавки за службу в умовах режимних обмежень у розмірі 15 відсотків посадового окладу за періоди з 20.05.2021 по 17.04.2025 та з 01.11.2025 по 30.12.2025, а також у розмірі 10 відсотків посадового окладу за період з 18.04.2025 по 29.08.2025 та зобов`язання ГУНП в Харківській області нарахувати та виплатити зазначену надбавку, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 43 Конституції України визначено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Кожен має право, на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.

Відповідно до частин першої, другої статті 94 Закону № 580-VIII поліцейські отримують грошове забезпечення, розмір якого визначається залежно від посади, спеціального звання, строку служби в поліції, інтенсивності та умов служби, кваліфікації, наявності наукового ступеня або вченого звання. Порядок виплати грошового забезпечення визначає Міністр внутрішніх справ України.

За приписами пункту 7 розділу ІІ Порядку № 260, у редакції, чинній з 21.08.2020 по 21.11.2023, поліцейським, які проходять службу в умовах режимних обмежень, крім поліцейських, які займають посади в режимно-секретних органах, та за своїми функціональними обов`язками постійно працюють з відомостями, що становлять державну таємницю (займаються розробленням, виготовленням, обліком, зберіганням, використанням документів, виробів та інших матеріальних носіїв секретної інформації, приймають рішення з цих питань або здійснюють постійний контроль за станом охорони державної таємниці), установлюється надбавка до посадових окладів залежно від ступеня секретності інформації: відомості та їх носії, що мають ступінь секретності "особливої важливості", - 20 відсотків; відомості та їх носії, що мають ступінь секретності "цілком таємно", - 15 відсотків; відомості та їх носії, що мають ступінь секретності "таємно", - 10 відсотків. Установлення поліцейським надбавки за службу в умовах режимних обмежень здійснюється наказом керівника органу (міжрегіонального органу) поліції на підставі мотивованих рапортів заступників керівника органу - керівникам структурних або відокремлених підрозділів органу поліції, керівників структурних або відокремлених підрозділів органу поліції - іншим поліцейським, погоджених з режимно-секретним органом, за умови надання допуску таким поліцейським та доступу до державної таємниці та постійної роботи з відомостями, що становлять державну таємницю.

За приписами пункту 7 розділу ІІ Порядку № 260, у редакції, чинній з 21.11.2023, поліцейським, які проходять службу в умовах режимних обмежень, крім поліцейських, які займають посади в режимно-секретних органах, та за своїми функціональними обов`язками постійно працюють з відомостями, що становлять державну таємницю (займаються розробленням, виготовленням, обліком, зберіганням, використанням документів, виробів та інших матеріальних носіїв секретної інформації, приймають рішення з цих питань або здійснюють постійний контроль за станом охорони державної таємниці (далі - поліцейські, які проходять службу в умовах режимних обмежень, крім поліцейських, які займають посади в режимно-секретних органах,)), установлюється надбавка до посадових окладів залежно від ступеня секретності інформації: відомості та їх носії, що мають ступінь секретності "особливої важливості", - 20 відсотків; відомості та їх носії, що мають ступінь секретності "цілком таємно", - 15 відсотків; відомості та їх носії, що мають ступінь секретності "таємно", - 10 відсотків. Установлення розміру надбавки з урахуванням періодичності роботи, яка передбачає доступ до державної таємниці заступникам керівника органу (міжрегіонального органу) поліції або керівникам структурних підрозділів, що безпосередньо підпорядковуються керівникові органу, здійснюється за його наказом, підготовленим режимно-секретним органом, за наявності в поліцейського допуску та доступу до державної таємниці за посадою, передбаченою номенклатурою посад працівників органу (підрозділу) поліції, перебування на яких потребує оформлення допуску та надання доступу до державної таємниці, у межах обсягів асигнувань, затверджених кошторисом органу поліції на грошове забезпечення.

Суспільні відносини, пов`язані з віднесенням інформації до державної таємниці, засекречуванням, розсекречуванням її матеріальних носіїв та охороною державної таємниці з метою захисту національної безпеки України визначає Закон № 3855-XII.

Статтею 1 Закону № 3855-XII визначено, що державна таємниця (далі також - секретна інформація) - вид таємної інформації, що охоплює відомості у сфері оборони, економіки, науки і техніки, зовнішніх відносин, державної безпеки та охорони правопорядку, розголошення яких може завдати шкоди національній безпеці України та які визнані у порядку, встановленому цим Законом, державною таємницею і підлягають охороні державою.

Відповідно до частини першої статті 22 Закону № 3855-XII залежно від ступеня секретності інформації встановлюються такі форми допуску до державної таємниці: форма 1 - для роботи з секретною інформацією, що має ступені секретності "особливої важливості", "цілком таємно" та "таємно"; форма 2 - для роботи з секретною інформацією, що має ступені секретності "цілком таємно" та "таємно"; форма 3 - для роботи з секретною інформацією, що має ступінь секретності "таємно", а також такі терміни дії допусків: для форми 1 - 5 років; для форми 2 - 7 років; для форми 3 - 10 років.

Згідно з частиною другою статті 22 Закону № 3855-XII допуск до державної таємниці надається дієздатним громадянам України віком від 18 років, які потребують його за умовами своєї службової, виробничої, наукової чи науково-технічної діяльності або навчання, органами Служби безпеки України після проведення їх перевірки. Порядок надання допуску до державної таємниці визначається Кабінетом Міністрів України.

Частиною четвертою статті 22 Закону № 3855-XII передбачено, що для розгляду питання про надання громадянам допуску до державної таємниці державними органами, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями, де працюють, проходять службу або навчаються громадяни, оформляються документи, які надсилаються до органів Служби безпеки України. Перелік та форми таких документів, а також порядок їх надання визначаються Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до частини сьомої статті 22 Закону № 3855-XII надання допуску передбачає: визначення необхідності роботи громадянина із секретною інформацією; перевірку громадянина у зв`язку з допуском до державної таємниці; взяття громадянином на себе письмового зобов`язання щодо збереження державної таємниці, яка буде йому довірена; одержання у письмовій формі згоди громадянина на передбачені законом обмеження прав у зв`язку з його допуском до державної таємниці; ознайомлення громадянина з мірою відповідальності за порушення законодавства про державну таємницю.

Статтею 30 Закону № 3855-XII визначено, що у разі коли за умовами своєї професійної діяльності громадянин постійно працює з відомостями, що становлять державну таємницю, йому повинна надаватися відповідна компенсація за роботу в умовах режимних обмежень, види, розміри та порядок надання якої встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Згідно з пунктом 1 Положення № 414 це Положення визначає види, розміри і порядок надання компенсації працівникам органів законодавчої, виконавчої та судової влади, органів прокуратури, інших державних органів, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, які за умовами своєї професійної діяльності постійно працюють з відомостями, що становлять державну таємницю (далі - особи, які працюють в умовах режимних обмежень).

Пунктом 2 Положення № 414 передбачено, що особам, які працюють в умовах режимних обмежень, крім працівників режимно-секретних органів, установлюється надбавка до посадових окладів (тарифних ставок), заробітної плати (у разі визначення законом її розміру) залежно від ступеня секретності інформації: відомості та їх носії, що мають ступінь секретності "особливої важливості", - 20 відсотків; відомості та їх носії, що мають ступінь секретності "цілком таємно", - 15 відсотків; відомості та їх носії, що мають ступінь секретності "таємно", - 10 відсотків.

Відповідно до пункту 5 Положення № 414 такими, що постійно працюють з відомостями, що становлять державну таємницю, вважаються особи, які за своїми функціональними обов`язками або на час виконання робіт згідно з укладеними договорами займаються розробленням, виготовленням, обліком, зберіганням, використанням документів, виробів та інших матеріальних носіїв державної таємниці, приймають рішення з цих питань або здійснюють постійний контроль за станом захисту державної таємниці.

Згідно з пунктом 6 Положення № 414 персональний склад осіб, які працюють в умовах режимних обмежень, та розмір надбавки визначаються керівником відповідного органу законодавчої, виконавчої та судової влади, органу прокуратури, інших органів державної влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, підприємства, установи та організації, де працюють ці особи. Надбавка до посадових окладів (тарифних ставок), заробітної плати (у разі визначення законом її розміру) виплачується лише за наявності дозволу на провадження діяльності, пов`язаної з державною таємницею, наданого відповідно до законодавства про державну таємницю.

Спірним питанням у цій справі є наявність (відсутність) правових підстав для виплати позивачу надбавки за роботу в умовах режимних обмежень у розмірі 15 відсотків посадового окладу за періоди з 20.05.2021 по 17.04.2025 та з 01.11.2025 по 30.12.2025, а також у розмірі 10 відсотків посадового окладу за період з 18.04.2025 по 29.08.2025.

Судовим розглядом встановлено, що ОСОБА_1 , перебуваючи на посаді слідчого СВ Харківського РУП № 2 ГУНП в Харківській області, мав допуск до державної таємниці за формою 2 відповідно до розпорядження УСБУ в Харківській області від 30.04.2021 № 75Д у період з 30.04.2021 по 30.04.2025.

ОСОБА_1 , перебуваючи на посаді старшого слідчого СВ Харківського РУП № 2 ГУНП в Харківській області, мав допуск до державної таємниці за формою 3 відповідно до розпорядження УСБУ в Харківській області від 30.04.2025 № 95Д у період з 30.04.2025 по 20.10.2025, а надалі - допуск за формою 2 відповідно до розпорядження УСБУ в Харківській області від 20.10.2025 № 234Д у період з 20.10.2025 по 30.12.2025.

Фактичний доступ до інформації зі ступенем секретності "цілком таємно" та "таємно" було надано наказом Харківського РУП № 2 ГУНП в Харківській області від 20.05.2021 № 23 о/с (припинено наказом від 17.04.2025) та наказом від 20.05.2021 № 16 о/с (припинено наказом від 29.08.2025); новий доступ до відомостей "цілком таємно" та "таємно" надано наказом від 30.10.2025 № 470/с (припинено наказом від 30.12.2025).

Таким чином позивач мав допуск до державної таємниці за формою 2 із 30.04.2021 по 30.04.2025; допуск за формою 3 із 30.04.2025 по 20.10.2025; допуск за формою 2 із 20.10.2025 по 30.12.2025.

Водночас фактичний доступ позивача до відомостей зі ступенями секретності "цілком таємно" та "таємно" було надано з 20.05.2021; доступ до відомостей зі ступенем секретності "цілком таємно" припинено 17.04.2025, а доступ до відомостей зі ступенем секретності "таємно" - 29.08.2025. Новий фактичний доступ до відомостей зі ступенями секретності "цілком таємно" та "таємно" позивачу було надано 30.10.2025 та припинено 30.12.2025.

Вказані обставини визнаються суб`єктом владних повноважень та підтверджуються зібраними матеріалами справи.

Водночас у спірний період позивачу не нараховувалася та не виплачувалася надбавка за роботу в умовах режимних обмежень.

За позицією відповідача необхідною умовою отримання компенсації у зв`язку з виконанням робіт, які передбачають доступ до державної таємниці, є, окрім наявності в особи допуску до державної таємниці, ще й виконання такою особою робіт/завдань та/або посадових обов`язків, які вимагають доступу до державної таємниці на постійній основі, а враховуючи нерегулярний та епізодичний характер роботи позивача з відомостями, що становлять державну таємницю, відповідач вважав, що у позивача відсутнє право на нарахування спірної надбавки.

Аналізуючи правові норми, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, Верховний Суд у постановах від 25.04.2018 у справі № 802/74/15-а, від 25.07.2019 у справі № 296/6615/17, від 27.05.2020 у справі № 806/2056/18, від 28.01.2021 у справі № 240/229/20, від 28.09.2023 у справі № 520/18808/21 підкреслив, що надання допуску до державної таємниці, передбачає визначення необхідності роботи громадянина із секретною інформацією. Зокрема, така необхідність виникає, якщо виконання службових/посадових обов`язків вимагає доступу до державної таємниці.

Тобто, якщо обсяг функціональних обов`язків за певною посадою, зокрема, в державному органі, передбачає, що під час їх виконання в особи виникне чи може виникнути необхідність доступу до державної таємниці (як-от ознайомлення з документами та/чи іншими матеріальними носіями інформації, засекреченими у встановленому законодавством порядку), така особа, з огляду на таку службову необхідність, повинна отримати у встановленому порядку допуск до державної таємниці відповідної форми, яка відповідно до статті 22 Закону № 3855-XII залежить від ступеня секретності.

Відсутність у посадової особи допуску до державної таємниці (встановленої форми) унеможливлює виконання нею посадових обов`язків, відтак і саме перебування на посаді, яка за обсягом покладених на неї завдань вимагає доступу до державної таємниці і умовою призначення на яку (перебування на якій) є наявність/необхідність оформлення допуску до державної таємниці.

Робота в умовах режимних обмежень покладає на особу, якій у встановленому порядку надано допуск до державної таємниці встановленої форми, певні зобов`язання та обмеження. Якщо така робота зумовлена виконанням професійних обов`язків (зокрема за відповідною посадою у державному органі), це означає, що в умовах режимних обмежень особа працює постійно, у зв`язку з чим у неї, відповідно до статті 30 Закону № 3855-XII, виникає право на отримання компенсації.

За змістом пункту 2 Положення № 414 компенсація надається у виді надбавок до посадових окладів (тарифних ставок) у відсотковому відношенні, розмір якого залежить від ступеня секретності інформації, до якої оформлено допуск. Зокрема, за допуск до відомостей та їх носіїв, що мають ступінь секретності "Цілком таємно" встановлюється 15 відсоткова надбавка, що мають ступінь секретності "Таємно" встановлюється 10 відсоткова надбавка.

Виплата надбавки у відповідному розмірі до посадового окладу особі, яка працює в умовах режимних обмежень, здійснюється на підставі наказу керівника відповідного органу, у якому особа працює/проходить службу. Водночас умови, за яких особа має право на отримання такої надбавки, а також її розмір визначають Закон № 3855-XII та прийняте урядом на його виконання Положення.

Крім того, Верховний Суд у постанові від 25.04.2018 у справі № 802/74/15-а висловив правовий висновок, що положення статті 30 Закону № 3855-XII, пункти 2, 5 Положення № 414 необхідно розуміти так, що необхідною умовою отримання компенсації у зв`язку з виконанням робіт, які передбачають доступ до державної таємниці, є наявність в особи допуску до державної таємниці (на підставі якого надається доступ до державної таємниці), а також виконання робіт/завдань та/або посадових обов`язків, які вимагають доступу до державної таємниці чи з огляду на поставлені завдання передбачають виникнення необхідності у такому доступі.

Щодо останнього, то для вирішення питання про те, чи умови праці особи передбачають роботу з відомостями та їх носіями, які становлять державну таємницю, необхідно насамперед з`ясувати обсяг функціональних обов`язків цієї особи за посадою та умови (вимоги, критерії), яким повинна відповідати особа для того, щоб бути призначеною на цю посаду та/або виконувати роботу/завдання, пов`язані з доступом до документів, інших матеріальних носіїв інформації, що становить державну таємницю. Це можна встановити, зокрема, на підставі посадових інструкцій, внутрішніх відомчих документів та/або підзаконних нормативних актів, які містять вимоги для зайняття певної посади у відповідному органі або регламентують порядок виконання робіт/завдань, що вимагають доступу до державної таємниці, у тому числі за поданням для отримання допуску до державної таємниці.

Якщо особа отримала у встановленому порядку допуск до державної таємниці, працює, зокрема, в державному органі, і характер умов її праці, з огляду на займану посаду, передбачає режимні обмеження, пов`язані з доступом до державної таємниці, керівник відповідного органу зобов`язаний призначити їй надбавку у розмірі, визначеному Положенням, про що видати відповідний розпорядчий документ.

Факт невиплати надбавки за роботу в умовах режимних обмежень не є і не може бути свідченням невиконання роботи, пов`язаної з доступом до державної таємниці.

Крім того, Верховний Суд у постанові від 28.09.2023 у справі № 520/18808/21 уважав безпідставними доводи скаржника про відсутність факту постійної праці позивача з відомостями, що становлять державну таємницю, оскільки у даному випадку поняття "постійно" не залежить від кількості виготовлених такою особою документів або часу витраченого на роботу з такими документами, інформацією, а головним критерієм в даному випадку є наявність відповідного допуску до державної таємниці та практична реалізація права на такий допуск відповідно до функціональних обов`язків посадовою особою. При цьому обсяг функціональних обов`язків позивача, пов`язаних з доступом до державної таємниці не може виконуватися періодично та в незначній кількості.

Вказані висновки спростовують доводи відповідача про те, що з огляду на явно нерегулярний, епізодичний характер роботи позивача з відомостями, що становлять державну таємницю відсутні підстави для нарахування йому надбавки за роботу в умовах режимних обмежень.

Крім того, самим відповідачем в апеляційній скарзі підтверджується факт опрацювання позивачем документів з відповідними грифами секретності.

Враховуючи те, що посади слідчого та старшого слідчого за своїм змістом передбачають роботу з матеріалами кримінальних проваджень, процесуальними та іншими документами, у тому числі з матеріальними носіями секретної інформації, а надання позивачу конкретного фактичного доступу до відомостей відповідного ступеня секретності підтверджує реальну необхідність такої роботи, колегія суддів підтримує висновок суду першої інстанції про наявність у позивача права на нарахування та виплату надбавки за службу в умовах режимних обмежень у розмірі 15 відсотків посадового окладу за періоди з 20.05.2021 по 17.04.2025 та з 01.11.2025 по 30.12.2025, а також у розмірі 10 відсотків посадового окладу за період з 18.04.2025 по 29.08.2025.

Стосовно позовних вимог про визнання протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції в Харківській області щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 грошової компенсації за 28 календарних днів невикористаної додаткової оплачуваної відпустки як учаснику бойових дій за 2024 та 2025 роки, виходячи з розміру грошового забезпечення позивача на день звільнення та зобов`язання нарахувати та виплатити таку компенсацію, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до статті 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.

Відповідно до статті 45 Конституції України кожен, хто працює, має право на відпочинок. Це право забезпечується наданням днів щотижневого відпочинку, а також оплачуваної щорічної відпустки, встановленням скороченого робочого дня щодо окремих професій і виробництв, скороченої тривалості роботи у нічний час. Максимальна тривалість робочого часу, мінімальна тривалість відпочинку та оплачуваної щорічної відпустки, вихідні та святкові дні, а також інші умови здійснення цього права визначаються законом.

До спірних правовідносин необхідно застосувати Закон України від 15.11.1996 № 504/96-ВР "Про відпустки" (далі - Закон № 504/96-ВР), Закон України від 22.10.1993 № 3551-ХІІ "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (далі - Закон № 3551-ХІІ), Закон України від 02.07.2015 № 580-VIII "Про Національну поліцію" (далі - Закон № 580-VIII), Порядок та умови виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та здобувачам вищої освіти закладів вищої освіти із специфічними умовами навчання, що здійснюють підготовку поліцейських, затверджені наказом Міністерства внутрішніх справ України від 06.04.2016 № 260, зареєстровані в Міністерстві юстиції України 29.04.2016 за № 669/28799 (далі - Порядок № 260).

Державні гарантії права на відпустки працівників, визначає умови, тривалість і порядок надання їх працівникам для відновлення працездатності, зміцнення здоров`я, а також для виховання дітей, задоволення власних життєво важливих потреб та інтересів, всебічного розвитку особи встановлює Закон № 504/96-ВР.

Пунктом 1 частини 1 статті 4 Закону № 504/96 встановлено такі види щорічних відпусток: основна відпустка, додаткова відпустка за роботу із шкідливими та важкими умовами праці; додаткова відпустка за особливий характер праці; інші додаткові відпустки, передбачені законодавством.

Згідно з частиною 1 статті 24 Закону № 504/96 у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину - особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи.

За приписами частини 1 статті 83 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи.

Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України регулює Закон № 580-VIII.

Відповідно до частини 1 статті 3 Закону №580 поліція у своїй діяльності керується Конституцією України, міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, цим та іншими законами України, актами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, а також виданими відповідно до них актами Міністерства внутрішніх справ України, іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до частини 1 та 3 статті 59 Закону № 580-VIII служба в поліції є державною службою особливого характеру, яка є професійною діяльністю поліцейських з виконання покладених на поліцію повноважень. Рішення з питань проходження служби оформлюються письмовими наказами по особовому складу на підставі відповідних документів, перелік і форма яких установлюються Міністерством внутрішніх справ України.

Стаття 60 Закону № 580-VIII встановлює, що відносини, що виникають у зв`язку зі вступом, проходженням та припиненням служби в поліції, регулюються цим Законом та іншими нормативно-правовими актами з питань проходження служби в поліції.

Відповідно до статті 92 Закону № 580-VIII поліцейським надаються щорічні оплачувані відпустки в порядку та тривалістю, визначених цим Законом.

Поліцейському надаються також додаткові відпустки у зв`язку з навчанням, творчі відпустки, соціальні відпустки, відпустки без збереження заробітної плати (грошового забезпечення) та інші види відпусток відповідно до законодавства про відпустки.

Згідно з частинами 1-4 та 8-11 статті 93 Закону № 580-VIII тривалість відпусток поліцейського обчислюється подобово. Святкові та неробочі дні до тривалості відпусток не включаються.

Тривалість щорічної основної оплачуваної відпустки поліцейського становить тридцять календарних днів, якщо законом не визначено більшої тривалості відпустки.

За кожний повний календарний рік служби в поліції після досягнення п`ятирічного стажу служби поліцейському надається один календарний день додаткової оплачуваної відпустки, але не більш як п`ятнадцять календарних днів.

Тривалість щорічної відпустки у році вступу на службу в поліції обчислюється пропорційно з дня вступу до кінця року з розрахунку однієї дванадцятої частини відпустки за кожен повний місяць служби.

Поліцейським, які захворіли під час щорічної відпустки, після одужання відпустка продовжується на кількість невикористаних днів. Продовження відпустки здійснюється керівником, який надав її, на підставі відповідного документа, засвідченого у визначеному законом чи іншим нормативно-правовим актом порядку.

Поліцейським, які звільняються зі служби в поліції за власним бажанням, за віком, за станом здоров`я (через хворобу) або у зв`язку зі скороченням штатів чи проведенням організаційних заходів, у році звільнення, за їх бажанням, надається щорічна основна відпустка з наступним звільненням, тривалість якої обчислюється пропорційно з розрахунку однієї дванадцятої частини відпустки за кожний повний місяць служби в році звільнення. Датою звільнення поліцейського в цьому разі є останній день відпустки.

При звільненні поліцейського зі служби в поліції проводиться відрахування з грошового забезпечення надмірно нарахованої частини щорічної відпустки за час невідпрацьованої частини календарного року.

У разі загибелі (смерті) поліцейського таке відрахування не проводиться.

Поліцейським, які звільняються зі служби в поліції, виплачується грошова компенсація за всі не використані під час проходження служби дні:

щорічних основної та додаткової оплачуваних відпусток поліцейського;

щорічної додаткової відпустки особам, які мають дітей або повнолітню дитину - особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи.

У разі загибелі (смерті) поліцейського грошова компенсація за всі невикористані ним дні відпусток, передбачених абзацами другим і третім цієї частини, виплачується членам його сім`ї, зазначеним в абзаці третьому частини шостої статті 94 цього Закону, в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, а в разі їх відсутності такі кошти входять до складу спадщини.

За приписами частин 1-2 статті 94 Закону № 580-VIII поліцейські отримують грошове забезпечення, розмір якого визначається залежно від посади, спеціального звання, строку служби в поліції, інтенсивності та умов служби, кваліфікації, наявності наукового ступеня або вченого звання.

Порядок виплати грошового забезпечення визначає Міністр внутрішніх справ України.

Критерії виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції України, у тому числі здобувачам вищої освіти, яким присвоєно спеціальне звання поліції (далі - здобувачі), закладів вищої освіти із специфічними умовами навчання, що здійснюють підготовку поліцейських (далі - ЗВО) визначають Порядок № 260.

Пунктом 3 Розділу І Порядку № 260 передбачено, що грошове забезпечення поліцейських визначається залежно від посади, спеціального звання, стажу служби в поліції, інтенсивності та умов служби, кваліфікації, наукового ступеня або вченого звання.

До складу грошового забезпечення входять: 1) посадовий оклад; 2) оклад за спеціальним званням; 3) щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, які мають постійний характер); 4) премії; 5) одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Згідно з абзацами 7-8 пункту 8 Розділу ІІІ Порядку № 260 поліцейським, які звільняються зі служби в поліції, виплачується грошова компенсація за всі невикористані під час проходження служби дні: щорічних основної та додаткової оплачуваних відпусток поліцейського; щорічної додаткової відпустки особам, які мають дітей або повнолітню дитину - особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А І групи. Виплата грошової компенсації за невикористану відпустку проводиться, виходячи з розміру місячного грошового забезпечення, право на отримання якого поліцейський має відповідно до законодавства, на день звільнення зі служби. При цьому одноденний розмір грошового забезпечення визначається шляхом ділення розміру грошового забезпечення на 30 календарних днів. Кількість днів для виплати грошової компенсації за невикористану відпустку вказується в наказі про звільнення.

Отже, законом не виключаються випадки, коли поліцейським відпустка не буде використана протягом календарного року. Не передбачено позбавлення поліцейського права на відпустку, яке він вже отримав в попередньому календарному році. Також, надано право використати право на відпустку за попередній рік одночасно з черговою відпусткою поточного року.

Відтак, відпустки за попередні роки, які невикористані поліцейським в році звільнення, не можуть бути залишені без розрахунку (виплати грошової компенсації), адже це суперечить суті та гарантіям як трудового, так і спеціального законодавства в частині реалізації права на відпочинок.

Вказаний підхід відповідає правовим висновкам Верховного Суду, викладеним у постановах від 19.01.2021 у справі № 160/10875/19, від 23.09.2021 у справі № 520/12296/2020, від 30.11.2022 у справі № 640/85/20, від 20.07.2023 у справі № 200/18480/21.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивач, як поліцейський, мав гарантоване право на відпустку у роках, що не були використані.

Окрім того, Закон № 3551-XII визначає правовий статус ветеранів війни, забезпечує створення належних умов для їх життєзабезпечення, сприяє формуванню в суспільстві шанобливого ставлення до них.

За визначенням, що містить у статті 5 Закону № 3551-XII учасниками бойових дій є особи, які брали участь у виконанні бойових завдань по захисту Батьківщини у складі військових підрозділів, з`єднань, об`єднань всіх видів і родів військ Збройних Сил діючої армії (флоту), у партизанських загонах і підпіллі та інших формуваннях як у воєнний, так і у мирний час.

Пункт 12 частини 1 статті 12 Закону № 3551-XII встановлює, що учасникам бойових дій надаються такі пільги, зокрема, використання чергової щорічної відпустки у зручний для них час, а також одержання додаткової відпустки із збереженням заробітної плати строком 14 календарних днів на рік.

Також, відповідно до статті 16-2 Закону № 504/96-ВР учасникам бойових дій, постраждалим учасникам Революції Гідності, особам з інвалідністю внаслідок війни, статус яких визначений Законом України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", особам, реабілітованим відповідно до Закону України "Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років", із числа тих, яких було піддано репресіям у формі (формах) позбавлення волі (ув`язнення) або обмеження волі чи примусового безпідставного поміщення здорової людини до психіатричного закладу за рішенням позасудового або іншого репресивного органу, надається додаткова відпустка із збереженням заробітної плати тривалістю 14 календарних днів на рік.

Верховний Суд щодо грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової соціальної відпустки, як учаснику бойових дій, виклав у постановах від 14.04.2021 у справі № 620/1487/20, від 29.04.2021 у справі № 200/602/20-а, від 26.05.2021 у справі № 360/1362/20 правові висновки, що у випадку звільнення поліцейського учасника бойових дій, йому виплачується компенсація за всі невикористані ним дні додаткової відпустки, передбаченої статтею 16-2 Закону № 504/96-ВР та статтею 12 Закону № 3551-XII підлягають компенсації.

Положення Закону № 3551-XII не обмежують та не припиняють право учасника бойових дій на отримання у рік звільнення виплати грошової компенсації за всі невикористані дні додаткової відпустки.

Таким чином, вказані норми фактично встановлюють право особи, яка є учасником бойових дій, на отримання додаткової відпустки із збереженням заробітної плати строком 14 календарних днів кожного року.

Крім того, згідно з абзацом 6 частини 1 статті 12 Закону України від 15.03.2022 № 2136-ІХ "Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану" у разі звільнення працівника у період дії воєнного стану йому виплачується грошова компенсація відповідно до статті 24 Закону України "Про відпустки".

Як не заперечується сторонами у справі, позивач має статус учасника бойових дій, у спірний період додаткові відпустки не використав.

Відтак, враховуючи обставини справи та законодавче регулювання, колегія суддів вважає правомірним висновок суду першої інстанції про наявність у позивача права на отримання компенсації за 28 календарних днів невикористаної додаткової оплачуваної відпустки як учаснику бойових дій за 2024 та 2025 роки.

Крім того, колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги про те, що дія Закону №3551-ХІІ не може бути поширена на працівника поліції та зазначає, що цей Закон визначає, насамперед, правовий статус ветеранів війни. Відповідно до статті 4 Закону №3551-ХІІ ветеранами війни є особи, які брали участь у захисті Батьківщини чи в бойових діях на території інших держав. До ветеранів війни належать: учасники бойових дій, особи з інвалідністю внаслідок війни, учасники війни. Також, стаття 5 Закону №3551-ХІІ визначає, що учасниками бойових дій є особи, які брали участь у виконанні бойових завдань по захисту Батьківщини у складі військових підрозділів, з`єднань, об`єднань всіх видів і родів військ Збройних Сил діючої армії (флоту), у партизанських загонах і підпіллі та інших формуваннях як у воєнний, так і у мирний час.

Стосовно позовних вимог про визнання протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції в Харківській області щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 за період з 01.08.2020 по 30.06.2023 додаткової доплати, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 29.04.2020 №375, у розмірі до 50 відсотків грошового забезпечення пропорційно фактично відпрацьованому часу у відповідних умовах та зобов?язання нарахувати та виплатити таку доплату, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до частин 1, 2 статті 94 Закону № 580-VIII, поліцейські отримують грошове забезпечення, розмір якого визначається залежно від посади, спеціального звання, строку служби в поліції, інтенсивності та умов служби, кваліфікації, наявності наукового ступеня або вченого звання.

Порядок виплати грошового забезпечення визначає Міністр внутрішніх справ України.

Пунктом 1 Постанови № 988, грошове забезпечення поліцейських складається з посадового окладу, окладу за спеціальним званням, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, які мають постійний характер), премії та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 "Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19" (із наступними змінами ) (далі - Постанова № 211) установлено карантин з 12 березня 2020 року на усій території України, котрий тривав протягом усього періоду спірних правовідносин.

Пунктом 1 Постанови № 375 установлено, що на період дії карантину, встановленого Постановою № 211, та протягом 30 днів з дня його відміни окремим категоріям працівників, військовослужбовців Національної гвардії та Державної прикордонної служби, осіб рядового та начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту, поліцейських, які забезпечують життєдіяльність населення (забезпечення продовольчими та непродовольчими товарами, послугами зв`язку, транспорту, адміністративними, соціальними послугами, а також захист прав дітей та забезпечення правопорядку і безпеки громадян) (далі - працівники) та внаслідок виконання своїх обов`язків мають безпосередній контакт з населенням, встановлюється додаткова доплата до заробітної плати (грошового забезпечення) пропорційно відпрацьованому часу в зазначених умовах.

За приписами пунктів 2-5 Постанови № 375, встановлення доплати, визначеної пунктом 1 цієї постанови, працівникам підприємств, установ та організацій, органів державної влади, які фінансуються з державного та місцевих бюджетів, здійснюється у граничному розмірі до 50 відсотків заробітної плати (грошового забезпечення).

Перелік посад (професій) працівників, яким встановлюються такі доплати, визначається відповідним центральним органом виконавчої влади у сфері, у якій він реалізує державну політику.

Персональний перелік працівників, яким встановлюється доплата, визначається керівником (керівником державної служби) відповідного підприємства, установи та організації, органу державної влади.

Доплати, визначені пунктами 2 і 3 цієї постанови, здійснюються за рахунок та в межах видатків державного та місцевих бюджетів, передбачених за відповідними бюджетними програмами головних розпорядників бюджетних коштів.

Постановою Кабінету Міністрів України від 10 червня 2020 року № 485 "Про виділення коштів для здійснення доплати військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським, які забезпечують життєдіяльність населення, медичним та іншим працівникам, які безпосередньо зайняті на роботах з ліквідації захворювання на гостру респіраторну хворобу COVID-19, спричинену коронавірусом SARS-CoV-2, у відомчих закладах охорони здоров`я" затверджено Порядок використання коштів, виділених для здійснення доплати військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським, які забезпечують життєдіяльність населення, медичним та іншим працівникам, які безпосередньо зайняті на роботах з ліквідації захворювання на гостру респіраторну хворобу COVID-19, спричинену коронавірусом SARS-CoV-2, у відомчих закладах охорони здоров`я (далі - Порядок № 485).

Порядок № 485 визначає механізм використання коштів державного бюджету за програмами, зокрема: здійснення доплати поліцейським, які забезпечують життєдіяльність населення на період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, за рахунок коштів, виділених з фонду боротьби з гострою респіраторною хворобою COVID-19, спричиненою коронавірусом SARS-CoV-2, та її наслідками (далі бюджетні кошти) (пункт 1 Порядку № 485).

Згідно з пунктом 2 Порядку № 485, головним розпорядником бюджетних коштів є МВС. Відповідальними виконавцями бюджетних програм є МВС, Національна гвардія, Адміністрація Держприкордонслужби, ДСНС та Національна поліція (далі органи системи МВС).

Абзацами 1 та 2 пункту 4 Порядку № 485 визначено, що кошти, отримані органами системи МВС відповідно до пункту 3 цього Порядку, використовуються виключно для: доплати до грошового забезпечення військовослужбовцям Національної гвардії та Адміністрації Держприкордонслужби, особам рядового і начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту, поліцейським, які забезпечують життєдіяльність населення на період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.

На виконання пункту 4 Постанови № 375 Міністерством внутрішніх справ видано наказ від 03 червня 2020 року № 431 "Про окремі питання організації оплати праці на період дії карантину", яким визначено керівникам, зокрема, Національної поліції України забезпечити встановлення на період дії карантину, установленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, та протягом 30 днів з дня його відміни окремим категоріям поліцейських, які забезпечують життєдіяльність населення (забезпечення продовольчими та непродовольчими товарами, послугами зв`язку, транспорту, адміністративними, соціальними послугами, а також захист прав дітей та забезпечення правопорядку і безпеки громадян) та внаслідок виконання своїх обов`язків мають безпосередній контакт з населенням, додаткової доплати у граничному розмірі до 50 відсотків заробітної плати (грошового забезпечення) пропорційно відпрацьованому часу в зазначених умовах (пункт 1); виплату додаткової доплати здійснювати поліцейським, які перебувають відповідно на штатних посадах в органах (підрозділах) Національної поліції України (пункт 2); нарахування додаткової доплати здійснювати у відсотковому співвідношенні до заробітної плати (грошового забезпечення) з розрахунку всіх складових, у тому числі премії, за винятком виплат, що носять одноразовий та компенсаційний характер (пункт 3); персональний перелік осіб, яким установлюється додаткова доплата, визначається керівником відповідного органу, закладу, зазначених у пункті 1 цього наказу (пункт 4).

Таким чином, підставою для отримання доплати за Постановою № 375 є сукупність таких умов:

1) особа є поліцейським;

2) забезпечує життєдіяльність населення, зокрема шляхом забезпечення правопорядку і безпеки громадян, на період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України;

3) внаслідок виконання своїх обов`язків має безпосередній контакт з населенням.

Отже, вказана доплата здійснюється не всім поліцейським, а лише окремим категоріям поліцейських, які внаслідок безпосереднього виконання своїх обов`язків забезпечують життєдіяльність населення, зокрема забезпечення правопорядку і безпеки громадян, у зв`язку з чим мають з населенням безпосередній контакт.

Разом з цим, пунктом 3 Порядку № 2165 визначені критерії, яким мають відповідати поліцейські, які включаються до персонального переліку поліцейських, яким установлюється доплата, а саме:

1) несли службу в період карантину, установленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби СОVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-СоV-2, та протягом 30 днів з дня його відміни, та у безпосередньому контакті з населенням виконували відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 22.07.2020 № 641 "Про встановлення карантину та запровадження посилених протиепідемічних заходів на території із значним поширенням гострої респіраторної хвороби СОVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-СоV-2") (далі - постанова 641) одну або декілька з наступних функцій:

здійснення поточного контролю за перебуванням особи в місці самоізоляції шляхом проведення перевірки фактичного перебування осіб за зазначеними ними адресами самоізоляції (відвідування на дому) (згідно з пунктом 28 постанови 641);

виконання поточного контролю дотримання карантинних обмежень на вулицях, у парках, інших громадських місцях, проведення вибіркової перевірки документів, що посвідчують особу (згідно з пунктом 31 постанови 641);

здійснення заходів контролю виконання протиепідемічних вимог під час здійснення пасажирських перевезень (згідно з пунктом 46-4 постанови 641);

2) здійснювали в безпосередньому контакті з населенням протиепідемічні заходи, покладені на поліцію протоколами засідань державних чи регіональних комісій з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій, відповідно до "зеленого", "жовтого", "помаранчевого" та "червоного" рівнів епідемічних загроз, зокрема:

заходи контролю за дотриманням маскового режиму при посадці у громадський транспорт (автобус, тролейбус, трамвай) на зупинках, які постійно мають значні навантаження та найбільш завантажених кінцевих зупинках (у пікові години);

проведення рейдів щодо недопущення роботи нічних розважальних закладів відповідно до діючого протиепідемічного законодавства;

контроль за недопущенням порушень протиепідемічного законодавства та обмежень керівниками (власниками) приватних навчальних закладів області (якщо такі обмеження встановлено рішеннями державної чи регіональної комісій з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій).

3) здійснювали в безпосередньому контакті з населенням заходи щодо забезпечення правопорядку і безпеки громадян згідно з пунктом 1 постанови 375:

поліцейські, які залучаються до підтримання публічного порядку та додержання вимог протиепідемічного законодавства під час проведення масових заходів (збори, мітинги, походи, демонстрації, пікети, публічні релігійні заходи; святкові та пам`ятні заходи, організовані органами державної влади та місцевого самоврядування; заходи, організовані іноземними дипломатичними установами в Україні; офіційні спортивні змагання, масові спортивні та культурно-видовищні заходи, візити осіб, щодо яких здійснюється державна охорона, вибори до органів влади та місцевого самоврядування);

поліцейські, які несуть службу на стаціонарних постах та в складі мобільних груп із забезпечення карантинних заходів, розташованих на кордонах території обслуговування з іншими областями країни.

4) здійснювали в безпосередньому контакті з населенням заходи щодо забезпечення захисту прав дітей згідно з пунктом 1 постанови 375, статті 5 Закону України "Про органи і служби у справах дітей та спеціальні установи для дітей", Інструкції з організації роботи підрозділів ювенальної превенції Національної поліції України, затвердженої наказом МВС від 19.12.2017 № 1044:

проведення за місцем проживання чи навчання бесід з питань індивідуальної профілактики з дітьми, які перебувають на профілактичному обліку, складання відповідного рапорту (акту);

заходи за заявою про безвісне зникнення дитини (опитування родичів, друзів, вчителів, однокласників, оточення, подомовий обхід), отримання пояснень від опитаних;

за повідомленнями медичних, освітніх закладів, соціальних служб відвідування дитини за місцем проживання з питань запобігання домашньому насильству, жорстокому поводженню з дітьми, збір медичних документів для підтвердження фактів, отримання пояснень опитаних осіб, складання рапорту, адміністративного протоколу;

рейди у метрополітені, на ринках, місцях скупчення дітей з метою запобігання дитячій бездоглядності; здійснення заходів поліцейського піклування щодо дітей (з поміщення до лікарні чи дитячого закладу, складання рапорту, протоколу поліцейського піклування;

відвідування за повідомленням органу освіти дитини за місцем проживання з метою залучення дитини до навчання та захисту права дитини на здобуття освіти, складання рапорту та повідомлення до органу освіти;

рейди з перевірки дотриманням суб`єктами підприємницької діяльності вимог законодавства щодо заборони продажу неповнолітнім особам алкогольних, слабоалкогольних напоїв і тютюнових виробів - та складання рапорту, адміністративного протоколу;

рейди з перевірки дотримання обмежень перебування дітей у нічний час у закладах, у яких проводиться діяльність у сфері розваг, та закладах громадського харчування, складання рапорту, адміністративного протоколу;

проведення рейдів та виявлення фактів уживання дітьми алкоголю, складання адміністративних протоколів;

відвідування за повідомленням соціальної служби проблемних сімей, складання рапорту та адміністративних протоколів за фактами невиконання батьківських обов`язків;

рейди з відвідування дітей, які опинилися в складних життєвих обставинах, за місцем їх проживання разом із службою у справах дітей для з`ясування умов проживання, складання акту;

бесіди з дітьми та їх батьками (законними представниками) під час провадження в справі про адміністративне правопорушення, учинене дитиною; складання адміністративного протоколу;

заходи за участю дітей (за окремими планами, вказівками НПУ);

проведення, за запитами навчальних заходів, бесід з дітьми, схильними до вчинення правопорушень, за місцем проживання, навчання або роботи (складання рапорту, відібрання пояснень, підготовка відповіді до навчального закладу);

відвідування дитини за місцем проживання для з`ясування умов проживання, а також чинників, які можуть негативно впливати на неї, бесіди з батьками дитини, її законними представниками, членами сім`ї з метою усунення причин і умов, які спонукали до вчинення дитиною адміністративного чи кримінального правопорушення, та складання рапорту.

Відповідно до постанови від 30.09.2025 по справі № 520/5196/22 в аналогічних правовідносинах Верховний Суд дійшов висновку, що суди мають дослідити, чи змінились функціональні обов`язки та характер роботи позивачки у спірних періодах, оскільки без з`ясування й перевірки вказаних обставин неможливо достовірно встановити наявність/відсутність у особи права на отримання додаткової доплати до грошового забезпечення у розмірі 50 відсотків грошового забезпечення за виконання службових обов`язків в умовах дії карантину, встановленої постановою Кабінету Міністрів України від 29 квітня 2020 року № 375.

Судовим розглядом встановлено, що позивач у спірний період проходив службу на посаді начальника сектору дізнання Московського відділу поліції ГУНП в Харківській області, слідчого відділення розслідування злочинів загальнокримінальної спрямованості слідчого відділу ХРУП №2 ГУНП в Харківській області.

Наданими функціональними обов`язками позивача прямо передбачено, що на період дії карантину він під час виконання службових обов`язків здійснює контроль маскового режиму в адміністративних будівлях, місцях проведення слідчих дій, громадському транспорті, на зупинках громадського транспорту, у приміщеннях та інших місцях, а також забезпечує вжиття заходів, спрямованих на протидію та запобігання поширенню гострої респіраторної хвороби COVID-19.

Також відповідач не заперечує, що позивач у березні, квітні, травні та червні 2020 року залучався до виконання обов`язків із запобігання поширенню COVID-19 і за відповідні дні йому була встановлена та виплачена доплата, передбачена постановою №375. Отже у відповідача були підстави для її виплати.

При цьому відповідачем не надано суду доказів зміни характеру службових обов`язків позивача з 01.08.2020, виключення із його функціональних обов`язків заходів із контролю карантинних обмежень або припинення безпосереднього контакту з населенням.

Колегія суддів вважає, що позивач відповідав критеріям, визначеним пунктом 3 розділу ІІ Порядку № 2165, яким мають відповідати поліцейські відповідно до постанови КМУ від 29.04.2020 № 375, оскільки і відповідачем підтверджено виконання позивачем обов`язків з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, які забезпечують життєдіяльність населення (забезпечення правопорядку і безпеки громадян) у 2020 році, отже відповідачем протиправно у спірний період не виплачувалася додаткова доплата позивачу, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 29.04.2020 № 375.

Отже, відповідачем не заперечується, що позивачу призначалась і виплачувалась додаткова доплата, передбачена Постановою № 375 у березні, квітні, травні та червні 2020 року, при цьому, позивач виконував аналогічні посадові обов`язки та здійснював ту саму професійну діяльність як і у період з 01.08.2020 по 30.06.2023, за який він не отримав відповідної доплати.

Колегія суддів зауважує, що доказів, які б засвідчували, що позивач був призначений на іншу посаду або мала місце інша подія зміни змісту та суті повноважень за посадою ОСОБА_1 або останній фізично не виконував службових обов`язків та не мав при цьому безпосереднього контакту з населенням у період з 01.08.2020 по 30.06.2023 відповідач не надав.

Тому, з огляду на викладене, суд першої інстанції вірно звернув увагу, що твердження відповідача про те, що позивач у спірний період не забезпечував життєдіяльність населення, має загальний характер і суперечить змісту наданих самим відповідачем функціональних обов`язків, які прямо передбачали здійснення протиепідемічних заходів у громадських місцях, адміністративних будівлях, транспорті та під час проведення слідчих дій.

Враховуючи наведене, колегія суддів підтримує висновок суду першої інстанції, що належним способом захисту порушеного права позивача є визнання протиправною бездіяльності відповідача та зобов`язання ГУНП в Харківській області нарахувати і виплатити позивачу за період з 01.08.2020 по 30.06.2023 додаткову доплату відповідно до постанови №375 у розмірі до 50 відсотків грошового забезпечення пропорційно фактично відпрацьованому часу у відповідних умовах.

Доводи апеляційної скарги відповідача вказаних висновків суду не спростовують.

Колегія суддів звертає увагу, що апеляційні скарги не містять доводів в частині нарахування та виплати позивачу доплати за службу в нічний час, а також щодо індексації грошового забезпечення з 01.06.2016 по 31.10.2017 та з 01.01.2023 року по 31.12.2023, тому з урахуванням вимог статті 308 КАС України апеляційним судом не надається оцінка рішенню суду першої інстанції у вказаній частині.

Щодо позовних вимог ОСОБА_1 про нарахування та виплату грошового забезпечення за періоди з 01.01.2024 по 31.07.2024, з 01.01.2025 по 30.06.2025, що становить зміст апеляційної скарги позивача, колегія суддів враховує наступне.

Відповідно до частини п`ятої статті 94 Закону № 580-VIII грошове забезпечення поліцейських індексується відповідно до закону.

Правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України визначає Закон України від 03.07.1991 № 1282-ХІІ «Про індексацію грошових доходів населення» (далі - Закон № 1282-ХІІ).

Як визначено у статті 1 Закону № 1282-ХІІ індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.

За приписами частини першої статті 2 Закону № 1282-ХІІ індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення).

Частиною шостою статті 2 Закону № 1282-ХІІ визначено, що індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.

Статтею 4 Закону № 1282-ХІІ встановлено, що індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 101 відсотка. Обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з місяця введення в дію цього Закону. Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений у частині першій цієї статті. Підвищення грошових доходів населення у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому опубліковано індекс споживчих цін. У разі якщо грошові доходи населення підвищено з урахуванням прогнозного рівня інфляції випереджаючим шляхом, при визначенні обсягу підвищення грошових доходів у зв`язку із індексацією враховується рівень такого підвищення у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Приписами частини другої статті 5 Закону № 1282-ХІІ передбачено, що підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з Державного бюджету України, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв`язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів Державного бюджету України.

Відповідно до статті 6 Закону № 1282-ХІІ у разі виникнення обставин, передбачених статтею 4 цього Закону, грошові доходи населення визначаються як результат добутку розміру доходу, що підлягає індексації в межах прожиткового мінімуму для відповідних соціальних і демографічних груп населення, та величини індексу споживчих цін. Порядок проведення індексації грошових доходів населення визначається Кабінетом Міністрів України.

Згідно з статтею 9 Закону № 1282-ХІІ індексація грошових доходів населення здійснюється за місцем їх отримання за рахунок відповідних коштів.

Отже, безпосередньо законом визначено, що грошове забезпечення, як грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, підлягають індексації в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка.

Порядок проведення індексації грошових доходів населення затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 17.11.2003 № 1078 (далі - Порядок № 1078).

Відповідно до пункту 2 Порядку № 1078 (в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин) індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру, зокрема, грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу, посадових осіб митної служби.

До вказаної постанови внесені зміни постановою Кабінету Міністрів України від 18.10.2017 № 782 «Про внесення змін до пункту 2 Порядку проведення індексації грошових доходів населення» та включено поліцейських до переліку категорій осіб, яким здійснюється індексація грошового забезпечення.

У силу положень частини другої статті 8 Закону № 1282 за наявності підстав, визначених цим Законом, право населення на реалізацію зазначених гарантій не залежить від прийняття рішень відповідними органами.

Як визначено у статті 1 Закону № 1282-ХІІ індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.

В той же час індексація має проводитися за наявності на це відповідних підстав, що визначені чинним законодавством.

Як вже зазначалося вище, індексація грошових доходів громадян проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін, обчисленого наростаючим підсумком, перевищить поріг індексації, який становить 103% (абзац другий пункту 1-1 Порядку № 1078).

Для проведення подальшої індексації обчислення індексу споживчих цін здійснюється за місяцем, у якому відбувається перевищення порога індексації. Підвищення грошових доходів громадян у зв`язку з індексацією проводиться з місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін і на підставі якого відбувається перевищення порога індексації.

Отже, можливість проведення індексації грошових доходів залежить від порогу індексації величини індексу споживчих цін, яка надає підстави для проведення індексації грошових доходів населення. В свою чергу, якщо величина індексу споживчих цін не перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка, індексація грошових доходів в такому місяці не проводиться.

Індекс споживчих цін (надалі - ІСЦ) - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які придбаває населення для невиробничого споживання. Цей показник розраховується на основі споживчого набору товарів продовольчого та непродовольчого призначення і послуг. Зазначений набір товарів (послуг) є єдиним для всіх регіонів країни та ґрунтується на структурі споживчих грошових витрат домогосподарств міських поселень.

Індекс споживчих цін обчислюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері статистики, і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях (зокрема, у газеті «Урядовий кур`єр»).

Відповідно до пункту 10-2 Порядку № 1078 (у редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин) для працівників, яких переведено на іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі або організації, а також переведено на роботу на інше підприємство, в установу або організацію або в іншу місцевість та у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці у разі продовження такими працівниками роботи, для новоприйнятих працівників, а також для працівників, які використали відпустку для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та відпустку без збереження заробітної плати, передбачені законодавством про відпустки, обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення тарифної ставки (окладу), за посадою, яку займає працівник.

У місяці, в якому відбувається підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюється відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соцстрахування, значення ІСЦ приймається за 1 або 100 % (абзац перший пункту 5 Порядку № 1078).

Оскільки Національна поліція України є новоствореним органом, для всіх її працівників вперше визначено посадові оклади з листопада 2015 року. Отже, обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем встановлення посадових окладів - грудень 2015 року.

У свою чергу, за даними Держстату України, індекс споживчих цін (%), на підставі яких здійснюється розрахунок індексів для проведення індексації, за грудень 2015 року становив 100,7 %. Цей індекс опубліковано в січні 2016 року. Оскільки він не перевищує порога індексації (103 %), право на індексацію в місяці, що настає за місяцем, у якому опубліковано цей індекс, тобто в лютому 2016 року, не настає.

Надалі за січень 2016 року ІСЦ становив 100,9 %. Цей індекс опубліковано в лютому 2016 року. Оскільки наростаючим підсумком за грудень - січень (1,007 х 1,09 х 100) він не перевищує порога індексації (103 %), право на індексацію в місяці, що настає за місяцем, у якому опубліковано цей індекс, тобто в березні 2016 року, не настає.

ІСЦ у лютому 2016 року становить 99,6 % (право на індексацію квітні не настає), в березні 2016 року 101,0 % (право на індексацію в травні не настає), в квітні 2016 року - 103,5%, а тому за грудень 2015 року - квітень 2016 року наростаючим підсумком дорівнюватиме 105,79 % (1,007 х 1,009 х 0,996 х 1,01 х 1,035 х 100), то право на індексацію виникне у червні 2016 року (наступний місяць за місяцем публікації індексу за квітень 2016 року) на величину приросту ІСЦ 5,79 % (105,79 х 100).

Отже, в квітні місяці 2016 року індекс споживчих цін перевищив поріг індексації понад 103% та склав 105,79%, а тому виникло право на індексацію в місяці, що настає за місяцем, у якому опубліковано цей індекс - в червні 2016 року.

Відповідно до абзаців третього-п`ятого пункту 5 Порядку № 1078 сума індексації у місяці підвищення грошових доходів, зазначених у абзаці першому цього пункту, не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу. Якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу, сума індексації у цьому місяці визначається з урахуванням розміру підвищення доходу і розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу. У разі зростання заробітної плати за рахунок інших її складових без підвищення тарифних ставок (окладів) сума індексації не зменшується на розмір підвищення заробітної плати. У разі коли відбувається підвищення тарифної ставки (окладу), у місяці підвищення враховуються всі складові заробітної плати, які не мають разового характеру.

Системний аналіз вищевказаних норм права свідчить, що сума індексації не нараховується, якщо в місяці підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соцстрахування, розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу.

Разом з тим, у разі якщо підвищення зарплати відбувається за рахунок інших її складових, наприклад збільшення доплат, надбавок та премій, які не мають разового характеру, але тарифна ставка (оклад) не підвищується, то сума індексації не зменшується на розмір підвищення зарплати. При цьому, до чергового підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, до визначеної суми індексації додається сума індексації, яка складається внаслідок перевищення величини ІСЦ порога індексації.

Оскільки розміри посадових окладів поліцейських згідно з додатками 3-10 до постанови Кабінету Міністрів України від 11.11.2015 № 988 «Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції» у спірний період не змінювались, листопад 2015 року є місяцем для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення (базовим місяцем), тому до визначеної в червні 2016 року суми індексації додається сума індексації, яка складається внаслідок перевищення величини ІСЦ порога індексації в наступних місяцях після квітня 2016 року.

Порядком № 1078 передбачено, що індексація грошових доходів населення проводиться у разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який встановлюється в розмірі 103 відсотка, а для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації (103 відсотка).

Пунктом 3 Прикінцевих положень Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» було призупинено дію Закону України Про індексацію грошових доходів населення у 2023 році.

У свою чергу, статтею 39 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» встановлено, що обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з 1 січня 2024 року. Тобто, у 2024 році право на проведення індексації заробітної плати працівників поновлюється.

Відповідно до Порядку № 1078, підвищення грошових доходів громадян у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін, що публікується Держстатом не пізніше 10 числа кожного місяця.

Тобто, базовим місяцем нарахування індексації зарплати буде грудень 2023 року, оскільки нарахування індексації відновили з 1 січня 2024 року. Якщо ж у січні буде підвищено заробітну плату, то базовим місяцем вважатиметься січень 2024 року.

Згідно з офіційними статистичними даних, які містяться на сайті за посиланням http://www.ukrstat.gov.ua, індекс споживчих цін у січні 2024 склав 100,4%; у лютому 2024 100,3%; у березні 2024 - 100,5%; у квітні 2024 - 100,2%; у травні - 2024 100,6%; у червні 2024 -102,2%; у липні 2024 100,0%; у серпні 2024 - 100,6%; у вересні 2024 - 101,5%; у жовтні 2024 - 101,8%; у листопаді 2024 -101,9%; у грудні 2024 - 101,4% загалом за 2024 - 112,0%.

Відповідно до правил обчислення ІСЦ, визначених Порядком, право на індексацію грошового забезпечення у позивача виникло у липні 2024 року, коли ІСЦ перевищив поріг у розмірі 103,0% (1.004 х 1,003 х 1,005 х 1,002 х 1,006 х 1,022 х 1,00=1,043).

Оскільки місяцем, в якому офіційно опублікований індекс споживчих цін за червень 2024 року, є липень 2024 року, підвищення заробітної плати поліцейським у зв`язку з її індексацією повинно здійснитись у серпні 2024 року. Отже, починаючи з січня по липень 2024 року індексація поліцейським не проводилася, адже не було перевищення порогу індексації 103% відповідно до даних Державної служби статистики України.

З наведеного слідує, що право на індексацію у позивача у 2024 році виникло у серпні 2024 року, коли індекс споживчих цін перевищив поріг у 103%.

У свою чергу, як встановлено з довідки про доходи №429 позивачу виплачувалася індексація в період з серпня 2024 року по листопад 2024 року по 130,20 грн, у грудні 2024 року - 254,35 грн.

Позовні вимоги в цій частині (як і доводи апеляційної скарги позивача) зводяться виключно до того, що за період служби у 2024 році індексація грошового забезпечення повинна здійснюватись з визначенням базового місяця листопад 2015 року. Однак, згідно з викладеними приписам законодавства листопад 2015 року як базовий місяць не застосовується для нарахування та виплати індексації грошового забезпечення у період з 01.01.2024 по 31.12.2024, оскільки обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з 01.01.2024.

Відповідно до статті 34 Закону України від 19.11.2024 № 4059-IX «Про Державний бюджет України на 2025 рік» (далі - Закон № 4059-IX) визначено, що обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з 1 січня 2025 року, який приймається за 1 або 100 відсотків. Сума індексації, яка склалася у грудні 2024 року, у січні 2025 року не нараховується.

Згідно з офіційними статистичними даними, які містяться на сайті за посиланням http://www.ukrstat.gov.ua, індекс споживчих цін протягом спірного періоду у 2025 складав: лютий - 100,8%; березень - 101,5 %; квітень - 101,7%.

Враховуючи, що відповідно до Закону № 4059-IX індекс споживчих цін у січні 2025 року приймається за 1 або 100 відсотків, а також відповідно до правил обчислення ІСЦ, визначених Порядком, обчислення ІСЦ для проведення індексації починається з лютого 2025 року.

Відповідно до правил обчислення ІСЦ, визначених Порядком, право на індексацію грошового забезпечення в місяці, що настає за місяцем, у якому опубліковано цей індекс виникає у позивача у липні 2025 року, оскільки в травні ІСЦ перевищив поріг у розмірі 103,0% (1,008 х 1,015 х 1,005 х 1,017 х 1,00=1,045) .

Як встановлено з довідки про доходи №430, відповідач нараховував позивачу індексацію з липня 2025 року по грудень 2025 року по 133,23 грн.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів підсумовує, що застосування листопада 2015 року, як базового місяця для нарахування індексації у 2024-2025 роках, суперечить приписам статті 39 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік», статті 34 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» та статті 41 Закону України «Про Державний бюджет України на 2026 рік», що свідчить про необґрунтованість та безпідставність заявлених ОСОБА_1 позовних вимог про нарахування та виплату індексації грошового забезпечення позивача за період з 01.01.2024 по 31.07.2024, з 01.01.2025 по 30.06.2025.

За таких обставин колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність правових підстав для визнання протиправною бездіяльності Головного управління Національної поліції в Харківській області щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 грошового забезпечення у вигляді індексації грошового забезпечення за періоди з 01.01.2024 по 31.07.2024, з 01.01.2025 по 30.06.2025, а також зобов`язання Головного управління Національної поліції в Харківській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 у вигляді індексації грошового забезпечення за періоди з 01.01.2024 по 31.07.2024, з 01.01.2025 по 30.06.2025.

Посилання позивача на висновки, викладені в рішеннях судів першої інстанції та постановах апеляційної інстанції є необґрунтованим, оскільки відповідно до частини п`ятої статті 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

В аспекті оцінки інших аргументів учасників справи колегія суддів враховує позицію Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини і зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, однак його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 09.12.1994 у справі «Руїз Торія проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain), заява № 18390/91, пункт 29; рішення від 18.07.2006 у справі «Проніна проти України» (Pronina v. Ukraine), заява № 63566/00, пункт 23; рішення від 28.01.2011 (остаточне) у справі «Трофимчук проти України», заява № 4241/03, пункт 54; рішення від 21.01.1999 у справі «Гарсія Руїз проти Іспанії» (Garcia Ruiz v. Spain), заява № 30544/96, пункт 26). Хоча національний суд і має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, але орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення від 01.07.2003 у справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), № 37801/97, пункт 36).

Наведене дає підстави для висновку, що доводи сторін у кожній справі повинні оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду.

Доводи апеляційних скарг зазначених вище висновків суду першої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Відповідно до положень статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Підсумовуючи викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи, повно дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення із дотриманням вимог матеріального та процесуального права, доводи апеляційних скарг не спростовують висновків суду, тому оскаржуване рішення слід залишити без змін.

Керуючись ст. ст. 243, 250, 311, 315, 316, 321 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційні скарги ОСОБА_1 , Головного управління Національної поліції в Харківській області - залишити без задоволення.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 29.07.2026 по справі № 520/8962/26 залишити без змін .

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя-доповідач К.В. Мінаєва

Судді І.М. Ральченко Л.О. Фоміна