Постанова № 141371514 у справі № 440/7436/26 від 10.11.2026

Головуючий І інстанції: І.С. Шевяков

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 листопада 2026 р. Справа № 440/7436/26

Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді Мінаєвої К.В.,

Суддів: Ральченка І.М. , Фоміної Л.О. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 04.08.2026, вул. Пушкарівська, 9/26, м. Полтава, 36039, по справі № 440/7436/26

за позовом ОСОБА_1

до ІНФОРМАЦІЯ_1 , Військової частини НОМЕР_1

про визнання протиправним та скасування наказу, зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

І. Зміст позовних вимог та їх обґрунтування.

ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі - відповідач1, ІНФОРМАЦІЯ_2 ), Військової частини НОМЕР_1 (далі - відповідач2) , в якому просив суд:

визнати протиправним та скасувати наказ начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 про призов та направлення для проходження військової служби під час мобілізації, в особливий період, в частині, що стосується ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ;

визнати протиправним та скасувати наказ командира Військової частини НОМЕР_1 в частині зарахування до списків особового складу Військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ;

зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 виключити зі списків особового складу Військової частини НОМЕР_1 та звільнити з військової служби ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

В обґрунтування позовної заяви позивач зазначив, що його було незаконно мобілізовано з порушенням процедури оповіщення, проходження військово-лікарської комісії, направлення для проходження військової служби.

ІІ. Зміст рішення суду першої інстанції.

Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 04.08.2026 у задоволенні позову відмовлено.

Ухвалюючи судове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції стосовно затримання та доставлення ОСОБА_1 виходив з того, що матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 з 03.01.2026 значився як особа, яка порушує правила військового обліку: змінив місце проживання і не став на військовий облік у ТЦК та СП протягом 7 днів /а.с. 49/ та як наслідок, під час перевірки військово-облікових документів посадовими особами Нацполіції ОСОБА_1 доставлено до ІНФОРМАЦІЯ_4 , тому через невиконання позивачем обов`язку своєчасного проходження ВЛК він був направлений на проходження ВЛК. Суд відмітив, що порушення при доставленні ОСОБА_1 посадовими особами Нацполіції, про які стверджував представник позивача у позові: застосування сили, розпилення газового балончика в обличчя, тощо, не підтверджені матеріалами справи.

Щодо проведення ВЛК, суд зі змісту картки обстеження комплексу медичних досліджень зробив висновок про те, що твердження про проведення ВЛК в приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_4 не підтверджується, оскільки перелік досліджень є таким, що потребує умов лікарського закладу, при цьому картка обстеження та медичного огляду складена у відповідності зі встановленою формою, містить заповнені всі необхідні поля, підписи посадових осіб ВЛК та відтиски печаток. Отже, за формою та за змістом вона відповідає ознакам належності для відповідної форми медичного документа.

Стосовно змісту записів про захворювання та стан здоров`я обстежуваного ОСОБА_1 суд зазначив, що не володіє спеціальними медичним знаннями, необхідними для надання оцінки висновкам ВЛК про стан здоров`я військовозобов`язаного та ступінь придатності його до військової служби, оскільки це є суто питання медичної сфери. Беручи до уваги ті обставини, що перевірка рішень ВЛК районного (міського) ТЦК та СП на предмет того, чи дотримані всі умови та критерії, передбачені Положенням №402 при проведенні медичного огляду військового, належить до функцій ВЛК регіону чи ЦВЛК, а остаточного рішення, яке підлягає судовому оскарженню, з приводу придатності позивача до військової служби ВЛК регіону чи ЦВЛК не приймали (жодних доказів відносно цього не надано), суд констатував ненадання позивачем доказів оскарження результатів медичного огляду.

Суд першої інстанції звернув особливу увагу на те, що відповідно до карти обстеження та медичного огляду позивача у ході ВЛК було встановлено та зафіксовано ряд захворювань з кваліфікацією їх відповідними діагнозами, оцінено ступінь тяжкості цих захворювань, що підтверджує те, що заяви, пояснення і повідомлення ОСОБА_1 щодо стану його здоров`я під час проведення ВЛК були і почуті, і враховані лікарями ВЛК та за результатами медичного огляду ВЛК він визнаний придатним до військової служби.

Щодо визнання протиправними та скасування наказів про призов за мобілізацією до Збройних Сил України та про зарахування до списків військової частини НОМЕР_1 суд зазначив, що з огляду на висновки суду про відсутність підстав для визнання протиправною довідки ВЛК про придатність ОСОБА_1 до виконання обов`язків військової служби, відсутні підстави для скасування наказу ІНФОРМАЦІЯ_4 про мобілізацію позивача. При цьому суд відмітив, що стороною позивача не доведено та навіть не вказано жодної підстави, яка була б передбачена законом як така, що звільняє від обов`язку військової служби в період особливого стану під час мобілізації військовозобов`язаного. Суд вважав, що наказ про включення ОСОБА_1 до списків особового складу є правомірним наслідком винесення ІНФОРМАЦІЯ_5 наказу про мобілізацію ОСОБА_1 та оскільки суд дійшов висновку про відсутність підстав для скасування останнього, тому вважав, що відсутні підстави для скасування і наказу про включення позивача до списків особового складу.

ІІІ. Підстави апеляційного оскарження та їх обґрунтування.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, позивач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 04 серпня 2026 року у адміністративній справі №440/7436/26 та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог позивача у повному обсязі. Також вирішити питання про розподіл судових витрат.

В доводах апеляційної скарги зазначає, що з позицією суду не погоджується, оскільки предметом його звернення до суду було не встановлення наявності чи відсутності підстав для звільнення від обов`язку військової служби, а оскарження незаконності самої процедури його призову. Зауважує, що він був доставлений до приміщення ТЦК 07.05.2026 року о 21:40 та фактичний час його перебування у приміщенні центру до завершення календарної доби становив лише близько двох годин (з 22:00 до 24:00), тому за такий короткий проміжок часу проведення повного комплексу медичних процедур, передбачених наказом МОУ №402, є фізично неможливим, оскільки вони включають лабораторні аналізи та інструментальні дослідження, що потребують відповідного обладнання, часу та підготовки. Вказане ставить під сумнів достовірність даних, внесених до пунктів 9 та 10 картки обстеження та медичного огляду.

Посилається на пункт 2.8.6 глави 2 розділу І наказу МОУ №402 в частині строків проведення медичних оглядів, лабораторних та інструментальних досліджень, які не можуть перевищувати 6 днів, а у випадку необхідності додаткових досліджень - 14 днів. Вважає, що здійснити комплексне медичне обстеження протягом двох годин у нічний час доби є фактично неможливим та суперечить медичним стандартам і принципам військовозобов`язаного.

Наголошує, що він не покидав приміщення ІНФОРМАЦІЯ_4 та не був доставлений до 3-ї міської клінічної лікарні Полтавської міської ради, а документи надані відповідачем 1, які ніби підтверджують проведення медичного огляду були складені без його присутності, часткова інформація про стан здоров`я ймовірно взята з ЕСОЗ. Підтвердженням зазначеного є відсутність особистого підпису ОСОБА_1 в графі 11 картки обстеження та медичного огляду.

Вважає, що посилання суду першої інстанції на можливість проведення огляду у нічний час не може бути прийняте як належний доказ фактичного проведення медичного огляду, оскільки воно ґрунтується виключно на припущеннях, що суперечить принципам доказування у адміністративному процесі.

Звертає увагу, що при зупиненні військовозобов`язаного з метою перевірки військово-облікових документів, посадові особи територіальних центрів не наділені повноваженнями застосовувати фізичну силу відносно таких осіб та примусово доставляти до приміщення ТЦК та СП без складання протоколу затримання. Більш того метою такого затримання та доставлення військовозобов`язаного до ТЦК та СП може бути лише необхідність складання протоколу (постанови) про адміністративне правопорушення посадовими особами РТЦК та СП стосовно такого військовозобов`язаного. При цьому, доставлення такого військовозобов`язаного поліцейським має відбуватися до того районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, в якому останній перебуває на військовому обліку (п.79 Порядку №1487). Разом з тим, доказів складання такого протоколу (постанови) про адміністративне правопорушення та притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст. 210 КУпАП Відповідачем-1 надано не було.

Вважає, що процедура адміністративного затримання та доставлення була порушена, а дії представників ІНФОРМАЦІЯ_4 є незаконними та такими, що виходять за межі їхніх повноважень.

ІV. Провадження в суді апеляційної інстанції та виклад позиції інших учасників справи.

09.09.2026 Військова частина НОМЕР_1 подала відзив на апеляційну скаргу, в якому вказала, що підставою для видання наказу про зарахування до списків особового складу військової частини є, зокрема, для військовослужбовців - іменні списки команд, приписи і документи, що посвідчують особу військовослужбовця. Отже, зарахування в списки особового складу військової частини НОМЕР_1 було здійснено відповідно до вимог чинного законодавства та на підставі документів, які передбачені нормативно-правовими актами для зарахування в списки частини. Жодних підстав для визнання зазначеного наказу протиправним представника позивача наведено не було. Таким чином, підстави для визнання протиправним та скасування наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 10.05.2026 № 138 в частині зарахування до списків особового складу Військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_1 - відсутні.

Вважає, що додані представником позивача до позовної заяви копії медичних документів, які датуються, починаючи з 2019 року, жодним чином не свідчать про непридатність ОСОБА_1 до військової служби. Зауважує, що у багатьох військовослужбовців наявні хронічні захворювання, однак останні добросовісно виконують обов`язки військової служби та захисту Батьківщини від російського загарбника. У разі погіршення стану медичними підрозділами військової частини НОМЕР_1 таким військовослужбовцям надається уся необхідна медична допомога, а в разі необхідності таких військовослужбовців скеровується на стаціонарне лікування до лікувальних закладів, проходження медичних оглядів військово-лікарськими комісіями тощо.

Вказує, що, вважаючи себе непридатним до військової служби, ОСОБА_1 з 24 лютого 2022 року міг звернутись до РТЦК за місцем проживання чи фактичного перебування, пройти медичний огляд військово-лікарською комісією для визначення ступеню придатності до військової служби, надавши при цьому усі медичні документи про свої хронічні захворювання. Однак на протязі більше чотирьох років, позивачем жодних з зазначених дій не вчинено, тому позиція представника позивача про порушення процедури проведення медичного огляду військово-лікарською комісією є голослівною та не підтвердженою жодними доказами.

Крім того позивачем не наведено жодних законних підстав для його виключення зі списків особового складу частини, які передбачені пунктом 33 Розділу ІІ Інструкції № 280, а твердження про незаконність мобілізації не є підставою для його звільнення з військової служби та виключення зі списків особового складу частини, адже таке звільнення та виключення - не передбачене чинним законодавством.

Зауважує, що станом на дату подання цього відзиву на апеляційну скаргу ОСОБА_1 є безпідставно відсутнім на військовій службі, що підтверджується витягом з наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 18.06.2026 №177.

Просить апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 04 серпня 2026 року у справі № 440/7436//26 - без змін.

Учасники справи повідомлені про перегляд рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 04.08.2026 судом апеляційної інстанції належним чином шляхом направлення ним копій ухвал Другого апеляційного адміністративного суду про відкриття апеляційного провадження та про призначення даної справи до апеляційного розгляду в електронній формі до електронного кабінету учасників справи.

Згідно зі статтею 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Враховуючи, що рішення суду першої інстанції ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження), суд апеляційної інстанції в порядку пункту 3 частини першої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) розглядає справу без повідомлення учасників справи (у порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, оскільки справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів. З урахуванням вимог частини четвертої статті 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

V. Обставини, встановлені судом.

Судовим розглядом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , з 07.09.2009 перебував на військовому обліку у ІНФОРМАЦІЯ_6 .

07.05.2026 позивач був доставлений (супроводжений) до ІНФОРМАЦІЯ_4 07.05.2026 працівником Національної поліції з підстав: порушення військового обліку. Коментар: особу доставлено. Скасовано автоматично, що підтверджено довідкою від 11.04.2026 № 5/4241/9 (а.с. 49, зворот).

Відповідно до даних облікової карти військовозобов`язаного ОСОБА_1 перебуває у сигнальному списку з причини: змінив місце проживання і не став на військовий облік у ТЦК та СП протягом 7 днів. Взято на військовий облік 07.05.2026 у ІНФОРМАЦІЯ_7 на підставі аб. 5 п. 2 ч. 1 ст. 37, як військовозобов`язаного, який прибув з інших місцевостей (адміністративно-територіальних одиниць) України або з-за кордону на нове місце проживання (а.с. 49). Порушення було скасовано автоматично, у зв`язку з доставленням (супроводженням) ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_4 .

07.05.2026 ІНФОРМАЦІЯ_8 сформовано направлення голові ВЛК ІНФОРМАЦІЯ_4 (КП "3-А міська клінічна лікарня Полтавської МР") №7265049, згідно якого ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , направляється для визначення придатності до військової служби. ВЛК відбудеться на базі закладу охорони здоров`я КП "3-А міська клінічна лікарня Полтавської МР". Дата початку медичного огляду 07.05.2026 (а.с. 50).

За результатами проходження військово-лікарської комісії позивачем 07.05.2026 ІНФОРМАЦІЯ_8 видано довідку військово-лікарської комісії №2026-0507-2154-3736-3, у якій зазначено, що солдат (запасу) ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , придатний до військової служби (а.с. 47).

На підставі наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_4 за №2659 від 07.05.2026 "Про призов військовозобов`язаних на військову службу під час мобілізації на особливий період" було проведено мобілізаційні заходи стосовно ОСОБА_1 /а.с. 51/.

В результаті проведених дій 07.05.2026 ІНФОРМАЦІЯ_5 було направлено позивача для несення військової служби і навчання до військової частини НОМЕР_1 .

Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 10.05.2026 №138 (а.с. 61) солдата ОСОБА_1 наказано зарахувати на всі види забезпечення та до списків особового складу частини. Підставою видання вищезазначеного наказу слугували: мобілізаційне розпорядження Генерального штабу Збройних Сил України № 22389дск від 14.09.2025, поіменний список №2659 від 07.05.2026 /а.с. 59/.

Позивач не погодившись з призовом та направленням його на військову службу, звернувся до суду з цим позовом.

VІ. Позиція суду апеляційної інстанції.

Перевіривши за наявними у справі матеріалами доводи, викладені у апеляційній скарзі, правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права і правової оцінки обставин у справі у межах, визначених статтею 308 КАС України, колегія суддів виходить з наступного.

Згідно частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У силу статті 65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.

Згідно з пунктом 20 частини 1 статті 106 Конституції України Президент України приймає відповідно до закону рішення про загальну або часткову мобілізацію та введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях у разі загрози нападу, небезпеки державній незалежності України.

Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні" у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" постановлено ввести в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.

Також Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 69/2022 оголошено загальну мобілізацію, яка проводиться на всій території України протягом 90 діб із дня набрання чинності цим Указом.

У подальшому Указами Президента України воєнний стан продовжувався. Станом на дату розгляду справи воєнний стан в Україні триває.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначає Закон України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25 березня 1992 року № 2232-XII в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин (далі - Закон №2232-ХІІ).

Згідно з частиною 1 статті 1 Закону №2232-XII захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України.

Частина 2 статті 1 Закону № 2232-ХІІ передбачає, що військовий обов`язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення (далі - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями.

Як слідує з частини 3 статті 1 Закону №2232-XII військовий обов`язок включає: підготовку громадян до військової служби; приписку до призовних дільниць; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов`язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.

Відповідно до частини 1 статті 2 Закону України № 2232-XII військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України, іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній з обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.

Відповідно до частини 2 статті 2 цього Закону проходження військової служби здійснюється: громадянами України - у добровільному порядку (за контрактом) або за призовом; іноземцями та особами без громадянства - у добровільному порядку (за контрактом) на посадах, що підлягають заміщенню військовослужбовцями рядового, сержантського і старшинського складу Збройних Сил України, Державної спеціальної служби транспорту та Національної гвардії України.

Згідно з частиною 5 статті 1 Закону № 2232-ХІІ від виконання військового обов`язку громадяни України звільняються на підставах, визначених цим Законом.

За змістом частини 9 статті 1 Закону № 2232-ХІІ щодо військового обов`язку громадяни України поділяються на такі категорії:

допризовники - особи, які підлягають приписці до призовних дільниць; призовники - особи, приписані до призовних дільниць;

військовослужбовці - особи, які проходять військову службу;

військовозобов`язані - особи, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави;

резервісти - особи, які проходять службу у військовому резерві Збройних Сил України, інших військових формувань і призначені для їх комплектування у мирний час та в особливий період.

мобілізація - комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано.

Відповідно до частини 2 статі 4 Закону №3543-XII загальна мобілізація проводиться одночасно на всій території України і стосується національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту, підприємств, установ і організацій.

Згідно з частиною 5 статті 4 Закону № 3543-XII вид, обсяги, порядок і строк проведення мобілізації визначаються Президентом України в рішенні про її проведення.

За змістом статті 2 Закону № 3543-XII правовою основою мобілізаційної підготовки та мобілізації є Конституція України, Закон України "Про оборону України", цей та інші закони України, а також видані відповідно до них нормативно-правові акти.

Статтею 22 Закону № 3543-XII встановлені обов`язки громадян щодо мобілізаційної підготовки та мобілізації.

Частиною 3 вищевказаної статті передбачено, що під час мобілізації громадяни зобов`язані з`явитися до військових частин або на збірні пункти територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строки, зазначені в отриманих ними документах (мобілізаційних розпорядженнях, повістках керівників територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки), або у строки, визначені командирами військових частин (військовозобов`язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом керівників органів, в яких вони перебувають на військовому обліку, військовозобов`язані, резервісти Служби зовнішньої розвідки України - за викликом керівників відповідних підрозділів Служби зовнішньої розвідки України, військовозобов`язані Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - за викликом керівників відповідних органів управління центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту).

Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 24 Закону № 2232-ХІІ початком проходження військової служби для громадян, призваних на військову службу під час мобілізації, вважається день відправлення у військову частину з відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або день прибуття до Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, відповідних підрозділів розвідувальних органів України - для громадян, призваних на військову службу під час мобілізації, на особливий період та на військову службу за призовом осіб офіцерського складу.

Згідно з частиною 1 статті 39 Закону № 2232-ХІІ призов резервістів та військовозобов`язаних на військову службу під час мобілізації проводиться в порядку, визначеному цим Законом та Законом України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" від 21 жовтня 1993 року № 3543-XII (далі Закон № 3543-XII).

На військову службу під час мобілізації призиваються резервісти та військовозобов`язані, які перебувають у запасі і не заброньовані в установленому порядку на період мобілізації, незалежно від місця їх перебування на військовому обліку.

Щодо позовних вимог в частині визнання протиправним та скасування наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 про призов та направлення для проходження військової служби під час мобілізації, в особливий період, в частині, що стосується ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , колегія суддів зазначає наступне.

Згідно частиною 2 статті 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25.03.1992 №2232-ХІІ (далі - Закон №2232) військовий обов`язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення (далі - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями.

Відповідно до частини 1 статті 39 Закону №2232 призов резервістів та військовозобов`язаних на військову службу під час мобілізації проводиться в порядку, визначеному цим Законом та Законом України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію". На військову службу під час мобілізації призиваються резервісти та військовозобов`язані, які перебувають у запасі і не заброньовані в установленому порядку на період мобілізації, незалежно від місця їх перебування на військовому обліку. Призов резервістів та військовозобов`язаних на військову службу під час мобілізації здійснюється для доукомплектування військових посад, передбачених штатами воєнного часу, у терміни, визначені мобілізаційними планами Збройних Сил України та інших військових формувань.

Правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні визначає Закон України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21.10.1993 №3543-ХІІ (далі - Закон №3543).

Відповідно до частини 5 статті 22 Закону №3543 призов громадян на військову службу під час мобілізації або залучення їх до виконання обов`язків за посадами, передбаченими штатами воєнного часу, забезпечують місцеві органи виконавчої влади та здійснюють територіальні центри комплектування та соціальної підтримки або командири військових частин (військовозобов`язаних, резервістів Служби безпеки України - Центральне управління або регіональні органи Служби безпеки України, військовозобов`язаних, резервістів розвідувальних органів України - відповідний підрозділ розвідувальних органів України, осіб, які уклали контракти про перебування у резерві служби цивільного захисту, - відповідні органи управління центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту).

Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період визначається Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 року №560 затверджено Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період (далі - Порядок №560).

Згідно пунктом 2 Порядку №560 на військову службу під час мобілізації, на особливий період призиваються резервісти та військовозобов`язані, які придатні до військової служби за станом здоров`я та не мають права на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації з підстав, визначених статтею 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», для комплектування (доукомплектування) з`єднань, військових частин, установ, організацій, вищих військових навчальних закладів, військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти, навчальних частин (центрів) Збройних Сил та інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення з правоохоронними функціями.

Отже, на військову службу під час мобілізації, на особливий період призиваються резервісти та військовозобов`язані, які придатні до військової служби за станом здоров`я та не мають права на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації.

Позивачем не надано доказу наявності у нього документу про відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період або щодо його бронювання.

Тобто, на час здійснення мобілізації позивача він не мав відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації.

Згідно з частиною 1 статті 39 Закону №2232 на військову службу під час мобілізації призиваються резервісти та військовозобов`язані, які перебувають у запасі і не заброньовані в установленому порядку на період мобілізації, незалежно від місця їх перебування на військовому обліку.

Відповідно до пункту 81 Порядку №560 призов громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період оформляється наказом керівника районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, командира військової частини, керівника розвідувального органу або визначеного ним керівника відповідного підрозділу, Голови СБУ, його заступників чи керівника підрозділу, органу, закладу, установи СБУ. У разі призову військовозобов`язаних та резервістів на військову службу під час мобілізації, на особливий період не за місцем їх перебування на військовому обліку (крім тих осіб, що добровільно виявили бажання проходити військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період) такі особи перед призовом на військову службу беруться на військовий облік у районному (міському) територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки, який здійснює їх призов. Відомості про взяття таких осіб на військовий облік вносяться до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів перед їх направленням на військово-лікарську комісію для проходження медичного огляду.

Таким чином, у разі призову військовозобов`язаних та резервістів на військову службу під час мобілізації, на особливий період не за місцем їх перебування на військовому обліку, такі особи перед призовом на військову службу беруться на військовий облік у районному (міському) територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки, який здійснює їх призов та вносяться відомості про взяття таких осіб на військовий облік до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів перед їх направленням на військово-лікарську комісію для проходження медичного огляду.

Судовим розглядом встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , з 07.09.2009 перебував на військовому обліку у ІНФОРМАЦІЯ_6 .

07.05.2026 позивач був доставлений (супроводжений) до ІНФОРМАЦІЯ_4 07.05.2026 працівником Національної поліції з підстав: порушення військового обліку. Коментар: особу доставлено. Скасовано автоматично, що підтверджено довідкою від 11.04.2026 № 5/4241/9 (а.с. 49, зворот).

Відповідно до даних облікової карти військовозобов`язаного ОСОБА_1 змінив місце проживання і не став на військовий облік у ТЦК та СП протягом 7 днів.

07.05.2026 ОСОБА_1 взято на військовий облік у ІНФОРМАЦІЯ_7 на підставі абз. 5 п. 2 ч. 1 ст. 37, як військовозобов`язаного, який прибув з інших місцевостей (адміністративно-територіальних одиниць) України або з-за кордону на нове місце проживання (а.с. 49). Порушення було скасовано автоматично, у зв`язку з доставленням (супроводженням) ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Враховуючи наведені норми та обставини справи доводи позивача про те, що у ІНФОРМАЦІЯ_4 були відсутні підстави для його затримання та доставлення до ТЦК та СП є необґрунтованими.

Крім того, як встановлено судовим розглядом 07.05.2026 ІНФОРМАЦІЯ_8 сформовано направлення голові ВЛК ІНФОРМАЦІЯ_4 (КП "3-А міська клінічна лікарня Полтавської МР") №7265049, згідно якого ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , направляється для визначення придатності до військової служби. ВЛК відбудеться на базі закладу охорони здоров`я КП "3-А міська клінічна лікарня Полтавської МР". Дата початку медичного огляду 07.05.2026 (а.с. 50).

З матеріалів справи встановлено, що за результатами проходження військово-лікарської комісії позивачем 07.05.2026 позаштатною ВЛК ІНФОРМАЦІЯ_4 видано довідку військово-лікарської комісії №2026-0507-2154-3736-3, у якій зазначено, що солдат (запасу) ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , на підставі статті 67в, 10в, 43в, 23в, 6б, 52в, 54в графи ІІ Розкладу хвороб визнаний придатним до військової служби (а.с. 47).

Згідно пункту 2 Порядку №560 на військову службу під час мобілізації, на особливий період призиваються резервісти та військовозобов`язані, які придатні до військової служби за станом здоров`я та не мають права на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації з підстав, визначених статтею 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», для комплектування (доукомплектування) з`єднань, військових частин, установ, організацій, вищих військових навчальних закладів, військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти, навчальних частин (центрів) Збройних Сил та інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення з правоохоронними функціями.

Відповідно до пункту 82 Порядку №560 наказ про призов військовозобов`язаних та резервістів на військову службу під час мобілізації, на особливий період видається: керівником районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки - в день відправлення військової команди до військової частини (установи).

Так, позивача після проходження ВЛК та визнання його придатним до військової служби, наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_4 за №2659 від 07.05.2026 "Про призов військовозобов`язаних на військову службу під час мобілізації на особливий період" призвано на військову службу під час мобілізації, на особливий період та направлено до військової частини НОМЕР_1 .

Апелянт стверджуючи, що медичний огляд було проведено без його присутності, вважав, що висновок про його придатність до військової служби суперечить медичним стандартам і принципам належної оцінки стану здоров`я.

Щодо вказаних доводів апелянта, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Матеріалами справи підтверджується, що за результатами проведеного 07.05.2026 медичного огляду позивача військово-лікарською комісією, прийнято постанову, оформлену довідкою, якою позивача визнано придатним до військової служби на підставі статті 67в, 10в, 43в, 23в, 6б, 52в, 54в графи ІІ Розкладу хвороб.

Згідно з абзацом 2 пункту 3.2. глави 3 розділу ІІ Положення № 402 кожний військовозобов`язаний оглядається хірургом, терапевтом, невропатологом, психіатром, офтальмологом, оториноларингологом, стоматологом, дерматологом, а за медичними показаннями - і лікарями інших спеціальностей.

Відповідно до картки обстеження та медичного огляду з метою встановлення придатності до військової служби солдата запасу ОСОБА_1 07.05.2026 оглянуто хірургом, терапевтом, невропатологом, психіатром, офтальмологом, оториноларингологом, дерматовенерологом, стоматологом, травматологом.

Згідно з пунктом 3.4. глави 3 розділу ІІ Положення № 402 перед оглядом військовозобов`язаних їм проводиться загальний аналіз крові, загальний аналіз сечі, серологічний аналіз крові на: антитіла до вірусу імунодефіциту людини (ВІЛ), поверхневий антиген до вірусу гепатиту «В» (HbsAg), загальні антитіла до вірусу гепатиту «С» (anti-HCV), реакція мікропреципітації з кардіоліпіновим антигеном або загальні антитіла до блідої трепонеми (RW); визначається група крові та резус-належність, проводяться рентгенологічне обстеження органів грудної клітки, ЕКГ. Особам старшим 40 років обов`язково проводиться вимір внутрішньоочного тиску, дослідження крові на цукор. Інші дослідження проводяться за показаннями.

У картці позивача містяться відомості про проведені 07.05.2026 додаткові методи обстеження - група крові та резус фактор, ВІЛ, флюрографія органів грудної клітки, ЕКГ, вимірювання тиску, проведення лабораторних досліджень.

Стосовно відсутності підпису позивача на картці обстеження колегія суддів зазначає таке.

У спірному випадку форма довідки ВЛК є належною та підтверджує проведення ВЛК при призові позивача. Крім того, довідка ВЛК є підсумовуючим документом щодо результатів ВЛК, в той час як саме картка обстеження та медичного огляду має процедурний характер (кожен з лікарів заповнює відповідну графу, вносяться дані про результати аналізів і тд). Картка обстеження надана відповідачем-1 в належному вигляді та містить усі необхідні документи. При цьому відсутність підпису позивача на документах можуть мати значення виключно в контексті обізнаності позивача про такі документи, а не для висновків про дійсність чи достовірність документа, оскільки позивач не є суб`єктом складання таких документів, натомість має право на ознайомлення з ними. Як наслідок, відсутність підпису на правомірність висновків ВЛК не впливає.

Окрім іншого картка обстеження та медичного огляду містить дані про проведення відповідних медичних досліджень, а тому доводи позивача про їх непроведення є неприйнятними.

Таким чином, відсутні підстави вважати, що постанова ВЛК, оформлена довідкою від 07.05.2026, є протиправною за процедурою її прийняття.

Крім того, позивач не був позбавлений права надати лікарям ВЛК свої медичні документи, що свідчать про наявність у позивача захворювань, які унеможливлюють проходження ним військової служби.

Абзацом 4 пункту 2.4.5 розділу І Положення № 402 визначено, що ВЛК регіону має право: приймати постанови згідно з Положенням, контролювати, розглядати, затверджувати, за наявності підстав не затверджувати, переглядати або скасовувати постанови підпорядкованих ВЛК. Постанову про придатність до військової служби колишніх військовослужбовців на період їх фактичного звільнення зі Збройних Сил України має право приймати або переглядати тільки ЦВЛК. У разі незгоди з рішенням ВЛК регіону таке рішення може бути оскаржено до ЦВЛК.

Колегія суддів вказує, що позивач своїм правом на звернення до ВЛК регіону щодо перегляду рішення позаштатної ВЛК не скористався. Однак, остаточне рішення про придатність чи непридатність військовослужбовця до військової служби може бути прийнято ЦВЛК.

Так, відповідно, підпунктом 2.3.3 пункту 2.3 розділу І Положення № 402 встановлено, що на Центральну військово-лікарську комісію покладається організація військово-лікарської експертизи у Збройних Силах України, а також: розгляд заяв, пропозицій, скарг та прийом відвідувачів з питань військово-лікарської експертизи; прийняття та перегляд постанов ВЛК про ступінь придатності колишніх військовослужбовців на період їх фактичного звільнення із Збройних Сил України.

Згідно з підпунктом 2.3.4 пункту 2.3 розділу І Положення № 402 Центральна військово-лікарська комісія має право, зокрема, розглядати, переглядати, скасовувати, затверджувати, не затверджувати, контролювати згідно з цим Положенням постанови будь-якої ВЛК Збройних Сил України.

Колегія суддів зауважує, що в даному випадку у матеріалах справи відсутні докази, які б свідчили про те, що позивач скористався правом оскарження спірної довідки до ЦВЛК. Разом з тим, відповідно до норм Положення № 402 саме рішення ВЛК регіону чи ЦВЛК можуть бути оскаржені в судовому порядку, однак, позивач в судовому порядку не оскаржує рішення ВЛК регіону чи ЦВЛК.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що позивачем не дотримано всіх вимог Положення №402 щодо процедури оскарження результатів медичного огляду.

Щодо затримання та доставлення ОСОБА_1 , колегія суддів зазначає таке.

Як вже було встановлено судовим розглядом позивач 07.05.2026 був доставлений (супроводжений) до ІНФОРМАЦІЯ_4 працівником Національної поліції з підстав: порушення військового обліку, що підтверджено довідкою від 11.04.2026 № 5/4241/9 (а.с. 49, зворот). Також даними облікової карти військовозобов`язаного підтверджено, що ОСОБА_1 змінив місце проживання і не став на військовий облік у ТЦК та СП протягом 7 днів.

07.05.2026 позивача взято на військовий облік у ІНФОРМАЦІЯ_2 та порушення правил військового обліку після доставлення автоматично скасовано.

Позивач стверджує про те, що відносно нього не складався протокол про адміністративне правопорушення та притягнення до адміністративної відповідальності за ст. 210 КУпАП та вважає, що процедура адміністративного затримання та доставлення була порушена, а дії представників ІНФОРМАЦІЯ_4 є незаконними та такими, що виходять за межі їхніх повноважень.

Разом із тим, предметом цього спору є не оскарження дій представників ІНФОРМАЦІЯ_4 щодо затримання та доставлення позивача, а вимоги про визнання протиправними наказу про призов та направлення для проходження військової служби під час мобілізації, а також скасування наказу командира військової частини про зарахування до списків особового складу та зобов`язання виключити позивача зі списків особового складу військової частини.

Щодо визнання протиправними та скасування наказів про призов за мобілізацією до Збройних Сил України та про зарахування до списків військової частини НОМЕР_1 , колегія суддів зазначає таке.

На підставі наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 про призов позивача та направлення для проходження військової служби під час мобілізації, в особливий період наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 10.05.2026 №138 (а.с. 61) солдата ОСОБА_1 зараховано на всі види забезпечення та до списків особового складу частини. Підставою видання вищезазначеного наказу слугували: мобілізаційне розпорядження Генерального штабу Збройних Сил України № 22389дск від 14.09.2025, поіменний список №2659 від 07.05.2026 /а.с. 59/.

Відповідно до пункту 2 розділу ХІІ Інструкції з організації обліку особового складу в системі Міністерства оборони України затвердженої наказом Міністерства оборони України від 15 вересня 2022 року № 280 військовослужбовці військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період зараховуються в день прибуття до списків особового складу військової частини в порядку, установленому пунктами 30-32 розділу II цієї Інструкції. Первинне призначення на посади військовослужбовців військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період, а також призначення (переміщення) військовослужбовців, які перебувають на військовій службі, відповідно до їх мобілізаційного призначення за мобілізаційним планом, здійснюються наказом командира військової частини по стройовій частині незалежно від номенклатури посад для призначення. Накази по стройовій частині видаються всіма військовими частинами, що формуються та утримуються на окремому штаті.

Так, згідно наказу командира Військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 10.05.2026 №138 позивача правомірно зараховано до списків особового складу частини.

Отже, з дня зарахування до списків особового складу військової частини військовозобов`язаний ОСОБА_1 набув статусу військовослужбовця.

Після видання наказу про зарахування до списків особового складу військової частини, виникли нові правовідносини проходження військової служби, особливості яких визначаються Законом №2232-ХІІ та Положенням про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10.12.2008 №1153/2008.

Початок і закінчення проходження військової служби, строки військової служби, а також граничний вік перебування на ній визначено Законом №2232-ХІІ. Військова служба закінчується в разі звільнення військовослужбовця з військової служби в запас або у відставку, загибелі (смерті), визнання судом безвісно відсутнім або оголошення померлим.

Згідно з абзацом другим пункту 225 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10.12.2018 №1153/2008 (далі - Положення №1153/2008) звільнення військовослужбовців із військової служби здійснюється під час дії особливого періоду (з моменту оголошення мобілізації - протягом строку її проведення, який визначається рішенням Президента України, та з моменту введення воєнного стану до оголошення демобілізації) - на підставах, передбачених частиною третьою, пунктом 2 частини четвертої, пунктом 3 частини п`ятої та пунктом 3 частини шостої статті 26 Закону №2232-ХІІ у військових званнях до майстер-сержанта (майстер старшини) включно за всіма підставами - командирами бригад (полків, кораблів 1 рангу) і посадовими особами, які відповідно до Дисциплінарного статуту Збройних Сил України прирівняні до них.

Пункт 233 Положення №1153/2008 передбачає, що військовослужбовці, які бажають звільнитися з військової служби, подають по команді рапорти та документи, які підтверджують підстави звільнення. У рапортах зазначаються: підстави звільнення з військової служби; думка військовослужбовця щодо його бажання проходити службу у військовому резерві Збройних Сил України за відповідною військово-обліковою спеціальністю; районний (міський) територіальний центр комплектування та соціальної підтримки, до якого повинна бути надіслана особова справа військовослужбовця.

У пункті 2 частини четвертої статті 26 Закону №2232-XII визначені підстави звільнення з військової служби під час воєнного стану військовослужбовців, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період: а) за віком - у разі досягнення граничного віку перебування на військовій службі; б) за станом здоров`я: - на підставі висновку (постанови) військово-лікарської комісії про непридатність до військової служби або про тимчасову непридатність до військової служби з переоглядом через 6-12 місяців; - за наявності інвалідності (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу); в) у зв`язку з набранням законної сили обвинувальним вироком суду, яким призначено покарання у виді позбавлення волі або обмеження волі; г) через сімейні обставини або з інших поважних причин, перелік яких визначається частиною дванадцятою цієї статті (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу); д) у зв`язку із звільненням з полону (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу); е) у зв`язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів - у разі неможливості їх використання на службі (для осіб вищого офіцерського складу); з) у зв`язку із призначенням (обранням) на посаду або перебуванням на посаді судді, судді Конституційного Суду України, члена Вищої ради правосуддя, члена Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, керівника служби дисциплінарних інспекторів Вищої ради правосуддя, його заступника, дисциплінарного інспектора Вищої ради правосуддя.

Отже, Законом №2232 чітко визначені підстави за наявності яких військовослужбовець може бути звільнений з військової служби під час дії воєнного стану, а Положення №1153/2008 визначає порядок такого звільнення.

Проте, позивач не надав суду доказів того, що звертався із рапортом до військової частини НОМЕР_1 про звільнення його з військової служби за станом здоров`я чи з будь-яких інших підстав.

Крім цього, колегія суддів вважає за необхідне врахувати висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 05.02.2025 у справі №160/2592/23 відповідно до яких, процедура призову військовозобов`язаного на військову службу під час мобілізації є незворотною, тобто такою, що вже відбулася, а визнання процедури призову протиправною не спричинює відновлення попереднього становища особи, призваної на військову службу.

Таким чином, Законом №2232 не передбачено звільнення з військової служби шляхом визнання процедури призову протиправною. Наказ про зарахування до списків особового складу військової частини вже реалізований, позивач зарахований до військової частини та приступив до виконання службових обов`язків за посадою, а тому визнання процедури призову протиправною без прийняття відповідного рішення про звільнення позивача з військової служби не відновить початковий стан і не призведе до захисту прав та інтересів позивача.

Враховуючи все вищевикладене та з огляду на те, що наведені позивачем у позові аргументи не є підставою для звільнення його з військової служби відповідно до статті 26 Закону №2232, а також те, що позивач не надав доказів того, що звертався із рапортом по команді до військової частини НОМЕР_1 про звільнення його з військової служби, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для визнання протиправними та скасування наказів про призов за мобілізацією до Збройних Сил України та про зарахування до списків військової частини НОМЕР_1 , а також щодо виключення його зі списків особового складу Військової частини НОМЕР_1 та звільнення з військової служби, тому позовні вимоги ОСОБА_1 задоволенню не підлягають.

В аспекті оцінки інших аргументів учасників справи колегія суддів враховує позицію Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини і зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, однак його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 09.12.1994 у справі «Руїз Торія проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain), заява № 18390/91, пункт 29; рішення від 18.07.2006 у справі «Проніна проти України» (Pronina v. Ukraine), заява № 63566/00, пункт 23; рішення від 28.01.2011 (остаточне) у справі «Трофимчук проти України», заява № 4241/03, пункт 54; рішення від 21.01.1999 у справі «Гарсія Руїз проти Іспанії» (Garcia Ruiz v. Spain), заява № 30544/96, пункт 26).

Наведене дає підстави для висновку, що доводи сторін у кожній справі повинні оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду. Відтак, решта доводів та аргументів сторін, що наведена у заявах по суті справи, не потребує окремої оцінки суду, оскільки зроблених судом висновків не спростовують.

Частиною першою статті 315 КАС України визначено, що за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Відповідно до статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Під час апеляційного провадження, колегія суду не встановила таких порушень судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення справи по суті, які були предметом розгляду і заявлені в суді першої інстанції.

Доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження в ході розгляду справи судом апеляційної інстанції, спростовані зібраними по справі доказами та встановленими обставинами, з наведених підстав висновків суду не спростовують. Таким чином, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції є обґрунтованим, прийнятим на підставі з`ясованих та встановлених обставинах справи, які підтверджуються доказами, та ухваленим з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін.

Керуючись ст. ст. 243, 250, 311, 315, 316, 321, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 04.08.2026 по справі № 440/7436/26 залишити без змін .

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя-доповідач К.В. Мінаєва

Судді І.М. Ральченко Л.О. Фоміна