Рішення № 141371540 у справі № 536/2020/26 від 30.10.2026

Справа № 536/2020/26

Провадження № 2/536/1971/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 жовтня 2026 року м. Кременчук

Кременчуцький районний суд Полтавської області у складі:

головуючого судді Реки А.С.,

за участю секретаря судового засідання Черненко А.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом заступника керівника Кременчуцької окружної прокуратури Полтавської області в інтересах держави в особі Омельницької сільської ради Кременчуцького району Полтавської області до ОСОБА_1 про розірвання договору оренди землі, скасування державної реєстрації права користування та зобов`язання повернути земельну ділянку,-

за участі прокурора Шайдук В.В.,

Встановив:

Заступник керівника Кременчуцької окружної прокуратури в інтересах держави в особі Омельницької сільської ради Кременчуцького району Полтавської області звернувся до суду із зазначеним позовом. В обґрунтування позовних вимог зазначив, що відповідно до рішення Омельницької сільської ради Кременчуцького району Полтавської області від 18.06.2020 затверджено проєкт землеустрою та відведено в оренду ОСОБА_1 земельну ділянку сільськогосподарського призначення комунальної власності з кадастровим номером [номер приховано]:03:000:0274 зі зміною цільового призначення «Землі, які не надані у власність або користування громадянам чи юридичним особам (код КВЦПЗД 16.00)» на цільове призначення «Для сінокосіння та випасання худоби (КВЦПЗД 01.08)».

На підставі вказаного рішення 10.08.2020 між Омельницькою сільською радою Кременчуцького району Полтавської області та ОСОБА_1 укладено договір оренди земельної ділянки з кадастровим номером [номер приховано]:03:000:0274 та підписано Акт приймання-передачі земельної ділянки.

Положеннями Договору оренди було передбачено, що земельна ділянка передається в оренду саме для сінокосіння і випасання худоби. Умови збереження стану об`єкта оренди: використання ділянки згідно цільового призначення з дотриманням вимог чинного законодавства. Також передбачено право Орендаря самостійно господарювати на землі з дотриманням умов договору оренди землі, передавати земельну ділянку в суборенду за письмовою згодою Орендодавця, отримувати доходи і продукцію, інші права, передбачені Законом України «Про оренду землі» та договором.

Разом із тим, Кременчуцькою окружною прокуратурою встановлено факт порушення орендарем умов договору оренди землі та вимог земельного законодавства. Зокрема, в порушення вимог абзацу четвертого частини другої статті 20 Земельного кодексу України, статті 37 Закону України «Про охорону земель» та умов договору оренди землі від 10.08.2020, земельна ділянка з кадастровим номером [номер приховано]:03:000:0274 площею 30 га використовується не за цільовим призначенням. Установлено факт розорення земельної ділянки з видом цільового використання «Для сінокосіння і випасання худоби (код КВПЦЗ 01.08)» та здійснення посіву сільськогосподарської культури - пшениці, що суперечить визначеному виду використання земельної ділянки.

У зв`язку з вищевикладеним, позивач просить розірвати укладений між Омельницькою сільською радою Кременчуцького району Полтавської області та ОСОБА_1 договір оренди землі від 10 серпня 2020 року щодо земельної ділянки площею 30 га, кадастровий номер [номер приховано]:03:000:0274; скасувати у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державну реєстрацію права оренди на земельну ділянку площею 30 га, кадастровий номер [номер приховано]:03:000:0274, з одночасним припиненням права оренди ОСОБА_1 на неї; зобов`язати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , повернути власнику Омельницькій сільській раді Кременчуцького району Полтавської області, код ЄДРПОУ 40121489, земельну ділянку площею 30 га, кадастровий номер [номер приховано]:03:000:0274 та стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , на користь Полтавської обласної прокуратури (код ЄДРПОУ 02910060) понесені витрати на сплату судового збору.

Ухвалою Кременчуцького районного суду Полтавської області від 29 червня 2026 року було відкрито провадження по справі в порядку загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання.

Ухвалою Кременчуцького районного суду Полтавської області від 21 вересня 2026 року було закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті.

В судовому засіданні прокурор Шайдук В.В. позовні вимоги підтримала, обґрунтувавши їх доводами, викладеними у позовній заяві.

Позивач Омельницька сільська рада Кременчуцького району Полтавської області в судове засідання уповноваженого представника не направили, надали в провадження суду заяву про розгляд справи без участі представника сільської ради.

Відповідач ОСОБА_1 та його представник - адвокат Гольдінова О.В. у судове засідання не з`явились, від представника відповідача надійшла заява про розгляд справи без її участі та участі відповідача. Вказано, що сторона відповідача позов визнає.

Суд, заслухавши пояснення прокурора Шайдук В.В., дослідивши надані докази, приходить до наступних висновків.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Так, статтею 131-1 Конституції України на прокуратуру покладено функцію представництва інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Відповідно до ч. 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Статус прокурора визначено у статті 15 вказаного вище Закону України «Про прокуратуру» , частиною другою якої передбачено також, що прокурори в Україні мають єдиний статус незалежно від місця прокуратури в системі прокуратури України чи адміністративної посади, яку прокурор обіймає в прокуратурі.

Як роз`яснив Конституційний Суд України в рішенні № 3-рп/99 від 08 квітня 1999 року, представництво прокуратурою України інтересів держави в суді є одним із видів представництва в суді. За правовою природою представництво в суді є правовідносинами, в яких одна особа (представник) на підставі певних повноважень виступає від імені іншої особи (довірителя) і виконує процесуальні дії в суді в її інтересах, набуваючи (змінюючи, припиняючи) для неї права та обов`язки. Представництво прокурором інтересів держави в суді відрізняється від інших видів представництва рядом специфічних ознак: складом представників та колом суб`єктів, інтереси яких вони представляють, обсягом повноважень, формами їх реалізації.

Отже, прокурор діє не від імені органу прокуратури як юридичної особи, а виключно від імені держави.

Частиною 3 статті 56 ЦПК України передбачено, що у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 185 цього Кодексу.

Підставою представництва прокурором інтересів держави в даних спірних правовідносинах є бездіяльність органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції держави у спірних правовідносинах - Омельницької сільської ради Кременчуцького району Полтавської області (ч. 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру»).

Правовий висновок щодо застосування ч. 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі №912/2385/18.

Висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права (ч. 6 ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).

Так, за п. 76-77 зазначеної постанови Великої Палати Верховного Суду прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу. Бездіяльність компетентного органу (нездійснення захисту інтересів держави) означає, що компетентний орган знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, мав повноваження для захисту, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

Згідно з п. 80 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 по справі №912/2385/18 невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.

Прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого не звернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим (п. 81 вказаної вище постанови).

03 червня 2026 року Омельницькою сільською радою Кременчуцького району Полтавської області надано відповідь на лист Кременчуцької окружної прокуратури Полтавської області, з якої вбачається, що сільська рада не заперечує проти здійснення представництва своїх інтересів прокуратурою шляхом пред`явлення позову щодо розірвання договору оренди та повернення земельної ділянки (а.с. 51).

У зв`язку з вищезазначеним, в даному випадку представництво інтересів держави в суді здійснюється прокурором, який виконує субсидіарну роль, щоб ці інтереси не залишились незахищеними.

Зазначене повністю відповідає практиці Європейського суду з прав людини та узгоджується із правовими позиціями Верховного Суду.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (частини перша та друга статті 5 ЦПК України).

Згідно з пунктом 5 частини третьої статті 2 ЦПК України однією із основних засад (принципів) цивільного судочинства є диспозитивність.

За змістом частин першої та третьої статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 02 лютого 2021 року у справі № 925/642/19 зазначено, що позивач, тобто особа, яка подала позов, самостійно визначається з порушеним, невизнаним чи оспорюваним правом або охоронюваним законом інтересом, які потребують судового захисту. Обґрунтованість підстав звернення до суду оцінюються судом у кожній конкретній справі за результатами розгляду позову.

Способи захисту цивільного права чи інтересу - це визначені законом матеріально-правові заходи охоронного характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав, інтересів і вплив на правопорушника (постанова Великої Палати Верховного Суду від 22 серпня 2018 року у справі № 925/1265/16 (пункт 5.5)). Інакше кажучи, це дії, спрямовані на попередження порушення або на відновлення порушеного, невизнаного, оспорюваного цивільного права чи інтересу. Такі способи мають бути доступними й ефективними (постанова Великої Палати Верховного Суду від 29 травня 2019 року у справі № 310/11024/15-ц (пункт 14)).

Судом встановлено, що рішеннями Омельницької сільської ради Кременчуцького району Полтавської області від 18 червня 2020 року затверджено проєкт землеустрою щодо відведення ОСОБА_1 в оренду земельної ділянки сільськогосподарського призначення комунальної власності з кадастровим номером [номер приховано]:03:000:0274 зі зміною цільового призначення - для сінокосіння і випасання худоби (код КВЦПЗД 01.08). ОСОБА_1 надано в оренду вищезгадану земельну ділянку терміном на 7 років та встановлено розмір орендної плати 8% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки (а.с. 21).

10 серпня 2020 року між Омельницькою сільською радою Кременчуцького району Полтавської області в особі сільського голови Шереметьєвої Олександри Іванівни та ОСОБА_1 на підставі вищезгаданого рішення підписано договір оренди землі (а.с. 2224),а саме земельної ділянки для сінокосіння і випасання худоби з кадастровим номером [номер приховано]:03:000:0274 загальною площею 30 га. В свою чергу орендар приймає в строкове платне використання вищезгадані земельні ділянки. Договір укладено на 7 років зі сплатою орендної плати у розмірі 8% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки.

Пунктами 15-17 даного Договору встановлено, що земельна ділянка передається в оренду для сінокосіння і випасання худоби. Цільове призначення земельної ділянки - для сінокосіння і випасання худоби, код за КВЦПЗД 01.08. Умови збереження стану об`єкта оренди: використання ділянки згідно цільового призначення з дотриманням вимог чинного законодавства.

Відповідно до пункту 25 вищевказаного договору орендодавець має право вимагати від Орендаря використання за цільовим призначенням згідно з договором оренди землі; дотримання екологічної безпеки землекористування, додержання стандартів, норм і правил; дотримання режиму санітарно-захисних зон, зон особливого режиму використання земель та територій, які особливо охороняються; своєчасного внесення орендної плати; вільного доступу до переданих в оренду земельних ділянок, для контролю за додержанням Орендарем умов договору.

Пунктом 27 Договору визначено право орендаря самостійно господарювати на землі з дотриманням умов договору оренди землі, передавати земельну ділянку в суборенду за письмовою згодою Орендодавця; отримувати доходи продукцію; інші права, передбачені Законом України «Про оренду землі» та цим договором.

Обов`язком орендаря визначено приступити до використання земельної ділянки в строки, встановлені цим договором; виконувати встановлені щодо земельної ділянки обмеження (обтяження)в обсязі, передбаченому законом та цим договором; інші права, передбачені Законом України «Про оренду землі» та цим договором (п.28 Договору).

Дія договору припиняється шляхом його розірвання за взаємною згодою сторін; рішенням суду, на вимогу однієї із сторін внаслідок невиконання другою стороною обов`язків, передбачених договором, та внаслідок випадкового знищення, пошкодження орендованої ділянки, яке істотно перешкоджає її використанню, а також з інших підстав, визначених законом (п.34 Договору).

На підставі вказаного рішення 10.08.2020 між Омельницькою сільською радою Кременчуцького району Полтавської області та ОСОБА_1 підписано Акт приймання-передачі земельної ділянки з кадастровим номером [номер приховано]:03:000:0274, площею 30 га. (а.с. 25).

Відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових справ на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, договір оренди щодо вищевказаної земельної ділянки був зареєстрований у Державному реєстрі речових прав (а.с.26).

У частині першій статті 626 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

За змістом частини першої статті 627 ЦК України та відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (частина перша статті 628 ЦК України).

У частині другій статті 792 ЦК України визначено, що відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про оренду землі», оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Згідно зі статтею 13 зазначеного Закону, договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

За змістом статей 24, 25 Закону України «Про оренду землі», орендодавець має право вимагати від орендаря: використання земельної ділянки за цільовим призначенням згідно з договором оренди; дотримання екологічної безпеки землекористування та збереження родючості ґрунтів, додержання державних стандартів, норм і правил; дотримання режиму водоохоронних зон, прибережних захисних смуг, зон санітарної охорони, санітарно-захисних зон, зон особливого режиму використання земель та територій, які особливо охороняються; своєчасного внесення орендної плати. Орендар земельної ділянки зобов`язаний: приступати до використання земельної ділянки в строки, встановлені договором оренди землі, зареєстрованим в установленому законом порядку; виконувати встановлені щодо об`єкта оренди обмеження (обтяження) в обсязі, передбаченому законом або договором оренди землі; дотримуватися режиму використання земель природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення; у п`ятиденний строк після державної реєстрації договору оренди земельної ділянки державної або комунальної власності надати копію договору відповідному органу доходів і зборів.

Відповідно до частини першої статті 32 Закону України «Про оренду землі», на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об`єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України.

Відповідно до частин першої, другої статті 18 ЗК України, до земель України належать усі землі в межах її території, в тому числі острови та землі, зайняті водними об`єктами, які за основним цільовим призначенням поділяються на категорії. Категорії земель України мають особливий правовий режим.

Цільове призначення земельної ділянки - це допустимі напрями використання земельної ділянки відповідно до встановлених законом вимог щодо використання земель відповідної категорії та визначеного виду цільового призначення (стаття 1 Закону України «Про землеустрій»).

Відповідно до пунктів 1.2, 1.4 Класифікації видів цільового призначення земель, затвердженої наказом Державного комітету України із земельних ресурсів від 23 липня 2010 року № 548, код та цільове призначення земель застосовуються для забезпечення обліку земельних ділянок за видами цільового призначення у державному земельному кадастрі. Класифікація визначає поділ земель на окремі види цільового призначення земель, які характеризуються власним правовим режимом, екосистемними функціями, видом господарської діяльності, типами забудови, типами особливо цінних об`єктів.

Землі України за основним цільовим призначенням поділяються на категорії, зокрема, землі сільськогосподарського призначення (частина перша статті 19 ЗК України).

Відповідно до Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо планування використання земель» від 17 червня 2020 року № 711-IX, зокрема, статтю 19 ЗК України доповнено частиною третьою такого змісту: земельна ділянка, яка за основним цільовим призначенням належить до відповідної категорії земель, відноситься в порядку, визначеному цим Кодексом, до певного виду цільового призначення, що характеризує конкретний напрям її використання та її правовий режим.

За змістом частини п`ятої статті 20 ЗК України, види використання земельної ділянки в межах певної категорії земель (крім земель сільськогосподарського призначення та земель оборони) визначаються її власником або користувачем самостійно в межах вимог, встановлених законом до використання земель цієї категорії, з урахуванням містобудівної документації та документації із землеустрою. Земельні ділянки сільськогосподарського призначення використовуються їх власниками або користувачами виключно в межах вимог щодо користування землями певного виду використання, встановлених статтями 31, 33-37 цього Кодексу.

Так, визначення земель сільськогосподарського призначення та порядок їх використання урегульовано статтею 22 ЗК України, за змістом якої землями сільськогосподарського призначення визнаються землі, надані для виробництва сільськогосподарської продукції, здійснення сільськогосподарської науково-дослідної та навчальної діяльності, розміщення відповідної виробничої інфраструктури, у тому числі інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції, або призначені для цих цілей (частина 1); до земель сільськогосподарського призначення належать: а) сільськогосподарські угіддя (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги); б) несільськогосподарські угіддя (господарські шляхи і прогони, полезахисні лісові смуги та інші захисні насадження, крім тих, що віднесені до земель лісогосподарського призначення, землі під господарськими будівлями і дворами, землі під інфраструктурою оптових ринків сільськогосподарської продукції, землі тимчасової консервації тощо) (частина 2).

Згідно з частиною третьою статті 22 ЗК України, землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування, зокрема: а) громадянам - для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва, фермерського господарства; б) сільськогосподарським підприємствам - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 01 червня 2021 року у справі № 925/929/19 зроблено висновок, що «У статтях 31, 33- 37 ЗК України визначено види використання земельних ділянок сільськогосподарського призначення, зокрема для фермерського господарства, для ведення особистого селянського господарства, для сінокосіння і випасання худоби, для ведення індивідуального або колективного садівництва, для городництва, для ведення підсобного господарства. Власники або користувачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення певного виду використання мають використовувати їх виключно в межах вимог, встановлених статтями 31, 33- 37 ЗК України для такого виду використання».

Відповідно до ч.2 ст.124 ЗК України, передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється за результатами проведення земельних торгів, крім випадків, встановлених частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу.

Частиною 3 статті 134 ЗК України передбачено, що земельні торги не проводяться при наданні (передачі) земельних ділянок громадянам у випадках, передбачених статтями 34, 36 та 121 цього Кодексу, а також передачі земель загального користування садівницькому товариству та дачному кооперативу. Земельні торги не проводяться при безоплатній передачі земельних ділянок особам, статус учасника бойових дій яким надано відповідно до пунктів 19-21 частини першої статті 6 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».

За змістом статті 34 ЗК України, громадяни можуть орендувати земельні ділянки для сінокосіння і випасання худоби. Органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування можуть створювати на землях, що перебувають у власності держави чи територіальної громади, громадські сіножаті і пасовища.

У постановах Верховного Суду від 28 січня 2019 року у справі № 473/4413/17, від 12 грудня 2019 року у справі № 904/1054/19, від 22 січня 2020 року у справі № 468/1498/17-ц зазначено, що «системний аналіз положень вищевказаних норм дозволяє дійти висновку, що земельні ділянки, віднесені до однієї і тієї ж категорії, можуть використовуватися за різними видами цільового призначення, які характеризуються власним правовим режимом, екосистемними функціями, видом господарської діяльності тощо, та визначені у Класифікації видів цільового призначення земель. Проте, за приписами частини п`ятої статті 20, статті 34 ЗК України земельна ділянка для сінокосіння і випасання худоби може використовуватися лише у межах цього виду використання, отже, за умови передачі в оренду земельної ділянки, що за видом використання належить до сінокосіння і випасання худоби, орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку виключно для сінокосіння і випасання худоби, тобто в межах виду користування».

Окрім того, частиною 2 статті 134 ЗК України передбачено, що не підлягають продажу, передачі в користування на конкурентних засадах (на земельних торгах) земельні ділянки державної чи комунальної власності у разі передачі громадянам земельних ділянок для сінокосіння і випасання худоби, для городництва.

За умовами договору оренди землі ОСОБА_1 надано в користування (оренду) земельну ділянку, яка за основним цільовим призначенням належать до категорії земель - землі сільськогосподарського призначення, а визначений вид її використання - для сінокосіння і випасання худоби. При цьому зміна виду використання такої земельної ділянки не передбачена, як умовами договорів оренди землі, так і положеннями чинного законодавства, оскільки земельні ділянки сільськогосподарського призначення використовуються їх власниками або користувачами виключно в межах вимог щодо користування землями певного виду використання.

З викладеного слідує, що у спірних правовідносинах, обов`язок забезпечувати використання земельної ділянки за визначеним видом цільового призначення (видом використання), а саме - для сінокосіння і випасання худоби, стосується безпосередньо та виключно орендаря за договорами оренди землі, та навіть за наявності у даних договорах права на передачу земельної ділянки в суборенду, дотримання такого обов`язку у будь-якому разі порушується, навіть якщо вид використання та цільове призначення земельної ділянки за договором суборенди не змінюються.

Наслідком невиконання орендарем обов`язку щодо використання земельних ділянок за призначенням (видом цільового призначення/видом використання) стало розорення земельної ділянки та здійснення посіву сільськогосподарської культури - пшениці, що прямо забороняється чинним законодавством.

Вказане підтверджується Актом обстеження земельної ділянки, кадастровий номер [номер приховано]:023:000:0274, проведеного комісією Омельницької сільської ради Кременчуцького району Полтавської області, створеною на підставі розпорядження сільського голови № 57 від 19.05.2026 (а.с. 51з/б-52), згідно якого в ході обстеження комісією виявлено, що земельна ділянка комунальної власності з кадастровим номером [номер приховано]:03:000:0274 площею 30,0000 га зорана і засіяна, візуально видно посіви рослин пшениці. Після візуального обстеження земельної ділянки, комісія підтверджує факт розорення та посіву на земельній ділянці з кадастровим номером [номер приховано]:03:000:0274 орієнтовно на площу 30,0000 га.

Згідно протоколу огляду від 28.05.2026 місця події в межах кримінального провадження № 1202517[телефон приховано] від 17.09.2025 за фактом вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ст. 197-1 КК України (а.с. 42-47) встановлено, що земельна ділянка з кадастровим номером [номер приховано]:023:000:0274 розорана, поверхня ґрунту має рівномірні борозни та характерні сліди механічного обробітку ґрунту сільськогосподарською технікою. На момент огляду на земельній ділянці наявні ознаки проведення комплексу агротехнічних робіт, характерних для використання земельної ділянки як ріллі. Візуально встановлено, що земельна ділянка засіяна сільськогосподарською культурою - пшениця, яка висаджена рівними паралельними рядками по площі земельної ділянки.

Також, матеріалами супутникового моніторингу, проведеного Національним центром управління та випробувань космічних засобів Державного космічного агентства України (а.с. 57-80) встановлено, що земельна ділянка, кадастровий номер [номер приховано]:023:000:0274, з цільовим призначенням 01.08 «Для сінокосіння і випасання худоби» використовується Орендарем не за тим видом, для якого була надана в оренду.

Згідно Довідки спеціаліста щодо огляду земельної ділянки з кадастровим номером [номер приховано]:023:000:0274, наданої в.о. завідувача лабораторії зернових культур, науковим співробітником Устимівської дослідної станції рослинництва Інституту рослинництва ім. В.Я. Юр`єва Національної академії аграрних наук України від 01.06.2026, за сукупністю візуально встановлених морфологічних ознак (форма листкової пластинки, характер кущення, густота та рівномірність посіву) наявні на земельні ділянці рослини ідентифіковано як пшеницю, яка є культурною сільськогосподарською рослиною та вирощується виключно внаслідок здійснення людиною комплексу агротехнічних заходів. Крім того, між рядками посівів виявлено пожнивні рештки та сухі рослинні залишки, які за своїми зовнішніми ознаками характерні для рослин соняшнику. Наявність зазначених рослинних решток, частково перемішаних із ґрунтом, свідчить про попереднє вирощування на земельній ділянці сільськогосподарських культур та проведення механічного обробітку ґрунту після збирання врожаю. Таким чином, за результатами участі у проведенні огляду земельної ділянки з кадастровим номером [номер приховано]:23:000:0274 встановлено, що земельна ділянка зазнала механізованого обробітку та засіяна культурною сільськогосподарською рослиною - пшеницею озимою. Виявлені посіви не є дикорослою рослинністю та є результатом проведення комплексу агротехнічних заходів, у тому числі підготовки ґрунту та механізованого висіву насіння із застосуванням сільськогосподарської техніки (а.с. 55).

Приймаючи до уваги, що згідно зі статтею 25 Закону України «Про оренду землі», орендар земельної ділянки має право самостійно господарювати на землі з дотриманням умов договору оренди землі, а орендодавець, відповідно до частини 1 статті 24 цього Закону має право вимагати від орендаря безпосереднього використання земельної ділянки за цільовим призначенням згідно з договором оренди, суд дійшов висновку, що ОСОБА_1 порушив правовий режим використання земельної ділянки за межами дозволеної діяльності для сінокосіння і випасання худоби, яку може (повинен) здійснювати орендар у відповідності до визначеної договором категорії та виду використання земельної ділянки.

Частинами 1, 2 статті 651 ЦК України передбачено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Тобто, у наведеній нормі йдеться про таке порушення договору однією зі сторін, яке викликає для другої сторони неможливість досягнення нею цілей договору.

Виходячи з системного аналізу наведених положень законодавства та враховуючи, що до відносин, пов`язаних з орендою землі, застосовуються також положення ЦК України, слід дійти висновку, що при вирішенні судом питання щодо розірвання договору оренди землі застосуванню також підлягають положення частини 2 статті 651 ЦК України.

Оціночне поняття істотності порушення договору законодавець розкриває за допомогою іншого оціночного поняття «значної міри» позбавлення сторони того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Істотність порушення визначається виключно за об`єктивними обставинами, що склалися у сторони, яка вимагає розірвання договору. У такому випадку вина (як суб`єктивний чинник) сторони, що припустилася порушення договору, не має будь-якого значення і для оцінки порушення як істотного, і для виникнення права вимагати розірвання договору на підставі частини 2 статті 651 ЦК України.

Іншим критерієм істотного порушення договору закон визнає розмір завданої порушенням шкоди, який не дозволяє потерпілій стороні отримати очікуване при укладенні договору. Водночас, йдеться не лише про грошовий вираз завданої шкоди, прямі збитки, а й випадки, коли потерпіла сторона не зможе використати результати договору.

Вирішальне значення для застосування зазначеного положення закону має співвідношення шкоди з тим, що могла очікувати від виконання договору сторона.

Аналогічні правові висновки, які мають загальний характер щодо тлумачення застосування приписів частини 2 статті 651 ЦК України, містяться у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.02.2021у справі № 910/2861/18 (провадження № 12-140гс19), постановах Верховного Суду України від 18.09.2013 у справі № 6-75цс13, від 14.10.2014 у справі № 3-143гс14, у яких, крім наведеного, зазначено, що у кожному конкретному випадку питання про істотність порушення повинно вирішуватися з урахуванням усіх обставин справи, що мають значення.

Стаття 611 ЦК України передбачає різні правові наслідки порушення зобов`язання, до яких належать, зокрема, припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом або розірвання договору, зміна умов зобов`язання, сплата неустойки, відшкодування збитків і моральної шкоди.

Застосування такого правового наслідку, як розірвання договору судом, саме з підстави істотності допущеного порушення договору, визначеної через іншу оціночну категорію - значну міру позбавлення того, на що особа розраховувала при укладенні договору, - відповідає загальним засадам цивільного законодавства, до яких за пунктом 6 частини першої статті 3 ЦК України належать, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність.

Судом встановлено, що у цій справі орендодавець надав орендарю земельну ділянку саме для сінокосіння та випасання худоби, а не з метою подальшої зміни її цільового використання шляхом здійснення механічного обробітку ґрунту та посіву сільськогосподарської культури.

Згідно з частиною 1 статті 36 Закону України «Про оренду землі» у разі невиконання зобов`язань за договором оренди землі сторони несуть відповідальність згідно із законом та договором.

Відповідно до вимог статті 141 ЗК України однією з підстав припинення права користування земельною ділянкою є використання земельної ділянки не за цільовим призначенням.

Положеннями пункту 34 договору оренди землі передбачено, що дія договору припиняється шляхом його розірвання за рішенням суду, на вимогу однієї із сторін внаслідок невиконання другою стороною обов`язків, передбачених договором, та внаслідок випадкового знищення, пошкодження орендованої ділянки, яке істотно перешкоджає її використанню, а також з інших підстав, визначених законом.

Частиною 1 статті 32 Закону України «Про оренду землі» визначено, що на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об`єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України.

За приписами пункту 1 частини 1 статті 783 ЦК України, наймодавець має право вимагати розірвання договору найму, якщо наймач володіє та/або користується річчю всупереч договору або призначенню речі.

У постановах Верховного Суду від 20.05.2020 у справі № 905/650/19, від 15.05.2019 у справі № 912/1984/17, від 15.05.2019 у справі № 912/3810/16 суд касаційної інстанції акцентував увагу на необхідності врахування під час розгляду спорів у подібних правовідносинах презумпції добросовісності та чесності учасників цивільних правовідносин. Суд зауважував, що оскільки відповідно до статті 3 ЦК України принципи справедливості, добросовісності та розумності є однією із фундаментальних засад цивільного права, спрямованою, у тому числі, на утвердження у правовій системі України принципу верховенства права. При цьому добросовісність означає прагнення особи сумлінно використовувати цивільні права та забезпечити виконання цивільних обов`язків, що, зокрема, підтверджується змістом частини 3 статті 509 цього Кодексу.

Отже, законодавець, задекларувавши у тексті ЦК України зазначений принцип, установив у такий спосіб певну межу поведінки учасників цивільних правовідносин, тому кожен із них зобов`язаний сумлінно здійснювати свої цивільні права та виконувати цивільні обов`язки, у тому числі передбачати можливість завдання своїми діями (бездіяльністю) шкоди правам та інтересам інших осіб. Цей принцип не є суто формальним, оскільки його недотримання призводить до порушення прав та інтересів учасників цивільного обороту.

У контексті спірних правовідносин, враховуючи, що умови договору оренди землі передбачали особисте використання орендарем земельної ділянки для сінокосіння та випасання худоби, а чинне законодавство не передбачає зміни її цільового призначення, в той час як орендодавець розраховував на належне виконання орендарем взятих на себе обов`язків, що свідчить про порушення принципу добросовісності та істотне порушення орендарем умов договору.

Із врахуванням викладеного суд вважає, що здійснення ОСОБА_1 механічного обробітку ґрунту та посіву сільськогосподарської культури земельної ділянки, наданої для сінокосіння і випасання худоби, кваліфікується як використання земельної ділянки не за цільовим призначенням, що є істотним порушенням умов договору оренди землі. Таке істотне порушення умов договору оренди землі є підставою для його розірвання, скасування державної реєстрації речового права оренди на цю земельну ділянку та зобов`язання її повернення Омельницькій сільській раді Кременчуцького району Полтавської області.

Таким чином, суд доходить висновку про повне задоволення позовних вимог.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно положень ч. 1 ст. 142 ЦПК України та п. 3 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір», у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

Враховуючи, що відповідач ОСОБА_1 визнав позов до початку слухання справи по суті, слід повернути платнику судового збору Полтавській обласній прокуратурі з державного бюджету 50 відсотків сплаченого судового збору, тобто 3993 (три тисячі дев`ятсот дев`яносто три) грн. 60 коп. за наступними реквізитами: платіжна інструкція №1535 від 16 червня 2026 року.

Керуючись статтями 5, 10, 13, 76, 77, 80, 81, 141, 263, 264, 265, 355, 356 Цивільного процесуального кодексу України, суд,-

Ухвалив:

Позовні вимоги заступника керівника Кременчуцької окружної прокуратури Полтавської області в інтересах держави в особі Омельницької сільської ради Кременчуцького району Полтавської області до ОСОБА_1 про розірвання договору оренди землі, скасування державної реєстрації права користування та зобов`язання повернути земельну ділянку - задовольнити.

Розірвати укладений між Омельницькою сільською радою Кременчуцького району Полтавської області та ОСОБА_1 договір оренди землі від 10 серпня 2020 року щодо земельної ділянки площею 30 га, кадастровий номер [номер приховано]:03:000:0274.

Скасувати у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державну реєстрацію права оренди на земельну ділянку площею 30 га, кадастровий номер [номер приховано]:03:000:0274, з одночасним припиненням права оренди ОСОБА_1 на неї.

Зобов`язати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , повернути власнику Омельницькій сільській раді Кременчуцького району Полтавської області, код ЄДРПОУ 40121489, земельну ділянку площею 30 га, кадастровий номер [номер приховано]:03:000:0274.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , на користь Полтавської обласної прокуратури (код ЄДРПОУ 02910060) судовий збір у розмірі 3993 (три тисячі дев`ятсот дев`яносто три) грн. 60 коп.

Повернути платнику судового збору Полтавській обласній прокуратурі, код ЄДРПОУ 02910060, з державного бюджету 50 відсотків сплаченого судового збору, тобто 3993 (три тисячі дев`ятсот дев`яносто три) грн. 60 коп. за наступними реквізитами: платіжна інструкція №1535 від 16 червня 2026 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційну скаргу на рішення може бути подано до Полтавського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Повний текст рішення складено 09.11.2026.

Повне найменування сторін та інших учасників справи:

Позивач - Кременчуцька окружна прокуратура, код ЄДРПОУ 02910060, юридична адреса: Полтавська область, м. Кременчук, проспект Свободи, 4а.

Позивач - Омельницька сільська рада Кременчуцького району Полтавської області, код ЄДРПОУ 40121489, місцезнаходження: Полтавська область, Кременчуцький район, с. Омельник, вул. Центральна, буд.66.

Відповідач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .

Суддя А. С. Река