Рішення № 141371574 у справі № 553/3065/25 від 05.11.2026

Справа № 553/3065/25

Провадження № 2/553/204/2026

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

(заочне)

05.11.2026 м. Полтава

Подільський районний суд міста Полтави у складі:

головуючої - судді Подмаркової Ю.М.,

за участі: секретаря судового засідання - Мороза Ю.С.,

розглянувши в порядку загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні в залі суду справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , про визнання права власності на спадкове майно,

в с т а н о в и в:

Зміст позовних вимог та доводів позивачів.

Адвокат Сікорська О.М., яка діє в інтересах позивачки ОСОБА_1 , звернулась до суду із позовною заявою з вимогами: визнати за ОСОБА_1 право власності на 8/75 часток житлового будинку АДРЕСА_1 , загальною площею 83,6 кв. м. та житловою площею 62,4 кв. м. в порядку спадкування за законом після смерті сина ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

На обґрунтування позовних вимог зазначила, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер син позивачки, ОСОБА_5 . Після смерті ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 відкрилася спадщина, яка складається з 8/75 часток житлового будинку АДРЕСА_1 , загальною площею 83,6 кв.м. та житловою площею 62,4 кв.м., що підтверджується договором міни серії НОІ № 253863 від 15.03.1996. ОСОБА_1 прийняла спадщину після смерті сина ОСОБА_5 шляхом фактичного вступу в управління та володіння спадковим майном. Заповіту ОСОБА_5 не залишив. Спадкоємцями за законом, після смерті ОСОБА_5 , є позивачка по справі, яка являється йому матір`ю. Коли позивачка вирішила оформити спадщини після смерті сина, вона звернулася до нотаріуса, який видав їй постанову про відмову у вчиненні нотаріальних дій № 117/02 31 від 09.12.2024, оскільки нотаріусу не було надано доказів прийняття нею спадщини на спадкове майно померлого сина та у зв`язку з тим, що не визначена частка спадкодавця у спадковому майні, яке перебуває у спільній власності.

Аргументи учасників справи.

Відповідачка ОСОБА_2 відзиву на позов не подала.

Треті особи ОСОБА_3 та ОСОБА_4 пояснень щодо позову не надали.

Рух справи.

Ухвалою суду від 28.07.2025 позовну заяву залишено без руху.

30.07.2025 від представника позивачки, адвоката Сікорської О.М., надійшла позовна заява з усунутими недоліками.

04.08.2025 прийнято позовну заяву та відкрито провадження у справі у порядку загального позовного провадження, призначено підготовче судове засідання.

Ухвалою суду від 21.10.2025 замінено відповідача у справі за позовною заявою ОСОБА_1 до Полтавської міської ради, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , про визнання права власності на спадкове майно, на належного відповідача ОСОБА_2 , яка народилася ІНФОРМАЦІЯ_3 , місце проживання зареєстроване за адресою: АДРЕСА_2 , виключивши її з числа третіх осіб. Витребувано від приватного нотаріуса Полтавського міського нотаріального округу Дяченка Вячеслава Анатолійовича (36014, м. Полтава, вул. Симона Петлюри, 3) належним чином завірену копію спадкової справи, що заведена після смерті ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Ухвалою суду від 12.03.2026 закрито підготовче провадження по справі та призначено до судового розгляду.

Участь у справі сторін та інших учасників справи.

Належним чином повідомлені про час та місце проведення судового засідання сторони до суду не прибули.

Представник позивачки ОСОБА_1 - адвокат Сікорська О.М. подала заяву про проведення судового засідання без її участі, заперечень проти заочного розгляду справи не має. Позивачка про причини неявки не повідомила.

Відповідачка ОСОБА_2 про дату, час та місце розгляду справи повідомлялася належним чином.

Судом в порядку ч. 6, 8 ст. 187 ЦПК України направлявся запит щодо надання інформації про зареєстроване місце проживання (перебування) відповідачки.

Відповідно до довідки Управління реєстрації, зняття з реєстрації місця проживання фізичних осіб Департаменту з питань реєстрації Полтавської міської ради від 23.12.2025 № 01-12-05-09/18565, вбачається, що за наявними обліками реєстру територіальної громади Полтавської міської територіальної громади, відомості щодо реєстрації ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , відсутні.

За змістом ч. 11 ст. 128 ЦПК України відповідач, зареєстроване місце проживання (перебування), місцезнаходження чи місце роботи якого невідоме, викликаються до суду через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України. З опублікуванням оголошення про виклик особа вважається повідомленою про дату, час і місце розгляду справи.

Відповідно до ч. 6 ст. 128 ЦПК України, судова повістка, а у випадках, встановлених цим Кодексом, разом з копіями відповідних документів надсилається на офіційну електронну адресу відповідного учасника справи, у випадку наявності у нього офіційної електронної адреси або разом із розпискою рекомендованим листом з повідомленням про вручення у випадку, якщо така адреса відсутня, або через кур`єрів за адресою, зазначеною стороною чи іншим учасником справи.

Судова кореспонденція є офіційною, тому повинна надсилатися саме за адресою зареєстрованого місця проживання або, як виняток, на адресу, зазначену самим учасником справи - адресатом (ч. 6 ст. 128 ЦПК України).

Суд направляв на останню відому адресу реєстрації відповідачки копію ухвали про відкриття провадження з копіями позовної заяви та доданих до неї документів, однак судова кореспонденція повернувся до суду без вручення з відміткою «адресат відсутній».

Вживаючи всіх залежних від суду заходів задля повідомлення відповідачки ОСОБА_2 про розгляд даної справи, 16.03.2026, 06.05.2026, 08.06.2026, 20.07.2026, 19.08.2026 та 14.10.2026 суд розмістив оголошення для відповідачки про розгляд даної справи на офіційному сайті судової влади.

Таким чином, суд вважає, що відповідачка не з`явилася в судове засідання без поважних причин, причину неявки суду не повідомила, про час і місце судового засідання була повідомлена належним чином відповідно до положень частини 11 статті 128 Цивільного процесуального кодексу України.

Відповідно до частини 4 статті 223 Цивільного процесуального кодексу України, у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення), якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

На підставі викладеного, суд вважає можливим розглянути справу за відсутності відповідачки та, зі згоди позивача, ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, що відповідає положенням статті 280 Цивільного процесуального кодексу України.

Треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про причини неявки не повідомили.

Зважаючи на те, що всі особи, які беруть участь у справі на підготовче засідання не з`явилися, відповідно до частини 2 статті 247 Цивільного процесуального кодексу України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Фактичні обставини, встановлені судом та зміст спірних правовідносин.

ІНФОРМАЦІЯ_1 помер син позивачки ОСОБА_5 , що підтверджується даними свідоцтва народження серії НОМЕР_1 та свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 від 04.08.2021.

Після смерті ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 відкрилася спадщина, яка складається з частини житлового будинку АДРЕСА_1 , загальною площею 83,6 кв.м. та житловою площею 62,4 кв.м., що підтверджується договором міни серії НОІ № 253863 від 15.03.1996. За цим договором ОСОБА_1 , ОСОБА_5 та ОСОБА_2 набули у власність 8/25 частин житлового будинку за зазначеною адресою.

Заповіту ОСОБА_5 не залишив.

Спадкоємцем за законом, після смерті ОСОБА_5 , є позивачка по справі, яка є його матір`ю, що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_3 від 03.08.2021 та свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_4 від 23.12.2011, інформацією приватного нотаріуса Полтавського міського нотаріального округу Дяченка В.А. від 31.10.2025 № 60/01-16.

З постанови про відмову у вчиненні нотаріальних дій № 117/02 31 від 09.12.2024, вбачається, що позивачці відмовлено у вчиненні нотаріальної дії, оскільки, нотаріусу не було надано доказів прийняття нею спадщини на спадкове майно померлого сина та у зв`язку з тим, що не визначена частка спадкодавця у спадковому майні, яке перебуває у спільній власності. Також, з постанови вбачається, що згідно даних Спадкового Реєстру, спадкова справа на майно померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 , не заводилася (інформаційна довідка 79460942 від 09.12.2024)

Мотиви, з яких виходив суд, застосовані норми права та висновки суду.

Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує право на справедливий судовий розгляд.

Кожна особа має право в порядку, встановленому ЦПК України, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (ч.1 ст.4 ЦПК).

Частинами 1 та 3 статті 13 ЦПК встановлено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом (ч. 1, 2 ст. 12 ЦПК).

Особам, які беруть участь у справі, має бути гарантована реальна можливість захистити свої права при вирішенні спору.

Відповідно до ст. 355 ЦК України майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно). Майно може належати особам на праві спільної часткової або на праві спільної сумісної власності. Право спільної власності виникає з підстав, не заборонених законом. Спільна власність вважається частковою, якщо договором або законом не встановлена спільна сумісна власність на майно.

Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦК України спільна власність двох або більше осіб без визначення часток кожного з них у праві власності є спільною сумісною власністю.

Відповідно до ч. 2 ст. 370 ЦК України у разі виділу частки із майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки кожного із співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними, законом або рішенням суду.

Відповідно до ст. 372 ЦК України майно, що є у спільній сумісній власності, може бути поділене між співвласниками за домовленістю між ними, крім випадків, установлених законом. У разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом. За рішенням суду частка співвласника може бути збільшена або зменшена з урахуванням обставин, які мають істотне значення. У разі поділу майна між співвласниками право спільної сумісної власності на нього припиняється. Договір про поділ нерухомого майна, що є у спільній сумісній власності, укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню.

Відповідно до п. 5 постанови Пленуму Верховного суду України від 22.12.1995 року №20 "Про судову практику у справах з позовами про захист права приватної власності", частка учасника спільної сумісної власності визначається при поділі майна, виділі з частки спільного майна, зверненні стягнення на майно учасника спільної власності за його боргами, відкритті після нього спадщини. При відсутності доказів про те, що участь когось з учасників спільної сумісної власності (крім сумісної власності подружжя) у надбанні майна була більшою або меншою, частки визначаються рівними.

Відповідно до роз`яснень Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, викладених в листі «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування» №24-753/0/4-13 від 16.05.2013 р., відповідно до статті 1226 Цивільного кодексу України, частка у праві спільної сумісної власності спадкується на загальних підставах. Суб`єкт права спільної сумісної власності має право заповідати свою частку у праві спільної сумісної власності до її визначення та виділу в натурі.

Верховний Суд в постанові від 16.06.2021 р. у справі №570/997/19, зазначив про те, що визначення судом частки співвласника у праві спільної власності на нерухоме майно за померлим не узгоджується з вимогами чинного законодавства, оскільки у такому разі судом буде вирішено питання про права особи, яка не має цивільної процесуальної правоздатності та дієздатності, що свідчить, у тому числі, про неефективність способу захисту права особи відповідно до положень статті 16 Цивільного кодексу України. У такому випадку спадкоємець не позбавлений можливості захисту своїх прав шляхом подання позову про визнання права власності в порядку спадкування.

Відповідно до договору міни від 15.03.1996 позивачка ОСОБА_1 , ОСОБА_5 та ОСОБА_2 є власниками 8/25 частин житлового будинку АДРЕСА_1 , загальною площею 83,6 кв. м. та житловою площею 62,4 кв. м.

Ураховуючи те, що на підставі договору міни на праві спільної сумісної власності 8/25 часток будинку належить трьом особам, вирішуючи питання про обсяг спадкового майна, яке залишилося після смерті ОСОБА_5 , то, виходячи з рівності часток співвласників, після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 залишилася спадщина у вигляді 8/75 частин вказаного житлового будинку з відповідною частиною господарських будівель та споруд.

На час смерті ОСОБА_5 14.08.2003 діяв Цивільний Кодекс УРСР (в редакції 1963 року).

На підставі ст. 524 ЦК УРСР спадкоємство здійснюється за законом і за заповітом.

Згідно зі ст. 525 цього Кодексу часом відкриття спадщини визнається день смерті спадкодавця, а при оголошенні його померлим - день, зазначений в ст. 21 ЦК УРСР.

Відповідно до ст. 526 ЦК УРСР місцем відкриття спадщини визнається останнє постійне місце проживання спадкодавця (ст. 17 цього Кодексу), а якщо воно невідоме, - місцезнаходження майна або його основної частини.

Згідно із ч. 1 ст. 529 ЦК УРСР при спадкоємстві за законом спадкоємцями першої черги є в рівних частках діти (у тому числі усиновлені), дружина і батьки (усиновителі) померлого. До числа спадкоємців першої черги належить також дитина померлого, яка народилася після його смерті.

Відповідно до ст. 548 ЦК УРСР для придбання спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв і прийнята спадщина визнається належною спадкоємцеві з моменту відкриття спадщини.

Згідно зі статтями 549, 554 ЦК УРСР спадкоємець прийняв спадщину: 1) якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном; 2) якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини. Вищевказані дії повинні бути вчинені протягом шести місяців з дня відкриття спадщини.

ЦК УРСР не обмежувався строк для отримання свідоцтва про право на спадщину за законом або заповітом.

Під фактичним вступом у володіння або управління спадковим майном, що підтверджує факт прийняття спадщини, маються на увазі різні дії спадкоємця по управлінню, розпорядженню і користуванню цим майном, підтриманню його в належному стані або сплату податків та інших платежів тощо.

Згідно правового висновку викладеного у постанові ВС від 25.03.2020 у справі № 305/235/17, доказом вступу в управління чи володіння спадковим майном можуть бути: зокрема довідка житлово-експлуатаційної організації, правління житлово-будівельного кооперативу, відповідної місцевої державної адміністрації чи органу місцевого самоврядування про те, що спадкоємець безпосередньо перед смертю спадкодавця проживав разом з ним; запис у паспорті спадкоємця або в будинковій книзі, який підтверджує, що спадкоємець був постійно прописаний (зареєстрований) у спадковому будинку (квартирі); інші документи, що підтверджують факт постійного проживання разом зі спадкодавцем.

ОСОБА_1 , яка постійно проживала з померлим за однією адресою, прийняла спадщину після смерті сина ОСОБА_5 шляхом фактичного вступу в управління та володіння спадковим майном, що підтверджується довідкою Комунального підприємства «Житлово-експлуатаційна організація № 2» Полтавської міської ради № 1760 від 07.10.2024 та розрахунковими книжками про сплату комунальних послуг.

У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину, особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження. Визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення у нотаріальному порядку.

Згадана правова позиція узгоджуються з висновками, викладеними у постанові Верховного Суду від 22 вересня 2021 року у справі №227/3750/19 провадження №61-16069св20, які відповідно до ст.263 ЦПК України враховується при ухваленні рішення суду.

Відповідно до ч. 1 ст. 392 ЦК України, власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також в разі утрати ним документа, який засвідчує його право власності.

З огляду на вищезазначене, суд вважає доведеним, що позивачка ОСОБА_1 є спадкоємицею першої черги за законом після померлого ОСОБА_5 , прийняла спадщину відповідно до правила п. 1 ч. 1 ст. 549 ЦК України в редакції 1963 року, що діяв на момент відкриття спадщини, спадщина складається з 8/75 часток житлового будинку АДРЕСА_1 , наявні обставини, що перешкоджають позивачці оформити свої спадкові права у нотаріуса.

Отже, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, дослідивши всебічно, повно, безпосередньо та об`єктивно наявні у справі докази, оцінив їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв`язок у сукупності, з`ясувавши усі обставини справи, на які позивач посилалася як на підставу своїх вимог, з урахуванням того, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичної особи, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволенні позовної заяви у повному обсязі.

Щодо розподілу судових витрат.

Відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Разом із тим, оскільки позивачкою не заявлено вимоги про відшкодування понесених судових витрат, питання про їх стягнення з відповідачки судом не вирішується. Таким чином, судові витрати залишаються за позивачкою.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 12, 81, 141, 247, 263-265, 274-279, 280-282 ЦПК України

у х в а л и в:

Позовні вимоги - задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на 8/75 часток житлового будинку АДРЕСА_1 , загальною площею 83,6 кв.м. та житловою площею 62,4 кв.м. в порядку спадкування за законом після смерті сина ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому Цивільно-процесуальним законодавством.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Полтавського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Повний текст рішення складено 10.11.2026.

Найменування (ім`я) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження:

позивачка - ОСОБА_1 , яка народилася ІНФОРМАЦІЯ_4 в с. Нечаяне Миколаївського р-ну Миколаївської обл., місце проживання зареєстроване за адресою: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_5 ;

відповідачка - ОСОБА_2 , яка народилася ІНФОРМАЦІЯ_3 , останнє відоме місце проживання: АДРЕСА_2 ;

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - ОСОБА_3 , місце проживання зареєстроване за адресою: АДРЕСА_2 ;

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - ОСОБА_4 , місце проживання зареєстроване за адресою: АДРЕСА_2 .

Головуюча Ю.М. Подмаркова