Постанова № 141371652 у справі № 440/9676/26 від 10.11.2026

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 листопада 2026 р. Справа № 440/9676/26

Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Фоміної Л.О.,

Суддів: Ральченка І.М. , Катунова В.В. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 25.08.2026, головуючий суддя І інстанції: Г.В. Костенко, вул. Пушкарівська, 9/26, м. Полтава, 36039, повний текст складено 25.08.26 по справі № 440/9676/26

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області третя особа Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області

про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (далі - ГУ ПФУ в Донецькій області, відповідач) третя особа Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (далі - ГУ ПФУ в Полтавській області, третя особа), в якому просив суд:

- визнати противоправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 01.07.2026 №9163[телефон приховано] щодо відмови ОСОБА_1 в перерахунку пенсії на підставі довідки прокуратури Полтавської області від 5 червня 2026 року №21-90 вих 26 у відповідності до рішення Конституційного суду України від 13.12.2019 року за № 7-р (11)2019 року та статті 86 Закону України "Про прокуратуру" з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування станом на 01.08.2025 року за відповідною посадою слідчого, яка прирівняна до посади прокурора окружної прокуратури яка становить 85831,67 гривень.

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області провести з 01.08.2025 року перерахунок раніше призначеної ОСОБА_1 пенсії за вислугу років відповідно до статті 50-1 Закону України "Про прокуратуру" у розмірі 90 відсотків заробітної плати на підставі довідки прокуратури Полтавської області від 5 червня 2026 року №21-90 вих 26 та здійснити відповідні виплати з урахуванням фактично сплачених сум як єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування станом на 01.08.2025 року за відповідною посадою слідчого, яка прирівняна до посади прокурора окружної прокуратури яка становить 85831,67 гривень.

Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 25.08.2026 позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) до _Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (код ЄДРПОУ 13486010) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 01.07.2026 №9163[телефон приховано].

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області здійснити з 24.06.2026 перерахунок та виплату пенсії за вислугу років ОСОБА_1 на підставі довідки Полтавської обласної прокуратури №21-90вих26 від 05.06.2026 про розмір заробітної плати (грошового забезпечення), з урахуванням раніше виплачених сум.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області на користь ОСОБА_1 витрати зі сплати судового збору у розмірі 1331,20 (одна тисяча триста тридцять одна гривня двадцять копійок).

Відповідач, не погодившись із вказаним рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з`ясування обставин у справі та неправильне застосування судом норм матеріального і процесуального права, просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 25.08.2026 в частині задоволених позовних вимог та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги скаржник посилається на те, що Полтавський окружний адміністративний суд не дослідив той факт, що суд не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесені до компетенції цього органу державної влади.

Відповідно до положень частини 12 статті 86 Закону України "Про прокуратуру" від 14 жовтня 2014 року № 1697 в редакції, яка підлягає застосуванню на виконання Рішення Другого Сенату Конституційного Суду України від 13.12.2019 №7-р(ІІ)/2019, призначені працівникам прокуратури пенсії перераховуються, зокрема, у зв`язку з підвищенням заробітної плати прокурорським працівникам на рівні умов та складових заробітної плати відповідних категорій працівників, які проходять службу в органах і установах прокуратури на момент виникнення права на перерахунок.

Вважає, що зміна розмірів посадових окладів для працівників прокуратури, не є підставою для перерахунку пенсій.

Крім того, вважає позовну вимогу здійснити виплату пенсії такою, що спрямована на майбутнє є, тобто на відносини, відносно яких на даний момент відсутні докази того, що вони будуть порушені суб`єктом владних повноважень, оскільки предметом захисту в адміністративному судочинстві є саме порушені рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень або їхніх посадових чи службових осіб права та інтереси позивача.

Позивач не скористався своїм правом та не надав до Другого апеляційного адміністративного суду відзив на апеляційну скаргу відповідача.

Відповідно до ч. 4 ст. 304 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

На підставі положень п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України справа розглянута в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що позивачем рішення суду першої інстанції не оскаржується. Отже, в межах розгляду цієї справи судом надається правова оцінка висновкам суду в частині задоволення позовних вимог.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши докази по справі, вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено судом апеляційної інстанції, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в ГУПФУ в Полтавській області з липня 2008 року та отримує пенсію за вислугу років відповідно до Закону України "Про прокуратуру".

24.06.2026 позивач звернувся до органів Пенсійного фонду України із заявою про перерахунок пенсії на підставі довідки Полтавської обласної прокуратури №21-203вих26 від 05.06.2026 про розмір заробітної плати (грошового забезпечення), що враховується для перерахунку пенсій.

Заяву позивача розглянуто за принципом екстериторіальності Головним управлінням Пенсійного фонду України в Донецькій області та прийнято рішення 01.07.2026 №9163[телефон приховано], яким позивачу відмовлено у перерахунку пенсії.

В якості підстави для відмови вказано, що Законом України від 20.08.2025 № 4571-IX "Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2025 рік" (далі - Закон № 4571) доповнено статтю 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2025 рік" від 19.11.2024 № 4059-IX (далі - Закон № 4059) частиною 2, відповідно до якої прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць для працездатних осіб, який застосовується для визначення посадового окладу прокурора окружної прокуратури, становить: з 1 січня 2025 року по 31 липня 2025 року - 1600 гривень, з 1 серпня 2025 року по 31 грудня 2025 року - 2102 гривні/. Пунктом 2 розділу II "Прикінцеві положення" Закону № 4571 встановлено, що у 2025 році положення статті 7 Закону № 4059 не є підставою для перегляду (перерахунку) раніше призначених пенсій прокурорам та видачі органами прокуратури довідок про розмір заробітної плати (грошового забезпечення), що враховуються для перерахунку пенсії.

Вважаючи протиправним рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, яким позивачу відмовлено у перерахунку пенсії, з вимогою щодо перерахунку пенсії, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Задовольняючи позовні вимоги частково, суд першої інстанції виходив з того, що в матеріалах справи міститься копія довідки про розмір заробітної плати (грошового забезпечення), що враховується для перерахунку пенсії №21-90вих26 від 05.06.2026, яка видана Полтавською обласною прокуратурою про те, що відповідно до рішень Конституційного Суду України від 13.12.2019 №7-р(ІІ)2019 та від 26.03.2020 №6-р/2020 розмір заробітної плати (грошового забезпечення), з якої було сплачено єдиний соціальний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, за нормами чинними на 01.08.2025 за відповідною (прирівняною) посадою прокурор прокуратури становить 85 813, 67 грн. Отже, позивач має право на перерахунок його пенсії на підставі вказаної довідки. За таких обставин, суд дійшов висновку, що рішення ГУ ПФУ в Донецькій області від 01.07.2026 №9163[телефон приховано], яким відмовлено в перерахунку пенсії ОСОБА_1 є протиправним та підлягає скасуванню.

При цьому обираючи ефективний захист прав позивача в спірних правовідносинах, суд дійшов висновку про зобов`язання ГУ ПФУ в Донецькій області здійснити з 24.06.2026 перерахунок та виплату пенсії за вислугу років ОСОБА_1 на підставі довідки Полтавської обласної прокуратури №21-90вих26 від 05.06.2026 про розмір заробітної плати (грошового забезпечення), з урахуванням раніше виплачених сум.

Надаючи правову оцінку обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів виходить з наступного.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до статті 3 Указу Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженого Законом України від 24.02.2022 № 2102-ІХ (далі - Указ № 64/2022), у зв`язку із введенням в Україні воєнного стану тимчасово, на період дії правового режиму воєнного стану, можуть обмежуватися конституційні права і свободи людини і громадянина, передбачені статтями 30- 34, 38, 39, 41- 44, 53 Конституції України, а також вводитися тимчасові обмеження прав і законних інтересів юридичних осіб в межах та обсязі, що необхідні для забезпечення можливості запровадження та здійснення заходів правового режиму воєнного стану, які передбачені частиною першою статті 8 Закону України "Про правовий режим воєнного стану".

Отже, у період дії в Україні воєнного стану, введеного Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022, не обмежується конституційне право громадян на соціальний захист, передбачене статтею 46 Конституції України.

У свою чергу, п. 6 ч. 1 ст. 92 Конституції України передбачає, що основи соціального захисту, а також форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.

Так, пенсійне забезпечення окремих категорій громадян регулюється спеціальними законами з урахуванням особливостей умов праці, характеру, складності і значущості виконуваної роботи, ступеня відповідальності, певних обмежень конституційних прав і свобод тощо.

Пенсійне забезпечення прокурорів і слідчих станом на час призначення позивачу пенсії (29.06.2006) було визначено статтею 50-1 Закону України "Про прокуратуру" від 05.11.1991 № 1789-ХІІ (далі - Закон № 1789-ХІІ) .

Стаття 50-1 Закону №1789-ХІІ передбачала, що:

- прокурори і слідчі зі стажем роботи не менше 20 років, у тому числі зі стажем роботи на посадах прокурорів і слідчих прокуратури не менше 10 років, мають право на пенсійне забезпечення за вислугу років незалежно від віку. Така пенсія призначається в розмірі 80 відсотків від суми їхньої місячної (чинної) заробітної плати, до котрої включаються всі види оплати праці, на які нараховуються страхові внески, одержуваної перед місяцем звернення за призначенням пенсії. За кожен повний рік роботи понад 10 років на цих посадах пенсія збільшується на 2 відсотки, але не більше 90 відсотків від суми місячного (чинного) заробітку (ч. 1 ст. 50-1 Закону № 1789-ХІІ);

- обчислення (перерахунок) пенсій провадиться за документами пенсійної справи та документами, додатково поданими пенсіонерами, виходячи з розміру місячного заробітку за відповідною посадою, з якої особа вийшла на пенсію, станом на час звернення за призначенням або перерахунком (ч. 12 ст. 50-1 Закону № 1789-ХІІ);

- призначені працівникам прокуратури пенсії перераховуються у зв`язку з підвищенням заробітної плати відповідних категорій прокурорсько-слідчих працівників. Перерахунок призначених пенсій провадиться з першого числа місяця, що йде за місяцем, в якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії. Якщо при цьому пенсіонер набув права на підвищення пенсії, різницю в пенсії за минулий час може бути виплачено йому не більш як за 12 місяців. Перерахунок пенсій провадиться з урахуванням фактично отримуваних працівником виплат і умов оплати праці, що існували на день його звільнення з роботи (ч. 17 ст. 50-1 Закону № 1789-ХІІ).

До ст. 50-1 Закону № 1789-ХІІ вносилися зміни Законом України "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи" від 08.07.2011 № 3668-VI (далі - Закон № 3668-VI), внаслідок яких наведена вище частина сімнадцята статті 50-1 Закону №1789-ХІІ з 01.10.2011 стала частиною вісімнадцятою. Тобто, відбулась зміна порядкового номеру частини статті, що регламентувала порядок та підстави перерахунку пенсії, проте її текст залишився незмінним.

14.10.2014 ухвалено новий Закон №1697-VІІ.

Частина 20 ст. 86 Закону №1697-VІІ (в первинній редакції) мала такий зміст: Призначені працівникам прокуратури пенсії перераховуються у зв`язку з підвищенням заробітної плати прокурорським працівникам на рівні умов та складових заробітної плати відповідних категорій працівників, які проходять службу в органах і установах прокуратури на момент виникнення права на перерахунок. Перерахунок призначених пенсій проводиться з першого числа місяця, наступного за місяцем, в якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії. Якщо при цьому пенсіонер набув право на підвищення пенсії, різницю в пенсії за минулий час може бути виплачено йому не більш як за 12 місяців. Пенсія працюючим пенсіонерам перераховується також у зв`язку з призначенням на вищу посаду, збільшенням вислуги років, присвоєнням почесного звання або наукового ступеня та збільшенням розміру складових його заробітної плати в порядку, передбаченому частинами другою, третьою та четвертою цієї статті, при звільненні з роботи або за кожні два відпрацьовані роки.

Отже, первісна редакція ч. 20 ст. 86 Закону №1697-VІІ та частина сімнадцята (з 01.10.2011 ч.18) статті 50-1 Закону №1789-ХІІ містили аналогічні за змістом положення щодо підстав та порядку перерахунку пенсій за вислугу років, призначених працівникам прокуратури.

Розділ XII Прикінцеві положення Закону №1697-VІІ щодо набрання ним чинності неодноразово змінювався, переважна більшість статей (у т.ч. стаття 86) цього Закону набрали чинності з 15 липня 2015 року. Водночас з 15.07.2015 втратив чинність Закон №1789-XII (крім п. 8 ч. 1 ст. 15, ч. 4 ст. 16, абз. 1 ч. 2 ст. 46-2, ст. 47, ч. 1 ст. 49, ч. 5 ст. 50, ч.ч. 4, 6, 11 ст. 50-1, ч. 3 ст. 51-2, ст. 53 щодо класних чинів).

1 січня 2015 року набрав чинності Закон України від 28 грудня 2014 року №76-VIII "Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України" (далі - Закон №76-VIII), яким, серед іншого, внесено такі зміни:

частину вісімнадцяту статті 50-1 Закону №1789-ХІІ (діяла до 15.07.2015) викладено в такій редакції: Умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України;

частину двадцяту статті 86 Закону №1697-VІІ (набрала чинності 15.07.2015) викладено у такій редакції: 20. Умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України.

Отже, починаючи з 1 січня 2015 року в Україні жоден закон не визначав ані умов (підстав), ані порядку перерахунку пенсій за вислугу років, призначених на підставі Закону України "Про прокуратуру", а законодавець делегував повноваження щодо встановлення умов та порядку перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури Кабінету Міністрів України.

Кабінет Міністрів України впродовж 2015-2019 років не визначив умов та порядку перерахунку пенсій працівникам прокуратури.

У грудні 2019 року Конституційний Суд України за результатами розгляду справи №3-209/2018 (2413/18, 2807/19) ухвалив рішення від 13.12.2019 №7-р(II)/2019, яким визнав таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), положення частини двадцятої статті 86 Закону №1697-VII зі змінами, яким передбачено, що умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України. Визначено, що положення частини двадцятої статті 86 Закону №1697-VII зі змінами, визнане неконституційним, втрачає чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.

Відповідно до ч. 2 ст. 152 Конституції України закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.

Конституційний Суд України встановив такий порядок виконання рішення №7-р(II)/2019:

частина двадцята статті 86 Закону № 1697-VII зі змінами не підлягає застосуванню з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення;

частина двадцята статті 86 Закону № 1697-VII підлягає застосуванню в первинній редакції: 20. Призначені працівникам прокуратури пенсії перераховуються у зв`язку з підвищенням заробітної плати прокурорським працівникам на рівні умов та складових заробітної плати відповідних категорій працівників, які проходять службу в органах і установах прокуратури на момент виникнення права на перерахунок. Перерахунок призначених пенсій проводиться з першого числа місяця, наступного за місяцем, в якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії. Якщо при цьому пенсіонер набув право на підвищення пенсії, різницю в пенсії за минулий час може бути виплачено йому не більш як за 12 місяців. Пенсія працюючим пенсіонерам перераховується також у зв`язку з призначенням на вищу посаду, збільшенням вислуги років, присвоєнням почесного звання або наукового ступеня та збільшенням розміру складових його заробітної плати в порядку, передбаченому частинами другою, третьою та четвертою цієї статті, при звільненні з роботи або за кожні два відпрацьовані роки.

Отже, чинна з 13.12.2019 норма ч. 20 ст. 86 Закону №1697-VII визначає умовою перерахунку пенсії за вислугу років підвищення заробітної плати працівникам прокуратури.

Також, Рішенням Конституційного Суду України від 26.03.2020 №6-р/2020 визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), положення пункту 26 розділу VI Прикінцеві та перехідні положення Бюджетного кодексу України у частині, яка передбачає, що норми і положення статті 81 Закону №1697-VII застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Таким чином, у зв`язку з прийняттям Конституційним Судом України рішень від 13.12.2019 №7-р(ІІ)/2019 та від 26.03.2020 №6-р/2020 у позивача виникло право на звернення за перерахунком пенсії в порядку, визначеному частиною 20 статті 86 Закону №1697-VII, а саме: з дня підвищення заробітної плати працівникам прокуратури на рівні умов та складових заробітної плати відповідних категорій працівників, які проходять службу в органах і установах прокуратури на момент виникнення права на перерахунок.

Колегія суддів враховує, що відповідно до ч. 3, 4 ст. 81 Закону №1697-VII посадовий оклад прокурора окружної прокуратури становить 15 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року. З 1 січня 2021 року посадовий оклад прокурора окружної прокуратури становить 20 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року, а з 1 січня 2022 року - 25 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.

Посадові оклади інших прокурорів установлюються пропорційно до посадового окладу прокурора окружної прокуратури з коефіцієнтом, зокрема: заступника керівника підрозділу Офісу Генерального прокурора - 1,17-1,10 посадового окладу прокурора Офісу Генерального прокурора.

Законами України Про державний бюджет України на 2021, 2022, 2023, 2024, 2025 роки було установлено прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовувався для визначення посадового окладу прокурора окружної прокуратури: з 1 січня - 1600 гривень.

Разом з тим, згідно з п. 3 Закону України №4571-IX від 20.08.2025 "Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2025 рік" (далі - Закон №4571-IX), який набрав чинності 13.09.2025, внесено зміни у статтю 7 Закону від 19.11.2024 №4059-IХ "Про Держаний бюджет України на 2025 рік" (далі - Закон №4059-IХ), а саме:

1) абзац сьомий частини першої виключено;

2) доповнено частиною другою такого змісту: "Прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць для працездатних осіб, який застосовується для визначення посадового окладу прокурора окружної прокуратури, становить: з 1 січня 2025 року по 31 липня 2025 року - 1600 гривень, з 1 серпня 2025 року по 31 грудня 2025 року - 2102 гривні".

Тобто, Законом №4571-ІХ з 01.08.2025 підвищено із 1600 грн до 2102 грн розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб для визначення посадового окладу прокурора окружної прокуратури, внаслідок чого відбулося його підвищення, та який є базовим для розрахунку посадових окладів та інших складових сум видів оплати праці (грошового забезпечення) прокурорів Офісу Генерального прокурора.

Разом із цим, п. 2 розділу II "Прикінцеві положення" Закону №4571-IX установлено, що у 2025 році положення ст. 7 Закону № 4059-IХ не є підставою для перегляду (перерахунку) раніше призначених пенсій прокурорам та видачі органами прокуратури довідок про розмір заробітної плати (грошового забезпечення), що враховується для перерахунку пенсії.

Законом України "Про Державний бюджет України на 2026 рік" від 03.12.2025 № 4695-ІХ (далі - Закон № 4695-ІХ) установлено, що з 1 січня 2026 року прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу прокурора окружної прокуратури, визначаються на рівні, встановленому станом на 31 грудня 2025 року.

Таким чином, підвищення заробітної плати прокурорів органів прокуратури відбулось з 01.08.2025 у зв`язку з внесенням Законом № 4571-IX змін до ч. 2 ст. 7 Закону №4059-IХ та збільшенням розміру прожиткового мінімуму з 1600 грн до 2102 грн для визначення базового окладу прокурора окружної прокуратури.

При цьому, у Законі № 4695-ІХ розмір прожиткового мінімуму для визначення посадового окладу прокурора окружної прокуратури залишено на рівні 2102 грн.

Колегія суддів враховує висновки Верховного Суду у постанові від 20.06.2024 у справі № 640/12340/22, в якій вказано: Зі змісту частини двадцятої статті 86 Закону №1697-VІІ слідує, що перерахунок здійснюється у зв`язку зі збільшенням заробітної плати прокурорським працівникам, однак на рівні умов та складових заробітної плати відповідних категорій працівників, які проходять службу саме на момент виникнення права на такий перерахунок.

Зважаючи, що розмір заробітної плати працівників прокуратури збільшений з 01.08.2025 у зв`язку із внесенням змін до Закону №4059-IХ, на переконання суду саме з цієї дати виникло право на перерахунок пенсії колишнім працівникам прокуратури.

Отже, проаналізувавши встановлені обставини справи, надані сторонами докази та норми чинного законодавства, колегія суддів дійшла висновку, що підстави для відмови позивачу у проведенні перерахунку пенсії були відсутні.

Відтак, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що оскаржуване рішення, прийняте ГУ ПФУ в Донецькій області від 01.07.2026 №9163[телефон приховано], є протиправним та підлягає скасуванню.

Щодо зобов`язальної частини позовних вимог колегія суддів зазначає таке.

Процедура прийняття, оформлення та розгляду документів, поданих для призначення (перерахунку пенсії) встановлена Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України 25.11.2005 № 22-1 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України 07.07.2014 № 13-1) (далі - Порядок № 22-1).

Відповідно до абзацу 14 пункту 4.2 вказаного Порядку № 22-1 після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.

За приписами пункту 4.3 Порядку№ 22-1 створення та обробка документів здійснюється із накладенням кваліфікованого електронного підпису працівників, відповідальних за здійснення операцій. Рішення за результатами розгляду заяви підписується керівником органу, що призначає пенсію (іншою посадовою особою, визначеною відповідно до наказу керівника органу, що призначає пенсію, щодо розподілу обов`язків), та зберігається в електронній пенсійній справі особи. Рішення за результатами розгляду заяви та поданих документів органом, що призначає пенсію, приймається не пізніше 10 днів після надходження заяви.

Відповідно до п. 4.10 Порядку № 22-1 після призначення, перерахунку пенсії, поновлення виплати раніше призначеної пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший вид електронна пенсійна справа засобами програмного забезпечення передається до органу, що призначає пенсію, за місцем фактичного проживання особи, за місцезнаходженням установи виконання покарань, де відбуває покарання засуджений до позбавлення (обмеження) волі, для здійснення виплати пенсії

Нарахована сума пенсії включається в документи для виплати пенсії не пізніше одного місяця з дня прийняття органом, що призначає пенсію, рішення про призначення, перерахунок, переведення з одного виду пенсії на інший та про поновлення виплати пенсії, а у разі призначення пенсії за віком автоматично - не пізніше одного місяця з дня надходження повідомлення про обраний особою спосіб виплати пенсії.

У межах спірних правовідносин заява позивача від 24.06.2026 про перерахунок пенсії розглянута за принципом екстериторіальності ГУ ПФУ в Донецькій області.

Суд апеляційної інстанції зауважує, що відповідачем у справах, у яких оспорюються, зокрема, рішення, ухвалені в результаті розгляду заяви про призначення / перерахунок пенсії, є саме орган державної влади суб`єкт владних повноважень, який прийняв відповідне рішення. Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 08.02.2024 у справі №500/1216/23.

Отже, з огляду на приписи пунктів 4.2, 4.10 розділу IV Порядку №22-1 належним відповідачем у частині позовних вимог щодо зобов`язання здійснити позивачу перерахунок пенсії, є саме ГУ ПФУ в Донецькій області, структурний підрозділ якого, визначений за принципом екстериторіальності, розглянув заяву ОСОБА_1 від 24.06.2026.

Водночас виплату перерахованої пенсії має здійснити територіальний орган Пенсійного фонду України, на обліку в якому перебуває позивач, а не ГУ ПФУ в Донецькій області. Оскільки ОСОБА_1 перебуває на обліку в ГУ ПФУ в Полтавській області, саме у цього органу виникає передбачений законом обов`язок здійснити виплату перерахованої пенсії після виконання ГУ ПФУ в Донецькій області цього судового рішення щодо перерахунку пенсії позивача.

Разом із тим ГУ ПФУ в Полтавській області не було визначено позивачем як відповідач у розгляді цієї адміністративної справи та не було залучене судом першої інстанції в якості співвідповідача.

Отже, позивачем заявлено позов щодо виплати пенсії до неналежного відповідача, а судом вирішено справу в цій частині вимог за участю неналежного відповідача.

За приписами ст. 48 КАС України суд першої інстанції, встановивши, що з адміністративним позовом звернулася не та особа, якій належить право вимоги, або не до тієї особи, яка повинна відповідати за адміністративним позовом, може за згодою позивача допустити заміну первинного позивача або відповідача належним позивачем або відповідачем, якщо це не потягне за собою зміни підсудності адміністративної справи.

Якщо позивач не згоден на заміну відповідача іншою особою, суд може залучити цю особу як другого відповідача.

Отже, визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи. Водночас обов`язком суду є встановлення належності відповідачів та їх заміна у разі необхідності.

З цього слідує, що суд за результатами розгляду справи відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача.

Разом з цим, колегія суддів зазначає, що позивач не завжди спроможний правильно визначити відповідача. Звертаючись до суду з адміністративним позовом, позивач зазначає відповідачем особу, яка, на його думку, повинна відповідати за позовом, проте під час розгляду справи він може заявити клопотання про заміну неналежного відповідача належним, залучення співвідповідача. Заміна відповідача, залучення співвідповідача може відбутися за клопотанням не лише позивача, а й будь-якої іншої особи, яка бере участь у справі, у тому числі й за клопотанням самого відповідача, або навіть за ініціативою суду.

Проте суд першої інстанції, вирішуючи спір, не з`ясував хто є належним відповідачем у справі щодо виплати пенсії та не вирішив питання про залучення до участі у справі співвідповідача - ГУ ПФУ в Полтавській області.

Разом з цим колегія суддів зазначає, що з аналізу ст. 48 КАС України слідує, що залучення до участі у справі співвідповідача належить до повноважень суду першої інстанції, оскільки внаслідок залучення співвідповідача справа має розглядатися спочатку.

Такий висновки узгоджуються з правовою позицією Верховного Суду, викладеною, зокрема, у постановах від 29.06.2021 у справі № 460/2903/20, від 14.12.2020 у справі № 826/17787/14, від 09.07.2020 у справі № 2040/5355/18, від 26.08.2020 у справі № 500/2972/17, від 23.06.2020 у справі № 540/2269/18 та від 30.09.2019 у справі № 140/72/19.

Особа, яка залучається до участі у справі у процесуальному статусі відповідача, має процесуальні права та процесуальні обов`язки, визначені КАС України. Залучення ж такої особи на стадії апеляційного розгляду справи позбавляє залученого відповідача можливості користуватися своїми процесуальними правами, гарантованими КАС України в суді першої інстанції, що є порушенням принципу рівності сторін.

В силу наведених вище приписів процесуального законодавства суд апеляційної інстанції, переглядаючи рішення суду першої інстанції в порядку апеляційного провадження, позбавлений можливості в межах наданих йому КАС України процесуальних повноважень виправити вказаний процесуальний недолік суду першої інстанції та залучити до участі у справі співвідповідача. Так само в силу приписів ст. 315 КАС України суд апеляційної інстанції не наділений повноваженнями направляти справу на новий розгляд, у разі виявлення порушень норм процесуального права, які є безумовною підставою до скасування судового рішення.

Ураховуючи, що суд апеляційної інстанції позбавлений можливості залучити до участі у справі співвідповідача ГУ ПФУ в Полтавській області, як і позбавлений можливості направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції, колегія суддів уважає, що у цьому випадку слід відмовити позивачу в задоволенні позову в частині виплати пенсії з підстав пред`явлення його до неналежного органу.

Одночасно слід указати, що відмова у задоволенні адміністративного позову, заявленого до неналежного відповідача, враховуючи неможливість його залучення на стадії перегляду судового рішення в апеляційному порядку, не позбавляє позивача права на повторне звернення до суду з тими самими позовними вимогами, проте вже до належного відповідача, із заявою про поновлення строку на звернення до суду у разі необхідності.

Аналізуючи наведені нормативно - правові акти, колегія суддів доходить висновку, що суд першої інстанції задовольняючи позовні вимоги в частині покладення обов`язку на ГУ ПФУ у Донецькій області здійснити з 24.06.2026 виплату пенсії за вислугу років ОСОБА_1 на підставі довідки Полтавської обласної прокуратури №21-90вих26 від 05.06.2026 про розмір заробітної плати (грошового забезпечення), з урахуванням раніше виплачених сум, зробив помилкові висновки.

Щодо доводів апелянта про те, що здійснення перерахунку пенсії є дискреційними повноваженнями пенсійного органу, колегія суддів зазначає таке.

Так, згідно з Рекомендацією №R (80) 2 комітету Міністрів державам-членам стосовно реалізації адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятою Комітетом Міністрів Ради Європи 11 травня 1980 року на 316-й нараді заступників міністрів, під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду - тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Дискреція - це елемент управлінської діяльності. Вона пов`язана з владними повноваженнями і їх носіями - органами державної влади та місцевого самоврядування, їх посадовими і службовими особами. Дискрецію не можна ототожнювати тільки з формалізованими повноваженнями - вона характеризується відсутністю однозначного нормативного регулювання дій суб`єкта. Він не може ухилятися від реалізації своєї компетенції, але і не має права виходити за її межі.

Тобто, дискреційні повноваження - це законодавчо встановлена компетенція владних суб`єктів, яка визначає ступінь самостійності її реалізації з урахуванням принципу верховенства права; ці повноваження полягають в застосуванні суб`єктами адміністративного розсуду при здійсненні дій і прийнятті рішень.

Колегія суддів зазначає, що повноваження державних органів не є дискреційними, коли є лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб`єкта владних повноважень. Отже, у разі настання визначених законодавством умов відповідач зобов`язаний вчинити конкретні дії і, якщо він їх не вчиняє, його можна зобов`язати до цього в судовому порядку.

Відповідно до ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

При цьому, суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану в пункті 58 рішення у справі "Серявін та інші проти України" (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain), серія A, 303-A, п. 29).

З огляду на вищенаведений підхід, колегія суддів вважає, що ключові аргументи апеляційних скарг отримали достатню оцінку.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

Відповідно до п. 4 ч. 1, ч. 2 ст. 317 КАС України, підстави для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню. Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.

Керуючись ст. ст. 241, 242, 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області - задовольнити частково.

Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 25.08.2026 по справі № 440/9676/26 - скасувати в частині задоволення позовних вимог щодо зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області здійснити з 24.06.2026 виплату пенсії за вислугу років ОСОБА_1 на підставі довідки Полтавської обласної прокуратури №21-90вих26 від 05.06.2026 про розмір заробітної плати (грошового забезпечення), з урахуванням раніше виплачених сум.

Прийняти в цій частині постанову, якою позовні вимоги ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

В іншій частині рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 25.08.2026 по справі №440/9676/26 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Головуючий суддя Л.О. Фоміна

Судді І.М. Ральченко В.В. Катунов