Справа № 539/4131/26
Провадження № 2/539/2796/2026
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10 листопада 2026 року м. Лубни
Лубенський міськрайонний суд Полтавської області у складі:
головуючого судді - Алтухової О.С.,
за участю секретаря судового засідання - Ануфрієвої Н.М.,
учасники по справі у судове засідання не з`явилися,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Лубенського міськрайонного суду у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Профіт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -
ВСТАНОВИВ:
Позивач ТОВ «Профіт Капітал» звернулось до суду з вказаним позовом.
Позовні вимоги мотивували тим, що 17.08.2019 між ТОВ «1Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 укладено договір позики №2217935, відповідно до якого останньому надано грошові кошти у розмірі 5 000 грн. строком на 30 днів.
14.01.2020 між ТОВ «1Безпечне агентство необхідних кредитів» та товариством з обмеженою відповідальністю «ФК «Профіт-Капітал» укладено договір факторингу №03042017. ТОВ «ФК «Профіт-Капітал» зобов`язання за Договором факторингу виконав в повному обсязі, та відповідно перерахував суму на користь ТОВ «1Безпечне агентство необхідних кредитів».
Заборгованість відповідача становить 19 685 грн., з яких: 5 000 грн. заборгованість за основною сумою боргу; 14 685 грн. заборгованість за відсотками. Відповідач продовжує ухилятись від виконання своїх зобов`язань і не погашає заборгованість за договорами, що і стало підставою для звернення до суду з даним позовом.
Просили стягнути з відповідача борг за договором позики в розмірі 19 685 грн., судовий збір у розмірі 2662 грн. 40 коп., та витрати на правничу допомогу в розмірі 7 000 грн.
Ухвалою суду від 26 серпня 2026 року відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження та призначено судове засідання.
25 вересня 2026 року від представника відповідача ОСОБА_1 адвоката Антіховича В.В. надійшов відзив на позовну заяву. У відзиві зазначено, що відповідач позов не визнає в повному обсязі, заперечує факт отримання кредитних коштів та факт укладання між сторонами кредитного договору. Він не підтверджував свою волю на його укладання у спосіб визначений законом та не погоджував істотних умов кредитування.
Позивач посилається на те, що заявлені кредитні договори підписані боржником за допомогою одноразового ідентифікатора, проте не довів факт надсилання вказаних ідентифікаторів відповідачу.
Крім того, вважає, що підписання договору одноразовим ідентифікатором проведено в порушення закону.
Нараховані проценти за кредитним договором в розмірі 14 685 грн. є не співмірними з тілом кредиту, оскільки суперечать принципам розумності та є дисбалансом договірних прав та обов`язків на шкоду позичальнику як споживача послуг.
Заявлені позивачем витрати на правничу допомогу є вкрай завищеними та не співмірними з наданими послугами.
В судове засідання представник позивача не з`явився, подав клопотання про розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги підтримав в повному обсязі, не заперечував проти заочного розгляду справи.
Відповідач ОСОБА_1 та його представник адвокат Антіхович В.В. у судове засідання не з`явилися, згідно наданої заяви адвокат просив розглядати справу у їх відсутність. Свою позицію щодо позовних вимог виклали у відзиві на позовну заяву.
За відсутності учасників процесу розгляд цивільної справи здійснено в порядку ч. 2 ст. 247 ЦПК України без фіксації судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Суд, дослідивши наявні в матеріалах справи докази в їх сукупності, приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Згідно ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Судом встановлено, що 17.08.2019 ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 уклали кредитний договір №2217935, відповідно до умов якого товариство надає відповідачу кредит у сумі 5 000 грн. строком на 30 днів. В договорі сторони також узгодили розмір відсотків та порядок їх нарахування.
Підписання договору відповідачем підтверджується довідкою про ідентифікацію.
Факт отримання коштів за вказаним кредитним договором підтверджується листом ТОВ «ФК «Фінекспрес». (а.с.25).
14.01.2020 між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ТОВ «ФК «Профіт Капітал» укладено договір факторингу №2217935, відповідно до умов якого ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» відступає шляхом продажу ТОВ «ФК «Профіт Капітал», а ТОВ «ФК «Профіт Капітал» приймає належні ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» права вимоги до боржників, вказаними у додатку до договору.
Відповідно до витягу з реєстру боржників до договору факторингу №03042017 від 14.01.2020 до ТОВ «ФК «Профіт Капітал» перейшло право вимоги за договором №2217935.
Згідно з договором відступлення сума боргу перед новим кредитором становить 19 685 грн., з яких: 5 000 грн. заборгованість за основною сумою боргу; 14 685 грн.
Всупереч умов Кредитних договорів, незважаючи на повідомлення, відповідач не виконав свого зобов`язання. Після відступлення позивачу права грошової вимоги до відповідача, останній не здійснив жодного платежу для погашення кредитних заборгованостей.
Відповідно дост. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Згідно ст.ст.526, 527, 530 ЦК України зобов`язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог закону.
Згідно зі ст.1050 та ч.1 ст.1054 ЦК України, за кредитним договором банк зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити відсотки. Якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 цього Кодексу України.
Статтею 610 Цивільного кодексу України встановлено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.
Згідно ч. 1 ст. 1077 ЦК України, за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Відповідач порушив умови договору та перестав належним чином сплачувати кредит, у результаті чого виникла заборгованість.
Питання нарахування відсотків за користування кредитними коштами врегульовано умовами договору, відповідно до яких кредит наданий на строк 30 днів зі сплатою 1,60% на добу.
Таким чином, з відповідача підлягають стягненню відсотки в розмірі 2400 грн (5000х1,60/100х30).
З огляду на вищевикладене, беручи до уваги те, що відповідач взятих на себе кредитних зобов`язань в строк, передбачений договором, не виконав, суд знаходить позовні вимоги частково обґрунтованими та такими, що підлягають частковому задоволенню.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України судові витрати підлягають відшкодуванню на користь позивача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, суд присуджує до стягнення з відповідача на користь позивача судові витрати по сплаті судового збору пропорційно задоволеним позовним вимогам у сумі 1001,10 грн.
Щодо стягнення з відповідача судових витрат у вигляді витрат на правничу допомогу суд виходить з такого.
Згідно з ч.ч. 1, 3 ст. 134 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать в тому числі і витрати на професійну правничу допомогу.
Частинами 3-5 статті 137 ЦПК України встановлено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
В матеріалах справи наявний договір про надання правничої допомоги №02-24 від 01.07.2024, укладений позивачем ТОВ «Фінансова компанія «Профіт Капітал» в особі директора Запорожченко А.В. з Адвокатським об`єднанням «Правовий курс», про надання юридичних послуг.
Відповідно до Акту №75 прийому-передачі наданої правничої допомоги від 26 червня 2026 року надано правничу допомогу по справі ОСОБА_1 в сумі 7 000 грн.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Суд зазначає, що Велика Палата Верховного Суду вже вказувала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19) та постанова Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18 (провадження № 12-171гс19)).
Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав і основоположних свобод 1950 року, застосовує аналогічний підхід та вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі «East/West Alliance Limited» проти України» від 23 січня 2014 року (East/West Alliance Limited v. Ukraine, заява № 19336/04, § 268)).
Відповідно до положень ч.6 ст. 137 ЦПК України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Суд під час вирішення питання про розподіл судових витрат може не тільки за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката, а і за власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами третьою - п`ятою та дев`ятою статті 141 ЦПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.
Аналогічна позиція відображена в п.119 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2022 року № 922/1964/21
Таким чином, суд вважає, що розмір гонорару адвоката у сумі 7000,00 грн. неспівмірний зі складністю справи, яка відповідно до положень ЦПК України є малозначною, розглядається у порядку спрощеного позовного провадження на підставі наявних у справі матеріалів, а також часом, необхідним представнику позивача для вчинення відповідних процесуальних дій.
Враховуючи викладене, суд зазначає, що витрати на професійну правничу допомогу у суму 4000,00 грн. є співмірними зі складністю цієї справи, наданим адвокатом обсягом послуг, відповідають критерію реальності таких витрат та розумності їхнього розміру.
З урахуванням часткового задоволення позову, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати на правничу допомогу в розмірі 1504 грн.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 12, 13, 76-81,89, 137, 141, 263, 265, 273 ЦПК України, суд,-
УХВАЛИВ:
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Профіт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Профіт Капітал» заборгованість у розмірі 7400 (сім тисяч чотириста) гривень.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Профіт Капітал» сплачений судовий збір у розмірі 1001 (одна тисяча одна) грн. 10 коп. та витрати на правову допомогу у розмірі 1504 (одна тисяча п`ятсот чотири) гривні.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Полтавського апеляційного суду.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
З інформацією щодо тексту судового рішення учасники справи можуть ознайомитися за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua.
Відомості про учасників справи згідно п. 4 ч. 5 ст.265 ЦПК України:
Позивач - Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Профіт Капітал», код ЄДРПОУ 39992082, адреса місця знаходження: м. Київ, вул.Набережно-Лугова,8.
Відповідач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .
Повне судове рішення складено та підписано 10 листопада 2026 року.
Суддя Лубенського міськрайонного суду О.С. Алтухова