Рішення № 141371753 у справі № 554/18821/25 від 23.10.2026

Дата документу 23.10.2026 Справа № 554/18821/25

Провадження № 2/554/954/2026

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 жовтня 2026 року м. Полтава

Шевченківський районний суд міста Полтави у складі: головуючого судді - Бугрія В.М., за участю секретаря судових засідань Мазніченко М.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Полтаві цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до АТ «Акцент-Банк», ФОП ОСОБА_2 про стягнення матеріальної та моральної шкоди,-

ВСТАНОВИВ:

25.12.2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до АТ «Акцент-Банк», ФОП ОСОБА_2 про стягнення матеріальної та моральної шкоди, в якому просить стягнути солідарно з відповідачів на користь позивача суму боргу в розмірі 120813,92 грн з яких - 90000,00 грн основного боргу за неповернення коштів, 21966,80 грн, збитків від інфляції, 7560,00 грн 3 % річних та 1287,12 грн % пені. Стягнути з АТ «Акцент Банк» на користь позивача моральну шкоду в розмірі 10000,00 грн. та стягнути солідарно з відповідачів на користь позивача витрати зі сплати судового збору та витрати на професійну правничу допомогу в сумі 20000,00 грн.

В обґрунтування заявлених вимог позивача зазначає, що 12.02.2023 року ОСОБА_1 у безготівковій формі здійснював операції з оплати за товар у магазині « ІНФОРМАЦІЯ_1 » (ФОП ОСОБА_2 ), який розташований за адресою АДРЕСА_1 , через термінал А-Банку Т0001582. Так, 12.02.2023 року позивачем о 16:25 був придбаний товар на суму 90000,00 грн. та здійснена оплата у безготівковій формі (чек №72 терміналу А-Банку), за допомогою вищевказаного терміналу А-Банку, його власною банківською карткою.

З`ясувавши невідповідність придбаного товару він узгодив з продавцем розірвання угоди і повернення сплаченої за нього суми, для чого до терміналу орієнтовно в 18:03:02 год., була прикладена банківська карта, яка належить йому (з якої проводилась оплата). Після цього було видано чек, у якому зазначено, що повернення 90000,00 грн. було успішним (чек №150 терміналу А-Банку). Однак, кошти у розмірі 90000,00 грн. не було повернуто і кошти не надійшли йому на банківську карту. При цьому продавець у магазині не повідомив, що для повернення коштів має бути використана саме та карта, якою здійснювалась оплата.

Впродовж лютого - червня 2023 року позивач та ФОП ОСОБА_3 намагались з`ясувати причини неповернення коштів від А-Банку, який 8-9 червня 2023 року у застосунку Telegram у чаті з А-Банк ФОП ОСОБА_3 був проінформований, що вказані грошові кошти було заблоковані банком на 180 днів після передачі терміналу в банк. Потім продавець повідомив, що його термінал заблоковано банком і вилучив його у ФОП ОСОБА_3 .

Позивач неодноразово звертався до магазину, щоб йому повернули кошти, однак у магазині повідомили, що на рахунку магазину грошових коштів немає і що вони заблоковані банком. Також впродовж всього часу звертався до А-Банку з проханням повернути кошти, що також було проігноровано.

ФОП ОСОБА_3 надав йому для ознайомлення його виписки по банківському рахунку з 12.02.2023 року до вересня 2023 року з яких вбачається що зарахування коштів на його поточні банківські рахунки в А-Банку від жодного із його контрагентів не було і відповідно він не міг йому повернути грошові кошти, що доводило факт перебування його коштів впродовж всього цього часу у розпорядженні А-Банку.

Факт перерахування коштів і спроб повернення коштів за 12.02.2023 року доводиться чеками терміналу банку в магазині « ІНФОРМАЦІЯ_1 » (копії додає) :

- чек № НОМЕР_1 терміналу магазину « ІНФОРМАЦІЯ_1 » ФОП ОСОБА_2 від 12.02.2023 року на суму 90000,00 грн.

- чек №150 терміналу магазину « ІНФОРМАЦІЯ_1 » ФОП ОСОБА_2 від 12.02.2023 року на повернення коштів суму 90000,00 грн.

Позивач неодноразово звертався до магазину, щоб йому повернули кошти, однак у магазині повідомили, що на рахунку магазину грошових коштів немає і що вони заблоковані банком. Він та ФОП ОСОБА_3 неодноразово звертались з приводу даної ситуації на гарячу лінію А-Банку, однак жодного належного пояснення не отримали.

Так само і ФОП Кінаш звертався до банку через телеграм чат, через який йому було надіслано повідомлення А-Банку, що кошти заблоковано на 180 днів з моменту вилучення терміналу і що у банку відсутня можливість розблокувати їх.

24.10.2025 року позивач в зв`язку із незрозумілим вилученням і не поверненням йому особистих коштів банком при проведенні вищезгаданих фінансових операцій звернувся до АТ «Акцент-Банк» з претензією у якій просив повернути грошові кошти, які йому належали, внаслідок повернення товару ФОП ОСОБА_2 («Мешок»). А-Банк претензію проігнорував.

Окрім цього, він додатково 24.11.2025 року звернувся через месенджер телеграм до відповідача банку і просив повернути грошові кошти і нагадав про свою претензію, на що банк запропонував йому звернутись особисто до найближчого відділення А-Банку для встановлення залишку коштів та їх отримання.

В той же день він дослухався рекомендацій банку та відвідав відділення А-Банку, де замість повернення йому грошових коштів та визначення залишку коштів у порядку знущання з нього надали лист що у нього перед банком заборгованість відсутня.

На його звернення ФОП ОСОБА_3 повідомив, що 23.06.2023 року А-Банк своїм листом на його адресу проінформував, що припинив його обслуговування.

В подальшому 16.10.2023 року ФОП ОСОБА_2 (магазин « ІНФОРМАЦІЯ_1 ») звернувся до АТ «Акцент Банк» з офіційним листом у якому просив повідомити йому про рух і залишок грошових коштів у національній, або іноземній валюті на усіх його(як ФОП та/або як фізичної особи) банківських рахунках, відкритих у АТ «А-Банк» станом на 12 та 13 лютого 2023 року. Просив надати йому виписку про рух і залишки грошових коштів у національній або іноземній валюті на усіх його (як ФОП та/або як фізичної особи) банківських рахунках, викритих у АТ «А-Банк» за лютий 2023 року. Просив окремо повідомити йому про рух і залишок грошових коштів у національній, або іноземній валюті на усіх його (як ФОП та/або як фізичної особи) банківських рахунках, відкритих у АТ «А-Банк» станом на 14 квітня 2023 року і окремо станом на 23.06.2023 року.

08.11.2023 року на адресу ФОП ОСОБА_2 було надіслано лист від АТ «Акцент Банку» із запитуваною інформацією, згідно якої вбачається, що за період з 01.02.2023 року по 28.02.2023 року відбувся рух коштів на суму 159,25 грн (відшкодування за еквайринг «Мешок» за 4 операції на суму 162 грн, повернень на суму 87 грн і комісія банку 2,75 грн).

Виписки банку за 12.02.2023 - 13.02.2023 року визначають, що зарахування коштів на придбання товару від сторонніх на поточний рахунок ФОП ОСОБА_2 на загальну суму 90000,00 грн - не відбулось.

З огляду на документальне підтвердження успішності операцій з повернення коштів про що йому було видано відповідні чеки з терміналу і надану банком інформацію згідно якої вбачається у виписках банку, що по ФОП ОСОБА_2 , не відбулось навіть зарахування коштів - подібні дії банку з блокування коштів у даному випадку є штучними і доводить факт протиправного утримання банком його коштів (до цього часу).

У підсумку, грошові кошти у сумі 90000,00 грн. заблоковані «А-Банком» і з моменту здійснення перерахування були відсутні на рахунку магазину « ІНФОРМАЦІЯ_1 » (ФОП ОСОБА_2 ), у зв`язку з чим повернення зазначених сум магазином неможливе з боку магазину. Кошти безпідставно заблоковані до цього часу з боку А-Банку.

Також на даний момент сплинули строки 180 денного блокування коштів А-Банком (про що банк повідомляв клієнту) з моменту вилучення терміналу, однак попри це гроші позивача після завершення періоду блокування до цього часу банком не повернуто і вони без достатньої (без будь-якої правової підстави) перебувають у власності А-Банку.

З моменту перерахування коштів на жоден із зазначених рахунків позивача - ОСОБА_1 грошові кошти від А-Банку не надходили і до цього часу безпідставно утримуються банком.

Ухвалою Шевченківського районного суду міста Полтави від 06.01.2026 року відкрито провадження та вирішено розгляд проводити за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін.

Згідно правил ч. 6 ст. 19 ЦПК України зазначений спір є малозначним, а тому відповідно до вимог ст. 274 ЦПК України справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження.

За приписами ч. ч. 1, 2, 8 ст. 279 ЦПК України розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі. Розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться. При розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

24.02.2026 року представник відповідача ФОП ОСОБА_2 подав відзив на позовну заяву, де вказував що позовні вимоги в частині вимог до АТ «Акцент Банку» вважає обґрунтованими, а позовні вимоги щодо ФОП не визнає, бо гроші відповідач не отримав. Перераховані кошти залишились у розпорядженні банку і залишаються там до цього часу.

Банк перераховані кошти через його термінал заблокував на своїх рахунках і йому на рахунок не зараховував, тому він вважає, що грошові кошти позивача повинен повернути саме банк.

Подібна (абсолютно тотожна) ситуація була з іншим з контрагентів - ОСОБА_4 , якому банк так само заблокував кошти і він звернувся до суду та стягнув з банку суму боргу. Справа №554/7360/24 у якій суд позов задовольнив і стягнув борг виключно з банку, щодо нього судових рішень не було.

12.02.2023 року ОСОБА_1 у безготівковій формі здійснював операції з оплати за товар у магазині « ІНФОРМАЦІЯ_1 » (ФОП ОСОБА_2 ), який розташований за адресою АДРЕСА_1 , через термінал А-Банку ТО001582.

З?ясувавши невідповідність придбаного товару вони з контрагентом узгодили розірвання угоди і повернення сплаченої за нього суми, для чого до терміналу орієнтовно в 18:03:02 год., була прикладена банківська карта ОСОБА_5 . Після цього було видано чек, у якому зазначено, що повернення 90000,00 грн. було успішним (чек № 150 терміналу А-Банку).

Однак, під час перебування контрагента у магазині кошти у розмірі 90000,00 грн. йому не було повернуто і кошти не надійшли на його банківську карту.

Впродовж лютого - червня 2023 року ФОП з ОСОБА_1 намагались з?ясувати причини не повернення коштів від А-Банку, і відповідач 8-9 червня 2023 року у застосунку Telegram у чаті з А-Банку був проінформований що вказані грошові кошти було заблоковані банком на 180 днів після передачі терміналу в банк. Потім його термінал було заблоковано банком і вилучено. Відповідач і ОСОБА_1 звертались до банку щодо повернення коштів, однак їх проігнорували. Відповідач отримав виписки по своєму банківському рахунку з 12.02.2023 року до вересня 2023 року з яких вбачається, що зарахування коштів на його поточні банківські рахунки в А-Банку від жодного із його контрагентів не було, що доводить, що кошти до цього часу у розпорядженні А-Банку.

Факт перерахування коштів і спроб повернення коштів за 12.02.2023 року доводиться чеками терміналу банку в магазині « ІНФОРМАЦІЯ_1 » : чек № НОМЕР_1 терміналу магазину « ІНФОРМАЦІЯ_1 » ФОП ОСОБА_2 від 12.02.2023 року на суму 90000,00 грн., чек №150 терміналу магазину « ІНФОРМАЦІЯ_1 » ФОП ОСОБА_2 від 12.02.2023 року на повернення коштів суму 90000,00 грн.

Відповідач звернувся до АТ «Акцент Банк» з офіційним листом у якому просив повідомити наступне: 1. Повідомити про рух і залишок грошових коштів у національній, або іноземній валюті на усіх його(як ФОП та/або як фізичної особи) банківських рахунках, відкритих у АТ «А-Банк» станом на 12 та 13 лютого 2023 року. 2. Просив надати виписку про рух і залишки грошових коштів у національній або іноземній валюті на усіх його(як ФОП та/або як фізичної особи) банківських рахунках, викритих у АТ «А-Банк» за лютий 2023 року. 3. Просив окремо повідомити його про рух і залишок грошових коштів у національній, або іноземній валюті на усіх його (як ФОП та/або як фізичної особи) банківських рахунках, відкритих у АТ «А-Банк» станом на 14 квітня 2023 року і окремо станом на 23.06.2023 року.

08.11.2023 року на його адресу було надіслано лист АТ «Акцент Банку» із запитуваною інформацією, згідно якої вбачається, що за період з 01.02.2023 року по 28.02.2023 року відбувся рух коштів на суму 159,25 грн (відшкодування за еквайринг «Мешок» за 4 операції на суму 162 грн, повернень на суму 87 грн і комісія банку 2,75 грн). Виписки банку за 12.02.2023 - 13.02.2023 року визначають, що зарахування коштів від ОСОБА_5 в сумі 90000 грн на його рахунки не відбулось.

Позов в частині вимог про стягнення коштів з банку він визнає і підтримує, вважає що вимоги про стягнення коштів з нього не мають підстав для задоволення, бо кошти позивача у день перерахування і пізніше від банку йому на рахунки не надходили і він їх не отримував, тому і повернути не може.

25.02.2026 року від представника позивача надійшло клопотання про виключення з числа відповідачів, а саме просить суд виключити ФОП ОСОБА_2 зі складу відповідачів у справі № 554/18821/25.

Ухвалою Шевченківського районного суду міста Полтави від 25.02.2026 року клопотання представника позивача адвоката Харченка О.В. про виключення з числа відповідачів - задоволено. Виключено ФОП ОСОБА_2 зі складу відповідачів у справі № 554/18821/25.

02.03.2026 року на адресу суду від відповідача АТ «Акцент Банку» надійшов відзив на позовну заяву в якому просили відмовити в задоволенні позовних вимог до АТ «Акцент-Банк» про стягнення коштів в повному обсязі та стягнути судові витрати на правову допомогу в розмірі 5000 грн. У відзиві зазначено, що предметом цього позову є саме повернення відповідачем ФОП ОСОБА_2 коштів за повернутий товар позивачу. Та обставина, що у ФОП ОСОБА_3 виникли проблеми з обмеженнями на його рахунках в обслуговуючому його рахунки банку, є підставою для звернення до суду саме його з позовом до обслуговуючого його банка щодо зняття обмежень по рахунках, оскільки до правовідносин між позивачем та ФОП Кінаш щодо купівлі-продажу товарів сам банк відношення не має.

Позивач не надав доказів щодо цих платежів, на який рахунок перераховано кошти, з якого рахунку повинні бути повернуті, тощо, хоча це обов`язок саме позивача відповідно до ст.ст. 81-83 ЦПК України. Так, саме позивач повинен довести той факт, що кошти не були повернуті на ті картки, що він прикладав при поверненні до терміналу, але виписки по рахунках третіх осіб з ПриватБанку в справі відсутні.

15.04.2026 року від представника позивача адвоката Харченка О.В. надійшла заява про надання доказів понесених позивачем судових витрат по справі, просили сягнути з відповідача 20000 грн.

16.04.2026 року від відповідача АТ «Акцент Банку» надійшла заява про надання строку для примирення.

08.06.2026 року від представника позивача адвоката Харченка О.В. надійшла заява про зменшення позовних вимог, де просили прийняти заяву про зменшення розміру позовних вимог на суму 90000,00 грн, які відповідач добровільно повернув у процесі розгляд справи 02.06.2026 року, через банківське зарахування коштів на рахунок позивача - до розгляду. Стягнути з відповідача на користь ОСОБА_1 за позовною заявою по справі № 554/18821/25 залишок позовних вимог , який складається з наступного: - 21966,80 збитків від інфляції; -7560,00 грн 3% процентів; - 1287,12 грн; пені, - 10000,00 грн на відшкодування моральної шкоди. Стягнути з відповідача на користь позивача ОСОБА_1 судові витрати на професійну правничу допомогу (послуги адвоката Харченко О.В.) у розмірі 20000,00 грн.

28.07.2026 року від відповідача АТ «Акцент Банку» надійшла заява про виплату позивачеві 90000 грн. та долучили квитанцію.

Дослідивши письмові докази у справі у їх сукупності, всебічно та повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд вважає, що позов підлягає задоволенню, зважаючи на наступне.

Судом встановлено що, 12.02.2023 року ОСОБА_1 здійснив оплату товару в магазині « ІНФОРМАЦІЯ_1 » ФОП ОСОБА_2 на суму 90000,00 грн за допомогою платіжної картки через платіжний термінал АТ «Акцент-Банк», що підтверджується фіскальним чеком № 72.

Того ж дня, після узгодження з продавцем питання про розірвання договору купівлі-продажу та повернення товару, позивачем через той самий платіжний термінал було ініційовано операцію повернення коштів у сумі 90000,00 грн, за результатами якої сформовано чек № 150 із зазначенням успішного проведення операції повернення.

Разом із тим фактичного зарахування повернутих коштів на банківський рахунок позивача не відбулося.

З наданих відповідачем ФОП ОСОБА_2 виписок за банківськими рахунками за період з 12.02.2023 року до вересня 2023 року вбачається, що кошти в сумі 90000,00 грн на його рахунки не надходили.

Крім того, відповідно до листа АТ «Акцент-Банк» від 08.11.2023 року, за період з 01.02.2023 року до 28.02.2023 року рух коштів за операціями еквайрингу магазину « ІНФОРМАЦІЯ_1 » становив 159,25 грн, при цьому відображено чотири операції на загальну суму 162,00 грн, повернення на суму 87,00 грн та комісію банку в розмірі 2,75 грн. Зарахування коштів у сумі 90000,00 грн на рахунок ФОП ОСОБА_2 зазначеними виписками не підтверджується.

Також суд бере до уваги повідомлення АТ «Акцент-Банк», надане ФОП ОСОБА_2 через месенджер Telegram, відповідно до якого кошти були заблоковані банком на 180 днів після вилучення платіжного термінала.

Отже, сукупністю досліджених доказів підтверджується, що операція з повернення коштів була ініційована та відображена платіжним терміналом як успішна, однак позивач фактично не отримав належних йому грошових коштів.

При цьому відповідач не надав суду належних та допустимих доказів того, що операція з повернення коштів була завершена належним чином, що кошти були зараховані на рахунок позивача або що існували передбачені законом підстави для тривалого утримання цих коштів.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про платіжні послуги» платіжна операція є дією, ініційованою користувачем платіжних послуг або від його імені, щодо внесення, переказу або зняття коштів незалежно від правовідносин між платником та отримувачем.

Згідно з частиною першою статті 86 Закону України «Про платіжні послуги» надавач платіжних послуг несе відповідальність перед користувачами за невиконання або неналежне виконання платіжних операцій відповідно до закону та умов укладених між ними договорів, якщо не доведе, що платіжні операції виконані ним належним чином.

Частиною третьою цієї статті передбачено право користувачів на відшкодування в судовому порядку шкоди, заподіяної надавачем платіжних послуг внаслідок помилкової, неналежної, неакцептованої платіжної операції або виконання платіжної операції з порушенням установлених законом строків.

Таким чином, законодавець покладає на надавача платіжних послуг обов`язок забезпечити належне виконання платіжної операції та відповідальність за порушення такого обов`язку.

Суд звертає увагу, що сам по собі факт використання позивачем платіжної картки іншого банку не звільняє АТ «Акцент-Банк» від відповідальності за належне виконання операції повернення коштів через платіжний термінал, який перебував під його обслуговуванням.

Посилання відповідача на те, що спірні правовідносини виникли виключно між позивачем та ФОП ОСОБА_2 , суд оцінює критично, оскільки встановлені обставини свідчать про те, що продавець не отримав спірних коштів на свої рахунки та не мав фактичної можливості здійснити їх повернення самостійно.

Водночас саме відповідач здійснював обслуговування платіжного термінала, через який була проведена операція повернення коштів, а також повідомляв про блокування відповідної суми коштів.

За таких обставин суд доходить висновку, що саме неналежне виконання відповідачем своїх обов`язків як надавача платіжних послуг призвело до порушення майнових прав позивача.

При цьому суд враховує, що відповідач АТ «Акцент-Банк» лише під час розгляду цієї справи, 02.06.2026 року, повернув позивачу грошові кошти в сумі 90000,00 грн, що підтверджується долученою до матеріалів справи квитанцією.

Отже, повернення основної суми коштів відбулося після звернення позивача до суду та відкриття провадження у справі, що додатково підтверджує обґрунтованість звернення позивача за судовим захистом.

Відтак, суд вважає доведеним факт неналежного виконання АТ «Акцент-Банк» платіжної операції та порушення майнових прав позивача внаслідок тривалого неповернення належних йому коштів.

Щодо стягнення інфляційних втрат та трьох процентів річних

Вирішуючи позовні вимоги в частині стягнення інфляційних втрат та трьох процентів річних, суд виходить із такого.

Відповідно до статей 525, 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.

Частиною першою статті 612 ЦК України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до частини другої статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Правова природа передбачених статтею 625 ЦК України інфляційних втрат та трьох процентів річних полягає у компенсації кредитору майнових втрат, спричинених знеціненням грошових коштів унаслідок інфляційних процесів, а також у компенсації за користування боржником коштами, які належать кредитору.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16.05.2018 року у справі № 686/21962/15-ц зазначила, що стаття 625 ЦК України визначає загальні правила відповідальності за порушення грошового зобов`язання, які поширюються на всі види грошових зобов`язань незалежно від підстав їх виникнення.

Крім того, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 04.06.2019 року у справі № 916/190/18 звернула увагу, що передбачений частиною другою статті 625 ЦК України обов`язок боржника сплатити інфляційні втрати та три проценти річних виникає внаслідок самого факту прострочення виконання грошового зобов`язання.

Додатково: правова позиція Великої Палати Верховного Суду щодо прострочення повернення безпідставно одержаних коштів викладена у справі № 922/4099/17.

У цій справі судом встановлено, що позивач мав право на повернення 90000,00 грн ще з моменту проведення операції повернення товару 12.02.2023 року, однак фактично отримав ці кошти лише 02.06.2026 року.

При цьому відповідач не довів наявності законних підстав для утримання зазначених коштів протягом такого тривалого періоду.

Отже, з моменту порушення обов`язку щодо належного повернення коштів у відповідача виникло грошове зобов`язання, прострочення виконання якого є підставою для застосування положень частини другої статті 625 ЦК України.

Враховуючи наведене, суд вважає, що вимоги позивача про стягнення інфляційних втрат у розмірі 21966,80 грн та трьох процентів річних у розмірі 7560,00 грн є обґрунтованими за умови підтвердження поданим розрахунком відповідного періоду прострочення, суми боргу та правильності застосованих індексів інфляції.

При цьому суд бере до уваги, що повернення відповідачем основної суми боргу під час розгляду справи не звільняє його від обов`язку сплатити нарахування, передбачені статтею 625 ЦК України за період фактичного прострочення до дня повернення коштів.

Відтак позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Вирішуючи позовні вимоги в частині стягнення пені в розмірі 1287,12 грн, суд виходить із такого.

Відповідно до частини шостої статті 86 Закону України «Про платіжні послуги» надавач платіжних послуг у разі порушення строків виконання платіжних операцій, передбачених цим Законом або договором про надання платіжних послуг, зобов`язаний сплатити користувачу пеню в розмірі 0,1 відсотка суми простроченого платежу за кожний день прострочення, але не більше 10 відсотків суми платіжної операції, якщо інший розмір пені не обумовлений договором про надання платіжних послуг.

Зазначена норма встановлює спеціальну відповідальність надавача платіжних послуг за порушення строків виконання платіжних операцій.

Як встановлено судом, відповідач не забезпечив належного завершення операції повернення коштів позивачу, внаслідок чого грошові кошти в сумі 90000,00 грн тривалий час залишалися неповернутими.

При цьому відповідач не довів, що затримка повернення коштів була зумовлена обставинами, які відповідно до закону виключають його відповідальність.

Суд також враховує, що внутрішні процедури банку щодо блокування коштів, вилучення платіжного термінала або припинення обслуговування торговця самі по собі не можуть бути підставою для обмеження прав користувача платіжних послуг та звільнення надавача платіжних послуг від установленої законом відповідальності.

Отже, за наявності підтвердженого розрахунку періоду прострочення та з урахуванням установленого законом граничного розміру пені суд вважає вимогу про стягнення 1287,12 грн такою, що підлягає задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно з ст. 1066 ЦК України, за договором банківського рахунка банк зобов`язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком. Банк має право використовувати грошові кошти на рахунку клієнта, гарантуючи його право безперешкодно розпоряджатися цими коштами. Банк не має права визначати та контролювати напрями використання грошових коштів клієнта та встановлювати інші, не передбачені договором або законом, обмеження його права розпоряджатися грошовими коштами на власний розсуд. Положення цієї глави застосовуються до інших фінансових установ при укладенні ними договору банківського рахунка відповідно до наданої ліцензії, а також застосовуються до кореспондентських рахунків та інших рахунків банків, якщо інше не встановлено законом.

Статтею 525 ЦК України встановлено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з ч. ч. 1-3 ст. 1066 ЦК України, за договором банківського рахунку банк зобов`язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунку), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком. Банк має право використовувати грошові кошти на рахунку клієнта, гарантуючи його право безперешкодно розпоряджатися цими коштами. Банк не має права визначати та контролювати напрями використання грошових коштів клієнта та встановлювати інші, не передбачені договором або законом, обмеження його права розпоряджатися грошовими коштами на власний розсуд.

Положенням ч. 1 ст. 1068 ЦК України передбачено, що банк зобов`язаний вчиняти для клієнта операції, які передбачені для рахунків даного виду законом, банківськими правилами та звичаями ділового обороту, якщо інше не встановлено договором банківського рахунку.

Відповідно до ч. 1 ст. 1073 Цивільного кодексу України у разі несвоєчасного зарахування на рахунок грошових коштів, що надійшли клієнтові, їх безпідставного списання банком з рахунка клієнта або порушення банком розпорядження клієнта про перерахування грошових коштів з його рахунка банк повинен негайно після виявлення порушення зарахувати відповідну суму на рахунок клієнта або належного отримувача, сплатити проценти та відшкодувати завдані збитки, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з ч. 1, ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 82 ЦПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників.

Згідно зі статтею 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності .

Вирішуючи вимоги позивача про стягнення з відповідача моральної шкоди в розмірі 10000,00 грн, суд виходить із такого.

Відповідно до частини першої статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Згідно з частиною другою статті 23 ЦК України моральна шкода полягає, зокрема:

- у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я;

- у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої;

- у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку зі знищенням чи пошкодженням її майна;

- у приниженні честі, гідності, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Відповідно до частини третьої статті 23 ЦК України моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення.

Згідно зі статтею 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених законом.

Судом установлено, що внаслідок неналежного виконання відповідачем своїх обов`язків позивач був позбавлений можливості користуватися належними йому грошовими коштами в сумі 90000,00 грн протягом тривалого часу.

При цьому позивач неодноразово намагався врегулювати спір у позасудовому порядку, звертався до продавця товару, до банку, намагався з`ясувати причини неповернення коштів, однак належного реагування та фактичного повернення коштів не отримав.

Більше того, незважаючи на неодноразові звернення позивача, відповідач не забезпечив належного інформування щодо причин затримки повернення коштів та способу відновлення порушеного права.

Замість належного врегулювання ситуації позивач був змушений витрачати власний час і зусилля на неодноразові звернення до банку, з`ясування обставин руху коштів та звернення до суду для захисту свого порушеного права.

Суд враховує, що грошові кошти є майновим благом, можливість вільного розпорядження яким становить одну зі складових майнових прав особи. Тривале позбавлення такої можливості, особливо за відсутності зрозумілих пояснень та ефективних дій з боку банку, об`єктивно могло спричинити позивачу душевні переживання, почуття невизначеності, безпорадності та необхідність докладати додаткових зусиль для відновлення порушеного права.

При цьому суд звертає увагу, що повернення відповідачем основної суми коштів лише під час судового розгляду не усуває факту попереднього порушення прав позивача та не звільняє відповідача від відповідальності за наслідки такого порушення.

Визначаючи розмір відшкодування моральної шкоди, суд враховує тривалість порушення прав позивача, характер протиправної поведінки відповідача, розмір коштів, якими позивач був позбавлений можливості користуватися, кількість звернень до відповідача, необхідність звернення до суду, а також вимоги розумності, виваженості та справедливості.

Європейський суд з прав людини у своїй практиці неодноразово наголошував, що відшкодування має забезпечувати реальне поновлення порушеного права, а визначення справедливої сатисфакції повинно враховувати конкретні обставини справи.

З огляду на наведене суд доходить висновку, що позивач зазнав моральних страждань унаслідок протиправної поведінки відповідача, а тому вимога про відшкодування моральної шкоди є обґрунтованою.

Враховуючи характер та тривалість порушення, глибину душевних переживань позивача, засади розумності та справедливості, суд вважає заявлений розмір відшкодування моральної шкоди у сумі 10000,00 грн співмірним із наслідками порушення його прав та таким, що підлягає стягненню з відповідача.

Відповідно до статті 133 ЦПК України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних із розглядом справи.

Згідно з частиною першою статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до частини другої статті 141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, у разі задоволення позову покладаються на відповідача.

Судом установлено, що позивач звернувся до суду з вимогою про повернення 90000,00 грн, однак відповідач повернув зазначені кошти лише 02.06.2026 року, тобто після звернення позивача до суду.

Таким чином, саме поведінка відповідача зумовила необхідність звернення позивача за судовим захистом, а добровільне повернення основної суми боргу відбулося вже після відкриття провадження у справі.

З огляду на це суд вважає, що судові витрати, понесені позивачем у зв`язку з розглядом справи, мають бути покладені на відповідача з урахуванням положень статей 141, 142 ЦПК України.

Щодо витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 20000,00 грн суд зазначає, що відповідно до статті 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним зі складністю справи, обсягом виконаних адвокатом робіт, часом, витраченим на виконання відповідних робіт, та значенням справи для сторони.

При визначенні суми відшкодування таких витрат суд повинен перевірити наявність договору про надання правничої допомоги, документів, що підтверджують обсяг наданих послуг, їх вартість, а також співмірність заявленої суми зі складністю справи.

З урахуванням установлених обставин справи, обсягу виконаної представником позивача роботи, підготовки процесуальних документів та значення справи для позивача, суд вирішує питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу в межах документально підтвердженої та обґрунтованої суми.

Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Європейський суд з прав людини у рішенні у справі «Руїз Торія проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain, заява № 18390/91, рішення від 09.12.1994 року) зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, однак це не може розумітися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент сторін.

Оцінивши наявні у справі докази в їх сукупності, суд доходить висновку, що відповідачем не спростовано доводів позивача щодо неналежного виконання платіжної операції, тривалого неповернення належних йому коштів та порушення його майнових прав.

Натомість надані позивачем докази, зокрема чеки платіжного термінала, банківські виписки, листування з банком та документи щодо повернення коштів під час розгляду справи, у своїй сукупності підтверджують обставини, на які він посилається як на підставу позову.

Суд також бере до уваги, що відповідач повернув позивачу 90000,00 грн лише після звернення останнього до суду, що свідчить про обґрунтованість вимог щодо захисту порушеного майнового права.

За таких обставин суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 до АТ «Акцент-Банк» є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Керуючись статтями 12, 13, 76-81, 89, 133, 137, 141, 263-265, 274, 279 ЦПК України, статтями 16, 23, 525, 526, 610, 612, 625, 1167 ЦК України, статтями 86, 89 Закону України «Про платіжні послуги», суд -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Акцент-Банк» про стягнення матеріальної та моральної шкоди - задовольнити.

Стягнути з Акціонерного товариства «Акцент-Банк» на користь ОСОБА_1 :

- 21966 (двадцять одну тисячу дев`ятсот шістдесят шість) грн 80 коп. інфляційних втрат;

- 7560 (сім тисяч п`ятсот шістдесят) грн 00 коп. трьох процентів річних;

- 1287 (одну тисячу двісті вісімдесят сім) грн 12 коп. пені;

- 10000 (десять тисяч) грн 00 коп. на відшкодування моральної шкоди.

Стягнути з Акціонерного товариства «Акцент-Банк» на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 1308,14 грн.

Стягнути з Акціонерного товариства «Акцент-Банк» на користь ОСОБА_1 витрати на правову допомогу у розмірі 20000 грн.

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Полтавського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасники справи: позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_2 ;

Відповідач: Акціонерне товариство «Акцент-Банк», код ЄДРПОУ 14360080, адреса: 49074, м. Дніпро, вул.. Батумська, 11.

Суддя В.М.Бугрій