Рішення № 141371782 у справі № 554/1631/25 від 10.11.2026

Дата документу 10.11.2026 Справа № 554/1631/25

Провадження № 2/554/774/2026

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 листопада 2026 року Шевченківський районний суд міста Полтави у складі:

головуючого - судді Савченко Л.І.,

при секретарі - Титаренко Д.В.

за участю позивача - ОСОБА_1 , представника позивача - ОСОБА_2 , відповідача - ОСОБА_3 , представника відповідача - ОСОБА_4 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м.Полтава цивільну справу

за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про поділ майна подружжя та

зустрічний позов ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про визнання нерухомого майна особистою приватною власністю,-

в с т а н о в и в :

Позивач ОСОБА_1 , в інтересах якого діє представник ОСОБА_5 , 10.02.2025 року звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 про визнання права власності на частку квартири АДРЕСА_1 та стягнення судових витрат.

В обґрунтування позову вказав, що між ним та ОСОБА_3 25 березня 2015 року був укладений шлюб. 22 січня 2025 року рішенням Октябрського районного суду м.Полтави шлюб між ними розірвано. За час перебування у шлюбі сторонами було придбано квартиру за адресою: АДРЕСА_2 , на підставі договору купівлі-продажу від 29 жовтня 2001 року. Право власності зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності. Титульним власником є ОСОБА_3 . В добровільному порядку відповідач не бажає провести поділ спільного майна. З цих підстав, звернувся до суду з позовом.

Ухвалою суду від 13 лютого 2025 року відкрито провадження по справі за правилами загального позовного провадження.

Відповідач ОСОБА_3 звернулася до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_1 , в якому прохала визнати за нею право особистої приватної власності на квартиру АДРЕСА_1 та стягнути судові витрати.

В обґрунтування зустрічного позову вказала, що 25 березня 2015 року між нею та ОСОБА_1 був укладений шлюбі. 29 жовтня 2021 року нею за час шлюбу, але за кошти, які належали їй особисто, була придбана квартира АДРЕСА_1 за 1 843 100 грн. 12.05.2012 року, до вступу в шлюбу із ОСОБА_1 , нею отримані грошові кошти у сумі 47 500 доларів США, в якості компенсації за частку у спільному майні отриманому у попередньому шлюбі, що підтверджується розпискою. Також згідно Договору позики від 15.04.2014 року, до вступу у шлюб з ОСОБА_1 , нею отримано у позику грошові кошти у сумі 35 000 доларів США, що підтверджується Договором позики та розпискою. Частина цих коштів перебувала на депозитних вкладах у банку, що підтверджується відповідними Виписками по операціям. Дані грошові кошти були використані нею для придбання у власність вказаної квартири. Таким чином, спірна квартира є її особистою власністю, хоч і придбана у шлюбі. З цих підстав, звернулася до суду із зустрічним позовом.

Ухвалою суду від 20 травня 2025 року первісний позов об`єднано із зустрічним позовом в одне провадження; відмовлено у задоволення клопотання про об`єдання даної справи із справою за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про поділ майна подружжя ( справа № 554/11510/24); витребувано у Приватного нотаріуса Полтавського міського нотаріального округу Башинської Т.В. докази по справі; відкладено підготовче засідання.

Від представника відповідача за зустрічним позовом ОСОБА_1 - ОСОБА_2 до суду надійшов відзив на зустрічну позовну заяву, в якому прохав відмовити у задоволенні зустрічного позову та задовольнити первісний позов. Вказав, що під час укладення договору купівлі-продажу квартири ОСОБА_1 надавав свою письмову згоду на укладення договору і купівлю квартири, яка посвідчена нотаріально. Тобто, ОСОБА_1 брав участь у підборі квартири, в укладенні договору купівлі-продажу, брав фінансову участь та надавав грошові кошти за неї, надавав письмову згоду на купівлю квартири, про що вказано у п.3.3 Договору купівлі-продажу. В подальшому він проводив ремонт квартири за власні кошти, бо придбана квартира куплялася в новобудові без ремонту. Якщо б кошти у ОСОБА_3 були особисті, вона могла б попросити її чоловіка написати заяву при наданні його письмової згоди, що квартира купується за особисті кошти. Але таким правом ОСОБА_3 не скористалася, чоловік надав згоду на купівлю квартиру у спільну власність подружжя. Надана ОСОБА_3 розписка про отримання 47 500 доларів США в якості компенсації за частку у спільному майні отриманому у першому шлюбі та рішення Машівського районного суду Полтавської області від 26.04.2012 року по справі № 2/1619/52/2012 (481) є неналежними та недопустимими доказами, оскільки рішення суду не стосувалося поділу майна подружжя. Розписка ж не відповідала вимогам ст. 372 ЦК України, яка передбачає поділ майна, оскільки не розглядалася судом у 2012 році та не посвідчувалася нотаріально. Достовірність розписки викликає сумнів, оскільки за час шлюбу з ОСОБА_1 , у ОСОБА_3 таких коштів не було та про її існування він дізнався під час розгляду даної справи. Також відповідач не надала виписок з розрахункового рахунку про наявність у неї таких коштів. Також вважає, що Договір позики та розписка про одержання 35 000 доларів США є штучно створеними документами, оскільки припустимий позикодавець ОСОБА_6 є матір`ю ОСОБА_3 , тому є зацікавленою особою у допомозі своїй доньці. У розписці незрозумілим є строк повернення коштів. Абсурдним є взяття коштів у позику та розміщення їх на депозит, при тому, що у неї начеб-то повинні бути кошти у розмірі 47 500 доларів США від попереднього шлюбу. Таким чином, обставини вказані у зустрічному позові є суперечливими та не витримують критики. Також у нього є сумніви у достовірності вказаних Договору позики та розписки на суму 35 000 доларів США, так як про їх існування ОСОБА_3 під час шлюбу не говорила. Щодо депозитів, то вони були зняті за чотири та три місяці відповідно до купівлі квартири, тому наявність даних коштів не підтверджує, що вони були сплачені саме за квартиру. Отже, у ОСОБА_3 станом на 26 серпня 2021 року було лише 202 600 грн. , які невідомо куди були витрачені, так як договір купівлі-продажу відбувся 29 жовтня 2021 року. Підтвердження доходів у ОСОБА_3 наявне лише на 1/9 частку квартири, що виключає її самостійну участь у придбанні майна. Крім того, в окремій судові справі вона ще заявляє і про поділ автомобіля Lexus RX, 2013 р.в., який придбаний за спільні кошти. Вважає, що ОСОБА_3 не довела наявність у неї коштів на придбання квартири, тому зустрічний позов є недоведеним.

Від позивачки за зустрічним позовом ОСОБА_3 надійшла відповідь на відзив на зустрічний позов, в якій вказано, що у п.п.3.3 Договору купівлі-продажу від 29.10.2021 року не вказано, що ОСОБА_1 брав фінансову участь у придбанні квартири, а міститься лише твердження, що спірна квартира набувається за згодою чоловіка покупця - ОСОБА_1 . Вважає, що сама по собі згода чоловіка на придбання спірного майна, яка передбачена ч.3 ст. 65 СК України, не є безумовним доказом придбання майна за спільні кошти. Крім того, відповідач не мав та не міг мати відповідних фінансових можливостей, так як є особою з інвалідністю, ніколи не працював, не здійснював підприємницької діяльності та не мав інших будь-яких доходів, які б дали можливість це реалізувати. Також вказує, що ОСОБА_1 вказує, що квартира знаходиться у новобудові, що є невірним, а тому свідчить про те, що відповідач за зустрічним позовом не має уявлення про характеристики спірного майна. ( твердження суд оцінює критично, оскільки з 2021 року ОСОБА_3 та ОСОБА_1 проживали у квартирі по 2025 рік, тому про технічні характеристики був обізнаний. Суд, зауважує, що відзив на зустрічний позов складав представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 , а не відповідач за зустрічним позовом. Доводи ОСОБА_1 про недопустимі сит та неналежність як доказу розписки про одержання 47 000 доларів США ОСОБА_3 , не спростовують факту перебування вказаних коштів у її власності. Умови Договору позики від 15.04.2024 року відповідають вимогам ст. 1049 ЦК України, а тому сумніви щодо достовірності Договору позики та розписки є безпідставними. Те, що кошти з депозиту були зняті за деякий час до купівлі-квартири, а не незадовго до купівлі-квартири не свідчить, що вони не були витрачені на її придбання. Відповідачем за зустрічним позовом, окрім припущень, не наведено доказів, що він якимось чином брав участь у придбанні спірного майна та надавав кошти для цього.

Від представника відповідача за зустрічним позовом ОСОБА_1 - ОСОБА_2 до суду надійшли заперечення, в яких вказав, що згода ОСОБА_1 на купівлю квартири, яку він надавав нотаріусу, не містить вказівки про те, що квартира купляється за особисті кошти ОСОБА_3 , тому ці твердження останньої є неправдивими. На підтвердження наявності у нього доходів надає виписки із банківських рахунків, з яких вбачається, що він знімав грошові кошти з рахунку у доларах США - 1 689 664, 71 грн., із рахунку у Євро - 1 325 959, 39 грн. Отже, ОСОБА_1 мав кошти для придбання не лише половини квартири, а квартири в цілому.

Ухвалою суду від 15 жовтня 2025 року витребувано докази по справі, а саме відомості про доходи сторін із ГУ ДПС України в Полтавській області, а у відповідача ОСОБА_3 оригінали розписок від 12 травня 2012 року та 15 квітня 2014 року, а також договору позики від 15 квітня 2014 року.

Ухвалою суду від 18 грудня 2025 року застосовано до ОСОБА_3 за невиконання ухвали суду від 15 жовтня 2025 року заходи процесуального примусу у виді штрафу у сумі 3028 грн.

Ухвалою суду від 12 лютого 2026 року призначено по справі судову технічну експертизу давності документа, зупинено провадження по справі.

Ухвалою Полтавського апеляційного суду від 26 березня 2026 року ухвалу Шевченківського районного суду міста Полтави від 18 грудня 2025 року залишено без змін.

Ухвалою суду від 22 квітня 2026 року поновлено провадження по справі для виконання клопотання експерта про надання додаткових матеріалів, а саме оригіналів досліджуваних документів, так як на експертизу надані не оригінали, а також порівняльних зразків документів.

01 травня 2026 року до суду надійшло повідомлення від ОСОБА_3 , в якому вона вказала, що у неї було викрадено правовстановлюючий документ на квартиру, а саме договір купівлі-продажу від 29 жовтня 2021 року, копія якого була надана до позову ОСОБА_1 , про що вона повідомила правоохоронні органи. Тому у неї виникають обґрунтовані підозри, що оригінали документів, які витребовує експерт, також були викрадені і прохає їх витребувати у ОСОБА_1 .

У судовому засіданні 01 травня 2026 представник відповідача ОСОБА_1 - Кулішов не заперечував проти продовження розгляду справи та не наполягав на повторному направленні справи для проведення експертизи, оскільки проведення експертизи є неможливим.

Протокольною ухвалою від 01 травня 2026 року задоволено частково клопотання про виклик свідків.

Ухвалою суду від 01 травня 2026 року закрито підготовче провадження по справі та призначено справу до судового розгляду.

09 червня 2026 року до суду надійшло повідомлення від судового експерта про неможливість надання висновку експерта.

У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_2 позов підтримали, проти задоволення зустрічного позову заперечували, надали пояснення, аналогічні викладеним у позові, відзиві на зустрічний позов та запереченнях.

Відповідачка ОСОБА_3 та її представник ОСОБА_4 у судовому засіданні зустрічний позов підтримали, проти задоволення первісного позову заперечували, надали пояснення, аналогічні викладеним у зустрічному позову та відповіді на відзив.

Суд, заслухавши учасників справи, свідків, дослідивши матеріали справи, дійшов до наступного висновку.

Судом встановлено, що 25 березня 2015 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_7 укладено шлюб, що слідує із Свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1 виданого Центральним відділом ДРАЦС РС Полтавського МУЮ, актовий запис № 229 (том 1 а.с.13).

Рішенням Октябрського районного суду м. Полтави від 22 січня 2025 року ( справа № 554/13098/24) шлюб між сторонами розірвано, що не заперечується сторонами.

Згідно Договору купівлі-продажу від 29 жовтня 2021 року, посвідченого приватним нотаріусом Полтавського міського нотаріального округу Башинською Т.Ю., зареєстрованого у реєстрі за № 2125, ОСОБА_3 придбала квартиру АДРЕСА_1 за обумовлену суму - 1 843 100 грн. (том 1 а.с.14-15).

Згідно Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 281964553 від 29.10.2021 року, право власності на квартиру АДРЕСА_1 29.10.2021 року зареєстровано за ОСОБА_3 (том 1 а.с.16).

Таким чином, квартира АДРЕСА_1 придбана у період шлюбу ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , право власності на яку зареєстроване за ОСОБА_3 .

Згідно Висновку експертів № Шимки В.М. та Федорова Д.Ф. за результатами проведення комплексної оціночно-будівельної та будівельно-технічної експертизи від 31.01.2025 року, ринкова вартість квартири АДРЕСА_1 становить 4 938 700 грн. (том 1 а.с.17-33).

Відповідно до п.3.3 даного Договору, вказана вище квартира набувається за згодою чоловіка Покупця - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , згідно з його заявою, справжність підпису на якій засвідчено приватним нотаріусом Полтавського міського нотаріального округу Башинською Т.Ю. 29.10.2021 року за реєстром № 2124 (том 1 а.с.14-15).

Із заяви ОСОБА_1 від 29 жовтня 2021 року, посвідченої приватним нотаріусом Полтавського міського нотаріального округу Башинською Т.Ю., слідує, що ОСОБА_1 діє згоду його дружині ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на купівлю квартири АДРЕСА_3 за ціну та на умовах зі її розсудом. При цьому стверджує, що договір купівлі-продажу укладатиметься його дружиною на умовах, які вони попередньо обговорили і вважають вигідними для них, і укладення цього договору відповідає їхньому спільному волевиявленню (том 1 а.с.125).

Із наданої до суду відповідачем ОСОБА_3 копії Розписки від 12 травня 2012 року слідує, що ОСОБА_8 отримала від ОСОБА_9 грошові кошти у сумі 47 500 доларів США, в якості компенсації за спільне майно, придбане у шлюбі, який між ними розірвано згідно рішення Машівського районного суду Полтавської області від 26.04.2012 року (том 1 а.с.59).

До вказаної розписки долучено копію рішення Машівського районного суду Полтавської області від 26.04.2012 року (справа № 2/1619/52/2012 ( 481)) про розірвання шлюбу між ОСОБА_9 та ОСОБА_8 , в якому питання щодо поділу спільного майна подружжя не вирішувалося (том 1 а.с. 58).

У судовому засіданні свідок ОСОБА_9 пояснив, що з 2003 по 2012 рік ОСОБА_10 була його дружиною. У 2012 році вони вирішили розлучитися і поділити майно, він передав ОСОБА_11 47 500 доларів США, про що ОСОБА_12 написала дві розписки. Він їх дозаповнив. Свого примірника не знайшов. Кошти передав в якості компенсації, щоб не було в подальшому претензій. На той час у шлюбу у них була і квартира, і машина. Вказав, що вони мали спільний бізнес у сфері торгівлі. Точний дохід не пам`ятає, приблизно-2-3 тис. доларів США могли відкладати в місяць. Походження коштів підтвердити не може. Квартира була придбана на матір.

Згідно копії Договору позики від 15 квітня 2014 року ОСОБА_6 (позикодавець) та ОСОБА_8 ( позичальник) уклали Договір про те, що позикодавець передає у власність позичальникові гроші у сумі 35000 доларів США, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошей протягом тридцяти днів від дня пред`явлення позикодавцем вимоги про це. Після передання грошей позикодавцем позичальнику за цим Договором, позичальник зобов`язаний надати розписку про одержання грошей від позикодавця. Повернення боргу повинно бути здійснено у грошовій формі, у доларах США. Проценти за позикою по цьому договору не нараховуються. Цей договір складений у двох примірниках, які зберігаються: один у позикодавця, другий у позичальника, до повного повернення боргу позичальником. Після повернення боргу позикодавець зобов`язаний надати розписку про одержання грошей від позичальника (том 1 а.с.60).

З копії Розписки від 15 квітня 2014 року слідує, що ОСОБА_13 отримала 35000 доларів США від ОСОБА_6 на виконання укладеного між ними договору позики (том 1 а.с.61).

Свідок ОСОБА_6 у судовому засіданні показала, що вона є матір`ю ОСОБА_3 . Після того, як перший шлюб дочки розпався, вона залишилася сама з дитиною. Вони дали їй 35 тисяч доларів США під розписку, як захотіла сама дочка. Це було у 2014 році. Потім вона зустріла ОСОБА_14 десь у 2015 році, з яким стали жити разом, тому відпала потреба у квартирі. Сказали, щоб гроші залишилися у неї. Жили вони спочатку по АДРЕСА_4 у двохкімнатній квартирі. Дочка доглядала за дітьми, не працювала, ОСОБА_14 утримував. У 2021 році вони придбали квартиру, як розраховувалися вона не знає. Квартира була без ремонту, вони робили ремонт разом.

З Виписки по операціям за період з 21.05.2021 по 20.11.2024 року по Депозитному договору № 295375819 від 21.05.2021 року, укладеного між АТ «ПУМБ» та ОСОБА_3 , слідує, що 21.05.2021 року по 20.06.2021 року ОСОБА_3 було розміщено вклад у розмірі 201 780 грн. (том 1 а.с.62).

З Виписки по операціям за період з 28.07.2021 по 20.11.2024 року по Депозитному договору № 297480742 від 28.07.2021 року, укладеного між АТ «ПУМБ» та ОСОБА_3 , слідує, що 28.07.2021 року по 27.08.2021 року ОСОБА_3 було розміщено вклад у розмірі 202 600 грн. (том 1 а.с.62).

Із Відомостей з Державного реєстру фізичних осіб платників податків про джерела/суми нарахованих доходів ОСОБА_3 вбачається, що за період з ІІІ кварталу 2015 року по ІІІ квартал 2018 року ОСОБА_3 отримувала державну соціальну матеріальну допомогу, з ІV кварталу 2018 року по ІІ квартал 2019 року включно доходів не мала, у ІІІ кварталі 2019 року мала дохід 103, 27 грн., у травні 2021 року мала дохід 376, 67 грн., у серпні 2021 року мала дохід 725 грн., в інші місяці 2021 року доходу не мала (том 1 а.с.197 зворот- 198).

Згідно Відомостей з Державного реєстру фізичних осіб платників податків про джерела/суми нарахованих доходів ОСОБА_1 вбачається, що у ІІ кварталі 2016 року він мав доходи у сумі 97, 21 грн., у ІІІ кварталі 2016 року - 28, 57 грн., у І кварталі 2017 року - 318 300 грн. ( за продаж нерухомого майна), з І кварталу 2018 року по жовтень 2021 року мав періодичні виплати у виді Сум страхових виплат від АТ «СК «Країна», АТ «СК «Саламандра» та додаткові блага від АТ «ПУМБ» та Банк» Універсал Банк» (а.с.9том 1 а.с.194- 195).

Із Виписки по банківських рахунках АТ «ПУМБ» слідує, що ОСОБА_1 мав на рахунку у Євро станом на 21.04.2021 - 1 325 959, 39 грн. та на рахунку у доларах США станом на 21.04.2021 - 1 689 664, 71 грн. (том 1 а.с.132-138).

Згідно із статтею 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Тобто, статтею 60 СК України встановлено презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Разом із тим зазначена презумпція може бути спростована, й один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об`єкт, у тому числі в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, хто її спростовує.

Відповідний правовий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 11 квітня 2019 року у справі № 339/116/16-ц, провадження № 61-15462св18, а також у постанові Верховного Суду від 28 грудня 2022 року у справі № 676/4308/21 (провадження № 61-7301св22).

Подібні правила викладені також у частині першій статті 57 СК України, відповідно до якої особистою приватною власністю дружини, чоловіка є зокрема майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але на підставі договору дарування або в порядку спадкування.

У разі, якщо спірне майно учасниками справи набуто в період перебування в шлюбі, той факт, що воно зареєстровано на одного з подружжя, не позбавляє іншого права на частку в такому майні.

Зазначений висновок викладено у постанові Верховного Суду від 19 грудня 2022 року у справі № 330/1569/19.

Згідно зі статтями 69, 70 СК України дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу. У разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Верховний Суд виходить з того, що у справах про поділ спільного майна подружжя необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з`ясовувати джерело і час його придбання.

Якщо у придбання майна вкладені крім спільних коштів і кошти, що належали одному з подружжя, то частка у цьому майні, відповідно до розміру внеску, є його особистою приватною власністю (частина сьома статті 57 СК України).

Разом з цим в постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 03 червня 2024 року у справі № 712/3590/22 (провадження № 61-14297сво23) зроблено висновок, що «вчинення згоди іншим з подружжя на розпорядження спільним майном є одностороннім правочином, розрахованим на його сприйняття іншими особами, а саме - подружжям, який є стороною договору, та третьою особою (інша сторона договору). Волевиявлення іншого з подружжя (співвласника) на розпорядження спільним майном, яке виражено у згоді, адресоване та сприймається як подружжям, який виступає стороною договору, так і контрагентом за таким договором.

Згода іншого з подружжя (співвласника) на розпорядження спільним майном має значення на стадії укладення договору та є необхідним юридичним фактом для укладення відповідного договору іншим з подружжя, який є стороною договору, з його контрагентом. Сторона договору (інший з подружжя) представляє у відносинах з своїм контрагентом права та інтереси того з подружжя, який надав згоду.

Сприйняття волевиявлення іншого з подружжя на розпорядження спільним майном відбувається шляхом відображення такої згоди у відповідному договорі. У такому випадку регулюючий ефект договору поширюється як на сторони договору, так і на іншого з подружжя (співвласника), який надав згоду на розпорядження спільним майном.

Згода одного з подружжя на вчинення другим з подружжя договору з розпорядження спільним майном як односторонній правочин є одним із правомірних обмежень свободи договору, оскільки визначена законодавцем необхідність одержання згоди обмежує як того з подружжя, хто укладає договір з розпорядження майном, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, так і контрагента за договором, оскільки він має переконатися, що особа, з якою укладається договір, перебуваючи в шлюбі, має згоду на укладення такого договору.

Згода іншого з подружжя (співвласника) на розпорядження майном, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя поширюється як на випадки відчуження майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, так і на випадки набуття майна подружжям у право спільної сумісної власності.

Надання згоди іншим з подружжя на набуття майна подружжям (стороною договору) свідчить про набуття майна подружжям у право спільної сумісної власності, оскільки у такому випадку відбувається розпорядження коштами, які належать подружжю на праві спільної сумісної власності.

Не виключається вчинення усного договору між подружжям про набуття майна в спільну сумісну власність, зовнішнім вираженням якого є згода одного з подружжя на розпоряджаються майном (коштами) на набуття майна в спільну сумісну власність. Така згода може бути зафіксована безпосередньо у договорі про набуття майна, вчиненим іншим з подружжя.

Наявність письмової згоди одного з подружжя на укладення іншим із подружжя договору купівлі-продажу майна, зафіксованої у такому договорі, свідчить про придбання майна за спільні кошти у спільну сумісну власність, оскільки згода іншого подружжя на набуття майна підтверджує придбання такого майна за спільні кошти подружжя.

У разі, якщо інший з подружжя надав згоду на розпорядження майном (коштами) для набуття майна в спільну сумісну власність і така згода зафіксована безпосередньо у договорі купівлі-продажу майна, який вчинено іншим з подружжя, то суд не може своїм рішенням підміняти домовленість подружжя про набуття майна в спільну сумісну власність».

Згідно з частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).

Згідно із частиною шостою статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно з положеннями статей 12, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Частиною першою статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Таким чином, судом встановлено, що спірна квартира набута ОСОБА_3 під час зареєстрованого шлюбу на підставі договору купівлі-продажу, укладеного за нотаріально посвідченої згоди чоловіка щодо її набуття у спільну сумісну власність подружжя, тому суд приходить до висновку про відсутність підстав для визнання за позивачем за зустрічним позовом права особистої приватної власності на квартиру.

Суд відхиляє доводи ОСОБА_3 про те, що квартира придбана, зокрема, за кошти, одержані від її матері у розмірі 35 000 доларів США, які вона отримала у борг, оскільки оригіналу як договору позики, так і розписки від 15.04.2014 року нею надано не було. Також у розписці не вказано цільове призначення коштів, а саме для придбання квартири. Крім того, мати ОСОБА_3 - ОСОБА_6 у судовому засідання не підтвердила походження цих коштів, джерела їх отримання, а також факту наявності у неї вказаних грошових коштів станом на 15.04.2014 року. Крім того, свідок ОСОБА_6 є родичем ОСОБА_3 та зацікавлена у вирішенні справи на користь її дочки.

Суд також не приймає до уваги як належний та допустимий доказ наданий ОСОБА_3 копію Розписки від 12 травня 2012 року, згідно якої ОСОБА_9 , який є колишнім чоловіком ОСОБА_3 , передав ОСОБА_8 47 000 доларів США в якості компенсації за спільне майно подружжя, і які вона вклала у купівлю квартири, оскільки оригінал вказаного доказу суду наданий не був. Крім того, ОСОБА_3 не довела, що між нею та колишнім чоловіком ОСОБА_9 відбувся поділ майна подружжя, за яке вона отримала компенсацію, не вказала, яке спільне сумісне майно вони мали у власності та за яке вона отримала компенсацію, а також факт того, що ці кошти дійсно були передані ОСОБА_3 , що вони були наявні у ОСОБА_9 та були вкладені у купівлю квартири. Показання свідка ОСОБА_9 не є достатніми для висновку про спростування презумпції спільності майна подружжя, оскільки вказані обставини не підтверджені належними та допустимими письмовими доказами.

Отже, у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_3 до ОСОБА_1 по визнання особистою приватною власністю квартири власністю слід відмовити.

Вирішуючи первісний позов ОСОБА_1 до ОСОБА_15 про поділ спільного майна подружжя, суд виходить із такого.

Згідно зі статтею 63 СК України дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

Відповідно до частини першої статті 69 СК України дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.

Частиною першою статті 70 СК України встановлено, що у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Аналогічні положення містяться у частині другій статті 372 ЦК України.

Майно, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі.

Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення.

Отже, спільне майно подружжя за відсутності домовленості між ними, слід ділити порівну, з урахуванням обставин, що мають значення у справі, призначення речей, їх фактичного перебування у володінні одного з подружжя та намірів щодо володіння та використання майна кожним з подружжя.

Зважаючи на те, що квартира за адресою: АДРЕСА_2 набута сторонами за час шлюбу, факт того, що всі кошти, які існують в сім`ї на час шлюбу за відсутності належних та допустимих доказів того, що вони належать одному із подружжя на праві особистої приватної власності, є спільними сумісними коштами подружжя, а також не спростування презумпції спільності майна подружжя, позов про визнання за ОСОБА_1 права власності на 1/2 частину квартири слід задовольнити.

При зверненні до суду ОСОБА_1 сплатив судовий збір у розмірі 15 020 грн. (а.с.5, 40), тоді як згідно п.1 ч.2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» за позовну вимогу майнового характеру сплаті підлягало 15 140 грн.

Зважаючи на те, що його первісний позов задоволено, в силу ч.1 ст. 141 ЦПК України судовий збір у сумі 15 020 грн. слід стягнути із відповідачки за первісним позовом ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 , а судовий збір у сумі 120 грн. слід стягнути з ОСОБА_3 на користь держави.

Судовий збір сплачений позивачем за зустрічним позовом ОСОБА_3 покладається на її рахунок, на підставі ч.1 ст. 141 ЦПК України.

Позивач ОСОБА_1 прохає стягнути на його користь судові витрати на проведення судової оціночно-будівельної та будівельно-технічної експертизи у сумі 12 722 грн. 40 коп., які ним понесені згідно Акту приймання-передачі послуг № 1 від 21.01.2025 року та Платіжної інструкції № 0.0.4152702884.1 (а.с.34-35 том 1 ).

Згідно ч.1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно п.2 ч.3 ст. 133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати : пов`язані із проведенням експертизи.

Враховуючи, що для визначення ринкової вартості спірного нерухомого майна необхідно було проведення судової оціночно-будівельної експертизи, проте питання визначення порядку користування квартирою у даній справі предметом спору не було, в той час як перед експертами ставилося два питання, суд приходить до висновку про стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 витрати на проведення експертизи у сумі 6 361 грн. 20 коп., на підставі п.1 ч.2 ст. 141 ЦПК України.

Про надання доказів понесених судових витрат на правову допомогу представником позивача ОСОБА_2 зроблено заяву в порядку ч.8 ст. 141 ЦПК України.

Керуючись ст.ст.12, 81, 141, 142, 229, 247, 263-265, 268, 354 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про поділ майна подружжя - задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на частку квартири АДРЕСА_1 .

У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про визнання нерухомого майна особистою приватною власністю - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 15 020 грн., витрати на проведення судової експертизи у розмірі 6 361 грн. 20 коп., а всього 21 381 грн. 20 коп.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь держави судовий збір у розмірі 140 грн.

Судовий збір сплачений позивачем за зустрічним позовом ОСОБА_3 покладається на її рахунок.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Полтавського апеляційного суду шляхом подання протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення апеляційної скарги.

Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_5 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 .

Відповідач - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 .

Повне рішення складено 10 листопада 2026 року.

Суддя Л.І. Савченко