Ухвала № 141371915 у справі № 549/389/26 від 09.11.2026

Справа № 549/389/26

Провадження № 2-п/549/7/26

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 листопада 2026 року селище Чорнухи

Чорнухинський районний суд Полтавської області в складі:

головуючої судді Глущенко Н.М.,

за участю секретаря судового засідання Бойко В.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення від 15.10.2026 у цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Сіті Колект» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

УСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про перегляд заочного рішення, яку мотивував тим, що не був належним чином повідомлений про розгляд справи, судових повісток, ухвали про відкриття провадження, копії позовної заяви та інших процесуальних документів засобами поштового зв`язку не отримував. У зв`язку із цим, за твердженням заявника, йому не було відомо про існування зазначеної цивільної справи. Відповідно, він був фактично позбавлений можливості своєчасно подати відзив на позовну заяву, надати докази на підтвердження своєї правової позиції, висловити заперечення проти заявлених позовних вимог та реалізувати передбачені ЦПК України процесуальні права.

Про існування заочного рішення відповідачу, за його твердженням, стало відомо 17 жовтня 2026 року через застосунок «Дія».

Щодо суті позовних вимог ОСОБА_1 зазначає про необхідність перевірки правомірності нарахування процентів у розмірі 8 855,50 грн, зокрема періоду, за який здійснено їх нарахування; відповідності розрахунку умовам кредитного договору; дати завершення погодженого сторонами строку кредитування; наявності правових підстав для нарахування процентів після закінчення такого строку; дотримання імперативних положень законодавства про споживче кредитування; врахування можливих платежів, здійснених відповідачем.

У мотивувальній частині заочного рішення під час викладення положень Закону України «Про електронну комерцію» міститься посилання на договір позики № 72986398 від 25 листопада 2022 року. Водночас предметом спору є заборгованість за договором позики № 77912358 від 27 листопада 2021 року. Крім того, у викладенні позовних вимог зазначено суму 34 000,00 грн, тоді як надалі розмір заборгованості визначено в сумі 13 855,50 грн.

На переконання заявника, наведені розбіжності потребують перевірки, оскільки стосуються ідентифікації договірного зобов`язання, за яким заявлено вимоги, а також визначення їхнього обсягу.

Заявник зазначає, що самі собою можливі описки не є безумовною підставою для скасування судового рішення, однак у сукупності з іншими запереченнями, на його думку, обґрунтовують необхідність належного та всебічного дослідження доказів у справі.

Також заявник вважає за необхідне перевірити належність, допустимість і достатність доказів понесення позивачем судових витрат, їхній безпосередній зв`язок із розглядом справи, а також відповідність заявлених до відшкодування сум критеріям необхідності, обґрунтованості та співмірності.

З огляду на викладені обставини ОСОБА_1 просить суд скасувати заочне рішення Чорнухинського районного суду Полтавської області від 15 жовтня 2026 року та призначити справу до розгляду за правилами загального або спрощеного позовного провадження.

Відповідач у судове засідання не з`явився, надав клопотання в якому просив розглянути заяву щодо перегляду заочного рішення суду за своєї відсутності.

Представник позивача, будучи належним чином повідомленим про дату, час і місце розгляду заяви, у судове засідання не з`явився. Заяв та клопотань від позивача до суду не надходило.

Відповідно до частини першої статті 287 ЦПК України заява про перегляд заочного рішення розглядається в судовому засіданні. Неявка осіб, належним чином повідомлених про дату, час і місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.

Отже, з урахуванням належного повідомлення учасників справи, а також змісту поданої заяви, суд вважає можливим розглянути заяву про перегляд заочного рішення за відсутності учасників справи на підставі наявних матеріалів.

Суд, дослідивши зміст заяви про перегляд заочного рішення, наведені заявником доводи, матеріали цивільної справи та наявні в ній докази в їх сукупності, дійшов до такого.

Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно з частиною першою статті 288 ЦПК України заочне рішення підлягає скасуванню, якщо судом буде встановлено, що відповідач не з`явився в судове засідання та (або) не повідомив про причини неявки, а також не подав відзив на позовну заяву з поважних причин, і докази, на які він посилається, мають істотне значення для правильного вирішення справи.

Аналіз зазначеної норми свідчить, що для скасування заочного рішення необхідно встановити сукупність передбачених законом обставин, а саме наявність поважних причин неявки відповідача в судове засідання та/або неповідомлення про причини такої неявки, неподання відзиву з поважних причин, а також наявність доказів, на які посилається відповідач і які мають істотне значення для правильного вирішення спору.

Таким чином, за змістом наведеної норми процесуального закону скасування заочного рішення пов`язується не лише з оцінкою причин процесуальної поведінки відповідача, а й з перевіркою істотності доказів, на які він посилається на обґрунтування своїх заперечень проти позову.

Саме по собі встановлення причин неявки відповідача в судове засідання не є достатньою підставою для скасування заочного рішення. Для цього відповідач повинен також навести докази, які мають істотне значення для справи та можуть вплинути на висновки суду щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову повністю або частково.

При цьому на стадії перегляду заочного рішення суд не здійснює повторного вирішення спору по суті, а перевіряє наявність установлених процесуальним законом підстав для скасування такого рішення та призначення справи до розгляду в загальному або спрощеному позовному провадженні.

Наведені обставини підлягають оцінці у сукупності. Відсутність хоча б однієї з необхідних умов, передбачених частиною першою статті 288 ЦПК України, виключає можливість скасування заочного рішення з підстав, визначених цією нормою.

Відповідно до статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи та на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, установлених цим Кодексом.

Згідно зі статтею 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, за винятком випадків, установлених законом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Отже, саме на заявника покладається обов`язок належним чином обґрунтувати обставини, з якими процесуальний закон пов`язує можливість скасування заочного рішення, та навести докази, які підтверджують відповідні доводи.

Судом установлено, що 15 жовтня 2026 року Чорнухинським районним судом Полтавської області ухвалено заочне рішення у цивільній справі № 549/389/26 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Сіті Колект» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, яким позов задоволено. Стягнуто з відповідача на користь позивача заборгованість за договором позики № 77912358 від 27 листопада 2021 року в розмірі 13 855,50 грн, судовий збір та витрати на підготовку і направлення документів у загальному розмірі 3 044,14 грн, а також витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 3 000,00 грн.

Із матеріалів справи вбачається, що в порядку частини п`ятої статті 14 ЦПК України ухвалу про відкриття провадження у справі від 08 вересня 2026 року було направлено та доставлено до електронного кабінету представника відповідача Карпухіна Д. Ю. 02 жовтня 2026 року. Судову повістку від 08 вересня 2026 року також доставлено до електронного кабінету представника відповідача Карпухіна Д. Ю. 02 жовтня 2026 року. Судову повістку від 08 жовтня 2026 року доставлено до електронного кабінету ОСОБА_1 09 жовтня 2026 року. Заочне рішення суду від 15 жовтня 2026 року направлено до електронного кабінету ОСОБА_1 17 жовтня 2026 року, що підтверджується наявними в матеріалах справи відомостями про доставлення відповідних процесуальних документів.

Частиною п`ятою статті 14 ЦПК України передбачено, що суд направляє судові рішення, судові повістки, судові повістки-повідомлення та інші процесуальні документи учасникам судового процесу до їхніх електронних кабінетів, вчиняє інші процесуальні дії в електронній формі із застосуванням Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи або її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами, у порядку, визначеному цим Кодексом та відповідними положеннями про функціонування такої системи.

Відповідно до частини одинадцятої статті 272 ЦПК України, якщо учасник справи має електронний кабінет, суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в електронній формі виключно за допомогою Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи чи її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами.

Згідно з пунктом 2 частини восьмої статті 128 ЦПК України днем вручення судової повістки є день отримання судом повідомлення про доставлення судової повістки до електронного кабінету особи.

Відповідно до пункту 2 частини шостої статті 272 ЦПК України днем вручення судового рішення є день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи.

Отже, процесуальне законодавство передбачає можливість належного вручення судових документів в електронній формі. За наявності передбачених законом умов доставлення відповідного документа до електронного кабінету особи має юридичне значення для визначення моменту його вручення.

У зв`язку із цим доводи заявника про неотримання судових повісток та інших процесуальних документів саме засобами поштового зв`язку не спростовують установленого матеріалами справи факту направлення та доставлення відповідних документів засобами Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи.

При цьому суд бере до уваги, що наявні у справі відомості про доставлення судових документів до електронних кабінетів відповідача та його представника підлягають оцінці в сукупності з іншими матеріалами справи, зокрема документами, поданими представником відповідача до ухвалення заочного рішення.

Так, 23 вересня 2026 року представник відповідача Карпухін Д. Ю. через підсистему «Електронний суд» подав заяву про ознайомлення з матеріалами цивільної справи.

07 жовтня 2026 року представник відповідача Карпухін Д. Ю. через підсистему «Електронний суд» подав заяву про відкладення судового засідання, призначеного на 08 жовтня 2026 року, посилаючись на необхідність додаткового часу для ознайомлення з усіма документами, долученими до позовної заяви, узгодження правової позиції з відповідачем ОСОБА_1 та отримання від нього необхідної інформації.

Зазначені процесуальні дії представника відповідача свідчать про обізнаність представника щодо наявності судового провадження та здійснення ним процесуальних дій, спрямованих на ознайомлення з матеріалами справи й підготовку правової позиції сторони відповідача.

Зокрема, зміст заяви про відкладення судового засідання від 07 жовтня 2026 року вказує на те, що представник відповідача був обізнаний не лише про існування відповідної цивільної справи, а й про призначення судового засідання та необхідність підготовки заперечень проти позовних вимог.

За таких обставин твердження заявника про повну необізнаність щодо існування судового провадження потребує оцінки з урахуванням фактичної процесуальної поведінки його представника, а також наявних у матеріалах справи підтверджень електронного вручення судових документів.

Суд також зазначає, що подання представником відповідача заяви про відкладення судового засідання саме по собі не звільняло сторону відповідача від обов`язку належним чином реалізовувати свої процесуальні права та виконувати процесуальні обов`язки у строки, визначені судом і законом.

Окремо суд вважає за необхідне надати оцінку процесуальній поведінці сторони відповідача з огляду на встановлені цивільним процесуальним законодавством принципи добросовісного здійснення процесуальних прав та неприпустимості зловживання такими правами.

Відповідно до пункту 11 частини третьої статті 2 ЦПК України однією з основних засад цивільного судочинства є неприпустимість зловживання процесуальними правами.

Згідно з частиною першою статті 43 ЦПК України учасники справи мають право, зокрема, подавати докази, брати участь у судових засіданнях, надавати пояснення суду, заявляти клопотання, висловлювати доводи та заперечення щодо питань, які виникають під час судового розгляду, а також користуватися іншими процесуальними правами, визначеними законом.

Водночас частиною другою статті 43 ЦПК України встановлено обов`язок учасників справи виявляти повагу до суду та інших учасників судового процесу, сприяти своєчасному, всебічному, повному й об`єктивному встановленню всіх обставин справи, подавати наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, а також виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом чи судом.

Частиною першою статті 44 ЦПК України передбачено, що учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами. Зловживання процесуальними правами не допускається.

Зазначені положення процесуального закону спрямовані на забезпечення належного здійснення правосуддя, дотримання розумних строків судового розгляду та запобігання використанню процесуальних механізмів усупереч їхньому призначенню.

Суд зазначає, що реалізація особою права на судовий захист передбачає не лише можливість користування наданими процесуальним законом правами, а й необхідність добросовісного виконання відповідних процесуальних обов`язків.

При цьому процесуальні права мають здійснюватися відповідно до їхнього призначення, з урахуванням завдань цивільного судочинства, принципу змагальності сторін та необхідності забезпечення справедливого і своєчасного розгляду справи.

Суд звертає увагу, що обізнаність представника про судове провадження, підтверджена поданими ним процесуальними документами, не може залишатися поза увагою під час оцінки доводів сторони відповідача щодо причин неявки в судове засідання та неподання відзиву на позовну заяву.

При цьому суд виходить із того, що залучення представника до участі у справі є одним зі способів реалізації особою права на правничу допомогу та здійснення процесуальних прав. За умови належного підтвердження повноважень представника вчинені ним у межах таких повноважень процесуальні дії мають юридичне значення для сторони, інтереси якої він представляє.

Суд також ураховує, що представник відповідача, звертаючись із заявою про відкладення судового засідання, прямо зазначав про необхідність узгодження правової позиції з відповідачем та отримання від нього відповідної інформації.

Вказане свідчить про обізнаність представника з предметом судового розгляду та необхідністю підготовки заперечень проти заявлених позовних вимог.

Водночас ані відповідачем, ані його представником не було подано відзиву на позовну заяву, а під час звернення із заявою про перегляд заочного рішення не наведено належного обґрунтування причин, які об`єктивно перешкоджали поданню такого відзиву.

Суд наголошує, що право на подання заяви про перегляд заочного рішення є передбаченою законом процесуальною гарантією захисту прав відповідача та не може розцінюватися як зловживання процесуальними правами лише з огляду на сам факт звернення з відповідною заявою.

Разом із тим реалізація такого права повинна відповідати його процесуальному призначенню та ґрунтуватися на обставинах, з якими закон пов`язує можливість скасування заочного рішення.

У цьому контексті суд критично оцінює доводи заявника про повну необізнаність щодо існування судового провадження, оскільки вони не узгоджуються з установленими матеріалами справи обставинами здійснення його представником процесуальних дій до ухвалення заочного рішення.

Зокрема, заявником не надано суду пояснень щодо того, яким чином твердження про відсутність відомостей щодо судового провадження співвідноситься з фактом звернення його представника до суду із заявами про ознайомлення з матеріалами справи та відкладення судового засідання.

Також не наведено конкретних обставин, які б свідчили про неможливість отримання інформації щодо стану розгляду справи через представника або використання передбачених процесуальним законом засобів для подання відповідних заперечень і доказів.

За таких обставин суд вважає, що посилання заявника виключно на неотримання процесуальних документів засобами поштового зв`язку без урахування факту їх електронного доставлення та процесуальної діяльності представника не може бути визнане достатнім обґрунтуванням поважності причин неявки в судове засідання та неподання відзиву.

Суд зазначає, що принцип добросовісності процесуальної поведінки передбачає необхідність послідовного, сумлінного та відповідального здійснення учасниками справи наданих їм процесуальних прав.

Використання процесуальних механізмів не повинно бути спрямоване на штучне затягування судового розгляду, створення необґрунтованих перешкод у здійсненні правосуддя або повторне вирішення питань за відсутності передбачених законом процесуальних підстав.

Водночас висновок про наявність зловживання процесуальними правами має ґрунтуватися на конкретних установлених обставинах, які свідчать про недобросовісне використання учасником справи відповідного процесуального права всупереч його призначенню.

Саме по собі неподання відзиву, неявка в судове засідання або звернення із заявою про перегляд заочного рішення не є безумовним доказом зловживання процесуальними правами.

Разом із тим сукупність установлених у цій справі обставин, зокрема електронне повідомлення сторони відповідача, здійснення її представником процесуальних дій до ухвалення заочного рішення та відсутність належного обґрунтування поважності причин неподання відзиву, свідчить про необґрунтованість доводів заявника щодо фактичного позбавлення його можливості брати участь у судовому розгляді.

За таких обставин суд вважає, що наведені заявником доводи не підтверджують порушення його процесуальних прав унаслідок неналежного повідомлення про судовий розгляд, а також не свідчать про наявність передбачених статтею 288 ЦПК України підстав для скасування заочного рішення.

Суд підкреслює, що дотримання принципу добросовісного користування процесуальними правами має оцінюватися у взаємозв`язку з правом особи на справедливий судовий розгляд, а тому не може підміняти собою перевірку конкретних підстав для перегляду заочного рішення.

В ухвалі про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у справі від 08 вересня 2026 року суд установив відповідачу п`ятнадцятиденний строк із дня отримання копії зазначеної ухвали для подання відзиву на позовну заяву разом з усіма доказами, на яких ґрунтуються заперечення відповідача.

Правом на подання відзиву на позовну заяву у встановленому судом порядку відповідач не скористався.

Відповідно до частини восьмої статті 178 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

З урахуванням неподання відповідачем відзиву на позовну заяву та за відсутності встановлених судом обставин, які перешкоджали вирішенню справи, суд здійснив її розгляд на підставі наявних матеріалів.

За зазначених обставин відповідно до положень частини першої статті 280 ЦПК України суд ухвалив заочне рішення на підставі доказів, наявних у матеріалах справи.

Оцінюючи доводи заявника щодо неналежного повідомлення про розгляд справи, суд виходить із того, що матеріали справи містять відомості про доставлення судових повісток до електронних кабінетів відповідача та його представника, а також підтверджують здійснення представником відповідача процесуальних дій до ухвалення заочного рішення.

Зокрема, судова повістка від 08 жовтня 2026 року була доставлена до електронного кабінету відповідача 09 жовтня 2026 року, тобто до дати ухвалення заочного рішення 15 жовтня 2026 року.

Крім того, представник відповідача до ухвалення заочного рішення звертався до суду із заявами про ознайомлення з матеріалами справи та про відкладення судового засідання, що підтверджує здійснення стороною відповідача процесуальних дій у межах відповідного судового провадження.

Відтак, з урахуванням установлених обставин та наявних у матеріалах справи підтверджень доставлення судових документів, суд дійшов висновку про належне повідомлення відповідача про розгляд справи у визначеному процесуальним законом порядку.

Окрім цього, заявник у заяві про перегляд заочного рішення не навів належних і достатніх доказів, які б мали істотне значення для правильного вирішення справи та могли вплинути на висновки суду, покладені в основу заочного рішення.

Оцінюючи доводи заявника щодо необхідності перевірки правомірності нарахування процентів у розмірі 8 855,50 грн, зокрема періоду їх нарахування, відповідності умовам кредитного договору та вимогам законодавства про споживче кредитування, суд зазначає, що такі доводи стосуються правильності визначення розміру заборгованості та оцінки доказів, здійсненої під час ухвалення заочного рішення.

Водночас заявник не навів конкретних обставин, які свідчили б про неправомірність відповідних нарахувань, не зазначив періоду, за який проценти, на його думку, нараховані безпідставно, не надав альтернативного розрахунку заборгованості чи доказів здійснення платежів, не врахованих позивачем.

За таких обставин загальні посилання на необхідність додаткової перевірки розрахунку заборгованості без наведення конкретних доказів, які мають істотне значення для правильного вирішення справи, не підтверджують наявності підстав для скасування заочного рішення, передбачених статтею 288 ЦПК України.

Стосовно доводів заявника щодо необхідності перевірки переходу права вимоги за договором позики № 77912358 від 27 листопада 2021 року на підставі договорів факторингу від 04 січня 2022 року № 025 040122 та від 27 квітня 2026 року № 27/04/26 суд зазначає, що відповідно до статей 512, 514 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні допускається шляхом відступлення права вимоги, при цьому до нового кредитора переходять права первісного кредитора в обсязі та на умовах, що існували на момент їх переходу.

Заявник не навів конкретних доказів, які б спростовували перехід права вимоги до ТОВ «Фінансова компанія «Сіті Колект», зокрема не зазначив установлених розбіжностей у документах щодо особи боржника, номера кредитного договору або обсягу переданої заборгованості, а лише висловив припущення про необхідність їх додаткової перевірки.

Отже, наведені заперечення без посилання на конкретні докази, які мають істотне значення для правильного вирішення справи, не є достатніми для скасування заочного рішення відповідно до статті 288 ЦПК України.

Оцінюючи доводи заявника щодо наявності розбіжностей у мотивувальній частині заочного рішення, зокрема посилання на договір позики № 72986398 від 25 листопада 2022 року замість договору позики № 77912358 від 27 листопада 2021 року, а також зазначення суми 34 000,00 грн замість 13 855,50 грн, суд зазначає таке.

Із системного аналізу змісту заочного рішення Чорнухинського районного суду Полтавської області від 15 жовтня 2026 року вбачається, що предметом судового розгляду були позовні вимоги ТОВ «Фінансова компанія «Сіті Колект» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості саме за договором позики № 77912358 від 27 листопада 2021 року.

Зазначений номер договору, дата його укладення, сторони договірного зобов`язання, розмір наданих кредитних коштів та складові заявленої до стягнення заборгованості неодноразово й послідовно наведені у змісті заочного рішення, зокрема під час викладення обставин укладення кредитного договору, встановлення факту надання кредитних коштів, дослідження переходу права вимоги за договорами факторингу та визначення розміру заборгованості.

При цьому в резолютивній частині заочного рішення чітко зазначено, що стягненню з відповідача підлягає заборгованість за договором позики № 77912358 від 27 листопада 2021 року в розмірі 13 855,50 грн.

Отже, наведені у заяві розбіжності не свідчать про те, що судом було вирішено спір за іншим кредитним договором або присуджено до стягнення заборгованість, яка не була предметом заявлених позовних вимог.

Суд звертає увагу, що посилання на договір позики № 72986398 від 25 листопада 2022 року міститься лише в окремому фрагменті мотивувальної частини заочного рішення, присвяченому викладенню положень Закону України «Про електронну комерцію», та не узгоджується з іншими положеннями рішення, в яких послідовно ідентифіковано договір позики № 77912358 від 27 листопада 2021 року.

За своїм характером така розбіжність має ознаки очевидної технічної описки, допущеної під час виготовлення тексту судового рішення, оскільки не змінює встановлених судом фактичних обставин, не стосується змісту дослідженого договірного зобов`язання та не впливає на визначення предмета спору.

Аналогічного висновку суд доходить щодо зазначення в одному з абзаців описової частини заочного рішення суми 34 000,00 грн.

Із загального змісту судового рішення вбачається, що розмір заборгованості, яка була предметом розгляду та щодо якої судом надано правову оцінку, становить 13 855,50 грн, з яких 5 000,00 грн - основна сума боргу та 8 855,50 грн - проценти за користування позикою.

Саме зазначені складові заборгованості наведено під час викладення обставин справи, дослідження правовідносин сторін та формулювання висновків щодо обґрунтованості позовних вимог.

Крім того, у резолютивній частині заочного рішення визначено конкретну суму заборгованості, що підлягає стягненню з відповідача, - 13 855,50 грн, яка відповідає сумі основного боргу та нарахованих процентів, установлених судом.

Таким чином, зазначення суми 34 000,00 грн в окремому фрагменті описової частини рішення не призвело до стягнення з відповідача більшої суми заборгованості, не змінило обсягу присуджених позивачу коштів та не створило суперечностей у резолютивній частині судового рішення.

Суд виходить із того, що судове рішення є цілісним процесуальним документом, а тому окремі його положення не можуть оцінюватися ізольовано від установлених судом фактичних обставин, мотивів ухвалення рішення та змісту резолютивної частини.

Наявність технічних неточностей у тексті судового рішення сама собою не свідчить про неправильне вирішення спору по суті, якщо зі змісту рішення в цілому можливо однозначно встановити сторони спору, предмет позовних вимог, правовідносини, з яких виник спір, та обсяг присуджених до стягнення коштів.

За змістом статті 269 ЦПК України суд може з власної ініціативи або за заявою учасників справи виправити допущені в рішенні чи ухвалі описки або арифметичні помилки.

Правова природа виправлення описки полягає в усуненні технічних неточностей судового рішення без зміни його змісту та суті вирішеного спору.

Водночас процедура виправлення описок не може використовуватися для перегляду встановлених судом обставин, зміни висновків щодо прав та обов`язків сторін або коригування суті ухваленого рішення.

Отже, наявність у судовому рішенні окремих технічних неточностей, які не впливають на зміст вирішеного спору, не є самостійною та безумовною підставою для його скасування.

Суд також ураховує, що відповідно до частини першої статті 288 ЦПК України підстави для скасування заочного рішення пов`язані з наявністю поважних причин неявки відповідача в судове засідання та/або неповідомлення про причини неявки, неподання відзиву з поважних причин, а також істотним значенням доказів, на які посилається відповідач, для правильного вирішення справи.

Натомість заявник, посилаючись на зазначені розбіжності в тексті заочного рішення, не навів конкретних доказів того, що вони призвели до неправильного визначення предмета позову, встановлення обставин за іншим кредитним договором або стягнення заборгованості в розмірі, який не відповідає висновкам суду, викладеним у резолютивній частині рішення.

Саме по собі виявлення окремих технічних неточностей у тексті заочного рішення не підтверджує наявності доказів, які мають істотне значення для правильного вирішення справи в розумінні статті 288 ЦПК України.

При цьому суд наголошує, що наведені заявником розбіжності не залишаються поза увагою суду, однак їхня правова оцінка повинна здійснюватися з урахуванням характеру таких неточностей, їхнього впливу на зміст ухваленого рішення та встановлених процесуальним законом підстав для його перегляду.

Оскільки з тексту заочного рішення в цілому однозначно вбачається, що предметом розгляду була заборгованість за договором позики № 77912358 від 27 листопада 2021 року в розмірі 13 855,50 грн, суд не вбачає підстав вважати, що зазначені технічні неточності вплинули на правильність визначення предмета спору або обсягу задоволених позовних вимог.

За таких обставин доводи заявника щодо наявності описок у мотивувальній та описовій частинах заочного рішення не свідчать про наявність передбачених статтею 288 ЦПК України підстав для його скасування та не спростовують висновків суду щодо відсутності сукупності необхідних для цього процесуальних умов.

Доводи заявника щодо необхідності перевірки доказів понесення позивачем судових витрат, їхньої необхідності, обґрунтованості та співмірності також стосуються оцінки правильності вирішення судом питання про розподіл судових витрат.

Разом із тим заявником не надано конкретних доказів, які б спростовували встановлені судом обставини щодо понесення відповідних витрат або підтверджували наявність істотних для вирішення справи обставин, які не були предметом дослідження під час ухвалення заочного рішення.

Суд звертає увагу, що процедура перегляду заочного рішення не є тотожною апеляційному перегляду судового рішення. У межах розгляду заяви про перегляд заочного рішення суд перевіряє наявність спеціальних підстав для його скасування, передбачених статтею 288 ЦПК України.

Незгода відповідача з оцінкою доказів, застосуванням норм матеріального права або висновками суду щодо обґрунтованості позовних вимог сама собою не є достатньою підставою для скасування заочного рішення в зазначеному процесуальному порядку.

Для задоволення відповідної заяви необхідно встановити передбачену законом сукупність обставин, у тому числі істотне значення доказів, на які посилається відповідач, для правильного вирішення справи.

Судом під час ухвалення заочного рішення було надано оцінку заявленим позовним вимогам та поданим на їх підтвердження доказам. Натомість у заяві про перегляд заочного рішення заявник переважно висловлює незгоду з висновками суду та зазначає про необхідність додаткової перевірки окремих обставин, не наводячи належних доказів, які б у сукупності з іншими матеріалами справи мали істотне значення для її правильного вирішення.

Водночас суд зазначає, що встановлення істотності доказів у розумінні статті 288 ЦПК України не означає необхідності попереднього доведення відповідачем безумовної неправильності заочного рішення. Проте наведені ним обставини повинні бути достатньо конкретними, належно обґрунтованими та такими, що можуть вплинути на правильність вирішення спору.

У цій справі заявник не обґрунтував належним чином, які саме конкретні докази, не досліджені судом під час ухвалення заочного рішення, можуть змінити встановлені судом фактичні обставини та вплинути на результат вирішення спору.

Відповідно до частини третьої статті 287 ЦПК України за результатами розгляду заяви про перегляд заочного рішення суд може своєю ухвалою залишити заяву без задоволення або скасувати заочне рішення і призначити справу до розгляду за правилами загального чи спрощеного позовного провадження.

Ураховуючи викладене, суд дійшов висновку, що наведені заявником обставини не підтверджують наявності сукупності умов, передбачених частиною першою статті 288 ЦПК України, які є необхідними для скасування заочного рішення.

При цьому суд ураховує, що відповідач був повідомлений про розгляд справи у встановленому законом порядку, його представник до ухвалення заочного рішення здійснював процесуальні дії, пов`язані з ознайомленням із матеріалами справи та підготовкою правової позиції, однак відзиву на позовну заяву подано не було.

Крім того, заявником не надано належного обґрунтування поважності причин неподання відзиву, а також не наведено доказів, які б мали істотне значення для правильного вирішення справи та обумовлювали необхідність скасування заочного рішення.

Суд бере до уваги, що право особи на судовий захист передбачає можливість реалізації нею встановлених законом процесуальних прав, водночас здійснення таких прав має відбуватися з дотриманням процесуального порядку, визначеного ЦПК України.

Установлені матеріалами справи обставини не дають суду підстав вважати, що відповідач був позбавлений можливості реалізувати свої процесуальні права внаслідок неналежного повідомлення про розгляд справи.

Таким чином, оцінюючи наведені обставини в їх сукупності, з урахуванням змісту заяви, матеріалів цивільної справи, процесуальної поведінки сторони відповідача та вимог статті 288 ЦПК України, суд не вбачає передбачених законом підстав для скасування заочного рішення Чорнухинського районного суду Полтавської області від 15 жовтня 2026 року.

За таких обставин заява ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення підлягає залишенню без задоволення.

Відповідно до частини четвертої статті 287 ЦПК України у разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення, заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 4, 12, 14, 43, 44, 81, 128, 178, 260, 261, 269, 272, 280, 284-288 ЦПК України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Заяву ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення Чорнухинського районного суду Полтавської області від 15 жовтня 2026 року у цивільній справі № 549/389/26 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Сіті Колект» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - залишити без задоволення.

Роз`яснити відповідачу, що відмова в прийнятті заяви про перегляд заочного рішення не перешкоджає звернутись із апеляційною скаргою на рішення суду до Полтавського апеляційного суду в загальному порядку.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя Н.М.Глущенко