Рішення № 141372043 у справі № 562/1139/26 від 10.11.2026

Справа № 562/1139/26

Номер провадження 2/562/2014/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"10" листопада 2026 р. Здолбунівський районний суд Рівненської області в складі: головуючого судді Чорного І.А., секретаря судових засідань Бєлявської А.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Здолбунів справу в порядку спрощеного позовного провадження за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

В С Т А Н О В И В:

У поданій заяві представник позивача просить стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінансова компанія «Ейс» заборгованість за кредитним договором в розмірі 87942,14 грн. та понесені судові витрати.

В обґрунтування своїх вимог представник позивача покликається на те, що 03 листопада 2021 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №270585878, за яким останньому надано кредитні кошти у сумі 2 000 грн., які в подвльшому було збільшено до 22 000 грн. зі сплатою процентів за користування коштами. Відповідно до витягу з реєстру боржників до договору факторингу позивач набув права грошової вимоги до відповідача за вказаним договором. Отримавши кредит, відповідач належним чином взяті по договору зобов`язання не виконував, порядку погашення кредиту не дотримувався, що призвело до утворення заборгованості, яка не погашена та підлягає стягненню в судовому порядку.

Ухвалою Здолбунівського районного суду Рівненської області від 29 квітня 2026 року відкрито провадження у вказаній справі та призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження.

Ухвалою Здолбунівського районного суду Рівненської області від 10 вересня 2026 року задоволено заяву відповідача про перегляд заочного рішення суду, скасовано заочне рішення Здолбунівського районного суду Рівненської від 24 червня 2026 року та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження.

Сторони в судове засідання не з`явилися.

Відповідач ОСОБА_1 та його представник адвокат Осіпова Г.В. в судове засідання не з`явилися, хоча про день та час розгляду справи повідомлялися належним чином. У поданій заяві від 10.11.2026 року представник відповідача просив відмовити в задоволенні позову за безпідставністю та необґрунтованістю позовних вимог.

Представник позивача в судове засідання не з`явився з невідомих суду причин, хоча про день та час розгляду справи повідомлявся належним чином.

За обставин неявки у судове засідання учасників справи, суд дійшов до висновку про можливість проведення судового засідання за їх відсутністю, оскільки наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та прийняття законного і обґрунтованого рішення. Крім того, суд бере до уваги необхідність розгляду справи у розумні строки.

Такого висновку дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду при розгляді справи № 361/8331/18 від 1 жовтня 2020 року.

В зазначеній постанові Верховний Суд виходив з такого: «якщо представники сторін чи інших учасників судового процесу не з`явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, він може вирішити спір по суті. Основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні».

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Розглянувши матеріали справи, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд дійшов таких висновків.

З`ясувавши обставини та вивчивши матеріали справи, суд дійшов наступного висновку.

Судом встановлено, що 03.11.2021 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №270585878 у вигляді кредитної лінії, який підписаний електронним підписом позичальника шляхом використання одноразового ідентифікатора відповідно до вимог Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» з урахуванням передбачених Законом України «Про електронну комерцію» особливостей, за яким останній отримав кредит в сумі 2 000 грн. (в подальшому суму кредиту було збільшено до 22 000 грн). строком на 30 днів зі сплатою процентів за користування кредитом з розрахунку 1,98% в день. Дата повернення кредиту 03.12.2021.

Кредитор свої зобов`язання за кредитним договором виконав, що підтверджується довідками ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» №270585878/27062025/Э від 27.06.2025 про зарахування коштів на рахунок відповідача №5375-41ХХ-ХХХХ-3291 на загальну суму 22 000 грн.

Відповідно до укладених між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» договору факторингу №28/1118-01 від 28 листопада 2018 року із внесеними додатковими угодами, ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» відступило ТОВ «Таліон Плюс» за плату належні йому права вимоги, зокрема, за кредитним договором №270585878 від 03 листопада 2021 року, яке в свою чергу уклало аналогічний договір факторингу №05/0820-01 від 05 серпня 2020 року із подальшими змінами з ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс», яке 11 липня 2025 року уклало договір факторингу №11/07/25-Е з позивачем, що підтверджується витягами до реєстру боржників до договорів факторингу та свідчить про заміну кредитора у спірних правовідносинах.

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то відповідно до ст.530 ЦК України воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідач передбачені кредитним договором обов`язкові платежі по поверненню суми кредиту та відсотків за його користування у встановлені строки не сплачував, чим порушив умови договору.

Згідно ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом строк.

Відповідно до ст.1054 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути кредит.

З розрахунку заборгованості за кредитним договором слідує, що заборгованість за кредитом становить 87 942,14 грн. та складається з простроченої заборгованості за тілом кредиту в розмірі 22 000 грн. та за процентами 65 942,14 грн.

Приходячи до переконання про часткове задоволення позовних вимог, суд бере до уваги таке.

У постановах Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12, від 04 липня 2018 року у справі № 310/11534/13 та від 31 жовтня 2018 року у справі № 202/4494/16 зазначено, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом, а також обумовлену в договорі неустойку, припиняється після спливу визначеного цим договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з ч.2 ст.1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені ч.2 ст.625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання. Наведене спонукає до висновку, що протягом дії договірних відносин розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором та протягом дії останнього сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору, а після закінчення строку договору, у випадку наявності невиконаного грошового зобов`язання, у кредитора виникає право вимоги відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України.

Відповідно до висновків Великої Палати Верховного Суду в постанові від 05 квітня 2023 року у справі №910/4518/16, надання кредитору можливості одночасного стягнення як процентів за користування кредитом, так і процентів як міри відповідальності, може призводити до незацікавленості кредитора як у вчиненні активних дій щодо повернення боргу, так і у якнайшвидшому виконанні боржником зобов`язань за кредитним договором, оскільки після спливу строку кредитування грошове зобов`язання боржника перед кредитором зростає навіть швидше, ніж зростало протягом строку кредитування. Тобто фактично кредитор продовжує строк кредитування на власний розсуд на ще вигідніших для себе умовах, маючи при цьому можливість в будь-який момент вчинити дії, спрямовані на стягнення боргу з боржника. Отже, можливість нарахування процентів поза межами строку кредитування та розмір таких процентів залежать від підстави їх нарахування згідно з ч.2 ст.625 ЦК України. У подібних спорах судам необхідно здійснити тлумачення умов відповідних договорів та дійти висновку, чи мали на увазі сторони встановити нарахування процентів як міри відповідальності у певному розмірі за період після закінчення строку кредитування або після пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту, чи у відповідному розділі договору передбачили тільки проценти за правомірну поведінку позичальника (за "користування кредитом"). У разі сумніву слід застосовувати принцип contra proferentem (лат. verba chartarum fortius accipiuntur contra proferentem, тобто слова договору тлумачаться проти того, хто їх написав).

Висновком Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду, зробленому у постанові від 14 травня 2022 року у справі № 944/3046/20 (провадження № 61-19719св21), стверджується, що у разі, якщо з`ясувати справжній зміст відповідної умови договору неможливо за допомогою загальних підходів до тлумачення змісту правочину, передбачених у ч.ч. 3, 4 ст. 213 ЦК України, слід застосовувати тлумачення "contra proferentem". "Contra proferentem" (лат. "verba chartarum fortius accipiuntur contra proferentem") - слова договору повинні тлумачитися проти того, хто їх написав. Особа, яка включила ту або іншу умову в договір, повинна нести ризик, пов`язаний з неясністю такої умови. Це правило застосовується не тільки в тому випадку, коли сторона самостійно розробила відповідну умову, але й тоді, коли сторона скористалася стандартною умовою, що була розроблена третьою особою. Це правило підлягає застосуванню не тільки щодо умов, які "не були індивідуально узгоджені" ("no individually negotiated"), але також щодо умов, які хоча і були індивідуально узгоджені, проте були включені в договір "під переважним впливом однієї зі сторін". Тобто contra proferentem має застосовуватися у разі, якщо є два різні тлумачення умови (чи умов) договору, а не дві відмінні редакції певної умови (умов) договору, з врахуванням того, що: contra proferentem має на меті поставити сторону, яка припустила двозначність, в невигідне становище. Оскільки саме вона допустила таку двозначність; contra proferentem спрямований на охорону обґрунтованих очікувань сторони, яка не мала вибору при укладенні договору (у тому числі при виборі мови і формулювань); contra proferentem застосовується у тому випадку, коли очевидно, що лише одна сторона брала участь в процесі вибору відповідних формулювань чи формулюванні тих або інших умов в договорі чи навіть складала проект усього договору або навіть тоді, коли сторона скористалася стандартною умовою, що була розроблена третьою особою; у разі неясності умов договору тлумачення умов договору повинно здійснюватися на користь контрагента сторони, яка підготувала проект договору або запропонувала формулювання відповідної умови. Поки не доведене інше, презюмується, що такою стороною була особа, яка є професіоналом у відповідній сфері, що вимагає спеціальних знань.

У постанові Верховного Суду від 05 жовтня 2022 року у справі № 352/1950/15-ц (провадження № 61-2973св22) зазначено, що договір, як приватноправова категорія, оскільки є універсальним регулятором між учасниками цивільних відносин, має на меті забезпечити регулювання цивільних відносин, та має бути спрямований на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Тлумачення правочину - це з`ясування змісту дійсного одностороннього правочину чи договору (двостороннього або багатостороннього правочину), з тексту якого неможливо встановити справжню волю сторони (сторін). Потреба в тлумаченні виникає в разі різного розуміння змісту правочину його сторонами, зокрема при невизначеності і незрозумілості буквального значення слів, понять і термінів. Згідно з частиною першою ст. 637 ЦК України тлумачення умов договору здійснюється відповідно до ст.213 цього Кодексу.

Згідно із ч.8 ст.18 Закону України "Про захист прав споживачів", нечіткі або двозначні положення договорів із споживачами тлумачаться на користь споживача.

У заявці на отримання грошових коштів в кредит від 03 листопада 2021 року, строк кредиту зазначено 30 днів.

У довідці щодо дій позичальника в інформаційно-телекомунікаційні системі Товариства з обмеженою відповідальністю «Манівео Швидка Фінансова Допомога», строк кредитування - 30 днів. При цьому, довідка не містить відомостей про здійснення відповідачем дій, спрямованих на продовження строку користування кредитом.

03 листопада 2021 року відповідач отримав кредитні кошти в сумі 4000 грн (двома платежами 2000 грн та 2000 грн), 05 листопада 2021 року в сумі 9300 грн. (п`ятьма платежами: 800 грн., 3000 грн., 1500 грн., 1000 грн., 3000 грн.), 06 листопада 2021 року в сумі 8700 грн. ( двома платежами: 8000 грн. та 700 грн.)

За перші два дні користування кредитом в розмірі 4000 грн. проценти за ставкою 1,98% за кожен день користування кредитними коштами становлять 158,4 грн., з третій день користування - (13300*1,98) 263,34 грн. Проценти за 27 днів користування кредитними коштами в сумі 22000 грн. становлять 11761,20 грн.

Отже, проценти за користування кредитними коштами у межах погодженого сторонами строку 30 днів разом становлять 12182,94 грн.

Враховуючи, що відповідач не виконав належним чином взяті на себе зобов`язання за кредитним договором, наявні підстави для стягнення з відповідача заборгованості за кредитним договором у сумі 34 182,94 грн, яка складається із заборгованості за тілом кредиту в сумі 22 000 грн та заборгованості за процентами в сумі 12182,94 грн, а отже, позов належить задовольнити частково.

На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу представник надав копію договору №20/08/25-01 від 20.08.2025, копію додаткової угоди, акт прийому-передачі наданих послуг, загальний розмір яких складає 7000 грн.

Оцінюючи зміст обсягу фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількості витраченого часу, розміру гонорару, співмірності послуг категорії складності справи, витраченому адвокатом часу, об`єму наданих послуг, неминучості витрат, значенню справи, суд вважає, що гонорар є завищеним, оскільки має відповідати критерію «розумної необхідності» таких витрат.

А тому, суд вважає співмірним стягнення з відповідача витрат на правничу допомогу в розмірі 2000 грн., які відповідно до ст. 141 ЦПК України підлягають до стягнення з відповідача на користь позивача.

Згідно зі ст. 141 ЦПК України, ураховуючи наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог - на 38,86% (34 182,94*100:87942,14), судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 1 034,60 грн. (2662,40*38,86%) покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 258-273, 280-284, 351 - 355 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В :

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» заборгованість по кредитному договору №270585878 від 03 листопада 2021 року у розмірі 34 182 (тридцять чотири тисячі сто вісімдесят дві) грн. 94 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору в сумі 1034 (одна тисяча тридцять чотири) грн. 60 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» 2000 (дві тисячі) грн. 00 коп. витрат на професійну правничу допомогу.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Рівненскього апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Відомості про учасників справи:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс», місце знаходження: 02094, вул. Юрія Поправки, буд. 6, каб. 13, м. Київ, Код ЄДРПОУ 42986956.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Суддя І.А. Чорний