Постанова № 141372203 у справі № 520/3397/26 від 10.11.2026

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 листопада 2026 р. Справа № 520/3397/26

Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: П`янової Я.В.,

Суддів: Русанової В.Б. , Бегунца А.О. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Омега//" на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 29.06.2026, головуючий суддя І інстанції: Садова М.І., м. Харків, повний текст складено 29.06.26 у справі № 520/3397/26

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Омега//"

до Державної служби України з безпеки на транспорті в особі Управління державного нагляду (контролю) у Донецькій, Луганській та Харківській областях

про визнання протиправними та скасування рішення, постанов,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ОМЕГА//" /далі - позивач, ТОВ "ОМЕГА//"/ звернулося до суду з позовною заявою до Державної служби України з безпеки на транспорті в особі Управління державного нагляду (контролю) у Донецькій, Луганській та Харківській областях /далі - відповідач/, в якій просило:

- визнати протиправною і скасувати постанову Управління державного нагляду (контролю) у Донецькій, Луганській та Харківській областях про накладення штрафу від 26.12.2025 за № 006 на 34000,00 гривень;

- визнати протиправним і скасувати рішення Управління державного нагляду (контролю) у Донецькій, Луганській та Харківській областях про вжиття обмежувальних (коригувальних) заходів від 18.12.2025 за № 015/1;

- визнати протиправним і скасувати рішення Управління державного нагляду (контролю) у Донецькій, Луганській та Харківській областях про вжиття обмежувальних (коригувальних) заходів від 18.12.2025 за № 015/2.

- вирішити питання розподілу судових витрат.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 29 червня 2026 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, позивач оскаржив його в апеляційному порядку, оскільки вважає, що рішення ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, а висновки, викладені у судовому рішенні, не відповідають обставинам справи.

В апеляційній скарзі позивач наводить обставини справи, які, на його думку, не враховані судом першої інстанції під час ухвалення оскаржуваного рішення. Наголошує на невідповідності висновків суду першої інстанції обставинам справи.

За результатами апеляційного розгляду позивач просить скасувати оскаржуване рішення суду, та ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити позовні вимоги повністю.

Від відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому він зазначає про її безпідставність. Уважає оскаржуване рішення законним і обґрунтованим. За результатами апеляційного розгляду відповідач просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін.

Відповідно до пункту третього частини першої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі також - КАС України) суд апеляційної інстанції розглядає справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Колегія суддів, переглянувши справу за наявними у ній доказами, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що Управлінням державного нагляду (контролю) у Донецькій, Луганській та Харківській областях на виконання Наказу Державної служби України з безпеки на транспорті «Про проведення позапланової перевірки характеристик продукції» від 02.12.2025 за № 2100, на підставі направлення на проведення перевірки від 10 грудня 2025 року № 015, проведено з 15.12.2025 по 18.12.2025 позапланову перевірку характеристик продукції за ланцюгом постачання нових частин та обладнання, які можуть бути встановлені та/або використані на колісних транспортних засобах, а саме: дзеркал "бокових СуперМАЗ КAMАЗ 443 х 215 DK - 5076 (Дорожня карта)", у ТОВ «ОМЕГА //» (код згідно з ЄДРПОУ 45055636, місцезнаходження - 62495, Харківська обл., смт Васищеве, вул. Промислова, буд. 1).

В ході позапланової перевірки характеристик продукції за ланцюгом постачання нових частин та обладнання, які можуть бути встановленні та/або використані на колісних транспортних засобах, перевірено продукцію: дзеркала "бокові СуперМАЗ КAMАЗ 443х215 DK-5076 (Дорожня карта)", що відповідно до видаткової накладної від 03 листопада 2025 № ОМ - 21795 23 ТОВ «ОМЕГА //» поставило Фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 .

Відповідач листом від 04 грудня 2025 року № 103744/40.2/24-25 запропонував ТОВ «ОМЕГА//» 15.12.2025 з`явитися до Управління для проведення перевірки за адресою: м. Харків, майдан Свободи, 5, «Держпром», 6 під`їзд, 7 поверх, к. 42, з документами, що дають змогу відстежити походження відповідної продукції та її подальший обіг (товарно-супровідна документація або договори), а також з документами, які засвідчують якість даної продукції, а саме: сертифікати відповідності, сертифікати типу.

ТОВ «ОМЕГА//» листом від 12 грудня 2025 року № 8580 подав клопотання, відповідно до якого просив провести перевірку дистанційно, шляхом обміну документами. До листа надано: - контракт (на закупівлю) від 1 січня 2025 року № 087175-25; - митну декларацію № 25UA10[телефон приховано]U8 від 04 червня 2025 року; - сертифікат відповідності партії компонентів від 02 червня 2025 року № UA.011.00227-25 з додатком.

Представник ТОВ «ОМЕГА//» 15.12.2025 до Управління для проведення перевірки не з`явився.

За результатами перевірки складено акт перевірки характеристик продукції від 18 грудня 2025 року № 015, у якому зазначено таке:

Наданий сертифікат відповідності партії компонентів від 02 червня 2025 року № UA.011.00227-25 з додатком не відповідають формі та змісту додатку 9 Порядку затвердження конструкції транспортних засобів, їх частин та обладнання та Порядку ведення реєстру сертифікатів типу транспортних засобів та обладнання і виданих виробниками сертифікатів відповідності транспортних засобів або обладнання, затвердженого Наказом Міністерства Інфраструктури України від 17 серпня 2012 року № 521 (далі - Порядок № 521), зокрема, не містять інформацію щодо окремого затвердження типу та/або протоколу(ів) випробувань. Відтак, встановлено надання продукції на ринок, а саме: дзеркал бокових СуперМАЗ КAMАЗ 443х215 DK-5076 (Дорожня карта)", без сертифікату відповідності, передбаченого пунктами 1.2 та 1.3 Порядку № 521, який відповідає додатку 9 до Порядку № 521. ТОВ «ОМЕГА//» порушено вимоги пунктів 1.2, 1.3, 12.4 Порядку затвердження конструкції транспортних засобів, їх частин та обладнання та Порядку ведення реєстру сертифікатів типу транспортних засобів та обладнання і виданих виробниками сертифікатів відповідності транспортних засобів або обладнання, затвердженого Наказом Міністерства Інфраструктури України від 17 серпня 2012 року № 521. /том 1, а.с. 18-22/.

18 грудня 2025 року також складено протокол №015 про виявлення порушень Закону України "Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції" та Закону України "Про загальну безпечність нехарчової продукції". При здійсненні позапланової перевірки характеристик продукції за ланцюгом постачання нових частин та обладнання, які можуть бути встановлені та/або використані на колісних транспортних засобах, а саме: дзеркал бокових СуперМАЗ КАМАЗ 443x215 DK-5076 (Дорожня карта), у ТОВ "ОМЕГА//" (код згідно з ЄДРПОУ: 45055636, місцезнаходження юридичної особи: 62495, Харківська обл., Харківський р-н, смт Васищеве, вул. Промислова, буд. 1), відповідно до акта перевірки характеристик продукції від 18 грудня 2025 року № 015. Наданий сертифікат відповідності партії компонентів від 02 червня 2025 року № UA.011.00227-25 з додатком не відповідають формі та змісту додатку 9 Порядку затвердження конструкції транспортних засобів, їх частин та обладнання та Порядку ведення реєстру сертифікатів типу транспортних засобів та обладнання і виданих виробниками сертифікатів відповідності транспортних засобів або обладнання, затвердженого Наказом Міністерства Інфраструктури України від 17 серпня 2012 року № 521 (далі - Порядок № 521), зокрема, не містять інформацію щодо окремого затвердження типу та/або протоколу(ів) випробувань. Отже, встановлено надання продукції на ринок, а саме: дзеркал бокових СуперМАЗ КАМАЗ 443x215 DK-5076 (Дорожня карта), без сертифікату відповідності, передбаченому пунктами 1.2 та 1.3 Порядку № 521. Разом з тим, відповідно до наданих документів ТОВ "ОМЕГА//" вважається особою, ввела продукцію в обіг /том 1, а.с. 29-30/.

18 грудня 2025 року №015/1 відповідачем ухвалено рішення про вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів, яким до ТОВ «ОМЕГА//» застосовано обмеження надання продукції на ринку шляхом тимчасової заборони надання продукції на ринку, а саме: зобов`язано суб`єкта господарювання вжити протягом визначеного строку (до 06 лютого 2026 року) заходів щодо тимчасової заборони надання продукції на ринку до приведення продукції у відповідність із встановленими вимогами шляхом оформлення сертифікату відповідності, видача (оформлення) якого передбачена Порядком затвердження конструкції транспортних засобів, їх частин та обладнання та Порядком ведення реєстру сертифікатів типу транспортних засобів та обладнання і виданих виробниками сертифікатів відповідності транспортних засобів або обладнання, затвердженим Наказом Мінінфраструктури від 17.08.2012 за № 521 /том 1, а.с. 31-32/.

Рішення про вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів від 18 грудня 2025 року № 015/2 зобов`язано в термін до 06 лютого 2026 року відповідно до частини другої статті 8 Закону України «Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції», взаємодіючи із суб`єктами господарювання в ланцюгу постачання, а саме: виробником товару, уповноваженим представником виробника (у разі, якщо виробник товару - нерезидент України), постачальником товару (за наявності), вжити протягом визначеного строку заходів щодо приведення продукції у відповідність із встановленими вимогами, шляхом оформлення сертифікату відповідності, видача (оформлення) якого передбачена Порядком затвердження конструкції транспортних засобів, їх частин та обладнання та Порядком ведення реєстру сертифікатів типу транспортних засобів та обладнання і виданих виробниками сертифікатів відповідності транспортних засобів або обладнання, затвердженим наказом Мінінфраструктури від 17.08.2012 за № 521. У разі, якщо відповідність типу продукції не підтверджена сертифікатом типу - звернутися до уповноважених органів із сертифікації, акредитованих відповідно до законодавства, призначені Міністерством інфраструктури України для оформлення сертифікату відповідності партії компонента(ів)/окремого(их) технічного(их) вузла(ів) /том 1, а.с. 33-34/.

Відповідачем за результатами розгляду матеріалів справи прийнято постанову про накладання штрафу від 26 грудня 2025 року № 006 на суб`єкта господарювання ТОВ «ОМЕГА//» у зв`язку із порушенням пункту 2 частини другої статті 44 Закону № 2735-VІ в розмірі 34 000,00 грн / том 1, а.с. 83-84/.

Позивач наводить аргументи про те, що оскаржувані рішення та постанова є протиправними та такими, що підтягаються скасуванню, у зв`язку із чим звернувся до суду за захистом порушених прав.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив із того, що оскаржувані рішення та постанова є законними, обґрунтованими та такими, що прийняті з дотриманням приписів чинного законодавства.

Колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції, з огляду на таке.

Відповідно до приписів ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Організація та порядок здійснення державного ринкового нагляду, а також державного контролю продукції під час її ввезення на митну територію України визначаються Законом України «Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції» від 02.12.2010 за № 2735-VІ (далі також - № 2735-VІ).

Відповідно до статті 3 Закону № 2735 законодавство України про державний ринковий нагляд і контроль продукції складається з цього Закону, Закону України Про загальну безпечність нехарчової продукції, інших нормативно-правових актів, що регулюють відносини в цій сфері, у тому числі технічних регламентів.

Згідно з абзацом восьмим статті 1 Закону №2735 державний ринковий нагляд (далі - ринковий нагляд) діяльність органів ринкового нагляду з метою забезпечення відповідності продукції встановленим вимогам, а також забезпечення відсутності загроз суспільним інтересам.

Відповідно до частини 1, 2 статті 10 Закону № 2735 ринковий нагляд здійснюється органами ринкового нагляду в межах сфер їх відповідальності. Сфери відповідальності органів ринкового нагляду включають види продукції, що є об`єктами технічних регламентів, і можуть включати види продукції, що не є об`єктами технічних регламентів.

Так, Постановою Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2015 року № 103 (далі - Положення) визначено, що Укртрансбезпека є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністраінфраструктури і який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті.

Згідно з підпунктом 15-1 пункту 5 Положення Укртрансбезпека здійснює державний ринковий нагляд у межах сфери своєї відповідальності.

Постановою Кабінету Міністрів України від 28.12.2016 за № 1069 (далі - Постанова № 1069) затверджено Перелік видів продукції, щодо яких органи державного ринкового нагляду здійснюють державний ринковий нагляд, пунктами третім, четвертим, п`ятим якого визначено види продукції, щодо яких державний ринковий нагляд здійснюється Укртрансбезпекою, а також найменування нормативно - правового акта, дія якого поширюється на відповідний вид продукції.

Згідно з положеннями ст. 8 Закону №2735 обов`язки суб`єктів господарювання під час здійснення ринкового нагляду та контролю продукції встановлюються цим Законом, Законом України "Про загальну безпечність нехарчової продукції", виданими відповідно до них іншими нормативно-правовими актами, технічними регламентами.

Суб`єкти господарювання зобов`язані при здійсненні господарської діяльності ефективно взаємодіяти між собою під час вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів, передбачених цим Законом.

Суб`єкти господарювання зобов`язані надавати на запит органів ринкового нагляду документацію, що дає змогу ідентифікувати:

1) суб`єкта господарювання, який поставив їм продукцію;

2) суб`єкта господарювання, якому вони поставили продукцію.

Зазначена документація надається у випадках, передбачених частиною дванадцятою статті 23 та частиною третьою статті 24 цього Закону.

Суб`єкти господарювання зобов`язані надавати документацію, визначену частиною п`ятою цієї статті, протягом строку, встановленого відповідним технічним регламентом, а якщо такий строк технічним регламентом не встановлено - протягом десяти років після того, як їм було поставлено відповідну продукцію, та протягом десяти років після того, як вони поставили відповідну продукцію.

У разі якщо виробник продукції не може бути ідентифікований органом ринкового нагляду, для цілей цього Закону особою, що ввела таку продукцію в обіг, вважається кожен суб`єкт господарювання в ланцюгу постачання відповідної продукції, який протягом строку проведення перевірки не надав документацію, що дає змогу встановити найменування та місцезнаходження виробника або особи, яка поставила суб`єкту господарювання цю продукцію.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 11 Закону № 2735 до повноважень органів ринкового нагляду, з метою здійснення ринкового нагляду, в межах сфер їх відповідальності, зокрема, належить проводити перевірки характеристик продукції, в тому числі відбирати зразки продукції та забезпечувати проведення їх експертизи (випробування).

Приписами статті 15 Закону №2735 визначені права посадових осіб, які здійснюють ринковий нагляд, зокрема:

1) проводити у випадках і порядку, визначених цим Законом, перевірки документів та обстеження зразків продукції, відбирати зразки продукції і забезпечувати проведення їх експертизи (випробування);

2) безперешкодно відвідувати, за умови пред`явлення службового посвідчення та направлення на проведення перевірки, у будь-який час протягом часу роботи об`єкта:

а) торговельні та складські приміщення суб`єктів господарювання і місця, зазначені у пункті 2 частини шостої статті 23 цього Закону, для проведення перевірок характеристик продукції і перевірок стану виконання суб`єктами господарювання рішень про вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів;

б) місця, зазначені в пункті 3 частини шостої статті 23 цього Закону, для проведення перевірок додержання вимог щодо представлення продукції, яка не відповідає встановленим вимогам, перевірок характеристик продукції та перевірок виконання суб`єктами господарювання приписів і рішень відповідно до частини п`ятої статті 26 цього Закону;

в) місця, зазначені в пункті 4 частини шостої статті 23 цього Закону, для проведення перевірок характеристик продукції з дотриманням вимог Митного кодексу України;

3) вимагати від суб`єктів господарювання надання документів і матеріалів, необхідних для здійснення ринкового нагляду, одержувати копії таких документів і матеріалів. За згодою органу ринкового нагляду документи і матеріали, необхідні для здійснення ринкового нагляду, їх копії можуть надаватися йому мовою оригіналу або іншою мовою, ніж мова діловодства та документації державних органів, якщо ця мова є зрозумілою для посадових осіб, які здійснюють ринковий нагляд. У разі якщо оригінали таких документів і матеріалів складені іншою мовою, ніж мова діловодства та документації державних органів, на вимогу органів ринкового нагляду суб`єкти господарювання зобов`язані у строк не більше ніж тридцять робочих днів за власний рахунок забезпечити їх переклад мовою діловодства та документації державних органів в обсязі, необхідному для здійснення ринкового нагляду;

4) вимагати від посадових осіб суб`єктів господарювання та фізичних осіб - підприємців надання у погоджений з ними строк усних чи письмових пояснень з питань, що виникають під час проведення перевірок і вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів;

5) складати акти перевірок та застосовувати в установленому законом порядку адміністративно-господарські санкції у вигляді штрафу до суб`єктів господарювання за порушення вимог цього Закону, Закону України "Про загальну безпечність нехарчової продукції" та встановлених вимог;

6) складати на основі актів перевірок протоколи про адміністративні правопорушення у сфері здійснення ринкового нагляду та розглядати справи про відповідні адміністративні правопорушення згідно із законом України;

7) залучати у разі потреби в установленому порядку та за рахунок органів ринкового нагляду до здійснення ринкового нагляду працівників наукових установ та фахівців. На осіб, залучених у встановленому порядку до здійснення ринкового нагляду, поширюються обов`язки, визначені пунктами 1-5 частини першої статті 17 цього Закону;

8) вимагати від посадових осіб суб`єктів господарювання та фізичних осіб - підприємців припинення дій, які перешкоджають здійсненню заходів ринкового нагляду, а в разі їх відмови від припинення таких дій - звертатися до органів Національної поліції за допомогою у здійсненні законної діяльності з ринкового нагляду.

Частиною третьою статті 23 Закону № 2735 передбачено, що органи ринкового нагляду проводять планові та позапланові перевірки характеристик продукції.

Планові перевірки характеристик продукції проводяться у розповсюджувачів цієї продукції, а позапланові - у розповсюджувачів та виробників такої продукції.

Відповідно до ч. 4, 5 статті 23 Закону № 2735 предметом таких перевірок є характеристики продукції певного виду (типу), категорії та/або групи.

Під час проведення перевірок продукції певного виду (типу), категорії та/або групи забороняється перевіряти продукцію іншого виду (типу), категорії та/або групи.

У разі якщо за результатами перевірки характеристик продукції органом ринкового нагляду прийнято рішення про вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів щодо продукції певного виду (типу), категорії та/або групи, що є предметом перевірки, такі заходи мають бути вжиті суб`єктами господарювання щодо всіх одиниць продукції певного виду (типу), категорії та/або групи, які надаються на ринку та є небезпечними, становлять ризик та/або не відповідають встановленим вимогам.

Перевірки характеристик продукції проводяться на підставі наказів (рішень) органів ринкового нагляду та направлень на проведення перевірки, що видаються та оформлюються відповідно до цього Закону. У разі одержання інформації про надання на ринку продукції, що становить серйозний ризик, відповідні накази (рішення) та направлення видаються і оформлюються невідкладно.

Перевірки характеристик продукції проводяться: 1) у торговельних та складських приміщеннях суб`єктів господарювання; 2) у місцях введення продукції в експлуатацію (якщо відповідність продукції певним встановленим вимогам може бути визначена лише під час введення її в експлуатацію); 3) за місцем проведення ярмарку, виставки, показу або демонстрації продукції в інший спосіб; 4) у місцях зберігання під митним контролем продукції, митне оформлення якої призупинено за результатами контролю продукції, з дотриманням вимог Митного кодексу України; 5) за місцезнаходженням органу ринкового нагляду (ч. 6 ст. 23 Закону №2735).

Вирішуючи питання щодо наявності підстав для прийняття оскаржуваної постанови про накладення штрафу, суд виходить з такого.

Відповідно до статті 4 Закону №2735 метою здійснення ринкового нагляду є вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів з відповідним інформуванням про це громадськості щодо продукції, яка при її використанні за призначенням або за обґрунтовано передбачуваних умов і при належному встановленні та технічному обслуговуванні становить загрозу суспільним інтересам чи яка в інший спосіб не відповідає встановленим вимогам.

Метою здійснення контролю продукції є забезпечення відповідності продукції, що ввозиться на митну територію України, встановленим вимогам до моменту її випуску у вільний обіг на митній території України та недопущення ввезення на митну територію України продукції, яка становить серйозний ризик суспільним інтересам.

Згідно з ч. 1 ст. 22 Закону №2735 заходами ринкового нагляду є: 1) перевірки характеристик продукції, у тому числі відбір зразків продукції та їх експертиза (випробування); 2) обмежувальні (корегувальні) заходи, що включають: а) обмеження надання продукції на ринку; б) заборону надання продукції на ринку; в) вилучення продукції з обігу; г) відкликання продукції; 3) контроль стану виконання рішень про вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів; 4) попередження органами ринкового нагляду споживачів (користувачів) про виявлену цими органами небезпеку, що становить продукція.

Відповідно до ч. 1 ст. 24 Закону України «Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції» органи ринкового нагляду проводять перевірки характеристик продукції у її розповсюджувачів:

1) планові - згідно із секторальними планами ринкового нагляду;

2) позапланові:

а) за зверненнями споживачів (користувачів) відповідної продукції, а також органів виконавчої влади, виконавчих органів місцевих рад, правоохоронних органів, громадських організацій споживачів (об`єднань споживачів), об`єднань суб`єктів господарювання, у яких міститься інформація про розповсюдження продукції, що завдала шкоди суспільним інтересам чи має недоліки, що можуть завдати такої шкоди, і відсутня інформація, за якою виробника такої продукції може бути ідентифіковано, але міститься інформація, за якою може бути встановлено розповсюджувача, у якого було придбано (виявлено) таку продукцію;

а-1) за ланцюгом постачання, якщо за результатами перевірки характеристик продукції є підстави вважати, що продукція є небезпечною, становить ризик та/або не відповідає встановленим вимогам внаслідок дій чи бездіяльності виробника або будь-якого іншого суб`єкта в ланцюгу постачання;

б) у разі якщо під час перевірки характеристик продукції у виробника відповідної продукції виробник доведе що:

- він не вводив в обіг продукцію, що є небезпечною, становить ризик та/або не відповідає встановленим вимогам;

- продукція є небезпечною, становить ризик та/або не відповідає встановленим вимогам внаслідок дій чи бездіяльності розповсюджувача (розповсюджувачів) такої продукції.

У випадках, зазначених у підпункті "б" пункту 2 цієї частини, встановлюється за ланцюгом постачання продукції особа, яка ввела таку продукцію в обіг, та особа, внаслідок дій чи бездіяльності якої продукція є небезпечною, становить ризик та/або не відповідає встановленим вимогам.

Згідно з ч. 2. ст. 24 Закону України "Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції" під час проведення перевірки характеристик продукції у її розповсюджувачів на підставах, визначених пунктом 1 і підпунктом "а" пункту 2 частини першої цієї статті:

1) на початковому етапі перевірки об`єктами перевірки є:

а) наявність знака відповідності технічним регламентам, якщо його нанесення передбачено технічним регламентом на відповідний вид продукції, та додержання вимог щодо форми, опису, правил та умов нанесення знака відповідності технічним регламентам, а також правил його застосування;

б) наявність супровідної документації, яка має додаватися до відповідної продукції (зокрема інструкція з користування продукцією), етикетки, маркування, інших позначок, якщо це встановлено технічними регламентами, та їх відповідність встановленим вимогам;

в) наявність декларації про відповідність, якщо згідно з технічним регламентом на відповідний вид продукції продукція при її розповсюдженні має супроводжуватися такою декларацією;

2) на наступних етапах перевірки можуть бути проведені:

а) обстеження зразків відповідної продукції та ідентифікація виробника продукції;

б) відбір та експертиза (випробування) зразків продукції (у разі якщо є підстави вважати, що продукція є небезпечною, становить ризик та/або не відповідає встановленим вимогам).

Під час проведення перевірки характеристик продукції у її розповсюджувачів на підставах, визначених підпунктом "б" пункту 2 частини першої цієї статті, об`єктом перевірки є документи, що містять інформацію про походження продукції, яка є небезпечною, становить ризик та/або не відповідає встановленим вимогам, та її подальший обіг (договори, товарно-супровідна документація тощо). Якщо розповсюджувач протягом узгодженого з органом ринкового нагляду строку не надав йому зазначені документи, такий розповсюджувач вважається особою, що ввела цю продукцію в обіг. Під час перевірки характеристик продукції на підставі, визначеній в абзаці третьому підпункту "б" пункту 2 частини першої цієї статті, орган ринкового нагляду також проводить перевірку умов зберігання відповідної продукції (ч. 3 ст. 24 Закону № 2735).

Відповідно до положення підпункту 1-1 пункту 1 Постанови КМУ № 738 від 09.06.2011 "Деякі питання сертифікації транспортних засобів, їх частин та обладнання" надання на ринку предметів обладнання та частин, які можуть бути встановлені на транспортному засобі та/або використані для його оснащення (далі - обладнання), вимоги щодо типу яких встановлені прийнятими до застосування в Україні єдиними технічними приписами (Правилами Європейської Економічної Комісії Організації Об`єднаних Націй, що є додатками до Угоди), дозволяється за наявності: маркування знаком офіційного затвердження типу обладнання, нанесеного відповідно до вимог Угоди (995_343); або маркування знаком офіційного затвердження типу Європейського Союзу, нанесеного відповідно до вимог директив та регламентів Європейського Союзу, що встановлюють технічні приписи для обладнання; або інформації про сертифікат типу обладнання (або сертифікат типу транспортного засобу, якщо обладнання є ідентичним тому, яке встановлено на такому транспортному засобі), виданий компетентним органом будь-якої Договірної Сторони Угоди (995_343) (зокрема України); або інформації про сертифікат Європейського Союзу про затвердження типу обладнання (або сертифікат типу транспортного засобу, якщо обладнання є ідентичним тому, яке встановлено на такому транспортному засобі), виданий уповноваженим органом держави - члена Європейського Союзу.

Отже, надання на ринку предметів обладнання та частин, які можуть бути встановлені на транспортному засобі та/або використані для його оснащення, може здійснюватися на підставі маркування знаком офіційного затвердження типу обладнання, нанесеного відповідно до вимог Женевської угоди 1958 року/директив та регламентів Європейського Союзу або інформації про сертифікат типу обладнання, виданий компетентним органом будь-якої Договірної Сторони Угоди /держави члена Європейського Союзу, що встановлено Постановою КМУ від 09.06.2011 №738 "Деякі питання сертифікації транспортних засобів, їх частин та обладнання".

Відповідно до ст. 1. Закону України "Про технічні регламенти та оцінку відповідності надання на ринку" - будь-яке платне або безоплатне постачання продукції для розповсюдження, споживання чи використання на ринку України в процесі здійснення господарської діяльності. Тобто, зазначена вище норма Постанови КМУ № 738 декларує, що для надання на ринку України частин та обладнання, які можуть бути встановлені та/або використані на колісних транспортних засобах достатньо лише маркування знаком офіційного затвердження типу, нанесеного відповідно до вимог Женевської угоди 1958 року або інформації про сертифікат типу, виданий компетентним органом Договірної Сторони Угоди (зокрема України), якщо відповідне маркування не наноситься.

Отже, вказана норма покладає обов`язок на орган ринкового нагляду при перевірці встановити наявність щодо продукції однієї з перелічених вище вимог. Якщо відсутнє відповідне маркування - запитується інформація про сертифікат типу обладнання, і навпаки.

Однак, органом ринкового нагляду в акті перевірки не встановлено невідповідність характеристик продукції відповідним вимогам, визначеним Постановою КМУ №738 та Женевською Угодою 1958 року для надання їх на ринку.

Не встановлено відсутність як одночасно і відповідного маркування і Інформації про сертифікат типу обладнання.

Відповідно до частини 3 ст. 12. Закону України "Про загальну безпечність нехарчової продукції" якщо орган державного ринкового нагляду встановив, що продукція за обґрунтованих припущень може бути небезпечною, він невідкладно приймає рішення про тимчасову заборону введення в обіг такої продукції на ринку, в тому числі постачання цієї продукції, пропонування її для постачання або її демонстрації, на строк, необхідний для проведення відповідної експертизи (випробування).

За приписами ч. 1 ст. 28 Закону № 2735-VІ якщо орган ринкового нагляду встановив, що продукція становить серйозний ризик, він невідкладно вимагає відповідно до методики вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів, затвердженої Кабінетом Міністрів України, від відповідного суб`єкта господарювання вилучити таку продукцію з обігу, відкликати її та/або знищити або привести її в інший спосіб до стану, що виключає її використання, чи забороняє надання такої продукції на ринку.

Згідно з ч. 1, 2 статті 29 Закону № 2735 у разі якщо органом ринкового нагляду встановлено, що продукція не відповідає встановленим вимогам (крім випадків, передбачених статтею 28 цього Закону, та формальної невідповідності), орган ринкового нагляду невідкладно вимагає від відповідного суб`єкта господарювання вжити протягом визначеного строку заходів щодо приведення такої продукції у відповідність із встановленими вимогами.

У разі якщо органом ринкового нагляду встановлено, що продукція не відповідає встановленим вимогам та одночасно становить серйозний ризик, орган ринкового нагляду вживає обмежувальних (корегувальних) заходів, передбачених частиною першою статті 28 цього Закону.

Відповідно до ч. 1 ст. 30 Закону №2735-VI обмеження надання продукції на ринку здійснюються шляхом: 1) приведення продукції у відповідність із встановленими вимогами (згідно із частинами першою і четвертою статті 29 цього Закону); 2) усунення формальної невідповідності (згідно із частиною третьою статті 29 цього Закону); 3) тимчасової заборони надання продукції на ринку.

Згідно з частиною 2 ст. 30 Закону "Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції" обмеження надання продукції на ринку, визначені у пункті 1 частини першої цієї статті, застосовуються органами ринкового нагляду у випадках, передбачених цим Законом, якщо існує можливість приведення такої продукції у відповідність із встановленими вимогами. Зазначені обмеження можуть застосовуватися до продукції, що надається на ринку, у тому числі тієї, що зберігається на складах виробників (імпортерів), та/або продукції, що перебуває у споживачів (користувачів).

За приписами норм ч. 3-5 ст. 30 Закону України «Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції» приведення продукції у відповідність із встановленими вимогами здійснюється за місцем проживання (місцезнаходженням) споживачів (користувачів) або за місцезнаходженням розповсюджувачів, виробників (імпортерів) чи підприємств, що здійснюють технічне обслуговування та ремонт продукції, а також в інших місцях, у яких можливо здійснити таке приведення. Суб`єкти господарювання в ланцюгу постачання відповідної продукції зобов`язані співпрацювати між собою з метою приведення продукції у відповідність із встановленими вимогами.

Приведення продукції у відповідність із встановленими вимогами здійснюється за рахунок суб`єкта господарювання, внаслідок дій чи бездіяльності якого продукція стала такою, що не відповідає встановленим вимогам.

Тимчасова заборона надання продукції на ринку застосовується органами ринкового нагляду у разі прийняття ними рішення про:

1) відбір зразків продукції для проведення їх експертизи (випробування) - на строк проведення експертизи (випробування);

2) приведення продукції у відповідність із встановленими вимогами - на строк дії відповідного обмеження.

Тимчасова заборона надання продукції на ринку запроваджується одночасно з прийняттям рішень, зазначених у цій частині.

У разі якщо органом ринкового нагляду встановлено, що продукція не відповідає встановленим вимогам та одночасно становить серйозний ризик, орган ринкового нагляду вживає обмежувальних (корегувальних) заходів, передбачених частиною першою статті 28 цього Закону.

Положеннями частини 1 ст. 31 Закону України "Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції" передбачено, що заборона надання продукції на ринку (введення в обіг або розповсюдження продукції) застосовується органами ринкового нагляду у випадках, передбачених цим Законом та Законом України "Про загальну безпечність нехарчової продукції".

Відповідно до ч. 4 ст. 12 Закон України "Про загальну безпечність нехарчової продукції", якщо орган державного ринкового нагляду встановив, що продукція є небезпечною, він невідкладно забороняє введення в обіг такої продукції на ринку та вживає заходів щодо забезпечення такої заборони.

Отже, підставою для тимчасової заборони надання продукції на ринку та в подальшому заборони надання продукції на ринку є встановлення органом ринкового нагляду того, що продукція не відповідає встановленим вимогам, становить серйозний ризик, є небезпечною.

В силу приписів ч. 5. ст. 33 Закону України "Про державний ринковий продукції" будь-який захід щодо обмеження чи заборони надання продукції на ринку, вилучення продукції з обігу чи її відкликання, що вживається відповідно до цього Закону або Закону України "Про загальну безпечність нехарчової продукції", має бути пропорційним рівню загрози відповідної продукції суспільним інтересам. У рішенні про застосування обмеження чи заборону надання продукції на ринку, вилучення продукції з обігу чи її відкликання мають бути зазначені підстави його застосування.

За правилами ч. 7 ст. 33 Закону № 2735-VI у рішенні органу ринкового нагляду про заборону чи обмеження надання продукції на ринку, вилучення продукції з обігу або її відкликання зазначаються: 1) обґрунтування підстав прийняття такого рішення; 2) конкретні обмежувальні (корегувальні) заходи та пов`язані з ними дії, що має виконати суб`єкт господарювання, до якого застосовуються такі заходи; 3) потреба у вжитті відповідних обмежувальних (корегувальних) заходів щодо всього обсягу продукції певної марки (моделі, артикулу, модифікації) або її окремих партій чи серій; 4) строк виконання рішення; 5) способи, порядок і строки оскарження суб`єктом господарювання цього рішення; 6) строк повідомлення відповідним суб`єктом господарювання органу ринкового нагляду про виконання рішення.

Згідно з приписами частин 1-3 ст. 34 Закону №2735-VI з метою контролю стану виконання рішень про вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів органи ринкового нагляду: 1) аналізують повідомлення про виконання цих рішень, надані (надіслані) суб`єктами господарювання, яких стосувалися такі рішення; 2) проводять перевірки стану виконання суб`єктами господарювання цих рішень; 3) здійснюють моніторинг результативності вжитих обмежувальних (корегувальних) заходів.

Суб`єкт господарювання, якого стосується рішення про вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів, має у визначений у такому рішенні строк надати (надіслати) органу ринкового нагляду, що прийняв відповідне рішення, повідомлення про його виконання. До цього повідомлення суб`єкт господарювання може додавати документи або їх копії, що підтверджують виконання рішення.

У разі якщо інформація, що міститься в повідомленні суб`єкта господарювання про виконання рішення про вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів, та долучені до рішення документи є недостатніми для підтвердження результативності виконання цього рішення, а також за наявності обґрунтованих сумнівів щодо достовірності цієї інформації відповідний орган ринкового нагляду проводить перевірку стану виконання суб`єктом господарювання такого рішення.

Отже, органом ринкового нагляду в межах сфер їх відповідальності за результатом проведення планової чи позапланової перевірки характеристик продукції, у тому числі відбору зразків продукції та їх експертизи, може прийматися рішення про вжиття обмежувальних (коригувальних) заходів, зокрема, щодо обмеження чи заборони надання продукції на ринку. Водночас суб`єкт господарювання відповідно до Закону має право надати (надіслати) свої пояснення, заперечення та/або інформацію до такого рішення в будь-який час після його прийняття, але до закінчення визначеного строку виконання такого рішення.

Наведене висновки узгоджуються з правовою позицією Верховного Суду, сформованою у постанові від 11.02.2025 у справі №340/1859/22.

Водночас за ч. 5. ст. 34 Закону України "Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції" перевірка стану виконання рішення проводиться відповідно до вимог, встановлених статтею 23 цього Закону. За потреби може бути проведено обстеження зразків продукції, а за наявності підстав вважати, що продукція є небезпечною, становить ризик та/або не відповідає встановленим вимогам, - відбір і експертизу (випробування) зразків продукції.

Проте судом апеляційної інстанції за матеріалами справи встановлено відсутність доказів наявності обґрунтованих підстав уважати, що продукція становить серйозний ризик, є небезпечною.

Також відсутні у матеріалах справи докази проведення Укртрансбезпекою відбору зразків продукції для проведення їх експертизи (випробування) для встановлення того, що продукція не відповідає встановленим вимогам, становить серйозний ризик або є небезпечною органом ринкового нагляду.

Відповідно до акта перевірки, рішень про вжиття обмежувальних (коригувальних) заходів та оскаржуваної постанови відповідача слідує, що Державною службою України з безпеки на транспорті в особі Управління державного нагляду (контролю) у Донецькій, Луганській та Харківській областях встановлено відсутність документації, яка має супроводжувати продукцію, а саме: сертифікату відповідності, передбаченого пунктами 1.2 та 1.3 Порядку № 521, який відповідає додатку 9 до Порядку № 521); наданий сертифікат відповідності партії компонентів від 02 червня 2025 року № UA.011.00227-25 з додатком не відповідають формі та змісту додатку 9 Порядку затвердження конструкції транспортних засобів, їх частин та обладнання та Порядку № 521, зокрема не містять інформацію щодо окремого затвердження типу та/або протоколу(ів) випробувань.

Проте наданий відповідачу сертифікат відповідності, виданий ТОВ «ДП-СТАНДАРТМЕТРОЛОГІЯ ООВ» є призначеним органом із сертифікації для індивідуального затвердження колісних транспортних засобів, партій частин та обладнання відповідно до Наказу Міністерства інфраструктури України від 06.03.2018 р. за №105 (номер призначеного органу із сертифікації UA.CTR.011).

Жодного доказу припинення, скасування, анулювання чи зупинення дії зазначеного сертифікату матеріали справи не містять.

Так само відсутні будь-які докази порушення процедури його видачі або невідповідність зазначеного документу вимогам законодавства.

За таких обставин колегія суддів дійшла висновку, що відповідач фактично самостійно здійснив перевірку законності діяльності органу із сертифікації та поставив під сумнів юридичну силу виданого ним документу.

Водночас Закон №2735-VІ не наділяє орган ринкового нагляду повноваженнями визнавати документи про відповідність такими, що не відповідають законодавству, або відмовлятися враховувати чинний сертифікат відповідності лише через власну оцінку правильності його оформлення.

Орган ринкового нагляду здійснює контроль продукції, однак не є органом, який уповноважений переглядати результати процедур оцінки відповідності, проведених призначеним органом.

Саме тому колегія суддів погоджується з доводами апеляційної скарги, що відповідач фактично перебрав на себе повноваження органу із сертифікації та Міністерства, яке здійснює контроль діяльності таких органів.

Також слід зазначити, що відповідно до частини чотирнадцятої статті 23 Закону №2735-VI органи ринкового нагляду мають право звертатися до призначених органів з оцінки відповідності та визнаних незалежних організацій із запитами про надання інформації про видачу і відмову у видачі документів про відповідність, установлення обмежень щодо них, їх призупинення та припинення дії, а у випадках, визначених технічними регламентами, - також іншої інформації, пов`язаної з процедурами оцінки відповідності вимогам технічних регламентів, до застосування яких були залучені відповідні призначені органи та визнані незалежні організації. Призначені органи з оцінки відповідності та визнані незалежні організації повинні надавати інформацію за такими запитами у десятиденний строк з дня одержання відповідного запиту.

Суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні позову, виходив із того, що зазначена норма встановлює право, а не обов`язок відповідача звертатись до органів оцінки при проведенні перевірок у розповсюджувачів продукції, тому її незастосування не впливає на правомірність прийнятих рішень.

Щодо такого висновку суду першої інстанції слід зазначити, що дійсно, закон не покладає на орган ринкового нагляду безумовного обов`язку звертатися до органу сертифікації у кожному випадку.

Разом із тим у цій справі саме достовірність та юридична сила, виданих ТОВ «ДП-СТАНДАРТМЕТРОЛОГІЯ ООВ» сертифікатів була єдиною підставою застосування обмежувальних заходів.

Отже, якщо у відповідача виникли сумніви щодо відповідності сертифікату вимогам Порядку №521, він мав можливість отримати офіційне роз`яснення безпосередньо від органу, який їх видав.

Натомість відповідач не лише не скористався, передбаченим законом механізмом перевірки відповідної інформації, але й без будь-якого компетентного висновку самостійно визнав сертифікати такими, що не підтверджують відповідність продукції.

Колегія суддів уважає, що саме така поведінка не відповідає принципам добросовісності, пропорційності та обґрунтованості рішень суб`єкта владних повноважень, визначеним статтею 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Колегія суддів не погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що сам факт відсутності у сертифікатах відповідності відомостей щодо номера окремого затвердження типу та/або протоколу випробувань свідчить про відсутність сертифіката відповідності як такого та є достатньою підставою для застосування до позивача обмежувальних (коригувальних) заходів.

Так, Додатком 9 до Порядку №521 визначено форму сертифіката відповідності та перелік відомостей, які зазначаються у ньому. Разом із тим наведені положення регламентують діяльність органу із сертифікації під час оформлення документа про відповідність та не встановлюють правових наслідків для розповсюджувача продукції у випадку можливого порушення призначеним органом окремих вимог щодо заповнення відповідного документа.

Зі змісту Закону України «Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції» не вбачається, що розповсюджувач продукції несе ризик можливих недоліків оформлення документа про відповідність, якщо такий документ виданий компетентним органом, є чинним та його дія не припинена у встановленому законом порядку.

Ураховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що позивач діяв на підставі документів, виданих компетентними державними органами чи підприємствами, тому не мав підстав сумніватися в їх дійсності, оскільки не міг об`єктивно знати про недійсність або неналежність виданих документів, а державні органи зобов`язані забезпечувати належне оформлення та дійсність виданих ними документів.

Крім того, згідно з преамбулою Наказу Мінінфраструктури від 17.08.2012 за № 521 "Про затвердження Порядку затвердження конструкції транспортних засобів, їх частин та обладнання та Порядку ведення реєстру сертифікатів типу транспортних засобів та обладнання, виданих виробниками сертифікатів відповідності транспортних засобів або обладнання" вказано, що він прийнятий на виконання Постанови Кабінету Міністрів України від 09 червня 2011 року № 738 "Деякі питання сертифікації транспортних засобів, їх частин та обладнання" (надалі - Постанова КМУ № 738).

У Постанові КМУ №738 зазначено, що вона прийнята з метою виконання Угоди про прийняття єдиних технічних приписів для колісних транспортних засобів, предметів обладнання та частин, які можуть бути встановлені та/або використані на колісних транспортних засобах, і про умови взаємного визнання офіційних затверджень, виданих на основі цих приписів, 1958 року (далі - Угода), адаптації законодавства України у сфері забезпечення безпеки експлуатації транспортних засобів до законодавства Європейського Союзу та до законодавчого врегулювання.

Відповідно до підпункту 1-1 пункту 1 Постанови КМУ № 738 надання на ринку предметів обладнання та частин, які можуть бути встановлені на транспортному засобі та/або використані для його оснащення (далі - обладнання), вимоги щодо типу яких встановлені прийнятими до застосування в Україні єдиними технічними приписами (Правилами Європейської Економічної Комісії Організації Об`єднаних Націй, що є додатками до Угоди), дозволяється за наявності: маркування знаком офіційного затвердження типу обладнання, нанесеного відповідно до вимог Угоди): або маркування знаком офіційного затвердження типу Європейського Союзу, нанесеного відповідно до вимог директив та регламентів Європейського Союзу, що встановлюють технічні приписи для обладнання; або інформації про сертифікат типу обладнання (або сертифікат типу транспортного засобу, якщо обладнання є ідентичним тому, яке встановлено на такому транспортному засобі), виданий компетентним органом будь-якої Договірної Сторони Угоди (зокрема України); або інформації про сертифікат Європейського Союзу про затвердження типу обладнання (або сертифікат типу транспортного засобу, якщо обладнання є ідентичним тому, яке встановлено на такому транспортному засобі), виданий уповноваженим органом держави - члена Європейського Союзу.

Постановою Кабінету Міністрів України № 367 від 27 березня 2019 року "Деякі питання дерегуляції господарської діяльності" (надалі - Постанова № 367) внесені зміни до Постанови КМУ № 738 та, зокрема, скасовано вимогу отримання в Україні сертифікату типу або сертифікату відповідності, виданого уповноваженим органом України для автозапчастин, що були офіційно затверджені за типом конструкції у країнах ЄС або в одній із Договірних Сторін Угоди про прийняття єдиних технічних приписів для колісних транспортних засобів, предметів обладнання та частин, які можуть бути встановлені та/або використані на колісних транспортних засобах, і про умови взаємного визнання офіційних затверджень, виданих на основі цих приписів (Женевська Угода 1958 року).

Законом України № 1448-ІІІ від 10 лютого 2000 року, Україна приєдналася до Угоди про прийняття єдиних технічних приписів для колісних транспортних засобів, предметів обладнання та частин, які можуть бути встановлені та/або використані на колісних транспортних засобах, і про умови взаємного визнання офіційних затверджень, виданих на основі цих приписів, підписаної 20 березня 1958 року в м. Женеві, з поправками 1995 року, яка відповідно до статті 9 Конституції України є частиною національного законодавства України.

Цим Україна заявила про намір застосовувати на своїй території Правила ЄЕК ООН, які є додатком до Женевської Угоди 1958 року і містять відповідні технічні приписи.

Відповідно до ст. 1 Женевської Угоди 1958 року, для цілей цієї Угоди термін «офіційне затвердження за типом конструкції на підставі Правил» вказує на адміністративну процедуру, через яку компетентні органи Договірної Сторони після проведення необхідних перевірок заявляють, що транспортний засіб, предмети обладнання або частини, подані виготовлювачем, відповідають приписам цих Правил. Надалі виготовлювач засвідчує, що всі транспортні засоби, предмети обладнання та частини, що з`явились на ринку, були виготовлені у повній відповідності до офіційно затвердженого типу.

Згідно зі ст. 2 Угоди кожна Договірна Сторона, що застосовує Правила, головним чином через офіційне затвердження за типом конструкції, надає офіційні затвердження за типом конструкції і знаки офіційного затвердження, описані в будь-яких Правилах, для цих типів колісних транспортних засобів, предметів обладнання або частин, на які поширюються ці Правила, за умови, що вона має технічну компетенцію і задоволена заходами по забезпеченню відповідності цього виробу офіційно затвердженому типу, як передбачено в Додатку 2. Кожна Договірна Сторона, що застосовує Правила через офіційне затвердження за типом конструкції, відмовляє в наданні офіційних затверджень за типом конструкції і знаків офіційного затвердження, на які поширюються ці Правила, якщо згадані вище умови не виконані.

Статтею 3 Женевської Угоди 1958 року встановлено, що колісні транспортні засоби, предмети обладнання або частини, стосовно яких будь-яка Договірна Сторона надала офіційне затвердження за типом конструкції відповідно до статті 2 цієї Угоди і які були виготовлені або на території Договірної Сторони, що застосовує ці Правила, або на території іншої країни, і вказаної Договірною Стороною, яка належним чином офіційно затвердила типи колісних транспортних засобів, предметів обладнання або частин, що розглядаються, вважатимуться такими, що відповідають законодавству всіх Договірних Сторін, що застосовують зазначені Правила через офіційне затвердження за типом конструкції.

У разі офіційного затвердження типу обладнання або частин згідно з Правилами ЄЕК ООН орган затвердження Договірної сторони Женевської угоди 1958 видає повідомлення про офіційне затвердження за типом конструкції, яке визнається усіма Договірними сторонами. Це надає право виробнику маркувати знаком офіційного затвердження «Е» кожен предмет обладнання та/або частину, що належать до офіційно затвердженого типу. Водночас Женевська угода 1958 передбачає можливість перевірки чинності наданих затверджень типу шляхом комунікації між органами затвердження Договірних сторін.

Отже, надання на ринку предметів обладнання та частин, які можуть бути встановлені на транспортному засобі та/або використані для його оснащення, може здійснюватися на підставі маркування знаком офіційного затвердження типу обладнання, нанесеного відповідно до вимог Женевської угоди 1958 року/директив та регламентів Європейського Союзу або інформації про сертифікат типу обладнання, виданий компетентним органом будь-якої Договірної Сторони Угоди /держави - члена Європейського Союзу, що встановлено Постановою КМУ від 09 червня 2011 №738 "Деякі питання сертифікації транспортних засобів їх частин та обладнання".

Постанова Кабінету Міністрів України від 09.06.2011 за №738 має вищу юридичну силу за наказ Мінінфраструктури від 17.08.2012 №521, норми якого не приведені у відповідність до Постанови КМУ №738.

Відповідно до ч. 1 ст. 15 Закону України "Про міжнародні договори України" міжнародні договори України підлягають сумлінному дотриманню Україною відповідно до норм міжнародного права.

Приписами ч. 1 та 2 ст. 2 Закону України "Про загальну безпечність нехарчової продукції" передбачено, що дія цього Закону поширюється на всю продукцію, стосовно якої технічними регламентами не встановлено спеціальні вимоги щодо забезпечення її безпечності, за винятком видів продукції, зазначених у частині третій цієї статті.

Якщо законами України та прийнятими відповідно до них іншими нормативно-правовими актами, у тому числі технічними регламентами, встановлено спеціальні вимоги щодо забезпечення безпечності певних видів продукції, положення цього Закону застосовуються в частині, що не врегульована зазначеними актами.

Згідно з ч. 2 ст. 2 Закону України "Про загальну безпечність нехарчової продукції" якщо міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, встановлено інші вимоги щодо загальної безпечності продукції, ніж ті, що передбачені цим Законом, застосовуються вимоги міжнародних договорів України.

Тому, окремі положення Порядку № 521 не відповідають Постанові КМУ № 738, статті 3 Женевської Угоди 1958 року, законодавству ЄС.

Отже, доводи відповідача про ненадання позивачем відповідних документів щодо походження і введення в обіг продукції є безпідставними.

Колегія суддів окремо звертає увагу на мотиви рішення суду першої інстанції щодо того, що товари вироблені у країні КНР (Китай), що підтверджено контрактом від 01.01.2025 № 087175-25 та інвойсом від 17.03.2025 №25YSZ34010, яка не підписала Угоду про прийняття єдиних технічних приписів для колісних транспортних засобів, предметів обладнання та частин, які можуть бути встановлені та/або використані на колісних транспортних засобах, і про умови взаємного визнання офіційних затверджень, виданих на основі цих приписів 1958 року, тобто не є Договірною стороною Угоди 1958 року, а тому відповідачем підставно застосовано Порядок №521 під час проведення перевірки та прийняття рішень про вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів.

Такий висновок суду не має визначального значення для правильного вирішення спору.

Спір у цій справі виник не щодо процедури міжнародного затвердження типу транспортного засобу чи обладнання, а щодо правомірності невизнання органом ринкового нагляду сертифікатів відповідності, які були видані українським призначеним органом із сертифікації відповідно до Порядку №521.

Незалежно від країни походження продукції саме орган із сертифікації здійснює оцінку відповідності та приймає рішення щодо можливості видачі сертифіката.

Отже, обставина виробництва продукції у КНР (Китай) сама по собі не свідчить про відсутність відповідності продукції встановленим вимогам та не може бути самостійною підставою для застосування до розповсюджувача обмежувальних заходів.

Колегія суддів також ураховує, що суд першої інстанції, погодившись із правомірністю дій відповідача, послався на постанову Верховного Суду від 16 вересня 2024 року у справі №160/7457/21.

Разом із тим наведені правові висновки Верховного Суду не можуть бути застосовані до спірних правовідносин без урахування фактичних обставин цієї справи.

Колегія суддів зазначає, що правовідносини у наведених справах не є тотожними, а тому наведені висновки Верховного Суду не можуть бути покладені в основу висновку про правомірність спірних рішень.

У цій справі відповідач фактично обмежив реалізацію продукції позивача, не встановивши ані її небезпечності, ані її технічної невідповідності, ані недійсності виданих документів про відповідність.

За встановлених обставин застосовані обмежувальні заходи не відповідають критерію пропорційності, оскільки втручання у право позивача на здійснення господарської діяльності здійснено без достатнього фактичного та правового обґрунтування.

Викладені обставини є підставою для скасування оскаржених рішень відповідача про вжиття обмежувальних (коригувальних) заходів від 18.12.2025 за № 015/1, № 015/2.

Отже, оскільки судом установлено, що позивач надав документи, які мають супроводжувати продукцію, зокрема щодо походження і введення в обіг продукції, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для притягнення Товариство з обмеженою відповідальністю "ОМЕГА//" до відповідальності. Відтак оскаржувана постанова про накладання штрафу є протиправною та підлягає скасуванню.

З огляду на встановлені у справі обставини, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції при вирішенні даного публічно-правового спору неправильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку, доводи апеляційної скарги спростовують висновки суду першої інстанції та приймаються колегією суддів у якості належних.

У контексті оцінки доводів апеляційної скарги колегія суддів звертає увагу на позицію Європейського суду з прав людини, зокрема у справах "Проніна проти України" (пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (пункт 58), згідно з якою принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Зважаючи на такий підхід Європейського суду з прав людини до оцінки аргументів сторін, колегія суддів уважає, що всі ключові аргументи апеляційної скарги отримали достатню оцінку.

Згідно з приписами пункту другого частини першої статті 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

Відповідно до статті 317 КАС України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Оскільки рішення суду першої інстанції ухвалене з неправильним застосуванням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, колегія суддів дійшла висновку про скасування рішення суду першої інстанції з прийняттям постанови про задоволення позовних вимог.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат із урахуванням положень статті 139 КАС України, колегія суддів виходить з того, що судові витрати, які були понесені позивачем під час розгляду справи, складаються із витрат зі сплати судового збору за подання позовної заяви та апеляційної скарги у загальному розмірі 19 968,00 грн (7 987,20 грн - за подання позовної заяви та 11 980,80 грн - за подання апеляційної скарги).

Оскільки Другим апеляційним адміністративним судом ухвалено нове рішення, яким адміністративний позов задоволено, рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне здійснити розподіл судових витрат зі сплати судового збору, стягнувши з Державної служби України з безпеки на транспорті в особі Управління державного нагляду (контролю) у Донецькій, Луганській та Харківській областях за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень 19 968,00 грн на користь позивача.

Керуючись статтями 139, 242, 243, 250, 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Омега//" задовольнити.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 29.06.2026 у справі № 520/3397/26 скасувати.

Прийняти постанову, якою позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Омега//" задовольнити.

Визнати протиправною і скасувати постанову Управління державного нагляду (контролю) у Донецькій, Луганській та Харківській областях про накладення штрафу від 26.12.2025 за № 006 на 34000,00 гривень

Визнати протиправним і скасувати рішення Управління державного нагляду (контролю) у Донецькій, Луганській та Харківській областях про вжиття обмежувальних (коригувальних) заходів від 18.12.2025 за № 015/1.

Визнати протиправним і скасувати рішення Управління державного нагляду (контролю) у Донецькій, Луганській та Харківській областях про вжиття обмежувальних (коригувальних) заходів від 18.12.2025 за № 015/2.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Державної служби України з безпеки на транспорті в особі Управління державного нагляду (контролю) у Донецькій, Луганській та Харківській областях на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Омега//" судові витрати зі сплати судового збору в сумі грн 19 968 (дев`ятнадцять тисяч дев`ятсот шістдесят вісім) гривень.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Головуючий суддя Я.В. П`янова

Судді В.Б. Русанова А.О. Бегунц