Постанова № 141372221 у справі № 440/2667/26 від 09.11.2026

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 листопада 2026 р. Справа № 440/2667/26

Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Перцової Т.С.,

Суддів: Жигилія С.П. , Макаренко Я.М. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Міністерства оборони України на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 15.05.2026, головуючий суддя І інстанції: А.Б. Головко, м. Полтава, повний текст складено 15.05.26 по справі № 440/2667/26

за позовом ОСОБА_1

до Міністерства оборони України

про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ

ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач), звернулась до Полтавського окружного адміністративного суду з позовом до Міністерства оборони України (далі - Міноборони, відповідач), у якому просила суд:

- визнати протиправним та скасувати пункт 3 рішення, оформленого протоколом (витягом) засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, від 15.01.2026 року № 2/в про відмову в призначенні одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 , матері померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 внаслідок захворювання, пов`язаного з проходженням військової служби, підполковника ОСОБА_2 ;

- зобов`язати Міністерство оборони України призначити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу як члену сім`ї померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 внаслідок захворювання, пов`язаного з проходженням військової служби, підполковника ОСОБА_2 відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 № 975, Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" у розмірі 500-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року та здійснити її виплату.

- стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Міністерства оборони України на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 2662,40 грн.

В обґрунтування позову зазначила про протиправність дій відповідача щодо відмови ОСОБА_1 у призначенні та виплаті одноразової грошової допомоги (далі - ОГД) у зв`язку зі смертю її сина підполковника ОСОБА_2 (далі - ОСОБА_2 ), померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 внаслідок захворювання, пов`язаного з проходженням військової служби, лише з підстав виявлення в його крові етилового спирту в концентрації 1,3 проміле, оскільки ОСОБА_2 не вчиняв будь-яких адміністративних чи кримінальних правопорушень, наслідком яких настала його смерть, а тому у відповідача були відсутні правові підстави для застосування відносно позивача положень статті 16-4 Закону України «Про соціальний і правовий статус військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 № 2011-XII (далі - Закон № 2011-ХІІ) для відмови у призначенні ОГД.

Враховуючи те, що протоколом ВЛК № 101 від 16.01.2025 підтверджено, що захворювання підполковника ОСОБА_2 , яке призвело до смерті, пов`язане з проходженням служби, переконувала, що сам факт перебування військовослужбовця у стані алкогольного сп`яніння на час настання смерті не визначається Законом № 2011-ХІІ як підстава для відмови у призначенні і виплаті одноразової грошової допомоги його членам сім`ї.

Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 15.05.2026 по справі №440/2667/26 адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) до Міністерства оборони України (проспект Повітрофлотський, 6, м. Київ, 03168; код ЄДРПОУ 00034022) про визнання протиправним та скасування пункту рішення, зобов`язання вчинити певні дії задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано пункт 3 рішення комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, оформлене протоколом від 15.01.2026 № 2/в, щодо відмови ОСОБА_1 у призначенні одноразової грошової допомоги у зв`язку зі смертю військовослужбовця ОСОБА_2 внаслідок захворювання, пов`язаного з проходженням військової служби.

Зобов`язано Міністерство оборони України повторно розглянути заяву ОСОБА_1 та додані до неї документи про призначення та виплату одноразової грошової допомоги у зв`язку з смертю військовослужбовця ОСОБА_2 внаслідок захворювання, пов`язаного з проходженням військової служби, з урахуванням висновків суду, що викладені у цьому рішенні.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Міністерства оборони України на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 2662,40 грн.

Відповідач, не погодившись із вказаним рішенням суду першої інстанції в частині задоволення позову, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на його незаконність та порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить суд апеляційної інстанції рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 15.05.2026 по справі № 440/2667/26 скасувати повністю та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог.

Апеляційна скарга мотивована твердженнями про правомірність рішення відповідача про відмову в призначенні ОГД, оскільки ОСОБА_2 на час смерті перебував у стані алкогольного сп`яніння, що підтверджується листом Полтавського обласного бюро судово-медичної експертизи від 12.03.2025 № 502, відповідно до якого під час проведення судово - токсикологічного дослідження крові ОСОБА_2 виявлено етиловий спирт в концентрації 1,3 проміле, а тому, з огляду на приписи статті 16-4 Закону № 2011-ХІІ, у відповідача були відсутні підстави для призначення та виплати одноразової грошової допомоги позивачу.

Переконував, що встановлена причина смерті « ОСОБА_3 хвороба серця. Гостра серцево-судинна недостатність» та характерні серцево-судинні захворювання ОСОБА_2 , беззаперечно доводять факт того, що вживання напередодні смерті алкогольних напоїв і перебування у стані алкогольного сп`яніння безумовно сприяло та призвело до смерті останнього, що в свою чергу свідчить про наявність причинно наслідкового зв`язку між активними діями по вживанню алкогольних напоїв ОСОБА_2 та настанням його смерті, та створює підстави для застосування норм підпункту «б» пункту 1 статті 16-4 Закону № 2011-ХІІ, що не було враховано судом першої інстанції при вирішенні спірних правовідносин.

У надісланому до суду апеляційної інстанції відзиві на апеляційну скаргу позивач просила апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

В обґрунтування відзиву, посилаючись на правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 19.05.2026 по справі № 160/19336/25, переконувала, що сам факт виявлення в організмі військовослужбовця етилового спирту не є самостійною та автоматичною підставою для відмови у призначенні одноразової грошової допомоги.

Враховуючи, що матеріали справи не містять належних та допустимих доказів того, що смерть ОСОБА_2 настала саме внаслідок його дій у стані алкогольного сп`яніння або внаслідок патологічного впливу алкоголю на організм, стверджувала про відсутність у відповідача достатніх підстав для застосування приписів статті 16-4 Закону № 2011-ХІІ для відмови позивачу у призначенні спірної ОГД.

В іншій частині зміст відзиву на апеляційну скаргу є аналогічним змісту позовної заяви.

Відповідно до частини 3 статті 311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі: подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Згідно з частиною 4 статті 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, перевіривши в межах апеляційної скарги рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_2 проходив військову службу у Військовій частині НОМЕР_2 .

Згідно з наказом командира Військової частини НОМЕР_2 від 10.12.2024 № 355 підполковник ОСОБА_2 вибув з частини у зв`язку з щорічною основною відпусткою з 11.12.2024 по 27.12.2024.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть від 24.12.2024 серії НОМЕР_3 .

Відповідно до лікарського свідоцтва про смерть № 1359 від 23.12.2024 причиною смерті визначено атеросклеротичну хворобу серця.

Згідно з акту проведення спеціального розслідування від 31.12.2024 комісія встановила обставини, за яких стався нещасний випадок, а саме: «…з отриманої інформації від центру надання екстреної медичної допомоги 21.12.2024 року стало відомо про смерть військовослужбовця, начальника групи розвідки штабу Військової частини НОМЕР_2 військової частини НОМЕР_2 підполковника ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , призваного на військову службу за мобілізацією 26.02.2022 року. 21.12.2024 року близько 18 год. 45 хв. бригада швидкої допомоги прибула за викликом за адресою: АДРЕСА_2 , де було зафіксовано клінічну смерть начальника групи розвідки штабу військової частини НОМЕР_2 Військової частини НОМЕР_2 підполковника ОСОБА_2 , який перебував у відпустці за адресою проживання матері. Близько 18 год. 53 хв. було зафіксовано клінічну смерть. Близько 19 год. 35 хв. було зафіксовано біологічну смерть. Ознак насильницької смерті не зафіксовано».

Враховуючи наведене комісія дійшла висновку, що біологічна смерть начальника групи розвідки штабу Військової частини НОМЕР_2 Військової частини НОМЕР_2 підполковника ОСОБА_2 не пов`язана з вчиненням ним кримінального чи адміністративного правопорушення та не є наслідком навмисного спричинення собі тілесного ушкодження чи самогубства, а сталася у результаті атеросклеротичної хвороби серця відповідно до лікарського свідоцтва про смерть № 1359 від 23.12.2024.

Наказом командира військової частини НОМЕР_2 від 04.01.2025 № 4 підполковника ОСОБА_2 - начальника групи розвідки штабу Військової частини НОМЕР_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 від атеросклеротичної хвороби серця, з 22.12.2024 виключено зі списків особового складу частини.

Відповідно до Витягу з протоколу засідання штатної 18 регіональної військово- лікарської комісії від 16.01.2025 № 101 захворювання підполковника ОСОБА_2 , 1974 р.н.: - Атеросклеротична хвороба серця. Гостра серцево-судинна недостатність, яке призвело до смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 : - ЗАХВОРЮВАННЯ, ЯКЕ ПРИЗВЕЛО ДО СМЕРТІ, ТАК, ПОВ`ЯЗАНЕ З ПРОХОДЖЕННЯМ ВІЙСЬКОВОЇ СЛУЖБИ.

09.04.2025 ІНФОРМАЦІЯ_3 надіслані до Департаменту соціального забезпечення Міністерства оборони України документи щодо призначення одноразової допомоги у разі смерті підполковника ОСОБА_2 для розгляду на відповідній комісії.

15.01.2026 комісія Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум прийняла рішення про відмову в призначенні одноразової грошової допомоги матері ОСОБА_1 померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 внаслідок захворювання, пов`язаного з проходженням військової служби, підполковника ОСОБА_2 , яке оформлено протоколом № 2/в (пункт 3).

Не погодившись з вказаним рішенням, ОСОБА_1 , як мати пормерлого військовослужбовця, звернулась до суду з позовом у даній справі.

Задовольняючи позовні вимоги в частині визнання протиправним та скасування пункту 3 рішення комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, оформленого протоколом від 15.01.2026 № 2/в, щодо відмови ОСОБА_1 у призначенні одноразової грошової допомоги у зв`язку зі смертю військовослужбовця ОСОБА_2 внаслідок захворювання, пов`язаного з проходженням військової служби, суд першої інстанції виходив з їх обґрунтованості, оскільки сам факт знаходження військовослужбовця у стані алкогольного сп`яніння на час загибелі (смерті) без встановлення причинно-наслідкового зв`язку між станом сп`яніння військовослужбовця та його смертю (загибеллю), не є достатньою підставою для відмови у призначенні і виплаті одноразової грошової допомоги його членам сім`ї.

Оскільки відповідач не надав суду доказів, які б свідчили про те, що настання смерті ОСОБА_2 (внаслідок захворювання) перебуває у причинно-наслідковому зв`язку із вчиненням померлим певних активних дій у стані алкогольного сп`яніння, які безпосередньо призвели до смерті (загибелі), суд першої інстанції вважав недоведеним факт наявності підстав для застосування відповідачем приписів статті 16-4 Закону № 2011-ХІІ при відмові ОСОБА_1 у призначенні ОГД.

З огляду на те, що прийняття судом рішення про зобов`язання відповідача виплатити позивачу одноразову грошову допомогу, без перевірки суб`єктом владних повноважень наявності чи відсутності усіх підстав для відмови у її виплаті, може бути необґрунтованим, суд першої інстанції дійшов висновку, що належним способом захисту порушених прав позивача, є зобов`язання Міністерства оборони України повторно розглянути заяву ОСОБА_1 та додані до неї документи про призначення та виплату одноразової грошової допомоги у зв`язку з смертю військовослужбовця ОСОБА_2 внаслідок захворювання, пов`язаного з проходженням військової служби, з урахуванням висновків суду, що викладені у цьому рішенні.

Вищенаведене слугувало підставою для відмови у задоволенні позовних вимог в частині зобов`язання відповідача призначити позивачу одноразову грошову допомогу як члену сім`ї померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 внаслідок захворювання, пов`язаного з проходженням військової служби, підполковника ОСОБА_2 відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 № 975, Закону № 2011-ХІІ у розмірі 500-кратного прожиткового мінімуму встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року та здійснити її виплату.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам апеляційної скарги, а також виходячи з меж апеляційного перегляду справи, визначених статтею 308 КАС України (рішення підлягає перегляду в частині задоволених позовних вимог), колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з частиною другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 2 статті 41 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25.03.1992 № 2232-ХІІ (далі - Закон № 2232-ХІІ) виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов`язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".

В силу вимог частини 1 статті 16 Закону № 2011-ХІІ (в редакції тут і далі на дату смерті сина позивача - ІНФОРМАЦІЯ_1 ), одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.

Пунктами 1-2 частини 2 цієї статті Закону визначено, що одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі: загибелі (смерті) військовослужбовця під час виконання ним обов`язків військової служби або внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням ним обов`язків військової служби, або смерті особи, звільненої з військової служби, протягом року після звільнення її з військової служби, якщо смерть настала внаслідок поранення, контузії, каліцтва, захворювання, пов`язаних з виконанням обов`язків військової служби;

смерті військовослужбовця, що настала в період проходження ним військової служби або внаслідок захворювання чи нещасного випадку, що мали місце в період проходження ним військової служби, або смерті особи, звільненої з військової служби, протягом року після звільнення її з військової служби, якщо смерть настала внаслідок поранення, контузії, каліцтва, захворювання, нещасного випадку, пов`язаних з проходженням військової служби.

Відповідно до пункту «а» частини 1 статті 16-2 Закону № 2011-ХІІ одноразова грошова допомога призначається і виплачується у розмірі 500-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, - у разі загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов`язаного або резервіста у випадках, зазначених у підпунктах 2-3 пункту 2 статті 16 цього Закону.

Таким чином, у разі загибелі (смерті) військовослужбовців державою гарантовано виплату одноразової грошової допомоги членам сімей військовослужбовців, які загинули у розмірі, визначеному статтею 16-2 Закону № 2011-ХІІ.

Одноразова грошова допомога призначається і виплачується Міністерством оборони України, іншими центральними органами виконавчої влади, що здійснюють керівництво військовими формуваннями та правоохоронними органами, а також органами державної влади, військовими формуваннями та правоохоронними органами, в яких передбачено проходження військової служби військовослужбовцями, навчальних (або перевірочних) та спеціальних зборів - військовозобов`язаними, проходження служби у військовому резерві - резервістами (частина 6 статті 16-3 Закону № 2011-ХІІ).

Згідно з частиною 9 статті 16-3 Закону № 2011-ХІІ порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги визначається Кабінетом Міністрів України.

Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року № 975 (далі - Порядок № 975), яку було прийнято на виконання частини другої статті 16-2 та пункту дев`ятого статті 16-3 Закону № 2011-ХІІ.

Відповідно до абзацу 1 пункту 3 Порядку № 975, днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги є: у разі загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов`язаного, резервіста або особи, звільненої з військової служби, смерть якої настала протягом року після звільнення її з військової служби, - дата смерті, зазначена у свідоцтві про смерть.

Пунктом 4 Порядку №975 передбачено, що одноразова грошова допомога призначається у разі, зокрема: смерті військовослужбовця, що настала в період проходження ним військової служби або внаслідок захворювання чи нещасного випадку, що мали місце в період проходження ним військової служби, або смерті особи, звільненої з військової служби, протягом року після звільнення її з військової служби, якщо смерть настала внаслідок поранення, контузії, каліцтва, захворювання, нещасного випадку, пов`язаних із проходженням військової служби

Аналіз зазначених норм свідчить про те, що одноразова грошова допомога за своєю правовою природою є гарантованою державою соціальною допомогою, яка виплачується зокрема членам сім`ї військовослужбовця у разі, якщо смерть настала під час виконання військовослужбовцем обов`язків військової служби або внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням ним обов`язків військової служби, у тому числі після звільнення такої особи з військової служби.

Аналогічна позиція викладена Верховним Судом, зокрема, у постанові від 06.02.2018 року по справі № 761/18099/15-а та у постанові від 28.11.2019 по справі № 815/199/18.

Абзацами 1, 3 пункту 11 Порядку № 975 визначено, що одноразова грошова допомога у зв`язку із загибеллю (смертю) призначається і виплачується:

у разі смерті військовослужбовця або смерті особи, звільненої з військової служби, протягом року після звільнення її з військової служби у випадку, передбаченому підпунктом 2 пункту 4 цього Порядку, - у розмірі 500-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, в якому настала смерть.

Відповідно до частини 1 статті 16-4 Закону № 2011-ХІІ призначення і виплата одноразової грошової допомоги не здійснюються, якщо загибель (смерть), поранення (контузія, травма або каліцтво), інвалідність або часткова втрата працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовця, військовозобов`язаного або резервіста є наслідком: а) вчинення ним злочину або адміністративного правопорушення; б) вчинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп`яніння; в) навмисного спричинення собі тілесного ушкодження, іншої шкоди своєму здоров`ю або самогубства (крім випадку доведення особи до самогубства, встановленого судом); г) подання особою завідомо неправдивих відомостей для призначення і виплати одноразової грошової допомоги.

Ці положення кореспондуються з приписами пункту 29 Порядку № 975, відповідно до яких призначення і виплата одноразової грошової допомоги не здійснюються, якщо загибель (смерть), поранення (контузія, травма або каліцтво), захворювання, інвалідність чи часткова втрата працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовця, військовозобов`язаного чи резервіста є наслідком: вчинення ним кримінального або адміністративного правопорушення; вчинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп`яніння; навмисного спричинення собі тілесного ушкодження, іншої шкоди своєму здоров`ю або самогубства (крім випадку доведення особи до самогубства, встановленого судом); подання особою завідомо неправдивих відомостей для призначення і виплати одноразової грошової допомоги.

Отже, спірна допомога не призначається лише у випадку, якщо смерть військовослужбовця є наслідком його перебування у стані алкогольного сп`яніння, а саме вчинення ним певних активних дій у стані алкогольного сп`яніння, які безпосередньо призвели до смерті (загибелі). Водночас, сам факт перебування військовослужбовця у стані алкогольного сп`яніння на час настання смерті не визначається вказаними нормами права як підстава для відмови у призначенні одноразової грошової допомоги.

Трактування положень пункту 1 статті 16-4 Закону № 2011-XII у зазначеній інтерпретації узгоджується із позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 19 травня 2026 року по справі № 160/19336/25, відповідно до якої, «…передбачене підпунктом «б» частини першої статті 16-4 Закону № 2011-ХІІ та пунктом 29 Порядку № 975 обмеження права на отримання одноразової грошової допомоги пов`язане не з формальним встановленням стану алкогольного, наркотичного чи токсичного сп`яніння у військовослужбовця, а з доведеністю того, що смерть настала саме як наслідок поведінки особи у такому стані.

65. Тому для застосування зазначених положень вирішальне значення має встановлення об`єктивного причинно-наслідкового зв`язку між станом сп`яніння, поведінкою військовослужбовця та настанням смерті, що повинно підтверджуватися належними та допустимими доказами у їх сукупності.

66. Сам по собі факт перебування особи у стані алкогольного сп`яніння на момент смерті без встановлення причинно-наслідкового зв`язку між таким станом, конкретними діями особи та настанням смерті не є достатньою та самостійною підставою для відмови у призначенні одноразової грошової допомоги.

67. Інше тлумачення означало б розширення встановлених законом обмежень права на соціальний захист членів сім`ї військовослужбовця та суперечило б принципу правової визначеності.»

Аналогічна позиція неодноразово висловлена Верховним Судом у постановах від 11 квітня 2018 року у справі № 802/1869/17-а, від 04 березня 2020 року у справі №813/2071/17, від 12 листопада 2020 року у справі № 186/1129/16-а, від 15 червня 2022 року у справі № 826/4813/18, від 29 червня 2022 року у справі №640/6477/19 та від 09 вересня 2025 року у справі № 240/5502/24.

Колегія суддів зауважує, що пункт 10 Порядку № 975 містить перелік документів, які зобов`язані подати члени сім`ї при зверненні за призначенням одноразової грошової допомоги, зокрема, документ, що свідчить про причини та обставини загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов`язаного та резервіста, зокрема про те, що вона не пов`язана з вчиненням ним кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного, токсичного сп`яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження чи самогубства.

Суд зазначає, що цей документ є обов`язковою умовою для призначення такої допомоги і ґрунтується на необхідності перевірки уповноваженим органом відсутності обмежень, встановлених у статті 16-4 Закону № 2011-XII.

Подібний висновок викладений Верховним Судом у постановах від 26 червня 2018 року у справі № 487/4401/16-а, від 12 липня 2019 року у справі № 0840/2850/18, від 27 травня 2021 року у справі № 520/9807/2020 та від 18 березня 2024 року у справі № 120/13997/21-а.

Відповідно до пункту 4.6 Положення про організацію в Міністерстві оборони України роботи з обчислення вислуги років для призначення пенсій військовослужбовцям і забезпечення соціальними виплатами осіб, звільнених з військової служби у Збройних Силах України, та членів їх сімей, затвердженого наказом Міністерства оборони України 14.08.2014 № 530 (далі - Положення № 530) з метою визначення причинного зв`язку загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов`язаного чи резервіста командиром військової частини, де проходив службу (збори) військовослужбовець, військовозобов`язаний чи резервіст, здійснюються такі заходи: на розгляд штатної військово-лікарської комісії (далі - ВЛК), яка приймає постанову про причинний зв`язок загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов`язаного чи резервіста, надсилаються копії документів, що свідчать про причини та обставини загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов`язаного чи резервіста, зокрема про те, що загибель (смерть) не пов`язана із вчиненням ним кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп`яніння або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження чи самогубства (висновок ВЛК про причинний зв`язок загибелі (смерті) військовослужбовця, лікарське свідоцтво про смерть, акт спеціального розслідування нещасного випадку зі смертельним або тяжким наслідком командира військової частини або Військової служби правопорядку у Збройних Силах України чи документи правоохоронних органів за результатами перевірки обставин смерті).

Документи на одержання одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) оформлюються та подаються в Департамент соціального забезпечення Міністерства оборони України обласними ТЦКСП.

Обласні ТЦКСП для призначення одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) подають у Департамент соціального забезпечення Міністерства оборони України такі документи, зокрема:

копії документів, що свідчать про причини та обставини загибелі (смерті) особи, зазначеної в пунктах 1- 3 частини другої статті 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", зокрема про те, що загибель (смерть) не пов`язана із вчиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп`яніння або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження чи самогубства. Такими документами можуть бути копія акта про нещасний випадок військової частини або Військової служби правопорядку у Збройних Силах України, витяги з документів правоохоронних органів за результатами перевірки обставин смерті (поранення, контузії, каліцтва, травми), матеріали службового розслідування, судове рішення, інші медичні або військово-облікові документи;

копія постанови штатної ВЛК про встановлення причинного зв`язку смерті (контузії, травми або каліцтва), захворювання.

Згідно з пунктом 21.9 Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністра оборони України від 14.08.2008 № 402 (далі - Положення № 402), визначення причинного зв`язку захворювання (поранення, контузії, каліцтва, травми), що призвело до смерті військовослужбовця, колишнього військовослужбовця, проводиться штатними ВЛК.

У пункті 21.30 Положення № 402 визначено, що постанова ВЛК про причинний зв`язок захворювання, травми (поранення, контузії, каліцтва), яке призвело до смерті військовослужбовця, і причину смерті приймається в одному з формулювань, вказаних у пунктах 21.5, 21.6 розділу II Положення.

Пунктами 21.5, 21.6 Положення № 402 визначено, що постанови ВЛК про причинний зв`язок захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв приймаються в таких формулюваннях, зокрема:

а) "Поранення (контузія, травма, каліцтво), ТАК, пов`язане із захистом Батьківщини";

б) "Поранення (контузія, травма, каліцтво), ТАК, пов`язане з виконанням обов`язків військової служби";

в) "Поранення (травма, контузія, каліцтво), одержане в результаті нещасного випадку, ТАК, пов`язане з проходженням військової служби";

ґ) "Захворювання, ТАК, пов`язане із захистом Батьківщини";

д) "Захворювання (поранення, контузія, каліцтво, травма), ТАК, пов`язане з проходженням військової служби";

е) "Захворювання, НІ, не пов`язане з проходженням військової служби".

Пункт 21.14 Положення № 402 передбачає, що постанова ВЛК про причинний зв`язок захворювання, поранення, травми, контузії, каліцтва направляється в органи соціального захисту і до військового комісаріату за місцем проживання колишнього військовослужбовця.

А відтак, постанова штатної ВЛК про причинний зв`язок захворювання, травми (поранення, контузії, каліцтва), яке призвело до смерті військовослужбовця, є обов`язковою складовою та входить до пакета документів, що подаються для призначення одноразової грошової допомоги.

Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 20.07.2026 по справі № 420/2090/25, який в силу приписів частини 5 статті 242 КАС України підлягає врахуванню при вирішенні спірних правовідносин.

Колегією суддів встановлено, що підставою для відмови у призначенні одноразової грошової допомоги став лист Полтавського обласного бюро судово - медичної експертизи від 12.03.2025 № 502 про те, що під час проведення судово - токсикологічного дослідження в крові ОСОБА_2 виявлено етиловий спирт в концентрації 1,3 проміле.

Водночас, витягом з протоколу засідання штатної 18 регіональної військово-лікарської комісії від 16.01.2025 № 101 підтверджено, що захворювання підполковника ОСОБА_2 , 1974 р.н.: Атеросклеротична хвороба серця. Гостра серцево-судинна недостатність, яке призвело до смерті 21.12.2024: ЗАХВОРЮВАННЯ, ЯКЕ ПРИЗВЕЛО ДО СМЕРТІ, ТАК, ПОВ`ЯЗАНЕ З ПРОХОДЖЕННЯМ ВІЙСЬКОВОЇ СЛУЖБИ.

Відповідно до лікарського свідоцтва про смерть № 1359 від 23.12.2024 причиною смерті визначено: «Гостра серцево - судинна недостатність; 25.1 Атеросклеротична хвороба серця».

При цьому, Актом проведення спеціального розслідування смерті підполковника, призваного на військову службу за мобілізацією, начальника групи розвідки штабу Військової частини НОМЕР_2 ОСОБА_2 від 31.12.2024 Форми НВ-2, підтверджено, що біологічна смерть ОСОБА_2 не пов`язана з вчиненням ним кримінального чи адміністративного правопорушення та не є наслідком навмисного спричинення собі тілесного ушкодження чи самогубства, а сталося в результаті атеросклеротичної хвороби серця відповідно до лікарського свідоцтва про смерть від 23.12.2024 № 1359.

Інші суттєві стани, які сприяли смерті, але не пов`язані із захворюванням чи його ускладненням, яке безпосередньо є причиною смерті не зазначені ані у витязі з протоколу засідання штатної 18 регіональної військово-лікарської комісії від 16.01.2025 № 101, ані у Акті проведення спеціального розслідування смерті підполковника, призваного на військову службу за мобілізацією, начальника групи розвідки штабу Військової частини НОМЕР_2 ОСОБА_2 від 31.12.2024 Форми НВ-2, ані у лікарському свідоцтві про смерть від 23.12.2024 № 1359.

За висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 18 березня 2024 року у справі №120/13997/21-а, відомості, які зазначені у зокрема, у постанові військово-лікарської комісії щодо встановлення причинного зв`язку смерті військовослужбовця та довідці, що свідчить про причини та обставини смерті військовослужбовця, мають важливе значення і є вирішальними для органу, що приймає рішення про призначення та виплату одноразової грошової допомоги, на якого покладено обов`язок перевірити, чи не настала смерть військовослужбовця за обставин, що виключають можливість призначення та виплати одноразової грошової допомоги, перелік яких визначений у статті 16-4 Закону України № 2011-XII.

Відповідно до частини 1 та частини 2 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Відповідно до обставин цієї справи, будь-які належні та достатні докази на підтвердження вчинення ОСОБА_2 дій у стані алкогольного сп`яніння, що мали своїм наслідком його смерть, відповідачем до матеріалів справи не долучені, у зв`язку з чим відповідачем не доведено наявність підстав для відмови у призначенні одноразової грошової допомоги позивачу у розумінні статті 16-4 Закону № 2011-XII.

А відтак, відмова відповідача у призначені та виплаті ОСОБА_4 - матері померлого військовослужбовця одноразової грошової допомоги, яка оформлена пунктом 3 рішення комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, оформлене протоколом від 15.01.2026 року № 2/в, є протиправною та підлягає скасуванню.

Відповідно до частин першої та другої статті 6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Згідно з положеннями статті 9 Конституції України та статтями 17, частиною п`ятою статті 19 Закону України від 23.02.2006 3477-IV "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди та органи державної влади повинні дотримуватись положень Європейської конвенції з прав людини та її основоположних свобод 1950 року, застосовувати в своїй діяльності рішення Європейського суду з прав людини з питань застосування окремих положень цієї Конвенції.

Відповідно до правової позиції Європейського суду з прав людини у справі "Кечко проти України" (рішення від 08.11.2005) в межах свободи дій держави визначати які надбавки виплачувати своїм робітникам з державного бюджету. Держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплату таких надбавок, вносячи відповідні зміни в законодавство. Однак, якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах, доки відповідні положення є чинними.

Європейський суд з прав людини підкреслює особливу важливість принципу "належного урядування". Він передбачає, що в разі коли йдеться про питання загального інтересу, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовнійший спосіб (див. рішення у справах "Беєлер проти Італії" [ВП] (Beyeler v. Italy [GC]), заява 33202/96, п. 120, ECHR 2000, "Онер`їлдіз проти Туреччини" [ВП] (Oneryэldэz v. Turkey [GC]), заява 48939/99, п. 128, ECHR 2004-XII, "Megadat.com S.r.l. проти Молдови" (Megadat.com S.r.l. v. Moldova), заява 21151/04, п. 72, від 8 квітня 2008 року, і "Москаль проти Польщі" (Moskal v. Poland), заява 10373/05, п. 51, від 15 вересня 2009 року). Також, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (див., наприклад, рішення у справах "Лелас проти Хорватії" (Lelas v. Croatia), заява 55555/08, п. 74, від 20.05.2010, і "Тошкуце та інші проти Румунії" (Toscuta and Others v. Romania), заява 36900/03, п. 37, від 25.11.2008) і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах.

У рішенні від 31.07.2003 у справі "Дорани проти Ірландії" Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття "ефективний засіб" передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права.

При обранні способу відновлення порушеного права позивача суд виходить з принципу верховенства права щодо гарантування цього права статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, як складової частини змісту і спрямованості діяльності держави, та виходячи з принципу ефективності такого захисту, що обумовлює безпосереднє поновлення судовим рішенням прав особи, що звернулась за судовим захистом без необхідності додаткових її звернень та виконання будь-яких інших умов для цього.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що зобов`язання судом відповідача призначити та виплатити одноразову грошову допомогу позивачеві у зв`язку із загибеллю при захисті Батьківщини її сина може мати місце лише у випадку, якщо судом встановлено відсутність інших підстав для відмови у призначенні та виплаті такої допомоги, які передбачені законом.

Враховуючи, що суд не уповноважений здійснювати перевірку наявності чи відсутності усіх названих підстав, у випадку, якщо відповідач цього не здійснив, оскільки у такому разі це виходить за межі предмету судової перевірки, прийняття судом рішення про зобов`язання відповідача виплатити позивачеві одноразову грошову допомогу є втручанням у дискреційні повноваження відповідача.

За таких обставин, судом першої інстанції зроблено правильний висновок, що належним способом захисту порушеного права позивача за встановлених у справі обставин є зобов`язання Міністерства оборони України повторно розглянути заяву ОСОБА_1 та додані до неї документи про призначення та виплату одноразової грошової допомоги у зв`язку з смертю військовослужбовця ОСОБА_2 внаслідок захворювання, пов`язаного з проходженням військової служби, з урахуванням висновків суду, що викладені у цьому рішенні.

Вказаний правовий висновок в частині обрання належного способу захисту порушеного права ОСОБА_1 узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 31.01.2024 по справі № 480/4122/22.

Відповідно до статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення фактичних обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин норми матеріального та процесуального права.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Відповідно до статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ч. 4 ст. 229, ч. 4 ст. 241, ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 326-329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ

Апеляційну скаргу Міністерства оборони України - залишити без задоволення.

Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 15.05.2026 по справі № 440/2667/26 в частині задоволення позовних вимог - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Головуючий суддя Т.С. Перцова

Судді С.П. Жигилій Я.М. Макаренко