Рішення № 141372395 у справі № 569/20098/26 від 26.10.2026

Справа № 569/20098/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 жовтня 2026 року м.Рівне

Рівненський міський суд Рівненської області в складі:

головуючого судді Гордійчук І.О.

секретар судового засідання Баланович М.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Процент» до ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором,-

встановив:

ТОВ «ФК «Процент» звернулось до суду з позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості. Свої вимоги мотивує тим, що 22.12.2024 між ТОВ «ФК «Процент» та ОСОБА_1 було укладено Кредитний договір №25392, відповідно до умов якого відповідачу було надано кредит у розмірі 4000 грн., строк кредитування 730 днів, до 22.12.2026 року, зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 1% від суми кредиту за кожен день користування. Позивач свої зобов`язання за Договором виконав в повному обсязі. В свою чергу відповідач свої зобов`язання за Договором не виконує належним чином, у зв`язку з чим, станом на 28.07.2026 утворилася заборгованість у розмірі 31320 грн., що складається із заборгованості за відсотками в розмірі 23320 грн. та штрафу у розмірі 8000 грн., яку й просить стягнути з відповідача, а також судові витрати у справі. При цьому позивач не вимагає та не пред`являє вимоги про дострокове повернення суми кредиту, а лише звертає стягнення на прострочені проценти за період з 22.12.2024 по 17.07.2026.

Ухвалою суду від 24.08..2026 відкрито провадження у справі та ухвалено розглядати справу з повідомленням (викликом) сторін.

03.09.2026 відповідачем подано до суду відзив на позовну заяву, згідно якого позовні вимоги визнає частково, у розмірі тіла кредиту - 4000 грн. Не погоджується із заявленою сумою заборгованості у розмірі 31320 грн., вважає її необґрунтованою, заявлена сума більше як у 8 разів більша за отриманий кредит, що суперечить принципам розумності та добросовісності. Тому просить стягнути лише фактично отриману суму кредиту 4000 грн, в решті позову відмовити.

04.09.2026 Представник позивача подав відповідь на відзив, згідно якої зазначає, що договір було укладено у електронній формі шляхом реєстрації відповідачки на електронному сайті у відповідності до ЗУ «Про електронну комерцію». Згідно умов договору відповідачу було надано кредит у розмірі 4000 грн. строком на 730 днів. Відсотки нараховувалися за ставкою 1% в день від суми кредиту, що відповідає положенням ЗУ «Про споживче кредитування». У зв`язку із порушенням зобов`язань, станом на 28.07.2026 утворилася заборгованість у розмірі 31320 грн., що складається із заборгованості за відсотками в розмірі 23320 грн. та штрафу у розмірі 8000 грн., за період з 22.12.2024 по 17.07.2026. Зазначає, що нарахування штрафу передбачено положеннями ЗУ «Про споживче кредитування» після внесених до нього змін. Тому просить задовольнити позовні вимоги у повному обсязі, а також стягнути з відповідачки судові витрати у справі.

Відповідач подав заперечення на відповідь на відзив, згідно яких вказує, що нарахування відсотків у розмірі 1% від суми боргу за кожен день користування коштами призводить до надмірного фінансового навантаження та суперечить принципам розумності та справедливості. Сума нарахованого штрафу також явно завищена та не відповідає наслідкам порушення зобов`язань. Просить стягнути лише фактично отриману суму кредиту 4000 грн, в решті позову відмовити та відмовити в стягненні витрат на правничу допомогу.

Позивач в судове засідання не з`явився, у позовній заяві просить розглядати справу без її участі, позовні вимоги підтримує в повному обсязі, щодо заочного розгляду справи та винесення заочного рішення не заперечує.

Відповідач в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце судового розгляду справи була повідомлений належним чином, просив розглядати справу без його участі

На підставі ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Судом встановлено, що 22.12.2024 між ТОВ «ФК «Процент» та ОСОБА_1 було укладено Кредитний договір №25392, у порядку, визначеному статтею 12 Законом України «Про електронну комерцію». Відповідно до умов вказаного Договору, відповідачці було надано кредит у розмірі 4000 грн. Строк кредитування 730 календарних днів. Кошти надаються безготівково шляхом перерахування на платіжну картку № НОМЕР_1 , що належить позичальнику. Переказ суми здійснюється через платіжний сервіс або іншим способом. Договір містить відмітку про підписання його позичальником ОСОБА_1 одноразовим ідентифікатором 278131.

Згідно п. 1.2 Кредитного договору процентна ставка за користування кредитом становить 1% від суми кредиту за кожен день (річна процентна ставка 365%) користування кредитом. Процентна ставка є фіксованою та застосовується в межах строку кредитування.

У Додатку №1 до Договору сторонами погоджено «Графік платежів», відповідно до якого визначено розмір та дату внесення позичальником платежів та встановлено, що орієнтовна загальна вартість кредиту складає 33200 грн., з яких 4 000 грн. сума кредиту за договором та 29200 грн. проценти.

У Додатку №3 до Договору, який також підписаний відповідачкою одноразовим ідентифікатором, остання надала товариству інформацію про власні контактні номери телефонів.

Крім того, в матеріалах справи міститься Паспорт споживчого кредиту, який підписаний електронним підписом ОСОБА_1 та в якому містяться дані позичальника, основні умови кредитування, інформація щодо реальної річної процентної ставки та орієнтовної загальної вартості кредиту для споживача та інші умови.

Кошти за кредитним договором №30053 від 14.03.2025 було надано позичальнику безготівково шляхом перерахування на платіжну картку № НОМЕР_2 .

Належність банківської картки № НОМЕР_2 та зарахування на платіжну картку коштів у сумі 4000 коштів підтверджується інформацією, наданою АТ КБ «Приватбанк». Крім того, банком зазначено фінансовий номер телефону відповідача.

У порушення умов кредитного договору ОСОБА_1 свої зобов`язання за кредитним договором від 22.12.2024 своєчасно не виконав, внаслідок чого утворилась заборгованість, яка станом на 28.07.2026 становить: заборгованості за відсотками в розмірі 23320 грн. та штраф у розмірі 8000 грн. Такий розмір заборгованості здійснений відповідно до умов договору та підтверджений наданими до суду розрахунками.

Частиною 3 ст. 10 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, надавши докази відповідно до вимог чинного законодавства.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України, підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є договір та інші правочини.

В частині 1 статті 207 ЦК України визначено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Згідно з ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію»(в редакції чинній на день виникнення правовідносин) зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.

Згідно з пунктом 6 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших; електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

При цьому одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти догові (пункт 12 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію»).

Згідно з ч.12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті ч.12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» ч.3 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію».

Як регламентовано в ч.6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (стаття 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Частина 5статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачає, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.

Частиною першоюст.5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» визначено, що правочин вважається вчиненим у електронній формі у випадку, якщо в ньому наявні всі обов`язкові реквізити документа.

Положеннями ч.1, ч.2 ст. 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний підпис є обов`язковим реквізитом електронного документа, який використовується для ідентифікації автора та/або підписувача електронного документа іншими суб`єктами електронного документообігу. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.

З урахуванням викладеного, наявність електронних підписів сторін підтверджує їх волю, спрямовану на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, забезпечує ідентифікацію сторін та цілісність документа, в якому втілюється воля останніх.

За змістом ч. 1 ст. 7 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов`язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до закону.

У відповідності до ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до положень ст.509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст.11 цього Кодексу.

Зобов`язання, згідно із ст.526 ЦК України, має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст.627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Порушення боржником умов договору є цивільним правопорушенням, оскільки стаття 629 ЦК встановлює принцип обов`язковості виконання договору.

Крім того, ч.2 ст. 1050 ЦК України встановлено, що, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Згідно з ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Згідно з ч. 2 ст. 1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Згідно із ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Згідно ст. 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.

Суд встановив, 22.12.2024 між сторонами виникли договірні відносини внаслідок отримання відповідачем кредиту в ТОВ «ФК «Процент». Відповідач не надала суду доказів, які спростовували б розмір заборгованості, тому розрахунок заборгованості, який надав позивач суд приймає як достовірний. Фактично отримані та використані позичальником грошові кошти у добровільному порядку в повному обсязі відповідач не повернув позивачу. Отже, відповідач не виконав обов`язок з повернення кредитних коштів і позивач вправі вимагати захисту порушених прав у судовому порядку шляхом зобов`язання боржника виконати обов`язок з повернення коштів.

Враховуючи викладене, суд робить висновок, що позовні вимоги про стягнення заборгованості за договором №25392 від 22.12.2024 року підлягають до задоволення частково, у розмірі 23320 грн 00 коп.

Суд критично оцінює доводи відповідачки викладені у відзиві, що Кредитний договір було укладено з порушенням вимог винного законодавства, оскільки такі не підтверджені жодними належними доказами. Кредитний договір підписаний відповідачем одноразовим ідентифікатором, про що свідчить наявність алфавітно-цифрової послідовності у відповідній графі Договору. Таким чином, підстав для невідповідності умов укладеного сторонами кредитного договору вимогам ст.18 Закону України «Про захист прав споживачів» судом не встановлено.

Також суд відхиляє заперечення відповідачки щодо розрахунку заборгованості щодо нарахованих відсотків, оскільки наданий позивачем розрахунок повністю відповідає умовам Договору про надання кредиту: у ньому відображені всі факти видачі суми кредиту, нарахування процентів, які здійснювались за фактичну кількість календарних днів користування кредитом лише на залишок неповернутої суми та в межах строку кредитування, який на час розгляду справи ще не закінчився. При цьому, позивач не вимагає та не пред`являє вимогу дострокового повернення суми кредиту, а звертає стягнення на прострочені проценти за користування кредитом. Крім того, відповідачка не надала суду доказів, які спростовували б розмір заборгованості, а відтак наданий позивачем розрахунок заборгованості за відсутності альтернативного розрахунку від відповідача, приймається судом як достовірний. Тому вимоги позивача щодо стягнення заборгованості за простроченими відсотками підлягає задоволенню.

Щодо вимоги про стягнення штрафу, суд вважає, що позивач при заявлені даних вимог не врахував положень пункту 18 Прикінцевих та Перехідних положень ЦК України, відповідно до якого у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем). Указом Президента України № 64/2022 на території України введено воєнний стан з 24 лютого 2022 року, який неодноразово продовжений та діє на даний час. Враховуючи наведене, суд вважає, що стягнення з відповідачки штрафу в період дії правового режиму воєнного стану, суперечитиме п. 18 Прикінцевих та Перехідних положень ЦК України. При цьому, твердження представника позивача у позовній заяві, що до спірних правовідносин підлягають до застосування норми ЗУ «Про споживче кредитування» як спеціального закону, а не положення ЦК України, судом відхиляються. Відповідно до ст. 4 ЦК України, основу цивільного законодавства України становить Конституція України. Основним актом цивільного законодавства є Цивільний кодекс України. Актами цивільного законодавства є також інші закони України, які приймаються відповідно до Конституції України та цього Кодексу. Велика Палата Верховного Суду неодноразово робила висновки про те, що якщо ЦК України та інший нормативно-правовий акт, який має юридичну силу закону України, містять однопредметні приписи різного змісту, то пріоритетними є приписи ЦК України (постанова від 29 червня 2022 року у справі №477/874/19 (пункт 69)). Тому, в цій частині суд відмовляє у задоволені позовної вимоги.

Оскільки позов підлягає задоволенню частково, відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягають до стягнення понесені ним судові витрати на сплату судового збору пропорційно до задоволеної частини позовних вимог у розмірі 1982,34 грн.

Щодо витрат на професійну правничу допомогу суд зазначає таке.

Позивач просив стягнути з відповідача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 10000 грн 00 коп.

На підтвердження понесених витрат позивачем надано належні докази.

Відповідно до статей 133, 137, 141 ЦПК України витрати на професійну правничу допомогу належать до судових витрат та підлягають розподілу між сторонами з урахуванням їх реальності, необхідності, розумності та співмірності зі складністю справи, ціною позову і обсягом наданих послуг.

Суд враховує, що справа є малозначною, розглядається у порядку спрощеного позовного провадження, предметом спору є стягнення заборгованості за типовим кредитним договором, участі у судовому засіданні представник позивача не брав, справа не містить складних фактичних чи правових питань, а заявлений розмір витрат на професійну правничу допомогу у сумі 10000 грн 00 коп. є неспівмірним зі складністю справи, ціною позову, обсягом виконаної роботи та характером наданих послуг.

Водночас факт надання позивачу професійної правничої допомоги та її оплату підтверджено матеріалами справи.

З огляду на характер спору, його складність, ціну позову, типовість заявлених вимог, обсяг виконаної представником роботи, розгляд справи без участі представника позивача у судовому засіданні, а також критерії реальності, необхідності, розумності та співмірності судових витрат, суд дійшов висновку, що із відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3000 грн 00 коп.

керуючись ст.ст. 19, 89, 141, 263-265, 286, 288-289,354 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Процент» до ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Процент» заборгованість за кредитним договором №25392 від 22.12.2024 року у розмірі 23320 (двадцять три тисячі триста двадцять) грн 00 коп.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Процент» судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 1982 (одна тисяча дев"ятсот вісімдесят дві) грн 34 коп. та витрати на правничу допомогу в розмірі 3000 (три тисячі) грн. 00 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Рівненського апеляційного суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "ПРОЦЕНТ", код ЄДРПОУ 41466388, місцезнаходження: 03124, м. Київ, бульвар Вацлава Гавела, буд. 4.

Відповідач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_1 РНОКПП НОМЕР_3

Повне судове рішення виготовлено 03.11.2026 року

Суддя І.О.Гордійчук