Постанова № 141372461 у справі № 440/14254/23 від 05.11.2026

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 листопада 2026 р. Справа № 440/14254/23

Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Фоміної Л.О.,

Суддів: Катунова В.В. , Ральченка І.М. ,

за участю секретаря судового засідання Колодкіної Н.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Полтавського окружного адміністративного суду від 25.09.2026, головуючий суддя І інстанції: С.С. Сич, вул. Пушкарівська, 9/26, м. Полтава, 36039, по справі № 440/14254/23

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області

про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач, апелянт) звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду із заявою про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду, в якій просив:

- встановити судовий контроль за виконанням рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 31 жовтня 2023 року по справі № 440/14254/23 про зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 з 01 березня 2023 року, виходячи з 83% грошового забезпечення, зазначеного у довідці Управління Служби безпеки України в Полтавській області від 09 червня 2023 року № 66/21/4/32фв про розмір грошового забезпечення станом на 01 січня 2023 року, з урахуванням індексації, установленої згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 24 лютого 2023 року № 168 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2023 році» в розмірі 1500 гривень, без обмеження максимальним розміром та із врахуванням раніше виплачених сум;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області внести у звітність Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області, особистий кабінет ПФУ ОСОБА_1 в графі «мої судові справи» заборгованість по справі № 440/14254/23 у сумі - 15000 грн.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 15.06.2026 заяву ОСОБА_1 про встановлення судового контролю за виконанням рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 31 жовтня 2023 року у справі № 440/14254/23 задоволено частково.

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області подати протягом трьох місяців з дати отримання копії цієї ухвали звіт про виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 31 жовтня 2023 року у справі № 440/14254/23.

В іншій частині заяви ОСОБА_1 відмовлено.

11.09.2026 до Полтавського окружного адміністративного суду надійшов звіт Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (далі - ГУ ПФУ в Полтавській області, відповідач), в якому також містилось клопотання про звільнення керівника ПФУ в Полтавській області від накладення штрафу.

11.09.2026 до Полтавського окружного адміністративного суду надійшла заява позивача, в якій він просив:

- відмовити у прийнятті звіту Головного управління Пенсійного фонду України про виконання рішення суду у справі № 440/14254/23 як такого, що не підтверджує фактичне виконання рішення;

- накласти на керівника ГУ ПФУ в Полтавській області області) штраф у розмірі, передбаченому ч. 2 ст. 382 (або ст. 382-3) КАС України за невиконання судового рішення;

- постановити окрему ухвалу та направити її до органів Національної поліції (або ДБР) для вирішення питання про відкриття кримінального провадження стосовно керівника ГУПФУ в Полтавській області за фактом умисного невиконання рішення суду (ст. 382 КК України).

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 25.09.2026 відмовлено у прийнятті звіту Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 31 жовтня 2023 року у справі № 440/14254/23.

Встановлено Головному управлінню Пенсійного фонду України в Полтавській області новий строк для подання звіту про виконання рішення суду у справі № 440/14254/23 та зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області у строк протягом трьох місяців з дня отримання цієї ухвали подати звіт про виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 31 жовтня 2023 року у справі № 440/14254/23.

Відмовлено у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про накладення штрафу на керівника Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області.

Відмовлено у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про постановлення окремої ухвали у справі № 440/14254/23.

Не погодившись з ухвалою суду першої інстанції в частині відмови у накладенні штрафу та відмови у постановленні окремої ухвали, позивач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, неправильне застосування положень статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України, просить:

- ухвалу Полтавського окружного адміністративного суду від 25.09.2026 року у справі № 440/14254/23 в частині відмови у накладенні штрафу на керівника Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області та в частині відмови у постановленні окремої ухвали скасувати;

- ухвалити в цій частині нове судове рішення, яким:

накласти на керівника Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області штраф відповідно до частини 2 статті 382 КАС України;

постановити окрему ухвалу щодо протиправної бездіяльності керівництва Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області та направити її до компетентних органів для вжиття відповідних заходів реагування.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що суд першої інстанції проігнорував, що тривале невиконання рішення (з жовтня 2023 року) свідчить про системне нехтування ГУ ПФУ в Полтавській області своїми обов`язками, а тому відмова у накладенні штрафу є проявом надмірної процесуальної лояльності суду до суб`єкта владних повноважень.

Щодо відмови у постановленні окремої ухвали позивач вказує, що тривале невиконання судового рішення у пенсійній справі (що триває майже 3 роки) свідчить про наявність системних порушень та ознак протиправної бездіяльності керівництва ГУ ПФУ в Полтавській області, що має ознаки кримінального правопорушення, передбаченого статтею 382 Кримінального кодексу України.

Відповідач правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався.

Учасники справи про дату, час та місце розгляду повідомлені належним чином.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції, в межах доводів та вимог апеляційної скарги, дослідивши докази, дійшла таких висновків.

Судом встановлено такі обставини справи.

ОСОБА_1 звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовом до ГУ ПФУ в Полтавській області, в якому просив:

- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області щодо відмови виплатити ОСОБА_1 пенсію після її перерахунку на виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду по справі № 440/9038/23 від 09.08.2023 з 01 лютого 2023 року по теперішній час з врахуванням індексації за 2023 рік у розмірі 1500 грн без обмеження максимальним розміром, із розрахунку 83% грошового забезпечення, з урахуванням фактично сплачених сум;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області виплатити ОСОБА_1 пенсію після її перерахунку на виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду по справі № 440/9038/23 від 09.08.2023 з 01 лютого 2023 року по теперішній час з врахуванням індексації за 2023 рік у розмірі 1500 грн без обмеження максимальним розміром, із розрахунку 83% грошового забезпечення, з урахуванням фактично сплачених сум;

- встановити судовий контроль за виконанням рішення суду шляхом зобов`язання відповідача подати в установлений судом термін з моменту набрання рішенням законної сили звіт про виконання рішення, що передбачено ст. 382 Кодексу адміністративного судочинства.

Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 31.10.2023 адміністративний позов ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (ідентифікаційний код 13967927, вул. Соборності, 66, м. Полтава, 36014) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії задоволено частково.

Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області щодо відмови виплатити ОСОБА_1 пенсію з 01 березня 2023 року з урахуванням індексації за 2023 рік у розмірі 1500 гривень, без обмеження максимальним розміром, із розрахунку 83% грошового забезпечення, з урахуванням фактично сплачених сум, після проведеного перерахунку пенсії ОСОБА_1 на виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду по справі № 440/9038/23 від 09.08.2023.

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 з 01 березня 2023 року, виходячи з 83% грошового забезпечення, зазначеного у довідці Управління Служби безпеки України в Полтавській області від 09 червня 2023 року № 66/21/4/32фв про розмір грошового забезпечення станом на 01 січня 2023 року, з урахуванням індексації, установленої згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 24 лютого 2023 року №168 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2023 році» в розмірі 1500 гривень, без обмеження максимальним розміром та із врахуванням раніше виплачених сум.

В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 1073 грн 60 коп. (одна тисяча сімдесят три гривні шістдесят копійок).

Відмовлено у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду.

Рішення суду набрало законної сили 01.12.2023.

21 грудня 2023 року позивачу видані виконавчі листи.

05.06.2026 до Полтавського окружного адміністративного суду надійшла заява ОСОБА_1 про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду, в якій просив:

- встановити судовий контроль за виконанням рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 31 жовтня 2023 року по справі № 440/14254/23 про зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 з 01 березня 2023 року, виходячи з 83% грошового забезпечення, зазначеного у довідці Управління Служби безпеки України в Полтавській області від 09 червня 2023 року № 66/21/4/32фв про розмір грошового забезпечення станом на 01 січня 2023 року, з урахуванням індексації, установленої згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 24 лютого 2023 року № 168 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2023 році» в розмірі 1500 гривень, без обмеження максимальним розміром та із врахуванням раніше виплачених сум;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області внести у звітність Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області, особистий кабінет ПФУ ОСОБА_1 в графі «мої судові справи» заборгованість по справі № 440/14254/23 у сумі - 15000 грн.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 15.06.2026 заяву ОСОБА_1 про встановлення судового контролю за виконанням рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 31 жовтня 2023 року у справі № 440/14254/23 задоволено частково.

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області подати протягом трьох місяців з дати отримання копії цієї ухвали звіт про виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 31 жовтня 2023 року у справі № 440/14254/23.

В іншій частині заяви ОСОБА_1 відмовлено.

11.09.2026 до Полтавського окружного адміністративного суду надійшов звіт ГУ ПФУ в Полтавській області, в якому також містилось клопотання про звільнення керівника ПФУ в Полтавській області від накладення штрафу.

11.09.2026 до Полтавського окружного адміністративного суду надійшла заява позивача, в якій він просив:

- відмовити у прийнятті звіту Головного управління Пенсійного фонду України про виконання рішення суду у справі № 440/14254/23 як такого, що не підтверджує фактичне виконання рішення;

- накласти на керівника ГУ ПФУ в Полтавській області області) штраф у розмірі, передбаченому ч. 2 ст. 382 (або ст. 382-3) КАС України за невиконання судового рішення;

- постановити окрему ухвалу та направити її до органів Національної поліції (або ДБР) для вирішення питання про відкриття кримінального провадження стосовно керівника ГУПФУ в Полтавській області за фактом умисного невиконання рішення суду (ст. 382 КК України).

Відмовляючи в задоволенні клопотань позивача про накладення штрафу на керівника ГУ ПФУ в Полтавській області та постановлення окремої ухвали, суд першої інстанції виходив з того, що не може вважати вину керівника доведеною, адже очевидно, що керівник ГУ ПФУ в Полтавській області не може виплатити пенсійні кошти на виконання судових рішень у цій справі за відсутності відповідних бюджетних асигнувань з Пенсійного фонду України. Водночас керівником відповідача забезпечено внесення відомостей про заборгованість з виплати пенсії у цій справі в сумі 14 642,55 грн до програмного комплексу «Автоматизована система обробки пенсійної документації на базі комп`ютерних технологій», держателем (власником) якого є Пенсійний фонд України, а отже Пенсійному фонду України відомо про необхідність встановлення додаткових бюджетних асигнувань для виплати зазначених коштів, що свідчить про вжиття відповідачем можливих та необхідних заходів для встановлення бюджетних асигнувань для здійснення відповідних виплат позивачу, оскільки виділення коштів відбувається за відповідними бюджетними асигнуваннями саме з Пенсійного фонду України. При цьому обсяг повноважень керівника Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області не дає можливості забезпечити виплату позивачу коштів заборгованості з виплати пенсії в сумі 14 642,55 грн на виконання рішення суду у цій справі без отримання відповідних бюджетних асигнувань, а керівник ГУ ПФУ в Полтавській області безпосередньо не впливає на встановлення таких бюджетних асигнувань, оскільки ГУ ПФУ в Полтавській області є розпорядником бюджетних коштів нижчого рівня у розумінні Бюджетного кодексу України по відношенню до Пенсійного фонду України.

Щодо окремої ухвали суд першої інстанції зазначив, що під час виконання у примусовому порядку судового рішення у цій справі головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання рішень у Полтавській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Благадирем Д.Г. вже було направлено до Головного управління Національної поліції в Полтавській області повідомлення № 73716505 про вчинення кримінального правопорушення від 23.02.2024 вих. № 4615. Також суд зазначив, що постановлення окремої ухвали є правом, а не обов`язком суду.

Надаючи оцінку оскаржуваній ухвалі в межах вимог апеляційної скарги, колегія суддів зазначає таке.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі ст. 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Положеннями ч. 4 ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 № 1402-VIII встановлено, що невиконання судових рішень має наслідком юридичну відповідальність, установлену законом.

Відповідно до ч.ч. 2, 3 ст. 14 КАС України судові рішення, які набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

За змістом ст. 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Колегія суддів зазначає, що судове рішення, яке набрало законної сили, підлягає обов`язковому та безумовному виконанню особою, на яку покладено такий обов`язок, тобто особа, якій належить виконати судове рішення, повинна здійснити достатні дії для організації процесу його виконання незалежно від будь-яких умов, оскільки інше суперечило б запровадженому статтею 8 Конституції України принципу верховенства права.

Конституційний Суд України, розглядаючи справу № 1-7/2013, у рішенні від 26.06.2013 зазначив, що виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини рішення від 13.12.2012 № 18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини рішення від 25.04.2012 № 11-рп/2012).

Крім того, у рішенні від 15 травня 2019 року № 2-р(II)/2019 Конституційний Суд України з посиланням на практику ЄСПЛ підкреслив, що визначене статтею 6 Конвенції право на суд було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне обов`язкове судове рішення не виконувалося на шкоду одній зі сторін; і саме на державу покладено позитивний обов`язок створити систему виконання судових рішень, яка була б ефективною як у теорії, так і на практиці, і гарантувала б їх виконання без неналежних затримок; ефективний доступ до суду включає право на те, щоб рішення суду було виконане без невиправданих затримок; держава та її державні органи відповідальні за повне та своєчасне виконання судових рішень, які постановлені проти них (пункт 84 рішення у справі «Валерій Фуклєв проти України» від 07 червня 2005 року, заява № 6318/03; пункт 43 рішення у справі «Шмалько проти України» від 20 липня 2004 року, заява № 60750/00; пункти 46, 51, 54 рішення у справі «Юрій Миколайович Іванов проти України» від 15 жовтня 2009 року, заява № 40450/04; пункт 64 рішення у справі «Apostol v. Georgia» від 28 листопада 2006 року, заява № 30779/04).

Згідно з ч. 1 ст. 372 КАС України у разі необхідності спосіб, строки і порядок виконання можуть бути визначені у самому судовому рішенні. Так само на відповідних суб`єктів владних повноважень можуть бути покладені обов`язки щодо забезпечення виконання рішення.

За змістом ч. 2 ст. 381-1 КАС України суд може здійснювати судовий контроль за виконанням судового рішення у порядку, встановленому статтями 287, 382-382-3 і 383 цього Кодексу.

Конституційний Суд України у рішенні від 30 червня 2009 року № 16-рп/2009 зазначив, що метою судового контролю є своєчасне забезпечення захисту та охорони прав і свобод людини і громадянина, та наголосив, що виконання всіма суб`єктами правовідносин приписів, викладених у рішеннях суду, які набрали законної сили, утверджує авторитет держави як правової (абз. 1 пп. 3.2 п. 3, абз. 2 п. 4 мотивувальної частини).

Відповідно до ч. 1 ст. 382 КАС України суд, який розглянув адміністративну справу як суд першої інстанції і ухвалив судове рішення, за письмовою заявою особи, на користь якої ухвалено судове рішення і яка не є суб`єктом владних повноважень, або за власною ініціативою може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Згідно з ч.ч. 1-3 ст. 382-1 КАС України суд розглядає заяву про зобов`язання суб`єкта владних повноважень подати звіт про виконання судового рішення (крім заяви, передбаченої частиною п`ятою статті 382 цього Кодексу) протягом десяти днів з дня її надходження в порядку письмового провадження, а за ініціативою суду чи клопотанням заявника - у судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду, не перешкоджає судовому розгляду.

За наслідками розгляду заяви суд постановляє ухвалу про її задоволення або відмову у задоволенні та зобов`язання суб`єкта владних повноважень подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Встановлений судом строк для подання звіту про виконання судового рішення має бути достатнім для його підготовки. Достатнім є строк, який становить не менше десяти календарних днів з дня отримання суб`єктом владних повноважень відповідної ухвали та не перевищує трьох місяців.

Відповідно до ч.ч. 1-3, 5 ст. 382-3 КАС України за наслідками розгляду звіту суб`єкта владних повноважень суд постановляє ухвалу про прийняття або відмову у прийнятті звіту, яку може бути оскаржено в апеляційному порядку за правилами частини п`ятої статті 382-1 цього Кодексу.

Оскарження ухвали не зупиняє її виконання.

Суд відмовляє у прийнятті звіту, якщо суб`єктом владних повноважень не наведено обґрунтовані обставини, які ускладнюють виконання судового рішення, або заходи, які вживаються ним для виконання судового рішення, на переконання суду, є недостатніми для своєчасного та повного виконання судового рішення.

Суд також відмовляє у прийнятті звіту, якщо звіт подано без додержання вимог частин другої та/або третьої статті 382-2 цього Кодексу.

У разі постановлення ухвали про відмову у прийнятті звіту суд накладає на керівника суб`єкта владних повноважень штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а також додатково може встановити новий строк подання звіту відповідно до частини третьої статті 382-1 цього Кодексу або за власною ініціативою розглянути питання про зміну способу і порядку виконання судового рішення.

Суд за клопотанням суб`єкта владних повноважень може зменшити розмір штрафу або звільнити від його сплати на підставі доказів, що підтверджують здійснення керівником такого суб`єкта владних повноважень дій, які спрямовані на виконання судового рішення та які, на переконання суду, на момент розгляду звіту є достатніми і вичерпними.

Якщо судове рішення стосується здійснення виплат (пенсійних, соціальних тощо), суд може зменшити розмір штрафу або звільнити від його сплати на підставі доказів, які підтверджують відсутність бюджетних асигнувань у суб`єкта владних повноважень та вжиття його керівником всіх необхідних заходів для встановлення таких бюджетних асигнувань, які, на переконання суду, на момент розгляду звіту є достатніми і вичерпними.

Отже, судовий контроль за виконанням рішення суб`єктом владних повноважень - відповідачем у справі, може встановити суд, який розглянув адміністративну справу як суд першої інстанції і ухвалив судове рішення. Такий контроль здійснюється судом шляхом зобов`язання надати звіт про виконання судового рішення, розгляду поданого звіту на виконання рішення суду, а в разі неподання такого звіту чи відмови в прийнятті поданого звіту - шляхом встановлення нового строку для подання звіту та накладення штрафу. При цьому за наявності визначених процесуальних законом підстав розмір накладеного штрафу може бути зменшений чи керівник суб`єкта владних повноважень взагалі може бути звільнений від його сплати.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що суд першої інстанції проігнорував, що тривале невиконання рішення (з жовтня 2023 року) свідчить про системне нехтування ГУ ПФУ в Полтавській області своїми обов`язками, а тому відмова у накладенні штрафу є проявом надмірної процесуальної лояльності суду до суб`єкта владних повноважень.

З цього приводу колегія суддів зазначає таке.

Із матеріалів справи вбачається, що 07 грудня 2023 року на виконання рішення суду у справі № 440/14254/23 відповідачем здійснено перерахунок пенсії позивача з 01 березня 2023 року, виходячи з 83% грошового забезпечення, зазначеного у довідці Управління Служби безпеки України в Полтавській області від 09 червня 2023 року № 66/21/4/32фв про розмір грошового забезпечення станом на 01 січня 2023 року, з урахуванням індексації, установленої згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 24 лютого 2023 року № 168 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2023 році» в розмірі 1500 гривень, без обмеження максимальним розміром, за результатами якого розмір пенсії позивача обраховано в сумі 38 266,03 грн.

ГУ ПФУ в Полтавській області складено розрахунок на доплату пенсії ОСОБА_1 за період з 01.03.2023 по 31.12.2023 у розмірі 15 000 грн.

Матеріалами справи підтверджується, що 13 квітня 2026 року позивачу виплачено частину нарахованої заборгованості пенсії в розмірі 357,45 грн.

Отже, із вищезазначеного вбачається, що рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 31.10.2023 у справі № 440/14254/23 не виконано в частині виплати донарахованої на виконання цього рішення суду пенсії за період з 01.03.2023 по 31.12.2023 у розмірі 14 642,55 грн, що стало підставою для відмови у прийнятті звіту.

Так, положення ч. 3 ст. 382-3 КАС України передбачають, що у разі постановлення ухвали про відмову у прийнятті звіту суд накладає на керівника суб`єкта владних повноважень штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а також додатково може встановити новий строк подання звіту відповідно до частини третьої статті 382-1 цього Кодексу або за власною ініціативою розглянути питання про зміну способу і порядку виконання судового рішення.

Разом із тим ч. 5 ст. 382-3 КАС України законодавець передбачив спеціальний порядок, який дозволяє суду зменшити розмір такого штрафу або звільнити від його сплати.

Суд за клопотанням суб`єкта владних повноважень може зменшити розмір штрафу або звільнити від його сплати на підставі доказів, що підтверджують здійснення керівником такого суб`єкта владних повноважень дій, які спрямовані на виконання судового рішення та які, на переконання суду, на момент розгляду звіту є достатніми і вичерпними.

Якщо судове рішення стосується здійснення виплат (пенсійних, соціальних тощо), суд може зменшити розмір штрафу або звільнити від його сплати на підставі доказів, які підтверджують відсутність бюджетних асигнувань у суб`єкта владних повноважень та вжиття його керівником всіх необхідних заходів для встановлення таких бюджетних асигнувань, які, на переконання суду, на момент розгляду звіту є достатніми і вичерпними.

Отже, процесуальний закон чітко розмежовує питання про прийняття звіту та питання про застосування до керівника суб`єкта владних повноважень штрафу.

Сам факт відмови у прийнятті звіту не виключає можливості застосування положень ч. 5 ст. 382-3 КАС України, оскільки протилежне тлумачення фактично позбавляло б цю норму самостійного змісту.

Саме тому законодавець після встановлення загального правила про накладення штрафу у разі відмови у прийнятті звіту окремо передбачив можливість звільнення від його сплати, у тому числі у справах щодо здійснення пенсійних, соціальних та інших виплат - за умови підтвердження відсутності бюджетних асигнувань та вжиття керівником усіх необхідних заходів для їх встановлення, які є достатніми і вичерпними.

Як було зазначено вище, рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 31.10.2023 у справі № 440/14254/23 залишилось не виконаним лише в частині виплати донарахованої на виконання цього рішення суду пенсії за період з 01.03.2023 по 31.12.2023 у розмірі 14 642,55 грн.

При цьому, як вбачається з матеріалів справи, обрахована відповідачем на виконання рішення суду у цій справі сума залишку невиплачених позивачу коштів суми доплати пенсії за період з 01.03.2023 по 31.12.2023 у розмірі 14 642,55 грн. внесена відповідачем до Автоматизованої системи обробки пенсійної документації. А отже, Пенсійному фонду України достовірно відомо про наявність заборгованості з виплати пенсії у цій справі та необхідність виділення додаткових коштів для погашення заборгованості з виплати пенсії позивачу в розмірі 14 642,55 грн, що виникла під час виконання рішення суду у справі № 440/14254/23.

Також суд першої інстанції зазначив, що обсяг повноважень керівника ГУ ПФУ в Полтавській області не дає можливості забезпечити виплату позивачу коштів заборгованості з виплати пенсії в сумі 14 642,55 грн на виконання рішення суду у цій справі без отримання відповідних бюджетних асигнувань, а керівник ГУ ПФУ в Полтавській області безпосередньо не впливає на встановлення таких бюджетних асигнувань, оскільки Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області є розпорядником бюджетних коштів нижчого рівня у розумінні Бюджетного кодексу України по відношенню до Пенсійного фонду України.

Колегія суддів наголошує, що відсутність бюджетних асигнувань сама по собі не звільняє суб`єкта владних повноважень від обов`язку виконати судове рішення та не припиняє такого обов`язку.

Водночас звільнення керівника від сплати штрафу не означає звільнення ГУ ПФУ в Полтавській області від виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 31.10.2023 у справі № 440/14254/23, що підтверджується тим, що суд першої інстанції відмовив у прийнятті звіту та встановив відповідачу новий строк для виконання судового рішення і подання нового звіту.

Такий процесуальний механізм забезпечує подальший судовий контроль за фактичним відновленням права позивача та не допускає застосування особистої штрафної санкції до керівника державного органу без належної оцінки об`єктивних причин невиконання грошового зобов`язання. Сплив установленого ухвалою від 25.09.2026 строку не перешкоджає суду першої інстанції встановити новий строк подання звіту в порядку судового контролю.

Також колегія суддів вважає за необхідне врахувати правову природу штрафу, застосованого до керівника суб`єкта владних повноважень у порядку статті 382-3 КАС України.

У практиці Європейського суду з прав людини для визначення того, чи має застосована до особи санкція характер кримінального обвинувачення в розумінні статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, застосовуються так звані «критерії Енгеля» (Engel and Others v. the Netherlands, § 82, Series A no. 22), які передбачають необхідність врахування судом: кваліфікації правопорушення згідно з національним законодавством, характеру правопорушення та суворості покарання, якому обвинувачений ризикує бути підданий. При цьому другий та третій критерії є альтернативними та не обов`язково мають застосовуватися сукупно.

За першим із зазначених критеріїв штраф, передбачений ст. 382-3 КАС України, національним законодавством не віднесений до кримінальних покарань. Він застосовується адміністративним судом у межах процесуального механізму судового контролю за виконанням судового рішення. Отже, за формальною класифікацією у національному праві такий штраф має процесуальний характер. Водночас така класифікація сама по собі не є визначальною для оцінки характеру відповідної санкції у розумінні «критеріїв Енгеля».

Щодо другого критерію суд враховує, що штраф, передбачений ст. 382-3 КАС України, накладається не на суб`єкта владних повноважень як боржника за судовим рішенням, а особисто на його керівника, відповідального за забезпечення виконання такого рішення. Метою цього заходу є не відшкодування майнової шкоди, спричиненої невиконанням судового рішення, і не виконання за рахунок керівника самого грошового зобов`язання суб`єкта владних повноважень, а здійснення персонального примусового та превентивного впливу з метою спонукання до належного виконання судового рішення та запобігання подальшому невиконанню.

Такий висновок підтверджується законодавчою конструкцією цього заходу. У разі відмови у прийнятті звіту ч.ч. 3, 4 ст. 382-3 КАС України передбачають накладення саме на керівника суб`єкта владних повноважень штрафу у розмірі від двадцяти до сорока прожиткових мінімумів для працездатних осіб; половина такого штрафу стягується на користь заявника, а інша половина - до Державного бюджету України. Повторне невиконання обов`язку може мати наслідком подальше застосування штрафу зі збільшенням його розміру.

Стосовно третього критерію колегія суддів враховує ступінь суворості санкції, яка може бути застосована. Положення ч. 3 ст. 382-3 КАС України передбачають, що розмір штрафу, який може бути накладений на керівника суб`єкта владних повноважень, становить від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тобто від 66 560 грн до 133 120 грн. Така санкція становить самостійне майнове обтяження фізичної особи, не залежить від розміру невиконаного нею особистого грошового зобов`язання та переслідує примусову і превентивну мету.

Подібний підхід щодо необхідності забезпечення підвищених процесуальних гарантій особи уже застосовувався Верховним Судом у постанові від 08 вересня 2023 року у справі № 640/21223/20. Оцінюючи законність накладення персонального штрафу на керівника Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві в межах судового контролю за виконанням судового рішення, Верховний Суд, враховуючи «критерії Енгеля», вид та суворість застосованої до фізичної особи санкції, вказав на необхідність застосування максимальних стандартів доказування із забезпеченням конституційних засад рівності та змагальності.

З огляду на викладене, колегія суддів зауважує, що чинне законодавче регулювання підкреслює індивідуальний характер відповідальності керівника, оскільки положення ч. 5 ст. 382-3 КАС України прямо передбачає можливість зменшення штрафу або звільнення від його сплати залежно від дій, здійснених саме керівником суб`єкта владних повноважень з метою виконання судового рішення. У справах щодо здійснення пенсійних, соціальних та інших виплат закон окремо зобов`язує оцінити відсутність бюджетних асигнувань та вжиття керівником усіх необхідних заходів для встановлення таких асигнувань.

Отже, накладення штрафу за ст. 382-3 КАС України не може бути автоматичним наслідком неповного виконання судового рішення. З огляду на персональний, примусовий та істотно обтяжливий характер такого заходу суд має надати належну оцінку поведінці конкретного керівника, обсягу його повноважень, наявності об`єктивної можливості забезпечити виконання судового рішення, достатності та вичерпності вжитих ним заходів, а у справах про бюджетні виплати - також фактичній наявності відповідних бюджетних асигнувань та можливості керівника впливати на їх встановлення. Водночас звільнення від сплати штрафу не є безстроковим: під час розгляду кожного наступного звіту суд оцінює правомірність дій керівника, а не лише факт відсутності бюджетних асигнувань.

З огляду на вищевикладене колегія суддів вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції про наявність підстав для звільнення керівника Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області від сплати штрафу та відмови в задоволенні клопотання ОСОБА_1 про накладення штрафу на керівника Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області.

Щодо постановлення окремої ухвали колегія суддів зазначає таке.

Відповідно до частин 1, 2 ст. 249 КАС України суд, виявивши під час розгляду справи порушення закону, може постановити окрему ухвалу і направити її відповідним суб`єктам владних повноважень для вжиття заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону.

У разі необхідності суд може постановити окрему ухвалу про наявність підстав для розгляду питання щодо притягнення до відповідальності осіб, рішення, дії чи бездіяльність яких визнаються протиправними.

За змістом ч. 4 ст. 249 КАС України в окремій ухвалі суд має зазначити закон чи інший нормативно-правовий акт (у тому числі його статтю, пункт тощо), вимоги яких порушено, і в чому саме полягає порушення.

Отже, ст. 249 КАС України дає можливість суду у процесуальний спосіб відреагувати на порушення закону, стосовно яких він не може самостійно вжити заходів для усунення цих порушень, причин та умов, що їм сприяли.

Окрема ухвала є формою реагування суду на порушення норм права, причини та умови, що спричинили (зумовили) ці порушення, з метою їх усунення та запобігання таким порушенням у майбутньому.

Підставою для постановлення окремої ухвали є виявлення порушення закону і встановлення причин та умов, що сприяли вчиненню порушення.

Відтак окрема ухвала може бути постановлена у разі, коли під час судового розгляду справи встановлено певне правопорушення. Юридична кваліфікація правопорушення судом не здійснюється. Водночас суд може в окремій ухвалі зазначити, елементи якого складу правопорушення слід перевірити.

Отже, обов`язковими умовами для постановлення окремої ухвали є порушення закону чи іншого нормативно-правового акту із чітким зазначенням такої норми та обґрунтування, у чому саме полягає таке порушення.

При цьому колегія суддів зазначає, що постановлення окремої ухвали є правом, а не обов`язком суду, а визнання за результатами розгляду справи протиправними рішень, дій чи бездіяльності відповідачів - суб`єктів владних повноважень за нормами КАС України не має безумовного наслідку у вигляді постановлення окремої ухвали суду.

Водночас з матеріалів справи вбачається, що справа № 440/14254/23 була розглянута та рішення суду у цій справі ухвалено 31 жовтня 2023 року.

Також колегія суддів зауважує, що під час виконання у примусовому порядку судового рішення у цій справі головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання рішень у Полтавській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Благадирем Д.Г. вже було направлено до Головного управління Національної поліції в Полтавській області повідомлення № 73716505 про вчинення кримінального правопорушення від 23.02.2024 вих. № 4615.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відсутності підстав для постановлення окремої ухвали.

Доводи апеляційної скарги зазначених висновків суду не спростовують.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Таким чином, колегія суддів вважає ухвалу суду першої інстанції законною та обґрунтованою, а отже апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а ухвала суду без змін, оскільки судом було правильно встановлено всі обставини справи, а ухвала постановлена з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 229, 294, 308, 310, 311, 312, 315, 316, 321, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Ухвалу Полтавського окружного адміністративного суду від 25 вересня 2026 року по справі № 440/14254/23 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню.

Головуючий суддя Л.О. Фоміна

Судді В.В. Катунов І.М. Ральченко

Повний текст постанови складено 09.11.2026.