Рішення № 141372549 у справі № 572/4509/25 від 06.11.2026

Сарненський районний суд

Рівненської області

____________________________________________________________________

Справа № 572/4509/25

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 листопада 2026 року

Сарненський районний суд Рівненської області в складі:

головуючого судді - Слободянюка Б. К.

Сарненський районний суд Рівненської області в складі головуючого судді Слободянюка Б. К., за участю секретаря судового засідання Кардаш К. О., розглянувши у відкритому судовому засіданні м. Сарни в спрощеному позовному провадженні без повідомлення сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр кредит фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором

У С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить стягнути з відповідача загальну суму заборгованості за кредитним договором Кредитним договором №1339-6904 від 29.01.2024 в розмірі 93000 гривень та понесені судові витрати.

В обґрунтування заявлених позовних вимог покликається на те, що 29.01.2024 між ТОВ «Укр кредит фінанс» та відповідачем було укладено Договір про відкриття кредитної лінії № 1339-6904, відповідно до умов кредитного договору кредитодавець надав відповідачу кредит в сумі 2000 грн; строком на 300 днів зі сплатою відсотків. Кредитодавець виконав взяті на себе зобов`язання в повному обсязі, надавши відповідачу кредит відповідно до умов укладеного кредитного договору. Відповідач всупереч умовам кредитного договору порушив умови кредитного договору і не повернув в повному обсязі кредит кредитодавцю, а також не виконав в повному обсязі всі інші свої грошові зобов`язання перед кредитодавцем за кредитним договором навіть після спливу строку, встановленого в кредитному договорі.

Відповідно до вимог ч. 5 ст. 279 ЦПК України сторони не викликалися, проте відповідачу було встановлено строк в п`ятнадцять днів з дня отримання ухвали про відкриття провадження на подачу відзиву на позовну заяву.

Заперечень проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, відповідно до ч.4 ст.277 ЦПК України відповідачем суду не подано.

Представник відповідача подав відзив, згідно з яким відповідач позов визнає частково, вважає правомірним розмір процентів 3000 грн., що не перевищує 15% від суми простроченого платежу та не заперечує щодо стягнення з нього 19000 грн.

Представник позивача подав додаткові пояснення в яких зазначив, що заборгованість нараховано правомірно, позов просить задовольнити.

Суд, дослідивши надані у справі докази, дійшов таких висновків.

Суд встановив, що 29.01.2024 між ТОВ «Укр кредит фінанс» та ОСОБА_1 було укладено електронний Договір про відкриття кредитної лінії №1339-6904.

Відповідно до умов договору, кредитодавець взяв на себе зобов`язання надати відповідачу кредит для задоволення особистих потреб позичальника, на наступних умовах: загальний розмір кредиту 20000 грн, дата видачі кредиту - 29.01.2024; базовий період кредитування - 14 днів; строк кредитування - 300 днів, дата повернення кредиту - 23.11.2024, стандартна процентна ставка становить 2,50% в день; орієнтована загальна вартість кредиту складає 170000 грн.

Факт видачі кредитних коштів за договором в сумі 20000 грн шляхом перерахування на платіжну картку відповідача, яка була зазначена ним у договорі підтверджується листом про перерахування коштів виданого АТ КБ «Приватбанк» та довідкою ТОВ «Укр кредит фінанс» про перерахування суми кредиту відповідачу.

Згідно з наданим позивачем розрахунком заборгованості за кредитним договором загальний розмір заборгованості відповідача за кредитним договором становить: 93000 гривень, з яких: прострочена заборгованість за кредитом - 20000 грн; прострочена заборгованість за нарахованими процентами - 73000 грн з урахуванням програми лояльності.

Частиною першою статті 15 Цивільного кодексу України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Згідно з ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до ч. 1 ст. 1057 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч.1 ст.1048 ЦК України).

Частиною другою ст.1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно до ч.1 ст.1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі ст.1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до ст.526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст.599 ЦК України).

Згідно зі ст.629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

За приписами ст. 610, 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно зі статтею 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Ч. 1 ст. 599 ЦК України передбачає, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ч. 1 ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з ч. 1 ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно з наданим позивачем розрахунком загальна сума заборгованості відповідача перед позивачем, станом на 14.07.2025 за Кредитним договором, становить - 93000 грн, яка складається з: 20000 грн. - заборгованість по тілу кредиту; 73000 грн. - заборгованість по несплаченим відсоткам за користування кредитом.

Убачається з договору відповідачу надано кредитні кошти у загальному розмірі 20000 грн строком на 14 днів (базовий період) з 29.01.2024 року зі сплатою процентів в розмірі 2,50 % в день стандартна процентна ставка. В п.2.3 договору визначено що загальна вартість кредиту протягом базового періоду становить 27000 грн., з яких 20000 грн - тіло кредиту, 7000 грн - проценти.

Заборгованість за відсотками нараховувалась відповідачу протягом строку, на який надавалась позика 14 днів, а також після закінчення цього строку.

Велика Палата Верховного Суду у постановах від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12, від 04 липня 2018 року у справі № 310/11534/13-ц дійшла висновку, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти, а також обумовлену в договорі неустойку за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. При цьому суд зазначив, що кредитор має право на отримання гарантій належного виконання зобов`язання, відповідно до частини другої статті 625 ЦК, а не у вигляді стягнення процентів та неустойки.

Тож, нарахування заборгованості за відсотками поза межами строку дії кредитного договору є незаконним.

Доводи апеляційної скарги позивача про те, що суд першої інстанції безпідставно відмовив позивачу у задоволенні позову в частині стягнення повної суми заборгованості за відсотками, оскільки ним було надано достатньо доказів на підтвердження узгодження умов щодо строку кредитування та відповідно порядку нарахування відсотків, не приймаються апеляційним судом до уваги, з огляду на таке.

Договір як універсальний регулятор приватних відносин, покликаний забезпечити їх регулювання та має бути направлений на встановлення, зміну або припинення приватних прав та обов`язків (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 22 лютого 2023року у справі № 465/5980/17 (провадження № 61-1178св20)).

У статті 629 ЦК України закріплено один із фундаментів на якому базується цивільне право обов`язковість договору.

Тлумачення правочину це з`ясування змісту дійсного одностороннього правочину чи договору (двостороннього або багатостороннього правочину), з тексту якого неможливо встановити справжню волю сторони (сторін). З урахуванням принципу тлумачення favor contractus (тлумачення договору на користь дійсності) сумніви щодо дійсності, чинності та виконуваності договору (правочину) повинні тлумачитися судом на користь його дійсності, чинності та виконуваності (див. постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 грудня 2022року у справі № 753/8945/19 (провадження № 61-8829сво21)).

Як передбачено частиною першою статті 637 ЦК України тлумачення умов договору здійснюється відповідно до статті 213 ЦК України. У частинах третій та четвертій статті 213 ЦК України визначаються загальні способи, що застосовуватимуться при тлумаченні, які втілюються в трьох рівнях тлумачення.

Для визнання судом оспорюваного правочину недійсним необхідним є: пред`явлення позову однією із сторін правочину або іншою заінтересованою особою; наявність підстав для оспорення правочину; встановлення, чи порушується (не визнається або оспорюється) суб`єктивне цивільне право або інтерес особи, яка звернулася до суду. Як наявність підстав для визнання оспорюваного правочину недійсним, так і порушення суб`єктивного цивільного права або інтересу особи, яка звернулася до суду, має встановлюватися саме на момент вчинення оспорюваного правочину (див., зокрема, постанову Верховного Суду у складі Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 17 червня 2021року у справі № 761/12692/17 (провадження № 61-37390свп18)).

Згідно ч.5 статті 12 Закону України «Про споживче кредитування», умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

У статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» встановлено, що цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування».

У статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів», яка має назву «Визнання недійсними умов договорів, що обмежують права споживача, передбачено, що продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими (частина перша статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів»).

Відповідно до ч.2, 5, 6, 8 вказаного закону, умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача. Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінено або визнано недійсним.

У разі коли зміна положення або визнання його недійсним зумовлює зміну інших положень договору, на вимогу споживача: 1) такі положення також підлягають зміні; або 2) договір може бути визнаним недійсним у цілому.

Заразом, нечіткі або двозначні положення договорів із споживачами тлумачаться на користь споживача.

Відповідно до правового висновку Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду, висловленого у постанові від 07.09.2026, у справі №552/672/23, суд без позовної вимоги споживача може застосовувати такий правовий засіб коригування процентів за користування кредитом в договорі про споживчий кредит як тлумачення умов договору про споживчий кредит, в разі наявності в договорі нечітких або двозначних положень. Оскільки при застосуванні умов договору при вирішенні спору суд здійснює тлумачення змісту договору, навіть за відсутності позовної вимоги про тлумачення змісту договору.

Отже, тлумачення змісту вищевказаних умов кредитного договору щодо строку на який його укладено, різноманітних способів та розміру нарахування процентів у даній справі дозволяє зробити висновок про те, що вони є нечіткими та двозначними, оскільки передбачають кілька варіантів тлумачення щодо розміру відсотків та строків їх нарахування.

Тож, за встановлених обставин, підлягає застосуванню правило частини восьмої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів», адже тлумачення має здійснюватися на користь споживача.

Таким чином, з відповідача слід стягнути 20000 грн (27000 грн узгоджена вартість кредиту - 7000 грн сплачених відповідачем).

Оскільки позов підлягає задоволенню частково, відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача необхідно стягнути понесені ним судові витрати на сплату судового збору пропорційно до задоволеної частини позовних вимог у розмірі 520,95 грн. ( 2422,40 грн. х 20000 грн. : 93000 грн.).

На підставі викладеного, ст. 525, 526, 610, 625, 1054 ЦК України, керуючись ст. 141, 263-265, 280 ЦПК України суд

УХВАЛИВ:

Задовольнити частково позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр кредит фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр кредит фінанс» 39006 (тридцять дев`ять тисяч шість) гривень 50 копійок заборгованості за кредитним договором №1339-6904.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр кредит фінанс» 520 (п`ятсот двадцять) гривні 95 коп судових витрат.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення до Рівненського апеляційного суду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Укр кредит фінанс», місцезнаходження: 01133, бульвар Лесі Українки,26, офіс 407 м. Київ, код ЄДРПОУ - 38548598.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Суддя: