Рішення № 141372566 у справі № 572/6405/25 від 17.08.2026

Сарненський районний суд

Рівненської області

_________________________________________________

Справа № 572/6405/25

Провадження № 2-др/572/8/26

Д О Д А Т К О В Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 серпня 2026 року м. Сарни

Сарненський районний суд Рівненської області в складі

головуючого судді Слободянюка Б. К.

за участю секретаря судових засідань Кардаш К. О.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження клопотання представника ОСОБА_1 адвоката Куль Ілони Василівни про ухвалення додаткового рішення у справі ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: військова частина НОМЕР_1 про стягнення коштів,

УСТАНОВИВ:

Представниця відповідачки звернулася до суду з заявою в якій просить ухвалити додаткове рішення, яким стягнути з позивача на користь відповідача витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 27000 грн.

Представник заявниці просила проводити розгляд справи без їх участі, заяву підтримали.

Представник позивачки просив зменшити розмір витрат на правову допомогу з урахуванням заперечень викладених у судових дебатах.

Розглянувши матеріали справи, повно та всебічно дослідивши обставини та докази на їх підтвердження, необхідно ухвалити додаткове рішення і до такого висновку суд прийшов виходячи з наступного.

Згідно п. 3 ч. 1 ст. 270 ЦПК України, суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу (частини перша-друга статті 133 ЦПК України).

Частиною восьмою статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

При цьому, склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Наведене правове обґрунтування надає можливість суду ефективно захистити порушені права заявника, забезпечити реалізацію принципу цивільного судочинства відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення, але у порядку, передбаченому законом.

Аналогічного висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16 (провадження № 11-562ас18).

На підтвердження понесених витрат на правничу допомогу заявником надано: копію договору про надання правничої допомоги № 170/25 від 27.12.2025 року укладеного між адвокатом Куль І. В. та ОСОБА_1 ; копії додатків №1 та №2; копію акту виконаних робіт від 20.05.2026 року;, згідно з якими загальна вартість витрат на правову допомогу становить 27000 грн; копії квитанції про оплату витрат за договором №170/25.

Тобто, представником позивача надано всі необхідні документи, які передбачені ч. 3 ст. 137, ст. 141 ЦПК та в термін відповідно до вимог ч. 8 ст. 141 ЦПК України.

Разом з тим, зі змісту частини четвертої статті 137 ЦПК України вбачається, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Частиною шостою статті 137 ЦПК України визначено, що обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Згідно правової позиції Великої Палати Верховного Суду, що висловлена у додатковій постанові у справі № 755/9215/15-ц (провадження 14-382цс19) від 19.02.2020, саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній зі сторін без відповідних дій з боку такої сторони.

У постановах Верховного Суду від 02 жовтня 2019 року у справі № 211/3113/16-ц, від 06 листопада 2020 року у справі № 760/11145/18 зауважено, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Велика Палата Верховного Суду вказувала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц).

Враховуючи складність справи, яка є малозначною та розглядалася в порядку спрощеного позовного провадження, суть спору (стягнення коштів), обсяг наданих послуг, необхідність дотримання критерію розумності та справедливості, суд дійшов висновку, що співмірним, розумним, виходячи з конкретних обставин справи, а також необхідним розміром таких витрат, які підлягають розподілу за результатами розгляду справи судом, є сума 7000 грн.

Таким чином заяву про винесення додаткового рішення слід задовольнити частково.

Керуючись п. 3 ч. 1 ст. 270 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Задовольнити частково заяву представника ОСОБА_1 адвоката Куль Ілони Василівни про ухвалення додаткового рішення у справі ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: військова частина НОМЕР_1 про стягнення коштів.

Ухвалити по справі за позовом представника ОСОБА_1 адвоката Куль Ілони Василівни про ухвалення додаткового рішення у справі ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: військова частина НОМЕР_1 про стягнення коштів додаткове рішення.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 понесені нею витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 7000 (сім тисяч) гривень.

Додаткове рішення може бути оскаржено до Рівненського апеляційного суду на протязі 15 днів з дня його проголошення.

Суддя: