Постанова № 141372573 у справі № 440/680/25 від 10.11.2026

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 листопада 2026 р. Справа № 440/680/25

Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Русанової В.Б.,

Суддів: Бегунца А.О. , П`янової Я.В. ,

за участю секретаря судового засідання Тютюник О.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у Полтавській області на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 18.12.2025, (головуючий суддя І інстанції: І.Г. Ясиновський, повний текст складено 26.12.25 року) по справі № 440/680/25

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Квант Плюс"

до Головного управління ДПС у Полтавській області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Квант Плюс» (далі - позивач) звернулось до суду з позовом, в якому просило:

- визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 04.10.2024 № 0[телефон приховано], № 0[телефон приховано], № 0[телефон приховано], № 0[телефон приховано], № 0[телефон приховано].

В обґрунтування позовних вимог зазначило про безпідставність висновків документальної перевірки щодо порушення підприємством вимог податкового законодавства, на підставі яких сформовано спірні податкові повідомлення-рішення.

Так, щодо висновків податкового органу про заниження позивачем податкових зобов`язань при передачі запасів внаслідок виділу новоствореної юридичної особи, не включення до складу інших операційних витрат суми дебіторської заборгованості, списаної в ході проведення виділу вказує, що 16.11.2020 на підставі рішення № 104 ТОВ «Квант Плюс» реорганізовано шляхом виділу з нього нової юридичної особи ТОВ «Оптіма-Сервіс-Плюс».

Згідно затвердженого ТОВ «Квант Плюс» розподільчого балансу станом на 30.09.2020 позивач передав ТОВ «Оптіма-Сервіс-Плюс» частину майна, прав та зобов`язань.

Враховуючи зазначене акт списання товарів від 30.09.2020 № 19 та акт списання кредиторської заборгованості від 30.09.2020 № 16 складені ТОВ «Квант Плюс» за результатами опрацювання інформації, зазначеної у розподільчому балансі.

Натомість, висновки контролюючого органу щодо відсутності операції виділу є помилковими, а твердження щодо віднесення вартості переданих ТМЦ та суми переданої дебіторської заборгованості, що списані у бухгалтерському обліку до складу «Інших операційних витрат» - безпідставним.

Щодо висновків податкового органу про заниження позивачем податкових зобов`язань за взаємовідносинами з ФОП ОСОБА_1 та Cronza Limited вказує, що кредиторська заборгованість по ФОП ОСОБА_1 віднесена на доходи підприємства в складі статті «Списання кредиторської заборгованості» та відображена у фінансовій звітності. Щодо тверджень ГУ ДПС про наявність простроченої заборгованості перед Cronza Limited звертає увагу, що строк виконання зобов`язань за Договором, укладеним з вищевказаним контрагентом ще не сплив.

Щодо формування позивачем податкового кредиту зазначено, що здійснення господарських операцій між ТОВ «Квант Плюс» та його контрагентами (ТОВ «Дельта АРС», ТОВ «Пром Інвест», ТОВ «Самара Торг», ТОВ «Лада-ЛТД Плюс», ТОВ «Квант Сервіс ЛТД», ПП «Нордторг») підтверджено належним чином оформленими первинними документами бухгалтерського обліку. Вказувало, що первині документи, які надавались податковому органу до перевірки свідчать про фактичний рух активів з урахуванням ділової мети такого руху у межах господарської діяльності підприємства.

Також, вказувало, що ТОВ «Квант Плюс» визнані, враховані та відображені у звітності штрафні санкції, пред`явлені: ТОВ «Лада-ЛТД Плюс» (поставка, претензії), АТ «Полтава-банк» (банківські послуги, штрафи), ПП «УСБК-1» (поставка, штрафи), АТ «Укргазвидобування» (поставка, штрафи). Зауважувало, що не може нести відповідальність за порядок організації та ведення бухгалтерського і податкового обліку контрагентом, зокрема, через не відображення ТОВ «Лада-ЛТД Плюс» у звітності «отримання доходу у вигляді претензій».

Крім того, зазначало, що не мало обов`язку складати та подавати на реєстрацію податкову накладну за взаємовідносинами з нерезидентом Schnel Heavy Logistics та внаслідок передачі залишків ТМЦ в ході виділу новоствореної юридичної особи.

Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 18.12.2025 позов задоволено.

ГУ ДПС у Полтавській області (далі - відповідач), не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, неповне з`ясування обставин справи, просило його скасувати та прийняти нове, яким у задоволенні позову відмовити.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що суд першої інстанції не надав належної оцінки доводам податкового органу з приводу виявлених порушень, зазначених у акті перевірки.

Так, щодо заниження ТОВ «Квант Плюс» податкового зобов`язання з ПДВ, доходів і витрат при списанні запасів, дебіторської та кредиторської заборгованості вказує, що у період з 01.10.2019 по 30.09.2021 позивачем здійснено виділ з ТОВ «Квант Плюс» шляхом створення юридичної особи ТОВ «Оптіма-Сервіс Плюс».

Під час виділу новоствореної юридичної особи позивачем, зокрема, списано товару згідно акту списання товарів від 30.09.2020 за № 19. Разом з тим, вказана господарська операція не пов`язана з процедурою виділу, а списані товари є такими, що використані позивачем не у господарській діяльності з огляду на те, що акт списання складено у вересні 2020 р., тоді як акт приймання-передачі товарно-матеріальних цінностей складений у часі пізніше - 19.11.2020.

Щодо взаємовідносин з Cronza Limited зазначає, що станом на кінець перевіряємого періоду, заборгованість позивача по вказаному контрагенту- нерезиденту є простроченою, по якій минув термін позовної давності. Водночас, до складу іншого операційного доходу позивачем не включена сума простроченої кредиторської заборгованості.

Твердження позивача, з яким погодився суд першої інстанції щодо строку дії Договору № 0109/16 від 01.09.2016 - до повного виконання зобов`язань, як наслідок, відсутність підстав вважати заборгованість перед Cronza Limited простроченою вважає безпідставним, оскільки жодних документів, якими продовжувався б саме строк розрахунків за вказаним Договором позивач ні податковому органу, ні суду не надав.

Також, до складу іншого операційного доходу ТОВ «Квант Плюс» не включена сума безнадійної кредиторської заборгованості по ФОП ОСОБА_1 , державна реєстрація якого припинена у перевіряємому періоді.

Щодо дебіторської заборгованості, вказує, що ТОВ «Квант Плюс» віднесено до складу податкового кредиту, як передплата за товар суму ПДВ у попередніх звітних періодах по контрагентах: ТОВ «Воля-Кабель», ТОВ «Мікс ЮА», ПП «Нордторг», ПАТ ПФ «Укртелеком».

Разом з тим, в ході перевірки встановлено, що по вищезазначених контрагентах не було отримано товари в рахунок попередньої оплати, не відбулась друга подія тобто фінансово-господарська операція не закінчена в результаті списання підприємством суми дебіторської заборгованості на підставі акту списання дебіторської заборгованості від 30.09.2020 за № 40.

Тобто, позивачем завищено податковий кредит в результаті проведених господарських операцій з вищевказаними контрагентами в ході безпідставного списання дебіторської заборгованості.

Щодо завищення інших операційних витрат за рахунок безпідставного включення позивачем списаних сум по рахунку 948 «Визнані пені, штрафи, неустойки» зазначає, що ТОВ «Квант Плюс» проведено кореспонденцію бухгалтерських проводок на списання претензій по контрагенту ТОВ «Лада ЛТД-Плюс» згідно платіжного доручення. Водночас, звітність ТОВ «Лада ЛТД-Плюс» не підтверджує отримання доходу від позивача у вигляді претензій.

Також, в червні 2020 року по контрагенту ПП «УСБК-1» позивачем списані суми як безнадійна заборгованість по договорам, по яким не минув термін позовної давності 3 роки.

Крім того, у бухгалтерському обліку ТОВ «Квант Плюс» списано безнадійну заборгованість по СФГ «Схід», яка утворилась за договором позики (грошовими коштами), що є безповоротною фінансовою допомогою. Водночас, позивачем не включено суму списаної безнадійної заборгованості до складу рядка 3.1.10. «Сума перерахованої безповоротної фінансової допомоги (безоплатно наданих товарів, робіт, послуг) особам, що не є платниками податку (крім фізичних осіб, які є платниками податку на доходи фізичних осіб), та платникам податку, які оподатковуються за ставкою 0 відсотків відповідно до п. 44 підрозділу 4 розділу XX ПК України, крім безповоротної фінансової допомоги (безоплатно наданих товарів, робіт, послуг), перерахованої неприбутковим організаціям, внесеним до Реєстру неприбуткових установ та організацій на дату такого перерахування коштів, передачі товарів, робіт, послуг, для яких застосовується положення пп. 140.5.9 п. 140.5 ст. 140 розділу III ПК України (пп. 140.5.10 п. 140.5 ст. 140 розділу III ПК України)».

Вказує на залишення поза увагою суду першої інстанції доводів податкового органу щодо безтоварності господарських операцій позивача з ТОВ «Лада ЛТД-Плюс», ТОВ «Квант-Сервіс-ЛТД», ТОВ «Дельта Арс», ТОВ «Пром-М Інвест», ТОВ «Самара Торг». Зазначає, що ТОВ «Квант Плюс» не надано до перевірки копій договорів з вищевказаними контрагентами, документів на підтвердження транспортування ТМЦ зазначених у видаткових накладних, їх зберігання та використання у господарській діяльності.

Зауважує, що ТОВ «Квант Плюс» також не включено до складу податкового зобов`язання з ПДВ суми отриманих послуг з експедирування та перевезення вантажу від нерезидента компанії «SC Schnell Heavy Logistics SRL» на території України та не зареєстровано податкову накладну.

Позивач надав відзив на апеляційну скаргу, в якому, наполягаючи на законності та обґрунтованості рішення суду першої інстанції, просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення без змін.

В судовому засіданні представник відповідача підтримав вимоги апеляційної скарги, просив її задовольнити.

Представник відповідача заперечував проти вимог апеляційної скарги, вважав рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України справа розглядається в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, відзиву на неї, дослідивши докази по справі, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що ГУ ДПС у Полтавській області в період з 17.01.2022 до 06.08.2024 проведено документальну планову виїзну перевірку ТОВ «Квант Плюс» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства, правильності нарахування та обчислення єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01.10.2019 по 30.09.2021, за результатами якої складено акт від 27.08.2024 №11645/16-31-07-01-02/31618527.

За висновками акту перевірки зазначено про порушення позивачем, зокрема:

- п. 44.1, п. 44.2 ст. 44, п.п.134.1.1 п.134.1 ст.134, пп. 139.2.1 п. 139.2 ст. 139, пп. 140.5.10 п. 140.5 ст. 140 ПК України, ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», П (С)БО № 11 «Зобов`язання», п. 5,8 П(С)О 15 «Дохід», п. 5, 6, 7 П(С)О 16 «Витрати», п. 3.1, п. 3.2, п. 3.10 Методичних рекомендацій щодо заповнення форм фінансової звітності, внаслідок чого занижено податок на прибуток всього в розмірі 6 180 080 грн., в т.ч.: за 4 кв. 2019 р. - 49 806 грн., за 2020 р. - 4 477 520 грн., за 9 міс. 2021 р. - 1 652 754 грн;

- п. 185.1 ст 185, п. 187.8 ст. 187, п. 188.1 ст. 188, п.198.1, п.198.3, п. 198.5 абз «г» ст.198, п.201.10 ст. 201 ПК України, ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», п. 6 розділу ІІІ Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, внаслідок чого занижено податок на додану вартість всього в сумі 45 336 326 грн., в тому числі по періодах: всього за 2020 рік - 44 658 340 грн., всього за 9 міс. 2021 р. - 677 986 грн;

- п. 185.1 ст 185, п. 187.8 ст. 187, п. 188.1 ст. 188, п.198.1, п.198.3, ст.198, п.201.10 ст. 201 ПК України, ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», п. 6 розділу ІІІ Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, внаслідок чого встановлено завищення від`ємного значення ПДВ по рядку 21 за вересень 2021 р. в сумі 24 442 грн.;

- п. 201.10 ст. 201, пп. 69.1 п. 69 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України в зв`язку з нездійсненням реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних на загальну суму ПДВ 34 254 428 грн., в т.ч. за вересень 2020 р. - 32 562 445 грн., листопад 2020 р. 163 780 грн., грудень 2020 р. - 1 528 203 грн.

04.10.2024 ГУ ДПС у Полтавській області, на підставі висновків акту перевірки, прийняті податкові повідомлення-рішення:

- № 0[телефон приховано], яким ТОВ «Квант Плюс» збільшено суму грошового зобов`язання за платежем «Податок на прибуток приватних підприємств» на суму 6 180 080,00 грн. (з них: за основним зобов`язанням - 6 180 080,00 грн, за штрафними санкціями - 0,00 грн);

- № 0[телефон приховано], яким до ТОВ «Квант Плюс» застосовано штрафні санкції в сумі 3 400,00 грн;

- № 0[телефон приховано], яким до ТОВ «Квант Плюс» застосовано штрафні санкції в сумі 845 991,50 грн;

- № 0[телефон приховано], яким ТОВ «Квант Плюс» зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість в сумі 27 442,00 грн;

- № 0[телефон приховано], яким ТОВ «Квант Плюс» збільшено суму грошового зобов`язання за платежем "Податок на додану вартість" в сумі 56 670 407,50 грн (з них: за основним зобов`язанням -45 336 326,00 грн, за штрафними санкціями - 11 334 081,50 грн).

Не погодившись із податковими повідомленнями-рішеннями, позивач звернувся з цим позовом до суду.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що спірні податкові повідомлення-рішення прийняті відповідачем не на підставі, не у спосіб, що визначені податковим законодавством та необґрунтовано.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Податковий кодекс України (далі - ПК України, в редакції чинній на час спірних правовідносин) регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Відповідно до п. 14.1.36 ст. 14 ПК України господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Відповідно до пп. 134.1.1. п. 134.1. ст. 131 ст. 134 ПК України прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.

Згідно п. 135.1. ст. 135 ПК України базою оподаткування є грошове вираження об`єкту оподаткування, визначеного згідно із статтею 134 цього Кодексу з урахуванням положень цього Кодексу.

Відповідно до п. 185.1 ст. 185 ПК України об`єктом оподаткування є операції платників податку з: а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 вказаного Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 зазначеного Кодексу; в) ввезення товарів на митну територію України; г) вивезення товарів за межі митної території України; е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

Пунктом 187.1 ст. 187 ПК України передбачено, що датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

В свою чергу, право на віднесення сум податку до податкового кредиту, згідно п. 198.1 ст. 198 ПК України виникає, окрім іншого, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг. При цьому, відповідно до п. 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198 ПК України датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Пунктом 198.3 статті 198 ПК України встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу (пункт 198.6 статті 198 ПК України).

Відповідно до пункту 3 розділу ІІІ Національного положення (стандарту) бухгалтерського обліку 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності», затвердженого наказом Міністерства фінансів України 07.02.2013 № 73 фінансова звітність повинна бути достовірною (правдивою). Інформація, наведена у фінансовій звітності, є достовірною (правдивою), якщо вона не містить помилок та перекручень, які здатні вплинути на рішення користувачів звітності.

Відповідно до п. 200.1 ст. 200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

За змістом п. 201.1 ст. 201 ПК України на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, кваліфікованого електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Згідно п. 198.5 ст.198 ПК України платник податку зобов`язаний нарахувати податкові зобов`язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені цим Кодексом для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами, придбаними/виготовленими з податком на додану вартість (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, - у разі якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися:

а) в операціях, що не є об`єктом оподаткування відповідно до статті 196 цього Кодексу (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 196.1.7 пункту 196.1 статті 196 цього Кодексу) або місце постачання яких розташоване за межами митної території України;

б) в операціях, звільнених від оподаткування відповідно до статті 197, підрозділу 2 розділу XX цього Кодексу, міжнародних договорів (угод) (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 197.1.28 пункту 197.1 статті 197 цього Кодексу та операцій, передбачених пунктом 197.11 статті 197 цього Кодексу);

в) в операціях, що здійснюються платником податку в межах балансу платника податку, у тому числі передача для невиробничого використання, переведення виробничих необоротних активів до складу невиробничих необоротних активів;

г) в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку (крім випадків, передбачених пунктом 189.9 статті 189 цього Кодексу).

У разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи в подальшому починають використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності, у тому числі переведення невиробничих необоротних активів до складу виробничих необоротних активів, платник податку може зменшити суму податкових зобов`язань, що були нараховані відповідно до цього пункту, на підставі розрахунку коригування до податкової накладної, зазначеної в абзаці першому цього пункту, зареєстрованого в Єдиному реєстрі податкових накладних.

З метою застосування цього пункту податкові зобов`язання визначаються по товарах/послугах, необоротних активах:

придбаних для використання в неоподатковуваних операціях - на дату їх придбання;

придбаних для використання в оподатковуваних операціях, які починають використовуватися в неоподатковуваних операціях, - на дату початку їх фактичного використання, визначену в первинних документах, складених відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні.

У разі якщо на момент перевірки платника податку контролюючим органом в акті вибіркової (часткової) інвентаризації, проведеної платником податку на вимогу такого органу, виявлено нестачу придбаних таким платником товарів (крім випадку, якщо така нестача обумовлена знищенням внаслідок дії обставин непереборної сили, що підтверджується відповідно до законодавства), для цілей розділу V цього Кодексу такі товари вважаються використаними платником податку в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку.

Відповідно до п. 44.1 ст. 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту. У випадках, передбачених статтею 216 Цивільного кодексу України, платники податків мають право вносити відповідні зміни до податкової звітності у порядку, визначеному статтею 50 цього Кодексу.

Згідно з п. 44.2 ст. 44 ПК України для обрахунку об`єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування. Платники податку, які відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" застосовують міжнародні стандарти фінансової звітності, ведуть облік доходів і витрат та визначають об`єкт оподаткування з податку на прибуток за такими стандартами з урахуванням положень цього Кодексу. Такі платники податку при застосуванні положень цього Кодексу, в яких міститься посилання на положення (стандарти) бухгалтерського обліку, застосовують відповідні міжнародні стандарти фінансової звітності.

Методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про витрати підприємства та її розкриття в фінансовій звітності визначає Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 "Витрати", затверджене наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 № 318.

Відповідно до п.5 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 "Витрати" (далі - П(С)БО 16), затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 № 318 витрати відображаються в бухгалтерському обліку одночасно зі зменшенням активів або збільшенням зобов`язань.

Відповідно до п.6 П(С)БО 16, витратами звітного періоду визнаються або зменшення активів або збільшення зобов`язань, що призводить до зменшення власного капіталу підприємства (за винятком зменшення капіталу внаслідок його вилучення або розподілу власниками), за умови, що ці витрати можуть бути достовірно оцінені.

Згідно з п.7 П(С)БО 16 витрати визнаються витратами певного періоду одночасно з визнанням доходу, для отримання якого вони здійснені. Відповідно до п.11 П(С)БО 16 собівартість реалізованих товарів визначається за Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 9 "Запаси".

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Щодо доводів апелянта про заниження позивачем податкового зобов`язання з ПДВ при передачі запасів внаслідок виділу новоствореної юридичної особи, а також не включення до складу інших операційних доходів суми кредиторської заборгованості, списаної в ході проведення виділу новоствореній особі, яка має ознаки фіктивності та не включення до складу інших операційних витрат суму дебіторської заборгованості списаної в ході проведення виділу.

Судом встановлено, що рішенням № 98 одноособового учасника від 07.07.2020 ТОВ «Квант Плюс» вирішено здійснити виділ з ТОВ «Квант Плюс» шляхом створення юридичної особи - ТОВ «Оптіма-Сервіс-Плюс» із переданням йому згідно з розподільним балансом частини майна, прав та обов`язків ТОВ «Квант Плюс» без припинення останнього.

16.11.2020 рішенням №104 одноособового учасника ТОВ «Квант Плюс» затверджено Розподільчий баланс (станом на 30.09.2020) виділу нової юридичної особи (Товариства з обмеженою відповідальністю «Оптіма-Сервіс-Плюс») з ТОВ «Квант Плюс».

У зв`язку зі здійсненням виділу з ТОВ «Квант Плюс» шляхом створення юридичної особи ТОВ «Оптіма-Сервіс-Плюс» на підставі затвердженого розподільчого балансу вирішено здійснити конвертацію частки у статутному капіталі ТОВ «Квант Плюс» в частки ТОВ «Квант Плюс» в ТОВ «Оптіма-Сервіс-Плюс» та розподілити їх із збереженням співвідношення часток учасників товариства, що існувало до виділу.

Згідно затвердженого ТОВ «Квант Плюс» розподільчого балансу станом на 30.09.2020 ТОВ «Квант Плюс» передало ТОВ «Оптіма-Сервіс-Плюс» частину майна, прав та зобов`язань (залишки товарно-матеріальних цінностей на суму 162 812 223,84 грн., кредиторську заборгованість на суму 186 092 581,78 грн., дебіторську заборгованість на суму 27 948 735,28 грн., статутний капітал в сумі 10 513,95 грн).

За твердженням апелянта, списання ТОВ «Квант Плюс» товару 30.09.2020 не пов`язано з процедурою виділу ТОВ «Оптіма-Сервіс-Плюс», а списані товари є такими, що використані позивачем не у господарській діяльності з огляду на те, що акт списання складено у вересні 2020 р., тоді як акт приймання-передачі товарно-матеріальних цінностей складений у часі пізніше - 19.11.2020.

Крім того, скаржник вказує, що ТОВ «Квант Плюс» завищено податковий кредит в результаті проведених господарських операцій з контрагентами ТОВ «Воля-Кабель», ТОВ «Мікс ЮА», ПП «Нордторг», ПАТ ПФ «Укртелеком» в ході безпідставного списання дебіторської заборгованості внаслідок виділу.

Відповідно до п. 1 ст. 109 Цивільного кодексу України виділом є перехід за розподільчим балансом частини майна, прав та обов`язків юридичної особи до однієї або кількох створюваних нових юридичних осіб.

Згідно зі ст. 47 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» виділом є створення одного або більше товариств із переданням йому (їм) згідно з розподільним балансом частини майна, прав та обов`язків товариства, з якого здійснюється виділ, без припинення останнього.

Згідно з ч. 2 ст. 109 ЦК України після прийняття рішення про виділ учасники юридичної особи або орган, що прийняв рішення про виділ, складають та затверджують розподільчий баланс.

Частинами 3, 4 ст. 109 ЦК України передбачено, що юридична особа, що утворилася внаслідок виділу, несе субсидіарну відповідальність за зобов`язаннями юридичної особи, з якої був здійснений виділ, які згідно з розподільчим балансом не перейшли до юридичної особи, що утворилася внаслідок виділу. Юридична особа, з якої був здійснений виділ, несе субсидіарну відповідальність за зобов`язаннями, які згідно з розподільчим балансом перейшли до юридичної особи, що утворилася внаслідок виділу. Якщо юридичних осіб, що утворилися внаслідок виділу, дві або більше, субсидіарну відповідальність вони несуть спільно з юридичною особою, з якої був здійснений виділ, солідарно. Якщо після виділу неможливо точно встановити обов`язки особи за окремим зобов`язанням, що існувало у юридичної особи до виділу, юридична особа, з якої здійснено виділ, та юридичні особи, що були створені внаслідок виділу, несуть солідарну відповідальність перед кредитором за таким зобов`язанням.

Згідно з ч. 4 ст. 4 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» у разі виділу юридичних осіб здійснюється державна реєстрація юридичних осіб, утворених у результаті виділу, та державна реєстрація змін до відомостей, що містяться в Єдиному державному реєстрі, про юридичну особу, з якої здійснено виділ, щодо юридичної особи - правонаступника. Виділ вважається завершеним з дати державної реєстрації змін до відомостей, що містяться у Єдиному державному реєстрі, про юридичну особу, з якої здійснено виділ, щодо юридичної особи - правонаступника.

За змістом пп. 98.1.4. п. 98.1 ст. 98 ПК України під реорганізацією платника податків у цій статті розуміється зміна його правового статусу, яка передбачає будь-яку з таких дій або їх поєднання, зокрема виділення з платника податків інших платників податків, а саме передача частини майна платника податків, що реорганізується, до статутних фондів інших платників податків, які створюються власниками корпоративних прав платника податків, що реорганізується, та внаслідок якого не відбувається ліквідація платника податків, що реорганізується.

Відповідно до п. 98.3. ст. 98 ПК України реорганізація платника податків шляхом виділення з його складу іншого платника податків або внесення частини майна платника податків до статутного фонду іншого платника податків без ліквідації платника податків, який реорганізується, не тягне за собою розподілу грошових зобов`язань чи податкового боргу між таким платником податків та особами, утвореними у процесі його реорганізації, чи встановлення їх солідарної відповідальності за порушення податкового законодавства, крім випадків, коли за висновками контролюючого органу така реорганізація може призвести до неналежного погашення грошових зобов`язань чи податкового боргу платником податків, який реорганізується. Рішення про застосування солідарної або розподільної відповідальності за порушення податкового законодавства може бути прийняте контролюючим органом у разі, коли майно платника податків, що реорганізується, перебуває у податковій заставі на момент прийняття рішення про таку реорганізацію.

Згідно з пп. 196.1.7 п. 196.1 ст. 196 ПК України не є об`єктом оподаткування операції з реорганізації (злиття, приєднання, поділу, виділення та перетворення) юридичних осіб.

У постанові від 25 травня 2021 року у справі № 822/2434/16 Верховний Суд зазначив, що операції щодо передачі за розподільчим балансом основних фондів, товарно-матеріальних цінностей, грошових коштів, дебіторської та кредиторської заборгованості, інших активів та зобов`язань за рішенням власників або уповноваженого ними органу при утворенні нового підприємства шляхом реорганізації (виділу) не можуть вважатися операціями з поставки ТМЦ у розумінні податкового законодавства.

Аналогічна правова позиція також викладена в постановах Верховного Суду від 30 вересня 2020 року у справі № 640/1845/19, від 06 квітня 2021 року у справі № 817/76/17, від 19 січня 2023 року у справі № 810/4427/18, від 28 квітня 2025 року у справі № 320/6091/24, від 13 жовтня 2025 року у справі №160/29715/23.

Відповідно до Національного положення (стандарт) бухгалтерського обліку 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності», затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 07.02.2013 № 73, баланс (звіт про фінансовий стан) це звіт про фінансовий стан підприємства, який відображає на певну дату його активи, зобов`язання і власний капітал.

З аналізу наведених норм вбачається, що розподільчий баланс є документом, який затверджується учасниками юридичної особи та визначає активи і пасиви (частку майна, прав та обов`язків), що передаються новій юридичній особі, яка створюється в результаті виділу.

Судом встановлено, що позивачем проведено реорганізацію шляхом виділу нової юридичної особи (ТОВ «Оптіма-Сервіс-Плюс») з ТОВ «Квант Плюс» в межах компетенції, в порядок і спосіб, визначені Цивільним кодексом України та Законом України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю».

Рішення позивача щодо реорганізації, оформлені відповідними протоколами, недійсними не визнані, мають юридичну силу та створюють юридичні наслідки, передбачені цими рішеннями.

ГУ ДПС під час судового розгляду не надало доказів на підтвердження невідповідності вимогам Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» поданих позивачем документів для проведення державної реєстрації створення юридичної особи в результаті виділу та наявності у державного реєстратора підстав для зупинення чи відмови у державній реєстрації при проведенні реєстраційних дій.

Як наслідок, доводи податкового органу щодо фіктивності новоствореної юридичної особи ТОВ «Оптіма-Сервіс-Плюс» колегія суддів вважає недоведеними.

Так, 30.09.2020 ТОВ «Квант Плюс» проведено списання товарів на загальну суму 162 812 223,84 грн, що підтверджується актом № 19 від 30.09.2020 та списання кредиторської заборгованості на загальну суму 186 092 581,78 грн, що підтверджується актом № 16 від 30.09.2020.

В подальшому після затвердження розподільчого балансу та реєстрації новоствореної юридичної особи ТОВ «Квант Плюс» здійснена фактична передача товарно-матеріальних цінностей ТОВ «Оптіма-Сервіс-Плюс», що підтверджується актом приймання-передачі товарно-матеріальних цінностей від 19.11.2020.

Також, позивачем за розподільчим балансом передано суб`єктам господарювання, які створені в результаті виділу з позивача, ТОВ «Квант Плюс» та ТОВ «Оптіма-Сервіс Плюс» кредиторську заборгованість на суму 186 092 581,78 грн., дебіторську заборгованість на суму 27 948 735,28 грн., статутний капітал в сумі 10 513,95 грн.

У відповідних розділах Розподільчого балансу товарно-матеріальні цінності та заборгованість передаються від ТОВ «Квант Плюс» ТОВ «Оптіма-Сервіс-Плюс» не як майно, за рахунок якого формується статутний капітал, а як товарно-матеріальні цінності та відповідна заборгованість в порядку здійснення правонаступництва.

Колегія суддів зазначає та не заперечується відповідачем, що в ході проведення перевірки позивачем надавалися звіти по проводках у розрізі проведення виділу з ТОВ «Квант Плюс» новоствореної особи-правонаступника (майно, запаси, заборгованість та інші активи), акт передачі товарно-матеріальних цінностей від 30.09.2020, акт списання товарів від 30.09.2020 за № 19 та акт списання кредиторської заборгованості від 30.09.2020 за № 16.

Лише те, що фактична передача ТОВ «Квант Плюс» новоствореній юридичній особі товарно-матеріальних цінностей відбулась у листопаді 2020 р., тоді як списання товарів проведено у часі раніше (вересень 2020 р.) не свідчить про те, що вказана операція не пов`язана з виділом.

Обставини господарських операцій позивача з ТОВ «Воля-Кабель», ТОВ «Мікс ЮА», ПП «Нордторг», ПАТ ПФ «Укртелеком» не впливають на можливість списання ТОВ «Квант Плюс» дебіторської заборгованості, наявної у підприємства внаслідок виділу, враховуючи що в межах цієї перевірки не досліджувалось питання реальності/нереальності таких господарських операцій.

Натомість, наявні у справі докази підтверджують, що списані позивачем товари, передані на баланс ТОВ «Оптіма-Сервіс-Плюс» як правонаступнику (акт приймання-передачі товарно-матеріальних цінностей від 19.11.2020).

Крім того, ТОВ «Оптіма-Сервіс-Плюс» прийнято в тому числі кредиторську та дебіторську заборгованість, що підтверджується розподільчим балансом.

Відтак, відповідачем не доведено отримання ТОВ «Квант Плюс» доходу та витрат від вартості переданих ТМЦ та списаної кредиторської та дебіторської заборгованості в процесі виділу.

Верховний Суд в постановах від 29 вересня 2025 року у справі № 160/32652/24, від 13 жовтня 2025 року у справі №160/29715/23 зазначав, що реорганізація юридичної особи шляхом виділу полягає у перерозподілі активів і зобов`язань, на базі яких і створюється нова юридична особа, за розподільчим балансом, що не є цивільно-правовим договором, оскільки не передбачає передачу права власності на передане майно, а здійснюється шляхом включення валових активів одного підприємства до складу валових активів іншого підприємства.

Також в цих постановах Верховний Суд звертав увагу, що якщо податковий орган вважає, що новостворена шляхом виділу юридична особа не подає податкову звітність, не має основних засобів, транспорту, штатних працівників, що вказує на формальний характер її створення, не обумовлений розумними економічними причинами та здійснений з метою отримання податкової вигоди, то відповідно до підпункту 20.1.30 пункту 20.1 статті 20 ПК України контролюючий орган має право звернутись до суду з позовом про визнання такого виділу недійсним та застосування визначених законодавством заходів, пов`язаних із визнанням правочинів недійсними, а також стягнення в дохід держави коштів, отриманих за нікчемними правочинами.

Однак, у цій справі не встановлено і відповідач не зазначав, що він реалізував надане право шляхом звернення до суду з відповідним позовом у визначеному законом порядку. Обставини, на які посилається податковий орган, без належних та допустимих доказів самі собою не є безумовними підставами для висновку про фіктивність створення товариства чи недійсність проведеної реорганізації.

Згідно із МСФЗ 15 доходом визнається збільшення економічних вигід протягом звітного періоду у формі надходжень або покращення активів або зменшення зобов`язань, що веде до збільшення власного капіталу, окрім збільшення власного капіталу, пов`язаного з отриманням внесків від учасників власного капіталу.

Відповідно до пункту 6 МСФЗ 16 витратами звітного періоду визнаються або зменшення активів, або збільшення зобов`язань, що призводить до зменшення власного капіталу підприємства (за винятком зменшення капіталу внаслідок його вилучення або розподілу власниками), за умови, що ці витрати можуть бути достовірно оцінені.

Суд першої інстанції вірно зазначив, що операції з виділу не призводять до зростання власного капіталу, а отже, відсутня умова для оподаткування податком на прибуток суми зменшення кредиторської заборгованості, переданої правонаступникам за розподільчими балансами.

З тих же підстав не може вважатися доходами відповідного звітного періоду балансова вартість майна, що передається за розподільчим балансом новій юридичній особі.

Як наслідок, вірним є висновок суду першої інстанції про помилковість висновків акту перевірки щодо заниження ТОВ «Квант Плюс» податкового зобов`язання з податку на додану вартість в загальній сумі ПДВ 32 562 444,77 грн та з податку на прибуток за 2020 р.

З огляду на вищенаведені обставини безпідставними є висновки податкового органу і щодо застосування до позивача штрафних санкцій в сумі 3 400,00 грн за платежем «податок на додану вартість» на підставі висновків акту перевірки про документальне оформлення передачі товарів ТОВ «Оптіма-Сервіс-Плюс» згідно розподільчого балансу без фактичного виконання, які в ході судового розгляду спростовані доказами, наявними в матеріалах справи.

Щодо доводів апелянта про не включення ТОВ «Квант Плюс» простроченої кредиторської заборгованості по взаємовідносинам з Cronza Limited до складу іншого операційного доходу.

Так, в акті перевірки контролюючим органом зазначено, що до складу іншого операційного доходу не включена сума простроченої кредиторської заборгованості за 9 міс 2021 в сумі 4 986 688 грн. по контрагенту - нерезиденту компанія «Cronza Limited», по якій минув термін позовної давності.

Відповідно до пункту 3 Національного положення (стандарту) бухгалтерського обліку 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 07 лютого 2013 року № 73 зобов`язання - це заборгованість підприємства, яка виникла внаслідок минулих подій і погашення якої в майбутньому, як очікується, призведе до зменшення ресурсів підприємства, що втілюють у собі економічні вигоди.

За правилами пункту 15 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 15 «Дохід», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29 листопада 1999 року № 290 доходом визнається сума зобов`язання, яке не підлягає погашенню.

Згідно з пп. «а» пп. 14.1.11 п. 14.1 ст. 14 ПК України безнадійна заборгованість - це заборгованість за зобов`язаннями, щодо яких минув строк позовної давності.

Відповідно до пп. 14.1.257 п. 14.1 ст. 14 ПК України безповоротна фінансова допомога - це сума заборгованості одного платника податків перед іншим платником податків, що не стягнута після закінчення строку позовної давності.

Статтею 257 ЦК України визначено, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» від 30.03.2020 № 540-ІХ) було визначено, що під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 ЦК України та строки визначені Господарським кодексом України, а саме ст. 232, 269, 322, 324 продовжуються на строк дії такого карантину.

Період дії карантину на всій території України (з урахуванням його продовження) тривав з 11.03.2020 по 30.06.2023.

Відповідно до ст. 263 ЦК України перебіг позовної давності зупиняється: якщо пред`явленню позову перешкоджала надзвичайна або невідворотна за даних умов подія (непереборна сила); у разі відстрочення виконання зобов`язання (мораторій) на підставах, встановлених законом; у разі зупинення дії закону або іншого нормативно-правового акта, який регулює відповідні відносини; якщо позивач або відповідач перебуває у складі Збройних Сил України або в інших створених відповідно до закону військових формуваннях, що переведені на воєнний стан.

У разі виникнення обставин, встановлених частиною першою цієї статті, перебіг позовної давності зупиняється на весь час існування цих обставин.

Від дня припинення обставин, що були підставою для зупинення перебігу позовної давності, перебіг позовної давності продовжується з урахуванням часу, що минув до його зупинення.

Згідно Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» розділ Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу доповнено пунктом 12-14 такого змісту: « 19. У період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану».

Судом встановлено та не заперечується сторонами у справі, що за ТОВ «Квант Плюс» обліковувалася заборгованість на підставі договору про переведення боргу №0109/16 від 01.09.2016, відповідно до якого до позивача перейшли зобов`язання боржника за основними договорами: договором поставки №1108 від 11.08.2015, контрактом від 05.08.2015 №0508, договором про заміну боржника № 2908-2016 від 29.08.2016.

Так, між ТОВ «Квант Сервіс» (Первісний боржник), ТОВ «Квант Плюс» (Новий боржник) та Компанією «Cronza Limited» (Кредитор) укладено договір про переведення боргу № 0109/16 від 01.09.2016 .

Новий боржник прийняв на себе зобов`язання Первинного боржника за основними договорами: договором поставки №1108 від 11.08.2015, контрактом від 05.08.2015 №0508, договором про заміну боржника №2908-2016 від 29.08.2016.

Пунктом 6.5. договору про переведення боргу №0109/16 від 01.09.2016 визначено, що він діє до повного виконання сторонами своїх зобов`язань.

Колегія суддів зазначає, що договір №0109/16 від 01.09.2016 не містить визначеного строку виконання зобов`язання.

Відповідно до ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час, крім випадків, установлених законом про банки і банківську діяльність.

Матеріали справи не містять доказів пред`явлення кредитором - компанією «Cronza Limited» вимоги щодо виконання боржником зобов`язання, як наслідок, відсутні підстави вважати, що у спірному випадку сплинув строк давності.

В свою чергу, акт перевірки не містить вказівки на моменти початку та закінчення строку позовної давності.

Доводи скаржника про відсутність у матеріалах справи жодних доказів, якими б продовжувались строки розрахунків ТОВ «Квант Плюс» перед компанією «Cronza Limited» колегія суддів вважає такими, що не свідчать про закінчення строку позовної давності за Договором №0109/16 від 01.09.2016 з огляду на відсутність у ньому посилань на конкретно визначений строк виконання зобов`язань.

При цьому, як зауважив суд першої інстанції та не спростував відповідач під час апеляційного перегляду, контролюючим органом не досліджувалися основні договори за якими у позивача виникло зобов`язання зі сплати коштів, а саме: договір поставки від 11.08.2015 №1108, контракт від 05.08.2015 № 0508, договір про заміну боржника №2908-2016 від 29.08.2016, які і встановлюють строк виконання зобов`язань, від якого обчислюється сплив строку позовної давності.

З огляду на викладене, доводи скаржника про те, що заборгованість позивача перед компанією «Cronza Limited», за кредитним договором № 0109/16 від 01.09.2016 мала бути включена до складу іншого операційного доходу як сума простроченої кредиторської заборгованості не відповідає дійсності.

Також, відповідно до акту від 14.01.2020 №35/16-31-05-04-14/31618527 щодо зазначених операцій зазначено, що згідно даних бухгалтерського обліку станом на 01.10.2018 обліковується заборгованість по контакту №0508 від 05.08.15 та контракту №1108 від 11.08.15 (договір про переведення боргу №0109/16 від 01.09.2016), укладених з нерезидентом - Компанія «Cronza Limited».

В перевіряємому періоді дана кредиторська заборгованість не погашена.

На час попередньої перевірки контролюючим органом не встановлено, що по зазначеній кредиторській заборгованості минув термін позовної давності.

Окрім того, і договір про переведення боргу №0109/16 від 01.09.2016 і основні договори - договір поставки №1108 від 11.08.2015, контракт від 05.08.2015 №0508, договір про заміну боржника №2908-2016 від 29.08.2016 відносяться до періодів господарської діяльності, які не охоплювались предметом податкової перевірки.

Враховуючи вищенаведені обставини, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що висновок акту перевірки щодо не включення ТОВ «Квант Плюс» до складу операційного доходу суми простроченої кредиторської заборгованості по контрагенту - нерезиденту компанія «Cronza Limited» ґрунтується лише на припущеннях та є безпідставним.

Щодо доводів апелянта про не включення позивачем до складу іншого операційного доходу ТОВ «Квант Плюс» суми безнадійної кредиторської заборгованості по ФОП ОСОБА_1 , державна реєстрація якого припинена у перевіряємому періоді.

Так, між ТОВ «Квант Плюс» та ФОП ОСОБА_1 укладений договір №030920/11 від 30.09.2020, на виконання якого ФОП ОСОБА_1 протягом ІІІ кварталу 2020 року - ІІ кварталу 2021 року поставлялися позивачу товари: труби обсадні, заготовки фрези кільцевої, перевідники, шини вантажні, набори ручних інструментів, фільтри салону, масла та повітря, засувки клинові та ін.

Як вказує позивач, за зазначений період підприємцем здійснено 13 поставок товарів на загальну суму 6 548 944,68 грн., оплата покупцем - ТОВ «Квант Плюс» здійснювалася в безготівковій формі, в період з 16.09.2020 по 22.01.2021 сплачено 6 497 322 грн.

Під час перевірки контролюючим органом досліджені первинні бухгалтерські документи та порушень щодо оподаткування операцій поставки та/або здійснення розрахунків між ТОВ «Квант Плюс» та ФОП ОСОБА_1 не встановлено.

Станом на 30.09.2021 за ТОВ «Квант Плюс» обліковувалася кредиторська заборгованість перед ФОП ОСОБА_1 в сумі 51 623 грн.

Як пояснив позивач в судах першої та апеляційної інстанції, за результатами аналізу кредиторської заборгованості у вересні 2022 року сума кредиторської заборгованості перед ФОП ОСОБА_1 ним віднесена до доходів підприємства в складі «Списання кредиторської заборгованості» (рах 717) та відображена у фінансовій звітності Ф.2 за 9 місяців 2022 року ряд. 2120.

На підтвердження наведених обставин позивачем надано податкову декларацію з податку на прибуток підприємств за 2022 рік, звіт про фінансові результати за 9 місяців 2022 року, звіт по проводках за 9 місяців 2022 року, аналіз рахунку 71 за 9 місяців 2022 року.

До податкової декларації з податку на прибуток підприємства за три квартали 2022 року включена сума 33 097 573 грн - код рядка 01 «Дохід від будь-якої діяльності (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку».

Ця сума кореспондується з показниками звіту про фінансові результати за 9 місяців 2022 та включає в себе суму 31 836 тис грн - код рядка 2000 «Чистий дохід від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) та суму 1 262 тис грн - код рядка 2120 «Інші операційні доходи».

В свою чергу сума 1 262 тис грн складається з показників, відображених на рахунку 71, а саме на субрахунках 711 - 9 139,7 грн, 714 - 167 774,89 грн, 717 - 1 069 215,52 грн, 718 - 14 540,11 грн, 719 -1,14 грн.

Сума 1 069 215,52 грн відображена у звіті по проводках по рахунку 631. Цим звітом підтверджується і включення заборгованості перед ФОП ОСОБА_1 в сумі 51622,68 грн.

Колегія суддів зазначає, що ТОВ «Квант Плюс» відображено у фінансовій звітності за 2022 р. списану кредиторську заборгованість, утворену по взаємовідносинам з ФОП ОСОБА_1 як дохід (рахунок 717).

Натомість, лише несвоєчасне відображення підприємством суми кредиторської заборгованості по ФОП ОСОБА_1 (2022 р. замість 2021 р.) не є достатньою підставою для збільшення останньому грошових зобов`язань з податку на прибуток.

З огляду на зазначене, суд першої інстанції вірно зазначив про помилковість висновків акту перевірки щодо заниження позивачем податку на прибуток внаслідок не включення до складу іншого операційного доходу ТОВ «Квант Плюс» суми безнадійної кредиторської заборгованості по ФОП ОСОБА_1 .

Щодо висновків відповідача про нереальність господарських операцій позивача з ТОВ «Лада ЛТД-Плюс», ТОВ «Квант-Сервіс-ЛТД», ТОВ «Дельта Арс», ТОВ «Пром-М Інвест», ТОВ «Самара Торг».

Так, в період з квітня 2019 року по червень 2019 року ТОВ «Квант Плюс» на підставі договору поставки № 100419/КВ від 10.04.2019 придбало у ТОВ «Дельта Арс» труби бурильні, труби обсадні та запасні частини для бурового обладнання.

Обсяг постачання за перевіряємий період склав 4 984 025,70 грн., в тому числі сума ПДВ 830 670,95 грн.

На підтвердження поставки товару, позивач як податковому органу так і до суду надав рахунки на оплату; видаткові накладні: № 34 від 10.06.2019, № 28 від 05.06.2019 №33 від 20.06.2019, № 27 від 30.05.2019, № 26 від 29.05.2019 № 24 від 10.05.2019 № 24 від 10.05.2019 № 18 від 26.04.2019, № 9 від 16.04.2019; акти прийому передачі товару: № 34 від 10.06.2019, № 30 від 05.06.2019, № 33 від 20.06.2019, № 27 від 30.05.2019, № 26 від 29.05.2019, № 24 від 10.05.2019, № 18 від 26.04.2019.

Позивачем сплачено ТОВ «Дельта Арс» кошти за придбаний товар у безготівковому порядку, про що зазначено у акті перевірки.

В бухгалтерському обліку вищенаведені операції відображені позивачем, зокрема, наступним чином: Дт 631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками» - Кт 311 «Поточні рахунки в національній валюті», Дт 644 «Податковий кредит» - Кт 631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками».

В подальшому придбані товари реалізовані позивачем ПП «Українська сервісна бурова компанія-1», ПП «Транс Вісмос», ТОВ «Аквадіа», ТОВ НВП «Комплект Ліга», ТОВ «Українська бурова компанія», що підтверджується договорами поставки, видатковими накладними, товарно-транспортними накладними, актами прийому-передачі товару, довіреностями на отримання товару.

Також, в період з вересня 2019 року по жовтень 2019 року ТОВ «Квант Плюс» на підставі договору № 0209/2019-ПРОМ від 02.09.2019 придбало у ТОВ «Пром-М Інвест» труби обсадні, труби бурильні, труби сталеві, оливу та запчастини до бурильних установок, станок трубонарізний моделі ІН983.

Обсяг постачання за перевіряємий період склав 11 247 763,21 грн, в тому числі сума ПДВ 1 874 627,21 грн.

На підтвердження поставки товару, позивач як податковому органу так і до суду надав рахунки на оплату; видаткові накладні: № 25 від 25.10.2019, № 21 від 25.10.2019 №24 від 24.10.2019, № 20 від 22.10.2019, № 23 від 22.10.2019 № 22 від 21.10.2019 № 26 від 16.10.2019 № 19 від 15.10.2019, № 13 від 25.09.2019, № 17 від 30.09.2019, № 16 від 27.09.2019, № 15 від 26.09.2019, № 12 від 14.09.2019, № 14 від 12.09.2019, № 2 від 05.09.2019, № 1 від 05.09.2019, №10 від 02.09.2019, № 11 від 05.09.2019; акти прийому-передачі товарів: № 25 від 25.10.2019, № 21 від 25.10.2019, № 24 від 24.10.2019, № 20 від 22.10.2019, № 23 від 22.10.2019, № 22 від 21.10.2019, № 26 від 16.10.2019, № 19 від 15.10.2019, № 3 від 08.10.2019, № 13 від 25.09.2019, № 17 від 30.09.2019, № 16 від 27.09.2019, № 15 від 26.09.2019, № 12 від 14.09.2019, №14 від 12.09.2019, № 2 від 05.09.2019, № 1 від 05.09.2019, № 10 від 02.09.2019, № 11 від 05.09.2019.

Позивачем сплачено ТОВ «Пром-М Інвест» кошти за придбаний товар у безготівковому порядку, про що зазначено у акті перевірки.

В бухгалтерському обліку вищенаведені операції відображені позивачем наступним чином: Дт 281 «Товари на складі» - Кт 631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками», Дт 631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками» - Кт 311 «Поточні рахунки в національній валюті», Дт 644 «Податковий кредит» - Кт 631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками».

В подальшому придбані товари реалізовані позивачем ТОВ «НМУ «Електропівденмонтаж», ТОВ «Альфа Трейд Пром», ТОВ «Еко-Інвестгруп», ТОВ «Енергосервіс-24», КДП «НМУ «Електропівденмонтаж», ТОВ «Полтавська бурова компанія», ПП «Українська сервісна бурова компанія-1», ДП «Науково-виробничий комплекс газотурбобудування «Зоря» -«Машпроект», АТ «Укртрансгаз», що підтверджується договорами поставки, видатковими накладними, товарно-транспортними накладними, актами прийому-передачі товару, довіреностями на отримання товару.

В період з січня 2019 по вересень 2019 року ТОВ «Квант Плюс» на підставі договору № 201/19-ТМЦ від 02.01.2019 придбало у ТОВ «Самара Торг» двигун Саterhihar 398, насос, обладнання (маслопровід, насосна станція, такелажні пристосування, розприскувач масла), муфту ШТМ 1070х200, коліно шарнірне, фланці плоскі приварні із сталі, труби сталеві тощо.

Обсяг постачання за перевіряємий період склав 10 621 417 грн, в тому числі сума ПДВ 2 124 283 грн.

На підтвердження поставки товару, позивач як податковому органу так і до суду надав рахунки на оплату; видаткові накладні: № 37 від 01.07.2019, № 56 від 16.07.2019, № 50 від 19.07.2019, № 51 від 19.07.2019, № 59 від 22.07.2019, № 49 від 22.07.2019, № 57 від 23.07.2019, № 52 від 24.07.2019, № 60 від 26.07.2019, № 58 від 31.07.2019, № 54 від 31.07.2019, № 37 від 01.08.2019, №71 від 16.08.2019, № 73 від 16.08.2019, № 61 від 19.08.2019, № 68 від 20.08.2019, № 66 від 22.08.2019, № 64 від 23.08.2019, № 72 від 27.08.2019, № 69 від 30.08.2019, № 74 від 11.09.2019; акти прийому-передачі товару: № 37 від 01.07.2019, № 56 від 16.07.2019, № 50 від 19.07.2019, № 51 від 19.07.2019, № 59 від 22.07.2019, № 49 від 22.07.2019, № 57 від 23.07.2019, № 52 від 24.07.2019, № 60 від 26.07.2019, № 58 від 31.07.2019, № 54 від 31.07.2019, № 67 від 01.08.2019, № 71 від 16.08.2019, № 73 від 16.08.2019, № 61 від 19.08.2019, №68 від 20.08.2019, № 66 від 22.08.2019 №64 від 23.08.2019 № 72 від 27.08.2019, № 69 від 30.08.2019, № 74 від 11.09.2019.

Позивачем сплачено ТОВ «Самара Торг» кошти за придбаний товар у безготівковому порядку, про що зазначено у акті перевірки.

В бухгалтерському обліку вищенаведені операції відображені позивачем наступним чином: Дт 631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками» - Кт 311 «Поточні рахунки в національній валюті», Дт 644 «Податковий кредит» - Кт 631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками».

В подальшому придбані товари реалізовані позивачем ТОВ «Аквадіа», ТОВ «Регіон», ФОП ОСОБА_2 , ТОВ «НМУ «Електропівденмонтаж», АТ «Укртрансгаз», НДІКБ Бурового інструменту, ПВКП «Електропром», ТОВ «Централ Білдінг Менеджмент», що підтверджується договорами поставки, видатковими накладними, товарно-транспортними накладними, актами прийому-передачі товару, довіреностями на отримання товару.

У листопаді 2018 р. та серпні 2019 р. ТОВ «Квант Плюс» на підставі договору поставки № 1705/18-Л від 17.05.2018 придбало у ТОВ «Лада ЛТД-Плюс» трубу бурильну, запчастини та обладнання (вал привідний, кардан, карданні вісі, труба обсадна), кришку бічну, стакан штоку приводу планки, глухі плашки, підвіски, валики, шестерні, штроп ШЕ-60 тощо.

Обсяг постачання за перевіряємий період склав 3 329 553 грн, в тому числі сума ПДВ 665 911,00 грн

На підтвердження поставки товару, позивач як податковому органу так і до суду надав рахунки на оплату; видаткові накладні: №6 від 14.08.2019, №7 від 08.08.2019, №195 від 06.11.2018, №191 від 06.11.2018, №206 від 01.11.2018; акти прийому-передачі товару: №6 від 14.08.2019, №7 від 08.08.2019, №195 від 06.11.2018, №191 від 06.11.2018, №206 від 01.11.2018; товарно-транспортну накладну № Р207-206 від 01.11.2018.

Позивачем сплачено ТОВ «Лада ЛТД-Плюс» кошти за придбаний товар у безготівковому порядку, про що зазначено у акті перевірки.

В бухгалтерському обліку вищенаведені операції відображені позивачем наступним чином: Дт 281 «Товари на складі» - Кт 631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками», Дт 631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками» - Кт 311 «Поточні рахунки в національній валюті», Дт 644 «Податковий кредит» - Кт 631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками».

В подальшому придбані товари реалізовані позивачем ТОВ «Полтавська бурова компанія», ТОВ «Українська сервісна бурова компанія», ТОВ «Альфа Трейд Пром», ТОВ «Навігатор комплект», що підтверджується договорами поставки, видатковими накладними, товарно-транспортними накладними, актами прийому-передачі товару, довіреностями на отримання товару.

Крім того, в період з лютого 2020 року по квітень 2021 року ТОВ «Квант Плюс» на підставі договору № 240220- ЛТД від 24.02.2020 придбало у ТОВ «Квант-Сервіс-ЛТД» нафту, труби бурильні, сировину вуглеводну, абсорбент газоконденсатний, кришки, автошини тощо.

Обсяг постачання за перевіряємий період склав 106 026,5 тис грн, в тому числі сума ПДВ 21 205,3 тис. грн

На підтвердження поставки товару, позивач як податковому органу так і до суду надав видаткові накладні: №1 від 24.02.2020, №2 від 24.02.2020, №3 від 24.02.2020, №6 від 24.02.2020, №5 від 24.02.2020. №4 від 24.02.2020, №148 від 13.07.2020, №147 від 147 від 13.07.2020; акти прийому-передачі товарів: №1 від 24.02.2020, №2 від 24.02.2020, №3 від 24.02.2020, №6 від 24.02.2020, №5 від 24.02.2020, №4 від 24.02.2020, №148 від 13.07.2020, №147 від 13.07.2020, оплата здійснена в безготівковий спосіб, про що зазначено у акті перевірки.

В бухгалтерському обліку вищенаведені операції відображені позивачем наступним чином: Дт 281 «Товари на складі» - Кт 631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками», Дт 631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками» - Кт 311 «Поточні рахунки в національній валюті», Дт 644 «Податковий кредит» - Кт 631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками».

В подальшому придбані товари реалізовані позивачем ТОВ «Нафтосервіс», ТОВ «ЗСП «ІЗОЛ», ТОВ «Альянс 2020», ПП «Українська сервісна бурова компанія-1», КДП «НМУ «Електропівденмонтаж», ТОВ «НМУ «Електропівденмонтаж», ТОВ «Енергофінанс», ТОВ «Карпатська бурова компанія», що підтверджується договорами поставки, видатковими накладними, товарно-транспортними накладними, актами прийому-передачі товару, довіреностями на отримання товару.

За твердженням позивача, поставка товару його контрагентами - ТОВ «Лада ЛТД-Плюс», ТОВ «Квант-Сервіс-ЛТД», ТОВ «Дельта Арс», ТОВ «Пром-М Інвест», ТОВ «Самара Торг» здійснювалась силами постачальника відповідно до умов Договорів поставки.

Разом з тим, в суді апеляційної інстанції ТОВ «Квант Плюс» повідомило про неможливість надати договори та частину первинних документів по взаємовідносинам з ТОВ «Лада ЛТД-Плюс», ТОВ «Квант-Сервіс-ЛТД», ТОВ «Дельта Арс», ТОВ «Пром-М Інвест», ТОВ «Самара Торг» з огляду на їх вилучення правоохоронними органами та не повернення володільцю, на підтвердження чого надає протокол обшуку від 16.11.2021 із додатком (опис тимчасово вилученого майна).

Про вказані обставини платник податків повідомляв і контролюючий орган, що не заперечується ГУ ДПС у Полтавській області.

Суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що надані документи містять відомості, які в повній мірі відображають суть господарських операцій, що відбулись в перевіряємому періоді між позивачем та його контрагентами, оформлені відповідно до вимог Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність", господарські операції знайшли своє відображення у бухгалтерському обліку позивача та доводять наявність змін в його активах під час вчинення господарської операції.

Згідно правової позиції Верховного Суду викладеній в постановах від 28.05.2019 по справі №815/2960/17, від 15.10.2019 по справі 813/1066/16, від 23.07.2019 по справі №826/10852/18, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податку. Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податку як обов`язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Податкового кодексу України. Подані платником документи повинні достовірно підтверджувати реальність господарських операцій та інші обставини, з якими законодавець пов`язує право платника на податкову вигоду. Податкова вигода може бути визнана необґрунтованою, зокрема, у випадках, якщо для цілей оподаткування операції обліковані не у відповідності з їх дійсним економічним змістом або враховані операції, що не обумовлені розумними економічними або іншими причинами (цілями ділового характеру).

Мета отримання доходу як кваліфікуюча ознака господарської діяльності кореспондує з вимогою щодо наявності розумної економічної причини (ділової мети) під час здійснення господарської діяльності. Оскільки господарська діяльність складається із сукупності господарських операцій платника податку, які є формою здійснення господарської діяльності, то розумна економічна причина має бути наявною в кожній господарській операції. Лише в такому разі та чи інша операція може вважатись вчиненою в межах господарської діяльності платника податку та лише за таких умов платник має право на врахування в податковому обліку наслідків відповідних господарських операцій.

Отже, зміст поняття розумної економічної причини (ділової мети) передбачає обов`язкову спрямованість будь-якої операції платника на отримання позитивного економічного ефекту, тобто на приріст (збереження) активів платника (їх вартість), а так само створення умов для такого приросту (збереження) в майбутньому.

Колегія суддів зазначає, що спірні господарські операції позивача та його контрагентів здійснені в межах їх основних видів діяльності, укладення договорів поставки обумовлено наявністю ділової мети, а придбані товари використані ТОВ «Квант Плюс» шляхом їх реалізації контрагентам-покупцям.

В апеляційній скарзі ГУ ДПС у Полтавській області в якості підстав для визнання господарських операцій позивача нереальними вказує про ненадання ТОВ «Квант Плюс» до перевірки копій договорів з контрагентами, документів на підтвердження транспортування ТМЦ зазначених у видаткових накладних, їх зберігання та використання у господарській діяльності.

Щодо договорів з контрагентами колегія суддів зазначає, що останні вилучені у ТОВ «Квант Плюс» органом ДБР, що вбачається з опису тимчасово вилученого майна, який є додатком до протоколу обшуку від 16.11.2021, про що також повідомлено відповідача, а отже позивач не мав об`єктивної можливості надати відповідні документи до перевірки.

Натомість, податковий орган, повідомлений про обставини вилучення документів у ТОВ «Квант Плюс» ні суду першої, ні апеляційної інстанції не спростував неможливість ознайомлення з ними, шляхом звернення до правоохоронних органів.

Крім того, податковий орган не спростував твердження позивача про те, що умовами Договорів перевезення придбаного товару здійснювалось силами контрагентів постачальників.

Натомість факт передачі товарів позивачеві та, відповідно, набуття права власності на них, підтверджується видатковими накладними, які надавались контролюючому органу під час перевірки.

Як наслідок, лише наявність чи відсутність у ТОВ «Квант Плюс» документів на транспортування товару не є достатньою підставою для визнання господарських операцій, за якими сформовано податковий кредит нереальними.

Крім того, товарно-транспортна накладна не є документом первинного бухгалтерського обліку, який підтверджує придбання товару, а отже сама по собі відсутність або неналежне оформлення товарно-транспортної накладної не є достатнім аргументом, який доводить нереальність господарської операції.

Наявність або відсутність товарно-транспортних накладних є лише дотриманням або порушенням правил перевезень автомобільним транспортом, які не пов`язані з дотриманням вимог податкового законодавства.

Відсутність товарно-транспортних накладних на транспортування товару не може автоматично свідчити про безтоварність господарської операції, за наявності інших належних доказів.

З огляду на це, відсутність певних товарно-транспортних накладних не може спричиняти для суб`єкта господарювання негативних наслідків в аспекті свідчення про безтоварність господарської операції з поставки товару.

Зазначений висновок відповідає висновку, викладеному у подібних правовідносинах висловлений в постановах Верховного Суду від 02 лютого 2021 року у справі № 808/412/16, від 02 лютого 2021 року у справі № 820/4395/15, від 23 лютого 2021 року у справі № 822/4830/14.

Щодо доводів апелянта про відсутність документів на підтвердження використання позивачем придбаних товарів у господарській діяльності колегія суддів зазначає, що ТОВ «Квант Плюс» надано суду первинні документи (видаткові накладні, товарно-транспортні накладні, акти прийому-передачі товару, довіреності на отримання товару) на підтвердження реалізації товару своїм контрагентам-покупцям.

Колегія суддів зауважує, що право позивача довести у судовому процесі обставини, на яких ґрунтуються його вимоги, не є обмеженим поданням виключно тих доказів, що надавались ним під час проведення податкової перевірки. Право надавати заперечення щодо висновків контролюючого органу та долучати до матеріалів справи докази на підтвердження таких заперечень надається платнику податків як під час податкового контролю, так і на усіх стадіях судового процесу, на яких допускається подання учасником процесу нових доказів.

Положення статей 9, 77, 80 КАС України зобов`язують суд вжити заходів, необхідних для з`ясування всіх обставин у справі, запропонувати сторонам подати докази на підтвердження своєї правової позиції, у разі необхідності витребувати докази з власної ініціативи, всебічно, повно та об`єктивно оцінити наявні у справі докази тощо.

Суд не може обмежити право платника довести в судовому процесі обставини, на яких ґрунтуються його вимоги, поданням виключно тих доказів, що надавались ним під час проведення податкової перевірки.

Як наслідок, колегія суддів дійшла висновку про можливість врахування наданих позивачем документів в якості доказів використання придбаних товарів у господарській діяльності.

Інших доводів щодо нереальності господарських операцій між ТОВ «Квант Плюс» та ТОВ «Лада ЛТД-Плюс», ТОВ «Квант-Сервіс-ЛТД», ТОВ «Дельта Арс», ТОВ «Пром-М Інвест», ТОВ «Самара Торг» апеляційна скарга не містить.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що досліджені господарські операції по правочинам між позивачем та його контрагентами були реально здійснені, що повністю підтверджується наявністю належним чином оформлених первинних документів, такі операції пов`язані з господарською діяльністю підприємства, всі учасники господарських операцій володіли спеціальною податковою правосуб`єктністю, а висновок відповідача про безтоварність укладених правочинів є таким, що не відповідає дійсності, та не ґрунтується на належних доказах.

Як наслідок, вірним є висновок суду першої інстанції про протиправність податкових повідомлень-рішень в частині збільшення суми грошового зобов`язання за платежами: податок на прибуток та ПДВ в частині донарахувань, пов`язаних із висновками акту перевірки про нереальність господарських операцій.

Щодо доводів апелянта про завищення ТОВ «Квант Плюс» інших операційних витрат за рахунок безпідставного включення списаних сум по рахунку 948 «Визнані пені, штрафи, неустойки» по контрагенту ТОВ «Лада ЛТД-Плюс».

За твердженням апелянта, ТОВ «Квант Плюс» проведено кореспонденцію бухгалтерських проводок на списання претензій по контрагенту ТОВ «Лада ЛТД-Плюс» згідно платіжного доручення. Водночас, звітність ТОВ «Лада ЛТД-Плюс» не підтверджує отримання доходу від позивача у вигляді претензій.

Таким чином, за висновками податкового органу ТОВ «Квант Плюс» безпідставно (без підтверджуючих документів) віднесено до складу рядка 2180 «Інші операційні витрати» за перевіряємий період на загальну суму у розмірі 12 141 044 грн., в тому числі по періодах: за 4 кв. 2019 в сумі 276700 грн, за 2020 в сумі 8 767 687 грн, за 9 міс 2021 в сумі 3 096 657 грн.

З цього приводу, суд першої інстанції вірно встановив, що на субрахунку 948 позивачем обліковувалися суми сплачених пені, штрафів та неустойки по взаємовідносинах із його контрагентами, зокрема на підставі відповідних претензій та/або рішень судів.

10.06.2019 ТОВ «Лада-ЛТД-Плюс» надіслало ТОВ «Квант Плюс» претензію щодо порушення строків поставки за специфікацію №16 від 10.10.2018 до договору поставки №2206/18-ТМЦ від 22.06.2018.

В зв`язку з визнанням претензії ТОВ «Квант Плюс» сплачено 8 939 080 грн, що підтверджується платіжними інструкціями, наявними в матеріалах справи.

Вказані витрати відображено позивачем у рядку 2180 «Інші операційні витрати» по рахунку 948 «Визнані пені, штрафи, неустойки».

30.12.2020 між ТОВ «Лада-ЛТД-Плюс» та ТОВ «Квант Плюс» укладено угоду про припинення зобов`язань.

Відповідно до пункту 3.13. Методичних рекомендацій щодо заповнення форм фінансової звітності, затверджених Наказом Міністерства фінансів України від 28.03.2013 № 433 у статті "Інші операційні витрати" відображаються собівартість реалізованих виробничих запасів, необоротних активів, утримуваних для продажу, та групи вибуття; відрахування на створення резерву сумнівних боргів і суми списаної безнадійної дебіторської заборгованості відповідно до П(С)БО 10; втрати від знецінення запасів; втрати від операційних курсових різниць; визнані економічні (фінансові) санкції; відрахування для забезпечення наступних операційних витрат, а також усі інші витрати, що виникають в процесі операційної діяльності підприємства (крім витрат, що включаються до собівартості продукції (товарів, робіт, послуг)).

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про підтвердження належними доказами понесення ТОВ «Квант Плюс» витрат у зв`язку зі сплатою коштів за зобов`язаннями перед ТОВ «Лада-ЛТД-Плюс» на підставі претензії від 10.06.2019.

Доводи апелянта про те, що фінансова звітність ТОВ «Лада ЛТД-Плюс» не підтверджує отримання доходу від позивача у вигляді претензій колегія суддів вважає такими, що беззаперечно не свідчать про відсутність понесених ТОВ «Квант Плюс» витрат.

При цьому, доказів проведення зустрічної звірки контрагента позивача ТОВ «Лада ЛТД-Плюс» з метою перевірки отримання ним доходу від ТОВ «Квант Плюс» та правильності його відображення у звітності відповідач ні суду першої, ні апеляційної інстанції не надав.

З цього приводу суд першої інстанції вірно зауважив, що співставлення даних податкової звітності з даними внутрішніх баз даних контролюючого органу як етапу контрольно-перевірочної роботи не передбачає здійснення податковим органом оцінки дотримання платником вимог податкового законодавства і аналізу змісту та характеру правовідносин, що стали підставою для формування даних податкового обліку платника, адже питання правильності відображення платником в обліку проведених господарських операцій досліджуються податковим органом при проведенні податкової перевірки платника з дослідженням фінансово-господарських документів, пов`язаних з нарахуванням і сплатою податку.

Записи у інформаційних базах податкового органу до первинних або інших документів, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку платника податків, не відносяться. А тому нарахування податків не може ґрунтуватися тільки на даних, які містяться в інформаційних базах контролюючого органу, без врахування даних первинних документів.

Інформація з баз даних ІС «Податковий блок» та податкова інформація щодо контрагента позивача, на яку посилався відповідач не ґрунтується на безпосередньому аналізі первинних документів.

Крім того, податкове законодавство не ставить у залежність податковий облік (стан) певного платника податку від дотримання його контрагентом податкової дисципліни та правильності ведення податкового або бухгалтерського обліку.

Вказана правова позиція міститься в постанові Верховного Суду від 01 червня 2022 року у справі №420/5550/19.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо недоведеності висновків податкового органу про завищення ТОВ «Квант Плюс» фінансового результату до оподаткування на загальну суму 12 141 044,72 грн.

Щодо доводів апеляційної скарги про безпідставне списання позивачем сум як безнадійної заборгованості по договорам з ПП «УСБК-1», по яким не минув термін позовної давності 3 роки та не включення суми списаної безнадійної заборгованості до складу рядка 3.1.10 по СФГ «Схід», яка утворилась за договором позики (грошовими коштами), що є безповоротною фінансовою допомогою.

Відповідно до пп. 14.1.11, 14.1.36, 14.1.257 п. 14.1 ст. 14 ПК України безнадійна заборгованість - заборгованість, що відповідає одній з таких ознак:

а) заборгованість за зобов`язаннями, щодо яких минув строк позовної давності;

б) прострочена заборгованість померлої фізичної особи, за відсутності у неї спадкового майна, на яке може бути звернено стягнення;

в) прострочена заборгованість осіб, які у судовому порядку визнані безвісно відсутніми, оголошені померлими;

г) заборгованість фізичних осіб, прощена кредитором, за винятком заборгованості осіб, пов`язаних з таким кредитором, та осіб, які перебувають з таким кредитором у трудових відносинах, та осіб, які перебували з таким кредитором у трудових відносинах, і період між датою припинення трудових відносин таких осіб та датою прощення їх заборгованості не перевищує три роки;

ґ) прострочена понад 180 днів заборгованість особи, розмір сукупних вимог кредитора за якою не перевищує мінімально встановленого законодавством розміру безспірних вимог кредитора для порушення провадження у справі про банкрутство, а для фізичних осіб - заборгованість, що не перевищує 25 відсотків мінімальної заробітної плати (у розрахунку на рік), встановленої на 1 січня звітного податкового року (у разі відсутності законодавчо затвердженої процедури банкрутства фізичних осіб);

д) актив у вигляді корпоративних прав або не боргових цінних паперів, емітента яких визнано банкрутом або припинено як юридичну особу у зв`язку з його ліквідацією;

е) сума залишкового призового фонду лотереї станом на 31 грудня кожного року;

є) прострочена заборгованість фізичної або юридичної особи, не погашена внаслідок недостатності майна зазначеної особи, за умови, що дії щодо примусового стягнення майна боржника не призвели до повного погашення заборгованості;

ж) заборгованість, стягнення якої стало неможливим у зв`язку з дією обставин непереборної сили, стихійного лиха (форс-мажорних обставин), підтверджених у порядку, передбаченому законодавством;

з) заборгованість суб`єктів господарювання, визнаних банкрутами у встановленому законом порядку або припинених як юридичні особи у зв`язку з їх ліквідацією.

Господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Фінансова допомога - фінансова допомога, надана на безповоротній або поворотній основі.

Безповоротна фінансова допомога - це:

- сума коштів, передана платнику податків згідно з договорами дарування, іншими подібними договорами або без укладення таких договорів;

- сума безнадійної заборгованості, відшкодована кредитору позичальником після списання такої безнадійної заборгованості;

- сума заборгованості одного платника податків перед іншим платником податків, що не стягнута після закінчення строку позовної давності;

- основна сума кредиту або депозиту, що надані платнику податків без встановлення строків повернення такої основної суми, за винятком кредитів, наданих під безстрокові облігації, та депозитів до запитання у банківських установах, а також сума процентів, нарахованих на таку основну суму, але не сплачених (списаних).

Поворотна фінансова допомога - сума коштів, що надійшла платнику податків у користування за договором, який не передбачає нарахування процентів або надання інших видів компенсацій у вигляді плати за користування такими коштами, та є обов`язковою до повернення.

Пунктом 9 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 "Витрати" встановлено, що не визнаються витратами й не включаються до звіту про фінансові результати:

9.1. Платежі за договорами комісії, агентськими угодами та іншими аналогічними договорами на користь комітента, принципала тощо.

9.2. Попередня (авансова) оплата запасів, робіт, послуг.

9.3. Погашення одержаних позик.

9.4. Інші зменшення активів або збільшення зобов`язань, що не відповідають

ознакам, наведеним у пункті 6 цього Положення (стандарту).

9.5. Витрати, які відображаються зменшенням власного капіталу відповідно до

положень (стандартів) бухгалтерського обліку.

9.6. Балансова вартість валюти.

Пунктом 29 Національного положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 «Витрати», затвердженого наказом Міністерства фінансів України 31.12.99 № 318, визначено, що до складу інших витрат включаються витрати, які виникають під час діяльності (крім фінансових витрат), але не пов`язані безпосередньо з виробництвом та/або реалізацією продукції (товарів, робіт, послуг). До таких витрат належать:

- собівартість реалізованих фінансових інвестицій (балансова вартість та витрати, пов`язані з реалізацією фінансових інвестицій);

- втрати від зменшення корисності необоротних активів;

- втрати від безоплатної передачі необоротних активів;

- втрати від неопераційних курсових різниць;

- сума уцінки необоротних активів і фінансових інвестицій;

- витрати на ліквідацію необоротних активів (розбирання, демонтаж тощо);

- залишкова вартість ліквідованих (списаних) необоротних активів;

- інші витрати діяльності.

Відповідно до п.139.2.1 п. 139.2 ПК України, фінансовий результат до оподаткування збільшується:

- на суму витрат на формування резерву сумнівних боргів або резерв очікуваних кредитних збитків (зменшення корисності активів) відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності;

- на суму витрат від списання дебіторської заборгованості понад суму резерву сумнівних боргів або понад резерв очікуваних кредитних збитків (зменшення корисності активів).

Відповідно до п. 4 положень Національного положення (стандарту) бухгалтерського обліку 10 «Дебіторська заборгованість», затвердженого наказом Міністерства фінансів України 08.10.99 №237 (далі НП (с) БО 10) визначає:

- безнадійна дебіторська заборгованість - поточна дебіторська заборгованість, щодо якої існує впевненість про її неповернення боржником або за якою минув строк позовної давності.

- дебітори - юридичні та фізичні особи, які внаслідок минулих подій заборгували підприємству певні суми грошових коштів, їх еквівалентів або інших активів.

- дебіторська заборгованість - сума заборгованості дебіторів підприємству на певну дату.

- поточна дебіторська заборгованість - сума дебіторської заборгованості, яка виникає в ході нормального операційного циклу або буде погашена протягом дванадцяти місяців з дати балансу.

- сумнівний борг - поточна дебіторська заборгованість, щодо якої існує невпевненість її погашення боржником.

- чиста реалізаційна вартість дебіторської заборгованості - сума поточної дебіторської заборгованості за вирахуванням резерву сумнівних боргів.

Пунктом 7 НП (с) БО 10 визначено, що поточна дебіторська заборгованість, яка є фінансовим активом (крім придбаної заборгованості та заборгованості, призначеної для продажу), включається до підсумку балансу за чистою реалізаційною вартістю.

Для визначення чистої реалізаційної вартості на дату балансу обчислюється величина резерву сумнівних боргів.

Пунктом 10 НП (с) БО 10 визначено, що нарахування суми резерву сумнівних боргів за звітний період відображається у звіті про фінансові результати у складі інших операційних витрат.

Пунктом 11 НП (с) БО 10 визначено, що виключення безнадійної дебіторської заборгованості з активів здійснюється з одночасним зменшенням величини резерву сумнівних боргів. У разі недостатності суми нарахованого резерву сумнівних боргів безнадійна дебіторська заборгованість за продукцію, товари, роботи, послуги списується з активів на інші операційні витрати. Сума відшкодування раніше списаної безнадійної дебіторської заборгованості включається до складу інших операційних доходів.

Поточна дебіторська заборгованість, щодо якої створення резерву сумнівних боргів не передбачено, у разі визнання її безнадійною списується з балансу з відображенням у складі інших операційних витрат.

Судом встановлено, що між ТОВ «Квант Плюс» (позикодавець) та ПП «Українська сервісна бурова компанія-1» (ПП «УСБК-1», позичальник) укладено договір безвідсоткової поворотної фінансової допомоги від 29.11.2019 № 291119-фін.

Відповідно до пункту 3 Договору позичальник зобов`язується повернути Позикодавцю позику, а саме грошові кошти у сумі, зазначеній у п.1 цього Договору, не пізніше 28.11.2020.

Угодою про внесення змін від 05.06.2020 до договору безвідсоткової поворотної фінансової допомоги №2911119- фін від 29.11.2019 змінено умови вищезазначеного договору, зокрема, визначено що розмір фінансової допомоги становить 3 830 000,00 грн.

Також між ТОВ «Квант Плюс» (позикодавець) та ПП «Українська сервісна бурова компанія-1» (позичальник) укладено договір безвідсоткової поворотної фінансової допомоги № 300120/ФН від 30.01.2020, за яким позичкодавець надає безповоротну фінансову допомогу у строк до 31.12.2020 в розмірі 1 800 000,00 грн.

Крім того, між ТОВ «Квант Плюс» (позикодавець) та ПП «УСБК-1» (позичальник) укладено договір безвідсоткової поворотної фінансової допомоги № 300320-фін від 30.03.2020, за яким позичальник зобов`язується повернути Позикодавцю позику, а саме грошові кошти у сумі, зазначеній у п.1 цього Договору, не пізніше 29.03.2021.

Угодою про внесення змін від 11.05.2020 до договору безвідсоткової поворотної фінансової допомоги № 300320-фін від 30.03.2020 змінено умови вищезазначеного договору, зокрема, визначено що розмір фінансової допомоги становить 7 700 000,00 грн.

30.06.2020 сторонами вищевказаних Договорів підписано Угоду про прощення боргу № 30/06/2020, якою ТОВ «Квант Плюс» звільнило ПП «УСБК-1» від сплати боргу в загальному розмірі 12 230 000,00 грн.

Довідкою від 11.09.2024 ПП «УСБК-1» повідомило, що фінансова допомога в сумі 12 230 000,00 грн увійшла в дохід ПП «УСБК-1», відображена у Звіті про фінансові результати за 2020 рік у рядку 2120 «Інші операційні доходи» та в Податковій декларації з податку на прибуток підприємства за 2020 рік в загальній сумі рядка 01.

Також, судом встановлено, що ТОВ «Квант Плюс» (позикодавець) укладено з Селянським фермерським господарством «СХІД» (позичальник) договір безвідсоткової поворотної фінансової допомоги від 03.10.2018 № 0310/2018-фд.

Відповідно до пункту 3 вказаного Договору позичальник зобов`язується повернути позикодавцю позику, а саме грошові кошти у сумі, зазначеній у п.1 цього Договору, не пізніше 02.10.2019.

Додатковою угодою №1 до договору безвідсоткової поворотної фінансової допомоги від 03.10.2018 № 0310/2018-фд змінено розмір фінансової допомоги до 565 000,00 грн, а Додатковою угодою № 2 - строк повернення позикодавцю позики - 01.10.2020.

Також ТОВ «Квант Плюс» (позикодавець) укладено з Селянським фермерським господарством «СХІД» (позичальник) укладено договір безвідсоткової поворотної фінансової допомоги № 0806/18-фін від 08.06.2018, за яким позичкодавець надає безповоротну фінансову допомогу у строк до 07.06.2019 в розмірі 440 000,00 грн.

Додатковою угодою №1 до договору безвідсоткової поворотної фінансової допомоги № 0806/18-фін від 08.06.2018 змінено строк повернення позикодавцю позики до 06.06.2020.

Крім того, ТОВ «Квант Плюс» (позикодавець) укладено з Селянським фермерським господарством «СХІД» (позичальник) укладено договір безвідсоткової поворотної фінансової допомоги № 1109/18-фін від 11.09.2018, за яким позичкодавець надає безповоротну фінансову допомогу позичальнику у строк до 10.09.2019 в розмірі 82 000,00 грн.

Додатковою угодою №1 до договору безвідсоткової поворотної фінансової допомоги № 1109/18-фін від 11.09.2018 змінено строк повернення позикодавцю позики до 09.09.2020.

01.10.2020 сторонами вищевказаних Договорів підписано Угоду про прощення боргу №01/10, якою ТОВ «Квант Плюс» звільнило Селянське (фермерське) господарство «СХІД» від сплати боргу в загальному розмірі 1 047 000,00 грн.

Відповідно до довідки за №10 від 09.09.2024 Селянського (фермерського) господарства «СХІД», вищезазначена фінансова допомога в сумі 565 000,00 грн, 400 000,00 грн та 82 000,00 грн увійшла в дохід СФГ «СХІД» списана в 2021 році в дохід підприємства з відповідним відображенням в обліку.

Враховуючи, що ТОВ «Квант Плюс» звільнено ПП «УСБК-1», та СФГ «СХІД» від обов`язку з повернення заборгованості, останнім проведено списання заборгованості.

Натомість відповідачем не спростовано правомірності дій позивача, як і не доведено на підставі яких ознак списану позивачем дебіторську заборгованість можна було б віднести до сумнівної заборгованості.

В акті перевірки не встановлено щодо якої дебіторської заборгованості минув строк позовної давності та в який момент дебіторська заборгованість позивача набула ознак сумнівної чи безнадійної, у зв`язку з чим у ТОВ «Квант Плюс» виник обов`язок створити резерв сумнівних боргів.

Крім того, податковим органом залишено поза увагою, що до закінчення строків повернення позик, сторонами укладені угоди про припинення зобов`язань прощенням боргу, чим ТОВ «Квант Плюс» перевів поворотні вищезазначені фінансові допомоги в статус безповоротних, відповідно, за домовленістю сторін зобов`язання припинені.

Відтак, відповідачем не доведено, що заборгованість в сумі 12230000,00 грн та сумі 1047000,00 грн містила ознаки безнадійної чи сумнівної заборгованості, як наслідок вірним є висновок суду першої інстанції щодо відсутності у позивача обов`язку на створення резерву сумнівних боргів, оскільки сумнівних боргів не існувало.

Доводи апелянта про те, що спірна дебіторська заборгованість не характеризується жодною з ознак наведених в п.п. 14.1.257 п. 14.1 ст. 14 ПК України колегія суддів вважає помилковими з огляду на наступне.

Відповідно до підпункту 14.1.257 п. 14.1 ст. 14 ПК України безповоротна фінансова допомога - це сума коштів, передана платнику податків згідно з договорами дарування, іншими подібними договорами або без укладення таких договорів.

За приписами підпункту 140.5.10 п. 140.5 ст. 140 ПК України фінансовий результат податкового (звітного) періоду збільшується на суму перерахованої безповоротної фінансової допомоги (безоплатно наданих товарів, робіт, послуг) особам, що не є платниками податку (крім фізичних осіб, які є платниками податку на доходи фізичних осіб), та платникам податку, які оподатковуються за ставкою 0 відсотків відповідно до пункту 44 підрозділу 4 розділу XX "Перехідні положення" цього Кодексу, крім безповоротної фінансової допомоги (безоплатно наданих товарів, робіт, послуг), перерахованої неприбутковим організаціям, внесеним до Реєстру неприбуткових установ та організацій на дату такого перерахування коштів, передачі товарів, робіт, послуг, для яких застосовується положення підпункту 140.5.9 цього пункту.

Суд першої інстанції вірно зауважив, що сума поворотної фінансової допомоги, яка змінена на безповоротну фінансову допомогу, у надавача включається до складу витрат звітного періоду, а у одержувачів - до складу доходів. Витрати класифікуються як інші витрати операційної діяльності і відображуються на рахунку 949 «Інші витрати операційної діяльності».

Надання безповоротної фінансової допомоги враховується платником податку у витратах звітного періоду і впливає на розрахунок фінансового результату до оподаткування.

Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 30 травня 2023 року у справі №580/3758/19.

З урахуванням наведеного, ТОВ «Квант Плюс» вірно включено прощені суми поворотної фінансової допомоги до витрат, а одержувачі такої безповоротної фінансової допомоги: СФГ «СХІД» та ПП «УСБК-1», мали включити вказані суми отриманих коштів до складу доходів, що ними і зроблено, про що вказано у довідках.

Натомість, висновки контролюючого органу про заниження позивачем різниці, на які збільшується фінансовий результат: по коду рядка 3.1.10 Додатку РІ в розмірі за 9 міс. 2021 року - 1047000,00 грн та по коду рядка 2.1.2 Додатку РІ в розмірі: за 2020 рік - 12230000,00 грн, внаслідок чого було завищено від`ємне значення різниць (рядок 03 РІ Податкової декларації), в результаті якого ним безпідставно занижено об`єкт оподаткування податком па прибуток є такими, що не підтвердились за наслідками судового розгляду.

Щодо доводів апелянта про не включення позивачем до складу податкового зобов`язання з ПДВ суми отриманих послуг з експедирування та перевезення вантажу від нерезидента компанії «SC Schnell Heavy Logistics SRL» на території України.

Судом встановлено, що ТОВ «Квант Плюс» за період з 01.10.2019 по 30.09.2021 отримано послуги з експедирування та перевезення вантажу, надані (виконані) нерезидентом, компанією «SC Schnell Heavy Logistics SRL», Румунія на суму 245 000,00 євро (8 459 917,02 грн).

Так, умовами Договору міжнародного перевезення вантажів від 01.10.2020 №0110/2020 визначено, що компанія «SC Schnell Heavy Logistics SRL», Румунія (Перевізник) зобов`язується надати транспортні послуги по доставці вказаного замовником (ТОВ «Квант Плюс») вантажу в пункт призначення, а замовник зобов`язується оплатити послуги з експедирування та перевезення вантажу на умовах, передбачених цим договором.

Умови надання послуг, а також перелік операцій, які необхідні для здійснення перевезень, погоджуються сторонами в замовленнях, які є невід`ємною частиною доукладених угод. Вартість послуг погоджується сторонами у кожному окремому випадку в замовленнях. Загальна сума договору складає суму вартості усіх наданих виконавцем послуг замовнику на підставі підписаних замовлень і актів прийому - передачі в період терміну дії договору. Послуги вважаються наданими після оформлення та підписання акта прийому - передачі послуг.

Перевізником забезпечено виконання перевезень вантажів на наступних умовах: адреса розвантаження: 89626, Україна, Закарпатська область, Мукачівський район, с. Ключарки, вул. Гагаріна, буд. 91 згідно транспортних замовлень на перевезення вантажів в міжнародному сполученні, рахунків - фактур та актів виконаних робіт (наданих послуг).

Місце митного очищення вантажу: м. Мукачево. Маршрут: Sofia, BG-Port Constanta, RO - Port Constanta, RO - Port Bratislava, SK - Kliuchearki, UA. Опис вантажу: корпус трансформатора вагою 97 180 кг. Транспортний засіб: одна автомашина (спеціальний трейлер для перевезення корпуса трансформатора). Вищезазначені послуги з експедирування та перевезення вантажу по маршруту: Sofia, BG-Port Constanta, RO - Port Constanta, RO - Port Bratislava, SK - Kliuchearki, UA надані (виконані) нерезидентом, компанією «SC Schnell Heavy Logistics SRL», Румунія на суму 245000,00 євро (8459917,02 грн.), в тому числі: 09.11.2020 на суму 24500,00 євро (818900,25 грн.), 16.12.2020 на суму 220500,00 євро (7641016,77 грн.).

В актах здачі-приймання робіт/послуг до додаткової угоди 1 до договору транспортної експедиції № 0110/2020 від 01.10.2020 зазначено наступне:

- організація перевезення негабаритного вантажу по маршруту: Софія (UA)-Ключарки (UA), REF; додаткова угода пр. 1 до договору 0110/01.10.2020.

За твердженням податкового органу ТОВ «Квант Плюс» не включено до складу податкового зобов`язання ПДВ послуги, отримані від нерезидента, місце постачання яких визначено на митній території України, що оподатковуються за основною ставкою на загальну суму ПДВ 1 691 983 грн.

Так, пунктом 187.1 статті 187 ПК України визначено, що датою виникнення податкових зобов`язань з постачання і товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на рахунок платника податку в банку/небанківському надавачу платіжних послуг як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг, оплата яких здійснюється електронними грошима, - дата зарахування електронних грошей платнику податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, на електронний гаманець, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку. Для документів, складених в електронній формі, датою оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку, вважається дата, зазначена у самому документі як дата його складення відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», незалежно від дати накладення електронного підпису.

Згідно пункту 193.1 статті 193 Податкового кодексу України ставки податку встановлюються від бази оподаткування в таких розмірах: а) 20 відсотків; б) 0 відсотків.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 ПК України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного капіталу та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу; ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Згідно пункту 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається і сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті.

За приписами пункту 198.5 статті 198 ПК України платник податку зобов`язаний нарахувати податкові зобов`язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені цим Кодексом для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами, придбаними/виготовленими з податком на додану вартість (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, - у разі якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися: а) в операціях, що не є об`єктом оподаткування відповідно до статті 196 цього Кодексу (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 196.1.7 пункту 196.1 статті 196 цього Кодексу) або місце постачання яких розташоване за межами митної території України; б) в операціях, звільнених від оподаткування відповідно до статті 197, підрозділу 2 розділу XX цього Кодексу, міжнародних договорів (угод) (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 197.1.28 пункту 197.1 статті 197 цього Кодексу та операцій, передбачених пунктом 197.11 статті 197 цього Кодексу); в) в операціях, що здійснюються платником податку в межах балансу платника податку, у тому числі передача для невиробничого використання, переведення виробничих необоротних активів до складу невиробничих необоротних активів; г) в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку (крім випадків, передбачених пунктом 189.9 статті 189 цього Кодексу).

У разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи в подальшому починають використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності, у тому числі переведення невиробничих необоротних активів до складу виробничих необоротних активів, платник податку може зменшити суму податкових зобов`язань, що були нараховані відповідно до цього пункту, на підставі розрахунку коригування до податкової накладної, зазначеної в абзаці першому цього пункту, зареєстрованого в Єдиному реєстрі податкових накладних.

За приписами ст. 1 Закону України «Про автомобільний транспорт», зокрема, міжнародними перевезеннями пасажирів і вантажів є перевезення пасажирів і вантажів автомобільним транспортом з перетином державного кордону.

Пунктом 1 ст. 929 Цивільного кодексу України за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов`язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов`язаних з перевезенням вантажу. Договором транспортного експедирування може бути встановлено обов`язок експедитора організувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, вибраним експедитором або клієнтом, зобов`язання експедитора укласти від свого імені або від імені клієнта договір перевезення вантажу, забезпечити відправку і одержання вантажу, а також інші зобов`язання, пов`язані з перевезенням.

Згідно частини першої пункту 185.1 статті 185 ПК України об`єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку з: а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; в) ввезення товарів на митну територію України; г) вивезення товарів за межі митної території України; ґ) виключено; д) виключено; е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

Відповідно до абзацу «а» пп. 195.1.3 п. 195.1 ст. 195 ПК України операції з міжнародного перевезення пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом оподатковуються за нульовою ставкою.

При цьому, міжнародним перевезенням вважається перевезення, що здійснюється за єдиним міжнародним перевізним документом.

Статтею 9 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність» визначено, що факт надання послуги експедитора при перевезенні підтверджується єдиним транспортним документом або комплектом документів (залізничних, автомобільних, авіаційних накладних, коносаментів тощо), які відображають шлях прямування вантажу від пункту його відправлення до пункту його призначення.

В силу вимог пункту 198.5 статті 198 ПК України платник податку зобов`язаний нарахувати податкові зобов`язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені цим Кодексом для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами придбаними/виготовленими з податком на додану вартість (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, - у разі якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися:

а) в операціях, що не є об`єктом оподаткування відповідно до статті 196 цього Кодексу (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 196.1.7 пункту 196.1 статті 196 цього Кодексу) або місце постачання яких розташоване за межами митної території України;

б) в операціях, звільнених від оподаткування відповідно до статті 197, підрозділу розділу XX цього Кодексу, міжнародних договорів (угод) (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 197.1.28 пункту 197.1 статті 197 цього Кодексу та операцій, передбачених пунктом 197.11 статті 197 цього Кодексу);

в) в операціях, що здійснюються платником податку в межах балансу платника податку, у тому числі передача для невиробничого використання, переведення виробничих необоротних активів до складу невиробничих необоротних активів;

г) в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку (крім випадків, передбачених пунктом 189.9 статті 189 цього Кодексу).

У разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи в подальшому починають використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності, у дому числі переведення невиробничих необоротних активів до складу виробничих необоротних активів, платник податку може зменшити суму податкових зобов`язань, що були нараховані відповідно до цього пункту, на підставі розрахунку коригування до податкової накладної, зазначеної в абзаці першому цього пункту, зареєстрованого в Єдиному реєстрі податкових накладних.

З метою застосування цього пункту податкові зобов`язання визначаються по товарах/послугах, необоротних активах: придбаних для використання в неоподатковуваних операціях - на дату їх придбання; придбаних для використання в оподатковуваних операціях, які починають використовуватися в неоподатковуваних операціях, - на дату початку їх фактичного використання, визначену в первинних документах, складених відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

У разі якщо на момент перевірки платника податку контролюючим органом в акті вибіркової (часткової) інвентаризації, проведеної платником податку на вимогу такого органу, виявлено нестачу придбаних таким платником товарів (крім випадку, якщо така нестача обумовлена знищенням внаслідок дії обставин непереборної сили, що підтверджується відповідно до законодавства), для цілей розділу V цього Кодексу такі товари вважаються використаними платником податку в операціях, що не є Господарською діяльністю платника податку.

Згідно пункту 120-1.2 статті 120-1 ПК України відсутність реєстрації протягом граничного строку, передбаченого статтею 201 цього Кодексу, податкової накладної та/або розрахунку коригування до такої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних (крім податкової накладної, що не надається утримувачу (покупцю), складеної на постачання товарів/послуг для операцій: які звільнені від оподаткування або які оподатковуються за нульовою ставкою), що зазначена у податковому повідомленні-рішенні, складеному за результатами перевірки контролюючого органу, - тягне за собою накладення на платника податку штрафу в розмірі 50 відсотків суми податкових зобов`язань з податку на додану вартість, зазначеної у такій податковій накладній та/або розрахунку коригування до податкової накладної або від суми податку на додану вартість, нарахованого за операцією з достачання товарів/послуг, якщо податкову накладну на таку операцію не складено.

З аналізу наведених норм вбачається, що нульова ставка ПДВ, визначена підпунктом 195.1.3 пункту 195.1 статті 195 ПК України, застосовується до операцій з постачання послуг з міжнародного перевезення вантажів по всьому маршруту перевезення вантажів в цілому, без поділу його на відрізки в межах митної території України та поза межами митної території України, за умови, що таке перевезення здійснюється за єдиним міжнародним перевізним документом.

Як встановлено судом, перевезення вантажів на загальну суму 8 459 917,02 грн у періоді, що перевірявся контролюючим органом, були міжнародними.

Кожне з цих перевезень оформлене міжнародним перевізним документом, яким є міжнародна товарно-транспортна накладна (CMR).

Отже, як вірно зазначив суд першої інстанції, позивач мав право оподатковувати операції з міжнародних перевезень вантажів автомобільним транспортом за нульовою ставкою ПДВ, що нормативно передбачено пп. «а» пп. 195.1.3 п. 195.1 ст. 195 ПК України.

Натомість, відповідачем ні суду першої, ні апеляційної інстанції не обґрунтовано наявність правових підстав для застосування ставки податку у розмірі 20% та, відповідно, нарахування штрафних (фінансових) санкцій за заниження податку на додану вартість.

Щодо податкового повідомлення-рішення № 0[телефон приховано].

Так, за висновками податкового органу ТОВ «Квант Плюс» не виконано обов`язок з реєстрації податкової накладної на суму ПДВ 1 691 983,00 грн за наслідками господарських операцій з SC Schnell Heavy Logistics SRL.

Разом з тим, за наслідками судового розгляду судом встановлено помилковість висновків акту перевірки в частині наявності підстав для застосування ставки ПДВ у розмірі 20% до вартості послуг отриманих позивачем від SC Schnell Heavy Logistics SRL та відсутність підстав для збільшення позивачу грошових зобов`язань з податку на додану вартість.

Натомість, податкове повідомлення-рішення в частині застосування штрафних (фінансових) санкцій за не реєстрацію податкової накладної є похідним від ППР № 0[телефон приховано], яким в тому числі збільшено ТОВ "Квант Плюс" грошові зобов`язання з ПДВ по взаємовідносинам з SC Schnell Heavy Logistics SRL, як наслідок, податкове повідомлення-рішення № 0[телефон приховано] також підлягає скасуванню.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч. 2 ст. 77 КАС України).

Податковим органом під час судового розгляду справи, не наведено будь-яких переконливих доводів та не надано належних доказів, які б підтверджували правомірність спірних податкових повідомлень-рішень.

Отже, у спірних правовідносинах податковий орган діяв не у межах повноважень та не у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а також з використанням повноважень з метою, з якою ці повноваження йому надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено), добросовісно та розсудливо.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що прийняті податковим органом податкові повідомлення - рішення не відповідають вимогам чинного законодавства, що є підставою для їх скасування.

Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Відповідно до ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги спростовані наведеними вище обставинами та нормативно - правовим обґрунтуванням, у зв`язку з чим підстав для скасування рішення суду першої інстанції не вбачається.

Керуючись ст.ст. 308, 310, 315, 316, 321, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Полтавській області залишити без задоволення.

Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 18.12.2025 по справі № 440/680/25 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя В.Б. Русанова

Судді А.О. Бегунц Я.В. П`янова