Постанова № 141372683 у справі № 520/1292/26 від 09.11.2026

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 листопада 2026 р. Справа № 520/1292/26

Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Перцової Т.С.,

Суддів: Макаренко Я.М. , Жигилія С.П. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Військової частини НОМЕР_1 на додаткове рішення Харківського окружного адміністративного суду від 01.06.2026, головуючий суддя І інстанції: Біленський О.О., м. Харків, повний текст складено 01.06.26 по справі № 520/1292/26

за позовом ОСОБА_1

до Військової частини НОМЕР_1

про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ

ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 (далі - ВЧ НОМЕР_1 , відповідач), в якому просив суд:

- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 грошового забезпечення у вигляді додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану», у розмірі 30000 гривень у розрахунку на місяць пропорційно часу виконання бойових (спеціальних) завдань згідно з бойовими розпорядженнями з інтенсивної підготовки для ведення воєнних (бойових) дій у складі військової частини НОМЕР_1 , включеної до складу резерву Головнокомандувача Збройних Сил України сил оборони держави, за липень та серпень 2025 року;

- зобов`язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 додаткову винагороду, передбачену постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» у розмірі 30000 гривень у розрахунку на місяць пропорційно часу виконання бойових (спеціальних) завдань згідно з бойовими розпорядженнями з інтенсивної підготовки для ведення воєнних (бойових) дій у складі військової частини НОМЕР_1 , включеної до складу резерву Головнокомандувача Збройних Сил України сил оборони держави, за період: з 01.07.2025 по 31.07.2025, з 01.08.2025 по 07.08.2025, з 25.08.2025 по 29.08.2025;

- стягнути з Відповідача на користь Позивача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 6 000,00 грн. (шість тисяч) грн 00 коп.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що ВЧ НОМЕР_1 протиправно припинила нарахування та виплату позивачу додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» (далі - Постанова № 168), у розмірі 30 000 гривень у розрахунку на місяць пропорційно часу виконання бойових (спеціальних) завдань згідно з бойовими розпорядженнями з інтенсивної підготовки для ведення воєнних (бойових) дій у складі ВЧ НОМЕР_1 , включеної до складу резерву Головнокомандувача Збройних Сил України сил оборони держави, за періоди з 01.07.2025 по 31.07.2025, з 01.08.2025 по 07.08.2025, з 25.08.2025 по 29.08.2025, що порушує майнові права позивача.

Переконував, що відмова відповідача виплатити позивачу додаткову винагороду за липень та серпень 2025 року з посиланням на телеграму начальника штабу - заступника командувача Сухопутних військ Збройних Сил України від 15.07.2025 №116/14/66296, згідно з якою така виплата припинена на підставі рішення Міністра оборони України від 14.07.2025 № 34483/з/1 у вигляді резолюції із наступним дорученням: «Прошу організувати виконання у встановленому порядку», зазначене рішення застосовувати з 01.07.2025 року», є протиправною, оскільки станом на день пред`явлення позову Міністром оборони України не приймалось рішення про припинення виплати додаткової винагороди за виконання бойових (спеціальних) завдань з інтенсивної підготовки у визначений законодавством України спосіб, а зміни до відповідних нормативно правових актів в установленому порядку, зокрема, до «Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам», затвердженого наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 № 260 (далі - Порядок № 260), яким врегульовано порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям, не вносились.

А відтак, у ВЧ НОМЕР_1 були відсутні підстави для невиплати позивачу додаткової винагороди за виконання ним у липні та серпні 2025 року бойових (спеціальних) завдань згідно з бойовими розпорядженнями з інтенсивної підготовки для ведення воєнних (бойових) дій у складі ВЧ НОМЕР_1 , включеної до складу резерву Головнокомандувача Збройних Сил України сил оборони держави.

Повідомив, що відповідно до договору про надання правової допомоги № 79/в від 01.10.2025 попередній розрахунок за надання таких послуг становить 6000,00 грн (шість тисяч) гривень 00 коп.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 25.05.2026 у справі №520/1292/26 адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до Військової частини НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії - задоволено частково.

Визнано протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 грошового забезпечення у вигляді додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану», в розмірі 30000 гривень у розрахунку на місяць пропорційно часу виконання бойових (спеціальних) завдань згідно з бойовими розпорядженнями з інтенсивної підготовки для ведення воєнних (бойових) дій у складі Військової частини НОМЕР_1 , включеної до складу резерву Головнокомандувача Збройних Сил України сил оборони держави, за липень та серпень 2025 року.

Зобов`язано Військову частину НОМЕР_1 нарахувати ОСОБА_1 додаткову винагороду, передбачену постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» у розмірі 30000 гривень у розрахунку на місяць пропорційно часу виконання бойових (спеціальних) завдань згідно з бойовими розпорядженнями з інтенсивної підготовки для ведення воєнних (бойових) дій у складі Військової частини НОМЕР_1 , включеної до складу резерву Головнокомандувача Збройних Сил України сил оборони держави, за період: з 01.07.2025 по 31.07.2025, з 01.08.2025 по 07.08.2025, з 25.08.2025 по 29.08.2025.

В іншій частині позовних вимог - відмовлено.

26.05.2026 до суду першої інстанції надійшла заява представника позивача, в якій він просив:

- ухвалити додаткове рішення щодо стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу у справі № 520/1292/26;

- стягнути з Військової частини НОМЕР_1 на користь позивача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 6 000,00 грн (шість тисяч) гривень 00 коп.

Додатковим рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 01.06.2026 у справі №520/1292/26 заяву представника позивача в порядку ст. 252 КАС України про ухвалення додаткового судового рішення в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до Військової частини НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії задоволено частково.

Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Військової частини НОМЕР_1 (код НОМЕР_4 ) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 3000 (три тисячі) грн. 00 коп.

В іншій частині вимог - відмовлено.

Відповідач, не погодившись з додатковим рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 01.06.2026 у справі №520/1292/26, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з`ясування судом обставин справи, незаконність, необґрунтованість та порушення судом норм матеріального та процесуального права, просив суд апеляційної інстанції скасувати додаткове рішення Харківського окружного адміністративного суду від 01.06.2026 у справі № 520/1292/26 повністю та хвалити нове, яким відмовити у задоволенні заяви ОСОБА_1 про стягнення з Військової частини НОМЕР_1 судових витрат, понесених на професійну правничу допомогу.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги, заперечував проти задоволеної судом першої інстанції суми витрат на правничу допомогу (3000,00 грн), оскільки вказана категорія справ є типовою та поширеною, спірні правовідносини зрозумілими та нескладними, розгляд справи відбувався у спрощеному (письмовому) провадженні, а наданими доказами в їх сукупності не підтверджено обґрунтованість таких витрат позивача та їх співмірність зі складністю справи.

Переконував, що з огляду на незадовільний майновий стан відповідача, який фінансується за рахунок державного бюджету України, стягнута на користь позивача сума витрат на правничу допомогу 3000,00 грн є надмірною, а тому додаткове рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню.

Позивач, правом подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Згідно з частиною четвертою статті 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Колегія суддів, вислухавши суддю - доповідача, перевіривши додаткове рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Судом першої інстанції встановлено, що між Адвокатським об`єднанням "КОМПАНІЯ "ДОВІРА" в особі адвоката Капленко Ганни Сергіївни (Виконавець) та ОСОБА_1 (Замовник) укладено Договір про надання правової допомоги №79/в від 01.10.2025, предметом якого є надання правової допомоги з питання нарахування та виплати грошового забезпечення (додаткової винагороди) Замовнику за період проходження служби у військовій частині №79/в від 01.10.2025.

Згідно з пунктами 3.3, 3.4 Договору про надання правової допомоги №79/в від 01.10.2025, за надання юридичних послуг за цим договором Замовник сплачує Виконавцю грошову винагороду в розмірі 6000,00 грн.

Сторонами погоджено вартість окремих видів адвокатських послуг (додаток №1 до Договору).

Відповідно до Розрахунку витрат на правову допомогу №1 від 28.11.2025, згідно Договору про надання правової допомоги №79/в від 01.10.2025, проведено наступні роботи:

1) Підготовка заяви: витрачений час - 2 год., оплата правової допомоги - 1000 грн.;

2) Підготовка адвокатського запиту: витрачений час - 1 год., оплата правової допомоги - 1000 грн.;

3) Підготовка позовної заяви: витрачений час - 4 год., оплата правової допомоги - 4000 грн.

Загальна сума понесених витрат на професійну правничу допомогу становить 6000,00 грн.

Виконання виконавцем вищенаведених робіт на загальну суму 6000,00 грн підтверджується Актом надання послуг №1 від 28.11.2025, підписаним сторонами.

28.11.2025 ОСОБА_1 сплачено 6000,00 грн згідно з договором про надання правової допомоги №79/в від 01.10.2025, що підтверджується квитанцією до прибуткового касового ордеру №79 від 28.11.2025.

Дослідивши надані представником позивача докази, з урахуванням співмірності та обґрунтованого клопотання відповідача про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, суд першої інстанції дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення заяви щодо стягнення з відповідача витрат на правову допомогу у розмірі 3000,00 грн, які підлягають стягненню за рахунок бюджетних асигнувань Військової частини НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 .

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам апеляційної скарги, а також виходячи з меж апеляційного перегляду справи, визначених статтею 308 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.

За визначенням частини 1, пункту 1 частини 3 статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

За приписами частини 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Частинами 3, 4 статті 134 КАС України визначено, що для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що розмір суми витрат на правничу допомогу адвоката визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу та вартості виконаних робіт, витрати на проведення яких понесені в межах розгляду конкретної судової справи. При цьому розмір витрат має бути співмірним із складністю виконаних адвокатом конкретних робіт та часом, витраченим на виконання цих робіт.

Принцип співмірності витрат на оплату послуг адвоката запроваджено у частині п`ятій статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України. Так, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (частина статті 134 КАС України).

З аналізу положень статті 134 КАС України вбачається, що склад та розмір витрат на професійну правничу допомогу підлягає доказуванню в судовому процесі. Сторона, яка хоче компенсувати судові витрати, повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, пов`язаних безпосередньо з розглядом певної судової справи, а інша сторона може подати заперечення щодо неспівмірності розміру таких витрат.

Тобто, питання розподілу судових витрат пов`язане із суддівським розсудом (дискреційні повноваження).

Згідно з пунктом 4 частини першої статті першої Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Статтею 19 цього Закону визначено такі види адвокатської діяльності, як надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Отже, правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах, захист від обвинувачення тощо, а договір про надання правової допомоги укладається на такі види адвокатської діяльності як захист, представництво та інші види адвокатської діяльності.

Представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні (пункт 9 частини першої статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").

Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").

Відповідно до статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Так, надаючи оцінку понесеним позивачем витратам на правничу допомогу, колегія суддів зазначає, що суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою. Також, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи зокрема на складність справи, витрачений адвокатом час.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 02 липня 2020 року у справі № 362/3912/18 (провадження № 61-15005св19).

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі East/WestAllianceLimited проти України, заява № 19336/04, п. 269).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі Лавентс проти Латвії від 28 листопада 2002 року зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

На підтвердження понесення позивачем витрат на професійну правничу допомогу у сумі 6000,00 грн до суду першої інстанції надано копії: свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю, ордеру, договору про надання правової допомоги № 79/в від 01.10.2025, додатку № 1 до договору про надання правової допомоги № 79/в від 01.10.2025, розрахунку витрат на правову допомогу № 1 від 28.11.2025, акту надання послуг № 1 від 28.11.2025, квитанції до прибуткового касового ордеру № 79/в від 28.11.2025.

Зі змісту договору № 79/в від 01.10.2025 про надання правової допомоги, колегією суддів встановлено, що адвокатське об`єднання «КОМПАНІЯ «ДОВІРА» в особі адвоката Капленко Ганни Сергіївни, взяло на себе зобов`язання надати ОСОБА_1 у відповідності до умов Договору, правову допомогу з юридичних питань, які цікавлять Замовника, а Замовник зі свого боку зобов`язаний прийняти вказані послуги та своєчасно їх оплатити (пункт 1.1 Договору).

Відповідно до пункту 3.3. Договору, за надання юридичних послуг за цим договором Замовник сплачує Виконавцю грошову винагороду в розмірі 6000 (шість тисяч) гривень 00 коп.

Відповідно до розрахунку витрат на правову допомогу № 1 від 28.11.2025, позивачу надано послуги з підготовки заяви (1000,00 грн), підготовки адвокатського запиту (1000,00 грн), підготовки позовної заяви (4000,00 грн).

Вищезазначені послуги загальною вартістю 6000,00 грн затверджені актом надання послуг № 1 від 28.11.2025.

Таким чином, з наведеного слідує, що звертаючись до суду першої інстанції з позовною заявою, представник позивача надав докази щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, які він вважав достатніми для стягнення з відповідача витрат на правничу допомогу у розмірі 6000,00.

Колегія суддів зазначає, що на виконання вимог частини 7 статті 134 КАС України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Так, Верховний Суд у постанові від 13 березня 2025 року по справі № 275/150/22 звернув увагу, що саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони.

Аналогічну за своїм змістом правову позицію висловлено Верховним Судом у постанові від 22.01.2025 по справі №540/5794/21.

У постанові від 11 березня 2025 року по справі № 260/4202/24 Верховний Суд зазначив, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг. У застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який, тим не менш, повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених у частині п`ятій статті 134 КАС України. Однак, ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, яка вказує на неспівмірність витрат, доказів та обґрунтування невідповідності заявлених витрат цим критеріям.

Таким чином, обов`язковою підставою для застосування судом критеріїв співмірності витрат на правничу допомогу, передбачених частиною 5 статті 134 КАС України, є подання іншою стороною обґрунтованого заперечення щодо заявленого до стягнення розміру витрат на правничу допомогу.

Колегія суддів враховує, що у відзиві на позовну заяву та в апеляційній скарзі відповідач послався на необґрунтованість, як заявленої позивачем суми витрат на професійну правничу допомогу в суді першої інстанції (6000,00 грн), так і стягнутої судом (3000,00 грн), проте, зазначивши суму судових витрат, яку вважав би належною до стягнення у розмірі 2500,00 грн.

Разом з цим, Верховний Суд у постанові від 10.12.2025 по справі № 902/1070/24 з посиланням на висновок об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 вказав, що під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами п`ятою-сьомою, дев`ятою статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

Також, у вказаній постанові Верховним Судом, врахувавши постанови Верховного Суду від 07.11.2019 у справі № 905/1795/18 та від 08.04.2020 у справі № 922/2685/19 зазначено, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

За правилами оцінки доказів, встановлених статтею 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили.

Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку, як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Надаючи оцінку заявленій сумі судових витрат на правничу допомогу у суді першої інстанції, суд апеляційної інстанції враховує зміст позовної заяви, посилання на судову практику у подібних спорах та фактичне значення наданих позивачу послуг для справи - часткове задоволення позовних вимог.

При цьому, колегія суддів враховує, що вказані у розрахунку витрат на правову допомогу № 1 від 28.11.2025 послуги з підготовки заяви (1000,00 грн), підготовки адвокатського запиту (1000,00 грн) є складовими підготовки позовної заяви, що свідчить про наявність підстав для зменшення заявленого позивачем до стягнення розміру витрат на правничу допомогу у суді першої інстанції.

Колегія суддів зазначає, що рішенням Ради адвокатів Харківської області № 13/1/7 від 21.07.2021 "Про розгляд звернень адвокатів Харківщини стосовно необхідності перегляду розробки (мінімальних) ставок адвокатського гонорару" встановлено, що розмір адвокатського гонорару за годину становить 25 відсотків мінімальної заробітної плати, тобто 2000,00 грн станом на момент звернення до суду з цим позовом.

Таким чином, враховуючи досліджені судом докази на підтвердження понесених позивачем витрат у суді першої інстанції, з огляду на ступінь складності даної справи, обсяг виконаної адвокатом роботи, та відсутність заперечень щодо стягнутої судом першої інстанції суми судових витрат з боку позивача (3000,00 грн, що дорівнює півтори години роботи адвоката), колегія суддів не вбачає підстав для її зменшення.

Згідно зі статтею 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення фактичних обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин норми матеріального та процесуального права.

Керуючись ч. 4 ст. 229, ч. 4 ст.241, ст.ст.243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 326 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ

Апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 - залишити без задоволення.

Додаткове рішення Харківського окружного адміністративного суду від 01.06.2026 по справі № 520/1292/26 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Головуючий суддя Т.С. Перцова

Судді Я.М. Макаренко С.П. Жигилій