Рішення № 141372794 у справі № 638/24535/26 від 09.11.2026

Справа № 638/24535/26

Провадження № 2-а/638/273/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 листопада 2026 року м. Харків

Шевченківський районний суд міста Харкова у складі:

головуючого судді Шамраєва М.Є.,

за участю секретаря судового засідання Пухно М.С.,

розглянувши адміністративну справу за адміністративним позовом позивача: ОСОБА_1 до відповідачів: ОСОБА_2 , Департамент патрульної поліції про визнання протиправною та скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення,

УСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду із вказаним адміністративним позовом, в якому просив визнати протиправною та скасувати постанову серії ЕНА № 7958124 від 28.09.2026 року, відповідно якої до ОСОБА_1 застосовано адміністративне стягнення у вигляді штрафу у сумі 680 грн.00 коп.

В обґрунтування заявленого позову посилається на те, що 28.09.2026 року відповідач-1 виніс постанову серії ЕНА № 7958124, якою притягнув позивача до адміністративної відповідальності за скоєння ним адміністративного правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 121 КУпАП, а також застосував адміністративне стягнення у вигляді штрафу у сумі 680,00 грн; що за змістом оскаржуваної постанови: «28.09.2026 року о 10 годині 25 хвилині, у місті Харкові по проспекту Героїв Харкова, будинок 299-А, водій ОСОБА_1 керував автобусом марки «MERCEDES-BENZ» 316 з д.н.з НОМЕР_1 , здійснював перевезення пасажирів за маршрутом Харків - Ізюм. При цьому, автобус не відповідає вимогам стандартів, що стосуються безпеки дорожнього руху, а саме, відсутній вогнегасник ВП 5, який призначений для даного типу автобусу, чим порушив п.п. 31.1., 31.4.7 є ПДР України, п.п.6.8.20 ДСТУ 3649:2010, ПКМУ 934; що відповідно до постанови позивач скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 121 КУпАП. На переконання позивача, при винесенні відповідачем-1 оскаржуваної постанови про накладення адміністративного стягнення, відповідачем-1 неповно з`ясовані та доведені обставини, що мають значення для справи, які відповідач-1 вважав встановленими; порушення або неправильне застосування норм матеріального та процесуального права; невідповідність висновків постанови обставинам справи.

Позивач указує, що перелік технічних несправностей, при яких забороняється експлуатація транспортного засобу наведений у розділі 31 Правил дорожнього руху України, а саме «Технічний стан транспортних засобів та їх обладнання», однак, відповідно до підпункту «є» пункту 31.4.7, забороняється експлуатація транспортного засобу, якщо відсутні, зокрема, працездатний вогнегасник на легковому, вантажному автомобілі, автобусі. Тож, на переконання позивача, підставою для притягнення є відсутність працездатного вогнегасника, а не відсутність вогнегасника відповідного типу, як у даному конкретному випадку «ВП 5».

Крім того зазначає, що що транспортний засіб марки «MERCEDES-BENZ» 316 з д.н.з НОМЕР_1 , у відповідності до Свідоцтва про реєстрації транспортного засобу серії НОМЕР_2 від 27.03.2026 року використовується Товариством з обмеженою відповідальністю «Автобусні лінії України» та знаходиться у справному технічному стані, що підтверджується Протоколом перевірки технічного стану транспортного засобу №00973-00442-26 від 18.04.2026 року.

Перший відповідач правом на подання відзиву не скористався.

Другий відповідач подав відзив на позовну заяву, в якому проти заявлених позовних вимог заперечив та просив у їх задоволенні відмовити в повному обсязі, вважаючи постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ЕНА № 7958124 від 28.09.2026, законною та обґрунтованою.

В обґрунтування своїх заперечень проти позову, послався на те, що підставою для притягнення позивача до адміністративної відповідальності за частиною другою статті 121 КУпАП стало те, що 28.09.2026 за адресою: м. Харків, просп. Героїв Харкова, 299А, останній, керував автобусом MERCEDES-BENZ 316, реєстраційний номер НОМЕР_1 , здійснюючи перевезення пасажирів за маршрутом Харків - Ізюм, при цьому автобус не відповідав вимогам стандартів, що стосуються безпеки дорожнього руху, а саме: відсутній вогнегасник ВП-3, який призначений для даного типу автобуса, що є порушенням пунктів 31.1, 31.4.7.є ПДР, пункт 6.8.20 ДСТУ 3649:2010 та Норм оснащення вогнегасниками колісних транспортних засобів, затверджених постановою Кабінету Міністрів України у редакції від 03.09.2009 № 934; що відеозаписом з портативного відеореєстратора інспектора підтверджується факт проведення розгляду справи про адміністративне правопорушення; що під час розгляду справи позивачу в повному обсязі були роз`ясненні його права, передбачені статтею 63 Конституції України та статтею 268 КУпАП, що також підтверджується особистим підписом позивача в пункті 8 оскаржуваної постанови; що жодних клопотань під час розгляду справи позивач не заявляв; що при винесені постанови інспектор керувався положеннями ПДР, ДСТУ 3649:2010, Нормами оснащення вогнегасниками колісних транспортних засобів, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 08.10.1997 № 1128 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 03.09.2009 № 934), Законом України «Про дорожній рух», КУпАП та Інструкцією з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 07.11.2015 № 1395; що в постанові чітко описане правопорушення, яке було скоєне водієм, а тому інспектор діяв в межах своїх повноважень і не порушував норм матеріального та процесуального права. Крім того зазначає, що представник позивача помилково ототожнює диспозиції частини першої та частини другої статті 121 КУпАП, що призводить до хибного тлумачення норм матеріального права.

У призначене у справі судове засідання учасники не з`явились.

Дослідивши матеріали справи, суд установив наступне.

28.09.2026 року старшим інспектором УПП в ХО капітаном поліції Кузнецовим Д.С. була винесена постанова серії ЕНА № 7958124, якою притягнуто позивача до адміністративної відповідальності за скоєння ним адміністративного правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 121 КУпАП, а також застосувано адміністративне стягнення у вигляді штрафу у сумі 680,00 грн.

За змістом оскаржуваної постанови: «28.09.2026 року о 10 годині 25 хвилині, у місті Харкові по проспекту Героїв Харкова, будинок 299-А, водій ОСОБА_1 керував автобусом марки «MERCEDES-BENZ» 316 з д.н.з НОМЕР_1 , здійснював перевезення пасажирів за маршрутом Харків - Ізюм. При цьому, автобус не відповідає вимогам стандартів, що стосуються безпеки дорожнього руху, а саме, відсутній вогнегасник ВП 5, який призначений для даного типу автобусу, чим порушив п.п. 31.1., 31.4.7 є ПДР України, п.п.6.8.20 ДСТУ 3649:2010, ПКМУ 934.

Указані в постанові обставини підтверджуються переглянутими судом відеозаписами з відеореєстратора з автомобіля та з нагрудного відеореєстратора поліцейського.

Дії позивача кваліфіковані як адміністративне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 121 КУпАП.

Відповідно до частини першої статті 9 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП) адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Згідно з пунктом 8 частини першої статті 23 Закону України «Про Національну поліцію» поліція відповідно до покладених на неї завдань у випадках, визначених законом, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання.

Пунктом 11 частини першої статті 23 Закону України «Про Національну поліцію» визначено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично- дорожній мережі.

Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України «Про дорожній рух» від 30.06.1993 № 3353-XII (далі - Закон України «Про дорожній рух»), встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені Постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306 (із змінами та доповненнями, далі - ПДР).

Відповідно до статті 14 Закону України «Про дорожній рух», учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримуватись вимог цього Закону, ПДР та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху, створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам, виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух.

Згідно з частиною другою статті 16 Закону України «Про дорожній рух», водій зобов`язаний перевірити перед вирушенням у дорогу технічний стан транспортного засобу та стежити за ним у дорозі.

Відповідно до статті 33 Закону України «Про дорожній рух», технічний стан транспортних засобів, що перебувають в експлуатації, у частині, що стосується безпеки дорожнього руху та охорони навколишнього середовища, має відповідати правилам, нормативам, затвердженим у встановленому порядку. Обов`язок щодо забезпечення належного технічного стану транспортних засобів покладається на їх власників або інших осіб, які їх експлуатують, згідно з чинним законодавством.

Статтею 37 Закону України «Про дорожній рух» встановлено, щоексплуатація транспортних засобів забороняється в разі виявлення технічних несправностей і невідповідності вимогам правил, норм, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, а також неукомплектованості відповідно до призначення.

Відповідно до статті 52 Закону України «Про дорожній рух», контроль у сфері безпеки дорожнього руху здійснюється Кабінетом Міністрів України, місцевими органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, Національною поліцією, іншими спеціально уповноваженими на те державними органами (державний контроль), а також міністерствами, іншими центральними органами виконавчої влади (відомчий контроль).

В статті 23 Закону України «Про стандартизацію» зазначено, що національні стандарти та кодекси усталеної практики застосовуються безпосередньо чи шляхом посилання на них в інших документах. Національні стандарти та кодекси усталеної практики застосовуються на добровільній основі, крім випадків, якщо обов`язковість їх застосування встановлена нормативно-правовими актами.

В пункті 1.1 ПДР зазначено, що ці Правила відповідно до Закону України «Про дорожній рух» встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України. Інші нормативні акти, що стосуються особливостей дорожнього руху (перевезення спеціальних вантажів, експлуатація транспортних засобів окремих видів, рух на закритій території тощо), повинні ґрунтуватися на вимогах цих Правил.

В пункті 1.9 ПДР зазначено, що особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Так, відповідно до пункту 31.1 ПДР технічний стан транспортних засобів та їх обладнання повинні відповідати вимогам стандартів, що стосуються безпеки дорожнього руху та охорони навколишнього середовища, а також правил технічної експлуатації, інструкцій підприємств-виробників та іншої нормативно-технічної документації.

Згідно з пунктом 31.4.7.є ПДР забороняється експлуатація транспортних засобів згідно із законодавством за наявності таких технічних несправностей і невідповідності таким вимогам, а саме: відсутній працездатний вогнегасник на легковому, вантажному автомобілі, автобусі.

При цьому в пункті 2 примітки пункту 31.4.7.є ПДР зазначено, що аптечка, перелік медикаментів якої відповідає ДСТУ 3961-2000 для відповідного типу транспортного засобу, і вогнегасник повинні бути в закріпленому стані у місцях, визначених підприємством-виробником.

У разі коли конструкцією транспортного засобу зазначені місця не передбачено, медична аптечка і вогнегасник повинні розташовуватись у легкодоступних місцях. Тип і кількість вогнегасників повинні відповідати встановленим нормам. Вогнегасники, якими забезпечуються транспортні засоби, повинні бути сертифікованими в Україні відповідно до вимог законодавства.

Пунктом 5.1 ДСТУ 3649:2010 «Колісні транспортні засоби. Вимоги щодо безпечності технічного стану та методи контролювання», затвердженого наказом Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 28.12.2010 № 630 (далі - ДСТУ 3649:2010) зазначено, що технічний стан колісного транспортного засобу повинен відповідати вимогам законодавства, чинних нормативних документів щодо безпеки дорожнього руху й охорони навколишнього середовища та вимогам підприємства- виробника.

Згідно з пунктом 6.8.20 ДСТУ 3649:2010 колісні транспортні засоби категорій М та N мають бути укомплектовані вогнегасниками. Використовувати вогнегасники без пломб або із закінченим терміном придатності не дозволено.

Постановою Кабінету Міністрів України від 03.09.2009 № 934 «Про внесення змін до постанов Кабінету Міністрів України від 08.10.1997 № 1128 і від 10.10.2001 № 1306» затверджено перелік транспортних засобів і норми їх оснащення вогнегасниками.

Так, Нормами оснащення вогнегасниками колісних транспортних засобів, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 08.10.1997 № 1128 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 03.09.2009 № 934) встановлено, що автобус (пасажирський автомобіль), що має більше ніж 9 місць для сидіння з місцем водія включно, з повною масою не більше 5 т повинен бути оснащений одним порошковим (закачного типу ВП-3 (з) або з газом-витискувачем у балоні ВП-3) із зарядом вогнегасної речовини не менше 3 кг.

Частиною другою статті 121 КУпАП передбачено відповідальність за керування водієм транспортним засобом, який використовується для надання послуг з перевезення пасажирів, що має несправності, передбачені частиною першою цієї статті, або технічний стан і обладнання якого не відповідають вимогам стандартів, правил дорожнього руху і технічної експлуатації, що тягне за собою накладення штрафу в розмірі сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Як убачається з відеозапису з портативного відеореєстратора інспектора, автобус MERCEDES-BENZ 316, реєстраційний номер НОМЕР_1 , яким керував позивач, був оснащений одним вогнегасником типу ВП-2, що не відповідає встановленим нормам, вимогам ДСТУ 3649:2010 та, як наслідок, пунктам 31.1, 31.4.7.є ПДР.

Тож за результатом розгляду справи, згідно з вимогами статей 251, 252, 280 КУпАП, інспектор, оцінивши всі докази, встановив, що позивач вчинив адміністративне правопорушення, передбачене частиною другою статті 121 КУпАП.

Тому інспектором було винесено постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ЕНА № 7958124 за частиною другою статті 121 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 680 (шістсот вісімдесят) гривень 00 копійок.

Оцінивши зібрані у справі докази та пояснення сторін у їх сукупності, суд дійшов висновку, що оскаржувана постанова винесена на підставі та в межах повноважень наданих органу поліції, у спосіб, що передбачений чинним законодавством України, а тому є законною і не підлягає скасуванню.

Керуючись статтями 2, 4-5, 7-10, 72-78, 241-245, 286 КАС України, -

УХВАЛИВ:

У задоволенні адміністративного позову позивача: ОСОБА_1 до відповідачів: ОСОБА_2 , Департамент патрульної поліції про визнання протиправною та скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення - відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя М.Є. Шамраєв