Рішення № 141372845 у справі № 638/22091/26 від 10.11.2026

Справа № 638/22091/26

Провадження № 2/638/12137/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

Іменем України

10 листопада 2026 року м. Харків

Шевченківський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого судді - Щепіхіної В. В.,

за участю секретаря судового засідання - Завадської Д. В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Василенко Світлана Іванівна, звернулася до Шевченківського районного суду м. Харкова з позовом до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу.

В обґрунтування своїх позовних вимог зазначила, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 зареєстрували шлюб 27.04.2021 року в Ізюмському міськрайонному відділі державної реєстрації актів цивільного стану Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків), актовий запис № 62. Від шлюбу мають неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Дитина проживає разом із матір`ю та залишиться з нею після розірвання шлюбу. Сімейне життя між сторонами не склалося. Після укладення шлюбу з`ясувалося, що подружжя має несумісні характери, різні погляди на життя та життєві пріоритети, а також відмінне бачення спільного побуту й розподілу сімейних обов`язків. Відсутність взаєморозуміння, постійні розбіжності у поглядах, часті безпідставні суперечки та побутові конфлікти створили напружену атмосферу в родині. Сторони усвідомили, що давно втратили почуття любові, поваги та душевного зв`язку, які є основою повноцінної сім`ї. Подружжя поступово стало одне одному чужим. Основи подружнього життя - підтримка, повага та любов були повністю втрачені, що остаточно призвело до руйнації сім`ї. Примирення неможливе, оскільки позивач усвідомила повну відсутність спільного майбутнього. На сьогодні шлюб існує виключно формально: сторони не проживають разом, не ведуть спільного господарства і вже близько 3 років не підтримують жодних подружніх стосунків.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Харкова від 18.09.2026 року відкрито провадження в даній цивільній справі та прийнято рішення про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.

Позивач ОСОБА_1 та її представник, адвокат Василенко С. І., належним чином повідомлені про дату, час та місце судового розгляду цивільної справи, у судове засідання не з`явилися. Представник позивача надала до суду заяву, в якій просила розгляд справи проводити без участі позивача та її представника, позовні вимоги підтримують в повному обсязі, проти ухвалення заочного рішення не заперечують.

Відповідач ОСОБА_2 належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, в судове засідання не з`явився, про наявність поважних причин своєї неявки в суд не повідомив, заяви про відкладення судового засідання відповідач не надав, відзиву на позов не направив.

Оскільки позивач не заперечувала проти заочного вирішення справи, а відповідач по справі був належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, не з`явився до суду, не повідомив про поважність такої неявки та не надав відзиву на позовну заяву, суд постановив проводити заочний розгляд справи на підставі наявних у ній доказів.

Відповідно до положень частини 1 статі 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.

На підставі частини 2 статті 247 ЦПК України у зв`язку з неявкою всіх учасників справи, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Згідно з ч. 4 ст. 268 ЦПК України у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.

Суд, дослідивши матеріали цивільної справи, з`ясувавши всі обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, що мають значення для вирішення справи по суті, доходить висновку, що позовні вимоги необхідно задовольнити з таких підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрували шлюб 27.04.2021 року, про що Ізюмським міськрайонним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) складено відповідний актовий запис № 62. Прізвище дружини після реєстрації шлюбу « ОСОБА_5 ». Дана обставина підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_1 від 27.04.2021 року.

Під час шлюбу у сторін народився син - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 від 08.07.2021 року.

Відповідно до статей 21, 24 Сімейного кодексу України (надалі СК України) шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у органі державної реєстрації актів цивільного стану, який ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Конституцією гарантовано, що кожен із подружжя має рівні права і обов`язки у шлюбі та сім`ї.

Згідно з положеннями статті 104 СК України однією з підстав припинення шлюбу є його розірвання. Позов про розірвання шлюбу може бути пред`явлений одним із подружжя.

Частиною 3 статті 105 СК України передбачено, що шлюб припиняється внаслідок його розірвання за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду відповідно до статті 110 цього Кодексу.

В статті 112 СК України та пункті 10 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 21.12.2007 року № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» зазначено, що суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечитиме інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення. Суд з`ясовує фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, бере до уваги наявність малолітньої дитини, дитини з інвалідністю та інші обставини життя подружжя.

Згідно з положеннями статті 3 СК України сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають спільні права та обов`язки.

Позивач свої вимоги обґрунтовує тим, що сімейне життя між сторонами не склалося. Основи подружнього життя - підтримка, повага та любов були повністю втрачені, що остаточно призвело до руйнації сім`ї. Примирення неможливе, оскільки позивач усвідомила повну відсутність спільного майбутнього. На сьогодні шлюб існує виключно формально: сторони не проживають разом, не ведуть спільного господарства і вже близько 3 років не підтримують жодних подружніх стосунків. Дитина проживає разом із матір`ю та залишиться з нею після розірвання шлюбу.

Згідно з ч. 3, 4 ст. 56 СК України кожен з подружжя має право припинити шлюбні відносини. Примушування до припинення шлюбних відносин, примушування до їх збереження, в тому числі примушування до статевого зв`язку за допомогою фізичного або психічного насильства, є порушенням права дружини, чоловіка на свободу та особисту недоторканність і може мати наслідки, встановлені законом.

Вивчивши матеріали справи, суд встановив, що позов обґрунтований та підлягає задоволенню у зв`язку з тим, що сторони не підтримують шлюбні відносини, позивач наполягає на розірванні шлюбу, примирення не можливе, отже, подальше збереження шлюбу суперечить інтересам сторін.

Згідно зі статтею 113 СК України особа, яка змінила своє прізвище у зв`язку з реєстрацією шлюбу, має право після розірвання шлюбу надалі іменуватися цим прізвищем або відновити своє дошлюбне прізвище. В позовній заяві позивач просила суд залишити шлюбне прізвище. З огляду на це суд вважає за необхідне залишити прізвище позивача « ОСОБА_5 ».

Відповідно до частини 2 статті 114 СК України у разі розірвання шлюбу судом, шлюб припиняється у день набрання чинності рішенням суду про розірвання шлюбу.

Щодо питання розподілу судових витрат між сторонами суд зазначає наступне.

Позивач не наполягає на стягненні з відповідача судових витрат.

З урахуванням викладеного суд приходить до висновку про необхідність залишити судові витрати за позивачем.

На підставі викладеного, ст.ст. 24, 104, 105, 110, 112, 114 Сімейного кодексу України, керуючись ст.ст. 4, 13, 18, 19, 141, 259, 263-265 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу - задовольнити.

Розірвати шлюб між ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_3 , та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_4 , зареєстрований 27.04.2021 року в Ізюмському міськрайонному відділі державної реєстрації актів цивільного стану Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків), актовий запис № 62.

Після розірвання шлюбу залишити позивачу прізвище « ОСОБА_5 ».

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення відповідачу необхідно подати протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Суддя В. В. Щепіхіна