Рішення № 141372850 у справі № 638/14816/26 від 10.11.2026

Справа № 638/14816/26

Провадження № 2/638/9622/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 листопада 2026 року м. Харків

Шевченківський районний суд м. Харкова в складі:

головуючого судді Рибальченко Л.М.,

за участю секретаря судового засідання Шут Д.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження в приміщенні Шевченківського районного суду м. Харкова цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія «Венера фінанс»" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором кредиту, -

встановив:

ТОВ "ФК «Венера фінанс»" звернулось до Шевченківського районного суду м. Харкова з позовом до ОСОБА_1 , в якому просить стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за кредитним договором № 279782 від 29 березня 2025 року у розмірі 6814,40 грн, судовий збір у розмірі 2662,40 грн та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 15500 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 29 березня 2025 року між ТОВ «Клай інвест», правонаступником якого є ТОВ «ФК «Венера фінанс» та відповідачем ОСОБА_1 укладено договір про надання кредиту №279782 у формі електронного документа з використанням електронного підпису. Згідно з умовами кредитного договору кредитор перерахував відповідачу 4000 грн. Проте, відповідач взятих обов`язків не виконав, не повернув кредит та відсотки. Сума заборгованості за кредитним договором становить 6814,40 грн, з яких прострочена заборгованість за сумою кредиту 4000 грн, прострочена заборгованість за відсотками 1814,40 грн, послуги з надання, обслуговування і повернення кредиту 1000 грн. У зв`язку з чим позивач просив задовольнити позов, стягнути з відповідача заборгованість, сплачену суму судового збору та витрати на правничу допомогу у розмірі 15500 грн. 19 грудня 2025 року між ТОВ «КЛАЙ ІНВЕСТ» та ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ВЕНЕРА ФІНАНС» укладено договір факторингу №19122025/1 відповідно до умов якого первісний кредитор відступив до ТОВ «ФК «ВЕНЕРА ФІНАНС» за плату належні йому права вимоги до боржників вказаних в реєстрі боржників. Відповідно до реєстру боржників від 19 грудня 2025 року до договору факторингу №19122025/1, ТОВ ФК «ВЕНЕРА ФІНАНС» набуло права грошової вимоги до ОСОБА_1 .

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Харкова від 13 липня 2026 року відкрито провадження по справі за правилами спрощеного позовного провадження.

04 серпня 2026 року від представника ТОВ «ФК «Венера фінанс» - Пархомчука С.В. до суду надійшла заява про стягнення з відповідача витрат на професійну правову допомогу у розмірі 15500 грн.

05 серпня 2026 року від відповідача ОСОБА_1 до суду надійшло клопотання про зменшення розміру витрат стягуваних сум та відмову в частині необґрунтованих вимог. В обґрунтування клопотання вказано, що щодо стягнення основного боргу у розмірі 6500 грн відповідач ОСОБА_1 не заперечує, проте вимогу про стягнення 15500 грн. вважає такою що не підлягає задоволенню.

Представник позивача до судового засідання не з`явився, був повідомлений належним чином, звернувся до суду з заявою про розгляд справи за його відсутності, не заперечував проти ухвалення заочного рішення.

Відповідач ОСОБА_1 до судового засідання не з`явився, був повідомлений належним чином, звернувся до суду з заявою про розгляд справи за його відсутності.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази в їх сукупності, суд встановив наступні фактичні обставини та відповідні правовідносини.

Судом встановлено, що 29 березня 2025 року між ТОВ «Клай інвест» та ОСОБА_1 укладено договір про надання фінансового кредиту №279782.

Відповідно до п. 1.1 договору - товариство надає клієнту фінансовий кредит в розмірі 4000 грн. 00 коп. на умовах строковості, зворотності, платності (далі кредит), а Клієнт зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом в порядку та на умовах, визначених цим Договором. Тип кредиту кредит.

Згідно з п. 1.2 договору - Кредит надається строком на 90 днів, тобто до 26 червня 2025 року Строк дії договору 90 днів. Але в будь якому випадку, договір діє до повного його виконання Сторонами. Клієнт не має права ініціювати укладення додаткового договору для продовження строку кредитування та/або строку виплати кредиту, установлених договором.

п. 1.3 договору між сторонами погоджено, що за користування кредитом Клієнт сплачує Товариству 262,8 % (процентів) річних від суми кредиту в розрахунку 0,72 % (процентів) на добу. Тип процентної ставки фіксована. Без письмової згоди Клієнта Товариство не має права збільшувати фіксовану процентну ставку за Договором. Періодичність платежів зі сплати процентів - кожні 14 днів.

Відповідно до п. 1.5 договору - Кредит надається Клієнту в безготівковій формі у національній валюті на реквізити платіжної банківської картки, вказаної Клієнтом.

У розділі 9 договору «реквізити та підписи сторін» ОСОБА_1 зазначено рахунок позичальника № НОМЕР_1 .

Договір ОСОБА_1 підписано за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором (номер ідентифікатора) KL8251.

Додатком №1 до договору між сторонами погоджено графік розрахунків та загальну вартість кредиту.

Відповідно до листа ТОВ «Профітгід» - в рамках Договору про надання фінансових платіжних послуг з переказу коштів №ПГ-1 від 30.09.2020 та на підставі платіжної інструкції (замовлення) відправника, Товариством з обмеженою відповідальністю «ПрофітГід» було здійснено наступний успішний переказ грошових коштів на рахунок отримувача: Номер платіжної інструкції A973899B430160CLY279782T2443765, Надавач платіжних послуг ТОВ «ПрофітГід», код ЄДРПОУ: 39932827, ліцензія на переказ коштів без відкриття рахунку Національного банку України №21/991-рк від 29.05.2023, Платник ТОВ КЛАЙ ІНВЕСТ, код ЄДРПОУ 42146903, Номер транзакції 44324-86456-41183, Дата / час здійснення переказу 29 березня 2025 13:44 Сума переказу, грн 4000.00 Номер платіжної картки отримувача НОМЕР_1 платіжної картки отримувача MONOBANK (UNIVERSAL BANK) Код авторизації 989844 Код RRN 508813415242 Призначення переказу Видача кредита # НОМЕР_2 .

З довідки про ідентифікацію вбачається, що даною довідкою підтверджено, що клієнт ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 , з яким укладено договір № 279782 від 29 березня 2025 ідентифікований ТОВ «Клай Інвест». Акцепт договору позичальником (підписання аналогом ЕЦП у формі одноразового ідентифікатора): здійснювалось в інформаційно-телекомунікаційній системі https://www.cly.com.ua/, Одноразовий ідентифікатор Дата відправки ідентифікатору позичальнику KL8251 29 березня 2025 Номер телефону/електронна пошта, на яку було відправлено ідентифікатор[телефон приховано].

Отже, позивачем належними доказами доведено, що здійснено перерахування грошових коштів ОСОБА_1 у розмірі 4000 грн, на картку, яку ним зазначено при укладені договору.

Факт укладення договору та отримання грошових коштів не заперечується ОСОБА_1 ..

Позичальник зобов`язався своєчасно сплачувати проценти за користування кредитом, повернути кредит у визначені кредитним договором терміни, а також виконати інші свої зобов`язання згідно цього договору.

Згідно із розрахунком заборгованості ОСОБА_1 має заборгованість у розмірі 6814,40 грн.

За змістом ч.1ст. 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Щодо переходу права вимоги за кредитним договором, суд зазначає, що 19 грудня 2025 між ТОВ «Клай інвест» та ТОВ «ФК «Венера фінанс» укладено договір факторингу №19122025/1.

Відповідно до п. 2.1 договору клієнт зобов`язався відступити фактору права вимоги, зазначені у реєстрі прав вимоги, а фактор зобов`язується їх прийняти та сплатити клієнту суму фінансування за таке відступлення на умовах, визначених цим договором.

З наданого витягу з реєстру боржників до договору факторингу вбачається, що ТОВ «Клай інвест» відступило право вимоги за кредитним договором №279782, укладеним з ОСОБА_1 , загальна сума боргу 6814,40 грн, а ТОВ «ФК «Венера фінанс» набуло право вказаної вимоги.

Відповідно до платіжної інструкції №212 від 22.01.2026 ТОВ «ФК «Венера фінанс» сплатило грошові кошти ТОВ «Клай інвест» у розмірі 650000 грн, призначення платежу оплата послуг згідно договором факторингу №19122025/1 від 19 грудня 2025 року.

Згідно пункту 1 частини 1 статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути змінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Статтею 514 ЦК України передбачено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Отже, за договором відступлення права вимоги за кредитним договором, укладеним між ТОВ «Клай інвест» та ОСОБА_1 перейшло до ТОВ «ФК «Венера фінанс».

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина друга статті 639 ЦК України).

Нормою статті 639 ЦК України передбачено, якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а при відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Частиною 1 ст.1048 та ч. 1ст.1054 ЦК України передбачають, що кредитодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми кредиту, розмір і порядок одержання яких встановлюється договором. Отже, припис абзацу 2 ч.1ст.1048ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Після спливу визначеного договором строку кредитування право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється.

Згідно статті 1078 ЦК України, предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Відповідач у своїй заяві від 5 серпня 2026 року не заперечував проти стягнення суми кредиту.

Таким чином, позивачем доведено, що ОСОБА_1 отримав суму кредиту у розмірі 4000 грн.

У зв`язку з тим, що ОСОБА_1 не виконано взятих на себе зобов`язань щодо повернення кредиту, вказана сума підлягає стягненню.

Щодо стягнення відсотків, суд зазначає, що ТОВ «ФК Венера Фінанс», пред`являючи вимоги про погашення кредиту, просило у тому числі, крім тіла кредиту (сума, яку фактично отримав в борг позичальник), стягнути складові його повної вартості, зокрема, суму заборгованості за відсотками у розмірі 1814,40 грн.

За змістом ст. 1056-1 ЦК України розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Відповідач не надав альтернативних розрахунків заборгованості та не спростувала проведених розрахунків. Не вказав підстав неправомірного нарахування відсотків за договором.

Відтак, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення заборгованості за процентами підлягають частковому задоволенню у розмірі 1814,40 грн.

Що стосується стягнення вартості послуг з надання, обслуговування і повернення кредиту, суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 1.4 кредитного договору за послуги з надання, обслуговування і повернення кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, надання інформації, довідок, що пов`язані з наданням та обслуговуванням Кредиту, юридичне оформлення Клієнт сплачує Товариству 25% від суми фінансового кредиту. Послуги надаються протягом дії цього договору та вважаються виконаними у день повного виконання Клієнтом свої зобов`язань за цим Договором. Протягом строку дії договору, комісія зазначена в цьому пункті, залишається незмінною.

Нікчемним є той правочин, недійсність якого встановлена законом і для визнання його недійсним не вимагається рішення суду (ч. 2 ст. 215 ЦК України). Нікчемність правочину конструюється за допомогою «текстуальної» недійсності, оскільки вона існує тільки у разі прямої вказівки закону. Така пряма вказівка може втілюватися, зокрема, в термінах «нікчемний», «є недійсним». Нікчемний правочин, на відміну від оспорюваного, не створює юридичних наслідків, тобто, не «породжує» (змінює чи припиняє) цивільних прав та обов`язків.

Якщо недійсність певного правочину встановлена законом, тобто якщо цей правочин нікчемний, позовна вимога про визнання його нікчемним не є належним способом захисту права чи інтересу позивача. За наявності спору щодо правових наслідків недійсного правочину, одна зі сторін якого чи інша заінтересована особа вважає його нікчемним, суд перевіряє відповідні доводи та у мотивувальній частині судового рішення, застосувавши відповідні положення норм матеріального права, підтверджує чи спростовує обставину нікчемності правочину.

Нікчемний правочин (ч. 2ст. 215 ЦК України) є недійсним вже в момент свого вчинення, і незалежно від волі будь-якої особи, автоматично. Нікчемність правочину має абсолютний ефект, оскільки діє щодо всіх. Нікчемний правочин не створює юридичних наслідків, тобто, не зумовлює переходу/набуття/зміни/встановлення/припинення прав ні для кого. Саме тому посилатися на нікчемність правочину може будь-хто. Суд, якщо виявить нікчемність правочину, має її враховувати за власною ініціативою в силу свого положення, навіть якщо жодна із заінтересованих осіб цього не вимагає (див. постанову Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 08.02.2023 у справі № 359/12165/14-ц (провадження № 61-13417св21)).

Під вимогами, яким не повинен суперечити правочин, мають розумітися ті правила, що містяться в імперативних приватно-правових нормах.

Згідно з абзацом третім ч. 4 ст. 11 ЗУ «Про захист прав споживачів» (у редакції станом на 01 січня 2017 року - остання редакція до набуття чинності ЗУ «Про споживче кредитування») кредитодавцю забороняється встановлювати у договорі про надання споживчого кредиту будь-які збори, відсотки, комісії, платежі тощо за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону. Умова договору про надання споживчого кредиту, яка передбачає здійснення будь-яких платежів за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону, є нікчемною.

10.06.2017 набрав чинності ЗУ «Про споживче кредитування» від 15.11.2016 № 1734-VІІІ. Цей Закон визначає загальні правові та організаційні засади споживчого кредитування в Україні відповідно до міжнародно-правових стандартів у цій сфері.

У зв`язку з чим у ЗУ «Про захист прав споживачів» текст статті 11 викладено в такій редакції: «Цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить ЗУ «Про споживче кредитування».

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 11 ЗУ «Про споживче кредитування» після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит.

Згідно до ч. 5 ст. 12 ЗУ «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

Частина 2 ст. 215 ЦК України передбачає, що недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

З урахуванням викладеного, комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності ЗУ «Про споживче кредитування»(10.06.2017), щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до ч.ч. 1, 2 ст.11, ч. 5 ст.12 ЗУ «Про споживче кредитування».

Такого висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у п. 31.29 постанови від 13.07.2022 у справі № 496/3134/19 (провадження № 14-44цс21).

Також у постанові Верховного Суду від 31.08.2022 у справі № 202/5330/19 зазначено, що «у кредитному договорі не зазначено перелік додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування). При цьому до таких послуг не може бути віднесено щомісячне надання інформації про стан кредиту, яку споживач має право отримувати безоплатно згідно з частинами першою та другою статті 11 Закону України «Про споживче кредитування». Банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладення оспорюваного кредитного договору. За таких обставин положення пункту 1.4 та розділу 4 кредитного договору щодо обов`язку позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті11, частини п`ятої статті12 Закону України «Про споживче кредитування».

Верховний Суд у складі об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 09 грудня 2019 року, справа № 524/5152/15-ц, провадження № 61-8862сво18, дійшов висновку, що умова договору про сплату комісії за користування кредитом є нікчемною.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (ч.ч. 2, 4ст. 263 ЦПК України).

Умовами договору передбачено комісію встановлено за послуги з надання, обслуговування та повернення кредиту.

При зверненні до суду позивачем не зазначено та не надано доказів наявності, переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладення оспорюваного кредитного договору. За таких обставин положення пункту 1.4 договору щодо обов`язку позичальника сплачувати за послуги з надання, обслуговування та повернення кредиту є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті11, частини п`ятої статті12 Закону України «Про споживче кредитування».

За вищенаведених обставин, оскільки ОСОБА_1 було нараховано плату за послуги, які за Законом повинні надаватись безоплатно, суд робить висновок про те, що положення договору щодо комісій, є нікчемним. За таких обставин сума комісії 1000 грн не підлягає стягненню.

Отже, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, а саме з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 4000 грн просточена заборгованість за сумою кредиту та 1814 грн 40 коп прострочена заборгованість за відсотками.

Щодо витрат на правничу допомогу суд зазначає наступне.

ТОВ «ФК «Венера фінанс» просить стягнути з ОСОБА_1 витрати на правничу допомогу: у розмірі 15500 грн.

За приписами ст. 15 Цивільного процесуального кодексу України, учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 ч. 3 ст. 2 Цивільного процесуального кодексу України).

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

На підставі п. 1 ч. 3 ст. 133 Цивільного процесуального кодексу України, до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу.

Судові витрати на правничу допомогу - це фактично понесені стороною і документально підтверджені витрати, пов`язані з наданням цій стороні правової допомоги адвокатом або іншим спеціалістом в галузі права при вирішенні цивільної справи в розумному розмірі з урахуванням витраченого адвокатом часу.

Згідно із ч. 1 ст. 137 Цивільного процесуального кодексу України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката несуть сторони.

За приписами ч. 2 ст. 137 Цивільного процесуального кодексу України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3 ст. 137 Цивільного процесуального кодексу України).

Нормою ч. 8 ст. 141 Цивільного процесуального кодексу України, визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, щодо закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою або тільки має бути сплачено (п. 1 ч. 2 ст. 137 та ч. 8 ст. 141 Цивільного процесуального кодексу України).

Аналогічну правову позицію викладено Верховним Судом у постанові від 28.06.2023 у справі № 463/2001/19 де зазначено, що витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (п. 1 ч. 2 ст. 137 та ч. 8 ст. 141 Цивільного процесуального кодексу України).

Як вбачається з матеріалів справи інтереси ТОВ «ФК «Венера фінанс» в суді представляло адвокатське бюро «Пархомчук та партнери», в особі адвоката Пархомчука С.В. на підставі договору 09/04/2026 про надання правової допомоги від 09 квітня 2026 року.

п. 1.1 передбачено, що клієнт доручає, а адвокат приймає доручення і бере на себе зобов`язання надавати правову допомогу клієнту в обсязі та на умовах, передбачених договором.

З акту про отримання правової допомоги вбачається, що у відповідності до розділу 3 Договору, адвокат надав, а клієнт прийняв правову допомогу під час підготовки та направлення позову про стягнення заборгованості з ОСОБА_1 за кредитним договором № 279782 від 31 травня 2025 року, згідно наведеним розрахунком обсягу та вартості послуг з правової допомоги адвокатом. Щодо визначення вартості послуг з надання правової допомоги: Зустріч та консультація щодо перспективи судового врегулювання кредитної заборгованості: 0,5 годин, 3 000,00 грн відповідно до п. 3.1 договору про надання правової допомоги від 09.04.2026, загальна сума 1 500 грн, Cкладення та подання до суду позовної заяви (підготовка доказів/додатків до позовної заяви), моніторинг аналіз судової практики 3 години, 3 000,00 грн відповідно до п. 3.1 договору про надання правової допомоги від 09.04.2026, 9000 грн, Інші клопотання, заяви до суду, складення процесуальних документів, моніторинг «Єдиного державного реєстру судових рішень» щодо процесуального статусу судової справи - 1,5 год., 3 000,00 грн відповідно до п. 3.1 договору про надання правової допомоги від 09.04.2026, 4 500 грн, Канцелярські витрати на виготовлення копій документів, відправка поштової кореспонденції 500 грн.

Відповідно до платіжної інструкції №4736 від 27 липня 2026 року ТОВ «ФК «Венера фінанс» здійснило плату на рахунок АБ «Пархомчук та парнери» у розмірі 15500 грн, у якості оплати за правничу допомогу згідно договору від 09 квітня 2026 року.

У своїй заяві від 05 серпня 2026 року відповідач ОСОБА_1 заперечував проти задоволення вимоги про стягнення заявленої позивачем сума «збитків» у розмірі 15500 грн, яка на думку відповідача за своєю правовою природою є прихованою неустойкою (штрафом чи пенею), нарахованою за порушення строків повернення кредиту. Вважає, що позивачем не надано жодних належних, допустимих та достовірних доказів (бухгалтерських розрахунків, підтверджень реальних фінансових втрат), які б доводили факт заподіяння йому реальних збитків саме на суму 15 500 грн. Така сума є явно неспівмірною з тілом кредиту (перевищує його у понад два рази), що суперечить засадам справедливості, добросовісності та розумності цивільного законодавства (ст. 3 ЦК України).

Дослідивши заяву відповідача у цій частині суд зазначає, що вимога про стягнення з відповідача на користь позивача у сумі 15500 грн обгрунтована саме витратами на правничу допомогу. Тобто доводи сторони відповідача, що вказана сума є прихованою неустойкою (штрафом чи пенею), нарахованою за порушення строків повернення кредиту є необгрунтованими.

При визначенні розміру судових витрат, що підлягають відшкодуванню, суд виходить з того, що справа про стягнення заборгованості за кредитним договором для кваліфікованого юриста не є спором значної складності, не потребує дослідження великого обсягу доказів та залучення багатьох учасників. У провадженні адвоката перебуває значна кількість аналогічних справ, тобто вони є типовими. Ціна позову складає 6814,40 грн. Адвокатом складено два процесуальних документа позовну заяву та заяву про розподіл витрат понесених у зв`язку з розглядом справи, що не є великими за обсягом та складними за змістом. У судових засіданнях адвокат участі не брав, справу розглянуто без участі сторони позивача, позов задоволено частково.

Отже, з урахуванням категорії справи, рівня складності юридичної кваліфікації правовідносин, обсягу наданих позивачу послуг з правничої допомоги, змісту поданих процесуальних документів, принципів співмірності та розумності судових витрат, критерію реальності адвокатських витрат, їхньої дійсності та необхідності, суд дійшов висновку, що справедливим буде стягнення з ОСОБА_1 користь позивача в рахунок відшкодування витрат на професійну правничу допомогу 2000 грн.

Згідно з ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на відповідача, пропорційно до задоволених вимог. При звернені до суду позивачем визначено ціну позову 6814,40 грн (100%), судом позов задоволено частково, а саме на суму 5814,40 грн (85,3%). Отже судовий збір підлягає стягненню у розмірі 2271 грн (2662,40 грн *85,3%).

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 264, 265, 268 ЦПК України, суд,-

ухвалив:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Венера Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити частково.

Стягнути Рєзнікова на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Венера Фінанс» заборгованість за кредитним договором № 279782 від 29 березня 2025 року у розмірі 5814 (п`ять тисяч вісімсот чотирнадцять) грн 40 коп., яка складається з: простроченої заборгованості за сумою кредиту в розмірі 4000,00 грн; простроченої заборгованості за відсотками в розмірі 1814,40 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Венера Фінанс» судовий збір в розмірі 2271 (дві тисячі двісті сімдесят одна) грн.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Венера Фінанс» понесені витрати на правничу допомогу у розмірі 2000 (дві тисячі) грн 00 коп.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Учасники справи можуть отримати інформацію щодо справи за веб-адресою: http://dg.hr.court.gov.ua/sud2011/на Офіційному веб-порталі судової влади України.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду протягом 30 днів з дня виготовлення повного рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Венера Фінанс» (ЄДРПОУ 43561872, місцезнаходження: м. Київ, вул. Львівська, 23, офіс 703).

Відповідач: ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ).

Суддя Л.М. Рибальченко