Постанова № 141372864 у справі № 592/15115/25 від 10.11.2026

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 листопада 2026 р. Справа № 592/15115/25

Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Русанової В.Б.,

Суддів: П`янової Я.В. , Бегунца А.О. ,

за участю секретаря судового засідання Тютюник О.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на додаткове рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 12.10.2026 (головуючий суддя І інстанції: Зорік М.В.) по справі № 592/15115/25

за позовом ОСОБА_1

до Департаменту територіального контролю міста Києва Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)

про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з позовом, в якому просив:

- скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про порушення зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксоване у режимі фотозйомки (відеозапису) від 04.09.2025 серії 2КІ №[номер приховано]. винесену головним спеціалістом - інспектором з паркування другого відділу контролю за дотриманням правил зупинки, стоянки транспортних засобів управління (інспекції) з паркування Департаменту територіального контролю міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) Шокалом Д.В. стосовно ОСОБА_1 ;

- стягнути з Департаменту територіального контролю міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) на користь ОСОБА_1 компенсацію майнової шкоди, завданої неправомірним рішенням головного спеціаліста - інспектора з паркування другого відділу контролю за дотриманням правил зупинки, стоянки транспортних засобів управління (інспекції) з паркування Департаменту територіального контролю міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) у розмірі 2 127, 40 грн.

Рішенням Ковпаківського районного суду міста Суми від 17.07.2026 позов задоволено частково.

Скасовано постанову серії 2КІ № [номер приховано] від 04 вересня 2025 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 122 КУпАП, провадження у справі закрито на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП.

В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

30.07.2026 ОСОБА_1 подав суду заяву про ухвалення додаткового рішення у справі, в якій просив стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту територіального контролю міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) на його користь витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 9 000,00 грн.

На підтвердження понесених витрат надав договір про надання правничої допомоги від 08.09.2025, акт приймання-передачі наданих послуг від 27.07.2026.

Додатковим рішенням Ковпаківського районного суду міста Суми від 12.10.2026 заяву задоволено частково.

Стягнуто з Департаменту транспортної інфраструктури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 витрати на правову допомогу у розмірі 1 200,00 грн.

В решті вимог відмовлено за необґрунтованістю.

Позивач, не погоджуючись із розміром визначеної судом суми відшкодування витрат на правову допомогу, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та прийняти нове, яким задовольнити заяву в повному обсязі.

В обґрунтування зазначає, що суд першої інстанції обмежився загальним посиланням на неспівмірність заявленої до стягнення суми наданим адвокатом послугам без встановлення, які саме послуги підтверджені договором та актом, які з них є зайвими, дублюючими або завищеними за вартістю.

Вказує, що судом не обґрунтований висновок , що розумним розміром витрат є 1 200,00 грн, що на 86% менше від заявленого розміру.

Зауважує, що посилання суду на відсутність інших документів окрім договору та акту не є належною підставою для зменшення відшкодування, враховуючи, що надані позивачем докази підтверджують надання адвокатом правової допомоги.

Також, наголошує, що суд першої інстанції залишив поза увагою не надання відповідачем обґрунтованого заперечення щодо понесених позивачем витрат, тоді як обов`язок доведення неспівмірності заявлених до стягнення витрат на правову допомогу покладається саме на сторону, яка заявляє відповідне клопотання.

Посилається на правові висновки Верховного Суду, викладені в постановах від 01.07.2021 у справі № 380/2508/20, від 19.03.2025 у справі № 320/39247/23.

Натомість, зазначає, що спір у цій справі не зводився лише до майнової вимоги незначного розміру, його предметом було оскарження рішення суб`єкта владних повноважень про притягнення особи до адміністративної відповідальності та перевірка законності застосованих у зв`язку з цим владних заходів, розгляд справи тривав з вересня 2025 р. до липня 2026 р., представником позивача весь час здійснювалось процесуальне ведення справи.

Крім того, просить врахувати, що судом першої інстанції помилково стягнуто витрати з правової допомоги з Департаменту транспортної інфраструктури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), тоді як відповідачем у справі є Департамент територіального контролю міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації).

Департамент територіального контролю міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (далі - відповідач) правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався.

Учасники справи про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлені належним чином.

Відповідно до ч. 4 ст. 229, ч. 1 ст. 308 КАС України справа розглядається в межах доводів та вимог апеляційної скарги, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши додаткове рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Задовольняючи частково заяву позивача про стягнення витрат на правничу допомогу, суд першої інстанції виходив з принципів обґрунтованості, співмірності та пропорційності судових витрат та дійшов висновку про наявність підстав для стягнення на його користь 1 200,00 грн.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1ст. 16 КАС України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою.

За частиною 3 ст. 132 КАС України до складу витрат, пов`язаних з розглядом справи належать витрати, в тому числі і на професійну правничу допомогу.

Відповідно до приписів частин 1-5 ст. 134 КАС України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до ч.3 ст. 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Так, ч. 7 ст. 139 КАС України, передбачено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Виходячи з положень ч. 9 ст. 139 КАС України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує чи пов`язані такі витрати з розглядом справи. Водночас, дії сторони щодо досудового вирішення спору підлягають врахуванню лише у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим.

Пунктом 3.2 рішення Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009визначено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права.

При цьому, необхідно враховувати, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Зазначені висновки узгоджуються з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 27.01.2022 по справі № 813/2241/18.

Крім того, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява N 19336/04).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Тобто, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.

Враховуючи практику Європейського суду з прав людини щодо присудження судових витрат, суд при розподілі судових витрат має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що представництво інтересів ОСОБА_1 в суді першої інстанції здійснювалось адвокатом Страшенко А.В. на підставі договору про надання правничої допомоги № 08-09 від 08.09.2025.

За умовами договору (п. 3.1) вартість правової допомоги, що надається адвокатом клієнту під час розгляду справи судом першої інстанції складається з: 4 000,00 грн - ознайомлення з документами та підготовку процесуальних документів, 1 000,00 грн - участь у кожному судовому засіданні.

Адвокатом в межах Договору надано позивачу наступні послуги на загальну суму 9 000,00 грн:

- ознайомлення з документами, наданими Клієнтом - 1 год;

- складання та подання позовної заяви - 4 год;

- складання та подання відповіді на відзив - 3 год;

- представництво інтересів клієнта у Ковпаківському районному суді м. Суми у п`яти судових засіданнях, які відбулись 26.11.2025, 23.01.2026, 25.03.2026, 16.05.2026, 07.07.2026 - 1000,00 грн за кожне судове засідання, що підтверджується актом приймання-передачі наданих послуг № 1 від 27.07.2026.

Так, позивач просив суд відшкодувати витрати на правову допомогу в розмірі 9 000,00 грн, проте судом першої інстанції стягнуто на користь позивача 1 200,00 грн виходячи з критеріїв співмірності, обґрунтованості та доцільності таких витрат.

Колегія суддів враховує доводи апелянта про те, що судом першої інстанції не наведено належних обґрунтувань щодо обставин не співмірності заявленої до стягнення суми витрат на правову допомогу.

В свою чергу, вирішуючи питання обґрунтованості розміру заявлених позивачем витрат на професійну правничу допомогу і пропорційності їх складності правовому супроводу справи, колегія суддів також вважає, що заявлений розмір витрат на правову допомогу в сумі 9 000,00 грн є неспівмірним зі складністю справи та обсягом наданих адвокатом послуг з огляду на наступне.

Так, послуги з «ознайомлення з документами, наданими Клієнтом» фактично є складовими написання позовної заяви.

В свою чергу, зі змісту позову вбачається, що він здебільшого складається з викладення змісту обставин справи та цитування норм КУпАП, отже його підготовка не вимагала великого обсягу аналітичної й технічної роботи, та витраченого часу, що з урахуванням усіх обставин справи та наявних у ній доказів, свідчить про явне завищення розміру правової допомоги за «складання позовної заяви».

Щодо послуг зі «складання відповіді на відзив» колегія суддів зазначає, що її зміст частково дублює зміст позовної заяви, обставин справи та норм законодавства, яке регулює спірні правовідносини, тобто її підготовка не потребувала багато часу.

Щодо послуг з «представництва інтересів в суді в п`яти судових засіданнях» колегія суддів зазначає, що матеріали справи не містять доказів участі представника позивача в судових засіданнях.

При цьому, матеріали справи містять клопотання адвоката Страшенко А.А. від 15.05.2026 про розгляд справи за її відсутності.

Отже, витрати за послуги з «представництва інтересів клієнта у Ковпаківському районному суді м. Суми у п`яти судових засіданнях, які відбулись 26.11.2025, 23.01.2026, 25.03.2026, 16.05.2026, 07.07.2026» є непідтвердженими.

Колегія суддів зауважує, що фактично адвокатом в справі складено позовну заяву та відповідь на відзив, дана справа є справою незначної складності, обсяг обставин, які є предметом доказування по даній справі, та доказів, якими підтверджуються ці обставини не є надто значним, що свідчить про завищення розміру витрат за надані адвокатом послуги.

Також суд враховує, що за наслідками розгляду справи по суті, позов задоволено частково, що унеможливлює стягнення судових витрат в повному обсязі на підставі ч. 3 ст. 139 КАС України.

Крім того, судом першої інстанції правомірно враховані заперечення відповідача на заяву про розподіл судових витрат, в яких, в тому числі, зазначено про не відповідність заявленого до стягнення розміру витрат принципу співмірності та розумності, що відповідає установленій Верховним Судом судовій практиці.

Суд також вважає необхідним зауважити, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним з: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

При цьому, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо. Суд під час вирішення питання щодо розподілу судових витрат зобов`язаний оцінити рівень витрат на правничу допомогу обґрунтовано у кожному конкретному випадку за критеріями співмірності необхідних і достатніх витрат.

Вказані висновки відповідають правовій позиції Верховного Суду від 02.08.2022 у справі № 640/14930/20.

Отже, враховуючи складність справи, кількість затраченого часу для підготовки процесуальних документів адвокатом, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про необхідність зменшення заявленої до відшкодування суми витрат.

Доводи апелянта, що обов`язок доведення неспівмірності заявлених до стягнення витрат на правову допомогу покладається саме на сторону, яка заявляє відповідне клопотання, тоді як надані відповідачем заперечення не є обґрунтованими колегія суддів відхиляє, оскільки питання щодо обґрунтованості такої заяви покладається на розсуд суду.

В свою чергу, за наявності заперечень відповідача щодо заявленої до стягнення суми витрат, суд першої інстанції правомірно застосував критерії співмірності витрат на оплату послуг адвоката, визначені у ч. 5 ст. 134 КАС України.

Посилання апелянта на правові висновки Верховного Суду, викладені в постанові від 19.03.2025 у справі № 320/39247/23 колегія суддів вважає помилковими, оскільки правовідносини у справах не є тотожними.

Так, в межах справи № 320/39247/23 Верховний Суд зазначив про відсутність клопотання відповідача щодо зменшення витрат на правову допомогу та, як наслідок, неможливість суду самостійно зменшувати розмір заявлених до відшкодування сум.

Натомість, у справі, що розглядається, відповідач скористався правом на подання відповідного клопотання, яке враховано судом першої інстанції.

Щодо посилання скаржника на постанову Верховного Суду від 01.07.2021 у справі № 380/2508/20, колегія суддів зазначає, що висновки суду не суперечать висновкам, викладеним Верховним Судом у вказаній постанові.

Колегія суддів вказує, що надані послуги повинні бути обґрунтованими, тобто доцільність надання такої послуги та її вплив на кінцевий результат розгляду справи, якого прагне сторона, повинні бути доведені стороною справі.

Заявлена позивачем сума гонорару є непропорційною до предмета спору та не має впливу на репутацію сторони, а тому не може бути відшкодована в повному обсязі за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Відповідно до правового висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 24.01.2022 у справі № 911/2737/17, від 24.12.2024 у справі № 380/25725/21 стягнення витрат на професійну правничу допомогу з відповідача не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються, і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу.

За таких обставин, вирішуючи спір щодо розміру витрат на професійну правничу допомогу, суд першої інстанції, дійшов правильного висновку про наявність підстав для часткового стягнення на користь позивача витрат на професійну допомогу у сумі 1 200,00 грн.

Обґрунтувань, які б спростовували висновки суду першої інстанції щодо співмірності погоджених до відшкодування судових витрат із обсягом виконаних адвокатом робіт апеляційна скарга не містить та суд апеляційної інстанції таких обставин також не встановив.

Разом з тим, колегія суддів погоджується з доводами апелянта щодо помилкового покладення судом обов`язку на Департамент транспортної інфраструктури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) відшкодувати понесені позивачем витрати на правову допомогу.

Так, відповідачем у справі був Департамент територіального контролю міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), який приймав спірну постанову, що за наслідками судового розгляду визнана судом протиправною та скасована.

Отже, саме Департамент територіального контролю міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) є особою, на який покладаються зобов`язання з відшкодування позивачу судових витрат, а не Департамент транспортної інфраструктури виконавчого органу Київської міської ради, як помилково вважав суд першої інстанції.

У зв`язку з цим, судове рішення підлягає зміні шляхом викладення абзацу другого резолютивної частини в іншій редакції із зазначенням вірного суб`єкта владних повноважень, що має відшкодувати ОСОБА_1 судові витрати.

Відповідно до статті 317 КАС України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є, зокрема: неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.

Керуючись ст.ст.308, 310, 315, 317, 321, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Додаткове рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 12.10.2026 по справі № 592/15115/25 змінити, виклавши абзац другий резолютивної частини в наступній редакції:

Стягнути з Департаменту територіального контролю міста Києва Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)(ЄДРПОУ 34926981) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) витрати на правову допомогу у розмірі 1 200 (одна тисяча двісті) грн.

В іншій частині додаткове рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 12.10.2026 у справі № 592/15115/25 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя В.Б. Русанова

Судді Я.В. П`янова А.О. Бегунц