Рішення № 141372953 у справі № 686/16646/26 від 04.11.2026

Справа № 686/16646/26

Провадження № 2/686/9232/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

4 листопада 2026 року м. Хмельницький

Хмельницький міськрайонний суд Хмельницької області

в складі: головуючої - судді Порозової І.Ю.,

за участю секретаря - Кшановської Є.З.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Хмельницького цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

встановив:

У червні 2026 року ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, в обґрунтування якого вказало, що 04.01.2020 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Мілоан» та ОСОБА_1 в електронній формі укладено Договір про споживчий кредит № 1634234, відповідно до умов якого відповідачу було надано грошові кошти у розмірі 5 000 грн. зі сплатою процентів за користування кредитом та інших платежів та можливих штрафних санкцій.

Товариство свої зобов`язання за кредитним договором виконало в повному обсязі, а саме надало відповідачу грошові кошти в обсязі та у строк визначений умовами кредитного договору, шляхом їх переказу на картковий рахунок позичальника.

Проте, відповідач належним чином своїх зобов`язань за Договором не виконував, внаслідок чого у нього утворилась заборгованість у сумі 16 000,00 грн., яка складається з: простроченої заборгованості за сумою кредиту - 5 000,00 грн., простроченої заборгованості за сумою відсотків - 7 500,00 грн., простроченої заборгованості за комісією за видачу кредиту - 1 000,00 грн. та заборгованості по штрафах/пені - 2 500,00 грн.

27.03.2020 року ТОВ «Мілоан» та ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» уклали Договір відступлення прав вимоги № 49-МЛ. Згідно вищевказаного Договору, ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» набуло статусу нового кредитора та отримало право грошової вимоги по відношенню до осіб, які являлись боржниками ТОВ «Мілоан», включно і до відповідача за Договором № 1634234 від 04.01.2020 року.

У зв`язку з наведеним, позивач просить суд стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за Договором № 1634234 від 04.01.2020 року в сумі 16 000,00 грн., судовий збір в розмірі 2 662,40 грн. та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 8 000,00 грн.

Ухвалою судді Хмельницького міськрайонного суду від 06.07.2026 року відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження з викликом (повідомленням) сторін.

08 вересня 2026 року представник відповідача ОСОБА_2 подала до суду відзив на позов, у якому зазначила, що позов не визнає з наступних підстав: сума нарахованих відсотків за Договором не відповідає умовам цього Договору, позов подано поза межами строку позовної давності, не доведено отримання відповідачем кредитних коштів, не доведено укладення Договору в електронній формі саме з відповідачем, заперечила проти стягнення комісії та штрафних санкцій як необґрунтованих, вказала на відсутність належних доказів отримання позивачем права вимоги до відповідача за Договором № 1634234 від 04.01.2020 року; також вказала на не співмірність витрат на правничу допомогу позивача. Разом з тим, у відзиві представник заявила вимогу про стягнення з позивача витрат на правничу допомогу відповідача у розмірі 9 000,00 грн.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, подав до суду клопотання про розгляд справи за його відсутності, вимоги позову підтримав.

Відповідач в судове засідання не з`явився, його правова позиція щодо позовних вимог викладена у відзиві на позов.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 04.01.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Мілоан» та ОСОБА_3 в електронній формі укладено Договір про споживчий кредит № 1634234, відповідно до умов якого відповідачу було надано грошові кошти у розмірі 5 000 грн. зі сплатою процентів за користування кредитом та інших платежів та можливих штрафних санкцій.

Відповідно до розділу першого договору, кредит надається загальним строком на 20 днів з 04.01.2020 року. Термін повернення кредиту, сплати комісії і процентів 24.01.2020 року. Комісія за надання кредиту 1 000 грн., яка нараховується за ставкою 20 % від суми кредиту одноразово. Проценти за користування кредитом 2 000 грн., які нараховуються за ставкою 2,00 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом. Стандартна процентна ставка за користування кредитом становить 2,50 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом. Сукупна вартість кредиту 3 000 грн.

ТОВ «Мілоан» свої зобов`язання за кредитним договором виконало в повному обсязі, а саме надало відповідачу грошові кошти в розмірі 5 000,00 грн., шляхом їх перерахунку 04.01.2020 року на картковий рахунок відповідача у АТ «Універсал Банк» № НОМЕР_1 , що підтверджується наявною у матеріалах справи копією платіжного доручення № 13366522 від 04.01.2020 року та відповіддю на запит суду від АТ «Універсал Банк».

Проте, відповідач належним чином своїх зобов`язань за Договором не виконував, внаслідок чого у нього утворилась заборгованість у сумі 16 000,00 грн., яка складається з: простроченої заборгованості за сумою кредиту - 5 000,00 грн., простроченої заборгованості за сумою відсотків - 7 500,00 грн., простроченої заборгованості за комісією за видачу кредиту - 1 000,00 грн. та заборгованості по штрафах/пені - 2 500,00 грн.

27.03.2020 року ТОВ «Мілоан» та ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» уклали Договір відступлення прав вимоги № 49-МЛ. Згідно вищевказаного Договору, ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» набуло статусу нового кредитора та отримало право грошової вимоги по відношенню до осіб, які являлись боржниками ТОВ «Мілоан», включно і до відповідача за Договором № 1634234 від 04.01.2020 року.

Встановлені судом обставини підтверджуються: договором про споживчий кредит № 1634234 від 04.01.2020 року, відомостями ТОВ «Мілоан» про щоденні нарахування та погашення; графіком платежів; довідкою про ідентифікацію позичальника; анкетою-заявою на кредит № 1634234 від 04.01.2020 року; платіжним дорученням № 13366522 від 04.01.2020 року; договором відступлення прав вимоги № 49-МЛ від 27.03.2020 року; витягом з реєстру боржників до договору про відступлення прав вимог № 49-МЛ; претензією ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 ; відповіддю на запит суду від АТ «Універсал Банк».

За змістом статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Відповідно до ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно з ч. 1 ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно з частиною першою статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Відповідно до ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-комунікаційних системах. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них.

Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Відповідно дост.525 ЦК України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами, а в ч.1 ст. 625 ЦК України зазначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.512, ст. 514 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: 1) передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); 2) правонаступництва; 3) виконання обов`язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем); 4) виконання обов`язку боржника третьою особою. Кредитор у зобов`язанні може бути замінений також в інших випадках, встановлених законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Частиною 1 ст. 13 ЦПК України визначено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до частини першої статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

За загальними правилами доказування, визначеними статями 12, 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Оскільки позичальник не виконував зобов`язання за укладеним договором, сума отриманої ним позики - 5 000,00 грн. та нараховані проценти - 7 500,00 грн. підлягають до стягнення. Із розрахунку заборгованості за Договором вбачається, що проценти за користування коштами нараховані згідно з умовами цього Договору та у межах строку кредитування, також враховано тривалість користування відповідачем отриманим кредитом і відсутність здійснення ним платежів на виконання своїх зобов`язань.

Посилання представника відповідача на необґрунтованість і завищеність розміру процентів за Договором не відповідають фактичним обставинам справи.

Щодо стягнення комісії за надання кредиту.

Відповідно до ст. 18 Закону № 1023-ХІІ «Про захист прав споживачів» продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача. Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінено або визнано недійсним. Положення, що було визнане недійсним, вважається таким з моменту укладення договору.

Відповідно до п. 4 ч.1 Закону України «Про споживче кредитування» (далі Закон № 1734-19) загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.

Згідно з ч. 2 ст. 8 Закону № 1734-19 до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Відповідно до ч. 5 ст. 12 Закону № 1734-19 умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

Згідно з частинами першою, другою статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Отже, Закон України № 1734-19 визначає право кредитодавця отримувати винагороду за супутні послуги, зокрема, пов`язані з наданням кредиту, у разі якщо такі послуги дійсно були надані банком позичальнику, проте не за надання кредиту, що складає предмет кредитного договору.

Умови договору про надання споживчого кредиту, що передбачають здійснення платежів за дії, які не є послугою, або здійснення платежів, які заборонені законом, є нікчемними.

Такі висновки узгоджуються з правовою позицією Великої Палати Верховного суду, викладені в постанові від 13 липня 2022 року у справі №496/3134/19.

Суд враховує, що пунктом 1.5.1 Договору № 1634234 від 04.01.2020 року встановлена комісія за видачу кредиту, а не за послуги, пов`язані з наданням цього кредиту, що суперечить нормі ч. 2 ст. 8 Закону № 1734-19.

У Договорі не зазначено переліку додаткових та супутніх послуг кредитодавця, що пов`язані з отриманням (видачею) кредиту, за які встановлена комісія.

Тож ця умова Договору про надання споживчого кредиту, що передбачає комісію за дії, які не є послугою, є нікчемною. Підстави для стягнення комісії відсутні.

Щодо стягнення неустойки.

Згідно з ст. 549 ЦК України (у редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин) неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Отже, не підлягає до задоволення позов в частині стягнення заборгованості по штрафах/пені у розмірі 2 500,00 грн., оскільки позивачем не обґрунтовано чи дана сума є штрафами чи пенею: якщо штрафами, то за які саме порушення вони були нараховані відповідачу, якщо ж дана сума є пенею (п. 4.1 Договору), то позивачем не надано належного розрахунку (поденного, із зазначенням бази розрахунку) такої пені з урахуванням сплати 24.01.2020 року відповідачем 2 000,00 грн. на погашення процентів по Договору № 1634234 від 04.01.2020 року.

Щодо застосування наслідків спливу строку позовної давності.

Згідно зі статтями 256, 257 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ч. 4 ст. 267 ЦК України).

Відповідно до ст. 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч. 1 ст. 261 ЦК України).

Початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Відповідно до ч. 3 ст. 267 ЦК України, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Крім того, частинами 1, 3 ст. 264 ЦК України передбачено, що перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов`язку. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» від 30.03.2020 року, який набрав чинності 02.04.2020 року, розділ «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України було доповнено пунктом 12, згідно якого під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки позовної давності, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Частиною 1 ст. 29 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» передбачено, що карантин встановлюється та відміняється Кабінетом Міністрів України. Дію карантину, встановленого зазначеною Постановою, було неодноразово продовжено на всій території України згідно з Постановами КМУ по 30.06.2023 року.

Постановою КМУ від 27.06.2023 року № 651 з 24 години 00 хвилин 30.06.2023 року на всій території України відмінено карантин, встановлений з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.

Таким чином, карантин на території України було встановлено безперервно з 12.03.2020 року по 30.06.2023 року.

Разом з цим, відповідно Закону України № 2120-IX від 15.03.2022 року розділ «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України було доповнено розділом 19, відповідно до якого у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії.

Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 року №64/2022, затвердженого Законом України від 24.02.2022 № 2102-ІХ в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 року, якій неодноразово було продовжено та який діє дотепер. У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії.

Таким чином, починаючи з 02 квітня 2020 року строк позовної давності продовжився на строк дії карантину, який тривав до 24 години 00 хвилин 30 червня 2023 року, а починаючи з 24 лютого 2022 року строк позовної давності продовжився на строк дії в Україні воєнного стану, який діє на даний час.

Відновлення строків позовної давності передбачалось Законом від 14.05.2025 року № 4434-IX «Про внесення зміни до розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України щодо поновлення перебігу позовної давності» (далі - Закон № 4434).

Закон № 4434 набирав чинності через три місяці з дня, наступного за днем його опублікування. Закон був надрукований в офіційному виданні «Голос України» від 03.06.2025 року № 108. Тому, він набрав чинності 04.09.2025 року, саме із цієї дати відновлено обчислення строків позовної давності. Фактично строки позовної давності призупинено у період з 02.04.2020 року по 03.09.2025 року.

Таким чином, враховуючи дату укладення Договору № 1634234 - 04.01.2020 року, зупинення строку позовної давності у період з 02.04.2020 року по 03.09.2025 року та дату звернення позивача до суду з позовом - 03.06.2026 року, суд висновує про відсутність зі сторони позивача пропуску строку позовної давності.

Враховуючи вищенаведене, суд висновує, що позовні вимоги слід задовольнити частково та стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» заборгованість за Договором № 1634234 від 04.01.2020 року, в сумі 12 500,00 грн., з яких - 5000,00 грн. заборгованість за тілом кредиту та 7 500,00 грн. заборгованість за відсотками по кредиту.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача слід стягнути судовий збір в сумі 2 080,00 грн. (12500х2662,4/16000), пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Згідно п.1 ч.3 ст.133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу.

Судом встановлено, що позивачем на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 8 000,00 грн. надано договір про надання правової (правничої) допомоги № 0107 від 01.07.2025 року; акт наданих послуг № Д/23497 від 14.04.2026 року; детальний опис наданих послуг до акту від 14.04.2026 року та ордер на надання правничої допомоги.

Також про наявність витрат на правничу допомогу у розмірі 9 000,00 грн. заявила і сторона відповідача, надавши до відзиву договір про надання правової допомоги № DK-2026/129 від 19.08.2026 року, Акт прийому-передачі по договору № DK-2026/129 від 19.08.2026 року про надання правової допомоги від 07.09.2026 року, квитанцію до прибуткового касового ордера № 508/09-26 від 07.09.2026 року, ордер.

Отже, понесення сторонами витрат на правову допомогу підтверджено відповідними документами.

Разом з тим, суд з урахуванням клопотання представника відповідача щодо зменшення розміру витрат позивача на правничу допомогу, принципів співмірності, розумності, значення справи для сторін, суд висновує про зменшення витрат позивача на правничу допомогу до 3 000,00 грн.

Одночасно, з врахуванням часткового задоволення позовних вимог (відмовлено у задоволенні 21,88 % позовних вимог), відсутності клопотання представника позивача про зменшення витрат відповідача на правничу допомогу, з позивача на користь відповідача підлягає до стягнення 9000х21,88/100% = 1 969,20 грн.

Уданому випадку з метою процесуальної економії суд вважає за доцільне застосувати взаємозалік вимог сторін про стягнення витрат на правничу допомогу, внаслідок чого стягнути з відповідача на користь позивача 3000,00-1 969,20 = 1 030,80 грн.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 76-89, 141, 223, 247, 259, 263-265, 268, 273, 352, 354, 355 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_1 ) на користь ТзОВ Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» (ЄДРПОУ 35234236, адреса: 79018, м. Львів, вул. Смаль-Стоцького, 1, корпус 28, IBAN: НОМЕР_3 в АТ «КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК», МФО 300614) заборгованість за Кредитним договором № 1634234 від 04.01.2020 року, в сумі: 12 500 грн., з яких - 5000,00 грн. заборгованість за тілом кредиту, 7500,00 грн. заборгованість за відсотками по кредиту, а також судовий збір в розмірі 2080,00 грн. та 1030.80 грн. витрат на правничу допомогу.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Хмельницького апеляційного суду.

В разі проголошення вступної та резолютивної частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Повний текст рішення складено 10.11.2026 року.

Суддя: