Постанова № 141372989 у справі № 440/8609/25 від 09.11.2026

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 листопада 2026 р. Справа № 440/8609/25

Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Мінаєвої К.В.,

Суддів: Ральченка І.М. , Фоміної Л.О. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Енергетичної митниці на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 11.08.2026 (головуючий суддя І інстанції: С.С. Бойко, вул. Пушкарівська, 9/26, м. Полтава, 36039) по справі № 440/8609/25

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Солар Оіл»

до Енергетичної митниці

про визнання протиправною та скасування картки відмови,

ВСТАНОВИВ:

І. Зміст позовних вимог та їх обґрунтування.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Солар Оіл» (далі - позивач) звернулось до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Київської митниці (далі - відповідач), в якому просило суд:

- визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA903110/2025/000019 від 13.02.2025.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначав про порушення відповідачем процедури взяття проб (зразків), а тому результати їх дослідження СЛЕД не можуть бути покладені в основу будь-яких прийнятих в подальшому рішень.

Вказує, що за результатами проведених досліджень Спеціалізованою лабораторією з питань експертизи та досліджень Держмитслужби (Управління експертиз та досліджень хімічної та промислової продукції) складено Висновок № 142000-3101-0600 від 26.12.2024, відповідно до розділу 8 якого підставою для направлення запиту/постанови є спрацювання митної формальності системи управління ризиками за кодом 905-3 (взяття проб (зразків) товарів для проведення досліджень (аналізу, експертизи) з метою встановлення характеристик, визначальних для класифікації товарів згідно з УКТЗЕД). Відповідно до Класифікатора митних формальностей, що можуть бути визначені за результатами застосування системи управління ризиками, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 20.09.2012 № 1011, код 905-3 означає «Взяття проб (зразків) товарів для проведення досліджень (аналізу, експертизи) з метою встановлення характеристик, визначальних для класифікації товарів згідно з УКТ ЗЕД». Отже, мета дослідження може бути не будь-якою, а конкретно визначеною і її варіанти передбачені законодавством та є вичерпними.

Разом з тим, відповідне Рішення (про визначення коду товару) не приймалося (тобто, відповідач не приймав рішення про визначення іншого коду товару ніж той, який було заявлено Позивачем у митній декларації ІМ 40 ДЕ №24UA903110006412U9 та у митній декларації від 13.02.2025 ІМ 40 ДТ № 25UA903110000425U0). Також зазначав, що у Висновку СЛЕД не наведено висновків щодо ідентифікації або класифікації товару, відмінної від тієї, що зазначена в митній декларації. Тобто, СЛЕД не визначало будь якого іншого коду УКТ ЗЕД, ніж зазначений в митній декларації; СЛЕД не визначало будь якої іншої ідентифікації товару, ніж зазначений в митній декларації (наприклад, що товар не є бензином).

По-друге, позивач вказував, що митний орган, направляючи пробу (зразок) товару для проведення дослідження до СЛЕД, мав поставити питання нафтопродукту стандартам EN 228 про відповідність (автомобільні бензини), а не про відповідність вимогам Технічного регламенту, затвердженого Постановою КМУ від 01.08.2013 № 927. Разом з тим, ні список використаних джерел, ні опис застосованих методів, ні безпосередньо розділ з висновками не містять посилань на стандартам EN 228.

По-третє, позивач звертав увагу, що ні Висновок СЛЕД № 142000-3101-0600 від 26.12.2024, як окремий документ, що вказаний додатком до листа № 7.17-4/31-01/7/6411 від 26.12.2024, ні безпосередньо лист № 7.17-4/31-01/7/6411 від 26.12.2024 (якщо розглядати Висновок невід`ємною складовою частиною такого листа), не містять підписів експертів. Висновок не може бути підставою для відмови у митному оформленні (випуску) товарів, оскільки він не досліджував та не містить інформації щодо відповідності або невідповідності товару стандартам EN 228, а саме така відповідність і є достатньою для ввезення відповідного товару у період дії військового стану.

ІІ. Зміст рішення суду першої інстанції.

Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 11.08.2026 адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «СОЛАР ОІЛ» до Енергетичної митниці про визнання протиправним та скасування картки відмови задоволено:

визнано протиправними та скасовано картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA903110/2025/000019 від 13.02.2025.

Ухвалюючи судове рішення про задоволення адміністративного позову, суд першої інстанції виходив з того, що відповідно до частини другої статті 356 МК України взяття зразків (проб) товарів, які знаходяться під митним оформленням, відбувається виключно на підставі відповідного вмотивованого письмового рішення. Разом з цим, в матеріалах справи відсутнє вмотивоване письмове рішення митного органу щодо відбору зразків товару. Положення МК України та Порядку №684 не містять виключень щодо обов`язковості застосування положень частини другої статті 356 МК України.

Митний орган, як на підставу для прийняття оскаржуваного рішення, посилається на висновок експертизи СЛЕД Держмитслужби від 26.12.2024, водночас його висновки спростовуються експертним висновком ДП «Державна паливна компанія «Масма» № 171 від 31.03.2025. Так, результати випробувань фізико-хімічних показників бензину підтверджують їх відповідність вимогам Європейського регіонального стандарту EN 228 Automotive fuels - Unleaded petrol - Requirements and test methods, що є достатньою підставою для підтвердження відповідності цих партій бензину автомобільного і його надання на ринок відповідно до діючого Технічного регламенту і не потребує додаткових випробувань фізико-хімічних показників нафтопродуктів для їх введення в обіг. За результатами проведених досліджень Центром тестування «Сейболт - Болгарія» складено Звіт випробування ФК 7.8-1 № 2890СН/30-12-2024 від 30.12.2024, в якому зазначено, що пальне відповідає європейському стандарту EN228 за всіма показниками. Надана інформація підтверджує, що будь-яке втручання як представників ТОВ «СОЛАР ОІЛ» так і будь-яких третіх осіб до нафтопродуктів, завантажених до автоцистерн, унеможливлено; дослідженням арбітражних зразків палива (відібраних митним органом при відборі проб товару), підтверджено відповідність товару вимогам стандарту EN228 та Технічного регламенту, в тому числі за показником «масової частки кисню».

За таких обставин суд першої інстанції дійшов висновку про визнання протиправною та скасування спірної картки відмови.

ІІІ. Підстави апеляційного оскарження та їх обґрунтування.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, Енергетична митниця звернулась з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 11.08.2026 по справі № 440/8609/26 за позовом ТОВ «Солар Оіл до Енергетичної митниці про визнання протиправним та скасування картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформлені випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA903110/2025/000019 від 13.02.2025 та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.

В доводах апеляційної скарги апелянт зазначає про те, що до відзиву додавалось рішення щодо відбору зразків товару від 16.12.2024 № 7.6-2/7.6/6212, яке було повністю проігноровано судом першої інстанції.

Також скаржник зауважує, що Енергетична митниця не є експертним органом, а відповідно до законодавства з питань митної справи чинний висновок СЛЕД Держмитслужби є обов`язковим для митного органу. Висновок ДП «ДПК МАСМА» має для суду наперед встановлену силу та без будь-яких обґрунтувань суд першої інстанції проігнорував висновок СЛЕД Держмитслужби.

Апелянт звертає увагу, що оцінювання доказів за своїм внутрішнім переконанням не означає, що цей процес повністю та виключно суб`єктивний, оскільки процесуальним законом встановлені чіткі критерії, за якими відповідні докази підлягають оцінюванню, а саме: належність, допустимість, достатність та достовірність. Тобто, у процесі оцінки доказів в адміністративному провадженні суд не може обмежитися констатацією змісту висновку експерта. Суд зобов`язаний з`ясувати, на чому ґрунтуються ці висновки, якими методами проводилося дослідження та чи є достатніми і обґрунтованими використані докази, методологія та джерела для формування зазначених висновків.

Скаржник зауважує, що суд першої інстанції не вказав жодного обґрунтування, в чому саме виявляється порушення оскаржуваної картки відмови, однак навів мотиви та оцінив докази, які взагалі не є предметом розгляду даної справи. Суд першої інстанції навів висновки щодо процедури відібрання проб (зразків) товару, що не стосується процедури винесення оскаржуваної картки відмови, а також щодо висновку СЛЕД Держмитслужби, хоча Енергетична митниця не складала такий висновок адже немає відповідних повноважень. Наслідком такого судового рішення є випуск у вільний обіг на територію України товару, який має обмеження для випуску.

ІV. Провадження в суді апеляційної інстанції та виклад позиції інших учасників справи.

Позивач не реалізував своє процесуальне право подання відзиву на апеляційну скаргу, що в силу положень частини четвертої статті 304 КАС України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Учасники справи повідомлені про перегляд рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 11.08.2026 судом апеляційної інстанції належним чином шляхом отримання ними копій ухвал Другого апеляційного адміністративного суду про відкриття апеляційного провадження та про призначення даної справи до апеляційного розгляду в порядку письмового провадження, що підтверджується наявними в матеріалах справи довідками про доставку електронного листа.

Враховуючи, що рішення суду першої інстанції ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження), суд апеляційної інстанції в порядку пункту 3 частини першої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) розглядає справу без повідомлення учасників справи (у порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, оскільки справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів. З урахуванням вимог частини четвертої статті 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

V. Обставини, встановлені судом.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, що 28.11.2024 між ТОВ «СОЛАР ОІЛ» та іноземною компанією «SAKSA» LTD., Болгарія, було укладено договір № [номер приховано], згідно з яким компанія «SAKSA» LTD. виступила продавцем, а ТОВ «СОЛАР ОІЛ» покупцем, зокрема, товару «Gasoline RON95 10 ppm. max 5 % bioethanol Shell V-Power» неросійського походження (далі - також товар).

На виконання вказаного контракту продавцем було поставлено позивачу товар, зокрема, «Gasoline RON95 10 ppm. max 5 % bioethanol Shell V-Power».

При ввезенні на митну територію України товару, ТОВ «СОЛАР ОІЛ» складено та подано до митного органу митну декларацію ІМ 40 ДЕ №24UA903110006412U9 для митного оформлення товару - бензину неетильованого марки V-Power RON 95/EN228-10PPM.

Відповідно до графи 31 митної декларації (з урахуванням доповнень на другій сторінці декларації) вказано наступний опис товару: «Бензин неетильований марки V-Power RON 95/EN228-10PPM. Згідно сертифікату якості октанове число за дослідницьким методом: 97,2; Вміст свинцю - менше 2,5 мг/л (що становить менше 0,0025 г/л); Вміст сірки - 6,6 мг/кг (що становить 0,00066 мас.%); Вміст бензолу - 0,6 %; Вміст етанолу - 4,9 %; Вміст метанолу - 0,2 %; вміст МТВЕ- 0,2 %; вміст ЕТВЕ - 9,7 %; при 70 град. С випаровується 39,7 %; при 100 град. С випаровується 51,7 %; при 150 град. С випаровується 82,1 %; Точка кипіння - 202,1 град С. Щільність при температурі +15 град. С кг/м3 - 754; 33,566 тис. літрів у літрах, приведених до температури 15 град. С. Не для військового призначення.».

У графі 33 митної декларації визначено код товару - 27101245.

Відповідно до Митного тарифу України код 2710 12 45 означає «Нафта та Нафтопродукти, одержані з бітумінозних порід (мінералів), крім сирих; продукти, в іншому місці не зазначені, з вмістом 70 мас.% або більше нафти чи нафтопродуктів, одержаних з бітумінозних порід (мінералів), причому цi нафтопродукти є основними складовими частинами продуктів; відпрацьовані нафтопродукти - легкі дистиляти та продукти з октановим числом 95 або більше, але менш як 98».

Для здійснення митних процедур до митного органу було подано Договір між ТОВ «СОЛАР ОІЛ» та іноземною компанією «SAKSA» LTD., Болгарія, договір № [номер приховано] ВІД 28.11.2024 та товаросупровідні документи.

У процесі здійснення митного оформлення посадовою особою органу Держмитслужби О.А. Бойко було здійснено відбір проб (зразків) товару, про що 16.12.2024 складено акт про взяття проб (зразків) товарів №UA903110/2024/253.

Відповідно до цього акта відібрані проби товару було упаковано в скляні пляшки та поліетиленові пакети кожен окремо - 6 шт. Також в акті зазначено, що зразки відправлено до Спеціалізованої лабораторії з питань експертизи та досліджень Держмитслужби (СЛЕД Держмитслужби) за адресою: Україна, 04073, м. Київ-73, проспект С. Бандери, корпус 8.

За результатами аналізу проб (зразків) товару 26.12.2024 СЛЕД Держмитслужби складено висновок №142000-3101-0600, у якому зазначено, за результатами проведених досліджень наданої проби, яка надійшла на дослідження у вигляді прозорої рідини світло-жовтого кольору, без змулених та осаджених домішок, без вмісту води, виявлено суміш неароматичних вуглеводнів, ароматичних вуглеводнів (вміст становить 29,24 об. % 33,77 мас. %)) та кисневмісних сполук (вміст становить 16,39 об. % (16,7 мас. %)).

Фракційний склад проби зазначений у таблиці в розділі 11.3 цього Висновку. Визначена детонаційна стійкість (октанове число) проби за дослідним методом становить 96,9. Густина проби за температури 15°С становить 757,0 кг/м3. Вміст сірки в складі проби становить 5,8 мг/кг (0,00058 мас. %). Вміст етанолу в складі проби становить 8,2 мас. %. Вміст етил-трет-бутилового ефіру в складі проби становить 8,2 мас. %. Масова частка кисню в складі проби становить 4,18 %. Сполук із вмістом свинцю (тетраетилсвинцю) у складі наданої проби застосованим методом не виявлено. За визначеними показниками, при проведенні досліджень наданої проби, товар потребує уточнення опису в гр. 31 МД від 15.12.2024 № 24UA903110006412U9, щодо густини (щільності) при температурі 15°С. Визначений показник «масова частка кисню», наданої на дослідження проби товару, не відповідає вимогам і нормам відповідного показника для автомобільних бензинів Е10 за екологічним класом Євро 5, наведених у додатку 2 в «Технічному регламенті щодо вимог до автомобільних бензинів, дизельного, суднових та котельних палив», затвердженому постановою КМУ від 01.08.2013 № 927 (зі змінами). Досліджувана проба товару використана в повному обсязі.

Надалі Енергетичною митницею було винесено картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA903110/2025/000019, якою відмовлено у митному оформленні (випуску) товарів за митною декларацією №24UA903110006412U9, оскільки згідно з п.12 Висновку СЛЕД № 142000-3101-0600 від 26.12.2024 визначений показник «масова частка кисню», наданої на дослідження проби товару, не відповідає вимогам і нормам відповідного показника для автомобільних бензинів Е10 за екологічним класом Євро 5, наведених у додатку 2 в «Технічному регламенті щодо вимог до автомобільних бензинів, дизельного, суднових та котельних палив», затвердженому постановою КМУ від 01.08.2013 № 927 (зі змінами). Порушено вимоги ч.1 ст. 196, п.8 ч.8.ст. 257 Митного кодексу України, ст.11 Закону України «Про технічні регламенти та оцінку відповідності» від 15.01.2015 р. № 124-VIII, постанови Кабінету Міністрів України від 01.08.2013 № 927 «Про затвердження Технічного регламенту щодо вимог до автомобільних бензинів, дизельного, суднових та котельних палив».

Позивач, не погодившись із карткою відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA903110/2025/000019, звернувся до суду з цим позовом.

VІ. Нормативне регулювання та оцінка суду апеляційної інстанції.

Перевіривши за наявними у справі матеріалами доводи, викладені у апеляційній скарзі, правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права і правової оцінки обставин у справі у межах, визначених статтею 308 КАС України, колегія суддів виходить з наступного.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Законодавство України з питань митної справи складається з Конституції України, Митного кодексу України (далі - МК України), інших законів України, що регулюють питання, зазначені у статті 7 МК України, з міжнародних договорів України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також з нормативно-правових актів, виданих на основі та на виконання цього Кодексу та інших законодавчих актів

Згідно з частиною першою статті 246 МК України метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.

Відповідно до частини першої статті 248 МК України митне оформлення розпочинається з моменту подання митному органу декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання митним органом від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.

Згідно з частиною першою статті 257 МК України декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії або їх електронні (скановані) копії, засвідчені електронним цифровим підписом декларанта або уповноваженої ним особи.

Частиною першою статті 320 МК України передбачено, що форми та обсяги митного контролю обираються: 1) посадовими особами митних органів на підставі результатів застосування системи управління ризиками; та/або 2) автоматизованою системою управління ризиками. Не допускається визначення форм та обсягів митного контролю іншими державними органами, у тому числі правоохоронними органами, а також участь їх посадових та службових осіб у здійсненні митного контролю.

Згідно з пунктами 1 та 2 частини першої статті 336 МК України митний контроль здійснюється безпосередньо посадовими особами митних органів шляхом: перевірки документів та відомостей, які відповідно до статті 335 цього Кодексу надаються митним органам під час переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України; митного огляду (огляду та переогляду товарів, транспортних засобів комерційного призначення, огляду та переогляду ручної поклажі та багажу, особистого огляду громадян).

Перевірка документів та відомостей, які відповідно до статті 335 цього Кодексу подаються митним органам під час переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, здійснюється візуально, із застосуванням інформаційних технологій (шляхом проведення формато-логічного контролю, контролю співставлення, контролю із застосуванням системи управління ризиками) та в інші способи, передбачені цим Кодексом (частина перша статті 337 МК України).

Статтею 361 МК України визначено, що митні органи застосовують систему управління ризиками для визначення товарів, транспортних засобів, документів і осіб, які підлягають митному контролю, форм митного контролю, що застосовуються до таких товарів, транспортних засобів, документів і осіб, а також обсягу митного контролю.

Цілями застосування системи управління ризиками є: 1) запобігання, прогнозування і виявлення порушень законодавства України з питань митної справи; 2) забезпечення більш ефективного використання наявних у митних органів ресурсів та зосередження їх уваги на окремих згрупованих об`єктах аналізу ризику, щодо яких є потреба у застосуванні окремих форм митного контролю або їх сукупності, а також у підвищенні ефективності митного контролю (областях ризику); 3) забезпечення в межах повноважень митних органів заходів із захисту національної безпеки, життя і здоров`я людей, тварин, рослин, довкілля, інтересів споживачів; 4) прискорення митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України.

Відповідно до статті 362 МК України аналіз ризику це систематичне використання митними органами наявної у них інформації для визначення обставин та умов виникнення ризиків, їх ідентифікації і оцінки ймовірних наслідків недотримання вимог законодавства України з питань митної справи. До об`єктів аналізу ризику належать: 1) характеристики товарів, транспортних засобів, що переміщуються через митний кордон України; 2) характер зовнішньоекономічної операції; 3) характеристика суб`єктів, що беруть участь у зовнішньоекономічній операції.

З аналізу вказаних норм у їх сукупності слідує, що необхідність перевірки документів та відомостей, які подані декларантом під час митного оформлення товарів, а також право на проведення огляду (переогляду) товарів виникає у тому числі за результатами застосування митним органом системи управління ризиками. Посадові особи митних органів зобов`язані застосовувати СУР та обирають відповідні форми та обсяги митного контролю на підставі ідентифікованих ризиків відповідно до наявної інформації про результати автоматизованого контролю із застосування СУР. Причому обсяги митного контролю визначаються автоматизовано, і лише у разі некоректної роботи (помилок) АСУР (обсяги митного контролю не можуть бути визначені автоматизовано) посадова особа митниці (митного поста) Держмитслужби здійснює неавтоматизований контроль із застосуванням СУР (визначає обсяги митного контролю).

Аналогічний висновок викладено Верховним Судом у постанові від 04.09.2025 у справі №420/10548/24.

У рамках процедур митного контролю та митного оформлення може мати місце взяття проб (зразків) товарів. Порядок та підстави взяття проб (зразків) товарів визначається статтями 356, 357 МК України.

Згідно частинами першою-другою статті 356 МК України взяття проб (зразків) товарів здійснюється посадовими особами митного органу в рамках процедур митного контролю та митного оформлення, а також під час прийняття рішень щодо зобов`язуючої інформації з метою встановлення характеристик, визначальних для:

1) класифікації товарів згідно з УКТ ЗЕД;

2) перевірки задекларованої митної вартості товарів;

3) встановлення країни походження товарів;

4) встановлення належності товарів до наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів, прекурсорів, сильнодіючих чи отруйних речовин;

5) встановлення належності товарів до предметів, що мають художню, історичну чи археологічну цінність.

Взяття проб (зразків) товарів проводиться уповноваженими посадовими особами митного органу на підставі вмотивованого письмового рішення керівника цього митного органу або його заступника.

Про взяття проб (зразків) товарів складається акт за формою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику (частина сімнадцята статті 356 МК України).

З аналізу наведених норм слідує, що в рамках процедур митного контролю та митного оформлення може мати місце взяття проб (зразків) товарів з метою встановлення характеристик як однієї так і декількох, які визначені частиною першої статті 356 МК України. При цьому, передумовою для взяття уповноваженими посадовими особами митного органу проб (зразків) товарів є наявність вмотивованого письмового рішення керівника цього митного органу або його заступника.

Тобто, взяття проб (зразків) товару може проводитись виключно на підставі вмотивованого письмового рішення керівника цього органу, яке має бути оформлено у вигляді окремого акта керівника митного органу або особи, яка виконує його обов`язки, а також бути вмотивованим і містити чітку вказівку на те, в якій формі (взяття проб (зразків) товару) та в якому обсязі має бути здійснено митний контроль в конкретному випадку.

Аналогічні правові висновки Верховним Судом були висловлені, зокрема, у і постановах від 28.07.2021 у справі №815/3903/17, від 28.05.2020 у справі №818/1205/16, від 14.08.2018 у справі №818/3408/15, від 12.11.2020 у справі №808/1697/15, від 29.07.2021 у справі №160/11199/19, від 13.04.2021 у справі №818/294/17, від 27.05.2021 у справі №820/6482/16, від 25.02.2021 у справі №815/1557/17, від 04.09.2025 у справі № 420/10548/24.

Верховний Суд у постанові від 14.01.2025 №160/31315/23 наголосив на тому, що прийняття вмотивованого письмового рішення керівника митного органу щодо взяття проб (зразків) товарів є одним з обов`язкових етапів взяття проб (зразків) товарів, відтак недотримання вказаного етапу (як і будь-якого іншого) суперечить наведеним вимогам Митного кодексу України та є протиправним. Подібна правова позиція (щодо форми рішення про відібрання проб (зразків) товарів) висловлена і в постановах Верховного Суду, зокрема, від 28.05.2020 у справі №818/1205/16 (адміністративне провадження №К/9901/32111/18), від 12.11.2020 у справі №808/1697/15 (адміністративне провадження №К/9901/8006/18), від 25.02.2021 у справі №815/1557/17 (адміністративне провадження №К/9901/4200/18).

Суд першої інстанції зазначив, що митним органом не дотримано, встановлених частиною другою статті 356 МК України, вимог, оскільки не прийнято вмотивованого письмового рішення керівника митного органу або його заступника про взяття проб (зразків) товарів.

Разом з тим, апеляційний суд зауважує про помилковість таких висновків, оскільки до відзиву на позовну заяву відповідачем було долучено рішення заступника начальника енергетичної митниці щодо відбору зразків товару від 16.12.2024 № 7.6-2/7.6/6212, якому суд першої інстанції не надав жодної оцінки.

Так, за змістом вказаного рішення митниці за результатом розгляду доповідної записки управління контролю та адміністрування митних платежів від 16.12.2024 № 15/15-02/6211, керуючись частиною другою статті 356 Митного кодексу України, з метою встановлення характеристик, визначальних для класифікації товару та недопущення недобору митних платежів до Державного бюджету України, враховуючи необхідність залучення експертів Спеціалізованої лабораторії з питань експертизи та досліджень Держмитслужби (далі - СЛЕД), надано дозвіл відібрати проби (зразки) товару бензин неетильований марки V-Power RON 95/EN228-10PPM заявленого за митною декларацією 15.12.2024 №24UA903110006412U9, в кількості, установленій наказом Міністерства фінансів України від 02 грудня 2016 року №1058 «Про затвердження Порядку взаємодії структурних підрозділів та територіальних органів Державної фіскальної служби України із Спеціалізованою лабораторією з питань експертизи та досліджень ДФС під час проведення досліджень (аналізів, експертиз), Нормативів взяття проб (зразків) товарів для проведення дослідження (експертизи), форм акта про взяття проб (зразків) товарів та висновку», зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 26 грудня 2016 року за № 1693/29823, зі змінами внесеними наказом Міністерства фінансів України від 01.09.2023 № 480, та вжити заходів щодо направлення їх до СЛЕД.

Отже, висновок суду першої інстанції про недотримання митним органом вимог частини другої статті 356 МК України є помилковим, оскільки матеріали справи містять вмотивоване письмове рішення заступника начальника Енергетичної митниці від 16.12.2024 № 7.6-2/7.6/6212 про відбір проб (зразків) товару. Ненадання судом першої інстанції оцінки цьому доказу призвело до неповного з`ясування обставин справи та помилкового висновку про відсутність передбаченої законом підстави для відбору проб (зразків) товару.

З матеріалів справи встановлено, що метою для взяття проб (зразків) товару «Gasoline RON95 10 ppm. max 5 % bioethanol Shell V-Power», оформленого в митному режимі експорту за митною декларацією №24UA903110006412U9 від 15.12.2024, є встановлення характеристик, визначальних для класифікації товарів згідно з УКТ ЗЕД шляхом проведення дослідження у спеціалізованій лабораторії з питань експертизи та дослідження Держмитслужби України.

Відповідно до висновку експертизи СЛЕД Держмитслужби України від 26.12.2024 №142000-3101-0600, товар «Бензин неетильований марки V-Power RON 95/EN228-10PPM», який було заявлено позивачем до митного оформлення за ЕМД типу ІМ40ДЕ від 15.12.2024 № 24UA903110006412U9, показник «масова частка кисню» становить 4,18%, що не відповідає вимогам і нормам відповідного показника для автомобільних бензинів Е10 за екологічним класом Євро 5, наведених у додатку 2 в «Технічному регламенті щодо вимог до автомобільних бензинів, дизельного, суднових та котельних палив», затвердженому постановою КМУ від 01.08.2013 № 927 (зі змінами).

Вказаний висновок експертизи СЛЕД Держмитслужби України від 26.12.2024 №142000-3101-0600 став підставою для винесення оскаржуваної Картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA903110/2025/000019.

Щодо висновків експертних досліджень колегія суддів враховує наступне.

Згідно з пунктом 8 частини восьмої статті 257 МК України митне оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення здійснюється митними органами на підставі митної декларації, до якої декларантом залежно від митних формальностей, установлених цим Кодексом для митних режимів, та заявленої мети переміщення вносяться такі відомості, у тому числі у вигляді кодів, зокрема, відомості, що підтверджують дотримання встановлених законодавством заборон та обмежень щодо переміщення товарів через митний кордон України.

Згідно зі статтею 11 Закону України «Про технічні регламенти та оцінку відповідності» продукція, що вводиться в обіг, надається на ринку або вводиться в експлуатацію, а згідно з деякими технічними регламентами - також продукція, що виготовляється та/або вводиться в експлуатацію виробником для використання у власних цілях, повинна відповідати вимогам усіх чинних технічних регламентів, які застосовуються до такої продукції, крім випадків, визначених у статті 12 цього Закону та у відповідних технічних регламентах.

У технічних регламентах, розроблених на основі актів законодавства Європейського Союзу, на додаток до вимог, які застосовуються до продукції, що вводиться в обіг, надається на ринку або вводиться в експлуатацію, можуть бути встановлені вимоги, які застосовуються до продукції, що перебуває в експлуатації. У таких випадках продукція, що перебуває в експлуатації, повинна відповідати таким вимогам технічних регламентів, розроблених на основі актів законодавства Європейського Союзу, крім випадків, визначених у статті 12 цього Закону та у відповідних технічних регламентах.

Відповідність продукції вимогам технічних регламентів може бути забезпечена шляхом застосування національних стандартів та/або інших технічних специфікацій, посилання на які містяться у відповідних технічних регламентах. У технічному регламенті зазначається, чи відповідність продукції таким національним стандартам та/або іншим технічним специфікаціям є єдиним способом, чи одним із способів задоволення вимог цього технічного регламенту.

Посилання в технічних регламентах на зазначені національні стандарти можуть мати форму переліків національних стандартів для цілей застосування відповідних технічних регламентів.

Згідно з додатком 2 Технічного регламенту щодо вимог до автомобільних бензинів, дизельного, судових та котельних палив, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.2013 №927 (далі - Технічний регламент), товар «Легкі дистиляти: бензин неетильований Gasoline RON А95» за результатами досліджень (аналізу, експертизи) не відповідає вимогам і нормам відповідного показника для автомобільних бензинів Е10 за екологічним класом ЄВР05 (показник «масова часта кисню» має не перевищувати 3,7%)

Пунктом 5 розділу «Вимоги щодо обігу палива на ринку» Технічного регламенту встановлено, що дозволяється виготовлення, введення в обіг палив, які відповідають вимогам цього Технічного регламенту.

Відповідно до вимог Європейського стандарту EN 228:2012+A1:2017 (ДСТУ EN 228:2022) для неетильованого бензину максимальний показник «масова частка кисню» складає 3,7%

Відповідно до пунктів 3, 6, 7 розділу IV Порядку взаємодії структурних підрозділів та територіальних органів Державної митної служби України із Спеціалізованою лабораторією з питань експертизи та досліджень Держмитслужби під час проведення досліджень (аналізів, експертиз), затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 02 грудня 2016 року № 1058 проби (зразки) товарів, крім великогабаритних і технічно складних, беруться в мінімальній кількості у двох примірниках (досліджуваний та контрольний), кількість кожного з яких в одиницях виміру є достатньою для проведення дослідження (аналізу, експертизи) згідно з Нормативами взяття проб (зразків) товарів для проведення дослідження (експертизи), затвердженими наказом Міністерства фінансів України від 02 грудня 2016 року № 1058, зареєстрованими у Міністерстві юстиції України 26 грудня 2016 року за № 1694/29824.

Взяття проб (зразків) товарів здійснюється з обов`язковим дотриманням вимог міжнародних та національних стандартів, іншої нормативно-технічної документації, правил техніки безпеки та пожежної безпеки.

Посадова особа митного органу, вповноважена проводити взяття проб (зразків) товарів, ознайомлюється з вимогами міжнародних і національних стандартів, іншої нормативно-технічної документації щодо здійснення взяття проб (зразків) товарів.

Відповідно до № з/п 27 Нормативів взяття проб (зразків) товарів для проведення дослідження (експертизи), затверджених наказом Міністерства фінансів України від 02 грудня 2016 року № 1058, проби бензину відбирається у двох зразках об`ємом не менше 3,0 літрів кожен.

Відповідно до пункту 24 Технічного регламенту правила та методи випробувань, у тому числі відбирання проб, необхідних для виконання вимог цього Технічного регламенту, та проведення оцінки відповідності, встановлюються національними стандартами, перелік яких затверджується і оприлюднюється відповідно до законодавства, а в разі їх відсутності (до прийняття національних стандартів) - нормативними документами.

Перелік національних стандартів, добровільне застосування яких може сприйматися як доказ відповідності палив вимогам Технічного регламенту, що було затверджено наказом Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 01 жовтня 2014 року №1179 (далі - Перелік національних стандартів).

Відповідно до Переліку національних стандартів відбір зразків палив моторних автомобільних регламентується національним стандартом України ДСТУ 4488:2005 «Нафта і нафтопродукти. Методи відбирання проб» (пункт 7 Переліку національних стандартів). Як зазначено у сфері застосування, цей стандарт поширюється на нафту та нафтопродукти і установлює методи відбирання проб товарної нафти і нафтопродуктів з резервуарів, підземних сховищ, нафтоналивних суден, залізничних і автомобільних цистерн, трубопроводів, бочок, бідонів, каністр та інших засобів зберігання і транспортування для визначання кількісних та якісних показників нафти та нафтопродуктів.

Згідно з розділом 1 ДСТУ 4488:2005 «Нафта і нафтопродукти. Методи відбирання проб» (далі - ДСТУ) цей стандарт поширюється на нафту та нафтопродукти і установлює методи відбирання проб товарної нафти і нафтопродуктів з резервуарів, підземних сховищ, нафтоналивних суден, залізничних і автомобільних цистерн, трубопроводів, бочок, бідонів, каністр та інших засобів зберігання і транспортування для визначення кількісних та якісних показників нафти та нафтопродуктів.

У розділі 8 «Маркування проб» ДСТУ встановлено вимоги до складання актів взяття/відбору проб (зразків) нафтопродуктів, відповідно до яких в акті повинні бути зазначені: дата, час та місце складання акту; назва споживача продукції; посади і прізвища осіб, які відібрали й опечатали пробу; назва і марка нафтопродукту; нормативний документ на нафтопродукт; номери резервуара, транспортного засобу, тари, паливно-роздавальної колонки; кількість відібраної проби, дм3 (кг); кількість нафтопродукту, з якого відібрано пробу, м3 (кг); назва виробника (постачальника); вказівки й інформацію щодо відбирання проб згідно з цим стандартом; вказівки та інформацію щодо забезпечення відібраних проб етикетками згідно з цим стандартом; вказівки щодо відповідності печаток чи пломб (відбитків на пломбах) пробам, які опечатані чи опломбовані; назва випробувальної лабораторії та адреса; інші дані, що їх вважатимуть за необхідне внести в акт особи, що брали участь у відбиранні проб.

Акт відбирання проб складають у двох примірниках. Один примірник акту разом із пробами надсилають у лабораторію, яка повинна проводити випробовування, другий примірник з позначкою лабораторії про прийняття проб для проведення випробувань зберігають в організації, що надала пробу.

Під час аналізу акта про взяття проб (зразків) товарів №UA903110/2024/253 від 16.12.2024, складеного за результатами процедури відбору проб (зразків) палива «Бензин неетильований марки V-Power RON 95/EN228-10PPM» колегією суддів встановлено, що в даному відсутня наступна інформація: час складання акту; назва споживача продукції; зазначення нормативного документу на нафтопродукт; кількість відібраної проби зазначена у літрах, а не дм3 (кг), як вимагає ДСТУ; вказівки й інформацію щодо відбирання проб згідно з ДСТУ; вказівки та інформацію щодо забезпечення відібраних проб етикетками згідно з ДСТУ.

Таким чином, акт про взяття проб (зразків) товарів № UA903110/2024/253 від 16.12.2024 не містить повний перелік інформації для ідентифікації проби (зразка) товару.

Єдиний порядок організації та проведення робіт, пов`язаних з контролем якості товарної нафти та нафтопродуктів під час їх приймання, зберігання, транспортування та відпуску встановлює Інструкція з контролювання якості нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України, затверджена наказом Міністерства палива та енергетики від 04.06.2007 № 271/121, зареєстрована в Міністерстві юстиції України 04.07.2007 за № 762/14029 (далі - Інструкція № 271/121).

Відповідно до абзацу четвертого розділу 1 Загальні вимоги Інструкції №271/121 вимоги цієї Інструкції є обов`язковими для всіх підприємств, установ та організацій незалежно від форм власності, фізичних осіб - суб`єктів підприємницької діяльності (далі - підприємства), які займаються хоча б одним із таких видів діяльності, як зберігання, транспортування та відпуск нафти і нафтопродуктів, а також органів виконавчої влади.

Пунктом 4.1. розділу 4 Інструкції№271/121 випробування нафти та/або нафтопродуктів у залежності від призначення поділяються на: приймально-здавальні; контрольні; повні (в обсязі вимог нормативного документа); арбітражні; інші (експрес-випробування, сертифікаційні).

У Розділі 3 Інструкції №271/121 встановлено, що арбітражні випробування або вимірювання - випробування (вимірювання) з метою визначення відповідності показників якості нафти та/або нафтопродуктів вимогам нормативних документів, які здійснюються нейтральною лабораторією у разі виникнення суперечностей в оцінюванні якості нафти або нафтопродуктів.

У підпункті 4.1.4 Інструкції №271/121 визначено, що арбітражні випробування здійснюються у разі виникнення суперечностей в оцінюванні якості нафти та/або нафтопродукту між вантажовідправником (постачальником) і вантажоодержувачем (споживачем). Якщо в нормативному документі для визначення показника якості зазначено декілька методів випробувань, то як арбітражний використовується метод, визначений як арбітражний. Рішення про випробування арбітражної проби нафти або нафтопродукту приймаються сторонами на підставі письмової заяви однієї із сторін або спільної заяви всіх зацікавлених сторін. У заяві мають бути зазначені показники якості нафти або нафтопродукту, за якими виникли суперечності.

Тобто, у випадку виникнення суперечностей в оцінюванні якості нафти та/або нафтопродукту, за вимогами Інструкції №271/121 використовується саме арбітражний метод випробування нафти і нафтопродуктів.

Пункт 4.2.9 Інструкції №271/121 встановлює, що порушення вимог ДСТУ 4488, допущені під час оформлення проб, фіксуються лабораторією в журналі реєстрації проб за формою №3-НК (додаток 3). Результати випробування таких проб не можуть використовуватись для оформлення паспортів якості на партію нафти або нафтопродуктів та не мають арбітражної сили, про що попереджається замовник випробувань.

Аналіз наведених норм права свідчить про те, що законодавець встановив додаткові вимоги для процедури відбирання зразків нафтопродуктів для проведення, зокрема, контрольних лабораторних досліджень з огляду на специфіку зразків таких продуктів для забезпечення збереження їх якості, тому складання акта за формою 2-НК, затвердженого Інструкцією, який містить детальну інформацію про порядок відібрання проб нафти, є обов`язковим для дослідження якості такої продукції та не суперечить положенням чинного законодавства щодо державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 05 травня 2020 року у справі № 520/3681/19.

Враховуючи, що акт про взяття проб (зразків) товарів №UA903110/2024/253 від 16.12.2024 не містить повний перелік інформації для ідентифікації проби (зразка) товару, відповідачем не було дотримано процедуру відбирання зразків нафтопродуктів.

Таким чином, отримані з порушенням законодавства зразки продукції не можуть бути предметом подальшого дослідження, за наслідками якого відповідачем прийнято оскаржувану карту відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення.

Наведене узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними в постанові від 12.01.2022 у справі №260/368/19, в якій суд досліджував питання правильності відбору проб зразків продукції та встановив наступне.

«50. У справі, яка розглядається, суди попередніх інстанцій встановили, що з наявного в матеріалах справи акта відбору зразків від 11 вересня 2018 року N 0000014 вбачається, що в цьому акті відбору зразків бензину та палива дизельного не зазначено, що працівниками позивача роз`яснювався такий порядок і що він був дотриманий (зокрема, в частині відбору всього зразка в одну чисту металеву ємність і подальшого його розливання у три скляні пляшки з дотриманням чистоти лійки, за допомогою якої таке розливання здійснювалося).

В акті відбору зразків не зазначено метод відбирання проб, не зазначено у який саме посуд відбиралися зразки (назва за маркування), що суперечить вищевказаним вимогам, оскільки проби необхідно відбирати у чистий, сухий скляний посуд.

Відсутність заперечень щодо порушення порядку отримання зразків пального в актах не можуть свідчити про дотримання самого порядку, враховуючи, що він мав бути забезпечений посадовими особами відповідача.

51. Таким чином, отримані з порушенням законодавства зразки продукції не можуть бути предметом подальшого дослідження, за наслідками якого позивача притягнуто до відповідальності.».

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 05 травня 2020 року у справі №520/3681/19.

У постанові від 28 травня 2020 року у справі №818/1205/16 Верховний Суд підтримав висновки судів про те, що порушення встановленого статтею 356 Митного кодексу України порядку взяття проб впливає на допустимість отриманих унаслідок такого дослідження доказів та можливість використання результатів відповідної експертизи як достатньої підстави для прийняття рішення митного органу.

Отже, зважаючи на те, що відповідач здійснив процедуру відбору зразків (проб) палива «Бензин неетильований марки V-Power RON 95/EN228-10PPM» без дотримання вимог ДСТУ 4488:2005 Нафта і нафтопродукти. Методи відбирання проб та відповідно оформив акт відбору таких зразків з порушеннями вимог згаданого ДСТУ 4488:2005, такі зразки не можуть бути предметом дослідження для підтвердження належної якості палива, зокрема відповідності тих чи інших показників вимогам Технічного регламенту, а результати випробування таких проб не можуть використовуватися для прийняття рішення про невідповідність такого палива вимогам Технічного регламенту.

Крім того, під час розгляду справи в суді першої інстанції позивач слушно зауважив, що відповідно до пункту 5 Технічного рекламенту дозволяється виготовлення, введення в обіг і обіг палив, які відповідають вимогам цього Технічного регламенту.

Дозволяється введення в обіг і обіг палив, які ввозяться на митну територію України з держав - членів ЄС та інших держав (крім палива походженням з Російської Федерації та Республіки Білорусь та/або палива, власниками якого є юридичні особи, які зареєстровані на території Російської Федерації та Республіки Білорусь, або кінцевими бенефіціарами яких є Російська Федерація та Республіка Білорусь, фізичні та юридичні особи, стосовно яких застосовано спеціальні економічні та інші обмежувальні заходи (санкції) відповідно до Закону України "Про санкції"), на підставі документа, що підтверджує відповідність нафтопродуктів вимогам цього Технічного регламенту, виданого іноземним суб`єктом господарювання або органом з оцінки відповідності мовою оригіналу, що підтверджує відповідність нафтопродуктів стандартам EN 228 (автомобільні бензини) і EN 590 (дизельне паливо) або їх аналогів, - до припинення або скасування воєнного стану в Україні та протягом наступних 90 календарних днів.

Нафтопродукти, підтверджені зазначеним документом, можуть реалізовуватися кінцевим споживачам на території України до припинення або скасування воєнного стану в Україні та протягом наступних 90 календарних днів.

Колегія суддів звертає увагу, що висновок СЛЕД Держмитслужби від 26.12.2024 № 142000-3101-0600 не містить жодних висновків щодо відповідності або невідповідності досліджуваного товару вимогам стандарту EN 228. У ньому наведено результати дослідження фізико-хімічних показників проби та зроблено висновок про невідповідність показника масової частки кисню вимогам Технічного регламенту № 927.

Крім того, позивач слушно звернув увагу на те, що метою проведення дослідження було саме встановлення характеристик, визначальних для класифікації товарів згідно з УКТ ЗЕД.

Відповідно до пункту 4 Порядку роботи відділу митних платежів, підрозділу митного оформлення митного органу та митного поста при вирішенні питань класифікації товарів, що переміщуються через митний кордон України, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 30.05.2012 №650, контроль правильності класифікації товарів здійснюється шляхом перевірки відповідності:

опису товару в митній декларації процедурі декларування відповідно до вимог Кодексу;

відомостей про товар та код товару згідно з УКТ ЗЕД, заявлених у митній декларації, відомостям про товар (найменування, опис, визначальні характеристики для класифікації товарів тощо), зазначеним у наданих для митного контролю документах, шляхом перевірки дотримання вимог Основних правил інтерпретації УКТ ЗЕД, із врахуванням Пояснень до УКТ ЗЕД, рекомендацій, розроблених центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну митну політику, відповідно до вимог Кодексу.

Згідно з пунктом 15 цього Порядку якщо для вирішення питання класифікації товару виникає потреба у спеціальних знаннях з різних галузей науки, техніки, мистецтвознавства тощо або у використанні спеціального обладнання і техніки, митний орган може звернутися до спеціалізованого органу з питань експертизи та досліджень центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну митну політику, чи до його відокремленого підрозділу або іншої експертної установи (організації).

Залучення спеціалізованого органу з питань експертизи та досліджень центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну митну політику, або іншої експертної установи (організації) здійснюється у разі виникнення:

необхідності ідентифікації або лабораторної перевірки характеристик товарів, визначальних для їх класифікації;

складних випадків класифікації товарів, вирішення яких потребує проведення досліджень.

У такому разі Підрозділ або підрозділ митних компетенцій готує та надсилає запит про проведення дослідження (аналізу, експертизи) проб (зразків) товарів до спеціалізованого органу з питань експертизи та досліджень центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну митну політику, або іншої експертної установи (організації) із зазначенням переліку завдань та питань, що мають бути з`ясовані для встановлення характеристик, визначальних для класифікації товарів згідно з УКТ ЗЕД.

Взяття проб (зразків) товарів та операції із ними здійснюються відповідно до статей 356 та 357 Кодексу (пункт 16 Порядку).

Відповідно до підпункту 3 пункту 4 Положення про Спеціалізовану лабораторію з питань експертизи та досліджень Міндоходів, затвердженого наказом Міністерства доходів і зборів України від 29.05.2013 №133, Спеціалізована лабораторія відповідно до покладених на неї завдань: проводить дослідження (аналізи, експертизи) проб (зразків) товарів у рамках процедур податкового, митного контролю та оформлення з метою встановлення характеристик, визначальних для: ідентифікації (визначення складу, фізичних, фізико-хімічних характеристик тощо) товарів; класифікації товарів згідно з УКТ ЗЕД; перевірки задекларованої митної вартості товарів; встановлення країни походження товарів; встановлення належності товарів до таких, що містять наркотичні засоби, психотропні речовини, їх аналоги, прекурсори, сильнодіючі чи отруйні речовини; встановлення (перевірки) достовірності даних, зазначених у сертифікаті про походження товару з України.

Таким чином, саме Спеціалізована лабораторія з питань експертизи та досліджень Держмитслужби України мала б ідентифікувати спірний товар за його хімічними характеристиками та фракційним складом.

Згідно зі статтею 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Колегія суддів встановила, що висновком СЛЕД № 142000-3101-0600 від 26.12.2024 не визначено (не ідентифіковано) як конкретного виду товару, так і коду УКТ ЗЕД товару, наданого на дослідження, про що зазначено у завданні для дослідження (аналізу, експертизи).

Натомість висновок містить результати дослідження фізико-хімічних характеристик товару, зокрема встановлено невідповідність показника масової частки кисню вимогам Технічного регламенту № 927 та необхідність уточнення опису товару в графі 31 митної декларації щодо його густини.

Верховний Суд у постанові від 31.01.2018 у справі № 804/5227/17, залишаючи без задоволення касаційну скаргу Миколаївської митниці Державної фіскальної служби на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22.08.2017 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 03.10.2017, підтвердив обґрунтованість висновків судів попередніх інстанцій про недоведення відповідачем обґрунтованості свого рішення від 14.08.2017 № КТUA504000-0012-2017 про визначення коду товару та відповідно зміну коду товару із [номер приховано] на [номер приховано] через те, що у експертному висновку, який був покладений в основу оскаржуваного рішення, не було визначено конкретного виду нафтопродукту та не встановлено коду УКТ ЗЕД товару, наданого на дослідження.

Щодо доводів позивача про необхідність дотримання під час відбору проб (зразків) товару вимог ДСТУ 4488:2005 щодо формування сукупної проби шляхом перемішування точкових проб, її поділу на досліджувану та арбітражну частини, а також забезпечення належного обсягу й окремого пакування таких частин, колегія суддів зазначає, що саме по собі зазначення в акті про взяття проб (зразків) товарів від 08.12.2024 № UA903110/2024/248 про пакування відібраних зразків у скляні пляшки та поліетиленові пакети, кожен окремо, у кількості шести одиниць, не свідчить про порушення встановленого порядку відбору проб (зразків) товару. Визначальним у цьому випадку є не кількість одиниць пакування, а дотримання вимог щодо формування сукупної проби, її розподілу на досліджуваний та контрольний примірники, а також забезпечення належного обсягу, пакування та опечатування таких примірників.

За обставинами справи, не погодившись із висновком СЛЕД № 142000-3101-0600 від 26.12.2024, позивач звернувся до СЛЕД про повернення контрольної проби та передачу контрольних зразків (проби) товару на дослідження до Державного підприємства «Державна паливна компанія «МАСМА».

ДП «ДПК «МАСМА» 26 лютого 2025 року здійснило випробування зразків: паливо «Бензин неетильований марки V-Power RON 95/EN228-10 ppm та видало протокол випробувань №144/П-25 від 28.02.2025 року.

Згідно із зазначеним протоколом випробувань №144/П-25 від 28.02.2025 фактично одержаний результат показника «Масова частка кисню» становить 3,53%.

Також ДП «Державна паливна компанія «МАСМА» на запит позивача було здійснено експертизу протоколу випробувань із визначеними фізико-хімічними показниками та відповідності висновку СЛЕД № 142000-3101-0600 від 26.12.2024 вимогам Закону України «Про технічні регламенти та оцінку відповідності»; Закону України «Про стандартизацію»; Постанови Кабінету Міністрів України №927 від 01.08.2013 «Про затвердження Технічного регламенту щодо вимог до автомобільних бензинів, дизельного, суднових та котельних палив»; ДСТУ EN ІSO/IEC 17025:2019 «Загальні вимоги до компетентності випробувальних та калібрувальних лабораторій (EN ISO/IEC 17025:2017, IDT; 1SO/1EC 17025:2017, IDT)»; ДСТУ 4488:2005 «Нафта і нафтопродукти. Методи відбирання проб», а також здійснено кваліфікацію дослідженого нафтопродукту за кодом УКТ ЗЕД; інших державних стандартів України.

Відповідно до Експертного висновку ДП «Державна паливна компанія «МАСМА» №171 від 31.03.2025 року зазначено, зокрема, наступне:

- стандарт ASTM D4815-22 Standard Test Method for Determination of MTBE, ETBE, TAME, DIPE, tertiary-Amyl Alcohol and Cl to C4 Alcohols in Gasoline by Gas Chromatography не може бути застосований для визначення масової частки кисню в бензинах автомобільних з метою оцінки їх відповідності Технічному регламенту, тому що він відсутній у Переліку національних стандартів, добровільне застосування яких може сприйматися як доказ відповідності палив вимогам Технічного регламенту, який був затверджений Наказом Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 01.10.2014 № 1179 «Про затвердження переліку національних стандартів, добровільне застосування яких може сприйматися як доказ відповідності палив вимогам Технічного регламенту щодо вимог до автомобільних бензинів, дизельного, суднових та котельних палив».

- порушення вимог ДСТУ EN ISO/IEC 17025:2019 Загальні вимоги до компетентності випробувальних та калібрувальних лабораторій при складанні, зокрема, висновку Спеціалізованої лабораторії з питань експертизи та досліджень Державної Митної служби України № 142000-3101-0600 від 26.12.2024 а саме п. 7.8.3.1 - відсутність даних про невизначеність вимірювань та їх вплив на відповідність нормованому значенню, та п. 7.8.6.2 щодо чіткого звітування стосовно заяви про відповідність, унеможливлюють застосування зазначеного вище висновка у якості документа про відповідність - декларації про відповідність вимогам Технічного регламенту щодо вимог до автомобільних бензинів, дизельного, суднових та котельних палив, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.2013 р. №927 в розумінні визначень Закону України «Про технічні регламенти та оцінку відповідності».

- результати випробувань фізико-хімічних показників бензину неетильованого марки V-Power RON 95/EN228-10 ppm, які зазначені, зокрема, протоколі №130-П-25 від 20.02.2025 випробувальної лабораторії продукції нафтохімічної промисловості Державного підприємства «Державна паливна компанія «МАСМА» підтверджують, що всі п`ять зразків бензину неетильованого марки V-Power RON 95/EN228-10 ppm відповідають вимогам: Технічного регламенту, національного стандарту ДСТУ 7687:2015 «БЕНЗИНИ АВТОМОБІЛЬНІ ЄВРО. ТЕХНІЧНІ УМОВИ»; європейського регіонального стандарту EN 228 Automotive fuels - Unleaded petrol - Requirements and test methods (Автомобільні палива. Неетильований бензин. Технічні вимоги та методи випробувань).

Відповідно до статті 108 КАС України висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 90 цього Кодексу. Відхилення судом висновку експерта повинно бути мотивованим у судовому рішенні.

Дослідивши висновок Спеціалізованої лабораторії з питань експертизи та досліджень Держмитслужби, колегія суддів не приймає цей висновок експертів через неповноту дослідження, а саме: цим висновком, крім наведення технічних характеристик досліджуваної рідини, не визначено (не ідентифіковано) як конкретного виду товару, так і коду УКТ ЗЕД товару, наданого на дослідження, про що зазначено у завданні для дослідження (аналізу, експертизи). Отже, конкретний вид товару, наданого на експертне дослідження, фактично висновком СЛЕД не встановлено.

Також, як встановлено судом апеляційної інстанції, після складання оскаржуваної картки відмови відповідачем складено Протокол про порушення митних правил № 0072/UA903000/2025 від 21.02.2025.

З листа Бюро економічної безпеки України від 07.03.2025 №1329/8.21 встановлено, що до Головного підрозділу детективів надійшов лист з Енергетичної митниці Державної митної служби України про направлення повідомлення про кримінальне правопорушення за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 201-4 КК України. В межах кримінального провадження здійснено відбір та експертне дослідження зразків товару.

Київським науково-дослідним інститутом судових експертиз Міністерства юстиції України складено Висновок експерта за результатами проведення судової експертизи матеріалів, речовин та виробів від 02.07.2025 №4919/25-34. Відповідно до розділу 7 Висновку експерта, поставлено такі питання: Який фізико-хімічний склад наданих на дослідження речовин (рідин)? Чи належать дані речовини (рідини) до нафтопродуктів та паливно-мастильних матеріалів? Якщо належать, то до якого їх роду (виду)? Чи відповідають надані на дослідження речовини (рідини) вимогам ДСТУ 7688:2015 (Паливо дизельне євро) та ДСТУ 7687:2015 (Бензини автомобільні євро)?

Відповідно до Додатку до висновку експерта встановлено у всіх трьох отриманих зразках палива такі показники масової частки кисню, %, не більше: 3,54, 3,53 та 3,33 (при максимально допустимих 3,7).

Так, наказом Міністерства юстиції України від 08.10.1998 № 53/5 (у редакції наказу Міністерства юстиції України від 26.12.2012 № 1950/5) затверджено Інструкцію про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень.

Відповідно до пункту 1.2.13 вказаної Інструкції згідно з процесуальним законодавством України експертами виконуються первинні, додаткові, повторні, комісійні та комплексні експертизи.

Комісійною є експертиза, яка проводиться двома чи більшою кількістю експертів, що мають кваліфікацію судового експерта за однією експертною спеціалізацією (фахівцями в одній галузі знань). Комісія експертів може утворюватися органом (особою), який (яка) призначив(ла) експертизу (залучив(ла) експерта), або керівником експертної установи.

Комплексною є експертиза, що проводиться із застосуванням спеціальних знань різних галузей науки, техніки або інших спеціальних знань (різних напрямів у межах однієї галузі знань) для вирішення одного спільного (інтеграційного) завдання (питання). До проведення таких експертиз у разі потреби залучаються як експерти експертних установ, так і фахівці установ та служб (підрозділів) інших центральних органів виконавчої влади або інші фахівці, що не працюють у державних спеціалізованих експертних установах.

З урахуванням викладеного колегія суддів дійшла висновку, що експертний висновок ДП «Державна паливна компанія «Масма» № 171 від 31.03.2025 та Висновок експерта за результатами проведення судової експертизи матеріалів, речовин та виробів від 02.07.2025 №4919/25-34 Київського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України спростовують висновок експертизи СЛЕД Держмитслужби від 26.12.2024 №142000-3500-0335.

Колегія суддів зазначає, що картка відмови обґрунтована посиланням на висновок експертизи СЛЕД Держмитслужби від 26.12.2024 №142000-3101-0600, відповідно до якого визначений показник «масова частка кисню», наданої на дослідження проби товару, не відповідає вимогам і нормам відповідного показника для автомобільних бензинів Е10 за екологічним класом Євро 5, наведених у додатку 2 в «Технічному регламенті щодо вимог до автомобільних бензинів, дизельного, суднових та котельних палив», затвердженому постановою КМУ від 01.08.2013 № 927 (зі змінами).

Відповідно до частин першої та другої статті 256 МК України відмова у митному оформленні - це письмове вмотивоване рішення митного органу про неможливість здійснення митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через невиконання декларантом або уповноваженою ним особою умов, визначених цим Кодексом.

У рішенні про відмову у митному оформленні повинні бути зазначені причини відмови та наведені вичерпні роз`яснення вимог, виконання яких забезпечує можливість митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення.

Відповідно до частин дев`ятої, десятої статті 264 МК України митний орган не має права відмовити у прийнятті митної декларації, якщо виконано всі умови, встановлені цим Кодексом.

Відмова митного органу у прийнятті митної декларації повинна бути вмотивованою, а про причини відмови має бути письмово повідомлено декларанта.

Згідно з частиною дванадцятою статті 264 МК України у разі відмови у прийнятті митної декларації посадовою особою митного органу заповнюється картка відмови у прийнятті митної декларації за формою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику. Один примірник зазначеної картки невідкладно вручається (надсилається) декларанту. Інформація про відмову у прийнятті для оформлення електронної митної декларації надсилається декларанту електронним повідомленням, засвідченим електронним цифровим підписом посадової особи митного органу.

Колегія суддів зазначає, що картка відмови у прийнятті митної декларації та у митному оформленні (випуску) товарів є документом, що формалізує негативне для декларанта рішення посадової особи митного органу про завершення процедури декларування товарів, заявлених до митного оформлення на підставі конкретної митної декларації.

Стаття 24 МК України гарантує кожній особі право оскаржити рішення, дії або бездіяльність митних органів, їх посадових осіб та інших працівників, якщо вважає, що цими рішеннями, діями або бездіяльністю порушено її права, свободи чи інтереси.

Матеріалами справи встановлено, що картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA903110/2025/000019 від 13.02.2025 вмотивовано прийняттям митним органом висновку експертизи СЛЕД Держмитслужби від 26.12.2024 №142000-3101-0600, відсутність підстав для прийняття якого, а також висновки якого спростовуються іншими доказами.

Враховуючи викладене, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA903110/2025/000019 від 13.02.2025 прийнята відповідачем необґрунтовано, без урахування всіх обставин, які мали значення для її прийняття, не на підставі та не у спосіб, що передбачені Митним кодексом України, а тому є протиправною та підлягає скасуванню.

В аспекті оцінки інших аргументів учасників справи колегія суддів враховує позицію Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини і зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, однак його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 09.12.1994 у справі «Руїз Торія проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain), заява № 18390/91, пункт 29; рішення від 18.07.2006 у справі «Проніна проти України» (Pronina v. Ukraine), заява № 63566/00, пункт 23; рішення від 28.01.2011 (остаточне) у справі «Трофимчук проти України», заява № 4241/03, пункт 54; рішення від 21.01.1999 у справі «Гарсія Руїз проти Іспанії» (Garcia Ruiz v. Spain), заява № 30544/96, пункт 26). Хоча національний суд і має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, але орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення від 01.07.2003 у справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), № 37801/97, пункт 36).

Наведене дає підстави для висновку, що доводи сторін у кожній справі повинні оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду. Відтак, решта доводів та аргументів сторін, що наведена у заявах по суті справи, не потребує окремої оцінки суду, оскільки зроблених судом висновків не спростовують.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

Згідно з пунктом 4 частини першої, частиною четвертою статті 317 КАС України підставою для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є, зокрема, неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права. Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.

Підсумовуючи викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно дійшов висновку про задоволення позовних вимог, однак помилково встановив порушення відповідачем вимог частини другої статті 356 МК України щодо порядку прийняття рішення про взяття проб (зразків) товарів, що зумовлює необхідність зміни рішення суду першої інстанції в частині мотивів його прийняття.

Керуючись статтями 242, 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Енергетичної митниці задовольнити частково.

Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 11.08.2026 по справі №440/8609/25 змінити з підстав та мотивів задоволення позовних вимог.

В іншій частині рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 11.08.2026 по справі № 440/8609/25 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя К.В. Мінаєва

Судді І.М. Ральченко Л.О. Фоміна