Рішення № 141372995 у справі № 953/7941/26 від 10.11.2026

Справа № 953/7941/26

н/п 2/953/4570/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 листопада 2026 року

Київський районний суд м. Харкова у складі головуючого судді Вітюка Р.В.,

за участю секретаря судового засідання Алієвої А.Г.

учасники справи у судове засідання не з`явились

розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Факторинг Партнерс" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, ціна позову 33 132,17 грн

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст заявлених вимог

Товариство звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором у розмірі 33 132,17 грн. Також просить стягнути судовий збір в сумі 2 662,40 грн та витрати на правову допомогу у розмірі 13 000 грн.

Позовна заява мотивована тим, що позивач отримав права вимоги до відповідача відповідно до договору факторингу за кредитними договорами № 0451-6505 від 02.08.2020 та № 90237 від 24.11.2021, зобов`язання за якими відповідач належним чином не виконував, у зв`язку з чим у нього є заборгованість перед новим кредитором.

Виклад позиції відповідача

Відповідач правом на подачу відзиву не скористався.

Процесуальні дії у справі

Суд ухвалою від 23.06.2026 відкрив спрощене позовне провадження та призначив судове засідання на 27.07.2026.

Розгляд справи відкладався за клопотанням позивача та з метою належного повідомлення відповідача. При цьому суд враховує, що у відповідача наявний електронний кабінет, зареєстрований 05.12.2022.

26.06.2026 на електронну адресу суду надійшла скан-копія довідки ВЧ НОМЕР_1 від 16.06.2026 № 2551 щодо перебування ОСОБА_1 на військовій службі. Указаний документ без накладання кваліфікованого електронного підпису. Також такий документ подано без жодного клопотання чи супровідного листа. З цього приводу суд зазначає таке.

Відповідно до частини восьмої статті 43 ЦПК України Якщо документи подаються учасниками справи до суду або надсилаються іншим учасникам справи в електронній формі, на такі документи накладається кваліфікований електронний підпис учасника справи (його представника) відповідно до вимог законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги".

Тобто у разі подання документу в електронній формі на такий має бути накладено кваліфікований електронний підпис.

Велика Палата Верховного Суду у пунктах 12.1., 12.2. постанови від 13.09.2023 у справі № 204/2321/22 сформувала висновок, що законодавцем допускається подання фізичною особою нарівні з паперовою формою, зокрема, апеляційних скарг в електронній формі з обов`язковим їх скріпленням власним кваліфікованим електронним підписом учасника справи та подання такого документу через підсистеми "Електронний суд" та "Електронний кабінет", або з використанням офіційної електронної адреси із засвідченням кваліфікованим електронним підписом. Звернення фізичної особи до суду через офіційну електронну адресу суду з процесуальним електронним документом, який підписаний електронним цифровим підписом, є належним та правомірним способом безпосереднього звернення до суду, що ототожнюється із безпосереднім зверненням до суду через канцелярію або традиційними засобами поштового зв`язку і має кваліфікуватися саме як безпосереднє звернення до суду.

Письмові заява, клопотання чи заперечення підписуються заявником чи його представником. Суд, встановивши, що письмову заяву (клопотання, заперечення) подано без додержання вимог частини першої або другої цієї статті, повертає її заявнику без розгляду (частини друга, четверта статті 183 ЦПК України).

Отже, наслідком недотримання подання заяви є повернення такої без розгляду.

У цій справі суд враховує таке: (І) до суду надійшла копія довідки без накладення кваліфікованого електронного підпису; (ІІ) до вказаного документу не додано жодної заяви, листа для встановлення мети подання такої заяви; (ІІІ) у відповідача наявний електронний кабінет зареєстрований 05.12.2022.

За таких обставин, суд не може ідентифікувати поданий документ, як оригінальний, оскільки такий не скріплено кваліфікованим електронним підписом. Жодного клопотання для встановлення мети подання такого також не подано, а тому суд, ураховуючи принцип диспозитивності не може визначати таку замість сторони. Крім того, у відповідача наявний електронний кабінет за допомогою якого він може подавати документи у порядку, встановленому процесуальним законом. Суд також зазначає, що судовий розгляд відкладався з метою забезпечення права відповідачу подати документу у визначеному порядку та зазначити про відповідну мету, однак таке право не було реалізовано заявником. А тому суд не враховує такий документ та залишає його без розгляду.

09.11.2026 від позивача надійшла заява про розгляд справи без участі представника.

10.11.2026 у судове засідання учасники справи не з`явились. Про дату, час і місце судових засідань повідомлявся своєчасно та належним чином, шляхом направлення ухвали про відкриття провадження та судових повісток до електронних кабінетів, що підтверджується довідками суду та згідно зі ст. 128, 272 ЦПК України вважається належним повідомленням. Відзиву на позовну заяву та будь-яких заяв чи клопотань до суду не подав.

Неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею (частина перша статті 223 ЦПК України).

10.11.2026 суд згідно зі статтею 281 ЦПК України постановив ухвалу про заочний розгляд справи. Розгляд справи і ухвалення рішення проводяться за правилами спрощеного позовного провадження з особливостями, встановленими главою 11 ЦПК України.

Судовий розгляд справи здійснювався без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу через неявку в судове засідання всіх учасників справи (частина друга статті 247 ЦПК України).

Фактичні обставини, встановлені судом

02.08.2020 ТОВ "Укр кредит фінанс" та ОСОБА_1 уклали кредитний договір № 0451-6505 (далі - договір 1) за яким кредитодавець надає позичальнику грошові кошти в кредит на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити нараховані кредитодавцем проценти за користування кредитом. Договір був підписаний електронним підписом одноразовим ідентифікатором A371.

Відповідно до п. 2-5 договору 1 строк кредитування - 14 днів, термін платежу - 15.08.2020; сума кредиту - 6 000,00 грн; нараховані проценти - 1 680,00 грн; протягом строку кредиту розмір процентів складає 2 % від суми кредиту за кожен день користування. Позичальник має право пролонгувати Договір на умовах, в порядку та у спосіб, що визначені Правилами. На строк пролонгації процентна ставка складає 2 % (два відсотки) від Суми Кредиту за кожен день користування (п. 8 договору 1). Сторони погоджуються, що проценти, нараховані після закінчення Терміну платежу визначеного в п. 3.1. цього Договору, з урахуванням продовження Терміну платежу у випадку використання Позичальником права пролонгації відповідно до умов цього Договору та Правил, є процентами в розумінні ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України (п. 9 договору 1). Цей Договір діє, протягом всього періоду здійснення Сторонами своїх прав та обов`язків за цим Договором. У разі невиконання Позичальником зобов`язань протягом строку визначеного п. 2, дія Договору продовжується на період фактичного користування Позичальником Кредитом та визначається як період від дати отримання Позичальником Кредиту до фактичної дати повернення Суми Кредиту, процентів та інших платежів, які мають бути сплачені у разі невиконання умов Договору (п. 10 договору 1).

З інформації АТ КБ "ПриватБанк" вбачається зарахування 6 000,00 грн 02.08.2020 на рахунок відповідача.

28.10.2021 ТОВ "Укр кредит фінанс" і Товариство уклали договір № 02/10/2021, відповідно до якого ТОВ "Укр кредит фінанс" відступило на користь позивача права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором № 0451-6505, що підтверджується реєстром боржників.

Відповідно до розрахунку заборгованості за договором № 0451-6505 від 09.11.2021 наданого первісним кредитором заборгованість ОСОБА_1 становить 18 140,07 грн, з яких: 5 791,00 грн - заборгованість за кредитом; 12 045,28 грн - заборгованість за відсотками, інфляційні - 252,87 грн і 50,92 грн 3 % річних.

24.11.2021 ТОВ "ФК "КРЕДІПЛЮС" та ОСОБА_1 уклали договір № 90237 (далі - договір 2) шляхом підписання індивідуальної частини договору. Договір підписано позичальником.

Відповідно до умов договору 2: типом кредиту є кредитна лінія; ліміт кредитної лінії не може перевищувати 68 056,00 грн; перший транш в сумі 12 500,00 грн надається не пізніше наступного дня після укладення договору в наступному порядку: у розмірі 1 403,91 грн для погашення заборгованості позичальника за договором про споживчий кредит № 65920 від 19.01.2021 укладеним з кредитодавцем; у розмірі 8 596,09 грн на № рахунку/картки Позичальника № НОМЕР_2 , у національній валюті (далі - рахунок позичальника); у розмірі 2 500,00 грн шляхом погашення заборгованості позичальника за комісією, нарахованою згідно п. 2.5. індивідуальної частини; Другий транш, в сумі, що не може перевищувати 55 556,00 грн, надається не пізніше наступного дня після погодження кредитодавцем заяви/звернення позичальника про отримання другого траншу. Погодження кредитодавцем заяви позичальника в розумінні ст. 212 ЦК України вважається настанням відкладальної обставини. Надання другого траншу засвідчує погодження кредитодавцем заяви позичальника про отримання другого траншу. Позичальник може подати та/або підтвердити заяву про отримання другого траншу в будь-який момент загального строку кредитування, згідно п. 2.6 цієї індивідуальної частини будь-яким зручним для нього способом, в письмовій, електронній формі або за допомогою телефонного зв`язку. Другий транш може надаватися шляхом переказу коштів на рахунок Позичальника та/або шляхом погашення заборгованості Позичальника перед Кредитодавцем та/або перерахування коштів на рахунки третіх осіб, згідно п.1.2.1 публічної частини Договору. Позичальник уповноважує Кредитодавця після погодження його заяви на отримання другого траншу, скласти та за вибором Позичальника надати Графік платежів йому особисто в паперовій формі або направити його Позичальнику, в тому числі в електронну вигляді, з використанням контактних даних на які було відправлено публічну частину Договору. Зазначений графік платежів може візуально та за формою відрізнятись від наведеного в графіку платежів за першим траншем, проте має відображати погоджені умови кредитування за другим траншем, у тому числі кількість платежів, їх розмір та періодичність внесення. Надання другого траншу не вимагає будь-якого іншого оформлення. Проценти за користування першим траншем кредиту нараховуються за ставкою 260,00 % річних. Проценти за користування другим траншем кредиту нараховуються за ставкою, що не може перевищувати 550,00 %.

Відповідно до платіжного доручення CRD_357792 було успішно перераховано 8 596,09 грн за кредитним договором № 90237.

28.01.2025 ТОВ "ФК "КРЕДІПЛЮС" і Товариство уклали договір № 28012025, відповідно до якого ТОВ "ФК "КРЕДІПЛЮС" відступило на користь позивача права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором № 90237, що підтверджується реєстром боржників.

Відповідно до розрахунку заборгованості за договором № 902375 наданого первісним кредитором заборгованість ОСОБА_1 становить 14 992,10 грн, з яких: 11 627,92 грн - заборгованість за кредитом; 2 964,18 грн - заборгованість за відсотками, 400,00 грн - заборгованість за комісією.

Мотиви, з яких виходить суд, та застосовані норми права

Суд здійснює розгляду справи у змішаній формі з метою процесуальної економії, дотримання розумних строків та уникнення зволікань, що відповідає принципам та завданням цивільного судочинства.

Відповідно до частини першої статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

За змістом ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-комунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом (ч. 1 ст. 207 ЦК України).

Електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі (пункт 5 частини першої статті 3 Закону України "Про електронну комерцію").

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі (стаття 11 Закону України "Про електронну комерцію").

Абзац 2 частини другої статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.

Відповідно до абзацу третього частини першої статті 12 Закону України "Про електронну комерцію" якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

Верховний Суд у постанові від 12.01.2021 у справі № 524/5556/19 дійшов висновку, що електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору. Це комбінація цифр і літер, або тільки цифр, або тільки літер, яку заявник отримує за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі "логін-пароль", або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом. При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (веб-сайту інтернет-магазину) вказується особа, яка створила замовлення. Оспорюваний договір про надання фінансового кредиту підписаний позивачем за допомогою одноразового пароля-ідентифікатора, тобто укладення між сторонами спірного правочину підтверджено належними та допустимими доказами (указана позиція є сталою, постанови Верховного Суду від 09.09.2020 у справі № 732/670/19, від 12.01.2021 у справі № 524/5556/19, від 07.10.2020 у справі № 127/33824/19, від 16.12.2020 у справі № 561/77/19.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач уклав кредитні договори шляхом підписання за допомогою одноразового ідентифікатора і особисто. Наведене вказує на те, що сторони досягли згоди щодо істотних умов договору.

Згідно зі статтею 1054 ЦК України за кредитним договором банк зобов`язується надати грошові кошти позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Надання відповідачу кредитних коштів підтверджується відомостями АТ КБ "ПриватБанк" та платіжним дорученням, що на рахунки ОСОБА_1 були зараховані кошти на суму 6 000,00 грн 02.08.2020 та 11 627,92 грн 24.11.2021 (з урахування розподілення суми на погашення попередніх зобов`язань та зарахованих на картку відповідача).

Отже, первісні кредитори виконали взяті на себе зобов`язання за кредитними договорами, своєчасно та повністю, надавши відповідачу кредит, однак відповідач в порушення ст. 509, 525, 1048, 1049, 1054 ЦК України та умов договору зобов`язання належним чином не виконував, внаслідок чого в останнього спочатку перед первісними кредиторами, а згодом перед позивачем утворилась заборгованість.

Кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (пункт 1 частини першої статті 512, стаття 514 ЦК України).

У зв`язку з укладенням договору відступлення права вимоги позивач набув право вимоги за кредитними договорами, однак відповідачка належним чином не виконала свої зобов`язання з повернення коштів.

Щодо складу заборгованості

Так, позивач за договором 1 заявив тіло кредиту у розмірі 5 791,00 грн та процентів у розмірі 12 045,28 грн.

Суд визнає обґрунтованими вимоги про стягнення основної суми заборгованості (тіла) у розмірі 5 791,00 грн, оскільки позивач надав докази кредитування у вказаному розмірі, доказів повернення такої позики матеріали справи не містять.

Щодо процентів, то з матеріалів справи вбачається, що сторони узгодили строк кредитування 14 днів з процентною ставкою 2,0 % (п. 4. договору), загальна сума кредиту 6 000,00 грн. Доказів пролонгації договору та підстав нарахування процентів поза межами узгодженого строку позивач не надав.

Верховний Суд у постанові від 07.09.2026 у справі № 552/672/23 сформував висновок, що суд без позовної вимоги споживача може застосовувати такий правовий засіб коригування процентів за користування кредитом в договорі про споживчий кредит як тлумачення умов договору про споживчий кредит, в разі наявності в договорі нечітких або двозначних положень. Оскільки при застосуванні умов договору при вирішенні спору суд здійснює тлумачення змісту договору, навіть за відсутності позовної вимоги про тлумачення змісту договору.

Нечіткі або двозначні положення договорів із споживачами тлумачаться на користь споживача (частина восьма статті 18 Закону України "Про захист прав споживачів").

За таких обставин, суд враховує, що сторонами у договорі було узгоджено строк кредитування 14 днів за процентною ставкою 2 %. Саме в межах узгоджених строків та визначеної процентної ставки підлягає нарахуванню розмір процентів. Такі є чіткими. Відповідно розмір процентів за договором складає 1 680,00 грн (6 000,00 грн * 2 % *14). Отже, стягненню підлягає сума процентів в розмірі 1 680,00 грн. У решті вимог про стягнення процентів слід відмовити за необґрунтованістю (вимоги про нарахування процентів за іншою ставкою та понад строк кредитування є нечіткими та двозначними, а тому тлумачаться на користь споживача), що повністю узгоджується з висновком Верховний Суд, викладеним у постанові від 07.09.2026 у справі № 552/672/23.

Також до стягнення підлягають інфляційні втрати у розмірі 252,87 грн та 50,92 грн 3 % річних, оскільки нарахування таких здійснено до 24.02.2022.

Отже, загалом за договором 1 до стягнення підлягає 7 774,70 грн, з яких: 5 791,00 грн - тіло, 1 680,00 грн - проценти, 252,87 грн - інфляційні втрати, 50,92 грн - 3 % річних.

Щодо комісії за надання кредиту за договором 2

Закон України "Про споживче кредитування" передбачає можливість встановлення сторонами кредитного договору обов`язку позичальника сплачувати певні комісії. Водночас такі положення мають відповідати положенням законодавства.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 13.07.2022 у справі № 496/3134/19 вказала, що Закон України "Про споживче кредитування" розмежовує оплатність та безоплатність надання інформації про кредит залежно від періодичності звернення споживача із запитом щодо надання такої інформації.

Відповідно до частини першої статті 11 Закону України "Про споживче кредитування" після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит.

Згідно з частиною п`ятої статті 12 Закону України "Про споживче кредитування" умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

З урахуванням викладеного, комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України "Про споживче кредитування", щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України "Про споживче кредитування". Такий правовий висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.07.2022 у справі № 496/3134/19.

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 06.11.2023 у справі № 204/224/21, а також постанові Верховного Суду від 11.12.2024 у справі № 611/679/21 зроблено висновок, що у разі коли кредитному договорі банк не зазначив та не надав доказів існування переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування), то положення кредитного договору щодо обов`язку позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України "Про споживче кредитування".

Верховний Суд у постанові від 17.04.2025 у справі № 910/1274/24 вказав, що під час розгляду заявлених до боржника кредиторських вимог, суд має з`ясовувати правову природу таких вимог, надати правову оцінку доказам поданим заявником на підтвердження його вимог до боржника, аргументам та запереченням боржника чи інших кредиторів щодо задоволення таких вимог, перевірити дійсність заявлених вимог, з урахуванням чого встановити наявність підстав для їх визнання чи відхилення (повністю або частково).

Товариство у цій справі не надало жодного доказу щодо додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надавались боржнику та за які кредитором встановлена комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування). Згідно з положеннями п. 2.4 договору комісія за надання кредиту складає 100,00 грн. Водночас в чому полягає така комісія (наданні яких послуг за неї) у договорі не наведено, а тому суд дійшов висновку, що положення кредитного договору щодо обов`язку позичальника сплачувати плату за надання кредиту (п. 2.4. договору) є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України "Про споживче кредитування", що повністю узгоджується з усталеною практикою суду касаційної інстанції, зокрема, Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 06.11.2023 у справі № 204/224/21, а також постанові Верховного Суду від 11.12.2024 у справі № 611/679/21, які враховуються судом відповідно до частини четвертої статті 236 ЦПК України.

За таких обставин, суд вважає, що заявлена позивачем вимога щодо сплати комісії є необґрунтованою, у зв`язку з чим у задоволенні позовних вимог про стягнення комісії в розмірі 400,00 грн відмовляє, що відповідає висновку Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 06.11.2023 у справі № 204/224/21.

Отже, загалом за договором 2 до стягнення підлягає 14 592,10 грн, з яких: 11 627,92 грн - тіло, 2 964,18 грн - проценти.

Висновки за результатами розгляду заяви

Отже, позовні вимоги Товариства до відповідача про стягнення заборгованості підлягають частковому задоволенню в розмірі 22 366,80 грн, з яких: за договором № 0451-6505 від 02.08.2020 у розмірі 7 774,70 грн та № 90237 від 24.11.2021 у розмірі 14 592,10 грн, а в решті слід відмовити.

Судові витрати

Позивач в позовній заяві просить стягнути з відповідача судовий збір та витрати на професійну правову допомогу у розмірі 2 662,40 грн і 13 000, відповідно.

Відповідно до статті 141 ЦПК України з відповідача підлягає стягненню на користь позивача сплачена сума судового збору пропорційно задоволеним вимогам (частина перша статті 141 ЦПК України).

Щодо вимог про стягнення витрат на професійну правову допомогу

Позивач на підтвердження розміру понесених витрат на правничу допомогу до позовної заяви додав (в копіях):

- договір про надання правової допомоги № 02-07/2024 від 02.07.2024;

- витяг з акту № 35 про надання юридичної допомоги від 29.05.2026, відповідно до якого надано такі послуги: надання усної консультації з вивченням документів - 4 000,00 грн; складання позовної заяви про стягнення боргу для подачі до суду - 9 000,00 грн.

Правила розподілу судових витрат унормовано статтею 141 ЦПК України.

У постанові Верховного Суду від 10.08.2023 у справі № 759/17885/19 сформовано висновок, що випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною другою статті 141 ЦПК України, також визначені положеннями частин четвертої, п`ятої, дев`ятої статті 141 цього Кодексу.

Під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами третьою - п`ятою та дев`ятою статті 141 ЦПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правничу допомогу.

У такому випадку суд, керуючись частинами третьою - п`ятою, дев`ятою статті 141 ЦПК України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Відповідно до частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Суд враховує, що розмір заявлених позивачем витрат на правничу допомогу є непропорційним до предмету спору. Позивач заявив до стягнення 33 132,17 грн, а витрати на правову допомогу у розмірі 13 000 грн. При цьому справа, що розглядається не є складною (предметом є стягнення кредитної заборгованості, яка не потребує формування складної правової позиції). А тому заявлена до стягнення сума витрат на правову допомогу визнається судом непропорційною до предмету спору, що, враховуючи дані, конкретні обставини справи, є підставою для часткової відмови у задоволенні таких вимог (11 000 грн), а до стягнення підлягає сума у розмірі 2 000 грн.

Керуючись статтями 2, 4, 13, 19, 76 - 81, 141, 263 - 265, 280 - 282, 354, 355 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Факторинг Партнерс" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити частково.

2. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Факторинг Партнерс" суму заборгованості у розмірі 22 366,80 грн, з яких: за договором № 0451-6505 від 02.08.2020 у розмірі 7 774,70 грн та № 90237 від 24.11.2021 у розмірі 14 592,10 грн та витрати зі сплаті судового збору в розмірі 1 797,32 гривень.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

3. Заву Товариства з обмеженою відповідальністю "Факторинг Партнерс" про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Факторинг Партнерс" витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 2 000 гривень.

У решті заяви відмовити.

Заочне рішення може бути оскаржено позивачем у встановленому порядку до Харківського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його складення.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано відповідачем протягом тридцяти днів з дня складення рішення суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Повне судове рішення складено та підписано 14.09.2026.

Учасники справи

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю "Факторинг Партнерс" (03150, м. Київ, вул. Ґедройця Єжи, буд. 6; офіс 521, код 42640371).

Відповідач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ).

Суддя Роман ВІТЮК