Постанова № 141373157 у справі № 160/28385/24 від 29.10.2026

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

29 жовтня 2026 року м. Дніпро справа № 160/28385/24

Третій апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів: головуючого - судді Сафронової С.В. (доповідач),

суддів: Чепурнова Д.В., Кальника В.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Озеленитель» на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02 травня 2025 року в адміністративній справі № 160/28385/24 за позовом Публічного акціонерного товариства «Озеленитель» до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування рішення,

ВСТАНОВИВ:

24.10.2024 Публічне акціонерне товариство «Озеленитель» звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, в якій просить:

- визнати противоправним та скасувати рішення від 17.09.2024 року №0[телефон приховано] про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або не своєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску про застосування до Публічного акціонерного товариства «Озеленитель» штраф у розмірі 29 222,30 гривень за період з 23.08.2011 до 01.01.2015, штраф у розмірі 2124,96 гривень за період з 10.02.2015 до 20.11.2023 року та нарахувати пеню у розмірі 1206374,28 гривень (0,1% суми недоїмки) а всього 1237721,54 гривень.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначає, що спірне рішення ГУ ДПС у Дніпропетровській області від 17.09.2024 року №0[телефон приховано] є протиправним та таким, що підлягає скасуванню, оскільки у ПАТ «Озеленитель» відсутня заборгованість зі сплати єдиного соціального внеску. Означений факт підтверджується платіжними дорученнями №9316 від 20.11.2023 та №7402 від 19.04.2023, згідно яких позивачем було погашено відповідну заборгованість.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02 травня 2025 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, Публічне акціонерне товариство «Озеленитель» подало апеляційну скаргу, у якій просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог у повному обсязі. В обґрунтування апеляційної скарги позивач зазначає, що заборгованість зі сплати єдиного внеску погашена, а кошти стягнуто в межах виконавчого провадження. На підтвердження цього посилається, зокрема, на платіжні інструкції від 19 квітня 2023 року № 7402 та від 20 листопада 2023 року № 9316, а також документи щодо виконавчого провадження. На думку апелянта, відповідач, приймаючи оскаржуване рішення, повторно нарахував фінансові санкції за зобов`язаннями, щодо яких кошти вже були стягнуті. Також позивач наголошує, що рішення податкового органу не містить достатньої інформації про періоди, за які нараховано пеню в сумі 1 206 374,28 грн, базу її обчислення та розрахунок кількості днів прострочення, що, на його переконання, унеможливлює перевірку правильності нарахованих сум. Крім того, апелянт посилається на принцип правової визначеності, презумпцію правомірності рішень платника податків та принцип належного урядування, зазначаючи, що правові сумніви й неузгодженості не можуть тлумачитися виключно на користь контролюючого органу.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи та надавши оцінку встановленим обставинам, колегія суддів дійшла таких висновків.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі статтею 67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку та розмірах, встановлених законом.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати визначені Законом України від 08 липня 2010 року № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» (далі - Закон № 2464-VI).

Відповідно до статті 1 Закону № 2464-VI єдиний внесок -консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством.

За змістом статті 4 Закону № 2464-VI платниками єдиного внеску є, зокрема, роботодавці, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору або на інших передбачених законом умовах.

Згідно зі статтею 6 Закону № 2464-VI платник єдиного внеску зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок, подавати звітність у встановленому порядку та виконувати інші обов`язки, передбачені законом.

Відповідно до статті 9 Закону № 2464-VI єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника. Порядок і строки його сплати визначаються законом залежно від категорії платника та відповідних обставин.

Статтею 25 Закону № 2464-VI передбачено заходи впливу та стягнення, які застосовуються до платника єдиного внеску в разі невиконання або неналежного виконання обов`язків щодо його сплати. Зокрема, за несвоєчасну сплату єдиного внеску можуть застосовуватися штрафні санкції та нараховуватися пеня в порядку й розмірах, установлених законом.

Отже, сам факт подальшого погашення недоїмки не свідчить про відсутність правових підстав для застосування санкцій за допущене раніше порушення строків сплати єдиного внеску. Водночас наявність такого порушення не звільняє контролюючий орган від обов`язку належно обґрунтувати кожну суму, включену до оскаржуваного рішення.

За правилами частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Це означає, що в цій справі контролюючий орган має підтвердити не лише факт несвоєчасної сплати єдиного внеску, а й правильність визначення періодів порушення, бази нарахування штрафних санкцій, кількості днів прострочення та розміру пені з урахуванням фактичного руху коштів за відповідними зобов`язаннями.

Як убачається з доводів сторін, заборгованість зі сплати єдиного внеску погашалася, зокрема, шляхом примусового стягнення коштів. Позивач посилається на платіжні інструкції від 19 квітня 2023 року № 7402 та від 20 листопада 2023 року № 9316 і стверджує, що відповідні суми були стягнуті в межах виконавчого провадження.

За таких обставин належному з`ясуванню підлягали питання щодо складу заборгованості, на погашення якої спрямовано стягнуті кошти, періодів, за які ці кошти обліковувалися, а також їх урахування контролюючим органом під час визначення сум штрафних санкцій та пені за оскаржуваним рішенням.

Водночас погашення основної суми недоїмки саме по собі не підтверджує, що всі раніше допущені порушення строків сплати єдиного внеску втратили правове значення або що нарахування пені за період прострочення є неможливим. Для вирішення спору необхідно встановити, чи були відповідні суми нараховані за законом і чи підтверджені вони належними доказами.

Окремої оцінки потребує довід апелянта про відсутність у рішенні податкового органу належного обґрунтування розміру пені в сумі 1 206 374,28 грн.

Розмір фінансової санкції не може визначатися довільно. Висновок про правомірність нарахування пені має ґрунтуватися на можливості встановити суму недоїмки, період прострочення та застосований порядок обчислення. Якщо відповідні відомості не наведені в самому рішенні, контролюючий орган повинен надати документи й розрахунки, які дають змогу перевірити правильність нарахування.

Посилання на загальні положення Закону № 2464-VI щодо відповідальності за несвоєчасну сплату єдиного внеску не замінює необхідності довести правильність конкретних сум, застосованих до платника.

Суд першої інстанції, відмовляючи в задоволенні позову, виходив із того, що заборгованість була погашена, однак її сплата не відбулася у встановлені законодавством строки, а тому податковий орган мав підстави для застосування штрафних санкцій і нарахування пені.

Разом із тим сам факт прострочення сплати не є достатнім для підтвердження правомірності всієї суми, визначеної оскаржуваним рішенням. Суд повинен перевірити відповідність нарахувань фактичним обставинам та вимогам законодавства, а також надати оцінку доказам щодо здійснених платежів і порядку їх зарахування.

За приписами статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жоден доказ не має для суду наперед установленої сили.

Крім того, відповідно до статті 2 КАС України під час перевірки рішень суб`єктів владних повноважень суд з`ясовує, чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією і законами України, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, добросовісно, розсудливо та пропорційно.

Зазначені вимоги передбачають необхідність перевірки не лише формальної наявності повноважень у контролюючого органу, а й фактичної та правової обґрунтованості визначених ним грошових зобов`язань.

Колегія суддів також ураховує доводи апелянта щодо принципу правової визначеності та презумпції правомірності рішень платника податків.

Підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 Податкового кодексу України закріплено презумпцію правомірності рішень платника податку, яка застосовується у випадках, коли норма закону чи іншого нормативно-правового акта припускає неоднозначне трактування прав та обов`язків платників податків або контролюючих органів, унаслідок чого існує можливість прийняти рішення як на користь платника податків, так і на користь контролюючого органу.

Разом із тим застосування цього принципу передбачає наявність саме неоднозначності у правовому регулюванні, а не звільняє платника від установлених законом обов`язків і не замінює оцінки доказів щодо фактичних обставин справи.

Принцип належного урядування, на який посилається апелянт, також вимагає від державних органів діяти послідовно, належним чином обґрунтовувати свої рішення та забезпечувати правову визначеність у відносинах із приватними особами. Водночас посилання на цей принцип має оцінюватися у взаємозв`язку з конкретними обставинами спору та встановленими законом обов`язками платника єдиного внеску.

Отже, для вирішення цього спору визначальним є встановлення того, чи підтвердив відповідач належними й достатніми доказами правомірність застосування кожної складової фінансових санкцій та пені, визначених рішенням від 17 вересня 2024 року № 0[телефон приховано].

За наведених обставин доводи апеляційної скарги щодо необхідності перевірки розрахунку пені, періодів нарахування та врахування стягнутих коштів мають істотне значення для правильного вирішення спору. Висновок про законність усього оскаржуваного рішення не може ґрунтуватися лише на встановленні факту несвоєчасної сплати єдиного внеску без належної перевірки правильності конкретних сум.

Відповідно до статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права з дотриманням норм процесуального права, а обґрунтованим рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин справи, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні.

З огляду на викладене, за умови підтвердження матеріалами справи відсутності належного розрахунку оскаржуваних сум і доказів, які дозволяють перевірити правильність їх визначення, колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції не може бути залишене без змін, оскільки правомірність спірного рішення контролюючого органу не підтверджена належною оцінкою всіх обставин, що мають значення для вирішення справи.

Керуючись статтями 2, 9, 72-77, 90, 242, 308, 315, 317, 321, 322 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Озеленитель» -задовольнити.

Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02 травня 2025 року у справі № 160/28385/24- скасувати.

Ухвалити нову постанову, якою адміністративний позов Публічного акціонерного товариства «Озеленитель» до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування рішення задовольнити.

Визнати противоправним та скасувати рішення від 17.09.2024 року №0[телефон приховано] про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або не своєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску про застосування до Публічного акціонерного товариства «Озеленитель» штраф у розмірі 29 222,30 гривень за період з 23.08.2011 до 01.01.2015, штраф у розмірі 2124,96 гривень за період з 10.02.2015 до 20.11.2023 року та нарахувати пеню у розмірі 1206374,28 гривень (0,1% суми недоїмки) а всього 1237721,54 гривень.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Дніпропетровській області на користь Публічного акціонерного товариства «Озеленитель» 43 386,55 грн на відшкодування витрат зі сплати судового збору.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку лише у випадках, передбачених Кодексом адміністративного судочинства України.

Головуючий - суддя С.В. Сафронова

суддя Д.В. Чепурнов

суддя В.В. Кальник