Постанова № 141373164 у справі № 280/4680/26 від 06.10.2026

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

06 жовтня 2026 року м.Дніпро справа № 280/4680/26

Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Баранник Н.П.,

суддів: Малиш Н.І., Щербака А.А.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Запорізького окружного адміністративного суду від 01 червня 2026 року у справі № 280/4680/26 (суддя Прудивус О.В.) за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , третя особа на стороні відповідача Військова частина НОМЕР_1 про визнання протиправними та скасування рішень,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі позивач), діючи через представника адвоката, звернувся до суду з позовом, в якому просив:

- визнати протиправною та скасувати довідку Військово-лікарської комісії відповідача від 08.07.2024 № 11085 відносно позивача щодо визнання його придатним до військової служби;

- визнати протиправним та скасувати наказ начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 від 08.07.2024 № 183 "Про призов військовозобов`язаних на військову службу під час мобілізації" відносно призову на військову службу позивача, оскільки на час мобілізації йому не виповнилось 25 років, а бажання служити він не виявив.

Ухвалою Запорізького окружного адміністративного суду від 20 травня 2026 року позовну заяву було залишено без руху, позивачу серед іншого роз`яснено необхідність зазначити причини пропуску строку звернення до суду з такими позовними вимогами та подати заяву про поновлення строку на звернення до суду з даним позовом.

На виконання ухвали суду представником позивача була подана заява, в якій викладено причини несвоєчасного звернення позивача до суду з даним позовом.

Ухвалою Запорізького окружного адміністративного суду від 01 червня 2026 року визнано неповажними причини пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду з позовом, позовну заяву повернуто позивачу відповідно до п.1 ч.4 ст.169 КАС України.

Постановляючи таку ухвалу, суд першої інстанції виходив з того, що позивач не усунув недоліки позовної заяви у спосіб та строки, визначені ухвалою суду про залишення позову без руху. Наведені позивачем підстави пропуску строку суд визнав як неповажні

Не погодившись з ухвалою суду першої інстанції, позивач, через свого представника адвоката, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржену ухвалу, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Апеляційна скарга ґрунтується на тому, що судом першої інстанції порушено норми процесуального права. Скаржник вказує, що спірний наказ від 08.07.2024 року №183 «Про призов військовозобов`язаних на військову службу під час мобілізації» та довідку Військово-лікарської комісії № 11085 від 08.07.2024 року було витребувано адвокатським запитом від 27.10.2025 року та отримано поштовим відправленням 11.11.2025 року представником позивача адвокатом Котовим О.С.. ОСОБА_1 ознайомився зі змістом вищезазначених документів та дізнався про порушення своїх прав, свобод та інтересів 03 квітня 2026 року під час конфіденційного побачення та узгодження правової позиції зі своїм представником Котовим О.С. в м. Запоріжжя. Така різниця у часі, між отриманням документів адвокатом та ознайомлення з ними позивачем, зумовлена зміною як позивачем, так і його представником місця проживання, у зв`язку з активними бойовими діями та нанесенні числених ударів по території Новомиколаївської селищної ради Запорізького району Запорізької області. Крім того, позивачем було змінено засоби зв`язку, а саме номер мобільного телефону.

На думку скаржника, саме з 03 квітня 2026 року слід рахувати місячний строк на оскарження наказу відповідача та шестимісячний строк на оскарження довідки ВЛК. Вважає, що строк звернення до суду в частині оскарження довідки ВЛК позивачем не був пропущений, а тому повернення судом позовної заяви є порушенням норм КАС України.

Відповідач та третя особа у справі подали письмові відзиви на апеляційну скаргу позивача.

Так, відповідач повідомив суд, що доводи представника позивача про те, що ОСОБА_1 ознайомився зі змістом оскаржених ним документів та дізнався про порушення своїх прав, свобод та інтересів лише 03 квітня 2026 року під час узгодження правової позиції зі своїм представником, не можуть бути визнані поважною причиною пропуску строку звернення до суду, оскільки про факт їх існування та про ймовірне порушення прав позивачу було відомо, починаючи з 08.07.2024 року. Водночас, позивачем не надано доказів того, що зміна місця проживання чи засобів зв`язку (номеру телефону) фактично унеможливлювали підтримання зв`язку з представником або своєчасне звернення до суду. Неподання позову протягом майже двох років з моменту, коли позивач дізнався про ймовірне порушення своїх прав, свідчить про його пасивну поведінку та відсутність належної зацікавленості у своєчасному захисті таких прав. Крім того, з відповіді командира в/ч НОМЕР_1 за вих. №17659 від 10.10.2025 року вбачається що позивач здійснив самовільне залишення військової частини 15.08.2024 року. З цього часу позивач не був обтяжений військовою службою, а отже мав вдосталь часу та можливостей звернутися до суду протягом передбачених законом 6 місяців. Заявником не було наведено об`єктивних, непереборних та належним чином підтверджених обставин, які б унеможливлювали або істотно ускладнювали звернення до суду в межах встановленого законом строку.

Представник Військової частини НОМЕР_1 також висловив позицію, що апеляційна скарга позивача задоволенню не підлягає. Вважає, що позивачем взагалі обрано неправильний спосіб захисту порушеного права, оскільки з моменту зарахування до особового складу військової частини, позивач вже набув статусу військовослужбовця і скасування наказу про його призов не змінить його статусу. Довідка ВЛК оскаржується у іншому визначеному законом порядку, а не в тому, який обрав позивач.

Відповідно до ч.2 ст.312 КАС України, апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції, зазначені в пунктах 3, 5-7, 11, 14, 26 частини першої статті 294 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження).

Колегія суддів розглядає апеляційну скаргу на ухвалу суду першої інстанції, зазначену в п.3 ч.1 ст.294 КАС України, в порядку письмового провадження, у відповідності до ч.2 ст.312 КАС України.

Надаючи оцінку висновкам суду першої інстанції та доводам апеляційної скарги, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з частинами 1, 2 статті 123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.

Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.

Право на звернення до суду з позовом виникає, коли особа фактично дізналася або мала реальну можливість дізнатися про наявність відповідного порушення (рішення, дії, бездіяльності), а не коли вона з`ясувала для себе, що певні рішення, дії чи бездіяльність стосовно неї є порушенням.

Поважними причинами для поновлення строку на подання адміністративного позову визнаються лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належними доказами.

При вирішенні питання про поновлення строку, в межах кожної конкретної справи, суд надає оцінку обставинам, які слугували перешкодою для своєчасного звернення до суду, у взаємозв`язку із: тривалістю строку, який пропущено; поведінкою сторони протягом цього строку; діями, які він вчиняв, і чи пов`язані вони з готуванням до звернення до суду та оцінювати їх в сукупності.

Так, є помилковими доводи скаржника, що строк на звернення до суду з даним адміністративним позовом слід рахувати з 03 квітня 2026 року, тобто з моменту узгодження правової позиції зі своїм представником та ознайомлення зі спірним наказом та довідкою.

Позивача було призвано на службу по мобілізації під час воєнного стану 08 липня 2024, і в цей же день він проходив ВЛК, а тому не міг не знати про порушення своїх прав та інтересів.

Не подання позову протягом майже двох років з моменту, коли позивач дізнався про ймовірне порушення своїх прав, свідчить про його пасивну поведінку та відсутність належної зацікавленості у своєчасному захисті таких прав.

Представник позивача у заяві про поновлення строків зазначив про отриманням ним на адвокатський запит копій спірного наказу та довідки ВЛК ще 11.11.2025 року, проте до суду адміністративний позов про їх оскарження було подано лише 15 травня 2026 року, тобто після спливу 6 місяців з моменту навіть отримання таких документів.

До заяви не було додано доказів того, що зміна місця проживання чи засобів зв`язку (номеру телефону) позивача фактично унеможливлювали для нього підтримання зв`язку з представником або унеможливили своєчасне звернення до суду.

Причина пропуску строку звернення до суду може вважатися поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам: 1) це обставина або кілька обставин, яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк; 2) це обставина, яка виникла об`єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; 3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено; 4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування.

Велика Палата ВС у постанові від 08.12.2022 у справі № 990/102/22 сформувала висновок, що пропуск строку звернення до суду через пасивну поведінку скаржника щодо реалізації процесуальних прав і небажання їх реалізувати в повній мірі не є поважною причиною пропуску такого строку.

У спірному випадку, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що причини пропуску строку на звернення до суду з даним позовом, наведені у клопотанні, що подавалося на виконання вимог ухвали суду про залишення позовної заяви без руху, не є поважними та такими, що об`єктивно не залежали від волі особи, яка пропустила строк. Відповідно, у суду першої інстанції були підстави для повернення позову позивача. Доводи апеляційної скарги таких висновків суду першої інстанції не спростовують.

Згідно частини першої статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи вище наведене, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що апеляційна скарга позивача задоволенню не підлягає, оскаржену ухвалу суду першої інстанції слід залишити без змін, як таку, що прийнята у відповідності до норм КАС України.

Керуючись ст.312, ст.ст. 316, 325, 328, 329 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Ухвалу Запорізького окружного адміністративного суду від 01 червня 2026 року у справі № 280/4680/26 залишити без змін.

Постанова Третього апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у випадках та в строки, визначені статтями 328, 329 КАС України.

Головуючий - суддя Н.П. Баранник

суддя Н.І. Малиш

суддя А.А. Щербак