Постанова № 141373167 у справі № 280/4847/26 від 14.10.2026

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

14 жовтня 2026 року м.Дніпро справа № 280/4847/26

Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Баранник Н.П.,

суддів: Малиш Н.І., Щербака А.А.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Запорізького окружного адміністративного суду від 18 червня 2026 року у справі № 280/4847/26 (суддя Конишева О.В.) за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі позивач) звернувся до суду з позовом, в якому просив:

-визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 (далі відповідач) щодо не проведення нарахування та виплати грошового забезпечення, а також всіх інших додаткових видів грошового забезпечення позивачеві за період: з 19.08.2022 року по 20.05.2023 року, з урахуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня відповідного календарного року, тобто без врахуванням положень пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" (в редакції чинній з 29.01.2020);

-зобов`язати відповідача здійснити перерахунок грошового забезпечення (посадового окладу: окладу за військовим званням: щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії), а також одноразових додаткових видів грошового забезпечення позивачеві за період : з 19.08.2022 року по 31.12.2022 року, з урахуванням його посадового окладу та окладу за військовим званням, визначеного шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" станом па 01.01.2022 року (2 481 грн), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1,14 до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року № 704 та провести їх виплату з урахуванням раніше виплачених сум;

-зобов`язати відповідача здійснити перерахунок всіх інших належних додаткових видів грошового забезпечення (грошової допомоги для оздоровлення, матеріальної допомогу для вирішення соціально-побутових питань та інших) позивачеві за період: з 19.08.2022 року по 31.12.2022 року, з урахуванням його посадового окладу та окладу за військовим званням, визначеного шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленою Законом України "Про Державний бюджет України па 2022 рік" станом на 01.01.2022 року (2 481 грн), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1 і 14 до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року №704 та провести їх виплату з урахуванням раніше виплачених сум;

-зобов`язати відповідача здійснити перерахунок грошового забезпечення і посадового окладу позивача: окладу за військовим званням: щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії), а також одноразових додаткових видів грошовою забезпечення за період : з 01.01.2023 року по 20.05.2023 року, з урахуванням його посадового окладу та окладу за військовим званням, визначеного шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України па 2022 рік" станом на 01.01.2023 року (2 684 грн), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 14 до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року № 704 та провести їх виплату з урахуванням раніше виплачених сум;

-зобов`язати відповідача здійснити перерахунок всіх інших належних додаткових видів грошового забезпечення (грошової допомоги для оздоровлення, матеріальної допомогу для вирішення соціально-побутових питань та інших) позивачеві за період: з 01.01.2023 року по 20.05.2023 року, з урахуванням його посадового окладу та окладу за військовим званням, визначеною шляхом множення розміру прожитковою мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" станом на 01.01.2023 року (2 684 грн), на відповідний тарифний коефіцієнт, згідно з додатками 1 і 14 до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року № 704, та провести їх виплату з урахуванням раніше виплачених сум.

Ухвалою Запорізького окружного адміністративного суду від 25 травня 2026 року позовну заяву ОСОБА_1 було залишено без руху, позивачу роз`яснено необхідність зазначити причини пропуску ним строку звернення до суду з такими позовними вимогами та подати заяву про поновлення строку на звернення до суду з даним позовом.

На виконання ухвали суду позивач подав заяву, в якій виклав свою позицію, згідно якої вважав, що ним не були пропущені строки на звернення до суду з даним позовом.

Ухвалою Запорізького окружного адміністративного суду від 18 червня 2026 року визнано неповажними причини пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду з позовом до відповідача про перерахунок грошового забезпечення. Позовну заяву повернуто позивачу відповідно до ч.1,2 ст. 123, п.1 ч.4 ст. 169 КАС України.

Постановляючи таку ухвалу, суд першої інстанції виходив з того, що позивача було звільнено 14.08.2023, тому, звернувшись до суду із даним позовом 14.05.2026, позивачем пропущений тримісячний строк звернення до суду. Належних доказів на підтвердження існування обставин, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов`язані з дійсними істотними перешкодами та труднощами для своєчасного звернення до суду, позивач суду не надав.

Не погодившись з ухвалою суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить її скасувати та направити справу для продовження розгляду.

Апеляційна скарга ґрунтується на тому, що судом першої інстанції порушено норми процесуального права. Скаржник вказує, що позивач і до теперішнього часу ще не звільнений з військової служби, а його перевід з ВЧ НОМЕР_1 до іншої військової частини за існуючим порядком не супроводжується наданням військовослужбовцю його грошового атестату. Грошовий атестат позивачем отриманий взагалі ще не був, що фактично відносить правопорушення відповідача по предмету адміністративного позову по цій справі до категорії триваючих. Крім того, позовні вимоги за адміністративним позовом щодо виплати грошового забезпечення обмежені періодом з лютого 2022 року по 20.05.2023 року, тобто до 30.06.2023 року. Отже, на момент виникнення спірних правовідносин, частина 2 статті 233 Кодексу законів про працю України в редакції після 19.07.2022 ще не діяла. Таким чином, строк звернення до суду позивачем не був, на його думку, пропущений.

Відповідач своїм правом подати письмовий відзив на апеляційну скаргу позивача не скористався.

Відповідно до ч.2 ст.312 КАС України, апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції, зазначені в пунктах 3, 5-7, 11, 14, 26 частини першої статті 294 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження).

Колегія суддів розглядає апеляційну скаргу на ухвалу суду першої інстанції, зазначену в п.3 ч.1 ст.294 КАС України, в порядку письмового провадження, у відповідності до ч.2 ст.312 КАС України.

Надаючи оцінку висновкам суду першої інстанції та доводам апеляційної скарги, колегія суддів зазначає, що відповідно до частини 2 статті 233 (у редакції, яка діяла до 19.07.2022), у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

Разом з цим Законом України від 01.07.2022 № 2352-IX, який набрав чинності з 19 липня 2022 року, частини першу і другу статті 233 КЗпП України викладено в такій редакції: "Працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.

Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116)".

Рішенням Конституційного Суду України від 11.12.2025 №1-р/2025 визнано неконституційними із дня ухвалення цього Рішення положення частини 1 статті 233 КЗпП України в частині встановлення тримісячного строку для звернення працівника до суду про стягнення заробітної плати та інших належних працівникові виплат.

Враховуючи такі зміни законодавства, суд апеляційної інстанції доходить висновку, що законодавець не обмежив будь-яким строком право на звернення з відповідним позовом особу, яка продовжує працювати в органі, з яким виник спір.

Натомість, частиною 2 статті 233 КЗпПУ прямо встановлено присічний строк щодо права звернення особи з позовною заявою про виплату всіх належних сум заробітної плати/грошового забезпечення, який становить три місяці та обраховується з дня одержання працівником письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні.

Отже, для правильного вирішення питання строку звернення до суду з цим позовом суд мав встановити дату звільнення позивача та день одержання ним письмового повідомлення про суми грошового забезпечення, нараховані та виплачені йому.

Суд встановив, що позивача звільнено зі служби у військовій частині НОМЕР_1 14.08.2023 року, а до суду з позовом позивач звернувся лише у травні 2026 року.

Колегія суддів звертає увагу, що згідно інформації з військового квитка позивача, копія якого долучена до апеляційної скарги, він не був звільнений з військової служби у 2023 році, а лише переведений до іншої військової частини - 3027 з 15.08.2023 року, де і продовжує службу до цього часу.

У спірному випадку, основним орієнтиром, який дозволив би однозначно визначати момент, з якого позивач дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права на виплату належного йому розміру грошового забезпечення, є дата його ознайомлення з документом, що відображає фактичні суми виплат. Такий висновок узгоджується з висновками Судової палати КАС ВС у постанові від 21.03.2025 у справі №460/21394/23.

Чинне законодавство не передбачає форми такого документа та способу його доведення військовослужбовцю. Водночас, такими документами можуть бути розрахункові листи, відомості про нараховане і виплачене грошове забезпечення, фінансові повідомлення або інші документи, які б розкривали зміст виплати грошового забезпечення (складові, їх розміри, утримання), які роботодавець зобов`язаний надати під час виплати грошового забезпечення та з яких працівник (військовослужбовець) може об`єктивно встановити розмір виплаченої йому суми, її складові та можливу неповноту виплат.

Саме з моменту ознайомлення з відповідним документом у позивача виникає реальна і об`єктивна можливість оцінити правильність здійснених нарахувань, виявити допущені порушення, що і буде усвідомленим сприйняттям особи наявності/відсутності порушеного права щодо належних виплат.

Так, положення статті 110 КЗпП України передбачають, що при кожній виплаті заробітної плати роботодавець повинен повідомити працівника про такі дані, що належать до періоду, за який провадиться оплата праці:

а) загальна сума заробітної плати з розшифровкою за видами виплат;

б) розміри і підстави відрахувань та утримань із заробітної плати;

в) сума заробітної плати, що належить до виплати.

Обумовлений приписами цієї статті обов`язок роботодавця забезпечує працівнику визначеність у нарахованих і виплачених сумах та, у разі виникнення спірних ситуацій, сприяє своєчасному захисту його трудових прав.

Отже, як норми національного законодавства, так і міжнародні стандарти покладають на роботодавця чіткий обов`язок забезпечити працівникові повну, своєчасну та зрозумілу інформацію про склад, розмір і підстави нарахування та виплати заробітної плати.

Законодавство чітко не встановлює форму інформування роботодавцем працівника про складові нарахованих і виплачених сум заробітної плати, а тому суд, при вирішенні питання дотримання строку звернення до суду, повинен, крім іншого, з`ясовувати таку форму повідомлення, що буде відповідати дотриманню принципу офіційності в адміністративному судочинстві.

Таким чином, для встановлення дат, з якими стаття 233 КЗпП України пов`язує початок обчислення строку звернення до суду з позовними вимогами за спірні періоди, суд мав би з`ясувати чи виконав відповідач передбачений статтею 110 КЗпП України обов`язок щодо позивача (якщо так, то в якій формі), та коли позивач набув документально підтвердженої інформації про обсяг і характер виплачених йому сум грошового забезпечення за кожен місяць зазначених періодів.

Викладене в сукупності дає підстави для висновку про неповне з`ясування судом обставин справи, неправильне застосування положень статті 233 КЗпП України, у зв`язку з чим суд першої інстанцій дійшов передчасного висновку про недотримання позивачем строку звернення до суду з цим позовом та, як наслідок, повернення позову згідно ст.169 КАС України.

Хоча підставою для повернення позову і було не виконання позивачем вимог ухали про залишення позову без руху, проте, колегія суддів вважає, що на вимоги ухвали суду позивач подав заяву, в якій виклав свою позицію відносно пропуску строку на звернення до суду з позовною заявою, а тому не можливо стверджувати про не виконання ним вимог ухвали від 25.05.2026р.

Враховуючи вище наведене, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що апеляційна скарга позивача підлягає задоволенню, оскаржена ухвала суду першої інстанції підлягає скасуванню як така, що ухвалена з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи.

Керуючись п.1 ч.1 ст. 320, 322 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Ухвалу Запорізького окружного адміністративного суду від 18 червня 2026 року в адміністративній справі № 2 80/4847/26 скасувати.

Адміністративну справу № 280/4847/26 направити до Запорізького окружного адміністративного суду для продовження розгляду.

Постанова Третього апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Головуючий - суддя Н.П. Баранник

суддя Н.І. Малиш

суддя А.А. Щербак