Судові рішення

Постанова № 141373515 у справі № 160/20682/25 від 10.11.2026

Постанова від 10.11.2026 в адміністративній справі № 160/20682/25 (категорія «Загальнообов’язкового державного пенсійного страхування»). Суд: Третій апеляційний адміністративний суд, суддя Ясенова Т.І.

Справа№ 160/20682/25
СудТретій апеляційний адміністративний суд
СуддяЯсенова Т.І.
Форма рішенняПостанова
Форма судочинстваАдміністративне
КатегоріяЗагальнообов’язкового державного пенсійного страхування
Дата ухвалення10.11.2026
Надійшло до реєстру11.11.2026
Оригіналreyestr.court.gov.ua/Review/141373515

Сторони-компанії

Лист, коли відкриється Pro

Моніторинг, сповіщення і вивантаження на всіх сайтах мережі Initask. Залиште пошту, і ми напишемо в день запуску.

Менеджер допоможе з першим запуском.

Текст рішення

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

10 листопада 2026 року м. Дніпро справа № 160/20682/25

Третій апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів: головуючого - судді Ясенової Т.І. (доповідач),

суддів: Суховарова А.В., Добродняк І.Ю.,

розглянувши в письмовому провадженні в м. Дніпрі адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22 жовтня 2025 року (суддя Савченко А.В.) в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду із адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, в якому позивач просить:

визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо відмови в здійсненні перерахунку та виплати пенсії ОСОБА_1 на підставі оновленої довідки від 02 січня 2025 року № 55/11/202-11 про розмір його грошового забезпечення за нормами чинними на 01 січня 2023 року, яка надана Управлінням Служби безпеки України в Дніпропетровській області, починаючи з 01.02.2023, у розмірі 71% грошового забезпечення, з урахуванням проведених платежів, без обмеження загального розміру пенсії максимальним розміром.

зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 21910427) здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 (РНОКТІ: НОМЕР_1 , адреса проживання: АДРЕСА_1 ) на підставі оновленої довідки від 02 січня 2025 року №55/11/202-11 про розмір грошового забезпечення за нормами чинними на 01 січня 2023 року, яка надана Управлінням Служби безпеки України у Дніпропетровській області, починаючи з 01.02.2023, у розмірі 71% грошового забезпечення, з урахуванням проведених платежів, без обмеження загального розміру пенсії максимальним розміром.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що при проведенні перерахунку пенсії на підставі оновленої довідки від 02 січня 2025 року №55/11/202-11 про розмір грошового забезпечення за нормами чинними на 01 січня 2023 року відповідач протиправно обмежив пенсію максимальним розміром.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22 жовтня 2025 року адміністративний позов задоволено частково.

Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо відмови в здійсненні перерахунку та виплати пенсії ОСОБА_1 на підставі оновленої довідки від 02.01. 2025 року № 55/11/202-11 про розмір його грошового забезпечення за нормами чинними на 01 січня 2023 року, яка надана Управлінням Служби безпеки України в Дніпропетровській області, починаючи з 01.02.2023, без обмеження загального розміру пенсії максимальним розміром.

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 на підставі оновленої довідки від 02.01.2025 №55/11/202-11 про розмір грошового забезпечення за нормами чинними на 01 січня 2023 року, яка надана Управлінням Служби безпеки України у Дніпропетровській області, починаючи з 01.02.2023, без обмеження загального розміру пенсії максимальним розміром, з урахуванням раніше виплачених сум.

В решті позовних вимог відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просив скасувати рішення суду та ухвалити нове судове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги відповідач посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права. Скаржником зазначено, що оскільки повідомлення від Мінсоцполітики не надходило, для проведення перерахунків пенсій на підставі довідок про розмір грошового забезпечення станом на 01.01.2023 підстави відсутні. На виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20.11.2024 у справі №160/25061/24 під супровідним листом від 02.01.2025 за №55/11/202-12 Управлінням Служби безпеки України у Дніпропетровській області на нашу адресу була надана довідка від 02.01.2025 за №55/11/202-11 про розмір грошового забезпечення станом на 01.01.2023. За таких обставин, враховуючи вищевикладене, дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області є правомірними, оскільки Головне управління діяло на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до вимог статті 311 КАС України справа розглянута в порядку письмового провадження.

Перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла таких висновків.

Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що позивач перебуває на пенсійному обліку в Головному управлінні ПФУ в Дніпропетровській області та отримує пенсію за вислугу років відповідно до вимог Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб» від 09.04.1992 № 2262-XII.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07.04.2025 №160/4525/25 позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання дій протиправними зобов`язання вчинити певні дії задоволено частково, а саме:

визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо відмови ОСОБА_1 у проведенні перерахунку та виплаті пенсії на підставі довідки Управління Служби безпеки України у Дніпропетровській області від 02 січня 2025 року №55/11/202-11 про розмір грошового забезпечення станом на 01.01.2023;

зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснити ОСОБА_1 з 01.02.2023 перерахунок та виплату пенсії на підставі довідки Управління Служби безпеки України у Дніпропетровській області від 02 січня 2025 року №55/11/202-11 про розмір грошового забезпечення станом на 01.01.2023 року, з урахуванням раніше виплачених сум.

11 червня 2025 року позивач звернувся із заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, в якому просив здійснити перерахунок та виплату пенсії за вислугу років з основним відсотком 71% розміру грошового забезпечення та здійснити виплату пенсії без обмеження її максимальним розміром.

Листом від 10.07.2025 Головне управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області було повідомлено позивача про те, що на виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07.04.2025 у справі № 160/4525/25 проведено перерахунок пенсії з 01.02.2023 у розмірі 71% від грошового забезпечення 34836,10 грн, яке зазначено у довідці від 02.01.2025 за № 55/11/202-11, наданій Управлінням Служби безпеки України у Дніпропетровській області. Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07.04.2025 у справі № 160/4525/25 Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області не зобов`язано здійснити перерахунок та виплату пенсії без обмеження максимальним розміром. Розмір пенсії з 01.02.2023 став складати 20930,00 грн.

Відповідно до протоколу за пенсійною справою [номер приховано] від 01.07.2025 підсумок пенсії ОСОБА_1 складає 35710,04 грн., з урахуванням максимального розміру пенсії 23610,00 грн.

Позивач, вважаючи протиправними дії відповідача протиправними, звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Згідно із положеннями частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною першою статті 46 Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Пенсійне забезпечення окремих категорій громадян регулюється спеціальними законами з урахуванням особливостей умов праці, характеру, складності і значущості виконуваної роботи, ступеня відповідальності, певних обмежень конституційних прав і свобод тощо.

Спеціальні умови, норми і порядок пенсійного забезпечення за особливостями спеціального статусу громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції, Національному антикорупційному бюро України, Службі судової охорони, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв`язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції, Бюро економічної безпеки України чи Державній кримінально-виконавчій службі України, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за Законом № 2262-ХІІ, визначені цим Законом, який має на меті реалізацію особами, які мають право на пенсію за цим Законом, свого конституційного права на державне пенсійне забезпечення у випадках, передбачених Конституцією України та цим Законом, і спрямований на встановлення єдності умов та норм пенсійного забезпечення зазначеної категорії громадян України.

Держава гарантує гідне пенсійне забезпечення осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, шляхом встановлення їм пенсій не нижче прожиткового мінімуму, визначеного законом, перерахунок призначених пенсій у зв`язку із збільшенням рівня грошового забезпечення, надання передбачених законодавством державних соціальних гарантій, вжиття на державному рівні заходів, спрямованих на їх соціальний захист.

Як встановлено судом апеляційної інстанції та підтверджується матеріалами справи,

листом від 10.07.2025 Головне управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області було повідомлено позивача про те, що на виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07.04.2025 у справі № 160/4525/25 проведено перерахунок Вашої пенсії з 01.02.2023 у розмірі 71% від грошового забезпечення 34836,10 грн, яке зазначено у довідці від 02.01.2025 за № 55/11/202-11, наданій Управлінням Служби безпеки України у Дніпропетровській області. Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07.04.2025 у справі № 160/4525/25 Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області не зобов`язано здійснити перерахунок та виплату пенсії без обмеження максимальним розміром. Розмір пенсії з 01.02.2023 став складати 20930,00 грн.

Відповідно до протоколу за пенсійною справою [номер приховано] від 01.07.2025р. підсумок пенсії ОСОБА_1 складає 35710,04 грн., з урахуванням максимального розміру пенсії 23610,00 грн.

Відповідно до положень статті 2 цього Закону максимальний розмір пенсії (крім пенсійних виплат, що здійснюються з Накопичувального пенсійного фонду) або щомісячного довічного грошового утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною), призначених (перерахованих) відповідно до Митного кодексу України, законів України «Про державну службу», «Про прокуратуру», «Про статус народного депутата України», «Про Національний банк України», «Про Кабінет Міністрів України», «Про дипломатичну службу», «Про службу в органах місцевого самоврядування», «Про судову експертизу», «Про статус і соціальний захист громадян, як постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», «Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів», «Про наукову і науково-технічну діяльність», «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», «Про пенсійне забезпечення», «Про судоустрій і статус суддів», Постанови Верховної Ради України від 13.10.1995 «Про затвердження Положення про помічника-консультанта народного депутата України», не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.

Натомість Законом №3668-VI внесено зміни у статтю 43 Закону №2262-XII, яку викладено в редакції Закону №3668-VI, а саме: максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.

Рішенням Конституційного Суду України від 20.12.2016 №7-рп/2016 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення частини сьомої статті 43 Закону №2262-XII.

Згідно з пунктом 2 резолютивної частини вказаного Рішення положення частини сьомої статті 43 Закону №2262-XII, які визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення, тобто 20.12.2016.

Конституційний Суд України у Рішенні від 20.12.2016 №7-рп/2016, яким визнав таким, якими, що не відповідають статті 17 Конституції України, положення частини сьомої статті 43 Закону №2262, виходив із того, що норми-принципи частини п`ятої статті 17 Конституції України щодо забезпечення державою соціального захисту громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей є пріоритетними та мають безумовний характер. Тобто заходи, спрямовані на забезпечення державою соціального захисту вказаної категорії осіб, зокрема у зв`язку з економічною доцільністю, соціально-економічними обставинами не можуть бути скасовані чи звужені. При цьому Конституційний Суд України стверджує, що обмеження максимального розміру пенсії, призначеної особам, яким право на пенсійне забезпечення встановлене Законом №2262-ХІІ, порушує суть конституційних гарантій щодо безумовного забезпечення соціального захисту осіб, передбачених частиною п`ятою статті 17 Конституції України, які зобов`язані захищати суверенітет, територіальну цілісність і недоторканність України.

Обмеження граничного розміру пенсії, призначеної на підставі Закону №2262-XII, десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність, введено в дію Законом №3668-VI, яким внесено зміни у статтю 43 Закону №2262-XII, шляхом викладення її в редакції Закону №3668-VI.

Тобто, положення частини сьомої статті 43 Закону №2262-XII та положення частини першої статті 2 Закону № 3668-VІ (у частині поширення її дії на Закон №2262-ХІІ), прийняті одночасно для регулювання одних і тих самих правовідносин (обмеження максимальним розміром пенсій, призначених відповідно до Закону № 2262-XII) та є однаковими за змістом.

Конституційним Судом України у Рішенні від 20.12.2016 №7-рп/2016 надано оцінку правовому регулюванню спірних правовідносин (обмеження максимальним розміром пенсії військовослужбовців) та визнано таким, що не відповідає статті 17 Конституції України положення частини сьомої статті 43 Закону №2262-XII.

При цьому положення статті 2 Закону №3668-VI (у частині поширення її дії на Закон №2262-XII), які дублюють зміст частини 7 статті 43 Закону №2262-XII, тобто є однопредметними правовими нормами, які прийняті одночасно для регулювання спірних правовідносин - змін не зазнали та передбачали обмеження максимальним розміром пенсії військовослужбовців.

Колегія суддів враховує, що Велика Палата Верховного Суду у постановах від 06.11.2018 у справі № 812/292/18 та від 13.02.2019 у справі №822/524/18 зазначила, що норми законодавства, які допускають неоднозначне або множинне тлумачення, завжди трактуються на користь особи; у випадку існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов`язків особи в національному законодавстві, наявність у національному законодавстві правових прогалин щодо захисту прав людини та основних свобод, зокрема, у сфері пенсійного забезпечення, органи державної влади зобов`язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.

Крім того, питання розв`язання наявної колізії в частині застосування до спірних правовідносин (предметом яких є правомірність обмеження максимального розміру пенсії, призначеної на підставі Закону № 2262-XII), норм матеріального права, а саме Закону № 2262-XII з урахуванням Рішення Конституційного Суду України від 20.12.2016 № 7-рп/2016 та Закону №3668-VI, вже неодноразово були предметом розгляду у Верховному Суді.

Зокрема у постановах від 16.12.2021 у справі №400/2085/19, від 20.07.2022 у справі №340/2476/21, від 25.07.2022 у справі №580/3451/21 та від 30.08.2022 у справі №440/994/20, Верховний Суд дійшов наступних висновків:

«… на момент виникнення спірних правовідносин була наявна колізія між Законом №2262-XII з урахуванням Рішення Конституційного Суду України від 20.12.2016 №7-рп/2016 та Законом №3668-VI - у частині обмеження максимальним розміром пенсії військовослужбовців.

При цьому суб`єктом владних повноважень у спірних правовідносинах надано перевагу найменш сприятливому для позивача підходу та застосовано положення статті 2 Закону №3668-VI.

Оскільки норми вказаних законів неоднаково регулюють правовідносини щодо пенсійного забезпечення військовослужбовців у частині обмеження їх пенсії максимальним розміром, колегія суддів Верховного Суду доходить висновку, що вони явно суперечать один одному.».

Тотожний підхід до вирішення цієї правової проблеми відображений також у постановах Верховного Суду від 17.03.2023 у справі № 340/3144/21, від 25.05.2023 у справі №640/10017/19, від 22.11.2023 у справі №320/1658/21, від 20.03.2024 у справі №560/8994/21, від 27.03.2024 у справі №500/2724/21 та від 04.12.2024 у справі №380/24300/23.

Відповідно до частини п`ятої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України вищевказані правові висновки Верховного Суду враховуються судом при вирішення спору, що розглядається.

З урахуванням наведених норм законодавства, правових висновків Верховного Суду та встановлених обставин справи колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про протиправність дій відповідача щодо обмеження пенсії позивача максимальним розміром.

Відтак належним та ефективним способом захисту порушеного права позивача є зобов`язання пенсійного фонду здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 на підставі оновленої довідки від 02.01.2025 №55/11/202-11 про розмір грошового забезпечення за нормами чинними на 01 січня 2023 року, яка надана Управлінням Служби безпеки України у Дніпропетровській області, починаючи з 01.02.2023, без обмеження загального розміру пенсії максимальним розміром, з урахуванням раніше виплачених сум.

Наведені в апеляційній скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують.

При цьому, суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану в пункті 58 рішення у справі «Серявін та інші проти України» (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain), серія A, 303-A, п. 29).

Під час апеляційного провадження, колегія суду не встановила таких порушень судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення справи по суті, які були предметом розгляду і заявлені в суді першої інстанції.

На підставі викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи та надано їм належну юридичну оцінку, судове рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення.

Керуючись статтями 241-245, 250, 311, 315, 316, 321, 322, 328, 329 КАС України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області залишити без задоволення.

Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22 жовтня 2025 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повної постанови у випадках, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України.

Головуючий - суддя Т.І. Ясенова

суддя А.В. Суховаров

суддя І.Ю. Добродняк

Інші рішення у справі

ДатаДокументСуд
06.01.2026 Ухвала № 133172832 без тексту Третій апеляційний адміністративний суд
24.11.2025 Ухвала № 132060749 без тексту Третій апеляційний адміністративний суд
22.10.2025 Рішення № 131219607 без тексту Дніпропетровський окружний адміністративний суд
25.07.2025 Ухвала № 129158869 без тексту Дніпропетровський окружний адміністративний суд

Стежити за судами компанії

Лист на пошту, щойно в реєстрі зʼявиться нове рішення зі стороною ЄДРПОУ 21910427. Одна компанія щотижня безкоштовно, до 50 компаній щоденно на платному тарифі.

Підключити моніторинг