Постанова № 141373533 у справі № 160/11546/25 від 10.11.2026

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

10 листопада 2026 року м. Дніпро справа № 160/11546/25

Третій апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів: головуючого - судді Ясенової Т.І. (доповідач),

суддів: Суховарова А.В., Добродняк І.Ю.,

розглянувши в письмовому провадженні в м. Дніпрі адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18 листопада 2025 року (суддя Царікова О.В.) в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулась до суду із адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, в якому позивачка просить:

визнати протиправним та скасувати рішення про відмову у призначенні пенсії №047050030993 від 12.03.2025 Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області;

зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області повторно розглянути заяву від 04.03.2025 ОСОБА_1 як такої, що має право на отримання пенсії за Списком №1 згідно вимог ст.13 п. а Закону Украни «Про пенсійне забезпечення» в редакції від 09.12.2012.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивачка 04.03.2025 звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою про призначення пенсії на пільгових умовах за Списком №1. Однак, позивачці було Головним управлінням Пенсійного фонду України у Львівській області від 12.03.2025 № 047050030993 відмовлено в призначенні пенсії за віком з підстави відсутності необхідного пільгового стажу, та зазначено, що до страхового стажу не зараховано: період догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, оскільки в свідоцтві про народження відсутній штамп про видачу паспорту; періоди роботи згідно вкладиша до трудової книжки НОМЕР_1 від 03.02.1995, оскільки вкладиш без трудової книжки недійсний; період навчання з 01.09.1994 по 20.06.1996 згідно диплому НОМЕР_2 , оскільки період навчання перетинається з періодом роботи. Вважаючи рішення про відмову в призначенні пенсії протиправним, позивачка звернулась до суду з даним позовом.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18 листопада 2025 року адміністративний позов задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано рішення про відмову у призначенні пенсії №047050030993 від 12.03.2025 Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області.

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 період догляду за дитиною до досягнення нею 3-річного віку, ІНФОРМАЦІЯ_1 , згідно свідоцтва про народження НОМЕР_3 з 30.06.1997 по 19.01.1998, з 15.08.1998 по 11.02.1999, з 02.12.1999 по 04.03.2000 та період навчання з 01.09.1994 по 28.06.1996.

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області повторно розглянути заяву від 04.03.2025 ОСОБА_1 про призначення пенсії.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просив скасувати рішення суду та ухвалити нове судове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги відповідач посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права. Скаржником зазначено, що за доданими документами до страхового стажу не зараховано: періоди роботи згідно вкладиша трудової книжки НОМЕР_1 від 03.02.1995, оскільки вкладиш без трудової книжки недійсний, період догляду за дитиною до досягнення нею 3-річного віку, ІНФОРМАЦІЯ_1 , згідно свідоцтва про народження НОМЕР_3 , оскільки у свідоцтві відсутня відмітка про одержання паспорта; період навчання з 01.09.1994 по 20.06.1996, згідно диплому НОМЕР_2 , оскільки період навчання перетинається з періодом роботи. Для зарахування періоду навчання необхідно надати довідку з навчального закладу з інформацією про період навчання, присвоєння кваліфікації та форму навчання.

Відповідно до вимог статті 311 КАС України справа розглянута в порядку письмового провадження.

Перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла таких висновків.

Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що 04.03.2025 ОСОБА_1 звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 1 відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

За принципом екстериторіальності органом призначення визначено Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області.

12.03.2025 Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області розглянуло заяву ОСОБА_1 від 04.03.2025 та рішенням за №047050030993 відмовило в призначенні пенсії за віком відповідно до пункту 1 частини другої статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

В даному рішенні зазначено наступне:

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» на пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 50 років і за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах. Вік заявника 51 рік 04 місяці 03 дні; страховий стаж особи становить 31 рік 11 місяців 19 днів (в тому числі додаткові роки за списком №1 - 6 років); пільговий стаж особи становить 06 років 06 місяців 13 днів.

За доданими документами до страхового стажу не зараховано: періоди роботи згідно вкладиша трудової книжки НОМЕР_1 від 03.02.1995, оскільки вкладиш без трудової книжки недійсний. Розрахунок страхового стажу проведено на підставі уточнюючих довідок та даних, що містяться в індивідуальних відомостях про застраховану особу. Період догляду за дитиною до досягнення нею 3-річного віку, ІНФОРМАЦІЯ_1 , згідно свідоцтва про народження НОМЕР_3 , оскільки у свідоцтві відсутня відмітка про одержання паспорта; період навчання з 01.09.1994 по 20.06.1996, згідно диплому НОМЕР_2 , оскільки період навчання перетинається з періодом роботи. Для зарахування періоду навчання необхідно надати довідку з навчального закладу з інформацією про період навчання, присвоєння кваліфікації та форму навчання.

До пільгового стажу зараховано усі періоди.

Згідно підтверджених документів особа матиме право на пенсійну виплату відповідно статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» з 02.11.2025.

Не погоджуючись з означеним рішенням, позивач звернувся до суду з даною позовною заявою.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та способом, передбаченими Конституцією та законами України.

Статтею 46 Конституції України встановлено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбаченим законом.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, визначає Закон України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року № 1058-IV (далі - Закон № 1058-IV), який набрав чинності 01 січня 2004 року.

Питання призначення пенсій за віком на пільгових умовах та за вислугу років для окремих категорій працівників регулюється статтею 114 Закону № 1058-IV.

Згідно з частиною першою статті 114 Закону № 1058-IV право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті. Розміри пенсій для осіб, визначених цією статтею, обчислюються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону.

Відповідно до абзацу першого пункту 1 частини другої статті 114 Закону № 1058-IV на пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 50 років і за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.

Таким чином, для призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №1, у особи має бути не менше 25 років страхового стажу (для чоловіків), не менше 10 років стажу (для чоловіків) на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників (зайнятість повний робочий день), затвердженим Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць, та особа має досягти віку 50 років.

Станом на час звернення за призначенням пенсії позивачка досягла віку 51 років.

Згідно з частиною першою статті 24 Закону №1058-ІV, страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Відповідно до ч. 2 ст. 24 Закону №1058-ІV, страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом (ч. 4 ст. 24 Закону №1058-ІV).

Згідно зі ст.56 Закону України «Про пенсійне забезпечення», до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв. До стажу роботи зараховується також будь-яка інша робота, на якій працівник підлягав державному соціальному страхуванню, або за умови сплати страхових внесків, період одержання допомоги по безробіттю, а також робота в`язнів і робота за угодами цивільно-правового характеру за умови сплати страхових внесків.

Відповідно до ст. 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення», основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

12.08.1993 Кабінет Міністрів України своєю постановою №637 затвердив Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі Порядок №637).

Так, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків (розділ «Загальні положення» Порядку №637).

Пунктом 3 Порядку №637 передбачено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Відповідно до п.20 Порядку №637, у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників. У довідці повинно бути вказано періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до яких включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка, в тому числі виписки або довідки, складені на основі даних, наявних в інформаційних (автоматизованих) та/або інформаційно-комунікаційних системах підприємств, установ, організацій.

Отже, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Так, у рішенні зазначено, що за доданими документами до страхового стажу не зараховано: періоди роботи згідно вкладиша трудової книжки НОМЕР_1 від 03.02.1995, оскільки вкладиш без трудової книжки недійсний; період догляду за дитиною до досягнення нею 3-річного віку, ІНФОРМАЦІЯ_1 , згідно свідоцтва про народження НОМЕР_3 , оскільки у свідоцтві відсутня відмітка про одержання паспорта; період навчання з 01.09.1994 по 20.06.1996, згідно диплому НОМЕР_2 , оскільки період навчання перетинається з періодом роботи.

Щодо не зарахування до страхового стажу позивачці період догляду за дитиною до досягнення нею 3-річного віку.

За змістом пункт «ж» частини 3 статті 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» (надалі також - Закон №1788-XII) до стажу роботи зараховується, серед іншого, також час догляду непрацюючої матері за малолітніми дітьми, але не довше ніж до досягнення кожною дитиною 3-річного віку.

Згідно із частиною 2 статті 181 Кодексу законів про працю України відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та відпустка без збереження заробітної плати (частини третя та шоста статті 179 цього Кодексу) зараховуються як до загального, так і до безперервного стажу роботи і до стажу роботи за спеціальністю. Час відпусток, зазначених у цій статті, до стажу роботи, що дає право на щорічну відпустку, не зараховується.

Статтею 62 Закону № 1788-XII встановлено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України. Постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі - Порядок № 637).

У пункті 11 Порядку №637 зазначено про те, що час догляду непрацюючої матері за малолітніми дітьми встановлюється на підставі: свідоцтва про народження дитини або паспорта громадянина України (у разі смерті дитини - свідоцтва про смерть); документів про те, що до досягнення дитиною 3-річного віку мати не працювала.

Документами, які підтверджують те, що до досягнення дитиною 3-річного віку мати не працювала, і те, що до досягнення дитиною 12-річного віку один з батьків не працював, є: виписка з трудової книжки; відомості про відсутність Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб підприємців інформації про державну реєстрацію фізичної особи підприємця, отримані порядку взаємного обміну інформацією; інформація із системи персоніфікованого обліку.

Пункт 11 вказаного Порядку №637 до внесення змін постановою Кабінету Міністрів України від 2 березня 2010 року №233 «Про внесення змін до Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній» передбачав, що час догляду непрацюючої матері за малолітніми дітьми встановлюється на підставі свідоцтва про народження дитини або виписки із паспорта (у разі смерті дитини - свідоцтва про смерть), а також документів про те, що до досягнення дитиною 3-річного віку мати не працювала (виписка із трудової книжки, довідка органів управління житловим фондом чи довідка сільської, селищної Ради народних депутатів).

Суд зазначає, що відповідно до положень Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» страховий стаж це період, протягом якого особа підлягала загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісячно сплачено страхові внески у сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Разом з тим, законодавець окремо передбачив, що періоди трудової діяльності та інші періоди, які враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до 01.01.2004 року, тобто до набрання чинності Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», підлягають зарахуванню до страхового стажу в порядку та на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше.

Судом встановлено, що на момент виникнення спірних правовідносин законодавством, чинним до 01.01.2004, до трудового стажу включалися усі періоди перебування особи у трудових відносинах, у тому числі періоди перебування у відпустці у зв`язку з вагітністю та пологами, відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, а також час догляду непрацюючої матері за малолітньою дитиною, але не довше ніж до досягнення дитиною трирічного віку.

Крім того, відповідно до пункту «ж» частини 3 статті 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та частини 2 статті 181 Кодексу законів про працю України, до стажу роботи зараховується період догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку.

Починаючи з 01.01.2004 період догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку зараховується до страхового стажу за умови фактичного здійснення особою догляду за дитиною та отримання відповідної допомоги по догляду за дитиною.

Відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_3 від 01.04.1997, ОСОБА_2 народився ІНФОРМАЦІЯ_1 . Мати вказана ОСОБА_1 .

До заяви про призначення пенсії від 04.03.2025, позивачкою було надано, зокрема свідоцтво про народження дитини серії НОМЕР_3 від 01.04.1997.

Відповідно до пункту 11 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №637, час догляду непрацюючої матері за малолітніми дітьми встановлюється на підставі свідоцтва про народження дитини або паспорта дитини, а також документів, які підтверджують факт того, що мати до досягнення дитиною трирічного віку не працювала.

Суд звертає увагу, що відповідачем не наведено які саме відсутні документи, передбачені Порядком.

Більше того, матеріали справи не містять жодних доказів недостовірності або неправдивості відомостей, зазначених у свідоцтві про народження дитини. Відповідачем також не надано доказів, які б спростовували факт материнства позивачки, факт народження дитини або факт здійснення позивачкою догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку.

Отже, надані позивачкою документи, а саме свідоцтво про народження дитини є належними та достатніми доказами для зарахування до її страхового стажу періоду догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, а доводи відповідача щодо неможливості такого зарахування є необґрунтованими та такими, що не ґрунтуються на вимогах закону.

Щодо не зарахування до страхового стажу позивачці періоду начання та періоду роботи згідно вкладиша в трудову книжку від 03.02.1995 НОМЕР_1 .

Згідно п. «д» ч.3 ст.56 Закону №1788-ХІІ до стажу роботи зараховується також: навчання у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах, в училищах і на курсах по підготовці кадрів, підвищенню кваліфікації та перекваліфікації, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі.

Згідно з частиною першою статті 38 Закону «Про професійну (професійно-технічну) освіту» від 10.02.1998 №103/98-ВР час навчання у закладі професійної (професійно-технічної) освіти зараховується до трудового стажу здобувача освіти, у тому числі в безперервний і в стаж роботи за спеціальністю, що дає право на пільги, встановлені для відповідної категорії працівників, якщо перерва між днем закінчення навчання і днем зарахування на роботу за набутою професією не перевищує трьох місяців.

На підставі статті 62 Закону № 1788-XII основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

За правилами п.п.1,20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637 (далі - Порядок від 12.08.1993 №637) основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами (п.1). У тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (п.20).

Згідно із п.3 Порядку від 12.08.1993 №637 за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Тобто, основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. І лише у разі її відсутності, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, зокрема, уточнюючих довідок підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.

Аналогічна позиція викладена Верховним Судом у постановах від 07.03.2018 у справі № 233/2084/17, від 16.05.2019 у справі № 161/17658/16-а, від 27.02.2020 у справі №577/2688/17, від 31.03.2020 у справі №446/656/17, від 21.05.2020 у справі №550/927/17.

Дослідивши долучену до матеріалів справи копію зазначеного вкладишу до трудової книжки від 03.02.1995 НОМЕР_1 , суд встановив, що наявні перші записи про навчання позивачки в ПТУ №18 м. Дніпропетровська (з 01.09.1991 по 30.06.1992). В подальшому записи про трудову діяльність позивачки з 1992 року по 2024 роки вносились саме у вкладиш до трудової книжки, оскільки такий вкладиш оформлено при прийнятті позивачки на роботу вперше.

Вказаний документ містить записи про трудову діяльність, скріплені печатками роботодавців, здійснені у хронологічному порядку з посиланням на первинні документи.

Відомості про трудову діяльність позивачки, у вкладиші до трудової книжки заповнені відповідно до вимог Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників № 58 від 29.07.1993 та Постанови Кабінету Міністрів України від 27.04.1993 «Про трудові книжки працівників».

Колегія суддів зауважує, що посилання на неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії.

Аналогічні висновки викладені в постанові Верховного Суду від 29 березня 2019 року у справі №548/2056/16-а, від 21 лютого 2018 року у справі №687/975/17.

Разом з тим, за змістом наведених норм відповідальним за заповнення трудової книжки є уповноважений орган.

За правовим висновком, викладеним у постанові Верховного Суду від 06 березня 2018 року у справі №754/14898/15-а, не всі недоліки записів у трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальною обставиною є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність записів у трудовій книжці.

Поряд із цим колегія суддів зауважує, що особа не може відповідати за правильність та повноту оформлення її трудової книжки та бухгалтерських документів уповноваженою особою і, тому неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини уповноваженого органу не може бути підставою для позбавлення позивача її конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії за віком на загальних підставах або обрахунку страхового стажу.

Даний висновок узгоджується із позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 21 лютого 2018 року по справі №687/975/17.

Водночас, суд апеляційної інстанції враховує, що відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27.04.1993 №301 «Про трудові книжки працівників» відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, а тому власне недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для особи стосовно якої її оформлено, а отже, й не може впливати на її особисті права.

Відтак, здійснення записів у трудовій книжці та їх належне оформлення законодавцем покладено на роботодавця, а не на працівника, отже, відповідальність за можливе не вчинення такого запису або його неналежне оформлення не може бути перекладена на працівника та призводити до позбавлення його права на врахування фактично відпрацьованого часу у складі трудового стажу, який враховується для призначення пенсії.

Аналогічна правова позиція у подібних правовідносинах була висловлена Верховним Судому постановах від 02 лютого 2018 року у справі №677/277/17, від 26 червня 2019 року у справі №423/3762/16-а, від 11 липня 2019 року у справі №683/737/17, від 09 серпня 2019 у справі №654/890/17, від 12 вересня 2022 року у справі №569/16691/16-а згідно із якою відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, тому власне недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення.

Окрім цього, колегія суддів зазначає, що право позивача на встановлені законом гарантії не може бути поставлене в залежність від якості виконання обов`язків працівником, відповідальним за порядок ведення трудової книжки, а на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці.

Неточність в записах в трудовій книжці та інших документах не може бути підставою для виключення певних періодів роботи з трудового стажу, що дає особі право на призначення пенсії, оскільки працівник не повинен відповідати за правильність та повноту оформлення та належний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства.

Варто звернути увагу, що наявність сумнівів у відповідача відповідно до зазначеного законодавства, може бути підставою для перевірки, в ході якої має бути встановлено обставини, які перешкоджають зарахуванню періоду роботи до стажу, однак не можуть нівелювати відомості трудової книжки та позбавляти особу права на належне пенсійне забезпечення з урахуванням набутого нею трудового стажу.

Вищевказане узгоджується з позицією, викладеною у постанові Верховного Суду від 06 березня 2018 року у справі №127/9055/17.

Також, колегія суддів звертає увагу, що підставою для призначення пенсії є наявність необхідного страхового стажу, а не дотримання формальних вимог при заповненні трудової книжки. Пенсійний орган не врахував, що не всі недоліки записів у трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальним є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність записів у трудовій книжці.

Зазначений висновок викладено в постанові Верховного Суду від 06 березня 2018 року по справі № 754/14898/15-а.

Таким чином, формальні неточності у документах, за загальним правилом, не можуть бути підставою для органів Пенсійного фонду для обмеження особи у реалізації конституційного права на соціальний захист.

Аналогічні висновки знаходяться у постановах Верховного Суду від 25 квітня 2019 року у справі №593/283/17, від 30 вересня 2019 року у справі №638/18467/15-а, від 23 жовтня 2019 року у справі №263/3783/17, від 19 червня 2020 року у справі №359/2076/17, від 20 січня 2021 року у справі №588/647/17, від 18 листопада 2022 року у справі №560/3734/22 та інших.

Окрім цього, орган, що призначає пенсію, має право вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб дооформлення у тримісячний строк з дня подання заяви прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постановах від 30.09.2019 у справі №638/18467/15-а та від 12 вересня 2022 року у справі №569/16691/16-а.

Аналогічно і Закон України «Про адміністративну процедуру» передбачає, що адміністративний орган зобов`язаний встановлювати обставини, що мають значення для вирішення справи, і за необхідності збирати для цього документи та інші докази з власної ініціативи, у тому числі без залучення особи витребовувати документи та відомості, отримувати погодження та висновки, необхідні для вирішення справи.

Адміністративний орган не може зобов`язувати особу самостійно отримувати документи та інші докази, необхідні для здійснення адміністративного провадження, якщо такий обов`язок не визначено законом.

Згідно ст. 16 Закону України «Про адміністративну процедуру» адміністративний орган не може вимагати від особи надання документів та відомостей, що перебувають у володінні адміністративного органу або іншого органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, підприємства, установи або організації, що належить до сфери управління такого органу.

В той же час, відповідачем не подано жодного доказу про вжиття певних заходів з метою отримання інформації щодо достовірності інформації зазначеної у трудовій книжці позивача, натомість відмовлено у зарахуванні до страхового стажу періодів роботи.

Отже, не зарахування Головним управлінням Пенсійного фонду України у Львівській області до страхового стажу позивачки періоду роботи та періоду навчання згідно вкладиша в трудову книжку від 03.02.1995 НОМЕР_1 , є протиправним.

За обставин цієї справи та з урахуванням того, що у трудовій книжці, яка була надана відповідачу позивачкою ще під час призначення пенсії, є посилання на підставу внесення записів про спірний період її навчання та роботи, записи не містять виправлень, підчисток, відповідач не мав підстав без належного обґрунтування ставити їх під сумнів.

З урахуванням викладеного, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про обґрунтованість позовних та наявність підстав для їх часткового задоволення позову.

Наведені в апеляційній скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують.

Суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану в пункті 58 рішення у справі «Серявін та інші проти України» (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain), серія A, 303-A, п. 29).

Під час апеляційного провадження, колегія суду не встановила таких порушень судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення справи по суті, які були предметом розгляду і заявлені в суді першої інстанції.

На підставі викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи та надано їм належну юридичну оцінку, судове рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення.

Керуючись статтями 241-245, 250, 311, 315, 316, 321, 322, 328, 329 КАС України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області залишити без задоволення.

Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18 листопада 2025 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повної постанови у випадках, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України.

Головуючий - суддя Т.І. Ясенова

суддя А.В. Суховаров

суддя І.Ю. Добродняк