Постанова № 141373537 у справі № 160/23276/24 від 09.11.2026

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

09 листопада 2026 року м. Дніпро справа № 160/23276/24

Третій апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів: головуючого - судді Сафронової С.В. (доповідач),

суддів: Кальника В.В., Чепурнова Д.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04 лютого 2025 року

у адміністративній справі № 160/23276/24 за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04 лютого 2025 року відмовлено у задоволені позовної заяви Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Дніпропетровській області №[номер приховано] від 03.01.2024 року.

Зазначене рішення суду першої інстанції оскаржено в апеляційному порядку позивачем по справі з підстав не дотримання судом першої інстанції при винесенні рішення вимог ч.4 ст.9 КАС України, якою суд зобов`язується до активної ролі в судовому процесі, в тому числі до офіційного з`ясування всіх обставин справи і у відповідних випадках до витребування тих доказів, яких, на думку суду, не вистачає для належного встановлення обставин справи, що розглядається, а також з підстав не дотримання судом вимог ст.242 КАС України, у звязку з чим просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити по справі нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі, і стягнути з бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Дніпропетровській області на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 судові витрати

Мотивуючи заявлені вимоги апеляційної скарги позивач звертає увагу на порушення відповідачем порядку призначення та проведення фактичної перевірки позивача, які суд першої інстанції визнав не істотними та такими, що не перешкоджають проведенню перевірки, хоча у спірному випадку контролюючим органом (відповідачем у справі) не було обґрунтовано підстав для призначення фактичної перевірки, передбачених пп.80.2.2 п. 80.2 ст.80 ПК України, відповідачем не було надано суду доказів того, що ним була отримана інформація від державних органів або органів місцевого самоврядування про можливі порушення позивачем вимог податкового законодавства, і про наявність такої інформації відповідач не повідомляв суду ані у відзиві на позов, ані у письмових поясненнях.

Посилаючись в апеляційній скарзі на правову позицію Верховного Суду у постанові від 26.03.2024 справі № 420/9909/23 щодо умов та підстав для призначення фактичної перевірки з питання дотримання платником податків податкової дисципліни, передбаченою пп.80.2.2 п.80.2 ст.80 ПК України та у постанові від 26.03.2024 у справі № 420/9909/23 щодо перевірки правомірності призначення фактичної перевірки підлягають як питання наявності обґрунтованих підстав для призначення перевірки, так і дотримання контролюючим органом вимог абзацу третього п.81.1 ст.81 ПК України під час оформлення рішення про призначення перевірки у формі наказу, їх узгодженість між собою, позивач акцентує увагу на відсутності у контролюючого органу на момент видання наказу про проведення фактичної перевірки інформації, яка свідчить про можливі порушення платником податків законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи, зокрема, щодо здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності патентів, ліцензій та інших документів, контроль за наявністю яких покладено на контролюючі органи, виробництва та обігу підакцизних товарів та щодо використання праці найманих осіб без належного оформлення трудових відносин та виплати роботодавцями доходів у вигляді заробітної плати без сплати податків до бюджету. Відповідно, оскільки контролюючим органом не зазначено жодних конкретних відомостей про те, що саме стало передумовою для призначення фактичної перевірки, не визначено те, які саме порушення чинного законодавства були допущені чи можливо допущені безпосередньо ФОП ОСОБА_1 , позивачка вважає, що контролюючим органом не наведено наявність законних підстав визначених пп.80.2.2 п.80.2 ст.80 ПК України для проведення фактичної перевірки ФОП ОСОБА_1 .

Окремо позивач звертає увагу апеляційного суду на те, що судом першої інстанції було залишено поза увагою не зазначення в акті перевірки факту повернення товару та того, що джерело фінансування розрахункової операції з державного бюджету не зазначено в акті перевірки, що суперечить вимогам ст.2 Закону України від 30.06.1999 №783-XIV «Про джерела фінансування органів державної влади» та пп.20.1.11 п.20.1 ст.20 ПКУ. Також позивач вказує на неврахування судом недоведеності відповідачем належними доказами порушення ФОП порядку обліку товарно-матеріальних цінностей та вимог п.12 ст.3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг із змінами та доповненнями» від 06.07.1995 № 265/95-ВР оскільки складенння в ході перевірки головними державними інспекторами опису залишків товарів, які знаходяться на реалізації в магазині за адресою: АДРЕСА_1 , на загальну суму 253 170,00 грн здійснювалося без дослідження первинних та облікових документів на описані залишки товарних запасів, а відповідач по справі в свою чергу не надав пояснень яким чином під час перевірки було встановлено належність описаного товару саме ФОП ОСОБА_1 .

У відзиві на апеляційну скаргу позивача податковий орган заперечуючи проти задоволення вимог позивача вказує на законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, а також на правильність встановлення судом фактичних обставин та застосування до спірних правовідносин норм матеріального права, просить залишити без задоволення вимоги апеляційної скарги, а рішення суду залишити без змін, оскільки суд першої інстанції у повному обсязі дослідив матеріали справи та надані докази на підставі чого дійшов висновку про не підтвердження позивачем в ході розгляду справи порушення контролюючим органом процедури проведення фактичної перевірки, а позивач в свою чергу в апеляційній скарзі посилається на інші обставини ніж наводилмся ним в позові, а саме, на те, що «..на момент видання наказу на проведення фактичної перевірки у контролюючого органу була відсутня інформація, яка свідчить про можливі порушення платником податків законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи, зокрема, щодо здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності патентів, ліцензій та інших документів, контроль за наявністю яких покладено на контролюючі органи, виробництва та обігу підакцизних товарів та щодо використання праці найманих осіб без належного оформлення трудових відносин та виплати роботодавцями доходів у вигляді заробітної плати без сплати податків до бюджету» та на те, що «контролюючим органом не зазначено жодних конкретних відомостей про те, що саме стало передумовою для призначення фактичної перевірки, не визначено те, які саме порушення чинного законодавства були допущені чи можливо допущені безпосередньо ФОП ОСОБА_1 , і не наведено наявність законних підстав визначених пп.80.2.2 п.80.2 ст.80 ПК України для проведення фактичної перевірки ФОП ОСОБА_1 », що відповідач розцінює як фактичну зміну підстав та/або предмету позову, що в свою чергу свідчить про непослідовність його правової позиції, при тому, що така зміна відповідно до ч.1ст.47 КАС України допускається виключно у межах встановлених процесуальних строків, і відповідно, такі дії позивача щодо зміни правової позиції з порушенням визначених законом строків є недопустимими та не підлягають врахуванню судом.

На підтвердження своїх доводів, відповідач посилаючись на положення пп.20.1.10 п.20.1 ст.20, пункту 75.1 статті 75, п.80.1 і пп.80.2.2 п.80.2 ст.80, п.81.1 ст.81 Податкового кодексу України вказує на порушення позивачем норм процесуального права та звертає увагу апеляційного суду на те, що ГУ ДПС у Харківській області відповідно до підпункту пп.75.1.3 п.75.1 ст.75, пп.80.2.2, п.80.2 ст.80 Податкового кодексу України було прийнято наказ від 02.11.2023 №4724-п та видано направлення на проведення фактичної перевірки від 02.11.2023 №9779, №9780 магазину за адресою: АДРЕСА_1 , на підставі чого у період з 02.11.2023 року по 09.11.2023 року контролюючим органом було в присутності ОСОБА_2 , який є особою, що фактично проводить розрахункові операції на торговому об`єкті ФОП ОСОБА_1 , проведено фактичну перевірку магазину « ІНФОРМАЦІЯ_1 » за адресою: АДРЕСА_1 , де здійснює господарську діяльність ФОП ОСОБА_1 , а ОСОБА_2 були надані пояснення від 02.11.2023 року (є додатком до акта перевірки), щодо того, що він працює у ФОП ОСОБА_1 на посаді продавця з 01.07.2023 року (трудові відносини не оформлені належним чином), що зафіксовано в акті фактичної перевірки №34033/20/30/РРО/ НОМЕР_1 від 09.11.2023 року.

За наведених обставин та з урахуванням позиції Великої Палати Верховного Суду висловленої у постанові від 08.09.2021 по справі № 816/228/17 стосовно того, що «У разі якщо контролюючий орган був допущений до проведення перевірки на підставі наказу про її проведення, то цей наказ як акт індивідуальної дії реалізовано його застосуванням, а тому його оскарження не є належним та ефективним способом захисту права платника податків, оскільки скасування наказу не може призвести до відновлення порушеного права. Неправомірність дій контролюючого органу при призначенні і проведенні перевірки не може бути предметом окремого позову, але може бути підставами позову про визнання протиправними рішень, прийнятих за наслідками такої перевірки. При цьому підставами для скасування таких рішень є не будь-які порушення, допущені під час призначення і проведення такої перевірки, а лише ті, що вплинули або об`єктивно могли вплинути на правильність висновків контролюючого органу за результатами такої перевірки та відповідно на обґрунтованість і законність прийнятого за результатами перевірки рішення», а також позивції Верховного Суду у постанові від 26.03.2024 у справі №420/9909/23, відповідач вважає безпідставними зауваження позивача про не зазначення в наказі на перевірку конкретної інформації щодо порушення платником податкового законодавства оскільки у спірному випадку наказ про проведення фактичної перевірки позивача містить посилання на підпункт 80.2.2 пункту 80.2 статті 80 ПК України, і суд першої інстанції у повній мірі дослідивши всі докази та вірно надавши оцінку даному спору правильно зазначив що єдиною передумовою та підставою для призначення фактичної перевірки з питання дотримання платником податків податкової дисципліни, передбаченою підпунктом 80.2.2 пункту 80.2 статті 80 ПК України є наявна та/або отримана в установленому законодавством порядку інформація від визначеного у цій же нормі кола суб`єктів: державних органів або органів місцевого самоврядування, і жодних інших підстав ця норма не встановлює.

Також, відповідач звертає увагу на постанову Верховного Суду від 25.04.2023 у справі №520/3328/2020, де відмічається, що формулювання конкретного змісту наказу є дискрецією контролюючого органу з обов`язковим дотриманням вимог норм абз.3 п.81.1 ст.81 ПК щодо змісту наказу про проведення перевірки, а при встановленні однією правовою нормою декількох самостійних підстав для проведення перевірки конкретна з них не обов`язково має бути сформульована тотожно до змісту правової норми, якою ця підстава встановлена, проте повинна бути чітко визначена та відповідати правовій нормі. Релевантні висновки відображені у постанові Верховного Суду від 21.01.2021 № 460/12391/19 за позицією якого «…не зазначення конкретної підстави в наказі на проведення перевірки не свідчить про незаконність наказу або перевірки, оскільки відповідно до п.81.1 ст.81 Кодексу, в наказі на перевірку достатньо зазначити підставу для проведення перевірки, визначену цим Кодексом. Наголошуючи на тому, що відповідно до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної у постанові від 08.09.2021 у справі №816/228/17, підставами для скасування рішень є не будь-які порушення, допущені під час призначення і проведення такої перевірки, а лише ті, що вплинули або об`єктивно могли вплинути на правильність висновків контролюючого органу за результатами такої перевірки та відповідно на обґрунтованість і законність прийнятого за результатами перевірки рішення. Так, як зазначає відповідач, у постанові Верховного Суду від 26.03.2024 у справі №420/9909/23 судом зазначалося про достатність відображення в наказі підстави для проведення фактичної перевірки як нумераційного позначення відповідного пункту статті Податкового кодексу України без розкриття його змісту.

Тобто, відповідач вважає, що призначаючи фактичну перевірку, достатньо покликатися в наказі на відповідний підпункт п.80.2 ст.80 Податкового кодексу України без розкриття його змісту, яким охоплюється предмет перевірки за умови, що цей підпункт містить лише одну фактичну підставу, а об`єктивну наявність або відсутність у контрольного органу підстав (обставин), визначених в підпунктах п.80.2 ст.80 Податкового кодексу України, як умови призначення фактичної перевірки, перевіряє суд, і у випадку наявності обґрунтованих підстав для призначення фактичної перевірки, не можна вважати протиправним наказ про її призначення, який містить покликання на порядковий номер підпункту пункту статті Податкового кодексу України, як підстави для проведення перевірки, але не відображає конкретні обставини, які в цих підпунктах розкриваються та мають об`єктивно існувати.

Отже, враховуючи, наявність позиції Верховного Суду, відповідач вважає, що посилання позивача на відсутність підстав для проведення перевірки є необґрунтованими, а суд першої інстанції в свою чергу всебічно дослідивши надані сторонами докази та обставини справи дійшов правильного висновку у даному випадку з урахуванням положень п.1 і п.2 ст.3, п.12 ст.2 Закону України від 06.07.1995 №265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» (зі змінами та доповненнями) про: проведення розрахункової операції без роздрукування та видачі розрахункового документу на суму 3398,00 грн.; порушення порядку ведення обліку товарних запасів, які на момент перевірки знаходились у місці продажу на суму 253 170,00 грн., що підтверджено складеним за результатами перевірки актом фактичної перевірки №34035/20/30/РРО/ НОМЕР_2 від 10.11.2023, і відповідно позивач має нести відпові-дальності за вищезазначені порушення згідно абз.1,2 п.1 ст.17 Закону № 265/95. Крім того, відповідач аналізуючи зміст Порядку ведення обліку товарних запасів для фізичних осіб - підприємців, у тому числі платників єдиного податку, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 03.09.2021 №496 (далі - Порядок №496) акцентує увагу, що документи надаються особисто ФОП або особою, яка фактично здійснює продаж товарів (надання послуг) та/або розрахункові операції в місці продажу (господарському об`єкті) такої ФОП, але при проведенні фактичної перевірки контролюючому органу не надано документів у паперовій або електронній формі, що підтверджують облік та походження товарних запасів (здійснюється реалізація технічно складних побутових товарів, що підлягають гарантійному ремонту), які перебували на момент перевірки на місці продажу на господарському об`єкті, тому встановлені в ході проведення перевірки за адресою: АДРЕСА_1 фактичні залишки ТМЦ свідчать про порушення позивачем ведення в порядку встановленому законодавством обліку товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації та зберігання на суму 253170,00 грн згідно з додатком 1-го примірника акту. Оскільки відповідно до пп.20.1.9 п.20.1 ст.20 ПК України контролюючий орган має право вимагати під час проведення перевірок від платників податків, що перевіряються, проведення інвентаризації основних засобів, товарно-матеріальних цінностей, коштів, зняття залишків товарно-матеріальних цінностей, готівки з використанням інформації та документів щодо результатів такої інвентаризації за наслідками таких перевірок або під час наступних заходів податкового контролю, також як і має право запитувати та вивчати під час проведення перевірок первинні документи, що використовуються в бухгалтерському обліку, регістри, фінансову, статистичну та іншу звітність, пов`язану з обчисленням і сплатою податків, зборів, платежів, виконанням вимог законодавства, контроль за додержанням якого покладено на контролюючі органи, а платник податків згідно ч.1 п.85.2 ст.85 Податкового кодексу України має обов`язок після початку перевірки надати посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі всі документи, що належать або пов`язані з предметом перевірки, що кореспондується з правом контролюючого органу при проведенні перевірок вимагати і отримувати у платників податків первинні фінансово-господарські, бухгалтерські та інші документи (в тому числі, засвідчені підписом платника податків або його посадової особи та скріплені печаткою (за наявності) їх копії), що свідчать про приховування (заниження) об`єктів оподаткування, несплату податків, зборів, платежів, порушення вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, що закріплено п.85.4 ст.85 ПКУ. За вказаних обставин відповідач наголошує, що саме надання платником податків фінансово-господарських документів під час проведення перевірки є необхідною умовою підтвердження правомірності задекларованих платником показників податкового обліку, і обов`язком платника податків є збереження документів й надання їх під час перевірки контролюючому органу, що кореспондується з компетенцією контролюючого органу здійснювати перевірку на підставі документів, а ненадання платником податків документів на підтвердження задекларованих показників податкового обліку прирівнюється нормами п.44.6 ст.44 ПКУ до їх відсутності.

За твердженням відповідача, оскільки доводи позивача стосовно того, що ОСОБА_2 не є працівником ФОП ОСОБА_1 частково не відповідають дійсності виходячи з того, що фактично ОСОБА_2 є особою, яка здійснює розрахункові операції, однак трудові відносини між ОСОБА_2 та позивачем не оформлені належним чином, про що також зазначено в поясненні ОСОБА_2 , у присутності якого під час проведення фактичної перевірки посадовими особами ГУ ДПС у Харківській області було отримано х-звіт, в реквізитах якого вказана ФОП ОСОБА_1 , відповідно, контролюючий орган вірно встановив особу, яка здійснює господарську діяльність в магазині « ІНФОРМАЦІЯ_1 » за адресою: АДРЕСА_1 , на підставі акту №34033/20/30/РРО/3773309060 від 09.11.2023 року було винесено податкове повідомлення-рішення №[номер приховано] від 03.01.2024 року на суму 256568,00 грн, яке є законним та обґрунтованим, складеним на підставі та у відповідності до норм чинного законодавства, а тому відсутні підстави для його скасування.

Обговоривши доводи апеляційної скарги позивача та поданого відповідачем відзиву на апеляційну скаргу, а також подані учасниками спору додаткові пояснення, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин та правильність застосування до них норм матеріального і процесуального права, колегією суддів встановлено, що предметом спору у цій справі є податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Дніпропетровській області №[номер приховано] від 03.01.2024 року, яким до ФОП ОСОБА_1 застосовано штрафні санкції на загальну суму 256568,00 грн., що згідно розрахунку включає:

- штрафну санкцію у сумі 3398,00грн. - за порушення п.1, п.2, ст.3 Закону України від 06.07.1995 №265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» на підставі п.1 ст.17 Закону України від 06.07.1995 №265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» (зі змінами та доповненнями);

- та штрафну санкцію у сумі 253170,00 грн. - за порушення п.12 ст.3 Закону України від 06.07.1995 №265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» (зі змінами та доповненнями) на підставі ст.20 Закону України від 06.07.1995 №265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» (зі змінами та доповненнями).

Вирішуючи ініційований у цій справі спір, судом першої інстанції встановлено, що Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) зареєстрована як суб`єкт господарської діяльності 06.09.2023р. за основним видом діяльності: 47.41 - Роздрібна торгівля комп`ютерами, периферійним устаткуванням і програмним забезпеченням у спеціалізованих магазинах; додаткові види діяльності: 47.42 - Роздрібна торгівля телекомунікаційним устаткуванням у спеціалізованих магазинах; 47.78 - Роздрібна торгівля іншими невживаними товарами у спеціалізованих магазинах; 47.89 - Роздрібна торгівля з лотків і на ринках іншими товарами; 46.51 - Оптова торгівля комп`ютерами, периферійним устаткуванням і програмним забезпеченням; 46.52 - Оптова торгівля електронним і телекомунікаційним устаткуванням, деталями до нього; з 07.09.2023р. перебуває на обліку в Головному управлінні ДПС у Дніпропетровській області як платник податків, стосовно якої наказом ГУ ДПС у Харківській області від 02.11.2023 №4724-п на підставі пп.80.2.2, п.80.2 ст.80 Податкового кодексу України (наявність інформації, що свідчить про можливі порушення платником податків законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи, зокрема, щодо здійснення платником податків розрахункових операцій) та пп.19-1.1.4 п.19-1.1 ст.19-1, пп.20.1.4 п.20.1 ст.20 ПК України було призначено проведення фактичної перевірки за місцем фактичного провадження діяльності у господарському об`єкті, розташованому за адресою: АДРЕСА_1 , з 02.11.2023р. тривалістю на більше 10 діб. Вказаним наказом ГУ ДПС у Харківській області від 02.11.2023 №4724-п було вирішено провести перевірку Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 за період діяльності з 07.09.2023р. по день закінчення перевірки з метою здійснення контролю за дотриманням Закону України від 06.07.1995 №265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», інших норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платником податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності свідоцтв, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами), дотримання законодавства щодо встановлених державою фіксованих цін, граничних цін та граничних рівнів торгівельної надбавки (націнки).

Судом першої інстанції при вирішенні спору цій справі було узято до уваги, що фактичну перевірку суб`єкта господарської діяльності - ФОП ОСОБА_1 у господарській одиниці: магазин « ІНФОРМАЦІЯ_1 », за адресою: АДРЕСА_1 , ТЦ « ІНФОРМАЦІЯ_2 » посадовими особами ГУ ДПС у Харківській області у період з 02.11.2023 року по 09.11.2023 року було проведено саме на підставі наказу ГУ ДПС у Харківській області від 02.11.2023 №4724-п та направлень на проведення фактичної перевірки від 02.11.2023 №9779, №9780, які разом зі службовими посвідченнями посадових осіб ГУ ДПС у Харківській області, вказаних у направленнях як таких, що уповноважені на проведення фактичної перевірки, були пред`явлені представнику платника податків - ОСОБА_2 02.11.2023р., про що останній розписався у направленнях, із врученням також як представнику ФОП (тобто ОСОБА_2 ) копії наказу ГУ ДПС у Харківській області від 02.11.2023 №4724-п про призначення фактичної перевірки, про отримання якої останній також розписався у направленнях на проведення фактичної перевірки від 02.11.2023 №9779, №9780.

За результатами проведеної фактичної перевірки перевіряючими було складено Акт фактичної перевірки №34035/20/30/РРО/ НОМЕР_2 від 10.11.2023р., відповідно до якого в ході проведення перевірки встановлено порушення ФОП ОСОБА_1 вимог:

- п.1, п.2, ст.3 Закону України від 06.07.1995 №265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» (зі змінами та доповненнями) за проведення розрахункової операції без застосування ПРРО, без роздрукування та видачі розрахункового документу встановленої форми та змісту на загальну суму 3398,00 грн., а саме: навушників «JBL TONEFLEX blue Pure Bass Zero noise» в кількості 1 одиниці за ціною 2999,00грн. та кабелю USB C «Apple USB-C 3,5 mm Headphone Jack Adapter (MU7E2)» у кількості 1 одиниці за ціною 399,00 грн.;

- та п.12 ст.3 Закону України від 06.07.1995 №265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» (зі змінами та доповненнями) за порушення ведення в порядку встановленому законодавством обліку товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації та зберігання на суму 253170,00 грн. згідно з додатком 1-го примірника акту, а саме: за не надання контролюючому органу при проведенні фактичної перевірки документів у паперовій або електронній формі, що підтверджують облік та походження товарних запасів (здійснюється реалізація технічно складних побутових товарів, що підлягають гарантійному ремонту), які перебували на момент перевірки на місці продажу на господарському об`єкті.

- а в якості додатків до Акту перевірки №34035/20/30/РРО/ НОМЕР_2 від 10.11.2023р. долучено: пояснення ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , в яких останнім зазначено, що він працює у ФОП ОСОБА_1 на посаді продавця з 01.07.2023р. з режимом роботи: з 10:00 год. по 18:00 год. та двох вихідних на тиждень; Х-звіт #43, в реквізитах якого вказана ФОП ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , АДРЕСА_1 , копія якого завірена ОСОБА_2 як представником платника податків; та Відомість про результати перевірки щодо повноти оприбуткування, реалізації та фактичних залишків запасів (товарно-матеріальних цінностей) станом на 02.11.2023р. при перевірці господарської одиниці - господарського об`єкту, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , суб`єкта господарювання ФОП ОСОБА_1 , за змістом якої при перевірці повноти оприбуткування, реалізації та фактичних залишків запасів (ТМЦ) виявлено ТМЦ (згідно з переліком) на загальну суму 253170,00грн., накладні на які не надано.

На підставі Акта перевірки №34033/20/30/РРО/ НОМЕР_1 від 09.11.2023 року Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області було винесено податкове повідомлення-рішення №[номер приховано] від 03.01.2024 року, яким до ФОП ОСОБА_1 застосовано штрафні санкції на загальну суму 256568,00грн. Як слідує з розрахунку штрафних санкцій, застосованих податковим повідомленням-рішенням №[номер приховано] від 03.01.2024 року, до ФОП ОСОБА_1 застосовано:

1) за порушення п.1, п.2, ст.3 Закону України від 06.07.1995 №265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» на підставі п.1 ст.17 Закону України від 06.07.1995 №265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» (зі змінами та доповненнями) штрафну санкцію у сумі 3398,00грн.

2) за порушення - п.12 ст.3 Закону України від 06.07.1995 №265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» (зі змінами та доповненнями) на підставі ст.20 Закону України від 06.07.1995 №265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» (зі змінами та доповненнями) штрафну санкцію у сумі 253170,00грн.

Надавши оцінку встановленим обставинам справи та спірним правовідносинам, суд першої інстанції виходячи з положень: ст.19 Конституції України; пп.62.1.3. п.62.1 ст.62, пп.75.1.3. п.75.1 ст.75, п.80.2. ст.80, абз.1-8 п.81.1. ст.81 Податкового кодексу України та з огляду на те, що у розглядуваному випадку підставою для призначення фактичної перевірки позивача у наказі ГУ ДПС у Харківській області від 02.11.2023 №4724-п вказано пп.80.2.2, п.80.2 ст.80 Податкового кодексу України, із зазначенням додатково того, що такою підставою стала наявність інформації, що свідчить про можливі порушення платником податків законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи, зокрема, щодо здійснення платником податків розрахункових операцій, суд першої інстанції визнав такі посилання у наказі про проведення перевірки є мінімально достатнім обсягом інформації, яка має відображатися у наказі відповідно до абзацу третього пункту 81.1 статті 81 ПК України щодо зазначення у наказі підстави для проведення перевірки, оскільки надає платнику податків загальне розуміння про підставу її призначення та відповідний предмет перевірки.

Крім того, з огляду на дотримання відповідачем дотримано вимоги абз.1-4 п.81.1 ст.81 ПК України в частині пред`явлення уповноваженій особі платника податку направлень на проведення фактичної перевірки та службових посвідчень посадових осіб контролюючого органу, які зазначені в направленнях на проведення цієї перевірки, а також щодо вручення такій уповноваженій особі платника податку копії наказу про проведення перевірки, що підтверджується відповідними розписками представника платника податків ОСОБА_2 від 02.11.2023р. у направленнях на проведення фактичної перевірки від 02.11.2023 №9779, №9780, копії яких долучено до матеріалів справи, суд першої інстанції

відхилив доводи позивача відносно неповноважності ОСОБА_2 через те, що він за твердженням позивача не є її працівником, виходячи з того, що долученими до матеріалів справи доказами підтверджено, що ОСОБА_2 в дійсності виконував роботу працівника ФОП ОСОБА_1 , і такими доказами є: - пояснення ОСОБА_2 , в яких останній вказував про те, що працює на ФОП ОСОБА_1 на посаді продавця з 01.07.2023р. з режимом роботи: з 10:00год. по 18:00год., з двома вихідними на тиждень; - доступом ОСОБА_2 до ПРРО ФОП ОСОБА_1 як її продавця, що підтверджено доданим у якості додатка до Акта перевірки №34035/20/30/РРО/ НОМЕР_2 від 10.11.2023р. Х-звітом #43 в реквізитах якого вказана ФОП ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , АДРЕСА_1 , роздрукованого та завіреного ОСОБА_2 як представником платника податків - ФОП ОСОБА_1 ; - реалізацією ОСОБА_2 протягом всієї перевірки (здійснення ним розрахункових операцій на торговому об`єкті ФОП ОСОБА_1 товару (навушників «JBL TONEFLEX blue Pure Bass Zero noise» в кількості 1 одиниця за ціною 2999,00 грн. та кабеля USB C «Apple USB-C 3,5 mm Headphone Jack Adapter (MU7E2)» у кількості 1 одиниця за ціною 399,00 грн.) у господарській одиниці: магазин « ІНФОРМАЦІЯ_1 », за адресою: АДРЕСА_1 , ТЦ « ІНФОРМАЦІЯ_2 », де ФОП ОСОБА_1 здійснює свою господарську діяльність; - отримання ОСОБА_2 в подальшому копії наказу про проведення перевірки ФОП ОСОБА_1 , проставлення ним підписів про пред`явлення йому направлень на цю фактичну перевірку та вказаних у цих направленнях службових посвідчень посадових осіб контролюючого органу, а також роздрукування ним та надання посадовим особам контролюючого органу Х-звіту #43 з ПРРО ФОП ОСОБА_1 .

За викладених у попередньому абзаці обставин, суд першої інстанції у даному випадку визнав, що факт не оформлення трудових відносин позивача з ОСОБА_2 у встановленому законом порядку не спростовує наведених вище висновків суду, а свідчити лише про порушення позивачем вимог чинного трудового законодавства щодо укладення трудового договору, про що, до речі, безпосередньо вказано й в Акті фактичної перевірки №34035/20/30/РРО/ НОМЕР_2 від 10.11.2023р., а відтак, доводи позивача про порушення контролюючим органом процедури проведення фактичної перевірки не знайшли свого підтвердження в ході розгляду справи.

Колегія суддів в повному обсязі погоджується з наведеними висновками суду першої інстанції, оскільки порядок проведення фактичної перевірки чітко врегульовано ст.80 Податкового кодексу України, пунктом 80.1 якої прописано, що фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків, а пунктом 80.2 передбачено, що фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції під розписку до початку проведення такої перевірки, та проводиться у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації від державних органів або органів місцевого самоврядування, яка свідчить про можливі порушення платником податків законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи, зокрема, щодо здійснення платниками податків розрахункових операцій, у тому числі із забезпеченням можливості проведення розрахунків за товари (послуги) з використанням електронних платіжних засобів, ведення касових операцій, наявності патентів, ліцензій та інших документів, контроль за наявністю яких покладено на контролюючі органи, виробництва та обігу підакцизних товарів

Дійсно, наказ про призначення перевірки має відповідати вимогам Податкового кодексу України та містити достатні відомості для розуміння правових і фактичних підстав її проведення, але при цьому, оцінюючи законність наказу, адміністративні суди мають обов`язково враховувати саме вид перевірки та конкретну норму, на підставі якої її призначено. Відповідно, оскільки приписи ст.80 ПК України передбачають окремі вимоги та різні підстави для проведення фактичних перевірок з різних питань, а саме: щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, а також дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами), у даному випадку колегія суддів бере до уваги, що у наказі від 02.11.2023 №4724-п як на підставу для проведення фактичної перевірки позивача міститься посилання на пункту 8.2 статті 80 ПК України задля здійснення контролю за дотриманням Закону України від 06.07.1995 №265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», інших норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платником податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності свідоцтв, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами), дотримання законодавства щодо встановлених державою фіксованих цін, граничних цін та граничних рівнів торгівельної надбавки (націнки).

За вказаних обставин та того, що не кожна відсутність деталізації фактичних обставин автоматично свідчить про незаконність перевірки, що підтверджується висловленою Верховним Судом у постанові від 26 березня 2024 року позицією у справі № 420/9909/23 яка свідчить про те, що покликання в наказі на підпункт 80.2.2 пункту 80.2 статті 80 ПК України, що утримує в собі весь спектр необхідних елементів для визначення підстави для призначення перевірки (як правової, так і фактичної), можна вважати мінімально допустимим обсягом інформації в розумінні абз.3 п.81.1 ст.81 ПК України, а тому немає підстав вважати, що такий наказ породжує його неоднозначне трактування та/або невизначеність із фактичною підставою перевірки, колегія суддів визнає, що зазначений вище наказ не має істотних недоліків, а отже відсутні підстави стверджувати про те, що контролюючим органом неправомірно проведено перевірку у спірному випадку.

Стосовно доводів позивача про відсутність його під час проведення фактичної перевірки, невручення йому копії наказу та направлення, колегія суддів зазначає, що відповідно до п.80.5 ст.80 ПК України допуск посадових осіб контролюючих органів до проведення фактичної перевірки здійснюється згідно із статтею 81 цього Кодексу, згідно п.81.1. якої визначено, що посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред`явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів: направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб`єкта (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) або об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, що скріплений печаткою контролюючого органу; копії наказу про проведення перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, найменування та реквізити суб`єкта (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) та у разі проведення перевірки в іншому місці - адреса об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична перевірка), підстави для проведення перевірки, визначені цим Кодексом, дата початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися. Наказ про проведення перевірки є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу та скріплення печаткою контролюючого органу; службового посвідчення осіб (належним чином оформленого відповідним контролюючим органом документа, що засвідчує посадову (службову) особу), які зазначені в направленні на проведення перевірки.

Отже, враховуючи вищеозначені норми та з огляду на те, що відповідно до п.80.7 ст.80 ПКУ, фактична перевірка проводиться у присутності самого підприємця, його представника та/або особи, яка фактично здійснює розрахункові операції (продавця, касира, бармена тощо), законодавець визначив право контролюючого органу приступити до проведення фактичної перевірки за умови пред`явлення визначених у ст.81 ПК України документів платнику податків (його посадовим (службовим) особам або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції). Відповідно, якщо неоформлена особа на момент візиту інспекторів перебуває за прилавком, відпускає товар, приймає гроші чи видає чеки, податківці мають право вручити їй направлення на перевірку та розпочати її, і відсутність самого ФОП чи його офіційного представника з довіреністю не зупиняє перевірку, і вказані дії перевіряючих на переконання колегії суддів ніяким чином не порушують прав суб`єкта господарювання, який після отримання акту перевірки та складених під час перевірки не позбавлений права та можливості подати до контролюючого органу пояснення, заперечення та відповідні документи на їх підтвердження чи на спростування виявлених під час перевірки фактів та порушень, а якщо ФОП не скористався своїм правом подати заперечення на акт фактичної перевірки протягом визначених законом 10 робочих днів, це призводить до низки правових наслідків та змінює подальший алгоритм захисту, оскільки етап подання заперечень це є фактично останньою стадією в межах самої перевірки, коли можна змусити податківців переглянути свої висновки до нарахування штрафу.

Обговорюючи доводи апеляційної скарги позивача, які стосуються наведених вище обставин, колегія суддів також акцентує увагу на те, що правила пункту 85.2 статті 85 Податкового кодексу України, і абзацу другого пункту 12 статті 3 Закону № 265/95-ВР покладають саме на платника податків обов`язок надати усі документи, пов`язані з предметом перевірки, якими у спірному випадку є документи, які підтверджують облік та походження товарів, що на момент перевірки знаходяться у місці продажу (господарському об`єкті). За таких обставин у випадку належної обізнаності платника податків та/або його уповноваженої особи про проведення контролюючим органом фактичної перевірки добросовісний платник податків повинен був надати відповідні документи саме на товар, що знаходився на час проведення фактичної перевірки у місці продажу.

Колегія суддів звертає увагу на положення пункту 44.6 статі 44 Податкового кодексу України, яким визначено, що у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в пункті 86.7 статті 86 цього Кодексу платник податків не надає посадовим особам контролюючого органу, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.

Якщо платник податків після закінчення перевірки та до прийняття рішення контролюючим органом за результатами такої перевірки надає в порядку пункту 86.7 статті 86 цього Кодексу документи, що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, не надані під час перевірки, такі документи повинні бути враховані контролюючим органом під час розгляду ним питання про прийняття рішення.

Відповідно до положень пункту 44.7 статті 44 Податкового кодексу України у разі якщо посадова особа контролюючого органу, яка здійснює перевірку, відмовляється з будь-яких причин від врахування документів, наданих платником податків під час проведення перевірки, платник податків має право до закінчення перевірки надіслати листом з повідомленням про вручення та з описом вкладеного або надати безпосередньо до контролюючого органу, який проводить перевірку, копії таких документів (засвідчені печаткою платника податків (за наявності печатки) та підписом платника податків - фізичної особи або посадової особи платника податків - юридичної особи).

У разі незгоди платника податків або його представників з висновками перевірки чи фактами і даними, викладеними в акті (довідці) перевірки (крім документальної позапланової перевірки, проведеної у порядку, встановленому підпунктом 78.1.5 пункту 78.1 статті 78 цього Кодексу), вони мають право подати свої заперечення та додаткові документи і пояснення, зокрема, але не виключно, документи, що підтверджують відсутність вини, наявність пом`якшуючих обставин або обставин, що звільняють від фінансової відповідальності відповідно до цього Кодексу, до контролюючого органу, який проводив перевірку платника податків, протягом 10 робочих днів з дня, наступного за днем отримання акта (довідки). Такі заперечення, додаткові документи і пояснення є невід`ємною частиною матеріалів перевірки (пункт 86.7 статті 86 Податкового кодексу України).

Колегія суддів зазначає, що Верховний Суд вже неодноразово аналізував положення статей 44, 85 Податкового кодексу України у їх взаємозв`язку і сформовані ним підходи щодо застосування означених норм податкового законодавства є усталеними. Зокрема, у постановах від 29.05.2020 у справі № 826/27811/15, від 06.08.2019 у справі № 160/8441/18, від 31.01.2020 у справі №826/15328/18, від 03.10.2023 у справі №420/534/20 та інш. Верховний Суд сформулював висновок, що надання платником податків фінансово-господарських документів під час проведення перевірки є необхідною умовою підтвердження правомірності задекларованих платником показників податкового обліку. Ненадання платником податків документів на підтвердження задекларованих показників податкового обліку прирівнюється нормами пункту 44.6 статті 44 Податкового кодексу України до їх відсутності. Винятком є випадки виїмки документів або іншого їх вилучення правоохоронними органами та іншими компетентними органами. Якщо платник податків після закінчення перевірки та до прийняття рішення контролюючим органом за результатами такої перевірки надає документи, що підтверджують показники, відображені ним у податковій звітності, але не надані під час перевірки (у випадках, передбачених абзацами другим і четвертим пункту 44.7 цієї статті), такі документи повинні бути враховані контролюючим органом під час розгляду ним питання про прийняття рішення.

Таким чином, обставина щодо порушення платником податків обов`язку, встановленого пунктом 85.2 статті 85 Податкового кодексу України, надати після початку перевірки всі документи, які пов`язані з предметом перевірки, не означає, що платник не має права додатково їх надати до прийняття контролюючим органом відповідного рішення за результатами перевірки та не звільняє контролюючий орган від обов`язку врахувати при прийнятті рішення додатково надані платником документи у строк, встановлений абзацом другим пункту 44.7 статті 44 Податкового кодексу України, що прямо передбачено нормами пункту 44.6 статті 44 Податкового кодексу України.

Також у постановах від 08.09.2019 у справі №802/1069/13-а, від 01.04.2020 у справі №640/637/19, від 04.03.2020 у справі №0440/5658/18 Верховний Суд висловив позицію про те, що законодавцем передбачено право платника податків надати контролюючому органу документи, які були відсутні під час перевірки. При цьому, якщо платник податків у запереченнях на акт перевірки посилається на обставини, що не були досліджені під час перевірки, контролюючий орган до прийняття рішення за результатами такої перевірки зобов`язаний призначити та провести позапланову перевірку.

Проте, як встановлено у спірному випадку, позивачем не подавалися до контролюючого органу ні скарги на акт перевірки ні будь-які копії документів на спростування зафіксованих в акті обставин та фактів, не надано позивачем також і до суду доказів якими б спростовувалися виявлені під час перевірки порушення, в тому числі і якими б підтверджувалося ведення обліку товарних запасів за місцем їх реалізації.

При цьому колегія суддів наголошує, що фактичну перевірку проведено в присутності продавця позивача, а за результатами проведеної фактичної перевірки було складено акт перевірки, після ознайомлення з яким, продавець відмовився від його підписання про що складено акт відмови від підписання, але отримав його другий примірник, і таким чином колегія судів визнає, що акт фактичної перевірки є належним чином врученим платнику податків, а відтак твердження позивача про порушення контролюючим органом порядку та процедури призначення і проведення фактичної перевірки колегія суддів визнає безпідставними.

Крім того, колегія суддів наголошує, що Законом №1914-IX, який набрав чинності 01 січня 2022 року, пункт 12 статті 3 Закону №265/95-ВР викладено в наступній редакції: «…суб`єкт господарювання зобов`язаний надати контролюючим органам на початок проведення перевірки документи (у паперовій або електронній формі), що підтверджують облік та походження товарних запасів (зокрема, але не виключно, документи щодо інвентаризації товарних запасів, документи про отримання товарів від інших суб`єктів господарювання та/або документи на внутрішнє переміщення товарів), які на момент перевірки знаходяться у місці продажу (господарському об`єкті)», і таким чином, пункт 12 статті 3 Закону №265/95-ВР на теперішній час зобов`язує суб`єктів господарювання (як юридичних осіб, так і фізичних осіб-підприємців (за виключенням перелічених в абзаці 3 цієї норми осіб)) вести облік товарних запасів і у разі проведення перевірки надати документи (у паперовій або електронній формі), що підтверджують облік та походження тих товарних запасів, які на момент перевірки знаходяться у місці продажу (господарському об`єкті). При цьому обов`язок надати документи саме під час проведення перевірки суб`єкт господарювання зобов`язаний виконати саме на початок її проведення.

З урахування наведених норм, а також того, що фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків, колегія приходить до висновку, що положення абазу другого пункту 12 статті 3 Закон №265/95-ВР у сукупності з пунктом 85.2 статті 85 Податкового кодексу України зобов`язують суб`єкта господарювання при проведенні фактичної перевірки без окремої письмової вимоги надати контролюючому органу на початок проведення такої перевірки документи (у паперовій або електронній формі), що підтверджують облік та походження товарних запасів, які на момент перевірки знаходяться у місці продажу (господарському об`єкті), і зазначений обов`язок, надати контролюючому органу на початок проведення такої перевірки документи, є самостійним та чітко визначеним правилом поведінки суб`єкта перевірки, який не перебуває в залежності від наявності письмової вимоги контролюючого органу та виникає у платника податків в силу закону при пред`явленні направлення і наказу на проведення фактичної перевірки.

У спірному випадку контролюючим органом під час проведення перевірки встановлено порушення позивачем вимог пункту 12 статті 3 Закон №265/95-ВР на ведення обліку товарних запасів у встановленому законодавством порядку, а саме відсутність (не надання) форми ведення обліку товарних запасів та документів, які підтверджують облік та походження товарів на місці продажу на товар на загальну суму 253170,00 грн. згідно акту зняття залишків товару.

Порядок ведення обліку товарних запасів для фізичних осіб - підприємців, у тому числі платників єдиного податку затверджений наказом Міністерства фінансів України від 03.09.2021 № 496 та зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 02.11.2021 за № 1411/37033, відповідно до пункту 2 розділу I якого визначено, що документи, які підтверджують облік та походження товарів - Форма ведення обліку товарних запасів, визначена додатком до цього Порядку (далі - Форма обліку), та первинні документи; первинні документи - опис залишку товарів на початок обліку, накладні, транспортні документи, митні декларації, акти закупки, фіскальні чеки, товарні чеки, інші документи, що містять реквізити, які дозволяють ідентифікувати постачальника та отримувача товару (найменування суб`єкта господарювання, реєстраційний номер облікової картки платника податків (далі - РНОКПП) або код згідно з ЄДРПОУ суб`єкта господарювання, серія та номер паспорта/номер ID картки для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовились від прийняття РНОКПП та офіційно повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відповідну відмітку в паспорті), дату проведення операції, найменування, кількість та вартість товару, а пунктом 2 розділу IІ цього ж Порядку № 496 визначено, що облік товарних запасів здійснюється ФОП шляхом постійного внесення до Форми обліку інформації про надходження та вибуття товарів на підставі первинних документів, які є невід`ємною частиною такого обліку. ФОП, яка здійснює діяльність у декількох місцях продажу (господарських об`єктах), веде облік товарних запасів також за кожним окремим місцем продажу (господарським об`єктом) на підставі первинних документів, які підтверджують отримання товарів такою ФОП або окремим місцем продажу (господарським об`єктом), та/або первинних документів на внутрішнє переміщення товарів між ФОП та його окремими місцями продажу (господарськими об`єктами). Первинні документи на внутрішнє переміщення товарів є невід`ємною частиною такого обліку. Первинні документи, на підставі яких внесено записи до Форми обліку, є обов`язковими додатками до такої форми. Внесення даних до Форми обліку щодо надходження товарів на підставі первинних документів здійснюється до початку їх реалізації. При цьому, пунктом 10 розділу II цього Порядку № 496 встановлено, що Форма обліку, первинні документи на товари мають зберігатися у місці продажу (господарському об`єкті) до моменту вибуття останньої одиниці товару, відображеної в таких первинних документах. Такі документи щомісячно групуються в хронологічному порядку їх відображення у Формі обліку та/або підшиваються для подальшого зберігання разом із Формою обліку, в якій інформацію про такі документи відображено. Форма обліку, первинні документи, які підтверджують облік та походження товарів, надаються посадовій особі контролюючого органу на її вимогу під час проведення перевірки. У разі якщо оригінали первинних документів відсутні у місці продажу, посадові особі контролюючого органу можуть бути надані копії таких первинних документів з подальшим пред`явленням їх оригіналів до закінчення перевірки (за потреби). Такі документи надаються особисто ФОП або особою, яка фактично здійснює продаж товарів (надання послуг) та/або розрахункові операції в місці продажу (господарському об`єкті такої ФОП).

Як вже зазначалось вище під час проведення перевірки контролюючим органом встановлено факт реалізації товарів, які не обліковані у встановленому порядку та ненадання під час перевірки документів, які підтверджують облік товарів, що знаходяться у місці продажу на загальну суму 253170,00 грн., що є порушенням пункту 12 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», і вказане підтверджується актом перевірки та актом (описом) зняття залишків товару.

Доказів надання документів під час проведення перевірки, чи надсилання (надання) таких безпосередньо до контролюючого орану позивачем не надано, також як і не надано їх до суду, таким чином позивачем не спростовано факту реалізації облікованих у встановленому порядку товарів.

Підсумовуючи наведене, колегія суд дійшла висновку, що в межах встановлених у цій справі обставин наявні підстави для застосування до позивача фінансової санкції оскаржуваним у цій справі позивачем податковим повідомленням-рішенням Головного управління ДПС у Дніпропетровській області №[номер приховано] від 03.01.2024 року, а тому на переконання колегії суддів апеляційна скарга позивача не підлягає задоволенню. а підстави для скасування чи зміни оскаржуваного судового рішення у цій справі відсутні.

Відтак, оскільки відповідачем доведено правомірність визначеного порушення, тоді як позивачем не спростовано недотримання ним вимог чинного законодавства щодо здійснення розрахункових операцій та ведення обліку товарів, що знаходяться у місці продажу, а доводи позивача про те, що контрольна розрахункова операція здійснена не за бюджетні кошти, а в акті перевірки не зазначено факт повернення товару, колегія суддів не може визначити підствою для скасування рішення суду першої інстанції, оскільки нормами ПК України не визначено виключне джерело коштів для здійснення контрольної розрахункової операції і відповідно така операція може бути проведена у будь-який спосіб (готівкою чи за допомогою платіжних карток), а саме по собі незазначення в акті перевірки факту повернення товару не є самостійною підставою для скасування ППР виходячи з того, що акт перевірки є лише носієм доказової інформації та формою фіксації суб`єктивної думки інспекторів, і вказаний дефект при оформленні акта перевірки не впливає на суть правопорушення, не створює для платника податків нових зобов`язань та не може бути єдиною підставою для визнання ППР протиправним.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів не знаходить правових підстав для задоволення вимог апеляційної скарги позивача і для скасування законного та обґрунтованого рішення суду першої інстанції у цій справі, ухваленого з урахуванням норм матеріального права, якими врегульовано спірні у цій справі правовідносини.

Керуючись ст.ст. 310, 315, 316, 321, 322, 325 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04 лютого 2025 року у адміністративній справі № 160/23276/24 - залишити без змін.

Постанова Третього апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення.

Головуючий - суддя С.В. Сафронова

суддя В.В. Кальник

суддя Д.В. Чепурнов