Постанова № 141373540 у справі № 580/13319/25 від 09.11.2026

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

09 листопада 2026 року м. Дніпро справа № 580/13319/25

Третій апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів: головуючого - судді Коршуна А.О. (доповідач),

суддів: Сафронової С.В., Чепурнова Д.В.,

розглянув в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області

на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21.07.2026р. у справі № 580/13319/25

за позовом: ОСОБА_1

до: про: Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

02.12.2025р. ОСОБА_1 , в інтересах якої діє представник Андрієнко П.А., за допомогою системи звернулася до Черкаського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (далі - ГУ ПФУ у Львівській області) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, судом першої інстанції позов зареєстрований 02.12.2025р.

Ухвалою Черкаського окружного адміністративного суду від 08.12.2025р. вищезазначений адміністративний позов передано на розгляд до Запорізького окружного адміністративного суду.

09.01.2026р. матеріали справи №580/13319/25 надійшли до Запорізького окружного адміністративного суду.

Ухвалою Запорізького окружного адміністративного суду від 14.01.2026р. за вищезазначеним адміністративним позовом відкрито провадження в адміністративній справі №580/13319/25 та справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні.

Представник позивача, посилаючись у адміністративному позові на те, що ГУ ПФУ у Львівській області безпідставно відмовив їй в призначення пенсії, а тому, просила суд: - визнати протиправними дії ГУ ПФУ у Львівській області відповідача щодо визнання протиправним та скасувати рішення від 12.09.2025 №233050011063; зобов`язати ГУ ПФУ у Львівській області зарахувати весь спеціальний педагогічний стаж починаючи з першого запису у трудовій книжці, у тому числі за періоди: 15.08.1987 - 09.09.1988; 09.09.1988 - 31.12.1998; 01.09.2003 - 10.10.2017; зобов`язати ГУ ПФУ у Львівській області провести повторний розгляд заяви позивачки про призначення пенсії за вислугу років з урахуванням винесеного судового рішення.

Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 21.07.2026р. у справі №580/13319/25 позовні вимоги задоволено.

Відповідач - ГУ ПФУ у Львівській області, не погодившись з вищезазначеним рішенням суду, за допомогою засобів поштового зв`язку 10.08.2026р. подав до суду апеляційної інстанції апеляційну скаргу, яка зареєстрована судом 18.08.2026р.

Ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 21.08.2026р. у справі № 580/13319/25 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ГУ ПФУ у Львівській області на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 21.07.2026р. у справі №580/13319/25 та з суду першої інстанції витребувано матеріали адміністративної справи №580/13319/25.

Матеріали справи №580/13319/25 надійшли до суду апеляційної інстанції 11.09.2026р.

Ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 23.09.2026р. у справі №580/13319/25 справу призначено до апеляційного розгляду в порядку письмового провадження з 27.10.2026р., про що судом апеляційної інстанції у встановлений чинним процесуальним законодавством спосіб та порядок було повідомлено учасників справи.

Відповідач - ГУ ПФУ у Львівській області, посилаючись у апеляційній скарзі на те, що судом першої інстанції під час розгляду справи зроблено висновки, які суперечать фактичним обставинам справи, що призвело до прийняття ним рішення у справі з порушенням норм чинного законодавства, просив скасувати рішення суду першої інстанції від 21.07.2026р. та постановити нове рішення, яким відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог.

Представник позивача та позивач правом на подачу відзиву не скористалися.

Відповідно до ч. 5 ст. 250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Перевіривши доводи апеляційної скарги та матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги і заявлених вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Під час розгляду справи, як судом першої інстанції так і апеляційним судом встановлено, що ОСОБА_1 позивач у справі 03.09.2025р. звернулася до територіального управління Пенсійного фонду із заявою та відповідними документами для призначення пенсії за вислугу років .

За принципом екстериторіальності заява була розглянута ГУ ПФУ у Львівські області та відповідно за результатами розгляду поданих документів прийнято рішення №233050011063 від 12.09.2025 про відмову у призначенні пенсії за вислугу років.

В обґрунтування відмови, відповідач зазначив, що вік позивача - 57 років 04 місяці 29 днів, також зазначено, що « Пунктом 2-1 розділу ХV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» визначено, що особам, які на день набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій" (на 11.10.2017), мають вислугу років та стаж, необхідний для призначення пенсії за вислугу років, передбачений статтями 52, 54 та 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», пенсія за вислугу років призначається за їхнім зверненням з дотриманням умов, передбачених Законом України «Про пенсійне забезпечення».

Згідно з пунктом «е» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та Переліком закладів і установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 04.11.1993 № 909, передбачено, що право на пенсію за вислугу років мають, зокрема, працівники освіти за наявності станом на 01.04.2015 - не менше 25 років спеціального стажу; на 01.01.2016 - 25 років 6 місяців; на 11.10.2017 - 26 років 6 місяців.

При цьому, пенсія за вислугу років призначається та виплачується при звільненні з роботи, яка дає право на такий вид пенсії.

Страховий стаж позивачки становить 32 роки 05 місяців 15 днів.

Стаж роботи, що дає право на призначення пенсії за вислугу років не підтверджено.

Результати розгляду документів, доданих до заяви:

за доданими документами до страхового стажу не зараховано:

- період роботи з 09.09.1988 по 31.12.1998, згідно трудової книжки НОМЕР_1 від 15.08.1987, оскільки у трудовій книжці відсутні підстави переведення та всі перейменування;

З 01.01.1999 страховий стаж зараховано згідно даних наявних в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

До пільгового стажу не зараховано всі періоди роботи зазначені в довідці від 02.09.2025 №03-06/349, оскільки довідка видана на підставі сканкопії трудової книжки. За відсутності трудової книжки, а також у випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження стажу роботи приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, а також виписки або довідки, складені на основі даних, наявних в інформаційних (автоматизованих) та/або інформаційно/комунікаційних системах підприємств, установ, організацій, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, що містять відомості про періоди роботи.

Згідно записів трудової книжки на день звернення ОСОБА_1 продовжує працювати на посаді учителя початкових класів в Початковій школі №2 Мелітопольської міської ради Запорізької області, яка дає право на призначення пенсії за вислугу років.

Згідно підтверджених документів, особа не має права на пенсію за вислугу років, відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування»…».

Вважаючи протиправними такі дії відповідача, позивач звернулася до суду за захистом своїх порушених прав.

Надаючи оцінку спірним відносинам, які виникли між сторонами у справі, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до ст. 51 Закону України «Про пенсійне забезпечення» ( далі -Закон № 1788-ХІІ) передбачено, що пенсії за вислугу років встановлюються окремим категоріям громадян, зайнятих на роботах, виконання яких призводить до втрати професійної працездатності або придатності до настання віку, що дає право на пенсію за віком.

Згідно до ст.52 Закону № 1788-XII право на пенсію за вислугу років мають, зокрема, працівники освіти, охорони здоров`я, а також соціального забезпечення, які в будинках-інтернатах для престарілих та інвалідів і спеціальних службах безпосередньо зайняті обслуговуванням пенсіонерів та інвалідів, відповідно до пункту «е» статті 55.

Відповідно до пункту 2-1 Розділу XV Прикінцеві положення Закону України від 09.07.2003 №1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон № 1058- IV) особам, які на день набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» мають вислугу років та стаж, необхідний для призначення пенсії за вислугу років, передбачений статтями 52, 54 та 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», пенсія за вислугу років призначається за їхнім зверненням з дотриманням умов, передбачених Законом України «Про пенсійне забезпечення».

Абзацами 1, 2 пункту 16 розділу XV Прикінцеві положення Закону № 1058-IV (в редакції Закону України від 03.10.2017 № 2148-VIII Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій) встановлено, що до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону. Положення Закону України «Про пенсійне забезпечення» застосовуються в частині визначення права на пенсію за вислугу років для осіб, які на день набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» мають вислугу років та стаж, необхідні для призначення такої пенсії.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 04.11.1993 № 909 Про перелік закладів і установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років (в редакції від 14.08.2015) станом 11.10.2017 трудовий стаж працівника охорони здоров`я, що дає право для призначення пенсії за вислугу років, повинен складати з 1 квітня 2017 р. по 31 березня 2018 р. не менше 26 років 6 місяців.

Пункт «е» ст.55 Закону № 1788-ХІІ до внесення змін Законом України № 213-VIII від 02.03.2015 був викладений в наступній редакції: Право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров`я та соціального забезпечення при наявності спеціального стажу роботи від 25 до 30 років за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, незалежно від віку.

В редакції від 28.12.2012 Постановою № 909 було передбачено, що пенсії за вислугу років працівникам освіти, охорони здоров`я і соціального захисту призначаються при наявності спеціального стажу роботи не менше 25 років.

В подальшому до положень Закону № 1788-ХІІ було внесено зміни Законом № 213-VIII, а саме підвищено спеціальний стаж, необхідний для виходу на пенсію, для категорій працівників, визначених пунктом е статті 55 Закону 1788-XII. Також Законом України від 24.12.2015 № 911-VIII Про внесення змін до деяких законодавчих актів України встановлено раніше не передбачений законодавством вік виходу на пенсію для окремих категорій громадян, а саме 55 років - для працівників освіти, охорони здоров`я та соціального забезпечення за переліком, що затверджується у порядку який визначається Кабінетом Міністрів України.

Пунктом е статті 55 Закону № 1788-ХІІ (в редакції Закону № 911-VIII від 24.12.2015) встановлено, що право на пенсію за вислугу років мають: працівники освіти, охорони здоров`я та соціального забезпечення після досягнення 55 років і за наявності спеціального стажу роботи за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, станом на 1 квітня 2015 - не менше 25 років та після цієї дати: з 1 квітня 2021 року по 31 березня 2022 року - не менше 28 років 6 місяців; з 1 квітня 2022 року по 31 березня 2023 року - не менше 29 років; з 1 квітня 2023 року по 31 березня 2024 року - не менше 29 років 6 місяців; з 1 квітня 2024 року або після цієї дати - не менше 30 років.

До досягнення віку, встановленого абзацом першим цього пункту, право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров`я та соціального забезпечення: які в період до 1 січня 2016 року мали вислугу років на відповідних посадах не менше тривалості, передбаченої абзацами першим та другим цього пункту; 1971 року народження і старші за наявності вислуги років на цих посадах, передбаченої абзацами другим - одинадцятим цього пункту, та після досягнення ними такого віку: 55 років - які народилися з 1 січня 1971 року.

Аналогічні положення містились в Постанові № 909 (в редакції від 22.12.2015).

Рішенням Конституційного Суду України від 04.06.2019 № 2-р/2019 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення статті 55 Закону України Про пенсійне забезпечення від 5 листопада 1991 року № 1788-XII зі змінами, внесеними законами України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення від 02.03.2015 № 213-VIII, Про внесення змін до деяких законодавчих актів України від 24.12. 2015 № 911-VIII.

Конституційний Суд України у своєму рішенні вказав, зокрема, що положення статті 55 Закону № 1788-XII зі змінами, внесеними Законом № 911-VI у частині встановлення як додаткової умови для призначення пенсії за вислугу років досягнення віку 55 років для осіб, зазначених у пункті е статті 55 Закону № 1788-XII, слід визнати такими, що нівелюють сутність права на соціальний захист, не відповідають конституційним принципам соціальної держави та суперечать положенням статей 1,3, частини третьої статті 22, статті 46 Основного Закону України.

Також, положення статті 55 Закону № 1788-XII зі змінами, внесеними Законом № 213-VIII щодо підвищення на п`ять років віку виходу на пенсію для жінок, а також збільшення на п`ять років загального та спеціального стажу роботи, необхідного для призначення пенсії за вислугу років для окремих категорій працівників, є такими, що позбавляють вказаних осіб права на соціальний захист і не відповідають конституційним принципам прав і свобод людини, соціальної держави.

Таким чином, з 04.06.2019 відновила дію редакція статті 55 Закону № 1788-XII, яка була чинною до 01.04.2015 (у редакції до внесення змін Законом № 213-VIII від 02.03.2015). А з моменту ухвалення рішення Конституційним Судом України № 2- р/2019 від 04.06.2019, відновлено право позивача на призначення пенсії за вислугою років як працівнику охорони здоров`я при наявності спеціального стажу роботи від 25 до 30 років за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, незалежно від віку.

Статтею 62 Закону №1788-ХІІ встановлено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 затверджений Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній.

Відповідно до пункту 1 Порядку основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Пунктом 3 Порядку передбачено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Аналіз наведених норм свідчить про те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. Проте, якщо у трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження наявного трудового стажу приймаються додаткові докази, зазначені у пункті 3 Порядку № 637.

Як вбачається з наданої суду ксерокопії трудової книжки позивача серії НОМЕР_1 від 21.09.1987р., остання містить записи про роботу, яку виконував позивач у період 15.08.1987 на посаді вчителя початкових класів та безперервно працювала у навчальних закладах Мелітополя до 2022 року- до моменту окупації міста.

Відповідно до довідки від 02.09.2025 №03-06/349 наданою Управління освіти Мелітопольської міської ради зазначено, що ОСОБА_1 працювала:

з 15.08.1987 по 09.09.1988 - учителем початкових класів у Середній школі №19,

з 09.09.1988 по 01.09.2003 - учителем початкових класів у середніх загальноосвітніх закладах міста,

з 01.09.2003 по теперішній час учителем початкових класів у Початковій школі №2 Мелітопольської міської ради Запорізької області.

Також, у довідці зазначено про те, що у зв`язку з окупацією міста Мелітополя доступ до архівних документів, наказів, особових справ працівників за період з 15.08.1987 по 01.09.2022 відсутній через ймовірну втрату документів.

Відповідно до довідки від 14.04.2025 №05-07/3-899 Державного архіву Запорізької області, документи Мелітопольської міської ради та її виконавчого комітету, в тому числі документи управління освіти за 2009 рік та інші документи, не надходили на зберігання, а можливості надати копії відповідних наказів немає.

Крім того, письмові пояснення свідка, ОСОБА_2 - директора Початкової школи №2 (долучені до матеріалів справи), підтверджують, що позивачка фактично працювала у закладі безперервно з 01.09.1988 року; що всі реорганізації та перейменування навчального закладу здійснювалися без звільнення працівників; що відсутність певних відомостей у трудовій книжці обумовлена об`єктивними причинами, зокрема зміною структури управління освіти та наступною окупацією міста Мелітополя. Свідок також зазначила, що позивачка перебувала у трудових відносинах із закладом освіти протягом усього періоду та здійснювала педагогічну діяльність, яка є спеціальним стажем.

Отже, з огляду на місцезнаходження місця роботи у спірний період на тимчасово окупованій території позивач позбавлений можливості одержати уточнюючі довідки, які містили б інформацію щодо спірного періоду.

Суд першої інстанції вірно вказав, що позивач, як особа на яку не покладено обов`язку щодо організації ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок, не може нести відповідальність за неправильність, неточність або неповноту внесених до її трудової книжки відомостей, а тому, невідповідне заповнення трудової книжки не може бути підставою для прийняття органом Пенсійного фонду України рішення про відмову у призначенні пенсії та не зарахування страхового стражу, що призводить до обмеження права належного соціального захисту громадянина.

На позивача не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у трудовій книжці. Неналежне оформлення трудової книжки не може бути підставою для виключення періодів роботи з трудового стажу позивачки, які дають їй право на призначення пенсії, оскільки відповідальність за порядок ведення трудової книжки покладено безпосередньо на посадових осіб установи-роботодавця, у тому числі на навчальний заклад.

Вказана позиція суду узгоджується із висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 11 травня 2022 року у справі № 120/1089/19, від 17 вересня 2024 року у справі № 440/4164/23.

Формальні неточності у документах, за загальним правилом, не можуть бути підставою для органів пенсійного фонду для обмеження особи у реалізації конституційного права на соціальний захист (постанова Верховного Суду від 30.09.2019 у справі № 638/18467/15-а).

Таким чином, колегія суддів вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції про протиправність дій відповідача щодо не зарахування до пільгового стажу періодів роботи, у зв`язку з чим з метою захисту та відновлення порушеного права позивача суд зобов`язав відповідача вчинити дії щодо врахування до пільгового страхового стажу спірні періоди роботи та повторно розглянути заяву про призначення пенсії за вислугу років від 12.10.2025, з урахуванням висновків суду.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції об`єктивно, повно, всебічно дослідив обставини, які мають суттєве значення, застосував до правовідносин, які виникли між сторонами у справі, норми права, які регулюють саме ці правовідносини, та постановив правильне рішення про часткове задоволення позовних вимог позивача, зроблені судом першої інстанції висновки відповідають фактичним обставинам справи, і оскільки під час апеляційного розгляду справи не було встановлено будь-яких порушень судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, які б потягли за собою наявність підстав для скасування або зміни оскаржуваного судового рішення, вважає необхідним рішення суду першої інстанції від 21.07.2026р. у цій справі залишити без змін, а апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення, оскільки доводи, які викладені у апеляційній скарзі, не спростовують правильності висновків суду першої інстанції, і не дають підстав для висновку про помилкове застосування судом першої інстанції норм матеріального або процесуального права, а тому не можуть бути підставою для скасування рішення суду першої інстанції.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 311, 315, 316, 321, 322 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області - залишити без задоволення.

Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 21.07.2026р. у справі №580/13319/25 - залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з моменту її ухвалення та може бути оскаржена в порядку та строки встановлені ст. 329, 331 КАС України.

Постанову виготовлено та підписано - 09.11.2026р.

Головуючий - суддя А.О. Коршун

суддя С.В. Сафронова

суддя Д.В. Чепурнов