Постанова № 141373548 у справі № 160/7555/25 від 10.11.2026

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

10 листопада 2026 року м. Дніпро справа № 160/7555/25

Третій апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів: головуючого - судді Ясенової Т.І. (доповідач),

суддів: Суховарова А.В., Добродняк І.Ю.,

розглянувши в письмовому провадженні в м. Дніпрі адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17 листопада 2025 року (суддя Бондар М.В.) в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області про визнання протиправним, скасування рішення та зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулась до суду із адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області, в якому просить:

визнати протиправним та скасувати рішення № 046150016756 від 03.03.2025 Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області про відмову у призначенні пенсії ОСОБА_1 та зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області призначити, нарахувати та виплачувати з 24.02.2025 ОСОБА_1 пенсію за віком, зарахувавши до її страхового стажу період догляду за дитиною ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на підставі свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 , до досягнення дитиною трирічного віку, тобто з 20.04.2003 по 20.04.2006.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 24.02.2025 позивачка звернулась до ГУ ПФУ в Дніпропетровській області із заявою про призначення пенсії за віком. Рішенням №046150016756 від 03.03.2025 ГУ ПФУ в Тернопільській області позивачці відмовлено у призначенні пенсії. В оскаржуваному рішенні зазначено, що за доданими документами до страхового стажу не враховано період догляду за дитиною до досягнення нею 3-х річного віку, ІНФОРМАЦІЯ_2 , з 01.01.2004 по 31.12.2004. Позивачка не погоджується з оскаржуваним рішенням, зазначаючи, що відповідно до відомостей, які надані відповідачу, позивачка набула необхідний стаж, що є підставою для призначення пенсії. Відповідачем-2 не було частково зараховано до стажу позивача період догляду за дитиною до досягнення трьох років, щодо ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (період догляду з 20.04.2003 по 01.01.2004 та з 01.01.2004 по 31.12.2004 не зараховано, але з 01.01.2005 по 20.04.2006 зараховано). Відповідно до долученої довідки від 23.01.2025, відпустка по догляду за дитиною була з 28.07.2003 по 20.04.2006, що включається до страхового стажу. Позивачка вважає, що період догляду за дитиною до досягнення нею 3-х річного віку має бути зарахований до страхового стажу ОСОБА_1 в повному обсязі.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17 листопада 2025 року адміністративний позов задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області від 03.03.2025 №046150016756 про відмову в призначенні пенсії ОСОБА_1 .

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком від 24.02.2025, з урахуванням висновків суду.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просив скасувати рішення суду та ухвалити нове судове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги відповідач посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права. Скаржником зазначено, що дії управління відповідають нормам чинного законодавства, а отже відсутні підстави для задоволення позовних вимог.

Відповідно до вимог статті 311 КАС України справа розглянута в порядку письмового провадження.

Перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла таких висновків.

Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , 24.02.2025 звернулась із заявою про призначення пенсії за віком до ГУ ПФУ в Дніпропетровській області.

За принципом екстериторіальності заяву позивача про призначення пенсії розглянуто ГУ ПФУ в Запорізькій області.

Рішенням ГУ ПФУ в Тернопільській області від 03.03.2025 №046150016756 відмовлено позивачці у призначенні пенсії за віком. В обґрунтування відмови зазначено, що вік заявниці на момент звернення до пенсійного органу - 60 років 03 місяці. Відповідно до Закону №1058-IV особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу, зокрема, з 01.01.2024 по 31.12.2024 - не менше 31 року. Страховий стаж особи становить 30 років 03 місяці 19 днів. За доданими документами до страхового стажу не враховано період догляду за дитиною до досягнення нею 3-х річного віку ІНФОРМАЦІЯ_2 , з 01.01.2004 по 31.12.2004, оскільки відсутня довідка з Управління соціального захисту населення про період отримання допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею 3-х річного віку. З огляду на вищезазначене, відповідачем-2 відмовлено у призначенні пенсії позивачці відповідно до статті 26 Закону №1058-IV, оскільки у позивачки відсутній необхідний страховий стаж.

Позивачка, не погодившись з відмовою відповідача-2 у призначенні пенсії за віком та не врахуванням до страхового стажу спірного періоду, звернулась до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Частиною другою статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 1 статті 24 Закону №1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Частиною 2 статті 24 Закону №1058-IV визначено, що страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

Відповідно до статті 62 Закону України від 05 листопада 1991 року №1788-XII «Про пенсійне забезпечення» основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України №637 від 12 серпня 1993 року затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній.

Пунктом 1 цього Порядку встановлено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи за період до впровадження персоніфікованого обліку у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування, є трудова книжка.

За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній стаж роботи встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Відповідно до п.3 цього ж Порядку за відсутності трудової книжки, а також у випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження стажу роботи приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, а також виписки або довідки, складені на основі даних, наявних в інформаційних (автоматизованих) та/або інформаційно-комунікаційних системах підприємств, установ, організацій, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Таким чином, трудова книжка є основним документом, що підтверджує стаж роботи, і лише у разі відсутності в ній відповідних записів та наявності неточностей про періоди роботи, особа, що звертається за призначенням пенсії, на підтвердження стажу роботи, повинна надати інші документи.

Згідно з пунктом 8 частини 1 статті 11 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування» загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню підлягають особи, які доглядають за дитиною до досягнення нею трирічного віку та відповідно до закону отримують допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та/або при народженні дитини, при усиновленні дитини.

Відповідно до ст. 179 КЗпП України, за бажанням жінки їй надається відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку з виплатою за ці періоди допомоги відповідно до законодавства. До страхового стажу зараховуються періоди, протягом яких особа підлягала загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за які щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до трудового стажу для призначення пенсії до 01.01.2004 (дата набрання чинності Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування»), зараховується до страхового стажу у порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше.

Так, до 01.01.2004 до трудового стажу включалися всі періоди перебування у трудових відносинах, в тому числі у періоди відпусток: - для догляду за дитиною до 3-х років; - у зв`язку з вагітністю та пологами; - для догляду за дитиною відповідно до медичного висновку, але не більш як до досягнення дитиною шестирічного віку.

Тому, до 1 січня 2004 року час догляду за дитиною до трьох років зараховується до страхового стажу матері, яка на час народження дитини не перебувала у трудових відносинах, - на підставі свідоцтва про народження дитини.

Відповідно до частини 2 статті 181 Кодексу законів про працю України, час частково оплачуваної відпустки по догляду за дитиною до досягнення нею віку двох років і додаткової відпустки без збереження заробітної плати по догляду за дитиною до досягнення нею віку трьох років (до шести років - частина друга статті 179) зараховується як в загальний, так і в безперервний стаж роботи і в стаж роботи за спеціальністю.

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду 20 січня 2021 року у справі № 311/2865/13-а дійшов до наступних висновків за змістом статті 181 Кодексу законів про працю України, відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та відпустка без збереження заробітної плати зараховуються як до загального, так і до безперервного стажу роботи і до стажу за спеціальністю.

Згідно зі ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Конституційне право на соціальний захист включає і право громадян на забезпечення їх у старості, пенсія за віком, за вислугу років та інші її види, що призначаються у зв`язку з трудовою діяльністю, виконанням трудових обов`язків і є однією з форм соціального захисту, цим визначається зміст і характер обов`язку держави стосовно тих громадян, які набули право на одержання пенсії.

Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян на соціальну захищеність пенсіонерів шляхом встановлення пенсій на рівні, орієнтованому на прожитковий мінімум, а також регулярного перегляду їх розмірів у зв`язку із збільшенням розміру мінімального споживчого бюджету і підвищенням ефективності економіки республіки, визначені у Законі України «Про пенсійне забезпечення».

Закон України «Про пенсійне забезпечення» № 1788 від 05.11.1991 відповідно до Конституції України гарантує всім непрацездатним громадянам України право на матеріальне забезпечення за рахунок суспільних фондів споживання шляхом надання трудових і соціальних пенсій.

Судом першої інстанції встановлено, що до позовної позивачкою надано:

копію свідоцтва про народження ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , мати - ОСОБА_1 ;

копію довідки про підтвердження наявного стажу роботи для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній від 23.01.2025 №02-28/9/660, виданої ВАТ «КРИВОРІЗЬКИЙ ЗАВОД ГІРНИЧОГО МАШИНОБУДУВАННЯ», згідно з якою ОСОБА_1 працювала повний робочий день у відділі головного конструктора заводоуправління ВАТ «КРИВОРІЗЬКИЙ ЗАВОД ГІРНИЧОГО МАШИНОБУДУВАННЯ». За період з 24.12.1984 до 20.10.2006 стаж роботи складає 21 рік 03 місяці 26 днів за професію технолог конструктор, інженер конструктор у відділі головного конструктора. Додаткові відомості: відпустка для догляду за дитиною до 3-х років з 28.07.2003 до 20.04.2006 включається до страхового стажу. Відпустка з 21.04.2006 до 20.10.2006 не включається до страхового стажу згідно з записом в особистій картці.

Позивачка вказує, що пенсійним фондом частково не зараховано до страхового стажу ОСОБА_1 період перебування у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею 3-річного віку з 20.04.2003 до 01.01.2004 та з 01.01.2004 до 31.12.2004.

Втім, зі змісту спірного рішення вбачається, що до страхового стажу ОСОБА_1 не зараховано період догляду за дитиною до досягнення нею 3-х річного віку з 01.01.2004 по 31.12.2004, оскільки відсутня довідка з Управління соціального захисту населення про період отримання допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею 3-х річного віку.

З долученої до матеріалів справи копії розрахунку страхового стажу ОСОБА_1 за формою РС-право вбачається, що період з 20.04.2003 до 31.12.2003 зарахований до страхового стажу позивачки; також у вказаному розрахунку міститься інформація про зарахування до страхового стажу позивачки періоду з 01.01.2005 до 20.04.2006 як догляд за пенсіонером.

Розділом ІІ Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1 (далі - Порядок № 22-1) визначено перелік документів, необхідних для призначення, перерахунку пенсії, поновлення виплати раніше призначеної пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший.

Згідно підпункту 2 пункту 2.1 розділу II Порядку № 22-1, період догляду у 2004 році особою за дитиною до досягнення нею трирічного віку, одним з непрацюючих працездатних батьків, усиновителів, опікуном, піклувальником - за дитиною з інвалідністю, непрацюючою працездатною особою - за особою з інвалідністю І групи або за престарілим, який за висновком закладу охорони здоров`я потребує постійного стороннього догляду або досяг 80-річного віку, підтверджується довідкою органів соціального захисту населення про отримання (неотримання) допомоги, передбаченою додатком 10 до Інструкції щодо порядку оформлення і ведення особових справ отримувачів усіх видів соціальної допомоги, затвердженої наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 19 вересня 2006 року № 345, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 06 жовтня 2006 року за № 1098/12972.

Таким чином, для зарахування до страхового стажу особи періоду догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку у 2004 році такою особою до пенсійного органу має подаватися довідка органу соціального захисту населення про отримання (неотримання) допомоги, що передбачена додатком 10 до згаданої вище Інструкції № 345.

Матеріалами справи підтверджується, що така довідка позивачкою до пенсійного органу не подавалася

Пенсійний орган при прийнятті документів для призначення пенсії наділений широкими повноваженнями, реалізація яких дозволяє уточнити інформацію, в тому числі й шляхом з`ясування у відповідного органу соціального захисту населення факту отримання (неотримання) згадуваної вище допомоги.

Однак відповідач не скористався наданими йому повноваженнями, що встановлені пунктом 4.2 вказаного Порядку, для встановлення, чи отримувала позивачка у 2004 році допомогу від органу соціального захисту населення та чи має позивачка підстави для зарахування такого періоду до страхового (трудового стажу).

З урахуванням наведеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що пенсійним фондом не надано належної оцінки довідці від 23.01.2025 №02-28/9/660, виданій ВАТ «КРИВОРІЗЬКИЙ ЗАВОД ГІРНИЧОГО МАШИНОБУДУВАННЯ», яка підтверджує наявний стаж роботи для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, а отже дійшов правомірного висновку, що рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області винесено необґрунтовано, тобто без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; упереджено; непропорційно, зокрема без дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення, тому підлягає скасуванню.

При цьому, суд зауважує, що зобов`язавши відповідача повторно розглянути заяву позивачки про призначення пенсії, суд першої інстанції жодним чином не втрутився у компетенцію територіального органу Пенсійного фонду.

Відповідно до частини другої статті 24 Закону № 1058-IV саме до повноважень органу Пенсійного фонду належить питання обчислення страхового стажу.

Частиною четвертою статті 245 КАС України передбачено, що у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

У разі якщо ухвалення рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Наведені в апеляційній скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують.

При цьому, суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Під час апеляційного провадження, колегія суду не встановила таких порушень судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення справи по суті, які були предметом розгляду і заявлені в суді першої інстанції.

На підставі викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи та надано їм належну юридичну оцінку, судове рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення.

Керуючись статтями 241-245, 250, 311, 315, 316, 321, 322, 328, 329 КАС України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області залишити без задоволення.

Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17 листопада 2025 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повної постанови у випадках, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України.

Головуючий - суддя Т.І. Ясенова

суддя А.В. Суховаров

суддя І.Ю. Добродняк