Постанова № 141373720 у справі № 340/2214/26 від 10.11.2026

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

10 листопада 2026 року м. Дніпро справа № 340/2214/26

Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Білак С.В. (доповідач), суддів: Сафронової С.В., Чабаненко С.В., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 на рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 17 серпня 2026 року у справі №340/2214/26 за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинення певних дій,-

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 10 квітня 2026 року звернувся до суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 , в якому просить:

- визнати протиправною бездіяльність Військової часини НОМЕР_1 щодо не звільнення ОСОБА_1 з військової служби на підставі підпункту «г» пункту 2 частини четвертої, абзацу 12 пункту 3 частини 12 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25.03.1992 №2232-ХІІ за сімейними обставинами: необхідність здійснювати постійний догляд зі одним із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка), який є особою з інвалідністю І чи II групи, за умови відсутності інших членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи або якщо інші члени сім`ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я;

- зобов`язати Військову часину НОМЕР_1 прийняти рішення про звільнення ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ІПН НОМЕР_2 ) на підставі підпункту «г» пункту 2 частини четвертої, абзацу 12 пункту 3 частини 12 статті 26 Закону України Про військовий обов`язок і військову службу» від 25.03.1992 №2232-ХІІ за сімейними обставинами: необхідність здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка), який є особою з інвалідністю І чи II групи, за умови відсутності інших членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи або якщо інші члени сім`ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я.

Рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 17 серпня 2026 року позов задоволено частково.

Визнано протиправною відмову Військової частини НОМЕР_1 у звільненні ОСОБА_1 з військової служби відповідно до підпункту «г» пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу» з підстав, що зазначені в абзаці 13 пункту 3 частини 12 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу» оформлену листом від 07.04.2026 №0666/35/4224.

Зобов`язано Військову частину НОМЕР_1 прийняти рішення про звільнення з військової служби ОСОБА_1 згідно з підпунктом «г» пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу» з підстав, що зазначені в абзаці 13 пункту 3 частини 12 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу».

У задоволенні іншої частини позову відмовлено.

Рішення суду мотивовано тим, що на момент звернення позивача з рапортом та його розгляду відповідачем були наявні передбачені абзацом тринадцятим пункту 3 частини 12 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» умови для звільнення ОСОБА_1 з військової служби за сімейними обставинами у зв`язку з необхідністю здійснювати постійний догляд за матір`ю ( ОСОБА_2 ), яка є особою з інвалідністю II групи, яка згідно з висновком лікарсько-консультативної комісії від 05.03.2026 №41 потребує постійного стороннього догляду, адже інших членів сім`ї першого ступеня споріднення, крім позивача, ОСОБА_2 не має, що підтверджується пунктом 8 акта перевірки сімейного стану від 17.03.2026 та свідоцтвом про розірвання шлюбу НОМЕР_3 від 21.09.1988. При цьому, єдиний член сім`ї другого ступеня споріднення - її сестра ОСОБА_3 проживає у місті Севастополі на тимчасово окупованій території Автономної Республіки Крим, є пенсіонеркою, а фактичні зв`язки між сестрами протягом тривалого часу не підтримуються. У тому ж акті комісія, дослідивши сімейні обставини, дійшла висновку про фактичну відсутність інших близьких родичів, здатних здійснювати догляд ОСОБА_2 окрім її сина - ОСОБА_1 .

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції відповідач, зазначаючи про порушення судом першої інстанції норм матеріального права, оскаржив його в апеляційному порядку. Просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю.

Апеляційна скарга фактично обґрунтована тим, що позивач у позовній заяві зазначає норми та положення Закону яких не існує. Зазначає відповідач і про те, що ним було розглянуто рапорт позивача, а тому бездіяльність військової частини щодо не звільнення позивача відсутня, а ця вимога задоволенню не підлягає. Також, відповідач вказує на те, що у ОСОБА_2 відповідно до акта з ІНФОРМАЦІЯ_1 є сестра яка згідно ст. 142 Сімейного Кодексу України, має рівні обов`язки, та має усі можливості розпоряджатися своїм місцеперебуванням, часом та виконувати функції, тобто може залишити окуповану територію та прибути до матері за її місцем проживання та оформити постійний догляд на який потребує мати позивача.

Позивач не надав суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу.

Відповідно до частини четвертої статті 304 Кодексу адміністративного судочинства України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Судом першої інстанції з`ясовано та знайшло підтвердження під час апеляційного розгляду справи, що ОСОБА_1 є діючим військовослужбовцем та проходить військову службу по мобілізації у Військовій частині НОМЕР_1 , має статус учасника бойових дій, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_4 (а.с. 10, 11-15).

Наказом командира Військової частини НОМЕР_1 від 28.09.2024 №294 позивача з 28.09.2024 зараховано до списків особового складу військової частини, на всі види забезпечення та призначено на посаду водія-санітара медичного пункту 1 механізованого батальйону (а.с. 45).

Матір`ю позивача є ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка є особою з інвалідністю II групи безстроково, що підтверджується свідоцтвом про народження НОМЕР_5 , довідкою до акта огляду МСЕК серії 2-18 ВБ №143324 від 15.07.2008 та пенсійним посвідченням серії НОМЕР_6 (пенсія по інвалідності II групи, довічно) (а.с. 24, 56зв.-57).

Відповідно до висновку лікарсько-консультативної комісії від 05.03.2026 №41 ОСОБА_2 потребує постійного стороннього догляду (а.с. 23).

ІНФОРМАЦІЯ_3 за запитом військової частини НОМЕР_1 проведено перевірку сімейного стану позивача, за результатами якої складено акт від 17.03.2026 (а.с. 29-31).

В акті зазначено, що особою, за якою здійснюється або планується здійснювати постійний догляд, є ОСОБА_2 . Її членом сім`ї першого ступеня споріднення зазначено сина - ОСОБА_1 , а членом сім`ї другого ступеня споріднення - сестру по матері ОСОБА_3 .

Під час перевірки також встановлено, що ОСОБА_2 фактично проживає одна за адресою: АДРЕСА_1 , самостійно пересуватися не може, потребує постійного стороннього догляду та має тяжкі захворювання. Її шлюб розірвано. Щодо сестри ОСОБА_2 - ОСОБА_3 - в акті зазначено, що остання є пенсіонеркою, проживає в Автономній Республіці Крим на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, у м. Севастополі, а фактичні зв`язки між сестрами протягом тривалого часу не підтримуються.

За результатами перевірки комісією в акті зроблено висновок про те, що постійний сторонній догляд за ОСОБА_2 може здійснювати її син - ОСОБА_1 , у зв`язку з тим, що інші близькі родичі фактично відсутні. Також зазначено, що ОСОБА_2 потребує постійного стороннього догляду у зв`язку з тяжким захворюванням, інвалідністю та похилим віком, а інших дієздатних споріднених осіб для здійснення такого догляду, крім сина, немає.

26.03.2026 ОСОБА_1 звернувся по команді з рапортом, у якому просив клопотати перед вищим командуванням про його звільнення з військової служби у запас за сімейними обставинами у зв`язку з необхідністю здійснення постійного догляду за матір`ю - особою з інвалідністю II групи. У рапорті зазначив, що проходити військову службу у військовому резерві Збройних Сил України не бажає (а.с. 46).

Згідно з актом обстеження фактично проживаючих осіб від 03.04.2026 №36, погодженим секретарем Добровеличківської селищної ради, за адресою: АДРЕСА_1 зареєстровані ОСОБА_2 та ОСОБА_1 (а.с. 21).

Довідкою відділу «Центр надання адміністративних послуг» виконавчого органу Добровеличківської селищної ради від 03.04.2026 №513 підтверджено, що до складу сім`ї позивача входить ОСОБА_2 (а.с. 22).

За результатами розгляду рапорту позивача про звільнення з військової служби відповідач листом №0666/35/4224 від 07.04.2026 відмовив у задоволенні рапорту та звільненні з військової служби з підстав того, що відповідно до акта перевірки сімейного стану у ОСОБА_2 наявний інший член сім`ї другого ступеня споріднення - її сестра ОСОБА_3 , тоді як до рапорту не було долучено медичних документів, які б підтверджували потребу останньої у постійному догляді (а.с. 16-19).

Вважаючи бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо звільнення його зі служби протиправною, ОСОБА_1 звернувся до суду з цим позовом.

Колегія суддів, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права при ухваленні оскарженого рішення, враховуючи положення частини 1 статті 308 КАС України, щодо розгляду справи в межах доводів та вимог апеляційної скарги, виходить з наступного.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби здійснює Закон України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25.03.92 №2232-XII.

Відповідно до частини 1 статті 2 Закону №2232-XII військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

Частиною 6 статті 2 Закону №2232-XII передбачені наступні види військової служби: строкова військова служба; військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період; військова служба за контрактом осіб рядового складу; військова служба за контрактом осіб сержантського і старшинського складу; військова служба (навчання) курсантів вищих військових навчальних закладів та закладів вищої освіти, які мають у своєму складі військові інститути, факультети військової підготовки, кафедри військової підготовки, відділення військової підготовки (далі - вищі військові навчальні заклади та військові навчальні підрозділи закладів вищої освіти), а також закладів фахової передвищої військової освіти; військова служба за контрактом осіб офіцерського складу; військова служба за призовом осіб офіцерського складу; військова служба за призовом осіб із числа резервістів в особливий період.

Згідно з частиною 3 статті 24 Закону України №2232-XII закінченням проходження військової служби вважається день виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини (військового навчального закладу, установи тощо) у порядку, встановленому положеннями про проходження військової служби громадянами України. Відповідно до підпункту «г» пункту 2 частини 4 статті 26 Закону №2232-XII військовослужбовці, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, звільняються з військової служби на підставах, під час дії воєнного стану, через сімейні обставини або з інших поважних причин, перелік яких визначається частиною дванадцятою цієї статті (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу), зокрема: необхідність здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка), який є особою з інвалідністю I чи II групи, за умови відсутності інших членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи або якщо інші члени сім`ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я, або рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи (абз. 13 п. 3 ч. 12 ст. 26 Закону №2232-XII).

З аналізу вищезазначеної норми вбачається, що військовослужбовець може бути звільнений з військової служби у зв`язку з необхідністю здійснення постійного догляду за батьком або матір`ю, які є особами з інвалідністю I чи II групи за відсутності інших членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення особи, яка потребує догляду, або якщо такі члени сім`ї самі потребують постійного догляду.

У додатку 19 до Інструкції про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженої наказом Міністерства оборони України від 10.04.2009 №170, наведено перелік документів, що подаються разом з Поданням до звільнення військовослужбовця з військової служби.

Відповідно до пункту 26 Додатку 19 вказаної Інструкції значено, що подаються наступні документи, що підтверджують наявність сімейних обставин або інших поважних причин, а саме: у разі необхідності здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка), який є особою з інвалідністю I чи II групи, за умови відсутності інших членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи або якщо інші члени сім`ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я, або рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи: документи, які підтверджують відповідні родинні зв`язки з цією особою (особами); один із документів, що підтверджує відсутність в особи інших членів сім`ї першого ступеня споріднення (батьків, її чоловіка або дружини, дітей, у тому числі усиновлених) чи другого ступеня споріднення (рідних братів, сестер та онуків): один із документів, що підтверджує інвалідність особи першого чи другого ступеня споріднення, її потребу у постійному догляді та акт перевірки сімейного стану військовослужбовця із зазначенням інформація про наявність чи відсутність інших осіб, які здійснюють або можуть здійснювати такий догляд, затвердженого керівником територіального центру комплектування та соціальної підтримки; один із документів, що підтверджує інвалідність особи, яка потребує догляду: довідка до акта огляду медико-соціальною експертною комісією, або витяг з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи за формою згідно з наказом МОЗ від 10 грудня 2024 року №2067, або копія посвідчення, яке підтверджує відповідний статус, або копія пенсійного посвідчення чи копія посвідчення, що підтверджує призначення соціальної допомоги відповідно до Законів України «Про державну соціальну допомогу особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю», «Про державну соціальну допомогу особам, які не мають права на пенсію, та особам з інвалідністю», в яких зазначено групу та причину інвалідності, або довідка для отримання пільг особами з інвалідністю, які не мають права на пенсію чи соціальну допомогу за формою згідно з наказом Мінсоцполітики від 21 вересня 2015 року № 946; висновок медико-соціальної експертної комісії або лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я, або витяг з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи за формою згідно з наказом МОЗ від 10 грудня 2024 року №2067, про потребу в постійному догляді. Відмовляючи у задоволенні рапорту відповідач зазначив, що відповідно до акта перевірки сімейного стану у ОСОБА_2 наявний інший член сім`ї другого ступеня споріднення - її сестра ОСОБА_3 , тоді як до рапорту не було долучено медичних документів, які б підтверджували потребу останньої у постійному догляді.

У постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 27.02.2025 у справі №380/16966/24 сформульовано правовий висновок, за яким формулювання «відсутність інших членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи» означає реальну відсутність таких осіб, які фактично могли б здійснювати постійний догляд за особою з інвалідністю, яка цього потребує. У випадку «юридичної наявності» інших членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення, які при цьому реально не можуть здійснювати постійний догляд за такою особою з об`єктивних причин, така особа є відсутньою у розумінні приписів наведеної норми. Верховний Суд наголосив, що поняття «відсутність» охоплює не лише фізичну відсутність особи, а й її нездатність виконувати обов`язки з догляду через об`єктивні обставини.

Верховний Суд у постанові від 29.04.2026 у справі №520/14746/25 розмежував юридичну наявність родича (формальне існування особи в документах або реєстрах) та реальну можливість здійснювати догляд (фактичну здатність забезпечувати потреби людини, яка потребує сторонньої допомоги), і вказав на обов`язок суду у випадку встановлення юридичної наявності відповідної особи перевірити, чи має така особа реальну можливість здійснювати постійний догляд, з урахуванням конкретних обставин справи та інших об`єктивних факторів.

Як вбачається з матеріалів справи, між ОСОБА_2 (мати позивача) та ОСОБА_4 (батько позивача) розірвано шлюб 21.09.1988 року, тобто більше 37 років назад (а.с. 25).

З акта перевірки сімейного стану позивача від 17.03.2026 вбачається, що членом сім`ї другого ступеня споріднення ОСОБА_2 є її сестра ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , яка проживає у місті Севастополі на тимчасово окупованій території Автономної Республіки Крим, фактичні зв`язки між сестрами протягом тривалого часу не підтримуються.

Згідно з актом обстеження фактично проживаючих осіб від 03.04.2026 №36, погодженим секретарем Добровеличківської селищної ради, за адресою: АДРЕСА_1 зареєстровані ОСОБА_2 та ОСОБА_1 (а.с. 21).

Зважаючи на те, що ОСОБА_3 є особою похилого віку (84 роки), проживає на у місті Севастополі на тимчасово окупованій території Автономної Республіки Крим, актом перевірки сімейного стану позивача від 17.03.2026 з`ясовано, що фактичні зв`язки між сестрами протягом тривалого часу не підтримуються (а.с. 29-30), та згідно з актом обстеження фактично проживаючих осіб від 03.04.2026 №36, погодженим секретарем Добровеличківської селищної ради, за адресою: АДРЕСА_1 зареєстровані ОСОБА_2 та ОСОБА_1 (а.с. 21), суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що у спірних правовідносинах судом встановлена фактична відсутність інших осіб, які реально могли б здійснювати постійний догляд за ОСОБА_2 .

Доводи апеляційної скарги про посилання позивача у позовній заяві на норми та положення Закону яких не існує, не впливають на правильність вирішення цієї справи судом першої інстанції, адже не спростовують правильність висновків суду першої інстанції.

Відтак, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків суду першої інстанції і не дають підстав для висновку про помилкове застосування судом першої інстанції норм матеріального або процесуального права, яке призвело б до неправильного вирішення справи.

Згідно з частиною першою статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі зазначеного, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції під час розгляду цієї справи об`єктивно, повно та всебічно дослідив обставини, які мають суттєве значення для вирішення справи, дав їм правильну юридичну оцінку і ухвалив законне, обґрунтоване рішення без порушень норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, тому рішення суду першої інстанції у цій справі необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Керуючись: пунктом 1 частини 1 статті 315, статтями 316, 321, 322, 327, 329 КАС України, Третій апеляційний адміністративний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 на рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 17 серпня 2026 року у справі №340/2214/26 - залишити без задоволення.

Рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 17 серпня 2026 року у справі №340/2214/26 залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, встановлених п.2 ч.5 ст.328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий - суддя С.В. Білак

суддя С.В. Сафронова

суддя С.В. Чабаненко