Постанова № 141373722 у справі № 340/3350/26 від 10.11.2026

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

10 листопада 2026 року м. Дніпро справа № 340/3350/26

Суддя І інстанції - Сагун А.В.

Третій апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів: головуючого - судді Чепурнова Д.В. (доповідач),

суддів: Кальника В.В., Сафронової С.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження у місті Дніпрі апеляційну скаргу Кропивницької митниці

на рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду 11 вересня 2026 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Хімрезерв-Україна» до Кропивницької митниці про визнання протиправним та скасування рішення,-

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду 11 вересня 2026 року задоволено позовні вимоги ТОВ «Хімрезерв-Україна». Визнано протиправним та скасовано рішення Кропивницької митниці від 21.05.2026 щодо класифікації товарів № 26UA9[телефон приховано]-KT. Стягнуто на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Кропивницької митниці Держмитслужби витрати на професійну правничу допомогу в сумі 4000 грн.

В апеляційній скарзі Кропивницька митниця посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права просить скасувати вказане рішення та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог позивача. Вказує правомірність рішення прийнятого митницею та завищений розмір витрат на правничу допомогу.

У письмовому відзиві на апеляційну скаргу ТОВ «Хімрезерв-Україна`просить відмовити у її задоволенні т а залишити без змін рішення суду першої інстанції.

Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, а також правильність застосування судом норм матеріального і процесуального права та правової оцінки обставин у справі, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду без змін виходячи з наступного.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, 11 травня 2026 року позивачем подано до Кропивницької митниці митну декларацію №26UA901030000917U5, відповідно до якої до митного оформлення заявлено товар «Destillan Ethylacetat/Aceton/Benzin RE-00-40-1-11», Resolve, загальною вагою 22 720 кг, що переміщувався наливом в автоцистерні. За митною декларацією товар класифіковано за кодом [номер приховано] згідно з Українською класифікацією товарів зовнішньоекономічної діяльності.

Під час здійснення митного контролю Кропивницькою митницею проведено перевірку правильності класифікації заявленого товару.

За результатами дослідження товару Дніпропетровським управлінням експертиз та досліджень Спеціалізованої лабораторії з питань експертизи та досліджень Держмитслужби складено висновок від 15 травня 2026 року №[номер приховано]-0241 (а.с.8).

21 травня 2026 року Кропивницькою митницею прийнято рішення про визначення коду товару №26UA9[телефон приховано]-КТ, яким змінено код заявленого позивачем товару з [номер приховано] на [номер приховано] згідно з Українською класифікацією товарів зовнішньоекономічної діяльності (а.с.7).

Не погоджуючись із рішенням митниці від 21 травня 2026 року №26UA9[телефон приховано]-КТ, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Задовольняючи позитивні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що висновок митного органу про необхідність класифікації товару за кодом [номер приховано] ґрунтується на припущенні щодо можливого функціонального використання окремих компонентів товару, а не на встановленні відповідності готового товару характеристикам товарної позиції 3811. Спірне рішення щодо класифікації товарів прийняте митним органом без достатнього встановлення обставин, необхідних для правильного застосування правил класифікації товару, та без належного обґрунтування зміни заявленого позивачем коду товару.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції виходячи з наступного.

Відповідно до ст.67 Митного кодексу України N 4495-VI від 13.03.2012, Українська класифікація товарів зовнішньоекономічної діяльності ( УКТ ЗЕД) складається на основі Гармонізованої системи опису та кодування товарів та затверджується законом про Митний тариф України.

В УКТ ЗЕД товари систематизовано за розділами, групами, товарними позиціями, товарними підпозиціями, найменування і цифрові коди яких уніфіковано з Гармонізованою системою опису та кодування товарів.

Для докладнішої товарної класифікації використовується сьомий, восьмий, дев`ятий та десятий знаки цифрового коду.

Структура десятизнакового цифрового кодового позначення товарів в УКТ ЗЕД включає код групи (перші два знаки), товарної позиції (перші чотири знаки), товарної підпозиції (перші шість знаків), товарної категорії (перші вісім знаків), товарної підкатегорії (десять знаків).

Відповідно до ст.68 Митного кодексу України, ведення УКТ ЗЕД здійснює центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері державної митної справи, в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Ведення УКТ ЗЕД передбачає:

1) відстеження та облік змін і доповнень до Гармонізованої системи опису та кодування товарів, пояснень та інших рішень щодо її тлумачення, що приймаються Всесвітньою митною організацією;

2) підготовку пропозицій щодо внесення змін до УКТ ЗЕД;

3) деталізацію УКТ ЗЕД на національному рівні та введення додаткових одиниць виміру;

4) забезпечення однакового застосування всіма митними органами правил класифікації товарів;

5) прийняття рішень щодо класифікації та кодування товарів в УКТ ЗЕД у складних випадках;

6) розроблення пояснень і рекомендацій до УКТ ЗЕД та забезпечення їх опублікування;

7) своєчасне ознайомлення суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності з рішеннями та інформацією (крім тих, що є конфіденційними) щодо питань класифікації товарів та про застосування УКТ ЗЕД;

8) здійснення інших функцій, необхідних для ведення УКТ ЗЕД.

Відповідно до ст.69 Митного кодексу України, товари при їх декларуванні підлягають класифікації, тобто у відношенні товарів визначаються коди відповідно до класифікаційних групувань, зазначених в УКТ ЗЕД.

Митні органи здійснюють контроль правильності класифікації товарів, поданих до митного оформлення, згідно з УКТ ЗЕД.

На вимогу посадової особи митного органу декларант або уповноважена ним особа зобов`язані надати усі наявні відомості, необхідні для підтвердження заявлених ними кодів товарів, поданих до митного оформлення, а також зразки таких товарів та/або техніко-технологічну документацію на них.

У разі виявлення під час митного оформлення товарів або після нього порушення правил класифікації товарів митний орган має право самостійно класифікувати такі товари.

Під складним випадком класифікації товару розуміється випадок, коли у процесі контролю правильності заявленого декларантом або уповноваженою ним особою коду товару виникають суперечності щодо тлумачення положень УКТ ЗЕД, вирішення яких потребує додаткової інформації, спеціальних знань, проведення досліджень тощо.

Штрафи та інші санкції за несплату митних платежів та за інші порушення, виявлені у зв`язку з неправильною класифікацією товарів, застосовуються митними органами виключно у разі, якщо прийняте митним органом рішення про класифікацію цих товарів у складному випадку було прийнято на підставі поданих заявником недостовірних документів, наданої ним недостовірної інформації та/або внаслідок ненадання заявником всієї наявної у нього інформації, необхідної для прийняття зазначеного рішення, що суттєво вплинуло на характер цього рішення.

Рішення митних органів щодо класифікації товарів для митних цілей є обов`язковими. Такі рішення оприлюднюються у встановленому законодавством порядку. У разі незгоди з рішенням митного органу щодо класифікації товару декларант або уповноважена ним особа має право оскаржити це рішення у порядку, встановленому главою 4 цього Кодексу.

Висновки інших органів, установ та організацій щодо визначення кодів товарів згідно з УКТ ЗЕД при митному оформленні мають інформаційний або довідковий характер.

Класифікація товарів для цілей митного оформлення здійснюється відповідно до УКТЗЕД, Основних правил інтерпретації УКТЗЕД, з урахуванням Пояснень до Основних правил інтерпретації УКТЗЕД, приміток до розділів і груп та визначальних для класифікації характеристик товару.

Згідно з Основними правилами інтерпретації УКТЗЕД класифікація товарів в УКТЗЕД здійснюється за такими правилами:

1. Назви розділів, груп і підгруп наводяться лише для зручності користування УКТ ЗЕД; для юридичних цілей класифікація товарів в УКТ ЗЕД здійснюється виходячи з назв товарних позицій і відповідних приміток до розділів чи груп і, якщо цими назвами не передбачено іншого, відповідно до таких правил:

2. (a) будь-яке посилання в назві товарної позиції на будь-який виріб стосується також некомплектного чи незавершеного виробу за умови, що він має основну властивість комплектного чи завершеного виробу. Це правило стосується також комплектного чи завершеного виробу (або такого, що класифікується як комплектний чи завершений згідно з цим правилом), незібраного чи розібраного;

(b) будь-яке посилання в назві товарної позиції на будь-який матеріал чи речовину стосується також сумішей або сполук цього матеріалу чи речовини з іншими матеріалами чи речовинами. Будь-яке посилання на товар з певного матеріалу чи речовини розглядається як посилання на товар, що повністю або частково складається з цього матеріалу чи речовини. Класифікація товару, що складається більше ніж з одного матеріалу чи речовини, здійснюється відповідно до вимог правила 3.

3. У разі якщо згідно з правилом 2 (b) або з будь-яких інших причин товар на перший погляд (prima facie) можна віднести до двох чи більше товарних позицій, його класифікація здійснюється таким чином:

(a) перевага надається тій товарній позиції, в якій товар описується конкретніше порівняно з товарними позиціями, де дається більш загальний його опис. Проте в разі коли кожна з двох або більше товарних позицій стосується лише частини матеріалів чи речовин, що входять до складу суміші чи багатокомпонентного товару, або лише частини товарів, що надходять у продаж у наборі для роздрібної торгівлі, такі товарні позиції вважаються рівнозначними щодо цього товару, навіть якщо в одній з них подається повніший або точніший опис цього товару;

(b) суміші, багатокомпонентні товари, які складаються з різних матеріалів або вироблені з різних компонентів, товари, що надходять у продаж у наборах для роздрібної торгівлі, класифікація яких не може здійснюватися згідно з правилом 3 (a), повинні класифікуватися за тим матеріалом чи компонентом, який визначає основні властивості цих товарів, за умови, що цей критерій можна застосувати;

(c) товар, класифікацію якого не можна здійснити відповідно до правила 3 (a) або 3 (b), повинен класифікуватися в товарній позиції з найбільшим порядковим номером серед номерів товарних позицій, що розглядаються.

4. Товар, який не може бути класифікований згідно з вищезазначеними правилами, класифікується в товарній позиції, яка відповідає товарам, що найбільше подібні до тих, що розглядаються.

6. Для юридичних цілей класифікація товарів у товарних підпозиціях, товарних категоріях і товарних підкатегоріях здійснюється відповідно до назви останніх, а також приміток, які їх стосуються, з урахуванням певних застережень (mutatis mutandis), положень вищезазначених правил за умови, що порівнювати можна лише назви одного рівня деталізації. Для цілей цього правила також можуть застосовуватися відповідні примітки до розділів і груп, якщо в контексті не зазначено інше.

Відповідно до п. 2, 3 розділу III Порядку роботи відділу митних платежів, підрозділу митного оформлення митного органу та митного поста при вирішенні питань класифікації товарів, що переміщуються через митний кордон України, затвердженого наказом Міністерства фінансів України 30 травня 2012 року № 650, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 2 липня 2012 р. за № 1085/21397, посадові особи ПМО чи митного поста, ВМП здійснюють контроль правильності класифікації товарів під час проведення митних формальностей при митному оформленні товарів. Обсяг контролю, достатнього для забезпечення додержання правил класифікації товарів при митному оформленні, визначається на основі результатів застосування системи управління ризиками. Рішення приймається за результатами класифікації товарів згідно з УКТЗЕД у разі необхідності зміни задекларованого коду товару згідно з УКТЗЕД, у тому числі за результатами спрацювання автоматизованої системи аналізу та управління ризиками у складних випадках митних формальностей.

Пунктом 4 Порядку передбачено, що контроль правильності класифікації товарів здійснюється шляхом перевірки відповідності, зокрема: опису товару в митній декларації процедурі декларування згідно з вимогами статті 257 Кодексу; відомостей про товар та коду товару згідно з УКТЗЕД, заявлених у митній декларації, відомостям про товар (найменування, опис, визначальні характеристики для класифікації товарів тощо), зазначеним у наданих для митного контролю документах, шляхом перевірки дотримання вимог Основних правил інтерпретації УКТЗЕД, з урахуванням Пояснень до УКТЗЕД, рекомендацій, розроблених центральним органом виконавчої влади у сфері митної справи відповідно до вимог статті 68 Кодексу.

Пунктом 12 розділу II Порядку № 650 передбачено механізм отримання від декларанта додаткових документів та відомостей у разі неможливості однозначно перевірити правильність класифікації товару на підставі відомостей, що містяться у митній декларації та інших поданих документах.

Відповідно до пункту 15 розділу II Порядку № 650 якщо для вирішення питання класифікації товару виникає потреба у спеціальних знаннях з різних галузей науки, техніки, мистецтвознавства тощо або у використанні спеціального обладнання і техніки, митний орган може звернутися до спеціалізованого органу з питань експертизи та досліджень центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну митну політику, чи до його відокремленого підрозділу або іншої експертної установи (організації).

Отже, із наведених норм вбачається, що декларант під час митного декларування заявляє код товару відповідно до Української класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності, тоді як митний орган здійснює контроль правильності такої класифікації. Право митного органу самостійно визначити код товару виникає у разі встановлення порушення правил класифікації та має реалізовуватися з дотриманням вимог законодавства щодо встановлення фактичних характеристик товару, застосування відповідних правил класифікації та належного обґрунтування прийнятого рішення.

При цьому в адміністративній справі про оскарження рішення митного органу саме на відповідача покладається обов`язок довести правомірність прийнятого рішення. Тому під час вирішення цього спору суд має встановити, зокрема, які об`єктивні характеристики товару були встановлені митним органом, якими доказами вони підтверджуються, які положення Української класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності застосовані до встановлених характеристик товару та чи наведено в оскаржуваному рішенні достатнє обґрунтування віднесення товару саме до визначеного митним органом коду.

Так 11 травня 2026 року позивачем до митного оформлення за МД № 26UA901030000917U5 заявлено товар «Destillan Ethylacetat/Aceton/Benzin RE-00-40-1-11» торговельної марки «Resolve», у кількості 22720 кг, наливом в автомобільній цистерні, із визначенням коду товару згідно з УКТ ЗЕД - [номер приховано].

15 травня 2026 року Дніпропетровським управлінням експертиз та досліджень Спеціалізованої лабораторії з питань експертизи та досліджень Державної митної служби складено висновок №[номер приховано]-0241 щодо характеристик зазначеного товару.

Відповідно до наведеного висновку, досліджений товар є багатокомпонентною сумішшю органічних речовин. У ньому, зокрема, виявлено етилацетат у кількості 41,7 мас. відсотка, ацетон - 32,9 мас. відсотка, ізопропанол - 3,7 мас. відсотка, етанол - 3,0 мас. відсотка, бутилацетат - 1,00 мас. відсотка та н-бутанол - 0,28 мас. відсотка.

21 травня 2026 року Кропивницькою митницею прийнято рішення щодо класифікації товару №26UA9[телефон приховано]-КТ, яким код товару, заявлений позивачем, змінено з [номер приховано] на [номер приховано].

В оскаржуваному рішенні митний орган зазначив, що під час класифікації товару застосовано Основні правила інтерпретації Української класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності 1 та 6. При цьому як підстави для визначення товару за кодом [номер приховано] зазначено його багатокомпонентний склад, наявність у складі спиртів та ефірів, які, на думку митного органу, є характерними для компонентів антидетонаційних сумішей та інших паливних присадок, а також відсутність документального підтвердження фактичного використання товару як органічного розчинника або розріджувача.

Відповідно до Основного правила 1 інтерпретації УКТ ЗЕД для юридичних цілей класифікація товарів здійснюється виходячи з назв товарних позицій та відповідних приміток до розділів чи груп, а також, якщо такими назвами або примітками не передбачено іншого, з урахуванням Основних правил інтерпретації УКТ ЗЕД.

Згідно з Основним правилом 2(b) будь-яке посилання в назві товарної позиції на певний матеріал або речовину охоплює також суміші чи сполуки цього матеріалу або речовини з іншими матеріалами чи речовинами. Відповідно, посилання на товар, виготовлений з певного матеріалу або речовини, поширюється на товар, який повністю або частково складається з такого матеріалу або речовини. Класифікація товару, що складається більше ніж з одного матеріалу чи речовини, у такому випадку здійснюється відповідно до Основного правила 3.

Основне правило 3 застосовується у разі, якщо товар за правилом 2(b) або з інших підстав prima facie може бути віднесений до двох чи більше товарних позицій. При цьому відповідно до підпункту (a) перевага надається товарній позиції, в якій товар описано конкретніше, порівняно з товарними позиціями, що містять більш загальний опис. Якщо класифікація за цим критерієм неможлива, відповідно до підпункту (b) багатокомпонентний товар класифікується за матеріалом або компонентом, який визначає його основні властивості, за умови можливості застосування такого критерію. Якщо ж класифікацію не може бути здійснено за підпунктами (a) або (b), застосовується підпункт (c), за яким товар класифікується у товарній позиції з найбільшим порядковим номером серед тих, що розглядаються.

Отже, щодо багатокомпонентного товару встановлення лише факту наявності у його складі кількох матеріалів або речовин не є достатнім для визначення його товарної позиції. Після встановлення складу товару необхідно визначити товарні позиції, до яких він prima facie може бути віднесений, та послідовно перевірити можливість застосування критеріїв, установлених Основним правилом 3. При цьому визначальним є встановлення об`єктивних характеристик готового товару, його складу та властивостей, а у випадках, передбачених Основним правилом 3(b), - компонента, який визначає основні властивості товару.

З матеріалів справи вбачається, що спірний товар містить декілька органічних речовин, при цьому найбільшу частку серед ідентифікованих компонентів становить етилацетат - 41,7 мас. відсотка, а ацетон становить 32,9 мас. відсотка.

При цьому судом першої інстанції вірно зазначено, що сам факт переважання етилацетату за масою не є самостійною та безумовною підставою для класифікації суміші за товарною позицією 3814. Відповідний висновок має ґрунтуватися на сукупності об`єктивних характеристик товару та правилах класифікації.

Саме по собі для встановлення визначення товару за кодом [номер приховано] з урахуванням наявність у його складі етанолу, ізопропанолу, н-бутанолу, етилацетату та бутилацетату, які є характерними для антидетонаційних сумішей та інших паливних присадок не свідчить про те, що готовий товар за своїми об`єктивними характеристиками є антидетонатором або іншою готовою присадкою до нафтопродуктів, оскільки для такого висновку необхідно встановити функціональне призначення саме готової суміші та її відповідність опису товарної позиції 3811.

Судом першої інстанції принагідно зауважено, що з висновку Дніпропетровського управління експертиз та досліджень Спеціалізованої лабораторії з питань експертизи та досліджень Державної митної служби від 15 травня 2026 року №[номер приховано]-0241 не вбачається встановлення того, що досліджений товар є антидетонаційною присадкою або призначений для використання як така присадка, оскільки зазначеним висновком встановлено лише хімічний склад товару, тоді як визначення сфери його застосування та віднесення до конкретних товарних угруповань не входило до компетенції експертного підрозділу.

Крім іншого судом першої інстанції враховано, що з експертного висновку щодо ідентифікації товару (продукції) та його класифікації за кодом УКТ ЗЕД від 08 липня 2026 року № 251, виданого Державним підприємством «Державна паливна компанія «Масма» вбачається, що спірний товар є складним органічним розчинником на основі етилацетату, і не може використовуватися як присадка до автомобільних палив (антидетонатор) та за своїм хімічним складом підлягає класифікації за кодом УКТ ЗЕД [номер приховано].

Спростовуючи посилання відповідача на те, що товар не відповідає вимогам ДСТУ 7687:2015 «Бензини автомобільні Євро. Технічні умови» та ДСТУ 8696:2016 «Паливо альтернативне для бензинових двигунів. Технічні умови», суд першої інстанції вірно виходив з того, що вказаний факт не підтверджує його належність до товарної позиції 3811. Встановлення того, що товар не є готовим моторним або альтернативним паливом, не є тотожним встановленню того, що він є антидетонаційною присадкою до палива.

Так само посилання відповідача на потенційну можливість впливу окремих компонентів товару на октанові характеристики палива не замінює встановлення фактичного призначення та функціональних властивостей готової суміші. Наявність у складі товару речовин, які можуть використовуватися у виробництві або складі паливних сумішей, не є достатньою підставою для віднесення всієї суміші до товарної позиції 3811 без встановлення її відповідності опису товарів цієї товарної позиції, про що вірно зазначено судом першої інстанції.

Крім того відсутність документів, які підтверджують фактичне використання товару як органічного розчинника або розріджувача, як на тому наполягає митний орган, не доводить належність товару до товарної позиції 3811.

Зміст спірного рішення свідчить про те, що відповідач пов`язав можливість класифікації товару за кодом [номер приховано] із наявністю в його складі певних хімічних компонентів та припущенням щодо можливого функціонального впливу товару на характеристики палива. Водночас у рішенні не наведено конкретних даних про те, що саме цей готовий товар використовується або призначений для використання як антидетонаційна присадка чи інша готова присадка до нафтопродуктів.

Спростовуючи доводи митного органу щодо відсутності технологічного регламенту або виробничої інструкції, які б передбачали виключне використання товару як органічного розчинника або розріджувача, судом першої інстанції вірно враховано, що вказана обставина не звільняє митний орган від обов`язку довести відповідність товару саме тому коду, який ним визначено.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що визначаючи товар за іншою товарною позицією 3811, мав навести обґрунтування, чому за встановленими характеристиками товар відповідає саме цій товарній позиції та чому товарна позиція 3814 не підлягає застосуванню. В той же час такого порівняльного обґрунтування оскаржене рішення не містить.

Надаючи оцінку змісту розділу 5 оскаржуваного рішення суд першої інстанції виходив з того, що відповідно до Порядку №650, у відповідному розділі рішення зазначаються обґрунтування класифікації товару із посиланням, зокрема, на положення законодавства, Основні правила інтерпретації Української класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності, примітки до розділів та груп, Пояснення до товарних позицій та інші відповідні джерела.

Відповідачем у розділі 5 оскаржуваного рішення зазначено застосовані положення Основних правил інтерпретації Української класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності та Пояснення до відповідної товарної позиції. Тому сам по собі спосіб заповнення цього розділу не є достатньою підставою для скасування рішення. В той же час наявність у рішенні посилань на відповідні нормативні та інформаційно-методичні матеріали не означає, що рішення є належним чином обґрунтованим за своїм змістом, оскільки з рішення має бути зрозуміло, які саме встановлені митним органом характеристики товару обумовлюють його віднесення до визначеної товарної позиції та з яких підстав відхилено інший можливий варіант класифікації.

Так в оскаржуваному рішенні наведено склад товару та зазначено про наявність у ньому окремих компонентів, які можуть використовуватися у паливних сумішах, однак не наведено достатнього обґрунтування того, чому саме готова суміш за своїми об`єктивними характеристиками відповідає антидетонаторам або іншим готовим присадкам до нафтопродуктів товарної позиції 3811, що свідчить про недостатню змістовність обґрунтування оскарженого рішення.

Судом першої інстанції принагідно зауважено, що надані відповідачем пояснення підтверджують наявність у складі товару компонентів, які окремо можуть використовуватися у паливній промисловості, проте вони не підтверджують, що готовий товар за своїм призначенням та об`єктивними характеристиками є антидетонатором або іншою готовою присадкою до нафтопродуктів.

Виходячи з викладеного колегія суддів погоджується з висновкам суду першої інстанції, що відповідачем не доведено наявності встановленого частиною четвертою статті 69 Митного кодексу України порушення правил класифікації товару, яке було б достатньою правовою підставою для зміни заявленого позивачем коду [номер приховано] на код [номер приховано].

Встановленими обставинами справи підтверджено, що оскаржуване рішення не містить достатнього обґрунтування того, що спірний товар за своїми об`єктивними характеристиками відповідає товарній позиції 3811, а також не містить належного зіставлення характеристик товару з ознаками товарної позиції 3814 та обґрунтування відхилення заявленого позивачем коду.

Отже висновок митного органу про необхідність класифікації товару за кодом [номер приховано] ґрунтується на припущенні щодо можливого функціонального використання окремих компонентів товару, а не на встановленні відповідності готового товару характеристикам товарної позиції 3811.

З огляду на встановлені обставини, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що спірне рішення щодо класифікації товарів прийняте митним органом без достатнього встановлення обставин, необхідних для правильного застосування правил класифікації товару, та без належного обґрунтування зміни заявленого позивачем коду товару, а тому воно підлягає визнанню протиправним та як наслідок скасуванню.

Щодо відшкодування витрат на професійну правничу допомогу колегія суддів виходить з наступного.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до частини першої статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно з пунктом 1 частини третьої статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до частини другої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

За змістом частини третьої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до частини четвертої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Частиною п`ятою статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до частини сьомої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Аналіз наведених положень процесуального закону дає підстави для висновку про те, що документально підтверджені судові витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають компенсації стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень.

При цьому, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченого адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціни позову та (або) значенню справи.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26.02.2015 у справі «Баришевський проти України», від 10.12.2009 у справі «Гімайдуліна і інших проти України», від 12.10.2006 у справі «Двойних проти України», від 30.03.2004 у справі «Меріт проти України» заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

У ситуації, що розглядається, між ТОВ «Хімрезерв-України» та адвокатом Івановим Олексієм Вікторовичем укладено договір від 07.11.2024 № 1 про надання правової допомоги

На підтвердження наданих послуг понесених витрат на правничу допомогу наадано витяг з договору про надання правової допомоги від 07.11.2024 № 1 (з урахуванням змін. внесених додатковими угодами від 07.07.2025 № 1 та від 11.08.2025 № 2 та від 21.05.2026); рахунок-фактуру №42/1/07112024 від 22.05.2026; платіжної інструкції №1199 від 25.05.2026; акт №40 від 19.06.2026 наданих послуг (виконаних робіт) по договору про надання правової допомоги №1 від 07.11.2024 (а.с.102-105).

Згідно з актом № 40 від 19.06.2026 року, адвокат надав, а клієнт прийняв послуги (виконану роботу), а саме: опрацювання рішення Кропивницької митниці від 21.05.2026 щодо класифікації товарів № 26UA9[телефон приховано]-KT та документів на предмет оскарження у судовому порядку; підготовка та направлення до суду позовної заяви; опрацювання відзиву на позов; підготовка та направлення відповіді на відзив, у загальному розмірі 7500,00 грн.

Задовольняючи вимоги про стягнення витрат на професійну правничу допомогу суд першої інстанції оцінивши обставини цієї справи та надані представником позивача докази у їх сукупності, враховуючи принципи обґрунтованості, співмірності і пропорційності судових витрат, дійшов висновку про наявність підстав для задоволення заяви представника позивача та стягнення витрат на професійну правничу допомогу у цій справі в розмірі 4000,00 грн.

При вирішенні питання щодо розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу суд апеляційної інстанції надає оцінку співмірності заявленої позовної вимоги із критеріями, встановленими частиною п`ятою статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України.

Виходячи з аналізу документів наданих представником позивача на підтвердження витрат на правничу (правову) допомогу, враховуючи категорію та складність справи, ціну та предмет позову, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що справедливим, розумним та співмірним розміром професійної правової допомоги, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача є 4000,00 грн. при цьому доводи апеляційної скарги з приводу завищеного розміру гонорару на правничу допомогу та часу витраченого адвокатом жодним чином не обґрунтовані.

За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно були застосовані норми матеріального та процесуального права, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновку суду першої інстанції і не можуть бути підставою для скасування рішення суду, а тому апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення.

Керуючись п. 1 ч. 1 ст. 315, ст.ст. 316, 321, 322 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Кропивницької митниці - залишити без задоволення.

Рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду 11 вересня 2026 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення в повному обсязі.

В повному обсязі постанова складена 10 листопада 2025 року.

Головуючий - суддя Д.В. Чепурнов

суддя В.В. Кальник

суддя С.В. Сафронова