Постанова № 141373747 у справі № 173/1360/26 від 09.11.2026

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

09 листопада 2026 року м. Дніпро справа № 173/1360/26

Третій апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів: судді-доповідача Кальника В.В.,

суддів: Сафронової С.В., Чепурнова Д.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження у м. Дніпрі

апеляційну скаргу Державної служби України з безпеки на транспорті

на рішення Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області від 10.07.2026 в адміністративній справі №173/1360/26

за позовом ОСОБА_1

до Державної служби України з безпеки на транспорті

про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення, -

ВСТАНОВИВ:

29.04.2026 до суду звернулась позивач ОСОБА_1 з адміністративним позовом до Державної служби України з безпеки на транспорті, в якому просила скасувати постанову Головного спеціаліста відділу впровадження систем автоматичної фіксації порушень управління автоматичної фіксації порушень у сфері безпеки на автомобільному транспорті Департаменту державного нагляду (контролю) за безпекою на наземному транспорті, Курлаєвої Юлії Сергіївни, серії АВ № 00010404 від 17.04.2026 у справі про адміністративне правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксоване в автоматичному режимі, стосовно особи, яка має реєстрацію місця проживання на території України про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 132-1 КУпАП та накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 8500,00 гривень та закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення.

В обґрунтування вказано, що 17.04.2026 Головним спеціалістом відділу впровадження систем автоматичної фіксації порушень управління автоматичної фіксації порушень у сфері безпеки на автомобільному транспорті Департаменту державного нагляду (контролю) за безпекою на наземному транспорті, Курлаєвою Юлією Сергіївною винесено постанову серії АВ №00010404 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксоване в автоматичному режимі, стосовно особи, яка має реєстрацію місця проживання/перебування (місцезнаходження юридичної особи) на території України. Вказаною постановою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за скоєння адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 132-1 КУпАП (Перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм під час руху великогабаритними і великоваговими транспортними засобами автомобільними дорогами, вулицями або залізничними переїздами) та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 8500,00 гривень. Вказану постанову позивач отримала 23.04.2026 та не погоджується із нею, вважає її протиправною, необґрунтованою, винесеною з порушенням норм чинного законодавства, і такою, що підлягає скасуванню. Позивач вважає, що причиною для винесення постанови відповідачем стало те, що уповноважена особа відділу впровадження систем автоматичної фіксації порушень управління автоматичної фіксації порушень у сфері безпеки на автомобільному транспорті Департаменту державного нагляду (контролю) за безпекою на наземному транспорті, не врахувала, що перевезення вантажу здійснювалося автопоїздом у складі тягача та спеціалізованого напівпричепа н/пр-контейнеровоза для якого максимальна дозволена маса складає 44 тони, а не 40 тон, як помилково вказала уповноважена особа.

Рішенням Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області від 10.07.2026 адміністративний позов задоволено.

Скасовано постанову Головного спеціаліста відділу впровадження систем автоматичної фіксації порушень управління автоматичної фіксації порушень у сфері безпеки на автомобільному транспорті Департаменту державного нагляду (контролю) за безпекою на наземному транспорті, Курлаєвої Юлії Сергіївни, серії АВ № 00010404 від 17.04.2026 у справі про адміністративне правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксоване в автоматичному режимі, стосовно особи, яка має реєстрацію місця проживання на території України про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 132-1 КУпАП та накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 8500,00 гривень та закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення.

Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань із Державної служби України з безпеки на транспорті, код ЄДРПОУ 39816845, юридична адреса: 03150 м. Київ, вул. Антоновича, 51, на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 понесені судові витрати по сплаті судового збору в сумі 665 (шістсот шістдесят п`ять) грн 60 коп.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, Державна служба України з безпеки на транспорті подала апеляційну скаргу, в якій просить прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт зазначає, що суд першої інстанції неправильно застосував норми матеріального права, а саме, пункт 22.5 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306, оскільки визначені ним обмеження щодо загальної маси та/або навантаження на окрему вісь транспортного засобу не залежать від наявності чи відсутності причепа/напівпричепа, який приводиться в рух за допомогою тягача. Нормативно-правові акти, зокрема Кодекс України про адміністративні правопорушення та Порядок фіксації адміністративних правопорушень у сфері безпеки на автомобільному транспорті в автоматичному режимі, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2019 № 1174 (зі змінами від 23.02.2024), не містять обов`язкової вимоги щодо зазначення в постановах інформації про напівпричіп. Постанова має містити дані про транспортний засіб, який є основним об`єктом фіксації правопорушення, та про відповідальну особу. Також зауважує, що напівпричіп не є самостійним транспортним засобом, здатним пересуватися без тягача. Його функціональне призначення полягає в транспортуванні вантажів у складі з тягачем, який і забезпечує рух усього автопоїзда. Тому відповідальність за порушення покладається саме на особу, за якою зареєстровано тягач. Окремо вказує, що технічні засоби, які використовуються для автоматичної фіксації порушень, визначають загальну масу транспортного засобу (включаючи напівпричіп) та параметри навантаження на осі. Ці дані, на думку апелянта, є достатніми для встановлення факту перевищення нормативних вагових параметрів і складу адміністративного правопорушення. При цьому, факт перевищення вагових параметрів транспортного засобу підтверджується вимірюваннями сертифікованих технічних засобів, які забезпечують їх точність.

Скаржник також зауважує, що матеріали фотофіксації не містять дані щодо наявності кутових фітингів (кріплення, фото прикладу контейнеру з кутовими фітингами додається до відзиву на позовну заяву) та маркування, яке має бути нанесене на контейнер відповідно до вимог чинного законодавства. Встановлено переобладнаний з контейнера кузов, у якого зрізано верх.

Отже, апелянт вважає, що відсутність у постанові інформації про напівпричіп, його номерний знак, загальну вагу та розподіл навантаження на осі не впливає на законність оскаржуваного рішення, оскільки такі дані не є вирішальними для доведення факту правопорушення.

Позивач направив на адресу апеляційного суду відзив на апеляційну скаргу, в якому просить залишити оскаржуване рішення суду першої інстанції без змін, а скаргу - без задоволення, оскільки вважає, що судом вірно встановлені обставини справи та надано їм належну правову оцінку.

Апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, відповідно до вимог п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України.

Відповідно до частин першої та другої статті 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, що відповідачем 17.04.2026 складено постанову серії АВ №00010404, згідно з якою встановлено, що 11.04.2026 о 20 год 57 хв., за адресою М-30, км 996+491, Дніпропетровська область автоматичним пунктом фіксації адміністративних порушень у сфері безпеки на автомобільному транспорті зафіксовано транспортний засіб MAN TGX 26.480, ДНЗ AE8583XA.

Відповідальна особа допустила рух транспортного засобу із перевищенням нормативних параметрів зазначених пунктом 22.5 Правил дорожнього руху України: перевищення загальної маси транспортного засобу на 5,075% (2.03 тон), при дозволеній максимальній фактичній масі 40 тон, відповідальність за яке передбачена частиною 2 статті 132-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

За вказаних обставин, постановою на позивача накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 8 500,00 грн.

Не погоджуючись із постановою серії АВ №00010404 від 17.04.2026 про накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 8 500,00 грн., позивач звернулась до Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області з вимогами про визнання протиправною та скасування зазначеної постанови.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив із неправомірності оскаржуваної постанови, оскільки у ній зафіксовано лише тягач (MAN TGX 26.480, днз НОМЕР_2 ) без урахування характеристик напівпричепа. Пунктом 22.5 ПДР України встановлено спеціальні параметри для транспортного засобу у складі з напівпричепом-контейнеровозом, тому відповідач був зобов`язаний визначати нормативне навантаження саме з урахуванням статусу напівпричепа-контейнеровоза, а не окремого контейнера. Крім того, суд дійшов висновку про сумнівність вагових вимірювань, оскільки за відсутності даних про марку, модель, тип і категорію напівпричепа відповідач не мав об`єктивної можливості належно застосувати відповідні нормативні параметри, передбачені пунктом 22.5 ПДР України, та розрахувати відсоток їх перевищення.

Колегія суддів, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та відзиву на скаргу, зазначає наступне.

Відповідно до частини 1 статті 14-3 КУпАП, адміністративну відповідальність за правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, передбачені частиною другою статті 122-2, частинами другою і третьою статті 132-1 цього Кодексу, зафіксовані за допомогою засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі в автоматичному режимі (за допомогою комплексу технічних засобів автоматичного визначення вагових, габаритних та інших параметрів транспортного засобу з функціями фотозйомки та/або відеозапису, що функціонують згідно із законодавством про захист інформації в інформаційно-телекомунікаційних системах), несе відповідальна особа - фізична особа або керівник юридичної особи, за якою зареєстровано транспортний засіб, а в разі якщо до Єдиного державного реєстру транспортних засобів внесено відомості про належного користувача відповідного транспортного засобу - належний користувач транспортного засобу, а якщо в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань на момент запиту відсутні відомості про керівника юридичної особи, за якою зареєстрований транспортний засіб, - особа, яка виконує повноваження керівника такої юридичної особи.

Відповідно до частини другої статті 132-1 КУпАП, перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм під час руху великогабаритними і великоваговими транспортними засобами автомобільними дорогами, вулицями або залізничними переїздами - тягне за собою накладення штрафу в розмірі: п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - у разі перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм від 5% до 10% включно; однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - у разі перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 10%, але не більше 20%; двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - у разі перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 20%, але не більше 30%; трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - у разі перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 30%.

Відповідно до статі 33 Закону України «Про автомобільні дороги» рух транспортних засобів, навантаження на вісь, загальна маса або габарити яких перевищують норми, встановлені державними стандартами та нормативно-правовими актами, дозволяється за погодженнями з відповідними органами у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Згідно з абзацом третім пункту 22.5 Правил дорожнього руху в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, рух транспортних засобів та їх составів з навантаженням на одиночну вісь понад 11 т, здвоєні осі - понад 16 т, строєні осі - понад 22 т або фактичною масою понад 40 т (для контейнеровозів - навантаження на одиночну вісь - понад 11 т, здвоєні осі - понад 18 т, строєні осі - понад 24 т або фактичною масою понад 44 т, а на встановлених Укравтодором і Національною поліцією для них маршрутах - понад 46 т) у разі перевезення подільних вантажів автомобільними дорогами забороняється.

Таким чином, згідно з пунктом 22.5 Правил дорожнього руху, гранично допустима фактична маса комбінованого транспортного засобу, за якої допускається рух автомобільними дорогами державного значення, більше 40 тон (44 тони) встановлена виключно у разі здійснення перевезення транспортними засобами вантажу в одному або більше контейнерах, або в змінних кузовах.

Відповідно до пункту 17 Порядку фіксації адміністративних правопорушень у сфері безпеки на автомобільному транспорті в автоматичному режимі, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2019 року №1174, у постанові про накладення адміністративного стягнення за правопорушення, зафіксоване в автоматичному режимі, зазначаються виміряні з урахуванням похибки вагові та габаритні параметри транспортного засобу, які перевищили нормативні вагові та/або габаритні параметри транспортних засобів на ділянці автомобільної дороги.

Відповідно до пунктів 2, 16 Порядку № 1174, посадові особи Укртрансбезпеки, уповноважені розглядати справи про правопорушення, зафіксовані в автоматичному режимі, під час їх розгляду використовують інформаційні файли, тобто упорядковану сукупність відомостей про: транспортний засіб; відповідальну особу, визначену статтею 14-3 КУпАП; наявність/відсутність документа, який підтверджує внесення плати за проїзд, або дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні; метаданих, сформованих автоматичним пунктом.

Положення Порядку №1174 передбачають технічні можливості автоматичної системи фіксації вагових параметрів, алгоритм здійснення вимірювань та порядок дій посадових особи Укртрансбезпеки, уповноважені розглядати справи про правопорушення, зафіксовані в автоматичному режимі. Зокрема, посадові особи Укртрансбезпеки використовують інформацію з інформаційних баз щодо відомостей про транспортний засіб.

Виходячи із зазначених норм законодавства, процес системи фіксації адміністративних правопорушень у сфері безпеки на автомобільному транспорті здійснюється в автоматичному режимі, що включає формування структурованих даних, інформаційних файлів тощо, та має як наслідок - автоматизоване формування системою проекту постанови про адміністративні правопорушення, а, відтак, і габаритно-вагові розрахунки щодо транспортного засобу здійснюються в автоматичному режимі та в подальшому застосовуються відповідною посадовою особою при прийнятті постанови у справі про адміністративне правопорушення.

Основним доказом у разі вчинення адміністративних правопорушень, передбачених частиною 2 статті 132-1 КУпАП, є показання технічних засобів, що працюють в автоматичному режимі, фото- та відеофайли, внесені до автоматично сформованої постанови.

Факт фіксування правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 132-1 КУпАП, підтверджується відображеними в оскаржуваних постановах результатами вимірювання маси транспортного засобу, а також відповідними фотографіями транспортного засобу та державних номерних знаків, здійсненими у момент фіксації транспортного засобу в момент проїзду через автоматичний пункт.

Колегією суддів з матеріалів справи встановлено, що 11.04.2026 о 20 год 57 хв., за адресою М-30, км 996+491, Дніпропетровської області, автоматичним пунктом фіксації адміністративних правопорушень у сфері безпеки на автомобільному зафіксовано транспортний засіб MAN TGX 26.480, днз НОМЕР_2 . Відповідальна особа допустила рух транспортного засобу із перевищенням нормативних параметрів, зазначених пунктом 22.5 ПДР України: перевищення загальної маси транспортного засобу на 5,075% (2,03 тон) при дозволеній максимальній фактичній масі 40 тон. Також вказано фактично зафіксовані параметри транспортного засобу в момент фото фіксації: Кількість вісей - 6 шт.; спарені колеса - 3 вісь. Відстань між вісями 1-2: 2610 мм; 2-3:1340 мм; 3-4: 5630 мм; 4-5:1310 мм; 5-6:1310 мм. Навантаження на вісь 1 - 6150 кг, 2- 6000 кг, 3 - 10250 кг, 4 - 7750 кг, 5 - 8450 кг, 6 - 8100 кг. - загальна маса - 46700 кг. Виміряні з урахуванням похибки вагові або габаритні параметри транспортного засобу в момент учинення адміністративного правопорушення склали: загальна маса - 42030 кг.

В постанові мітиться посилання на веб-сайт, на якому особа може ознайомитися із зображенням чи відеозаписом (за наявності) транспортного засобу в момент вчинення правопорушення та постановою в електронній формі (https://wim.dsbt.gov.ua/r/a/AB00010404/(ідентифікатор доступу: LtCUAceWN1s3t). За даним посиланням міститься шість знімків транспортного засобу в момент проїзду через WIM комплекс: загальне фото з переду, фронтальне фото тягача, збільшене фото переднього номерного знака автотранспортного засобу, збільшене фото номерного знаку напівпричепу, фото задньої частини напівпричепу з контейнером, загальне фото з бокового ракурсу на якому видно весь транспортний засіб загалом.

Судом першої інстанції встановлено, що транспортний засіб MAN TGX 26.480, днз НОМЕР_2 , є трьохвісним тягачем і рухався він у складі автопоїзду разом з трьохвісним напівпричепом, що не було враховано уповноваженою особою відповідача. При цьому, інформації про напівпричіп, окрім номерного знаку, в постанові АВ №00010404 не вказано.

З наданої суду копії договору купівлі-продажу № 03/102022 від 03.10.2022 та договору купівлі продажу № 03/102023-К від 22.02.2023 вбачається, що 11.04.2026 вантажне перевезення здійснювалось Дочірнім підприємством Логістична компанія "Ексім-Юніверс". Для перевезення використовувались наступні транспорті засоби: тягач - марки MAN TGX 26.480, днз НОМЕР_2 , тип ТЗ - спеціалізований вантажний сідловий тягач та напівпричіп - WIELTON NS34ST, реєстраційний номер НОМЕР_3 , тип ТЗ - спеціалізований напівпричіп н/пр-платформа, переобладнана в 2022 р. для перевезення контейнерів/ сипких вантажів (зернових культур).

Відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_4 марки MAN TGX 26.480, 2015 року випуску, тип - спеціалізований вантажний сідловий тягач, реєстраційний номер НОМЕР_2 , маса без навантаження транспортного засобу становить 7100 кг., повна маса становить 26000 кг. Відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_5 марки WIELTON NS34ST, 2013 року випуску, тип ТЗ - спеціалізований напівпричіп н/ пр-платформа, переобладнана в 2022 р. для перевезення контейнерів/сипких вантажів (зернових культур), реєстраційний номер НОМЕР_3 , маса без навантаження становить 4100 кг., повна маса становить 36000 кг.

Як вбачається з матеріалів справи, підставою для прийняття спірної постанови було порушення позивачем вимог пункту 22.5 ПДР, а саме: перевищення загальної маси транспортного засобу при дозволеній максимальній фактичній масі 40 т.

Колегія суддів зазначає, що основним аргументом позивача у цій справі є твердження про те, що уповноважена особа відділу впровадження систем автоматичної фіксації порушень управління автоматичної фіксації порушень у сфері безпеки на автомобільному транспорті Департаменту державного нагляду (контролю) за безпекою на наземному транспорті, не врахувала, що перевезення вантажу здійснювалося автопоїздом у складі тягача та спеціалізованого напівпричепа н/пр-контейнеровоза для якого максимальна дозволена маса складає 44 тони, а не 40 тон.

Колегія суддів вважає такі висновки безпідставними з огляду на таке.

Відповідно до підпункту «б» пункту 22.5 Правил дорожнього руху (ПДР) України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306, рух транспортних засобів та їх составів допускається у разі, коли їх параметри не перевищують фактичної маси для комбінованих транспортних засобів на автомобільних дорогах державного значення, зокрема:

40 тонн - для тривісного автомобіля (тягача) з двовісним або тривісним напівпричепом;

44 тонни - для тривісного автомобіля (тягача) з двовісним або тривісним напівпричепом (контейнеровозом), що здійснює перевезення одного або більше контейнерів або змінних кузовів загальною максимальною довжиною 13,716 метра.

Аналіз наведених положень свідчить про те, що ключове значення для визначення максимально допустимої фактичної маси транспортного засобу (40 тонн чи 44 тонни) має саме факт здійснення перевезення контейнера (або змінного кузова), а не сама лише конструктивна характеристика напівпричепа (контейнеровоза).

Закінчений склад правопорушення, з огляду на конструкцію правової норми, настає з моменту, коли особа допустила перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм під час руху великогабаритними та великоваговими транспортними засобами автомобільними дорогами. Отже, обставиною, що підлягає обов`язковому доказуванню в ході розгляду справи, є підтвердження факту транспортування контейнеровозом саме контейнера як особливого виду тари (обладнання).

Первинне значення «контейнеровоза» - це контейнерне судно, спеціалізоване суховантажне судно, призначене для перевезення вантажів у контейнерах - стандартних резервуарах багаторазового використання, для яких чітко встановлені габаритно-вагові одиниці вимірювання.

Поняття «контейнер» визначено у пункті 16 частини 1 статті 4 Митного кодексу України, відповідно до якого це - транспортне обладнання (клітка, знімна цистерна або подібний засіб), що: а) являє собою повністю або частково закриту ємність, призначену для поміщення в неї вантажів; б) має постійний характер і завдяки цьому є достатньо міцним, щоб слугувати для багаторазового використання; в) спеціально сконструйоване для полегшення перевезення вантажів одним або кількома видами транспорту без проміжного перевантаження; г) сконструйоване таким чином, щоб полегшити його перевантаження, зокрема з одного виду транспорту на інший; ґ) сконструйоване таким чином, щоб його можна було легко завантажувати та розвантажувати; д) має внутрішній об`єм не менше одного метра кубічного.

Наказом Міністерства інфраструктури України від 17.08.2012 № 521 затверджено Порядок затвердження конструкції транспортних засобів, їх частин та обладнання (далі Порядок № 521).

Відповідно до п. п. 1.1 - 1.5 Порядку № 521, цей порядок визначає механізм затвердження конструкції колісних транспортних засобів (далі - КТЗ) категорій М, N, О, L, нових частин та обладнання, які можуть бути встановлені та/або використані на колісних транспортних засобах (далі - обладнання) відповідно до вимог Угоди про прийняття єдиних технічних приписів для колісних транспортних засобів, предметів обладнання та частин, які можуть бути встановлені та/або використані на колісних транспортних засобах, і про умови взаємного визнання офіційних затверджень, виданих на основі цих приписів, 1958 року з поправками 1995 року (далі - Угода).

На кожен КТЗ або партію обладнання, тип яких відповідає вимогам єдиних технічних приписів, що підтверджується сертифікатом типу транспортного засобу або обладнання, виробник або його уповноважений представник - резидент України видає сертифікат відповідності.

На кожен новий КТЗ або партію обладнання, які відповідають вимогам єдиних технічних приписів, але відповідність типу яких не підтверджена сертифікатом типу транспортного засобу або обладнання, а також на КТЗ, що були у користуванні, сертифікат відповідності видають уповноважені органи або органи із сертифікації, акредитовані відповідно до законодавства, призначені Міністерством інфраструктури України. Індивідуальному затвердженню підлягає кожен КТЗ: а) новий, який відповідає вимогам єдиних технічних приписів, але відповідність типу якого не підтверджена сертифікатом типу КТЗ, підлягає першій державній реєстрації в Україні; б) що був у користуванні і підлягає першій державній реєстрації в Україні; в) конструкцію якого змінено під час переобладнання. Індивідуальному затвердженню підлягає кожна партія обладнання, яка відповідає вимогам єдиних технічних приписів, але відповідність типу якої не підтверджена сертифікатом типу.

Аналіз наведених положень свідчать про те, що контейнери, які в розумінні Порядку № 521 є обладнанням до колісного транспортного засобу, підлягають сертифікації.

Крім того, Наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 № 363 затверджено Правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні (далі - Правила № 363). Пунктами 17.2- 17.5 цих Правил передбачено: заборону транспортування: в універсальних контейнерах забороняється перевозити, зокрема, сипучі вантажі без тари; обов`язкове маркування: універсальні автомобільні контейнери повинні мати єдину нумерацію, а також нанесене контрастною фарбою маркування (розпізнавальний знак, номер контейнера, найменування власника, вантажність, масу тари в кг та внутрішній об`єм у куб. м). Номер контейнера наноситься на всіх бічних стінках, даху та всередині. В Україні ці правила гармонізовані з міжнародними стандартами через ДСТУ ISO 6346:2022; опломбування: після завантаження вантажу контейнер повинен бути зачинений, закріплений дротом та опломбований вантажовідправником у встановленому порядку, про що в товарно-транспортній накладній (ТТН) робиться обов`язкова відмітка із зазначенням вмісту відтиску пломби (пункт 9.2 Правил № 363).

Аналогічні вимоги містяться у Правилах перевезень вантажів у спеціальних та спеціалізованих контейнерах, затверджених наказом Мінтрансу від 21.11.2000 № 644, та національних стандартах ДСТУ ISO 668:2015 (Класифікація, розміри та характеристики) й ДСТУ ISO 1161:2015 (Технічні умови для кутових фітингів). Контейнер типу ISO є стандартизованою, незалежною від транспортного засобу одиницею, що має кутові фітинги для закріплення на шасі напівпричепа. Будь-яка зміна конструкції (наприклад, зрізання верху) позбавляє таку ємність статусу ISO-контейнера.

Колегією суддів з матеріалів справи встановлено, що відповідачем не заперечується факт належності напівпричепа за типом конструкції до контейнеровозів.

Проте, суд зауважує, що саме по собі використання напівпричепа-контейнеровоза для перевезення вантажу є недостатнім для застосування пільгового ліміту у 44 тонни, якщо фактичне перевезення вантажу здійснювалося без використання саме контейнера.

Як вбачається з аналізу свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу, вказаний напівпричіп призначений для перевезення контейнерів, однак, з матеріалів фотофіксації судом встановлено, що перевізник не використовував свій спеціалізований напівпричіп як контейнеровоз і не перевозив вантаж у контейнері. Суд звертає увагу на те, що за даними фотофіксації спеціалізований сідловий тягач на платформі для контейнерів перевозив не контейнер, на контейнеровоз було встановлено кузов із переобладнаних контейнерів (зрізано їх верхню частину) з метою збільшення ваги перевезення вантажу. Така зміна функціонального призначення контейнеровоза, на переконання колегії суддів, не надає позивачу можливості збільшити норматив навантаження транспортного засобу.

Позивачем до суду не надано та матеріали справи не містять доказів перевезення на напівпричепі контейнеровозі контейнеру із відповідним маркуванням, а саме, нанесенням розпізнавального знаку, номеру контейнера; найменування власника контейнера; вантажності і маси тари контейнера, та іншої інформації відповідно до вимог Наказу №363.

Також матеріали справи не містять будь-яких інших доказів щодо здійснення позивачем вантажного перевезення вантажу безпосередньо в контейнері, ідентифікації такого контейнера, доказів щодо придбання або використання контейнера, товарно-супровідних документів на перевезення вантажу контейнером, або сертифікатів на такий контейнер, які б могли свідчити на користь висновку про контейнерні перевезення транспортним засобом позивача.

Окремо, суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що вимоги п.22.5 ПДР України стосуються обмежень по загальній масі та/або по окремій масі кожної осі транспортного засобу та не ставляться у залежність від наявності чи відсутності причепу/напівпричепу, оскільки останній приводиться у рух за допомогою тягача.

За мотивами позивача, у даному випадку відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу, транспортний засіб є спеціалізованим, вантажним, сідловим тягачем, який рухався з напівпричепом - контейнеровозом, тому розрахунок навантаження на осі має відбуватись із урахування того, що напівпричіп є контейнеровозом і відповідно до Правил дорожнього руху для контейнеровозів допускаються параметри з граничною відміткою по вазі в 44 тони.

Проте, слід зазначити, що сама лише наявність у позивача напівпричепа, який за реєстраційними документами є контейнеровозом, за відсутності факту фактичного перевезення на ньому сертифікованого та маркованого контейнера, не дає права на використання збільшеного ліміту маси. У такому випадку діє загальний норматив фактичної маси комбінованого транспортного засобу - не більше 40 тонн.

Вказані обставини, на переконання колегії суддів, вказують на відсутність належних доказів перевезення вантажів за допомогою контейнеру, з огляду на що фактична маса транспортного засобу позивача повинна була бути не більше 40 тон, що, в свою чергу, виключає легітимну мету застосування підвищеної норми маси у 44 тонни.

Таким чином, позивачем не доведено того, що перевезення вантажу відбувалось з використанням універсального контейнеру, з дотримання вимог законодавства щодо таких перевезень.

Виходячи з наведеного вище правового регулювання в контексті спірних відносин, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про протиправність оскаржуваної постанови Укртрансбезпеки, неповно з`ясував обставини справи та неправильно застосував норми матеріального права.

Невідповідність висновків суду обставинам справи, неправильне тлумачення норм матеріального права, що призвели до ухвалення незаконного рішення, є підставою для його скасування, як це передбачено статтею 317 Кодексу адміністративного судочинства України, та прийняття нового рішення у справі.

Керуючись статтями 243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної служби України з безпеки на транспорті - задовольнити.

Рішення Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області від 10.07.2026 в адміністративній справі №173/1360/26 - скасувати.

Ухвалити нове судове рішення, яким в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення - відмовити повністю.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України.

Суддя-доповідач В.В. Кальник

суддя С.В. Сафронова

суддя Д.В. Чепурнов