Ухвала № 141373831 у справі № 632/2439/26 від 09.11.2026

Справа № 632/2439/26

провадження № 2-о/632/59/26

У Х В А Л А

Іменем України

09 листопада 2026 р. м. Златопіль

Суддя Златопільського міськрайонного суду Харківської області Кузьменко С.Л., вирішуючи питання щодо відкриття провадження цивільної справи окремого провадження за заявою ОСОБА_1 про встановлення юридичного факту, заінтересована особа Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області,

ВСТАНОВИВ:

Заявник ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою, в якій просить постановити рішення про належність йому диплому серії НОМЕР_1 від 30.05.1994 року, реєстраційний номер 14036, про навчання в Молочанському ПТУ-55 Запорізької області з 01.09.1991 р. по 30.05.1994 року, виданого на ім`я ОСОБА_1 .

Підставою для звернення до суду заявником було зазначено, що 10 серпня 2026 року він звернувся до Златопільського відділу обслуговування громадян Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області із заявою про призначення пенсії по інвалідності як особі з інвалідністю І групи відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

За результатами розгляду заяви Головним управлінням Пенсійного фонду України у Волинській області прийнято рішення № 084850005312 від 18 серпня 2026 року про відмову у призначенні пенсії у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу.

Як зазначено у вказаному рішенні, заявнику зараховано 11 років 1 місяць 10 днів страхового стажу при необхідних 12 роках. При цьому до страхового стажу не враховано період навчання заявника у Молочанському ПТУ-55 Запорізької області з 01 вересня 1991 року по 30 травня 1994 року, оскільки диплом серії НОМЕР_1 від 30 травня 1994 року виданий на ім`я « ОСОБА_2 », тоді як згідно з паспортом прізвище заявника зазначено як « ОСОБА_3 ».

Заявник вказує, що розбіжність у написанні прізвища має технічний характер, а належність йому зазначеного диплома підтверджується записом у трудовій книжці, військовим квитком, збігом імені та по батькові, а також співзвучністю прізвищ.

Крім того, заявник зазначає, що Молочанське ПТУ-55 знаходиться на тимчасово окупованій території, у зв`язку з чим він позбавлений можливості звернутися до навчального закладу для виправлення помилки у дипломі або отримання належного підтвердження його належності.

Встановлення факту належності заявнику зазначеного диплома необхідне для підтвердження періоду навчання та подальшого вирішення питання про призначення пенсії.

Перевиривши матеріали поданої заявником заяви, суддя зазначає наступне.

Відповідно до ч.1 ст. 293 ЦПК України окреме провадження є видом непозовного цивільного судочинства, у порядку якого розглядаються справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов для здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав.

Згідно з п. 5 ч.2 ст. 293 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

Відповідно до п. 6 ч.1 ст. 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім`я та по батькові якої, що зазначені в документі, не збігаються з прізвищем, ім`ям та по батькові цієї особи, зазначеними у свідоцтві про народження або паспорті.

Згідно з ч.2 ст. 315 ЦПК України у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Відповідно до ст. 318 ЦПК України у заяві про встановлення факту, що має юридичне значення, повинно бути зазначено, який факт заявник просить встановити та з якою метою, причини неможливості одержання або відновлення документів, що посвідчують цей факт, а також докази, що підтверджують факт.

Суддя, дослідивши матеріали заяви, вважає її такою, що підлягає залишенню без руху, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 4 ст.177 ЦПК України, до заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Пред`явлена заява підлягає залишенню без руху, оскільки не відповідає вимогам ЦПК України, адже не сплачено судовий збір.

У даній заяві заявником заявлено вимога немайнового характеру, проте не надано квитанцію про сплату судового збору.

Враховуючи вимоги передбачені ст. 4, 6 Закону України «Про судовий збір», судовий збір становить 665,60 грн.

Заявник просить звільнити його від сплати судового збору посилаючись на положення Закону України «Про судовий збір» і вважає, що на нього поширюється вказаний Закон оскільки він є учасником бойових дій (копія посвідчення серії УБД, копія військового квитка).

Заявлене клопотання не підлягає до задоволення з огляду на таке.

Згідно з ч.ч. 1,3 ст. 136 ЦПК України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на визначений строк у порядку, передбаченому законом, але не більше як до ухвалення судового рішення у справі. З підстав, зазначених у частині першій цієї статті, суд у порядку, передбаченому законом, може зменшити розмір належних до оплати судових витрат, пов`язаних з розглядом справи, або звільнити від їх сплати.

У відповідності до вимог ч.4 ст.263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Суддя вважає, що заява підлягає залишенню без руху.

Відповідно до правового висновку, викладеного в ухвалі Великої Палати Верховного Суду від 06 травня 2020 року у справі №9901/70/20 (провадження №11-128заі20), пунктом 13 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» звільнення від сплати судового збору осіб, які мають, зокрема статус ветеранів війни - учасників бойових дій, обмежено справами, пов`язаними з порушенням їхніх прав. Тобто, встановлені цим Законом положення стосуються випадків звернення до адміністративного суду за захистом прав, пов`язаних винятково зі статусом учасника бойових дій, і не поширюються на подання позовних заяв до суду із вимогами, що виходять за межі таких спірних правовідносин.

Цей висновки підтверджуються ухвалою Великої Палати Верховного Суду від 11 вересня 2024 року у справі № 567/79/23 (провадження № 14-93цс24).

Системний аналіз наведених норм закону з урахуванням правових висновків Верховного Суду свідчить про те, що у кожному випадку суди мають враховувати предмет та підстави позову, перевіряти, чи стосується така справа захисту прав особи, яка має статус учасника бойових дій (прирівняної до неї особи).

Так, оскільки предметом заявлених вимог в даній цивільній справі є встановлення факту, що має юридичне значення, суддя приходить до висновку про відсутність підстав для звільнення заявника від сплати судового збору з підстав, передбачених, п. 13 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», оскільки матеріали справи не свідчать про те, що встановлення факту в даній справі пов`язано з порушенням прав ОСОБА_1 , як учасника бойових дій.

Крім того, ОСОБА_1 зазначив, що звільнений від сплати судового збору як військовослужбовець.

Відповідно до положень п. 12 ч. 1 ст. 5 ЗУ «Про судовий збір», від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються військовослужбовці, військовозобов`язані та резервісти, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, - у справах, пов`язаних з виконанням військового обов`язку, а також під час виконання службових обов`язків.

Суддя звертає увагу, що п. 12 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», звільнення від сплати судового збору осіб, які мають, зокрема статус військовослужбовці, військовозобов`язані та резервісти, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, обмежено справами, пов`язаними з порушенням їхніх прав.

Тобто встановлені цим Законом положення стосуються випадків звернення до суду за захистом прав, пов`язаних винятково зі статусом військовослужбовці, військовозобов`язані та резервісти, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, і не поширюються на подання позовних заяв до суду із вимогами, що виходять за межі таких спірних правовідносин.

Тому, оскільки заявлені вимоги не зачіпають порядку надання, обсягу соціальних гарантій чи будь-яким іншим чином стосується соціального і правового захисту особи зі статусом військовослужбовці, військовозобов`язані та резервісти, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, то судовий збір за подання апеляційної скарги у цій справі підлягає сплаті.

Відповідно до ст.185 ЦПК України суддя, встановивши, що заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення заяви без руху.

Керуючись ст. 185 ЦПК України,

УХВАЛИВ:

Заяву ОСОБА_1 про встановлення юридичного факту, заінтересована особа Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області - залишити без руху.

Встановити строк для усунення недоліків заяви протягом десяти днів з дня вручення ухвали.

Роз`яснити, що при невиконанні вимог даної ухвали у встановлений строк, позовна заява вважатиметься неподаною і буде повернута заявнику.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя: С. Л. Кузьменко