Справа № 645/8860/26
Провадження № 2/645/4978/26
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
09 листопада 2026 року м. Харків
Немишлянський районний суд міста Харкова у складі:
головуючого судді - Шевченко Г.С.,
за участю секретаря судових засідань - Пастушенко К.Р.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
ВСТАНОВИВ:
Представник ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором №1284-9783 від 10.10.2023 в розмірі 33000,00 гривень, а також просив стягнути сплачений судовий збір.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 10.10.2023 року між ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» та відповідачем за допомогою Веб-сайту (https://creditkasa.com.ua), який є сукупністю інформаційних та телекомунікаційних систем ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС», в рамках якої реалізуються технології обробки інформації з використанням технічних і програмних засобів і які у процесі обробки інформації діють як єдине ціле, було укладено електронний договір про відкриття кредитної лінії №1284-9783. Згідно умов кредитного договору, позивач взяв на себе зобов`язання надати відповідачу кредит для задоволення особистих потреб на наступних умовах: сума кредиту - 6 600,00 грн.; строк кредитування - 300 днів; базовий період - 14 днів; знижена % ставка - 2,50 % в день; стандартна % ставка - 3,00 % в день. Позивач зазначає, що Відповідач в загальній кількості 10 разів раніше оформлював кредитні відносини з Позивачем, попередні кредитні договори були погашені, що додатково доводить обізнаність Відповідача з процедурою оформлення та виконання Кредитного договору. Позивач (через партнера АТ КБ «ПРИВАТБАНК», з яким укладено договір №4010 про надання послуг в системі LiqPay від 02 грудня 2019 року) видав Відповідачу кредитні кошти на картковий рахунок вказаний Відповідачем в особистому кабінеті, що підтверджується квитанцією АТ КБ «ПРИВАТБАНК» про перерахування коштів від ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» через систему платежів LiqPay на підставі договору № 4010 від 02.12.2019 р. на карту отримувача (Відповідача), чим виконав свої зобов`язання за Договором своєчасно та в повному обсязі. Однак, відповідач порушив взяті на себе зобов`язання, а тому станом на 24.06.2026 року загальний розмір заборгованості Відповідача за Кредитним договором становить: 65 538,00 гривень, а саме: прострочена заборгованість за кредитом - 6 600,00 гривень, - прострочена заборгованість за нарахованими процентами 58 938,00 гривень. Кредитодавцем було прийнято рішення про можливість застосування до Позичальника Програми лояльності для споживачів фінансових послуг ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС», а саме часткового списання заборгованості Позичальнику за нарахованими процентами у загальній сумі 32538,00 гривень за умови погашення Позичальником решти заборгованості за Кредитним договором в розмірі 33 000,00 гривень. Тому позивач просить суд у цьому позові стягнути з відповідача не повну суму заборгованості за Кредитним договором, а лише її частину, а саме: - прострочена заборгованість за кредитом - 6 600,00 гривень; - прострочена заборгованість за нарахованими процентами - 26 400,00 гривень, що разом становить 33 000,00 гривень, а також судовий збір.
Ухвалою судді Немишлянського районного суду міста Харкова від 11.09.2026 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд якої постановлено здійснювати в порядку спрощено позовного провадження, в судовому засіданні з повідомленням (викликом сторін).
25.09.2026 представник відповідача - адвокат Підодвірний Т.І. подав до суду відзив, в якому просив відмовити в задоволенні позову. В обґрунтування відзиву зазначив, що відповідач заперечує проти задоволення позову, оскільки ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» не надало сукупності належних, допустимих, достовірних та достатніх доказів, які б підтверджували весь необхідний юридичний ланцюг: укладення конкретного кредитного договору саме ОСОБА_1 , погодження ним конкретних умов цього договору, надання саме ним реквізитів платіжного засобу, фактичне надання кредитних коштів саме на виконання укладеного з ним договору, виникнення та розмір заявленої до стягнення заборгованості. сама наявність ПІБ та інших персональних даних ОСОБА_1 у сформованому Позивачем тексті договору, зазначення у ньому певного телефонного номера, маскованого номера платіжного засобу та буквено-цифрової комбінації A5578 не звільняють Позивача від обов`язку довести, ким саме фактично були вчинені відповідні електронні дії. Позивач описує суду як загалом працює його процедура, але не доводить, як вона фактично відбулася в цій конкретній справі. Відповідач зазначає, що навіть якби такі попередні правовідносини з позивачем існували, вони самі по собі не доводили б, хто саме здійснював електронні дії 10.10.2023 року при оформленні договору № 1284-9783. Отже, Позивач не надав доказів будь-якої наступної поведінки ОСОБА_1 , яка могла б незалежно від первинних електронних даних підтверджувати визнання саме ним спірного договору. Сам по собі арифметичний підсумок розрахунку не відповідає тому тексту договору, який подав Позивач. «Знижка» з недоведеної суми не перетворює її на доведену.
Представник ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» в судове засідання не з`явився, про дату, час і місце розгляду справи був повідомлений своєчасно та належним чином, в позовній заяві просив суд розглянути справу без його участі, проти заочного розгляду справи не заперечував.
Відповідач ОСОБА_1 та його представник - адвокат Підодвірний Т.І. в судове засідання не з`явилися, про дату, час і місце розгляду справи були повідомлені своєчасно та належним чином, за таких обставин суд вважає розглядати справу за їх відсутності, враховуючи поданий 25.09.2026 представником відповідача відзив, в якому письмово викладено заперечення проти позову сторони відповідача.
Відповідно до частини 2 статті 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
З`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно дослідивши матеріали справи та надані стороною позивача докази, суд встановив наступне.
10.10.2023 між ТОВ «Укр Кредит Фінанс» та ОСОБА_1 за допомогою Веб-сайту (https://creditkasa.com.ua), який є сукупністю інформаційних та телекомунікаційних систем ТОВ «Укр Кредит Фінанс», в рамках якої реалізуються технології обробки інформації з використанням технічних і програмних засобів і які у процесі обробки інформації діють як єдине ціле, було укладено електронний Договір про відкриття кредитної лінії №1284-9783.
Відповідно до умов кредитного договору, відповідач отримав кредит у розмірі 6600,00 грн. шляхом безготівкового переказу грошової суми на банківський рахунок позичальника, строк кредитування - 300 днів; базовий період - 14 днів; знижена % ставка - 2,50 % в день; стандартна % ставка - 3,00 % в день, дата повернення кредиту 04.08.2024 року.
Згідно п. 3.1 кредитного договору цей договір укладається сторонами у вигляді електронного договору у розумінні Закону України «Про електронну комерцію».
Відповідно до п. 4.6. кредитного договору, кредит надається позичальнику шляхом безготівкового переказу грошової суми, вказаної у п.4.1. цього договору, на банківський рахунок позичальника шляхом використання вказаних позичальником реквізитів електронного платіжного засобу.
У розділі 13 Договору визначено реквізити договору сторін, в якому зазначено номер особистого електронного платіжного засобу: НОМЕР_1 .
Договір підписано відповідачем електронним підписом за допомогою одноразового ідентифікатора A5578.
Пунктами 4.13, 4.14 договору про відкриття кредитної лінії №1284-9783 від 24.07.2023 року наведено суми загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки.
В матеріалах справи також наявні правила відкриття кредитної лінії (надання споживчих кредитів) продукту «CreditKasa» затверджених наказом директора ТОВ «Укр кредит фінанс» №64-П від 18.09.2023 року та паспорт споживчого кредиту в якому викладені усі істотні умови кредиту. Вказані документи підписані відповідачем електронним підписом за допомогою одноразового ідентифікатора A5578.
З квитанції платіжної системи LiqPay, ідентифікатор еквайра: АТ КБ «ПриватБанк» про перерахування суми коштів від ТОВ «Укр кредит фінанс» вбачається, що здійснено платіж ID [номер приховано] з призначенням «видача кредитних коштів за договором 1284-9783, 2023-10-10», на карту № НОМЕР_2 перераховано 6600,00 грн.
Згідно з розрахунком заборгованості, доданим до позовної заяви, заборгованість відповідача за кредитним договором №1284-9783 від 10.10.2023 станом на 24.06.2026 за відповідачем ОСОБА_1 обліковується сума заборгованості у розмірі 65 538,00 гривень, а саме: прострочена заборгованість за кредитом - 6 600,00 гривень, - прострочена заборгованість за нарахованими процентами 58 938,00 гривень.
Разом з тим, Кредитодавцем було прийнято рішення про можливість застосування до Позичальника Програми лояльності для споживачів фінансових послуг ТОВ «Укр Кредит Фінанс», а саме часткового списання заборгованості Позичальнику за нарахованими процентами у загальній сумі 32538,00 гривень за умови погашення Позичальником решти заборгованості за Кредитним договором в розмірі 33 000,00 гривень.
Таким чином, позивач просить суд стягнути з Позичальника не повну суму заборгованості за Кредитним договором, а лише її частину, а саме: прострочену заборгованість за кредитом - 6 600,00 гривень; прострочену заборгованість за нарахованими процентами - 26 400,00 гривень, що разом становить 33 000,00 гривень.
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.
За змістом статті 1056-1 ЦК України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.
Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно зі статтею 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Згідно зі статтею 1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.
Матеріали справи свідчать про те, що оспорюваний договір укладений в електронній формі.
Порядок укладання договорів в електронній формі регламентується також Законом України «Про споживче кредитування» та Законом України «Про електронну комерцію».
Зокрема, в ст. 13 Закону України «Про споживче кредитування» зазначено, що Договір про споживчий кредит, договори про надання додаткових та супутніх послуг кредитодавцем і третіми особами та зміни до них укладаються у письмовій формі (у паперовому або електронному вигляді з накладенням електронних підписів, електронних цифрових підписів, інших аналогів власноручних підписів (печаток) сторін у порядку, визначеному законодавством). Кожна сторона договору отримує по одному примірнику договору з додатками до нього. Примірник договору, що належить споживачу, має бути переданий йому невідкладно після підписання договору сторонами.
Згідно із пунктом 6 частини 1 статті 3 Закону електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших; електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
При цьому, одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір (пунктом 12 частини 1 статті 3 Закону).
Відповідно до частини 3 статті 11 Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частини 4 статті 11 Закону).
Згідно із частиною 6 статті 11 Закону відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.
За правилом частини 8 статті 11 Закону у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.
Стаття 12 Закону визначає яким чином підписуються угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Із системного аналізу положень вище вказаного законодавства вбачається, що з урахуванням особливостей договору, щодо виконання якого виник спір між сторонами, його укладання в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему позивача можливе за допомогою електронного цифрового підпису відповідача лише за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами цього правочину.
В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Електронні документи (повідомлення), пов`язані з електронним правочином, можуть бути подані як докази сторонами та іншими особами, які беруть участь у судовому розгляді справи.
За змістом ч.13 ст.11 вищевказаного Закону докази, подані в електронній формі та/або у формі паперових копій електронних повідомлень, вважаються письмовими доказами згідно із статтею 64 Цивільного процесуального кодексу України.
Наведене свідчить, що відповідач ознайомився і погодився з умовами договору, тобто сторони досягли згоди щодо усіх істотних умов договору, а подані позивачем паперові копії електронних документів є допустимими письмовими доказами відповідно до ч.13 ст.11 Закону України "Про електронну комерцію".
Встановлені під час розгляду фактичні обставини у справі свідчать про те, що Правила надання грошових коштів у вигляді позики ТОВ «Укр Кредит Фінанс» перебувають в загальному доступі, розміщенні на веб-сайті кредитодавця https://credos.com.ua та в розумінні статтей 641,644 ЦК України є публічною пропозицією (офертою) на укладення договору позики із визначенням порядку і умов кредитування, права і обов`язки сторін, іншу інформацію, необхідну для укладення договору.
У постанові Верховного Суду від 07 жовтня 2020 року по справі № 127/33824/19 зроблено правовий висновок, що без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс-повідомлення, без здійснення входу на сайт Товариства за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитний договір між позивачем та відповідачем не був би укладений; сторони не досягли б згоди щодо усіх істотних умов правочину, а кредитні кошти не були б перераховані відповідачу.
За обставинами даної справи позичальник (відповідач ОСОБА_1 ) шляхом власноручного введення одноразового ідентифікатора A5578, отриманого від позивача, вчинив дії на укладення договору про відкриття кредитної лінії №1284-9783 від 10.10.2023, тобто договір вважається укладеним згідно вимог ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» та, відповідно, сторони досягли згоди щодо всіх їх істотних умов.
Судовим розглядом було встановлено, що вказаний кредитний договір відповідачем підписано електронним підписом, недійсним в судовому порядку не визнавався, а відтак є чинним і підлягає до виконання його сторонами. Відповідач під час укладення кредитного договору, ознайомився з його текстом та істотними умовами кредитування а саме: сумою кредиту, процентною ставкою, строком кредитування, графіком платежів та порядком погашення заборгованості, що підтверджується особистим електронним підписом позичальника. Оскільки, кредитний договір був підписаний відповідачем без будь-яких застережень, суд приходить до висновку, що останній погодилася з його умовами та зобов`язався виконувати їх.
Факт видачі кредитних коштів позичальнику підтверджується квитанцією про перерахування через еквайра АТ «КБ «ПриватБанк» суми кредиту №1284-9783 від 10.10.2023. Зазначене узгоджується із висновками Верховного Суду у постанові від 12 лютого 2025 року по справі 679/1103/23, в яких викладено, що довідка про перерахування за допомогою платіжної системи кредиту на вказану позичальником картку є належним доказом отримання відповідачем кредитних коштів.
Згідно п. 10 ст. 1 ЗУ «Про платіжні послуги» еквайринг платіжних інструментів (далі - еквайринг) - платіжна послуга, що полягає у прийнятті платіжних інструментів, результатом якої є переказ коштів отримувачу та/або видача коштів у готівковій формі.
Відповідно до ст. 22 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" (далі Закон), яким керувався Кредитор на момент укладення договору, ініціювання переказу здійснюється за такими видами розрахункових документів: 1) платіжне доручення; 2) платіжна вимога-доручення; 3) розрахунковий чек; 4) платіжна вимога; 5) меморіальний ордер. Платіжна інструкція (платіжне доручення) це розпорядження ініціатора надавачеві платіжних послуг щодо виконання платіжної операції.
Згідно п. 22.4 ст. 22 Закону при використанні розрахункового документа ініціювання переказу вважається завершеним з моменту прийняття банком платника розрахункового документа на виконання.
Відповідно до абз. 2 п. 22.6 ст. 22 вищезгаданого Закону обслуговуючий отримувача банк зобов`язаний перевірити відповідність номера рахунка отримувача і його коду (ідентифікаційного номера, за його наявності, тощо), що містяться в розрахунковому документі, та зараховувати кошти на рахунок отримувача виключно у разі їх збігу. У противному разі банк, що обслуговує отримувача, має право затримати суму переказу на строк до чотирьох робочих днів для встановлення належного отримувача цих коштів. У разі неможливості встановлення належного отримувача банк, що обслуговує отримувача, зобов`язаний повернути кошти, переказані за цим документом, банку, що обслуговує платника, із зазначенням причини їх повернення.
Згідно з пунктом 8.1 статті 8 Закону банк зобов`язаний виконати доручення клієнта, що міститься в розрахунковому документі, який надійшов протягом операційного часу банку, в день його надходження.
Враховуючи викладене вище, суд зазначає, що відсутність детальної інформації від банку-еквайра не спростовує факту емітування платіжної картки та зарахування коштів на рахунок відповідача.
Крім того, суд вважає за необхідне зазначити, що відповідно до розділу 13 договору №1284-9783 від 10.10.2023 визначені реквізити сторін, з якого вбачається номер платіжної картки відповідача а саме № НОМЕР_1 . Тобто у суду немає сумнівів щодо належності вказаної карти відповідачу, оскільки він сам вказав такий платіжний засіб під час укладення кредитного договору. Матеріали справи не містять доказів того, що відносно ОСОБА_1 вчинялись шахрайські дії, докази звернень до правоохоронних органів відповідача відсутні, як і відсутні докази того, що зазначені персональні дані відповідача були використані третіми особами.
Також до суду не надано доказів визнання договору №1284-9783 від 10.10.2023 чи окремих його умов недійсними. Твердження представника відповідача про недоведеність виконання саме відповідачем алгоритму дій, що направлена на укладення правочину, та про недоведеність позовних вимог сукупністю наданих доказів є його припущенням.
Згідно ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, тобто належним виконанням зобов`язань з боку відповідача є повернення кредиту та сплата процентів за користування ним у строки, у розмірі та валюті, як це було визначено кредитним договором.
Відповідно до статті 611ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).
Згідно ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
За правовим висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12, припис абзацу другого частини 1 статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики в разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосовано лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Як наслідок, право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи в разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно із частиною другою статті 1050 ЦК України, оскільки в охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною 2 статті 625 цього Кодексу, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.
У зазначеній постанові Верховний Суд сформував низку правових висновків. Зокрема, Велика Палата розмежувала поняття «строк договору», «строк виконання зобов`язання» і «термін виконання зобов`язання».
Окрім того, в п. 54 постанови Верховний Суд вказав, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги відповідно до ч. 2 ст. 1050 ЦК України.
Тобто, згідно з позицією Верховного Суду, припинення нарахування передбачених договором процентів можливо у двох випадках: закінчення строку кредитування, який визначений договором, та пред`явлення вимоги в порядку ч. 2 ст. 1050 ЦК України.
Вказаний висновок підтримано у постановах Верховного Суду у справах №296/10217/15-ц від 07 липня 2020 року, №912/1120/16 від 04 лютого 2020 року, №910/18943/20 від 27 липня 2021 року.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 05 квітня 2023 року (справа № 910/4518/16) не знайшла підстав для відступу від цього правового висновку. У цій же постанові Велика Палата Верховного Суду, уточняючи свій правовий висновок, який викладений у постанові від 18 січня 2022 року (справа 910/17048/17), щодо нарахування процентів до дня фактичного повернення кредиту відповідно до умов кредитного договору, незалежно від закінчення строку дії кредитних договорів, вказала на те, що можливість нарахування процентів поза межами строку кредитування чи після пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту та розмір таких процентів залежать від підстави їх нарахування згідно з частиною другою статті 625 ЦК України. У подібних спорах судам необхідно здійснити тлумачення умов відповідних договорів та дійти висновку, чи мали на увазі сторони встановити нарахування процентів як міри відповідальності у певному розмірі за період після закінчення строку кредитування або після пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту, чи у відповідному розділі договору передбачили тільки проценти за правомірну поведінку позичальника (за «користування кредитом»). У разі сумніву слід застосовувати принцип contra proferentem (лат. verba chartarum fortius accipiuntur contra proferentem, тобто слова договору тлумачаться проти того, хто їх написав).
Відповідно до умов кредитного договору, відповідач отримав кредит у розмірі 6600,00 грн. шляхом безготівкового переказу грошової суми на банківський рахунок позичальника, строк кредитування - 300 днів; базовий період - 14 днів; стандартна % ставка 3,00 % в день, знижена 2,50 %, дата повернення кредиту 04.08.2024 року.
Згідно з розрахунком заборгованості, доданим до позовної заяви, заборгованість відповідача за кредитним договором №1284-9783 від 10.10.2023 станом на 24.06.2026 за відповідачем ОСОБА_1 обліковується сума заборгованості у розмірі 65 538,00 гривень, а саме: прострочена заборгованість за кредитом - 6 600,00 гривень, - прострочена заборгованість за нарахованими процентами 58 938,00 гривень.
З наданого позивачем розрахунку вбачається що ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» здійснювало нарахування процентів в межах строку кредитування визначеного п.4.12 кредитного договору, а саме з 10.10.2023 року по 04.08.2024 року.
Отже, розмір нарахованих процентів за кредитним договором №№1284-9783 від 10.10.2023 року повністю узгоджується із розрахунками заборгованості долученим позивачем до матеріалів справи та умовами кредитного договору.
Суд не може повністю погодитись із вказаним розрахунком заборгованості саме в частині застосування процентної ставки та суми нарахованих процентів, з огляду на наступне.
Так, 22.11.2023 року прийнято Закон України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» № 3498-ІХ (набрав чинності 24.12.2023) (далі по тексту Закон №3498-ІХ), яким внесено зміни до ч. 5 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» (пп.6 п.5 Розділу І Закону № 3498-ІХ) та доповнено пунктом 17 розділ IV Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про споживче кредитування» (пп.13 п.5 Розділу І Закону № 3498-ІХ).
Відповідно до ч. 5 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1 %.
При цьому, згідно п. 17 розділ IV Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування», тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг", установити, що максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: - протягом перших 120 днів - 2,5 %; - протягом наступних 120 днів - 1,5 %.
Отже, як слідує з вищевказаних змін у законодавстві, що регулює питання споживчого кредитування, починаючи: - з 24.12.2023 денна ставка має бути не більше 2,5%, - з 22.04.2024 - денна ставка не більше 1,5%, - з 20.08.2024 - денна ставка не більше 1%.
Відповідно до п. 2 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону № 3498-ІХ, дія пункту 5 розділу I цього Закону поширюється на договори про споживчий кредит, укладені до набрання чинності цим Законом, якщо строк дії таких договорів продовжено після набрання чинності цим Законом.
З матеріалів справи слідує, що відповідач отримав кредитні кошти 10.10.2023 року у розмірі 6600,00 грн.
Як встановлено судовим розглядом заборгованість за тілом кредиту становить 6600,00 грн.
Суд наводить власний розрахунок за відсотками за період з 24.12.2023 року по 04.08.2024 рік.
Так, за період з 24.12.2023 року по 21.04.2024 року, тобто за 120 днів підлягала застосуванню процентна ставка 2.5% (6600,00 грн * 2,5% * 120), отже за вказаний період сума нарахованих відсотків становить 19 800,00 грн.
З 22.04.2024 року по 04.08.2024 року, тобто за 105 днів підлягала застосуванню процентна ставка 1,5% (6600,00 грн * 1,5% * 105), отже за вказаний період сума нарахованих відсотків становить 10395,00 грн.
Таким чином, загальна кількість нарахованих відсотків за користування кредитом за період з 24.12.2023 року по 04.08.2024 року складає 30195,00 грн.
Разом з тим, позивачем заявлена менша сума відсотків, а саме - 26400,00 грн.
Відповідно до частини першої статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог та на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених законом випадках. Зазначена норма закріплює принцип диспозитивності цивільного судочинства, відповідно до якого саме позивач визначає обсяг та спосіб судового захисту свого порушеного права.
Згідно зі статтями 525, 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог закону, а одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або неналежне виконання.
Водночас за змістом статті 1054 ЦК України за кредитним договором позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти на умовах, встановлених договором. Отже, у разі встановлення факту неналежного виконання позичальником своїх договірних зобов`язань кредитор вправі вимагати належного виконання такого зобов`язання.
Водночас, встановлення судом фактичного розміру заборгованості у сумі, більшій за ту, яку позивач просить стягнути, саме по собі не є підставою для присудження такої більшої суми.
З огляду на принцип диспозитивності цивільного судочинства, суд не вправі виходити за межі заявлених позивачем позовних вимог та присуджувати йому більше, ніж ним заявлено до стягнення. Такий підхід відповідає загальним засадам цивільного судочинства.
За таких обставин, суд доходить висновку, що оскільки відповідачем не було належним чином виконано умови кредитного договору, з останнього на користь позивача підлягає стягненню сума заборгованості в загальному розмірі 33000,00 грн, з яких: прострочена заборгованість за кредитом - 6 600,00 гривень; прострочена заборгованість за нарахованими процентами - 26 400,00 гривень, з огляду на погоджені сторонами умови кредитного договору та з урахуванням чинного законодавства.
Відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України судові витрати розподіляються між сторонами пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Так, при зверненні до суду позивачем понесені витрати на оплату судового збору у розмірі 2662 грн. 40 коп.
Оскільки позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сума сплаченого за подання позову судового збору в розмірі 2662 грн. 40 коп.
Керуючись ст.ст. 12, 13, 19, 81, 141, 206, 263-265, 268, 272, 273-276 ЦПК України, суд
УХВАЛИВ :
Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» (01133, місто Київ, б-р Лесі Українки, будинок 26, офіс 407, ЄДРПОУ 38548598) заборгованість за Кредитним договором №1284-9783 від 10.10.2023 р. в розмірі 33 000,00 гривень.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» (01133, місто Київ, б-р Лесі Українки, будинок 26, офіс 407, ЄДРПОУ 38548598) судовий збір в розмірі 2662 грн. 40 коп.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Харківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення або з дня складання повного судового рішення у разі оголошення вступної та резолютивної частини рішення або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи.
Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або про прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи:
позивач - ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "УКР КРЕДИТ ФІНАНС", адреса: 01133, місто Київ, б-р Лесі Українки, будинок 26, офіс 407, ЄДРПОУ 38548598,
відповідач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 .
Повний текст рішення суду складено 09.11.2026 року.
Суддя Г. С. Шевченко