Рішення № 141374013 у справі № 693/513/26 від 06.11.2026

Справа № 693/513/26

Провадження № 2/693/576/26

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

06.11.2026 року м. Жашків

Жашківський районний суд Черкаської області в особі судді - Коцюбинської Ю.Д., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням без виклику сторін та без проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Свеа фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення кредитної заборгованості,

УСТАНОВИВ:

ТОВ «Свеа фінанс» звернулося до суду з позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення кредитної заборгованості.

Свої вимоги мотивує тим, що 18.10.2024 між ТОВ «Селфі кредит» та ОСОБА_1 був укладений договір № 1841368 про надання споживчого кредиту, шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний в порядку, визначеному ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію».

Відповідно до умов кредитного договору клієнту надані грошові кошти на умовах строковості, зворотності, платності, а клієнт зобов`язується повернути кредит, сплатити проценти та виконати інші обов`язки, передбачені договором на наступних умовах: сума виданого кредиту 2500,00 грн, строк кредиту 350 днів, зі сплатою процентів за користування грошовими коштами.

Всупереч умов кредитного договору відповідач взяті на себе зобов`язання належним чином не виконав, тому утворилась заборгованість у розмірі 12449,99 грн, яка включає - 2499,99 грн заборгованість за основним боргом; 4950,00 грн - заборгованість за відсотками; пеня -5000,00 грн.

28.05. 2025 року між ТОВ «Селфі кредит» і ТОВ «Свеа Фінанс» було укладено договір факторингу № 01.02-11/25, відповідно до якого ТОВ «Селфі кредит» » відступило, а ТОВ «Свеа Фінанс» набуло право вимоги за первинними договорами, в розмірі заборгованостей боржників перед ТОВ «Селфі кредит», визначеними в реєстрі боржників.

Відповідно до Додатку 1 (реєстру боржників) до договору факторингу № 01.02-11/25 від 28.05.2025, заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором № 1841368 склала : 12449,99 грн. з яких :

- 2499,99 грн. - заборгованість за основним боргом;

- 4950,00 грн. - заборгованість за відсотками.

- 5 000 грн. - пеня.

15.10.2024 ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та ОСОБА_1 було укладено Договір про надання коштів на умовах споживчого кредиту № 5041675 шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію».

ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» свої зобов`язання за Кредитним договором виконало, та надало позичальнику грошові кошти шляхом їх перерахування на картку позичальника № НОМЕР_1 , яку Позичальник вказав при оформленні кредиту.

Відповідач виконував взяті на себе зобов`язання з істотним порушенням умов Договору, не здійснивши передбачені договором платежі вчасно, що спричинило виникнення простроченої заборгованості.

26.06.2025 року між ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та ТОВ«CВЕА ФІНАНС» було укладено Договір факторингу № 01.02-14/25, відповідно до умов якого Первісний кредитор передає (відступає) Новому кредитору, а Новий кредитор набуває Права вимоги Первісного кредитора за Кредитними договорами та сплачує Первісному кредитору за відступлення права вимоги, грошові кошти у сумі, що дорівнює ціні договору у порядку та строки встановлені цим Договором.

Відповідно до Додатку 1 (Реєстру боржників) до ДОГОВІР ФАКТОРИНГУ № 01.02-14/25 від 26.06.2025 року, заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором № 5041675 складає: 9047,85 грн.

Станом на дату складання позовної заяви заборгованість за Договором № 5041675 від 15.10.2024 становить 9047,85 грн та складається із заборгованості за сумою кредиту - 2499,97 грн; заборгованості по відсотках -5297,88 грн, пені, штрафу -1250,00 грн.

У зв`язку з вищевикладеним позивач просить стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за договором № 1841368 від 18.10.2024 року у розмірі 12449,99 грн., заборгованість за договором № 5041675 від 15.10.2024 року у розмірі 9047,85 грн та судові витрати.

Ухвалою Жашківського районного суду Черкаської області від 04.05.2026 р. прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у цивільній справі, вирішено розгляд справи проводити в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням, але без виклику сторін та без проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами.

Вказану ухвалу двічі направлено відповідачу за місцем його реєстрації, проте до суду повернулися поштові конверти з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою».

Відповідно до п. 4 ч. 8 ст. 128 ЦПК України, днем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Відповідно до ч. 2 ст. 279 ЦПК України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.

Згідно ч. 5 ст. 279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Заперечення проти розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження від сторін у справі не надходили.

До Жашківського районного суду Черкаської області від відповідача ОСОБА_1 надійшов відзив, у якому у задоволенні позову він просив відмовити.

В обґрунтування відзиву зазначив, що відповідно до у п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України закріплено основні засади судочинства, однією з яких є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до статті 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність».

Відповідно до частини другої статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити, якщо інше не передбачено окремими законодавчими актами України: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Таким чином, з наведених норм законодавства вбачається, що доказом надання кредитодавцем позичальнику кредитних коштів є саме первинні документи, вимоги до яких встановлені Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Аналогічні за змістом висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 11 вересня 2019 року по справі №755/2284/16-ц, провадження №61-4685св 19.

Відповідно до пункту 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 04 липня 2018 року №75, виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.

Аналіз зазначених норм дає підстави дійти висновку, що виписки за картковими рахунками (по кредитному договору) можуть бути належними доказами щодо заборгованості по тілу кредиту за кредитним договором.

До аналогічного правового висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 16 вересня 2020 року у справі №200/5647/18 та від 28 жовтня 2020 року у справі №760/7792/14-ц.

В той же час, доказів того, що відповідачем були отримані кредитні кошти, розмір наданого кредиту, графіку погашення заборгованості, виписки з карткового рахунку відповідача, а також розрахунку заборгованості позивачем суду не надано.

Також відповідач звертає увагу, що у позовній заяві не вказано, коли саме відповідач отримав кредит.

Відповідач зазначає, що відповідно до частини 5 статті 177 Цивільного процесуального кодексу України позивач зобов`язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).

Таким чином, позивач як сторона по справі, зобов`язаний довести ті обставини, на які він посилається як на правову підставу своїх вимог, зокрема, щодо виникнення кредитних договірних правовідносин між сторонами на підставі кредитного договору та невиконання відповідачем взятих на себе за договором грошових зобов`язань, суму боргу, подавши суду належні і допустимі докази, оскільки обов`язок подання доказів покладається на сторін.

Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір, тому подання позивачем доказів на підтвердження наведених вище обставин є обов`язковим, оскільки в цій частині між позивачем та відповідачем виник спір про право, і такі докази матимуть значення для

ухвалення рішення у справі.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Враховуючи викладене, аналізуючи зібрані по справі докази в світлі наведених правових норм, відповідач приходить до висновку, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами, що відповідач дійсно отримав кредит.

Частиною 2 ст. 275 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Суд, дослідивши матеріали справи, приходить до наступного висновку.

Відповідно до ч.1 ст.2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Частиною 1 статті 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизначених або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ч.1 ст.5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Згідно з ч.1 ст.19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи що виникають із цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Встановлені обставини та докази.

ОСОБА_1 та ТОВ «Селфі Кредит» 18.10.2024 року укладено договір № 1841368 про надання споживчого кредиту за продуктом «NewShort».

Відповідно до п.1.1. договору, на умовах, встановлених Договором, Товариство надає Споживачу кошти у кредит в національній валюті України - гривні, а Споживач зобов`язується одержати та повернути кошти кредиту, сплатити проценти за користування ним та виконати інші обов`язки, передбачені Договором.

Згідно із п.1.2., 1.3., 1.4., 2.1 Договору, сума кредиту (загальний розмір) складає: 2 500,00 гривень. Тип кредиту - кредит. Строк кредиту - 350 дні (в)(день). Періодичність платежів зі сплати процентів - кожні 25 днів. Кошти кредиту надаються Товариством у безготівковій формі шляхом їх перерахування на рахунок Споживача, уключаючи використання реквізитів електронного платіжного засобу споживача № НОМЕР_1 .

Згідно п. 1.5, 1.5.1 Договору, тип процентної ставки - фіксована. За користування кредитом нараховуються проценти в наступному порядку та на таких умовах: Стандартна процентна ставка становить 1 % в день та застосовується у межах строку кредиту, вказаного в п.1.3 цього Договору.

У п.3.1. Договору вказано, проценти, що нараховуються за цим Договором є платою за користування кредитом. Нарахування процентів за Договором здійснюється на залишок фактичної заборгованості за кредитом за кожен день користування кредитом протягом строку кредиту, виходячи із фактичної кількості днів у місяці та у році, тобто метод "факт/факт.

Відповідно до п.4.4. Договору, споживач зобов`язаний у встановлений Договором строк, повернути кредит, сплатити проценти, штрафи та пені (у разі наявності) та інші платежі передбачені Договором; повідомляти Товариство про зміну даних, зазначених у розділі 10 Договору протягом 3-х календарних днів, зокрема через контакт-центр Товариства або засобами Особистого кабінету; виконувати інші обов`язки, передбачені цим Договором, Правилами та чинним законодавством України.

Вказаний Договір відповідач підписав електронним підписом одноразовим ідентифікатором C730.

Крім того, сторони уклади додаток № 1 до договору про надання споживчого кредиту за продуктом «NewShort» № 1841368 від 18.10.2024 року із визначенням графіку платежів до нього.

Того ж дня відповідач одноразовим ідентифікатором підписаний паспорт споживчого кредиту, у якому зазначені основні умови договору щодо типу, суми, строку кредитування, порядку повернення кредиту.

Відповідно до листа ТОВ «ПЕЙТЕК» № 20250528-2653 від 28.05.2025 18:19:18 вбачається, що між Товариством та ТОВ «СЕЛФІ КРЕДИТ» було укладено Договір про надання платіжних послуг з переказу коштів без відкриття рахунку №01042024-2 від 2024-04-01. Відповідно до зазначеного Договору було успішно перераховано кошти на платіжну картку клієнта від ТОВ «СЕЛФІ КРЕДИТ»: 18.10.2024 17:13:14 на суму 2500.00 грн.

Номер транзакції в системі ТОВ «ПЕЙТЕК» - c8d43d78-a634-4b9f-93a5-c08ef95485e5

Номер транзакції в системі ТОВ «СЕЛФІ КРЕДИТ» - 3f2d0b2b49bfccda0eea820024e8b9c3

Session ID - 027533475991

Сайт торгівця - http://selfiecredit.com.ua

Код авторизації - 236920

Банк-еквайр - АТ «ПУМБ»

Призначення платежу: зарахування на картку, маска картки НОМЕР_1 .

Згідно розрахунку заборгованості за Договором №1841368 від 18.10.2024 про надання коштів на умовах споживчого кредиту станом на 28.05.2025 за відповідачем ОСОБА_1 рахується заборгованість у загальному розмірі 12449,99 грн, яка складається із: заборгованість по тілу 2499, 99 грн; заборгованість по відсотках 4950 грн, пеня - 5000грн.

28.05.2025 року між ТОВ «Селфі Кредит» та ТОВ «Свеа Фінанс» укладено договір факторингу №01.02.-11/25, за яким ТОВ «Селфі Кредит» відступило права вимоги, а ТОВ "Свеа Фінанс" набуло право вимоги за первинними договорами в розмірі заборгованостей боржників перед ТОВ «Селфі Кредит», визначеними в Реєстрі боржників, у тому числі, за даним договором факторингу ТОВ «Свеа Фінанс» було відступлено право вимоги за заборгованістю ОСОБА_1 перед ТОВ «Свеа Фінанс» за кредитним договором № 1841368 від 18.10.2024 року.

Відповідно до витягу з Реєстру боржників до Договору факторингу № 01.02-11/25 від 28.05.2025 року, ТОВ «Свеа Фінанс» отримало право грошової вимоги до ОСОБА_1 за договором № 1841368 від 18.10.2024 року в сумі 12449,99 грн, яка складається із: заборгованість по тілу 2499,99 грн; заборгованість по відсотках 4950 грн, неустойка - 5000 грн.

15.10.2024 між ТОВ «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 шляхом обміну електронними повідомленнями укладено договір про надання коштів на умовах споживчого кредиту №5041675, який відповідач підписав електронним підписом одноразовим ідентифікатором 64110 15.10.2024 19:01:15

Умовами договору сторони погодили: суму кредиту 2500,00 грн (п. 1.2 договору).

Строк кредитування 360 днів. Періодичність платежів - кожні 15 днів. Детальні терміни (дати) повернення (виплати) кредиту та сплати процентів визначені в Таблиці обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит (далі іменується - Графік платежів), що є Додатком №1 до цього Договору ( п.1.3 договору.

Відповідно до п.п.1.4, 1.4.1 договору, тип процентної ставки - фіксована. За користування кредитом нараховуються проценти на таких умовах: Стандартна процента ставка становить 1,00% за кожен день користування кредитом та застосовується в межах всього строку кредитування, вказаного в п.1.3 цього Договору.

Денна процентна ставка за цим Договором при застосуванні стандартної процентної ставки

дорівнює 1% та розрахована за формулою:

ДПС = (ЗВСК/ЗРК)/t ? 100% = (9 000,00/2 500,00)/360x100%, де

ДПС - денна процентна ставка;

ЗВСК - загальні витрати за кредитом;

ЗРК - загальний розмір кредиту;

t - строк кредитування у днях (п.1.3 Договору).

Орієнтовна реальна річна процентна ставка на дату укладення Договору складає: за стандартною ставкою за весь строк кредитування 2 993,53% річних ( п.п. 1.5.,1.5.1 договору).

Орієнтовна загальна вартість кредиту на дату укладення Договору складає: за стандартною ставкою за весь строк користування кредитом 11 500,00 гривень ( п.п. 1.6, 1.6.1.)

Відповідно до п.2.1 договору, товариство надає кредит у безготівковій формі шляхом перерахування коштів кредиту на банківський рахунок Клієнта за реквізитами електронного платіжного засобу (платіжної картки) НОМЕР_2 .

Відповідно до листа ТОВ «ПЕЙТЕК» № 20250627-719 від 27.06.2025 09:40:37 вбачається, що між Товариством та ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» було укладено Договір про надання платіжних послуг з переказу коштів без відкриття рахунку №03012024-1 від 2024-01-03.

Відповідно до зазначеного Договору було успішно перераховано кошти на платіжну картку

клієнта від ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА»: на суму 2500.00 грн.

Номер транзакції в системі ТОВ «ПЕЙТЕК» - b5138675-5c1d-40e2-97e5-f7f4c085c724

Номер транзакції в системі ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» - 50416751729008187

Session ID - 027475740532

Сайт торгівця - https://credit7.ua

Код авторизації - 334877

Банк-еквайр - АТ «ПУМБ»

Дата і час створення - 15.10.2024 19:03:07

Дата і час прийняття в роботу - 15.10.2024 19:03:11

Дата і час виконання - 15.10.2024 19:03:10

Призначення платежу: зарахування на картку, маска картки НОМЕР_1 .

Згідно розрахунку заборгованості за Договором №5041675 від 15.10.2024 про надання коштів на умовах споживчого кредиту станом на 26.06.2025 за відповідачем ОСОБА_1 рахується заборгованість у загальному розмірі 9047,85 грн, яка складається із: заборгованість по тілу 2499, 97 грн; заборгованість по відсотках 5297,88 грн, пеня, штраф - 1250,00 грн.

26.06.2025 між ТОВ «Лінеура Україна» (клієнт) та ТОВ «Свеа Фінанс» (фактор) укладено договір факторингу №01.02-14/25, за яким клієнт відступив фактору права грошової вимоги до боржників за кредитними договорами, зазначеними в реєстрі боржників. Згідно з витягом з реєстру боржників (додаток 1 до договору факторингу) до позивача перейшло право вимоги до ОСОБА_1 за договором № 5041675 від 15.10.24 у розмірі 9047,85 грн,

Загальні вимоги, дотримання яких є необхідним для чинності правочину, визначені статтею 203 ЦК України.

Так, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

Відповідно до статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (частина третя статті 215 ЦК України).

У статті 3 Закону України «Про електрону комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (стаття 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Частиною п`ятою статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» встановлено, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.

Положеннями статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Згідно з частиною першою статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Абзац другий частини другої статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.

Стаття 652 ЦК України дає визначення, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

З урахуванням викладеного слід дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного кодексу України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України).

Важливо, щоб електронний договір включав всі істотні умови для відповідного виду договору, інакше він може бути визнаний неукладеним або недійсним, у зв`язку з недодержанням письмової форми в силу прямої вказівки закону.

У силу частини першої статті 638 ЦК України договір вважається укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Важливо розуміти в якому конкретному випадку потрібно створювати електронний договір у вигляді окремого електронного документа, а коли досить висловити свою волю за допомогою засобів електронної комунікації.

Метою підписання договору є необхідність ідентифікації підписанта, підтвердження згоди підписанта з умовами договору, а також підтвердження цілісності даних в електронній формі.

Якщо є електронна форма договору, то і підписувати його потрібно електронним підписом.

Відповідно до частини першої статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» моментом підписання електронної правової угоди є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання коштів електронного цифрового підпису всіма сторонами електронної правової угоди; електронний підпис одноразовим ідентифікатором, визначеними цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) при письмовій згоді сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Не кожна електронна правова угода вимагає створення окремого електронного договору у вигляді окремого електронного документа. Електронний договір можна укласти в спрощеній формі, а можна класично - у вигляді окремого документа.

Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору.

Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом.

При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (веб-сайту інтернет-магазину) вказується особа, яка створила замовлення.

Реалізація принципу змагальності в цивільному процесі та доведення сторонами перед судом переконливості поданих доказів є конституційною гарантією (стаття 129 Конституції України).

Частиною другою статті 78 ЦПК України встановлено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Отже, встановлено, що договір № 1841368 про надання споживчого кредиту за продуктом «NewShort» підписаний ОСОБА_1 18.10.2024 року за допомогою одноразового паролю-ідентифікатора C730 та договір №5041675 про надання коштів на умовах споживчого кредиту підписаний ОСОБА_1 15.10.2024 за допомогою одноразового паролю-ідентифікатора 64110. Без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс-повідомлення, без здійснення входу на сайт товариства за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитний договір між товариством та відповідачем не був би укладений. Сторони досягли згоди щодо усіх істотних умов правочину.

У постанові Верховного Суду від 31 січня 2024 року у справі № 671/1832/20 (провадження № 61-232св23) зазначено, що кредитний договір, укладений в електронній формі через інформаційно телекомунікаційну систему кредитодавця з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором, є дійсним та рівнозначним договору в письмовій формі. Для підтвердження укладення такого договору достатньо доказів проходження позичальником процедури ідентифікації (надання паспортних даних, ІПН, телефону, email) та підписання договору шляхом введення одноразового ідентифікатора.

Зі змісту договорів слідує, що при його укладенні, ОСОБА_1 були надані персональні дані, достатні для його ідентифікації, а саме: номер реєстраційного номеру платника податку, серія та номер паспорту, адреса реєстрації та контактна інформація. Відповідач, під час розгляду справи суд не повідомляв про невідповідність зазначеної персональної інформації, чи про неправомірне використання цієї інформації сторонніми особами.

З урахуванням наведеного, встановлено, що кредитні договори укладені сторонами в електронному вигляді за допомогою одноразового паролю-ідентифікатора, що відповідає вимогам статті 12 Закону України «Про електронну комерцію».

Відповідно до положень ст. ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Кредитор, який заявляє вимоги про стягнення коштів за кредитним договором, зобов`язаний надати суду докази на підтвердження надання позичальнику кредиту.

При цьому за правилами ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Частиною 1 ст. 77 ЦПК України визначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Як вбачається з матеріалів справи, на підтвердження надання ОСОБА_1 кредиту на підставі договору № 1841368 про надання споживчого кредиту за продуктом «NewShort» від 18.10.2024 року та договору №5041675 про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 15.10.2024 року ТОВ « СВЕА ФІНАНС» надало довідки ТОВ «ПЕЙТЕК».

Відповідно до ч.3 ст. 13 Закону України «Про електронну комерцію» продавець (виконавець, постачальник), надавач платіжних послуг, оператор платіжної системи або інша особа, яка отримала плату за товар, роботу, послугу відповідно до умов електронного договору, повинні надати покупцеві (замовнику, споживачу) електронний документ, квитанцію, товарний чи касовий чек, квиток, талон або інший документ, що підтверджує факт отримання коштів, із зазначенням дати здійснення розрахунку.

Проте, вказані довідки без зазначення повних даних щодо рахунку, на який здійснювалося перерахування коштів, ідентифікаційних даних отримувача коштів та інформації щодо кредитного договору, за яким перераховувалися кошти, не є достатнім доказом факту перерахування та отримання коштів відповідачем на виконання умов договору про надання фінансового кредиту № 1841368 року та договору №5041675 про надання коштів на умовах споживчого кредиту.

Позивач не надав суду жодних доказів на підтвердження належності рахунку (картки) НОМЕР_1 саме відповідачу та надходження на його рахунок грошових коштів на підставі договору про надання споживчого кредиту за продуктом «NewShort» № 1841368 від 18.10.2024 та договору №5041675 про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 15.10.2024.

Клопотання про витребування доказів у банку, який відкрив відповідний рахунок та емітував відповідну картку, зокрема про належність рахунку (картки) відповідачу, виписки по такому рахунку ОСОБА_1 , позивачем не заявлено.

Суд наголошує, що обов`язок довести факт перерахування коштів (надати квитанції платіжних систем, докази належності рахунку (картки) позичальнику, виписки по рахунку позичальника) належить виключно кредиторові.

Статтею 13 ЦПК України передбачено принцип диспозитивної цивільного судочинства.

Частиною 1 вказаної статті визначено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відтак, факт отримання ОСОБА_1 , як позичальником, від ТОВ «Селфі кредит», як кредитодавця, грошових коштів у сумі 2500,00 грн на підставі договору про № 1841368 про надання споживчого кредиту за продуктом «NewShort» від 18.10.2024, від ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА», як кредитодавця, грошових коштів у сумі 2500,00 грн на підставі договору про №5041675 про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 15.10.2024 є недоведеним.

Оскільки матеріалами справи підтверджується лише факт укладення кредитних договорів, однак позивачем не доведено належними, допустимими та достатніми доказами факту перерахування кредитних коштів та їх отримання відповідачем, відсутні підстави вважати, що у відповідача виникло грошове зобов`язання перед первісними кредиторами, а значить і перед позивачем у даній справі.

Позивач на власний розсуд розпорядився своїми процесуальними правами щодо доведеності позовних вимог і, відповідно, несе ризик настання негативних наслідків, пов`язаних із вчиненням або не вчиненням ним процесуальних дій. Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 29.01.2020 у справі №755/18920/18.

Таким чином, позовні вимоги про стягнення заборгованості за договором № 1841368 про надання споживчого кредиту за продуктом «NewShort» від 18.10.2024 та договором про №5041675 про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 15.10.2024 не підлягають задоволенню.

Судові витрати.

Відповідно до ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

У задоволенні пред`явленого позову відмовлено. Тому підстави для відшкодування позивачу понесених витрат на оплату судового збору, відсутні.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 141, 223, 229, 247, 259, 263-265, 280-282 ЦПК України, ст. ст. 512, 526, 541, 549, 610, 612, 1049-1054 ЦК України, суд

УХВАЛИВ:

Відмовити у задоволені позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Свеа фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення кредитної заборгованості.

Рішення суду може бути оскаржене до Черкаського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без виклику учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі в електронній формі у порядку, визначеному законом, - у випадку наявності у особи офіційної електронної адреси, або рекомендованим листом з повідомленням про вручення - якщо така адреса відсутня.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Головуючий: Ю. Д. Коцюбинська