Рішення № 141374141 у справі № 711/7492/26 від 10.11.2026

Придніпровський районний суд м.Черкаси

Справа № 711/7492/26

Номер провадження2/711/3906/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 жовтня 2026 року м. Черкаси

Придніпровський районний суд м. Черкаси в складі:

головуючого - судді Казидуб О.Г.

при секретарі - Шульга А.В.

за участю:

представника позивача - адвоката: Борейко О.І.

представника відповідача: Кващук А.М

представника відповідача: Ярош С.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Черкаси в порядку загального позовного провадження цивільну за позовом ОСОБА_1 до Черкаської обласної прокуратури, Державної казначейської служби України про стягнення моральної шкоди, завданої незаконними рішенням і діями органів досудового слідства, прокуратури і суду, -

ВСТАНОВИВ:

Адвокат Борейко Олександр Іванович, який діє в інтересах позивача ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) звернувся через систему «Електронний суд» до Придніпровського районного суду м. Черкаси з позовом до Черкаської обласної прокуратури (18015, м. Черкаси, бульв. Шевченка, 286, ЄДРПОУ 02911119), Державної казначейської служби України (01601, м. Київ, вул. Бастіонна, 6, ЄДРПОУ 37567646) про стягнення моральної шкоди.

Позовна заява мотивована тим, що відповідно до наказу Головного управління Національної поліції в Черкаській області від 07 листопада 2025 року № 1о/с позивача призначено на посаду слідчого Драбівського відділення поліції Золотоніського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Черкаській області. Цим же наказом йому присвоєно спеціальне звання старшого лейтенанта поліції.

18 лютого 2016 року слідчим відділом прокуратури Черкаської області до Єдиного реєстру досудових розслідувань внесено відомості та відкрито кримінальне провадження № 4201625[телефон приховано] за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 Кримінального кодексу України, щодо факту вимагання неправомірної вигоди службовими особами Драбівського відділення поліції Золотоніського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Черкаській області. Підставою для внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань слугували матеріали правоохоронних та контролюючих державних органів про виявлення фактів вчинення та підготовки до вчинення кримінальних правопорушень.

04 березня 2016 року о 12 годині 20 хвилин позивача було затримано за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 3 статті 368 Кримінального кодексу України, кримінальне провадження № 4201625[телефон приховано].

Затримання позивача відбулося за місцем проходження ним служби - на території Драбівського відділення поліції Золотоніського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Черкаській області. З цього приводу заступником начальника слідчого відділу прокуратури Черкаської області було складено протокол затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину.

05 березня 2016 року заступником начальника слідчого відділу прокуратури Черкаської області, старшим радником юстиції Хоміком М.В., позивачу було повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 3 статті 368 Кримінального кодексу України, а саме в одержанні службовою особою, яка займає відповідальне становище, неправомірної вигоди для себе за вчинення в інтересах того, хто надає неправомірну вигоду, будь-якої дії з використанням наданої їй влади чи службового становища, поєднане з вимаганням неправомірної вигоди. 5 березня 2016 року ухвалою слідчого судді Придніпровського районного суду міста Черкаси у справі № 711/2393/16-к стосовно позивача було обрано запобіжний захід у вигляді домашнього арешту строком на 60 діб, тобто до 5 травня 2016 року, із покладенням на нього обов`язків: прибувати за кожною вимогою до суду та органу досудового розслідування; не відлучатися з населеного пункту, в якому він зареєстрований та проживає, без дозволу слідчого, прокурора або суду; не залишати місце свого проживання з 20:00 до 07:00; утримуватися від спілкування з особами, які заявили або можуть заявити про вчинення ним кримінального правопорушення.

05 березня 2016 року ухвалою слідчого судді Придніпровського районного суду міста Черкаси у справі № 711/2394/16-к позивача було відсторонено від посади слідчого Драбівського відділення поліції Золотоніського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Черкаській області строком на два місяці у зв`язку з повідомленням йому про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 3 статті 368 Кримінального кодексу України.

31 березня 2016 року позивачу повідомлено про зміну раніше повідомленої підозри та кваліфіковано його дії як одержання службовою особою неправомірної вигоди для себе за вчинення такою службовою особою в інтересах того, хто надає неправомірну вигоду, будь-якої дії з використанням наданої їй влади, вчинене службовою особою, яка займає відповідальне становище, поєднане з вимаганням неправомірної вигоди, тобто за частиною 3 статті 368 Кримінального кодексу України.

Відповідно до ухвал Апеляційного суду Черкаської області від 19 лютого 2016 року та 01 червня 2017 року стосовно позивача у межах зазначеного кримінального провадження проводилися негласні слідчі (розшукові) дії у виді спостереження за особою в публічно доступних місцях, зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж та здійснення аудіо-, відео контролю. Зазначена обставина підтверджується листом Черкаського апеляційного суду від 16 січня 2020 року.

31 березня 2016 року позивача та його захисника було повідомлено про завершення досудового розслідування у кримінальному провадженні, в якому позивач підозрювався у вчиненні кримінального правопорушення, та надано доступ до матеріалів досудового розслідування для ознайомлення.

31 березня 2016 року стосовно позивача було висунуто обвинувачення та вручено обвинувальний акт. Відповідно до обвинувального акта позивач обвинувачувався у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 3 статті 368 Кримінального кодексу України, а саме в одержанні службовою особою неправомірної вигоди для себе за вчинення такою службовою особою в інтересах того, хто надає неправомірну вигоду, будь-якої дії з використанням наданої їй влади, вчинене службовою особою, яка займає відповідальне становище, поєднане з вимаганням неправомірної вигоди.

Обвинувальний акт стосовно позивача для розгляду був переданий до Драбівського районного суду Черкаської області та згідно з ухвалою суду від 14 квітня 2016 року у справі № 692/308/16-к кримінальне провадженні призначено до судового розгляду у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань.

Ухвалою Драбівського районного суду Черкаської області від 26 квітня 2016 року, під час судового розгляду кримінального провадження, було задоволено клопотання прокурора та продовжено строк дії запобіжного заходу, обраного стосовно позивача, у вигляді домашнього арешту строком на 2 місяці, до 5 липня 2016 року включно. Цією ж ухвалою на позивача було покладено обов`язки прибувати за кожною вимогою суду, не відлучатися без дозволу суду з населеного пункту, в якому він зареєстрований та проживає, не залишати місце свого проживання з 20:00 до 07:00 та утримуватися від спілкування з особами, які заявили або можуть заявити про вчинення ним кримінального правопорушення.

Ухвалою Драбівського районного суду Черкаської області від 06 липня 2016 року, під час судового розгляду кримінального провадження, було задоволено клопотання прокурора та обрано стосовно позивача запобіжний захід у вигляді домашнього арешту строком на 2 місяці, до 6 вересня 2016 року включно. Цією ж ухвалою на позивача було покладено обов`язки прибувати за кожною вимогою суду, не відлучатися без дозволу суду з населеного пункту, в якому він зареєстрований та проживає, не залишати місце свого проживання з 20:00 до 07:00 та утримуватися від спілкування з особами, які заявили або можуть заявити про вчинення ним

кримінального правопорушення.

Вироком Драбівського районного суду Черкаської області від 22 липня 2016 року у справі № 692/308/16-к позивач визнаний винуватим у вчиненні кримінального правопорушення - злочину, передбаченого ч.1 ст.190 КК України та йому призначено покарання у виді громадських робіт терміном 200 (двісті) годин. Визнаний винуватим у вчиненні кримінального правопорушення - злочину, передбаченого ч.1 ст.364 КК України та призначено йому покарання у виді арешту строком на 3 (три) місяці з позбавленням права обіймати посади в правоохоронних органах строком на 2 (два) роки зі штрафом в розмірі 250 (двісті п`ятдесят) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 4 250 (чотири тисячі двісті п`ятдесят) гривень без спеціальної конфіскації. На підставі ч. 1 ст. 70 КК України позивачу визначено покарання за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим і призначено його у виді арешту строком на 3 (три) місяці з позбавленням права обіймати посади в правоохоронних органах строком на 2 (два) роки зі штрафом в розмірі 250 (двісті п`ятдесят) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 4 250 (чотири тисячі двісті п`ятдесят) гривень без спеціальної конфіскації. На підставі ст.54 КК України позивача позбавлено спеціального звання старшого лейтенанта поліції. На підставі ч.2 ст.96-2 КК України конфісковано у позивача в доход Держави грошові кошти в сумі 2 000 (дві тисячі) гривень, які були ним отримані внаслідок вчинення інкримінованих злочинів. Вирішено початок строку відбуття покарання позивачу рахувати з моменту приведення вироку до виконання. Зараховано в строк відбуття покарання строк перебування під вартою під час затримання з 04.03.2016 по 05.03 2016 включно. Міру запобіжного заходу позивачу до вступу вироку в законну силу залишено у вигляді домашнього арешту.

На вказаний вирок суду захисником позивача та прокурором були подані апеляційні скарги до Апеляційного суду Черкаської області.

Ухвалою Апеляційного суду Черкаської області від 09 листопада 2016 року апеляційні скарги прокурора та захисника позивача були задоволені частково. Вирок Драбівського районного суду Черкаської області від 22 липня 2016 року відносно позивача скасований та призначити новий розгляд у суді першої інстанції в іншому складі суду.

Вироком Чорнобаївського районного суду Черкаської області від 10 вересня 2018 року у справі № 692/308/16-к позивач визнаний невинуватим за обвинуваченням у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України та виправданий у зв`язку з недоведеністю наявності у діянні складу кримінального правопорушення.

На вказаний вирок суду прокурором була подана апеляційна скарга до Черкаського апеляційного суду.

Ухвалою Черкаського апеляційного суду від 09 вересня 2020 року апеляційна скарга прокурора задоволена частково. Вирок Драбівського районного суду Черкаської області від 10 вересня 2018 року відносно позивача скасований та призначити новий розгляд у суді першої інстанції в іншому складі суду.

Вироком Чорнобаївського районного суду Черкаської області від 22 травня 2023 року у справі № 692/308/16-к позивач визнаний невинуватим за обвинуваченням у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України та виправданий у зв`язку з недоведеністю наявності у діянні складу кримінального правопорушення.

На вказаний вирок суду прокурором була подана апеляційна скарга до Черкаського апеляційного суду.

Ухвалою Черкаського апеляційного суду від 25 лютого 2025 року апеляційну скаргу прокурора залишено без задоволення, вирок Чорнобаївського районного суду Черкаської області від 22 травня 2023 року - без змін.

На вказані вирок та ухвалу суду прокурором була подана касаційна скарга.

Постановою Верховного Суду від 02 квітня 2026 року ухвалу Черкаського апеляційного суду від 25 лютого 2025 року та вирок Чорнобаївського районного суду Черкаської області від 22 травня 2023 року залишено без змін, а касаційну скаргу прокурора - без задоволення.

Позивач просить Суд урахувати також те, що 01 квітня 2016 року тимчасово виконуючий обов`язки начальника Головного управління Національної поліції в Черкаській області прийняв наказ № 557 "Про притягнення до дисциплінарної відповідальності окремих працівників поліції Драбівського відділення поліції Золотоніського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Черкаській області", яким за грубе порушення службової дисципліни і законності, порушення вимог Закону України "Про Національну поліцію", Дисциплінарного статуту ОВС України звільнив позивача зі служби в поліції.

01 квітня 2016 року тимчасово виконуючий обов`язки начальника Головного управління Національної поліції в Черкаській області прийняв наказ № 46о/с про звільнення позивача зі служби в поліції в запас Збройних Сил України за п.6 ст.77 Закону №580-VIII (у зв`язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України).

Передумовою для заходів зі службового розслідування та притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності у виді звільнення стало внесення до Єдиного реєстру досудових розслідувань відомостей про відкриття кримінального провадження №4201625[телефон приховано] за ознаками кримінального правопорушення щодо факту вимагання неправомірної вигоди службовою особою, що передбачене ч.3 ст.368 Кримінального кодексу України та факт затримання позивача

працівниками УСБУ в Черкаській області та прокуратури Черкаської області Постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 16 травня 2016 року адміністративний позов задоволений; визнано протиправними та скасовані накази тимчасово виконуючого обов`язки начальника Головного управління Національної поліції в Черкаській області від 01.04.2016 № 46о/с і № 557 про притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності та звільнення його зі служби в поліції; поновлено позивача на посаді слідчого Драбівського відділення поліції Золотоніського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Черкаській області з 02.04.2016.

Не погодившись із постановою суду, Головне управління Національної поліції в Черкаській області подало апеляційну скаргу, котра згідно з ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 12 липня 2016 року залишена без задоволення.

Відповідно до наказу Головного управління Національної поліції в Черкаській області від 26 липня 2016 року № 119 о/с позивача поновлено на службі в поліції.

Отже, позивач перебував під вартою під час затримання з 04.03.2016 по 05.03 2016.

У період із 05.03.2016 по 06.09.2016 стосовно позивача діяв запобіжний захід у виді домашнього арешту із забороною залишати місце свого проживання з 20:00 до 07:00.

Із 05.03.2016 по 05.05.2016 стосовно позивача діяло відсторонення від займаної посади слідчого.

Із 01.04.2016 по 26.07.2016 позивач вважався таким, що звільнений зі служби в поліції.

Кримінальне провадження про обвинувачення позивача тривало з дня його затримання - 04 березня 2016 року до ухвалення Верховним Судом остаточного рішення по кримінальному провадженню - 02 квітня 2026 року.

Просить стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 1 500 000 грн. 00 коп. компенсації моральної шкоди, 40 000 грн. 00 коп. - кошти у зв`язку з наданням професійної правничої допомоги.

25 березня 2026 року ухвалою суду відкрито загальне позовне провадження, призначено підготовче судове засідання.

27 липня 2026 року через систему «Електронний суд» представник Державної казначейської служби України за дорученням Ярош Сергій Васильович надав Відзив на позовну заяву, в якому зазначено, що визначена позивачем величина моральної шкоди в розмірі 15000000 грн. 00 коп. належним чином не підтверджена та грунтується виключно на переконаннях позивача.

29 липня 2026 року через систему «Електронний суд» представник Черкаської обласної прокуратури за дорученням Кващук Анна Миколаївна надала Відзив на позовну заяву, в якому зазначено, що враховуючи наявність виправдувального вироку Чорнобаївського районного суду від 22.05.2023 відносно ОСОБА_1 , залишеного без змін ухвалою Черкаського апеляційного суду від 25.02.2025 та ухвалою Верховного Суду у складі колегії Касаційного кримінального суду від 02.04.2026, яким ОСОБА_1 виправдано у зв`язку з недоведеністю в його діях складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України, позивач набув право на відшкодування шкоди на підставі прямої вказівки закону.

Зазначає, що ОСОБА_1 набув право на відшкодування моральної шкоди відповідно до Закону № 266/94-ВР за період з 05.03.2016 до 22.05.2023, що становить 8 років 11 місяців 21 день, або 107 місяців 21 день.

30 вересня 2026 року ухвалою суду закрито підготовче провадження у справі, призначено судове засідання.

Адвокат Борейко Олександр Іванович, який діє в інтересах позивача ОСОБА_1 , в судовому засіданні зазначив, що позовні вимоги підтримує в повному обсязі та просить їх задоволити. Також, вказав, що у позивача припинився будь-який кар`єрний ріст. Після того, як йому вручили повідомлення про підозру, він був переведений на посаду дільничного, більше 8 років він перебував під судом та слідством. Також, зазначив, що на протязі 5 днів після винесення рішення ним будуть подані докази підтвердження понесення позивачем витрат на правову допомогу.

Представник відповідача Черкаської обласної прокуратури за дорученням Кващук Анна Сергіївна в судовому засіданні зазначила, що відповідно до правового висновку Верховного Суду по справі № 534/955/17 від 18 вересня. Позивач набув право на відшкодування за період з 05 березня 2016 року по 22 травня 2023 року, позивач має право на відшкодування моральної шкоди в розмірі 931281 грн. 90 коп., відсутні підстави для збільшення розміру відшкодування моральної шкоди в розмірі 1500000 грн. 00 коп., а тому, не заперечує проти стягнення моральної шкоди в розмірі 931281 грн. 90 коп.

Представник відповідача Державної Казначейської служби України за дорученням Ярош Сергій Васильович в судовому засіданні заперечував проти задоволення позову в повному обсязі, зазначив, що заявлений розмір моральної шкоди є надмврним та призведе до безпідставного збагачення позивача.

Суд, заслухавши пояснення сторін , дослідивши наявні в матеріалах справи докази та оцінивши їх у сукупності, встановив наступні обставини справи та відповідні їм правовідносини.

Відповідно до ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно зі ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до положень ст. ст. 12, 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками процесу. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст. 80 ЦПК України).

Відповідно до ст. 56 Конституції України, кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Статтями 15, 16 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

В судовому засіданні встановлено та підтверджується матеріалами справи, що слідчим відділом прокуратури Черкаської області здійснювалося досудове розслідування у кримінальному провадженні № 4201625[телефон приховано] від 18.02.2016 за підозрою ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України.

Відповідно до наказу від 07.11.2015 № 1 о/с, ОСОБА_1 призначено на посаду слідчого Драбівського відділення поліції Золотоніського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Черкаській області.

У відповідності до ст. 1 Закону України «Про Національну поліцію» від 02.07.2015, Національна поліція України - це центральний орган виконавчої влади, який служить суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України «Про державний захист працівників суду і правоохоронних органів» від 23.12.1993 зі змінами та доповненнями, - до правоохоронних органів відносяться органи Національної поліції України.

Таким чином, ОСОБА_1 , займаючи посаду слідчого Драбівського ВП Золотоніського ВП ГУНП в Черкаській області з моменту призначення на вказану посаду був працівником правоохоронного органу і відповідно Примітки 2 ст. 368 КК України - службовою особою, яка займає відповідальне становище.

18 лютого 2016 року слідчим відділом прокуратури Черкаської області до Єдиного реєстру досудових розслідувань внесено відомості та відкрито кримінальне провадження № 4201625[телефон приховано] за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 Кримінального кодексу України, щодо факту вимагання неправомірної вигоди службовими особами Драбівського відділення поліції Золотоніського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Черкаській області. Підставою для внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань слугували матеріали правоохоронних та контролюючих державних органів про виявлення фактів вчинення та підготовки до вчинення кримінальних правопорушень.

04 березня 2016 року о 12 годині 20 хвилин позивача було затримано за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 3 статті 368 Кримінального кодексу України, кримінальне провадження № 4201625[телефон приховано].

05 березня 2016 року заступником начальника слідчого відділу прокуратури Черкаської області, старшим радником юстиції Хоміком М.В., позивачу було повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 3 статті 368 Кримінального кодексу України, а саме в одержанні службовою особою, яка займає відповідальне становище, неправомірної вигоди для себе за вчинення в інтересах того, хто надає неправомірну вигоду, будь-якої дії з використанням наданої їй влади чи службового становища, поєднане з вимаганням неправомірної вигоди. 5 березня 2016 року ухвалою слідчого судді Придніпровського районного суду міста Черкаси у справі № 711/2393/16-к стосовно позивача було обрано запобіжний захід у вигляді домашнього арешту строком на 60 діб, тобто до 5 травня 2016 року, із покладенням на нього обов`язків: прибувати за кожною вимогою до суду та органу досудового розслідування; не відлучатися з населеного пункту, в якому він зареєстрований та проживає, без дозволу слідчого, прокурора або суду; не залишати місце свого проживання з 20:00 до 07:00; утримуватися від спілкування з особами, які заявили або можуть заявити про вчинення ним кримінального правопорушення.

05 березня 2016 року ухвалою слідчого судді Придніпровського районного суду міста Черкаси у справі № 711/2394/16-к позивача було відсторонено від посади слідчого Драбівського відділення поліції Золотоніського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Черкаській області строком на два місяці у зв`язку з повідомленням йому про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 3 статті 368 Кримінального кодексу України.

31 березня 2016 року позивачу повідомлено про зміну раніше повідомленої підозри та кваліфіковано його дії як одержання службовою особою неправомірної вигоди для себе за вчинення такою службовою особою в інтересах того, хто надає неправомірну вигоду, будь-якої дії з використанням наданої їй влади, вчинене службовою особою, яка займає відповідальне становище, поєднане з вимаганням неправомірної вигоди, тобто за частиною 3 статті 368 Кримінального кодексу України.

22 липня 2016 року вироком Драбівського районного суду Черкаської області у справі № 692/308/16-к позивач визнаний винуватим у вчиненні кримінального правопорушення - злочину, передбаченого ч.1 ст.190 КК України та йому призначено покарання у виді громадських робіт терміном 200 (двісті) годин. Визнаний винуватим у вчиненні кримінального правопорушення - злочину, передбаченого ч.1 ст.364 КК України та призначено йому покарання у виді арешту строком на 3 (три) місяці з позбавленням права обіймати посади в правоохоронних органах строком на 2 (два) роки зі штрафом в розмірі 250 (двісті п`ятдесят) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 4 250 (чотири тисячі двісті п`ятдесят) гривень без спеціальної конфіскації. На підставі ч. 1 ст. 70 КК України позивачу визначено покарання за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим і призначено його у виді арешту строком на 3 (три) місяці з позбавленням права обіймати посади в правоохоронних органах строком на 2 (два) роки зі штрафом в розмірі 250 (двісті п`ятдесят) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 4 250 (чотири тисячі двісті п`ятдесят) гривень без спеціальної конфіскації. На підставі ст.54 КК України позивача позбавлено спеціального звання старшого лейтенанта поліції. На підставі ч.2 ст.96-2 КК України конфісковано у позивача в доход Держави грошові кошти в сумі 2 000 (дві тисячі) гривень, які були ним отримані внаслідок вчинення інкримінованих злочинів. Вирішено початок строку відбуття покарання позивачу рахувати з моменту приведення вироку до виконання. Зараховано в строк відбуття покарання строк перебування під вартою під час затримання з 04.03.2016 по 05.03 2016 включно. Міру запобіжного заходу позивачу до вступу вироку в законну силу залишено у вигляді домашнього арешту.

09 листопада 2016 року ухвалою Апеляційного суду Черкаської області апеляційні скарги прокурора та захисника позивача були задоволені частково. Вирок Драбівського районного суду Черкаської області від 22 липня 2016 року відносно позивача скасований та призначити новий розгляд у суді першої інстанції в іншому складі суду.

10 вересня 2018 року вироком Чорнобаївського районного суду Черкаської області у справі № 692/308/16-к позивач визнаний невинуватим за обвинуваченням у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України та виправданий у зв`язку з недоведеністю наявності у діянні складу кримінального правопорушення.

09 вересня 2020 року ухвалою Черкаського апеляційного суду апеляційна скарга прокурора задоволена частково. Вирок Драбівського районного суду Черкаської області від 10 вересня 2018 року відносно позивача скасований та призначити новий розгляд у суді першої інстанції в іншому складі суду.

22 травня 2023 року вироком Чорнобаївського районного суду Черкаської області у справі № 692/308/16-к позивач визнаний невинуватим за обвинуваченням у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України та виправданий у зв`язку з недоведеністю наявності у діянні складу кримінального правопорушення.

25 лютого 2025 року ухвалою Черкаського апеляційного суду апеляційну скаргу прокурора залишено без задоволення, вирок Чорнобаївського районного суду Черкаської області від 22 травня 2023 року - без змін.

02 квітня 2026 року постановою Верховного Суду ухвалу Черкаського апеляційного суду від 25 лютого 2025 року та вирок Чорнобаївського районного суду Черкаської області від 22 травня 2023 року залишено без змін, а касаційну скаргу прокурора - без задоволення.

Відповідно до матеріалів справи, під час досудового розслідування та судового провадження щодо ОСОБА_1 діяв запобіжний захід домашній арешт з 05.03.2016 по 05.05.2016 включно на 60 днів, який ухвалою Драбівського районного суду Черкаської області від 26.04.2016 продовжено строком на 2 місяці, по 05.07.2016, включно. В подальшому ухвалою Драбівського районного суду Черкаської області від 06.07.2016 запобіжний захід (домашній арешт) продовжено строком на 2 місяці з 06.07.2016 по 06.09.2016, включно.

Ухвалою слідчого судді Придніпровського районного суду м. Черкаси від 05.03.2016 ОСОБА_1 відсторонений від посади в рамках кримінального провадження з 05.03.2016 строком на 2 місяці.

Тобто, в судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_1 перебував у статусі затриманого у період з 04.03.2016 року по 05.03.2016 року, до обрання йому в цей день запобіжного заходу у виді домашнього арешту.

За змістом статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Якщо інше не встановлено законом, моральна шкода відшкодовується грошовими коштами, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

Спеціальні підстави відповідальності за шкоду, завдану незаконними діями органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду, визначені статтею 1176 ЦК України.

Згідно з пунктом 2 ч. 2 ст. 1167 ЦК України моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала, якщо шкоди завдано фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних робіт.

Шкода, завдана фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт, відшкодовується державою у повному обсязі незалежно від вини посадових і службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду. Право на відшкодування шкоди, завданої фізичній особі незаконними діями органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду, виникає у випадках, передбачених законом. Порядок відшкодування шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органу досудового розслідування, прокуратури або суду, встановлюється законом (ч. ч. 1, 2, 7 ст. 1176 ЦК України).

Відповідно до п. 1 ч. 1 та ч. 2 ст. 1 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» підлягає відшкодуванню шкода, завдана громадянинові внаслідок, зокрема незаконного засудження, незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадян.

У випадках, зазначених у частині першій цієї статті, завдана шкода відшкодовується в повному обсязі незалежно від вини посадових осіб органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури і суду.

Право на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку, передбачених Законом України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» виникає зокрема у випадку постановлення виправдувального вироку суду, як це п. 1 ч. 1 ст. 2 вказаного Закону.

У випадку незаконного засудження, незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадян громадянинові відшкодовується зокрема моральна шкода (стаття 3 Закону).

У відповідності до ч. 1 ст. 1176 ЦК України, шкода, завдана фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт, відшкодовується державою у повному обсязі незалежно від вини посадових і службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду.

Спеціальним законом, який регулює спірні правовідносини, є Закон України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду» від 01.12.1994 року.

Проте, відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 1 ЗУ «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду», підлягає відшкодуванню шкода, завдана громадянинові внаслідок незаконного засудження, незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадян.

Відповідно до ст. 2 ЗУ «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду», право на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку, передбачених цим Законом, виникає у випадках: 1) постановлення виправдувального вироку суду;1-1) встановлення в обвинувальному вироку суду чи іншому рішенні суду (крім ухвали суду про призначення нового розгляду) факту незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують чи порушують права та свободи громадян, незаконного проведення оперативно-розшукових заходів; 2) закриття кримінального провадження за відсутністю події кримінального правопорушення, відсутністю у діянні складу кримінального правопорушення або невстановленням достатніх доказів для доведення винуватості особи у суді і вичерпанням можливостей їх отримати; 4) закриття справи про адміністративне правопорушення.

Відповідно до ст. 3 ЗУ «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду», у наведених в статті 1 цього Закону випадках громадянинові відшкодовуються (повертаються): 1) заробіток та інші грошові доходи, які він втратив внаслідок незаконних дій; 2) майно (в тому числі гроші, грошові вклади і відсотки по них, цінні папери та відсотки по них, частка у статутному фонді господарського товариства, учасником якого був громадянин, та прибуток, який він не отримав відповідно до цієї частки, інші цінності), конфісковане або звернене в доход держави судом, вилучене органами досудового розслідування, органами, які здійснюють оперативно-розшукову діяльність, а також майно, на яке накладено арешт; 3) штрафи, стягнуті на виконання вироку суду, судові витрати та інші витрати, сплачені громадянином; 4) суми, сплачені громадянином у зв`язку з поданням йому юридичної допомоги; 5) моральна шкода.

Відшкодування моральної шкоди провадиться за рахунок коштів державного бюджету, як це передбачено ст. 4 вищевказаного Закону.

Вказана стаття також визначає, що відшкодування моральної шкоди провадиться у разі, коли незаконні дії органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури і суду завдали моральної втрати громадянинові, призвели до порушення його нормальних життєвих зв`язків, вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Моральною шкодою визнаються страждання, заподіяні громадянинові внаслідок фізичного чи психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливостей реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру (ч. ч. 1, 5, 6 ст. 4 Закону).

Згідно зі статтею 13 вказаного Закону розмір моральної шкоди визначається з урахуванням обставин справи в межах, встановлених цивільним законодавством. Відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом провадиться виходячи з розміру не менше одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством чи судом.

Відповідно до ст. 12 ЗУ «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду», розмір відшкодовуваної шкоди, зазначеної в пунктах 1, 3, 4 статті 3 цього Закону, залежно від того, який орган провадив слідчі (розшукові) дії чи розглядав справу, у місячний термін з дня звернення громадянина визначають відповідні органи, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратура і суд, про що виносять постанову (ухвалу). Якщо кримінальне провадження закрито судом при розгляді кримінальної справи в апеляційному або касаційному порядку, зазначені дії провадить суд, що розглядав справу у першій інстанції.

У разі незгоди з винесеною постановою (ухвалою) про відшкодування шкоди громадянин відповідно до положень цивільного процесуального законодавства може оскаржити постанову до суду, а ухвалу суду - до суду вищої інстанції в апеляційному порядку.

Відповідно до ст. 13 ЗУ «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду», питання про відшкодування моральної шкоди за заявою громадянина вирішується судом відповідно до чинного законодавства в ухвалі, що приймається згідно з частиною першою статті 12. Розмір моральної шкоди визначається з урахуванням обставин справи в межах, встановлених цивільним законодавством. Відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом провадиться виходячи з розміру не менше одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством чи судом.

Аналіз вказаної вище норми закону свідчить про те, що межі відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом визначаються судом у розмірі, співмірному з мінімальним розміром заробітної плати, визначеної законодавством за кожен місяць перебування під слідством чи судом, виходячи з мінімальної заробітної плати, встановленої законодавством на момент відшкодування.

Отже, чинним законодавством чітко визначено порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативну-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду.

За змістом п. 14 ч. 1 ст. 3 КПК України притягнення до кримінальної відповідальності - стадія кримінального провадження, яка починається з моменту повідомлення особі про підозру у вчиненні кримінального правопорушення.

В пунктах 1.1, 1.2 Рішення Конституційного Суду України від 27.10.1999 року у справі №1-15/99 зазначено що кримінальна відповідальність настає з моменту набрання законної сили обвинувальним вироком суду. Притягнення до кримінальної відповідальності, як стадія кримінального переслідування, починається з моменту пред`явлення особі обвинувачення у вчиненні злочину.

Таким чином, період перебування під слідством та судом у спірних правовідносинах має бути обрахований за час, починаючи з моменту вручення особі письмового повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення до набрання остаточного рішення суду у справі законної сили.

Такі висновки узгоджуються з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 13.08.2020 року у справі № 607/10144/18.

Враховуючи зазначене, суд зазначає, що період під слідством та судом позивача має бути обрахований з моменту вручення останньому повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, тобто з 05 березня 2016 року та по дату набрання вироком Чорнобаївського районного суду від 22 травня 2023 року законної сили, а саме, 25 лютого 2025 року.

Тобто, період перебування позивача ОСОБА_1 під слідством та судом становить 8 років 11 місяців 21 день або 107 місяців 21 день

Таким чином, підстави визначені Законом для відшкодування шкоди позивачу наступили.

Обґрунтовуючи власні позовні вимоги, позивач зазначає, що тривалість досудового розслідування та судового розгляду кримінального провадження стосовно нього - більше 10 років 1 місяця, що є надмірною та явно несумісною з вимогою "розумного строку", яка закріплена у пункті 1 статті 6 Конвенції. Протягом більше 10 років він був позбавлений можливості надати суду свої докази на обґрунтування своєї непричетності до вчинення злочину у якому його звинувачували, суд протягом надмірно довгого часу, без поважних на те причин, не встановлював обґрунтованість або необґрунтованість висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Повільність та неоперативність розгляду кримінального провадження, тривала відсутність остаточного рішення щодо висунутого йому кримінального обвинувачення протягом багатьох років, утримували його у стані постійної правової невизначеності. Увесь цей час він був змушений жити в умовах незавершеного кримінального провадження, що суттєво впливало на його особисте, професійне та суспільне життя. Наявність кримінального обвинувачення фактично призвела до звільнення позивача зі служби в Національній поліції 1 квітня 2016 року. Лише після звернення до адміністративного суду та судового захисту своїх прав він був поновлений на службі 26 липня 2016 року.

На думку суду, з урахуванням сфери професійної діяльності позивача, безумовно це становило неймовірні репутаційні втрати для нього.

Все це на фоні тяжкості пред`явленого обвинувачення, тривалого досудового розслідування та судового розгляду та заподіяної репутаційної шкоди, спричинило ОСОБА_1 душевні страждання та мало на останнього надвагомий психологічний вплив.

А тому, з урахуванням вищевикладеного, суд приходить до висновку, що позивач ОСОБА_1 має право на відшкодування моральної шкоди.

Вирішуючи питання про розмір відшкодування, суд виходить із наступного.

Європейський суд з прав людини зауважив, що оцінка моральної шкоди за своїм характером є складним процесом, за винятком випадків, коли сума компенсації встановлена законом (STANKOV v. BULGARIA, § 62, ЄСПЛ від 12 липня 2007 року). Як вже зазначалось, згідно ст.13 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду», розмір відшкодування моральної шкоди визначається з урахуванням обставин справи в межах, встановлених цивільним законодавством. Відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом провадиться виходячи з розміру не менше одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством чи судом. Тобто, законом передбачено, що розмір відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом повинен визначатися судом із врахуванням мінімального розміру заробітної плати.

У пункті 14 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року № 4 «Про судову практику у справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» судам роз`яснено, що розмір моральної шкоди визначається з урахуванням обставин справи, але за час незаконного перебування громадянина під слідством чи судом він має бути не меншим однієї мінімальної заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством або судом. Відшкодування моральної шкоди в цих випадках провадиться за рахунок коштів державного бюджету, незалежно від вини посадових осіб органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду.

В постанові Верховного Суду від 28.10.2020 року № 610/3221/19-ц зазначено: «отже, межі відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом визначаються судом у розмірі спів мірному з мінімальним розміром заробітної плати, визначеної законодавством за кожен місяць перебування під слідством чи судом, виходячи з мінімальної заробітної плати, встановленої законодавством на момент відшкодування.

Зазначені висновки узгоджуються з правовими позиціями Верховного Суду України, висловленими у постановах від 02 грудня 2015 року у справі № 6-2203цс15, від 24 квітня 2017 року у справі № 6-2885цс16, від 22 червня 2017 року у справі № 6-501цс17.

При визначенні розміру відшкодування моральної шкоди, завданої незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, тобто з інших підстав, ніж неправомірне перебування під судом та слідством, судам необхідно виходити із загальних положень про відшкодування шкоди, які вимагають враховувати характер і обсяг страждань (фізичного болю, душевних і психічних страждань тощо), яких зазнав позивач, можливості відновлення немайнових втрат, їх тривалість, тяжкість вимушених змін у його життєвих і суспільних стосунках, ступінь зниження престижу, репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, і сама можливість такого відновлення у необхідному чи повному обсязі.

Тобто суд повинен з`ясувати усі фактичні підстави позову, якими обґрунтовано як обставин спричинення, так і розмір відшкодування моральної шкоди, завданої незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, дослідити надані докази, оцінити їх та визначити конкретний розмір моральної шкоди, зважаючи на засади верховенства права, вимоги розумності, виваженості і справедливості».

В судовому засіданні встановлено, що позивач ОСОБА_2 при зверненні до суду з позовом, зазначив, що підставою відшкодування моральної шкоди - час перебування під слідством чи судом. Інших самостійних підстав для відшкодування моральної шкоди позивач не зазначає.

У постанові від 20.09.2018 року у справі № 686/23731/15 Велика Палата Верховного Суду дійшла правового висновку про те, що у випадках, коли межі відшкодування моральної шкоди визначаються у кратному співвідношенні мінімальним розміром заробітної плати чи неоподатковуваним мінімумом доходів громадян, суд при вирішенні цього питання має виходити з такого розміру мінімальної заробітної плати чи неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, що діють на час розгляду справи. Законодавець визначив мінімальний розмір моральної шкоди, виходячи з установленого законодавством розміру заробітної плати на момент розгляду справи судом, за кожен місяць перебування під слідством та судом. Тобто цей розмір у будь-якому випадку не може бути зменшено, оскільки він є гарантованим мінімумом. Але визначення розміру відшкодування залежить від таких чинників, як характер і обсяг страждань (фізичного болю, душевних і психічних страждань тощо), яких зазнав позивач, можливості відновлення немайнових втрат, їх тривалість, тяжкість вимушених змін у його життєвих і суспільних стосунках, ступінь зниження престижу, репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, і сама можливість такого відновлення у необхідному чи повному обсязі. Тобто суд повинен з`ясувати усі доводи позивача щодо обґрунтування ним як обставин спричинення, так і розміру моральної шкоди, дослідити надані докази, оцінити їх та визначити конкретний розмір моральної шкоди, зважаючи на засади верховенства права, вимоги розумності, виваженості і справедливості.

Такий же висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.04.2019 року у справі № 236/893/17 (провадження № 14-4цс19).

Відповідно до правового висновку, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20.09.2018 у справі № 686/23731/15-ц розмір моральної шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду, необхідно визначати виходячи з мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством і судом, починаючи з часу пред`явлення обвинувачення до набрання виправдувальним вироком законної сили або ухвалою про закриття кримінального провадження.

Вищевикладене дає підстави для висновку, що у випадках, коли межі відшкодування моральної шкоди визначаються у кратному співвідношенні з мінімальним розміром заробітної плати чи неоподатковуваним мінімумом доходів громадян, суд при вирішенні цього питання має виходити з такого розміру мінімальної заробітної плати чи неоподаткованого мінімуму доходів громадян, що діють на час розгляду справи.

У постанові від 09.04.2025 у справі № 757/1549/21 Верховний Суд зазначив, що аналізуючи релевантну судову практику Верховного Суду при розгляді справ про відшкодування моральної шкоди у зв`язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, Верховний Суд роз`яснював про необхідність застосування «мінімальної заробітної плати, що діє на час розгляду», «виходячи з установленого законодавством розміру заробітної плати на момент розгляду справи судом», «мінімальної заробітної плати, встановленої законодавством на момент відшкодування».

Аналогічні висновки містяться в постановах Верховного Суду від 25.09.2024 у справі № 761/22531/23, від 08.10. 2024 у справі № 333/2527/22, від 21.10.2024 у справі № 490/7139/23, від 15.11.2024 у справі № 336/2137/23, від 19.12.2024 у справі № 488/2561/21, від 22.01.2025 у справі № 524/6017/22, від 05.03.2025 у справі № 161/170/24, від 05.03.2025 у справі № 166/789/24.

Враховуючи, що Законом України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» установлено мінімальну заробітну плату у місячному розмірі 8 647,00 грн, тож позивач має право на отримання моральної шкоди у розмірі 931 281 грн. 9 коп. (107х8647)+(8647/30)х21), який гарантований Законом та не може бути зменшений, а також відповідає критеріям виваженості, розумності та справедливості.

А тому, з урахуванням вищевикладеного, а також, із врахуванням принципів розумності, виваженості та справедливості, суд приходить до висновку про часткове задоволення позову.

Керуючись ст. ст.12, 13, 259, 264, 265, 268, 279 ЦПК України, ст.1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», Законом України «Про державний бюджет на 2021 рік, Законом України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду», суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Черкаської обласної прокуратури, Державної казначейської служби України про стягнення моральної шкоди, завданої незаконними рішенням і діями органів досудового слідства, прокуратури і суду - задовольнити частково.

Стягнути з держави Україна за рахунок коштів Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 931281 грн. 90 коп. в рахунок відшкодування моральної шкоди, завданої незаконними діями органів досудового розслідування, прокуратури і суду.

Решті відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Черкаського апеляційного суду протягом 30 днів. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або в разі розгляду справи (вирішення справи) без повідомлення (виклику) учасників справи зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст судового рішення складено 10 листопада 2026 року.

Головуючий: О. Г. Казидуб