Рішення № 141374170 у справі № 707/3095/26 від 10.11.2026

Придніпровський районний суд м.Черкаси

Справа № 707/3095/26

Провадження № 2/711/4422/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 листопада 2026 року Придніпровський районний суд м. Черкаси в складі:

головуючого - судді Булгакової Г.В.,

за участю секретаря судового засідання - Кошубінської Л.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Приватні інвестиції» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач ТОВ «ФК «Приватні інвестиції», в інтересах якого діє представник - адвокат Кізко Л.С., звернувся до Черкаського районного суду Черкаської області з позовом, у якому просив стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором № CL-99878 від 20.03.2018 у розмірі 44 416,37 грн., судовий збір у розмірі 2 662,40 грн. та витрати на професійну правничу допомогу.

Позовні вимоги обґрунтував тим, що 20.03.2018 між АТ «Кредобанк» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № CL-99878. Відповідно до пунктів 1, 2.3, 3.1, 4.1 та 4.5 вказаного договору банк зобов`язався надати відповідачці у власність грошові кошти в сумі 50 000,00 грн на цілі, передбачені договором, зі строком кредитування до 19.09.2019 зі сплатою 44,99 % річних. Відповідачка, у свою чергу, зобов`язалася використати кредит за цільовим призначенням, повернути отриману суму та сплатити проценти й інші передбачені договором платежі у визначені строки. Згідно з пунктами 6.2 та 6.3 кредитного договору погашення заборгованості здійснюється щомісячними платежами в розмірі 3 890,00 грн. кожного останнього числа відповідного місяця протягом 18 місяців відповідно до графіка платежів. АТ «Кредобанк» виконав свої зобов`язання, надавши відповідачці кредитні кошти в безготівковій формі. Однак відповідачка порушила умови кредитного договору, не здійснювала належним чином щомісячні платежі та не повернула кредит у встановлений договором строк. 25.06.2021 між АТ «Кредобанк» та ТОВ «ФК «Приватні інвестиції» укладено договір факторингу з відступленням прав грошової вимоги за кредитними договорами № 250621/1. Відповідно до умов вказаного договору та додатку № 1 до нього до ТОВ «ФК «Приватні інвестиції» перейшло право грошової вимоги до ОСОБА_2 за кредитним договором № CL-99878 від 20.03.2018 в загальному розмірі 44 416,37 грн. Оскільки відповідачка в добровільному порядку заборгованість не погасила, направлену на її адресу вимогу про усунення порушень зобов`язання проігнорувала, станом на день звернення до суду з позовом утворилася заборгованість у розмірі 44 416,37 грн., яка складається з: заборгованості за кредитом - 27 493,16 грн.; заборгованості за відсотками - 16 923,21 грн.

Ухвалою Черкаського районного суду Черкаської області від 29.07.2026 цивільну справу передано за підсудністю до Придніпровського районного суду м. Черкаси.

19.08.2026 цивільна справа надійшла до Придніпровського районного суду м. Черкаси та згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями передана для розгляду судді Булгаковій Г.В.

Ухвалою Придніпровського районного суду м. Черкаси від 26.08.2026 відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено проводити за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін. Сторонам встановлено процесуальні строки для подання заяв по суті справи.

09.09.2026 відповідачка ОСОБА_1 подала відзив на позовну заяву, у якому просила відмовити в задоволенні позовних вимог у частині стягнення заборгованості за процентами. Обґрунтовуючи заперечень відповідачка зазначила, що не заперечує факт укладення 20.03.2018 кредитного договору № CL-99878 з АТ «Кредобанк», отримання кредитних коштів у сумі 50 000,00 грн., а також відступлення права вимоги за цим договором на користь ТОВ «ФК «Приватні інвестиції». Однак заперечує проти позову в частині розміру заявленої до стягнення заборгованості з огляду на те, що наданий позивачем розрахунок не містить деталізованої інформації про рух коштів за кредитним рахунком за весь період дії договору, суми та дати фактично здійснених платежів, порядок їх зарахування в рахунок погашення тіла кредиту й процентів, а також методику нарахування процентів після настання кінцевого строку повернення кредиту (19.09.2019), що унеможливлює перевірку обґрунтованості заборгованості. Крім того, відповідача вказала, що нарахування процентів за методом «факт/360» (фактична кількість днів у місяці, але умовно 360 днів у році) збільшує розмір процентної ставки порівняно з номінальною ставкою 44,99 % річних. Застосування такого методу суперечить принципу добросовісності та вимогам статей 8, 9 Закону України «Про споживче кредитування», у зв`язку з чим розрахунок процентів підлягає перевірці із застосуванням методу «факт/365». Також відповідачка звернула увагу, що строк повернення кредиту сплив 19.09.2019, а тому нарахування процентів поза межами строку кредитування є безпідставним, а наданий розрахунок не дозволяє встановити, за який саме період і на яку суму нараховано 16 923,21 грн. процентів. Крім того, враховуючи строк кредитування відповідачка вважає, що сплив строк позовної давності. Також відповідачка заперечує проти вимоги про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 6 662,46 грн., вважаючи їх розмір неспівмірним зі складністю справи, обсягом наданих послуг та значенням справи для сторін, оскільки справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін і є типовою для позивача.

Ухвалою Придніпровського районного суду м. Черкаси від 22.09.2026 витребувано у ТОВ «ФК «Приватні інвестиції» повний, поденний розрахунок заборгованості за кредитним договором № CL-99878 від 20.03.2018, укладеним між АТ «Кредобанк» та ОСОБА_3 , з деталізацією за кожний день нарахування всіх складових заборгованості (основного боргу, процентів із зазначенням застосованої процентної ставки та методики її обчислення) та фактично сплачених коштів із зазначенням дати їх надходження та порядку зарахування за весь період дії договору.

30.09.2026 на виконання вимог ухвали суду від ТОВ «ФК «Приватні інвестиції» надійшли пояснення до розрахунку заборгованості за кредитним договором № CL-99878 від 20.03.2018.

Представник позивача у судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином; 21.09.2026 представник позивача - адвокат Кізко Л.С. подала заяву, у якій підтримала позовні вимоги та просила розглядати справу без її участі.

Відповідачка ОСОБА_1 у судове засідання не з`явилася, про дату, час та місце розгляду справи була повідомлена належним чином, про причини неявки не повідомила; клопотань про відкладення розгляду або про розгляд справи за її відсутності до суду не надходило.

Дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, застосувавши до спірних правовідносин відповідні норми матеріального та процесуального права, суд дійшов наступного висновку.

Судом встановлено, що 20.03.2018 АТ «Кредобанк» (далі за договором - банк) та ОСОБА_1 (далі за договором - позичальник) уклали кредитний договір № CL-99878, відповідно до пункту 1 якого банк зобов`язався надати у власність позичальникові грошові кошти на умовах поворотності, строковості, платності та цільового характеру використання, а позичальник зобов`язався використати кредит на цілі, вказані в цьому кредитному договорі, повернути кредит, сплатити проценти та інші платежі в строки та на умовах, визначених цим кредитним договором.

Згідно з пунктом 2.1., 2.2., 2.3., 4.1. кредитного договору сума та валюта кредиту - 50 000,00 грн. Дата видачі кредиту - 20.03.2018. Строк кредитування - 18 місяців (до 19.09.2019). За користування кредитом позичальник сплачує банку відсотки, за процентною ставкою 44,99% річних.

АТ «Кредобанк» свої зобов`язання за договором виконало в повному обсязі, а саме перерахувало відповідачці кредитні кошти у розмірі 50 000,00 грн., що підтверджується меморіальним ордером № 14640993 від 20.03.2018.

Згідно з графіком платежів за кредитним договором CL-99878 від 20.03.2018 та розрахунку сукупної вартості кредиту відповідачка ОСОБА_1 зобов`язалася здійснювати погашення основної суми кредиту та відсотків за користування кредитом шляхом внесення щомісячних платежів в розмірі по 3 890,00 (останній платіж 3 895,39 грн.

Однак, відповідачка порушила взяті на себе зобов`язання щодо повернення кредиту та сплати процентів за користування кредитом, внаслідок чого у неї утворилася заборгованість у розмірі 44 416,37 грн., яка складається з: 27 493,16 грн. - заборгованість за кредитом; 16 923,21 грн. - заборгованість за відсотками.

25.06.2021АТ «Кредобанк» (далі за договором - клієнт) та ТОВ «ФК «Приватні інвестиції» (далі за договором - фактор) уклали договір факторингу із відступленням прав грошової вимоги за кредитними договорами № 250621/1, відповідно до пункту 3.1. якого на умовах цього договору з дня, наступного за днем, у який фактором на користь клієнта буде виконано в повному обсязі у повній відповідності до умов цього договору грошове зобов?язання щодо оплати (фінансування) ціни відступлення, сума якої визначена в пункті 4.1 цього договору (а щодо прав вимоги, які виникнуть в майбутньому, - з дня їх виникнення), клієнт відступає фактору (передає у власність фактора) права вимоги в повному обсязі за плату та від фінансування від фактора, а фактор з дня, наступного за днем, у який фактором на користь клієнта буде виконано в повному обсязі у повній відповідності до умов цього договору грошове зобов?язання щодо оплати (фінансування) ціни відступлення (а щодо прав вимоги, які виникнуть в майбутньому - з дня їх виникнення), набуває (приймає у власність) від клієнта права вимоги в повному обсязі та здійснює їх оплату (надає фінансування) клієнту.

Пунктом 4.1. вказаного договору сторони погодили, що за відступлення прав вимоги на умовах цього договору фактор зобов`язаний здійснити оплату (надати фінансування) клієнту в безготівковій формі шляхом переказу коштів на рахунок клієнта в день укладення цього договору в загальній сумі 7 151 000,00 грн.

Згідно з платіжним дорученням №2 від 25.01.2021 ТОВ «ФК «Приватні інвестиції» сплатило на рахунок ПАТ «Кредобанк» 7 151 000,00 грн., призначення платежу: оплата згідно договору факторингу № 250621/1 від 25.06.2021.

Відповідно до додатку №1 до договору факторингу №250621/1 із відступлення прав грошової вимоги за кредитними договорами від 25.06.2021, до ТОВ «ФК «Приватні інвестиції» перейшло право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № CL-99878 від 20.03.2018 у розмірі 44 416,37 грн.

29.06.2021 ТОВ «ФК «Приватні інвестиції» направило ОСОБА_1 повідомлення про зміну кредитора у зобов`язанні та відступлення права грошової вимоги за кредитним договором № CL-99878 від 20.03.2018 у розмірі 44 416,37 грн.

30.07.2021 ТОВ «ФК «Приватні інвестиції» направило ОСОБА_1 вимогу про погашення заборгованості за кредитним договором № CL-99878 від 20.03.2018 у розмірі 44 416,37 грн.

Станом на час розгляду справи судом відповідачка не надала доказів погашення вказаної заборгованості.

Правовідносини між сторонами, які виникли на підставі встановлених обставин справи, регулюються наведеними нижче нормами права.

Відповідно до частин 1, 2 статті 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно зі статтею 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (стаття 628 ЦК України).

Статтею 638 ЦК України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до частин 1, 2 статті 639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Особливості укладання договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».

Згідно з пунктами 5, 6 частини 1 статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі. Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти догові (пункт 12 частини 1 статті 3 Закону України «Про електронну комерцію»).

Відповідно до частини 3 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частина 4 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Згідно із частиною 6 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа (пункт 12 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено порядок підписання правочинів у сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису відповідно до вимог законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги», за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Таким чином, укладення договору в електронній формі через інформаційно-комунікаційну систему можливе за допомогою електронного підпису за умови використання відповідного засобу усіма сторонами правочину. В іншому випадку електронний правочин підписується сторонами з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором та/або аналога власноручного підпису за наявності письмової згоди сторін зі зразками таких аналогів.

Згідно з частиною 1 статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом статті 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно з частиною 1 статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Статтею 1049 ЦК України визначено, що позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботи, надати послугу, сплатити гроші) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Статями 526, 530 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час.

Згідно з статтями 610, 612 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання. Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до частини 1 статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Статтями 12, 13, 81 ЦПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, суд сприяє всебічному і повному з`ясуванню обставин справи дотримуючись принципів диспозитивності та змагальності сторін. Суд розглядає справи в межах заявлених позовних вимог та на підставі наданих сторонами доказів. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Аналізуючи встановлені обставини у сукупності з наведеними нормами матеріального та процесуального права, суд дійшов висновку, що між АТ «Кредобанк» та ОСОБА_1 з дотриманням вимог чинного законодавства укладено кредитний договір № CL-99878 від 20.03.2018. На виконання умов вказаного правочину АТ «Кредобанк» перерахувало відповідачці кредитні кошти в розмірі 50 000,00 грн., тим самим повністю виконавши свої зобов`язання. У свою чергу, ОСОБА_1 у порушення умов договору та вимог статтей 526, 530, 1049, 1054 ЦК України зобов`язання щодо своєчасного повернення кредиту та сплати нарахованих відсотків не виконала, у зв`язку з чим виникла заборгованість у розмірі 44 416,37 грн., яка складається з: 27 493,16 грн. - заборгованість за кредитом; 16 923,21 грн. - заборгованість за відсотками.

25.06.2021 на підставі договору факторингу із відступленням прав грошової вимоги за кредитними договорами № 250621/1, відповідно до статей 512, 514, 1077 ЦК України, право грошової вимоги за кредитним договором № CL-99878 від 20.03.2018 перейшло від АТ «Кредобанк» до ТОВ «ФК «Приватні інвестиції».

Враховуючи, що відповідачка у добровільному порядку та у визначені строки зобов`язання за кредитним договором не виконала, вимоги ТОВ «ФК «Приватні інвестиції» у частині стягнення заборгованості за тілом кредиту у розмірі 27 943,16 грн. є обґрунтованими, підтвердженими належними та допустимими доказами, а тому підлягають задоволенню.

Щодо позовних вимог у частині стягнення заборгованості за відсотками у розмірі 16 923,21 грн., суд зазначає наступне.

Відповідно до частини 1 статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Припис абзацу 2 частини 1 статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише в межах погодженого сторонами строку дії договору.

Частиною 1 статті 1050 ЦК України передбачено, що якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Відповідно до статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Аналіз зазначених норм матеріального права дозволяє дійти висновку про те, що після спливу визначеного договором строку кредиту чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною 2 статті 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за договором кредиту припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються частиною 2 статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Зазначена правова позиція викладена в постановах Великої Палати Верховного Суду від 28.03.2018 у справі № 444/9519/12, від 04.07.2018 у справі № 310/11534/13-ц та від 31.10.2018 у справі № 202/4494/16-ц.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 05.04.2023 в справі № 910/4518/16 зазначила наступне: очікування кредитодавця, що позичальник повинен сплачувати проценти за «користування кредитом» поза межами строку, на який надається такий кредит (тобто поза межами існування для позичальника можливості правомірно не сплачувати кредитору борг), виходять за межі взаємних прав та обов`язків сторін, що виникають на підставі кредитного договору, а отже, такі очікування не можуть вважатись легітимними. І незважаючи на те, що сторони в кредитних договорах визначили, що проценти нараховуються не лише в межах строку кредитування, а й після спливу такого строку.

Згідно з пунктом 2.3 кредитного договору № CL-99878 від 20.03.2018 строк кредитування становить 18 місяців (до 19.09.2019).

Згідно з розрахунком заборгованості за кредитним договором № CL-99878 від 20.03.2018, в межах погодженого сторонами строку кредитування (з 20.03.2018 по 19.09.2019) позичальнику нараховано відсотки (як на поточну, так і на прострочену заборгованість, що виникла протягом строку дії договору) у загальному розмірі 23 784,21 грн. Відповідачкою здійснено часткову сплату відсотків у загальному розмірі 15 436,88 грн.

Таким чином, розмір несплачених відсотків (нарахованих як на поточну, так і на прострочену заборгованість), які підлягають нарахуванню та стягненню у межах погодженого сторонами строку кредитування (з 20.03.2018 по 19.09.2019), становить 8 347,33 грн. (23 784,21 грн. - 15 436,88 грн.).

Інша частина заявлених позивачем відсотків у розмірі 8 575,88 грн. нарахована первісним кредитором поза межами строку кредитування (за період з 20.09.2019 по 24.06.2021) на суму простроченої заборгованості за кредитом, а тому у задоволенні позову в цій частині слід відмовити.

Щодо заяви відповідачки про застосування строків позовної давності, суд зазначає таке.

Позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 256, 257 ЦК України).

Згідно зі статтею 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Частинами 1, 5 статті 261 ЦК України визначено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. За зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Згідно з умовами кредитного договору № CL-99878 від 20.03.2018 кінцевим строком повернення кредиту є 19.09.2019. Відтак, за загальним правилом, перебіг трирічної позовної давності щодо вимог про повернення заборгованості розпочався з 20.09.20219 та мав би закінчитися 20.09.2022.

Водночас суд звертає увагу на те, що постановою Кабінету Міністрів України № 211 від 11.03.2020 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2», з 12.03.2020 на всій території України введено карантин. У подальшому термін дії карантину неодноразово продовжувався та тривав до 30.06.2023.

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)», який набрав чинності 02.04.2020, розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України доповнено, зокрема, пунктом 12 наступного змісту: «Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину».

Крім того, у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до п. 20 ч. 1 ст. 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022, затвердженим Верховною Радою України, в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб. У подальшому, строк дії воєнного стану в Україні неодноразово продовжувався, зокрема, Указом Президента України № 596/2026 від 13.07.2026 строк дії воєнного стану в Україні продовжено до 31.10.2026.

Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану», який набрав чинності 17.03.2022, розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України доповнено, зокрема, пунктом 19 наступного змісту: «У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії».

У подальшому, Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» (у редакції від 08.11.2023) пункт 19 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України викладено у наступній редакції: «У період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану».

Законом України «Про внесення зміни до розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України щодо поновлення перебігу позовної давності», який набрав чинності 04.09.2025, пункт 19 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України було виключено, що зумовило поновлення перебігу строків позовної давності.

Станом на дату введення карантину (12.03.2020) строк позовної давності за вимогою про стягнення заборгованості за кредитним договором № CL-99878 від 20.03.2018 не закінчився. У подальшому перебіг позовної давності продовжувався на період карантину, а з 24.02.2022 був зупинений у зв`язку з введенням воєнного стану та поновлений з 04.09.2025.

З огляду на наведені законодавчі положення та враховуючи час звернення позивача до суду (20.07.2026), суд доходить висновку, що позовна давність позивачем не пропущена, а тому заява відповідачки про застосування наслідків спливу строку позовної давності є необґрунтованою та задоволенню не підлягає.

З огляду на викладене, позовні вимоги ТОВ «ФК «Приватні інвестиції» підлягають частковому задоволенню. Загальна сума заборгованості, яка підлягає стягненню з відповідачки на користь позивача, становить 35 840,49 грн., що складається з: 27 493,16 грн. - заборгованість за основним боргом (тілом кредиту); 8 347,33 грн. - заборгованість за відсотками, нарахованими в межах погодженого сторонами строку кредитування (з 20.03.2018 по 19.09.2019).

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з такого.

Відповідно до статті 133 ЦК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Згідно з частиною 1, пунктом 1 частини 2 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.

При зверненні до суду з позовом позивач сплатив судовий збір у розмірі 2 662,40 грн. З огляду на те, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню на загальну суму 35 840,49 грн. (що становить 80,69% від заявленої суми позову 44 416,37 грн.), з відповідачки на користь позивача підлягає стягненню судовий збір пропорційно розміру задоволених вимог у розмірі 2 148,29 грн.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 3, 4, 5, 10, 12, 13, 76-81, 89, 137, 141, 259, 265, 268, 273, 277, 279, 354 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Приватні інвестиції» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ; зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Приватні інвестиції» (код ЄДРПОУ 37356981; місцезнаходження юридичної особи: вул. Жамбила Жабаєва, буд. 7, м. Київ) заборгованість за кредитним договором № CL-99878 від 20.03.2018 у розмірі 35 840,49 грн. та судовий збір у розмірі 2 148,29 грн., а всього 37 988,78 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до Черкаського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Головуючий: Г. В. Булгакова