Рішення № 141374233 у справі № 703/4650/26 від 10.11.2026

Справа № 703/4650/26

2/703/2827/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 листопада 2026 року Смілянський міськрайонний суд Черкаської області в складі:

головуючого-судді Прилуцького В.О.

секретаря судового засідання Тимошенко Д.А.

за участі:

представниці позивачки Геріх Н.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Сміла цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Балаклеївської сільської ради про визнання права власності на спадкове майно

встановив:

ОСОБА_1 через представника - адвоката Геріх Наталію Анатоліївну звернулася до суду з позовом до Балаклеївської сільської ради, в якому просить визнати за нею право власності в порядку спадкування на: 9/24 часток житлового будинку АДРЕСА_1 ; 9/24 часток земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства площею 0,161 га, кадастровий номер [номер приховано]:01:002:0144, розташовану по АДРЕСА_1 ; 9/24 часток земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства площею 0,1692 га, кадастровий номер [номер приховано]:01:002:0143, розташовану по АДРЕСА_1 ; 9/24 часток земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 4,0867 га, кадастровий номер [номер приховано]:02:001:0556, розташовану в межах Балаклеївської сільської ради, Черкаського району, Черкаської області.

В обґрунтування позову зазначає, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її дід - ОСОБА_2 , після смерті якого відкрилася спадщина на зазначене нерухоме майно.

За твердженням позивачки, спадщину після його смерті прийняли дружина спадкодавця - ОСОБА_3 та син - ОСОБА_4 , кожен по 1/2 частці, однак за життя спадкових прав належним чином не оформили.

ІНФОРМАЦІЯ_2 померла ОСОБА_3 .

Зазначає, що спадщину після смерті ОСОБА_3 прийняла вона, оскільки постійно проживала разом із нею однією сім`єю на час відкриття спадщини.

ІНФОРМАЦІЯ_3 помер батько позивачки - ОСОБА_4 . Спадщину після його смерті прийняла вона, шляхом подання відповідної заяви до нотаріальної контори.

Водночас позивачка вважає, що має право ще на 5/24 часток кожного із зазначених об`єктів нерухомого майна, оформити які в нотаріальному порядку не може, у зв`язку із чим звернулася до суду із даним позовом.

Ухвалою судді від 15 липня 2026 року відкрито провадження у справі та призначено підготовче судове засідання.

Ухвалою Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 12 жовтня 2026 року закрито підготовче судове засідання та призначено справу до судового розгляду.

Позивачка в судове засідання не з`явилася.

Представниця позивачки, адвокат Геріх Н.А., в судовому засіданні підтримала позовні вимоги, просила суд їх задовільнит із підстав наведених у позовній заяві.

Представник відповідача Балаклеївської сільської ради у судове засідання не з`явився, про дату, час і місце розгляду справи повідомлений належним чином. До суду надійшла заява про розгляд справи у відсутність представника сільської ради.

Суд, дослідивши та оцінивши зібрані у справі докази, заслухавши пояснення представниці позивачки, адвоката Геріх Н.А., врахувавши позицію відповідача викладену письмово, заслухавши пояснення свідків, встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Частиною 1 статті 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ч.3, 4 ст.12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи, і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Згідно ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Частиною 1 ст.76, ч.1, 2 ст.77, ст.ст.79 і 80 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Крім цього, ч.4 ст.82 ЦПК України передбачено, що обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Як вбачається з матеріалів справи, ІНФОРМАЦІЯ_1 помер дід позивачки ОСОБА_2 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 від 25 лютого 2013 року.

Після його смерті відкрилася спадщина на: житловий будинок АДРЕСА_1 ; земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства площею 0,1610 га, кадастровий номер [номер приховано]:01:002:0144, розташовану по АДРЕСА_1 ; земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства площею 0,1692 га, кадастровий номер [номер приховано]:01:002:0143, розташовану по АДРЕСА_1 , земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 4,0867 га, кадастровий номер [номер приховано]:02:001:0556.

Належність померлому майна, яке є предметом спору підтверджується копією виписки з по господарської книги № 3 за 2021 - 2025 роки Балаклеївської сільської ради № 247/02-21 від 31 березня 2025 року, копією державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯБ № 427324 від 31 жовтня 2005 року та копією державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯБ № 175631 від 20 вересня 2004 року.

Спадщину після смерті ОСОБА_2 прийняли його дружина - ОСОБА_3 та син - ОСОБА_4 , однак свідоцтва про право на спадщину не отримували.

З відповіді Смілянської державної нотаріальної контори № 1496/02-14 від 01 жовтня 2026 року вбачається, що після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 із заявою про прийняття спадщини звернулась ОСОБА_1 та фактично прийняла спадщину ОСОБА_3 (оскільки була зареєстрована разом із ним за однією адресою).

З копії довідки виданої ЦНАП виконавчого комітету Балаклеївської сільської ради № 101 від 24 січня 2022 року вбачається, що ОСОБА_2 був зареєстрований та проживав по АДРЕСА_1 . На день смерті ОСОБА_2 разом із ним була зареєстрована його дружина ОСОБА_3 .

ІНФОРМАЦІЯ_2 померла бабуся позивача - ОСОБА_3 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 від 20 березня 2014 року.

З відповіді Смілянської державної нотаріальної контори № 1495/01-16 від 01 жовтня 2026 року вбачається, що після смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 із заявами про прийняття спадщини ніхто не звертався.

З копії довідки Балаклеївської сільської ради Черкаського району Черкаської області № 100 від 24 січня 2022 року вбачається, що ОСОБА_3 до дня смерті була зареєстрована та постійно проживала за адресою: АДРЕСА_1 . На день смерті в домогосподарстві була зареєстрована одна.

З акту жителів с. Балаклея від 19 січня 2026 року, вбачається, що ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 підтверджують, що на момент смерті ОСОБА_3 разом із нею по АДРЕСА_1 проживала однією сім`єю її онука ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .

ІНФОРМАЦІЯ_3 помер батько позивачки - ОСОБА_4 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_3 від 27 грудня 2021 року.

06 листопада 2025 року державним нотаріусом Смілянської державної нотаріальної контори позивачці було видано свідоцтва про право на спадщину за законом на 5/24 частин спадкового майна, а саме: житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 ; земельної ділянки площею 0,1610 га, кадастровий номер [номер приховано]:01:002:0144; земельної ділянки площею 0,1692 га, кадастровий номер [номер приховано]:01:002:0143, а також земельної ділянки площею 4,0867 га, кадастровий номер [номер приховано]:02:001:0556.

Також 06 листопада 2025 року державним нотаріусом Смілянської державної нотаріальної контори позивачці було видано свідоцтва про право на спадщину за законом на 5/12 частин цього ж спадкового майна.

Разом із тим право власності позивачки на спірні 5/24 часток зазначеного спадкового майна в нотаріальному порядку не оформлено. За твердженням позивачки, перешкодою для такого оформлення є відсутність правовстановлюючих документів, необхідних для видачі свідоцтва про право на спадщину.

З письмових показів свідка ОСОБА_8 вбачається, що сім`ю ОСОБА_2 та ОСОБА_9 знав тривалий час, перебував із ними у дружніх стосунках. Після смерті ОСОБА_10 продовжувала проживати у будинку за адресою: АДРЕСА_1 , разом зі своєю онукою ОСОБА_1 . Вказує, що ОСОБА_11 проживала з бабусею до дня її смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 , вела з нею спільне господарство, допомагала у побуті, здійснювала покупки та доглядала за домоволодінням і земельною ділянкою. Пояснив, що неодноразово бачив ОСОБА_11 за місцем проживання, оскільки часто відвідував домоволодіння та виконував там ремонтні й господарські роботи. Після смерті ОСОБА_3 ОСОБА_1 продовжувала користуватися будинком та земельною ділянкою, підтримувала їх у належному стані. Інших осіб, які б проживали у будинку та вели спільне господарство з ОСОБА_12 , свідку не відомі.

Свідок ОСОБА_7 в судовому засіданні пояснила, що сім`ю ОСОБА_13 знала тривалий час, оскільки проживала з ними по сусідству з 2006 року та підтримувала добрі сусідські стосунки. Зазначила, що ОСОБА_2 та ОСОБА_3 були добрими, чуйними людьми, завжди допомагали сусідам. Повідомила, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_2 , після чого його онука ОСОБА_1 залишилася проживати разом із бабусею ОСОБА_12 . До цього ОСОБА_11 часто приїжджала до дідуся та бабусі, цікавилася їхнім здоров`ям і допомагала їм. Свідок зазначила, що після травмування ноги ОСОБА_14 стала лежачою та потребувала постійного догляду. ОСОБА_11 доглядала за нею, готувала їжу, прала, ходила до магазину та забезпечувала необхідною допомогою. Сусіди також відвідували ОСОБА_15 та приносили їжу. Підтвердила, що ОСОБА_11 постійно проживала з бабусею після смерті дідуся до самої смерті ОСОБА_9 ІНФОРМАЦІЯ_2 , а також займалася її похованням.

Свідок ОСОБА_6 в судовому засіданні пояснила, що сім`ю ОСОБА_13 знає давно, оскільки проживала з ними по сусідству. Зазначила, що з сусідами протягом усього життя підтримували добросусідські та дружні стосунки, разом проводили час, займалися господарством, зокрема збирали картоплю. Також свідок підтвердила, що знає ОСОБА_1 , яка є онукою померлих ОСОБА_13 , оскільки вона є дочкою їхнього сина ОСОБА_16 . На запитання суду щодо осіб, які проживали разом із ОСОБА_3 на момент її смерті, свідок пояснила, що з нею постійно проживала її онука ОСОБА_11 . Зі слів свідка, ОСОБА_11 доглядала за бабусею протягом усього періоду її хвороби, перебувала поруч із нею до самої смерті, а також займалася її похованням.

Таким чином, суд вважає доведеним той факт, що позивачка ОСОБА_1 проживала разом до дня смерті із спадкодавицею ОСОБА_3 та відповідно таким чином прийняла спадщину після смерті останньої.

Частиною першою статті 316 ЦК України передбачено, що правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Відповідно до статті 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців) (стаття 1216 ЦК України). Згідно зі статтею 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належать спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (стаття 1218 ЦК України). Відповідно до статті 1220 ЦК України внаслідок смерті особи або оголошення її померлою відкривається її спадщина.

За частиною першою статті 1222 ЦК України спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені живими після відкриття спадщини.

Згідно з частинами першою та другою статті 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним,неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі не охоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу.

З копії свідоцтва про укладення шлюбу від 25 лютого 1987 року, копії свідоцтва про народження від 22 січня 1957 року, копії свідоцтва про шлюб від 27 серпня 2010 року, копії свідоцтва про народження від 19 травня 1984 року вбачається, що позивачка по справі ОСОБА_1 є онукою спадкодавця ОСОБА_2 та спадкодавиці ОСОБА_3 , а також донькою спадкодавця ОСОБА_4 .

Відповідно до частини третьої статті 1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв її, якщо у встановлений законом строк не відмовився від спадщини.

Тобто, будь-яка особа, яка постійно проживала разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається такою, що своєчасно прийняла спадщину.

Подібні правові висновки щодо застосування частини третьої статті 1268 ЦК України викладені у постановах Верховного Суду: від 10 квітня 2020 року у справі №355/832/17, від 21 жовтня 2020 року у справі №569/15147/17, від 02 квітня 2021 року у справі №191/1808/19, від 28 квітня 2021 року у справі №204/2707/19, від 19 травня 2021 року у справі №937/10434/19, від 19 квітня 2023 року у справі №2-516/2007.

Згідно до ч.1 та ч.2 ст.1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини. Заява про прийняття спадщини подається спадкоємцем особисто.

Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (ч.1 ст.1270 ЦК України).

Частиною 1 ст.1296 ЦК України передбачено, що спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину. З цієї норми випливає, що прийняття спадщини має важливе практичне значення: з ним пов`язана можливість оформлення права власності на спадкове майно шляхом видачі нотаріусом правовстановлюючого документа свідоцтва про право на спадщину та реєстрації, у випадках, визначених законом, прав на неї (наприклад, на нерухоме майно).

Отже, для того, щоб набути право на спадщину, спадкоємці за заповітом або за законом мають прийняти її у порядку та у строки, встановлені законом.

Щодо спадкоємців, які на час відкриття спадщини постійно проживали спільно із спадкодавцем, встановлюється презумпція прийняття спадщини, яка може бути спростована лише шляхом подання ними заяви про відмову від спадщини до нотаріальної контори. Для тих спадкоємців, які не проживали разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, єдиним виявом бажання прийняти спадщину є заява про це, подана до нотаріального органу (ч.1 ст.1269 ЦК України).

Таким чином, оскільки ОСОБА_1 на час відкриття спадщини дійсно постійно проживала разом зі спадкодавицею ОСОБА_3 і у встановлений законом строк не заявила про відмову від спадщини, вона відповідно до частини третьої статті 1268 ЦК України вважаєтьсятакою,що прийняла спадщину після смерті ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Керуючись статтями 16, 392, 1216, 1218, 1223, 1268, 1269, 1296 ЦК України, статтями 12, 13, 76-81, 89, 141, 263-265 ЦПК України, суд

вирішив:

Позов ОСОБА_1 до Балаклеївської сільської ради про визнання права власності на спадкове майно - задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_4 , право власності в порядку спадкування на:

- 9/24 часток житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 .

- 9/24 часток земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства площею 0,1610 га, кадастровий номер [номер приховано]:01:002:0144, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 .

- 9/24 часток земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства площею 0,1692 га, кадастровий номер [номер приховано]:01:002:0143;

- 9/24 часток земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 4,0867 га, кадастровий номер [номер приховано]:02:001:0556.

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Черкаського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а у випадках, передбачених ЦПК України, - з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи:

Позивачка: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_4 , зареєстрована по АДРЕСА_2 .

Відповідач: Балаклеївська сільська рада, юридична адреса вул. Незалежності, 2 в с. Балаклея, Черкаського району, Черкаської області, ЄДРПОУ 26489731.

Головуючий: В. О. Прилуцький